Еспресо

Втрати окупантів у березніГоловними завданнями Збройних Сил України є утримання рубежів оборони та стабілізація ситуації на загрозливих напрямках фронту. У березні було досягнуто значних успіхів на Покровському напрямку - так підсумки бойових дій за минулий місяць оцінює головком Олександр Сирський. За словами генерала, на окремих ділянках фронту українські військові застосовують тактику активної оборони, сковуючи значні сили противника, а там, де є можливість, відновлюють позиції, покращуючи тактичне становище.Щодо сухих цифр за підсумками минулого місяця, то ворогу вдалося окупувати трохи більше як 130 кв. км українських земель, за винятком відступу наших військ з Курщини. Це найнижчий показник з квітня минулого року. При цьому, попри значну кількість атак по всій лінії зіткнення, втрати ворога склали 41 000 осіб. Це не рекорд, оскільки раніше спостерігалися і більші втрати, наприклад, 48 000 осіб за місяць, як показано на інфографіці.Щодо втрат живої сили в розрізі захоплених квадратних кілометрів, то це, ймовірно, один з найбільших показників за співвідношенням російських втрат за захоплену нашу землю.Бойовий березень також став рекордним для втрат ворога в окремих категоріях, зокрема стосовно артилерії. Йдеться про всі її зразки: ствольну, самохідну, буксовану, реактивну та міномети.Так виглядає інфографіка втрат ворожої артилерії за березень. Остання червона точка позначає 1644 одиниці знищеної ворожої артилерії. Олександр Сирський повідомив, що лише за минулий тиждень втрати ворога в артилерійських системах склали 408 одиниць, а з початку 2025 року російські окупанти втратили понад 4000 артсистем різного призначення. Основними причинами цих втрат стали влучна робота FРV-дронів, контрбатарейна боротьба та професіоналізм усіх складових Сил оборони України.Другий за значенням показник втрат ворога - автотехніка. Втрати танків, БМП та БТР зменшились, оскільки ворог використовує їх менше. Складається враження, що противник намагається зберегти ці зразки, адже запаси радянської техніки вже вичерпуються. Натомість втрати автотехніки зросли до 3,5 тис. одиниць. У це число входять різні типи техніки, зокрема цивільні автівки, цистерни, багі та квадроцикли. Це те, що ворог використовує замість бронетехніки, щоб дістатись до лінії бойового зіткнення та загинути там чи від дронів, чи під ударами нашої артилерії.Березень також мав свої особливості щодо використання озброєнь з боку противника. Є важливі тренди, які не можна ігнорувати. Три показники з боку агресора стали найвищими з початку широкомасштабного вторгнення або за останні півтора року. Найперший з них - максимальне за весь період бойових дій використання КАБів, оснащених модулями планування та корекції.За березень було зафіксовано використання 4300 КАБів, що в середньому становить 138 скидань цих засобів ураження на наші позиції або на міста та села. В один із днів березня Генштаб ЗСУ навіть повідомив, що ворог використав 223 КАБи. Якщо Росія справді збирається збільшити виготовлення цих систем до 75 тисяч на рік, то 200 бомб на день може стати новою нормою, що є великою небезпекою. Тому необхідні різноманітні антидоти з нашого боку, щоб нівелювати тривалу ворожу перевагу.Другий важливий показник - використання FРV-дронів. За місяць було зафіксовано 81 000 таких дронів з боку противника. Водночас з нашого боку використовується більше FРV-дронів. Щодо дронів на оптоволокні, то у противника є перевага.Це інфографіка, яка стосується використання та знищення російських "шахедів". За минулий місяць ворог використав понад 4198 "шахедів" і супутніх дронів для атак. Понад 2500 з них було знищено, 1380 - локаційно втрачено. Приблизно 300 дронів все ж таки змогли дістатися до наших об'єктів, які ми захищаємо. "Шахеди" стають все складнішими та більш стійкими до засобів радіоелектронної боротьби.До речі, сьогодні, 1 квітня, вночі ворог не використовував "шахеди", але це радше виняток, ніж система. Збільшення кількості дронів з боку противника залишатиметься складовою частиною війни, де наразі відбувається технологічне та тактичне протистояння. Обидві сторони застосовують різні підходи, аби максимально ефективно використовувати наявні зразки техніки в арміях.Але статистика - лише одна частина загальної картини. Ми говоримо про зменшення використання бронетехніки з боку ворога, однак є напрямки, де противник, навпаки - суттєво посилює застосування танків і БМП. Ситуація на фронті - Борівський напрямокНещодавно ми бачили відео, на якому 77-ма окрема аеромобільна Наддніпрянська бригада, яка тримає оборону на Борівському напрямку Харківщини, знищувала техніку ворога різними засобами ураження. Окупанти використовували значну кількість саме БМП та певну кількість танків для атакувальних дій. Віктор Петрович, військовослужбовець 77-ї окремої аеромобільної бригади ЗСУ, розповів, що 27 березня о 06:00 ворог, використовуючи погодні умови та час світанку, коли дрони видно гірше, вирушив колоною з 16 одиниць техніки. Противник намагався просунутися до наших позицій. Але спочатку він підірвався на мінно-вибухових загородженнях, потім ворожу колону почали "розбирати" наші FРV. Це була не нова тактика окупантів, адже вони часто у сірий час доби, зранку або ввечері, роблять спроби, аби проскочити непоміченими. Попри те, що росіяни три тижні готувалися до цієї атаки, накопичували сили, збирали бронекулак та особовий склад, українським оборонцям вдалося дуже успішно відбити ворожу атаку. Впродовж цих трьох тижнів наша розвідка виявляла накопичення російських вояк, проводився аналіз їхніх дій, щоб зрозуміти, які ділянки треба замінувати, звідки ймовірніше чекати окупантів. Тобто українські підрозділи також проводили методичну підготовку.  Військовослужбовець додав, що три тижні результативно працювали наші FРV-дрони: знищували ворожі укріплення вздовж лінії фронту, аби збільшити "сіру зону", за якою противник вимушений накопичуватися, відповідно, йому потрібно було пройти більшу відстань. А це означає, що у наших пілотів FРV, Маvіс, скидів, артилерії з'являється також більше часу, щоб знищувати росіян, що наступають. Слід сказати, що у ворожій колоні, яка рухалася 27 березня на наші позиції, було відмінусовано 13 одиниць техніки противника. Цей штурм був відбитий українськими захисниками на відмінно, бо ворог навіть не зміг дійти до піхотних позицій.Петрович зауважив, що КАБи та FРV противника активно працюють, особливо їхня інтенсивність була збільшена перед вищезгаданою атакою. Окупанти застосовували КАБи, намагаючись знищити наші позиції, щоб їм легше було їх захопити. Також і в тилових районах потрібно постійно дотримуватися маскування через те, що працюють КАБи. Щодо дронів на оптоволокні, то їх не завжди можливо використати. Більшість використання припадає на дрони з радіоуправлінням, якими можна і РЕБ обходити при певних хитрощах. Якщо наші пілоти побачать, що ворожа колона дуже добре захищена РЕБ і не можна долетіти дроном на радіоуправлінні, то застосовується "оптика". Але як тільки наша "оптика" долітає до машини з РЕБ та знищує його, відповідно, колона противника стає беззахисною. Тому 77-ма окрема аеромобільна бригада проводить збір на обладнання для FРV. Роблячи донати, люди допомагають ефективно знищувати окупантів. Донати - це вигідний курс обміну гривень на життя ворогів. 

Шановний пане 7-й Президенте України. Я не знаю, як Вас звати й коли Ви сядете за свій робочий стіл, але знаю, що Вам випаде найскладніша задача. Такого не випадало жодному з Ваших попередників. Я дуже хочу  вірити, що Ви будете главою держави Україна, а не Малоросія за суттю чи за формою. Пане Президенте, якщо станеться так, що Ви цей текст побачите, сподіваюся, він матиме для Вас якісь корисні акценти, але пишу його більше для себе. Бо втілення чи невтілення Вами зазначених нижче думок, буде маркером і підставою – чи варто мені  радити дітям і онукам пов’язувати своє життя з Україною. Пане Президенте, якщо Вас обрали, то велика російсько-українська війна, скоріш за все, поставлена на паузу. Якщо Ваше прізвище не Зеленський, то епоха упоротого політичного хамства на престолі завершилася. Скоріш за все, Ви, пане Президенте, маєте травмоване і розшароване суспільство, котре пригнічене результатом війни, розчароване у світовому порядку і партнерах. Але я дуже сподіваюся, що, поруч із цим, суспільство не в розпачі, а прагне відновлення країни та справедливості. Принаймні краща, розумніша, активніша його частина. Справедливості в її найпрямішому розумінні – відповідальність за скоєні злочини. Читайте також: Зеленський і французька аристократіяТак от, пане Президенте, як пересічний громадянин країни, я сподіваюся від Вас: 1. Трибуналу для усіх, хто призвів, організував, брав  участь в катастрофі "Президентство Зеленського". Не політично вмотивованих санкцій чи якихось інших форм суспільно-політичного обмеження, а кримінальних справ за конкретними кейсами. Без мстивого закидання шапками, із холодною головою, виключно за конкретними прецедентами. Переконаний, що в  країні є достатньо правників, які здатні побачити злочини та порушення законів, кваліфікувати ці  факти й допомогти встановити рівень відповідальності. Кримінальної, адміністративної, політичної тощо. 2. Повного перезавантаження судово-правової системи. Аспіранти Татарова, вихованці Портнова, друзі-колеги Медведчука, кишенькові прокурори, продажні судді, безпринципні адвокати – якщо все це існуватиме надалі так, як воно існує зараз, перспективи держави Україна дорівнюють нулю. 3. ДБР, БЕБ, НАБУ… Ці абревіатури дискредитували себе, вони стали інструментом тиску в руках неадекватів. Пане Президенте, як тільки ці люди зрозуміють, що Ви стали владою із серйозними намірами, вони прийдуть до Вас торгувати своєю лояльністю. Вони будуть готові здавати усіх, на кого так заповзято працювали. Використайте їх шакаляче бажання, а потім зробіть так, щоб люди, що зрадили покликання інституції, більше ніколи не мали доступ до служіння державі. 4. Ставки на професійність, компетентність і чесність. Пане Президенте, ніколи не покладайтеся на ознаки "нові обличчя", "тільки ті, хто воював", "жіноча квота" і тому подібне. Єдиним доконаним мірилом якості особи в роботі на країну може бути компетентність. Або Ви запровадите це правило, або Україна ніколи не вийде із зачарованого кола довіри випадковим персонажам. Читайте також: Санкції проти Порошенка: темні часи і недолуга влада5. Я чекаю від Вас чесної розмови із суспільством. Краще відверто розповісти про обсяг проблем і задач, котрі треба здолати. Ніколи не годуйте суспільство ілюзіями. Цим Ви можете купити собі короткий період лояльності, але породите розчарування. Будьте готові, що Вас проклинатимуть сучасники за правильні, але непопулярні дії та рішення. Знайте – за важкі, але правильні дії часто вдячні не сучасники, а нащадки. 6. Подумайте, як виховати суспільство, підвищити його опірність популізму. Це перманентний процес, але Вам випаде запустити його. Це питання національної безпеки. 7. Найголовніше – Вам випав шанс перезаснувати нашу республіку. Зробіть це. Йдучи до влади, я сподіваюся, Ви замислювалися над тим, що після усього пережитого Україна потребує нового суспільного договору, відвертого проговорення – яким ми бачимо наше завтра і що треба зробити усім для його успішного втілення. Без цього ми ніколи не повернемо вкрадені у нас території й не компенсуємо заподіяні нам збитки.Пане Президенте, не йдіть на компроміси із совістю, покладайтеся на притомних, будьте системним, чуйте фахівців, рубайте гордієві вузли. Це буде важко, але тим, хто лупатиме цю скалу, буде не соромно. Нікому. А головне – дітям можна буде чесно порадити жити в Україні.  Dо оr dо nоt, thеrе іs nо try.Віталій Гайдукевич.Волонтер, громадський активіст, колись — телеведучий.ДжерелоПро автора. Віталій Гайдукевич, журналістРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Про це пише пресслужба Командування Збройних сил США у Європі та Африці.Вдень 1 квітня у Литві знайшли мертвим четвертого солдата армії США, що зникли під час військових навчань. "Рано вранці 25 березня четверо військових зникли безвісти. Перших трьох солдатів та їхню броньовану евакуаційну машину М88А2 Неrсulеs витягли з торфʼяного болота рано вранці 31 березня", - йдеться у дописі."Солдати, яких ми втратили в цій трагедії, були не просто солдатами - вони були частиною нашої родини. Наші серця переповнені скорботою, яка відлунює по всій Марнській дивізії, як на передовій, так і вдома", - сказав генерал-майор Крістофер Норрі.Литовське міністерство оборони підтвердило, що бронеавтомобіль знайшли у болоті та змогли витягнути через 6 днів після повідомлень про зникнення військових. Литва та США домовились, що американська сторона надасть інформацію про те, що сталось з військовими першою.Водночас генеральна прокурорка Литви Ніда Грускен заявила про початок розслідування за фактом загибелі солдатів, які були на борту бронеавтомобіля, передає LRТ."Розпочато досудове розслідування з метою з'ясування причин смерті", - сказала вона.Нагадаємо, 27 березня у Литві під час військових навчань у тренувальній зоні неподалік від Білорусі зникли четверо американських солдатів. Під час інциденту солдати, які були усі з 1 бригади 3 піхотної дивізії, проводили планові тактичні навчання. Згодом генсек НАТО Марк Рютте повідомив про їхню загибель. 

Побілка береже кору дерев від перегріву та сонячних опіків Білий колір розчину відбиває сонячне промінняОсобливо важливо захищати від перегріву кору молодих дерев, адже від того що кора доволі тонка, то при опіках страждатимуть ще й глибоки тканини стовбура. білити стовбури плодових дерев, Фото: доступні джерелаЗахист від шкідників та патогенних мікроорганізмів Переважно усі суміші для побілки містять фунгіциди, вапно та згубні для комах речовини, аби ті не зимували в корі, також речовини шкідливі для збудників грибкових та інших захворюваньДерева білять навесні. Хоча, деякі фахівці наполягають на неефективності весняної побілки. Один із важливих факторів, який потрібно взяти до уваги при прийнятті рішення білити або не білити – склад сумішей для побілки стволів дерев.Склад побілки – плюс та мінусиЯк правило, у сумішах використовується вапно як основний компонент побілки. Вважається, що властивості вапна захищають стовбур від хвороб та шкідників, а білий колір – перешкоджає перегріванню сонцем, є профілактикою морозобоїнЗанадто густий склад або нанесення побілки в кілька шарів досі багато хто вважає перевагою. Але це не так. Побілка твердне товстою кіркою, перешкоджає газообміну, порушує баланс вологи в тканинах кори, не пропускає світло.Джерело 

Вітаю Вас і дуже радію, що Ви погодилися на розмову.Дуже дякую! Вітаю, Шановне Панство!Пане Кшиштофе, я знаю, що колись Ви мали можливість зустрічатися з Путіним і, звісно, спостерігати за ним як режисер, а чи мали Ви можливість також зустрічатися з Трампом? Трамп актор  і чи він цікавий для Вас, не тільки, як актор і президент, але як і людина?Не знаю, я не мав можливості зустрітися з Трампом. Не знаю, чи він такий актор, який був би мені найбільш потрібний, оскільки маю інше зацікавлення, але кілька, напевно з разів шість, я мав нагоду бути поблизу Путіна. Це – досвід, звичайно, але тільки психологічний, тому що я не маю що розповісти про його політичні погляди, які він сам представляє, а вони змінюються протягом років. Політики, взагалі, цікаві, загалом, як особистості. Однак цікавіша їхня психологія, ніж їхні погляди. Погляди змінюються, залежно від обставин.Власне, якою була психологія Путіна, коли Ви з ним зустрічалися? Ні, я не знаю, я говорю лише, як аматор, сидячи, я спостерігав за його рухами, жестами, інтонацією, і маю певне враження, так як мають враження усі, хто з ним стикався, що це людина досить замкнена, яка дуже себе контролює, має багато характерних рис, притаманних кагебістам, що розвиваються в житті. Але це нічого не вирішує, оскільки з такою вдачею, таким темпераментом і характером  можна вчинити багато доброго і багато злого. Це не визначено.А що зробить для світу Трамп, який він має характер? Знаєте, тут я вже боюся будь-що сказати, щоб не сказати нісенітниці, тому що щось глибоко змінилося. Людина, така як Трамп, я думаю, що ще з двадцять років тому, не зміг би стати президентом Сполучених Штатів Америки. Його електорат просто не наважився б на такий ризик або таку легковажність, тому що це людина, яка не політик, справжній політик. Це певний тип очільника, який опирається не на програму, а на популістські гасла. І питання «Як ця демократія, американська демократія, яка так добре стабілізована, як вона це витримає, чи має досить гальм, щоб не допустити, щоб таке президентство не перетворилося на шкоду для Америка і світу?», тому що так може трапитися. Але може виявитися, що ці його нетрадиційні дії щось зламають у цій безвихідній ситуації, яка тепер існує. Я не маю великих сподівань, але я б не виключав цього і не хотів б бути смішним, як через кілька років дивитимемося назад  на це президентство і тоді довідаємося, чи воно щось принесло світу,  щось добре, чи підвело.Чому американці голосували за Трампа і обрали його? Ви часто буваєте в Сполучених Штатах і часто спілкуєтеся із студентами, колегами, різними людьми, як це трапилося?Ви знаєте, я запитую, але розважливих відповідей не отримую. Звісно, що більшість моїх друзів голосує за демократів. Це середовище, нью-йоркське, яке я знаю найліпше, є традиційно продемократичне, але цей вибір не був теж вибором республіканця. Це був вибір особливої особистості: з'явилася якась туга за іншою політикою – люди мають досить традиційної політики, такої, коли ми вибираємо представників, то дивимося, чи вони компетентні, чи добре підготовлені, чи мають програму – це все ніби відійшло в бік і з'явилися емоції. У політиці емоції дуже небезпечні і здалося, що тут хтось такий, хто, насправді, «розкидає» опонентів, точно, - майбутній переможець. Я не до кінця розумію, як така сильно стабілізована демократія могла примиритися з так далеко поширеним популізмом, але примирилася. І тепер, якщо навколо президента ціле гроно американських олігархів, яких ми раніше і не називали олігархами, але які є впливовими і казково багатими, як Маск. І тепер, якщо таке відбувається, це означає, що це не виборець - важливіший гравець, а тільки акціонер, цей, який володіє акціями, вибирає наглядову раду своєї корпорації, тобто щось зміщується цей тягар від загальних виборів до корпоративних виборів. Це, звичайно, таке досить спрощене пояснення, звісно, не з власної голови зачерпнуте, але я десь це читаю і, звичайно, щось таке видно і такі особистості, дуже сильні в політиці, - це корпоративні особистості, а не постаті з політичного життя.Але більшість американців спокусилася, можливо, на те що вони почули «Маkе Аmеrіса Grеаt Аgаіn» (« Зробимо Америку знову великою»), і ми бачимо цю ностальгічну прив’язаність не тільки в Сполучених Штатах, цю тугу за минулим життям, бо зрештою Путін теж хоче повернутися до колишніх часів і відродити Радянський Союз, і значна частина росіян підтримує це, чи це може повернутися? Я думаю, що це сентиментальний погляд назад, це не пробуджує в мені жодних сподівань. Ніколи минуле не повернеться, буде по-іншому.  Отож, дійсно,  Америка була великою і ніби перестає бути великою. Це «знову» “Зробимо Америку знову великою» не є таким оптимістичним гаслом, як гасло китайців, які були великими вже тисячі років тому, але не говорять про повернення, однак говорять про повільне розширення свого впливу і свого значення у світі. Тож складно голосувати за таке простеньке гасло, оскільки виникає питання «Зроби Америку великою, але як, в який спосіб можеш це зробити?». А тут уся ця програма, досить нецілісна, і невідомо, чи виявиться ефективною, чи не факт, що друга сторона політичної сцени Америки теж не мала заохочувальних пропозицій, і це теж було причиною, чому вони програли. Програли, але однак з честю, тому що кількість демократів була досить високою, нею не можна легковажити. Це не був стовідсотковий успіх, але це була перевага, що привела, що є така адміністрація, а не інша.Ви сказали, що світ не повернеться до того, яким був раніше, але яким буде? Чи буде ліпшим?Напевно, не до цього часу. Можна сказати, що останнім часом світ був без великих війн між найбільшими країнами. Справді, це був певний поступ, але він був досить нетривалий. Тепер вже це закінчилося. Чи світ стає кращим? Так, звичайно, що ліпшим: за часів, коли люди билися на булавах, тоді був гірший, ніж сьогодні. Я не втрачаю віри, що світ повільно розвивається: часто спочатку робить кроки назад, а потім вперед. Але це не змінює факту, що немає тепер бачення, чого дійсно ми б хотіли? Нещодавно я отримав такі роботи від випускників шкіл у Польщі, тобто молодих людей, які складали іспити і писали про омріяний світ. Цей світ увесь був складений із суперечливих очікувань. Це означає, що такий світ не зміг би існувати, він одразу б завалився. Узагалі, світ без перешкод, без труднощів, без зусиль, такий світ тільки з приємних речей. Такий світ неможливий, як і неможливо людині жити в таких умовах. Це світ, який самознищиться. До Ренесансу, відповідно, наша цивілізація жила таким прагненням порятунку. Це було найважливіше – «бути зціленим». Тепер це зникло, але з'явилося прагнення «бути багатим». Проте це теж закінчиться у певний момент, тому що не має сенсу бути багатим. Щоразу більше людей бачить, що не варто бути багатим, не варто мати п’ять кімнат і володіти чотирма автівками. Це не приносить  ані радості, ані задоволення. Шукатимемо щось інше. Ми хотіли б, щоб кожен вів цікаве багате життя, але багате не в матеріальному сенсі, тобто вистачить оминути біду і нещастя. Тоді людині не так багато потрібно. Скільки потрібно? Скільки треба мати метрів квадратних для проживання, скільки  треба проїхати чи використати енергії на одну людину – це певні маркери розвитку цивілізації. Але існує ще інший розвиток: задоволення життям, радість і сенс від того, що ми робимо, що це має якусь цінність. І власне з тим маємо певний клопіт, тому що як формуємо, що б ми хотіли, це найчастіше неможливо виконати, ба, гірше – це нищівне. Знаємо це з дослідів над тваринами: якщо мишам створити комфортні умови, то вони загинуть, просто не матимуть потомства. Кожного з нас «запрограмовано» так, щоб за щось боротися, клопотатися, докладати зусиль, долати труднощі, страждання – це все записано у програму кожного життя. І тільки є питання «На якому рівні це все відбувається?». Оскільки якщо життя складається з  боротьби, то боротьба може бути на обухах чи булавах, але може бути боротьба на олімпіаді. А на олімпіаді – це прекрасна боротьба. Ми б не хотіли жити без таких зусиль, яких, наприклад, від нас вимагає спорт. Але спорт – це певний виняток, бо так як решту життя хочемо прожити, як бачу з тих анкет, надісланих  молодими людьми, у такій собі лінивій вигоді, але так не вдасться. Не вдасться так.Власне, бути багатим і нічого не робити ( усміхається) і бути щасливим…Власне, це не йде у парі із щастям і багаті, насправді, часто мають проблеми і звертаються до психологів, щоб їм хтось пояснив, що в їхньому житті є хибне, плинне. Зрештою, дуже багато багатих людей кидається у певні суспільні роботи, в якийсь «ремонт» світу і це Білл Гейтс дав приклад, як можна допомагати багатьом фундаціям, бо лише тоді це матиме якийсь сенс. Ми говоримо такими гаслами, але це справді хороше гасло «Багатий не тим, чим володіє, а тим, що віддає». І якщо людина зможе чогось позбутися, щоб дати іншому, і тоді стає багатшою. Але це повинні розуміти ті, які є багатими…Але Путін – багата людина, має вплив на увесь світ, як видно, і, напевно,  міг би заплатити найліпшому психологу, але не скористався послугами психолога і почав таку війну і такого масштабу…навіщо, який у цьому сенс, щоб бути щасливим, це робить його щасливим?Я не намагатимуся «увійти» в голову очільника однієї з супердержав. Який мотив це має? Точно це якесь суб’єктивне переконання, що це служить на благо. Об’єктивно, здається, що це з точністю до навпаки. Ці дії – це пережиток минулого, повернуті назад, а не вперед, і нічого доброго не принесе в Росії. Але це мої передбачення, передбачення старшої людини, який з досвіду пережитої історії, знає, що такі починання не принесуть нічого доброго, але як буде – лише згодом побачимо. Справді, тут участь одиниці в історії – неприпустима, якщо б це був хтось інший, з іншим темпераментом, з іншою психікою, то вів би Росію іншим шляхом.Чи може світ існувати без вільної України?Ви знаєте, може існувати…це дуже сумно. Ми, поляки, це вже проходили, і це теж було неможливо уявити, що світ може існувати без Польщі, але однак майже 140 років існував. Вже пізніше, як добрі часи для Польщі були в минулому, отож це було б великим нещастям, і я думаю, що це завжди був би непостійний стан. І я не можу уявити собі, щоб українці на постійно відмовилися від своєї суверенності і щоб сказали: «хай нами керують, ми не будемо собою керувати». Я не можу собі цього уявити. Але стільки це ще коштуватиме страждань, цього я теж не можу собі уявити. Оскільки вже так було багато страждань за останні роки, що це навіть не вкладається в голові. І викликає захоплення, що цей народ так сильно прагне волі і так сильно хоче самостановлення.Трамп звертається до європейців і говорить, що тепер ви, європейці, більше допомагайте Україні. За Вашими спостереженнями у Польщі та інших країнах, де Ви буваєте, чи видно, що європейці готові, я не говорю про політиків, а саме громадяни цих країн, чи вони готові, що можливо житимуть гірше, але витрачатимуть кошти на те, щоб Європа підтримувала Україну у цій війні?Я думаю, що вони не готові, але до прийняття таких рішень людей примушує страх. А той страх потенційно є, Європа пронизана страхом,  кілька сотень мільйонів людей в Африці, чия земля перетворюється на степи через зміни клімату, і вони хотіли б приїхати в Європу, але Європа не хоче поділитися і знизити свої стандарти, неймовірно сильно знизити. І тепер для того, щоб була вільна Україна, Європа теж муситиме щось цьому присвятити. А люди увесь час думають, що вдасться нічим не жертвувати. Звичайно, що не вдасться. І це усвідомлення, можливо, повільно прийде, якщо в такий конкретний спосіб про це говорити, бо люди починають згадувати, уявляти, що було з Європою після війни, коли вона збідніла, але відбудовувала свої цінності. І вільна Україна є частиною цих європейських цінностей, тому що становлення народу є чимось, що записане в загальноприйняте розуміння прав людини. І це триватиме постійно, доти, поки Україна не буде сама собою. Це буде постійне відчуття, що ми, в Європі, не допомогли у добрій справі. Де-не-де це вдається роз’яснити, але не усюди.Де-не-де, поволі, скільки ще часу, тому що ми, як українці, не маємо багато часу, оскільки також втратили багато людей, наше військо виснажене, і від цього, зокрема, теж залежить, де буде ця межа між Європою і російською імперією?Для нас, поляків, це дуже важливе тепер і більшість у Польщі це розуміє, натомість у Західній Європі, чим далі від цієї межі, тим менше розуміння, що це справа життя. І я думаю, що це розуміння повільно до них доходить, але повільно. Оскільки людський егоїзм теж велика сила. Зручності, щоб було, як було, і щоб нічого не змінювалося. Це така спокуса, яка постійно повертається, але вона може бути деструктивною. Ми, в Польщі,  часто повертаємося, а я і сам собі пригадую, що розповідали мені батьки, як це було на початку війни, в 39-му році, як цей світ, який був таким безпечним, здається, що ми функціонуємо щоденно, може у будь-який день завалитися: неочікувано зачиняться банки, не виплачуватимуть грошей, раптом гроші перестануть мати якесь значення, також кардинально змінюється ієрархія, директор банку стоїть у черзі, щоб з’їсти тарілку супу, який видають безоплатно..Це усе такий досвід, коли згадується, то людина розуміє, що треба захищати те, що маємо і чимось жертвувати, але якщо цього не пам’ятати, то охочих до жертовності немає. Ви тільки-но згадали про Другу світову війну, адже Ви народилися через кілька місяців після того, як вона почалася, і Вам було, напевно, з 6 років, як закінчилася та війна. Отож, які Ваші спогади про ту війну? Як це було?Світ не можна повернути, оскільки дуже змінюється оцінка, оцінювання людей. Після війни, у нас раз на місяць, під час недільного обіду, бував якийсь чоловік, який був страшенно нудний і завжди кожен з тих обідів був справжньою мукою. Я запитував батьків, маючи тих 7 чи 8 років, чому цей пан мусить до нас приходити? А батько говорив мені суворо, що ти не знаєш, як благородно поводився цей чоловік, коли ми були під утисками, і те, що він нудний, не має жодного значення. І ми будемо його запрошувати завжди, бо він на це дуже заслуговує. Це була та інша оцінка. І як виявилося, що це не ті, які виявляли приязнь, були друзями, а ті, хто зміг довести цю приязнь, і були справжніми приятелями, на них можна було розраховувати і їм вірити. І це залишилося у моїй пам’яті, що війна кардинально переоцінює наше ставлення, оцінки, якби кожен поводився і щоб вибрав.Психологи говорять, що дитяча психіка має властивість забувати якісь переживання, якщо ці переживання негативні, тепер, коли Ви чуєте ці тривоги, можливо, у якихось відео з України, чи викликає це у Вас якісь емоції з дитинства?Звичайно, нагадує. Це ніколи не покидало, з часів, коли були  укриття,  бомбардування, а я мав 4-5 років, то я протягом усього життя усвідомлюю, що можуть бути загрози. І саме тому, можливо, коли я вранці завжди налаштовую радіо, з таким занепокоєнням, чи світ існує надалі таким, яким був ще вчора, чи можливо протягом ночі щось трапилося і раптом виявиться, що житиму в іншому світі. Я завжди можу собі це уявити. Це, можливо, некомфортне уявлення, але відповідає істині: «можливо, ліпше знати, ніж не знати».Справді, Варшаву знищили нацисти під час Другої світової війни, жахливо, я якось натрапила на такі світлини у соціальних мережах, відновлені, кольорові, Варшави, з укриття, де сидів один чоловік і  дві жінки, мали якусь їжу, біля них була дитина у візку. Мені зацікавило, що саме пишуть поляки під цією фотографією, і я думала, що побачу багато коментарів зі словами емпатії до українців. Але я була вражена, бо, можливо, це якісь інтернет-тролі, але дуже багато поляків писали, що власне ось такий вигляд має справжня війна, а не так, як  в українців, які живуть добре, і відповідно, що українці разом з німцями, бо були там також і такі коментарі, знищили нам Варшаву і Польщу під час Другої світової війни. Я була шокована, навіщо так пишуть, пане Кшиштофе, як це пояснити?Я думаю, що ці тролі присутні і плекання таких низьковартісних почуттів у людях, - це частина цієї пропагандистської війни. І звичайно, якщо з'явився якийсь акт жертовності, а поляки насправді дуже багато зробили, допомагаючи Україні протягом останніх років, то пізніше прийшла така дзеркальна хвиля розчарування і висловлювання, що «вони невдячні і нас не люблять, живуть за наш рахунок». Це нещасне, невдале, морально досить принизливе. Я не вірю, бо не зустрічаю людей, які б думали подібне, а якщо і зустрічаю, то десь на околицях, зазвичай це маніяки, які постійно таким чином намагаються «потопити» свої комплекси, натомість точно над тим, щоб порізнити українців з поляками, працює великий штаб пропагандистів, який блукає в інтернеті  і вигукує так, як може. Але я не маю відчуття, щоб це було автентичне, хоч, звичайно, людська заздрість така універсальна, а окрім цього люди часто буває «дадуть, а потім шкодують». Це ганебне, і мені соромно за таких людей. І як кажуть польською, вони «марнославлять»:  «Хто відбирає, той  у пеклі поневіряється». Як ми даємо, то не повертаємося до цього і не можемо потім мати відчуття оплакування. Даємо і кінець…Коли Ви чуєте від поляків такі слова, що мовляв українці під час Другої світової чинили погано щодо Польщі і не переживають цю війну, так як поляки, не вірять їм, що українцям важко у цій війні, що Ви тоді відповідаєте?Я перевіряю, яку шкалу цінностей вони сповідують. Якщо людина говорить такі речі, то що вона знає ще, крім цього, звідки черпає новини, і завжди виявляться, що тут є проблема у сфері почуттів, певні комплекси, почуття меншовартості. Це ганебні відчуття і мені соромно за таких людей, оскільки я також і таких зустрічаю. Але я думаю, що найбільшу роль у цьому відіграє пропаганда, маніпулювання і це під’юджування, яке спостерігаємо в інтернеті і походить від тролів, а не від живих людей. Думаю, що це має вирішальне значення.Чому росіянам завжди хочеться розсварити українців з поляками? Це не лише тепер відбувається, так було і за радянських часів.Звісно, це є, як каже римське правило« Розділяй і володарюй», щоб утримати імперію, яка має відцентрові традиції, то треба порізнити між собою ці народи,  які, можливо, б хотіли від цієї «матриці» усунутися. І поляки, які абсолютно в жоден спосіб не хотіли бути частиною цієї царської імперії, і українці, які прагнули незалежності, були цінним матеріалом для сварок. Якби це комусь вдалося, то на цьому б хтось мав зиск для Росії, але це за своєю суттю – короткозоре, тому що ці порізнені народи неохоче залишаться в своїй метрополії. Але своєю чергою, метрополії, це велика відмінність. Там, де була колонізація, французька, англійська, там цивілізація з  метрополії перевищувала цивілізацію колонізованих країн. Ми, в Польщі, у ХІХ столітті не мали такого враження, тому що наша промисловість була ліпша, ніж російська, наш спосіб життя здавався нам як більш розвинутий і цивілізований. Ми не відчували ностальгії за товарами, які були «Маdе іn Russіа», хоч тоді так про це і не говорили. Але ми були зацікавлені тим, що несе із собою Захід, бо Захід був більш розвинений. Нас тягнуло до Заходу.Я думаю, що  українці у цей момент теж мають таке відчуття, тяжіння до більш розвиненої цивілізації.Росія – це та цивілізація, якій ще багато треба надолужити. Як подумаю про цю «ґлубінку» російську, то вона, як модель хорошого життя, не притягує, а натомість замість хорошого життя можна мати імперську  ілюзію і сказати: « що з цього що нас не люблять, що нічого не маємо, але зате нас бояться». Чи вистачає цієї мотивації? Я вважаю, що це намарно. Якось так я думаю.Але росіяни довго повторювали, що вони – європейці і, відповідно, ставилися до українців, як до простіших, гірших, неосвічених, з біднішою культурою, як до людей із села.Добре, але виявилося, що цінності, якими люди із села пишаються, вищі цінності, ніж монгольська слухняність тиранам. Оскільки відомо, що Росія прийняла цю цивілізацію, яка розпочалася з Київської Русі, і що потім та Русь Московська, зокрема через перемогу під Новгородом, в такий спосіб «вбилася» таким клином азійства в Європу, але Україна набагато менш азійська, ніж решта Росії. В цьому  сенсі «азійське» -  це не про позитивні цінності. Звичайно, я не маю на увазі, Японії, чи навіть Китаю, з їхньою багатою культурою, тільки тих монголів, які нападали на Європу і не створили держави, створили найкоротше існуючу імперію, яка розпалася, бо не мала жодного з’єднувального елемента, жоден елемент «не зліпив би» імперії – маю на увазі, імперію Чингісхана.Європа досить довго і навіть тепер, як кажуть, наші письменники, режисери, актори, митці, які виїжджають до європейських країн і там зустрічаються, то відчувають, що там існує це захоплення Росією і її великою культурою, чому це ще існує? Це також робота Росії чи просто такі люди, і відповідно, як так, що Росія,  така країна, з такою великою культурою виявилася не такою культурною, освіченою, з добрим вихованням?Ви знаєте, це те, про що ми теж запитували «Як  німці, звідки  походить Ґете і Бетховен, могли породити нацизм і Другу світову війну  з демократично вибраними урядами націонал-соціалістів. Це теж неможливо було зрозуміти, як  ця висока культура могла не відбитися на рівні виборця, який колись голосував за нацистську партію. Я думаю, що Росія все ще має свої великі поклади культури і, як бачу, більшість відомих російських митців опинилися в еміграції або мовчать. І я думаю, що вони не мають такого активного опору проти пропаганди, але я не мав відчуття, що багато з них допустилося своєрідної зради, тобто було доводом проти правди. Отож, я думаю, що це треба цінувати. І я думаю, що і надалі захоплюватимемося Достоєвським, хоч корені багатьох негативних явищ Достоєвський описав і можна читаючи його, їх відгадати. Так що, я щодо російської культури не роблю жодних застережень, щоб якось її оминати чи недооцінювати. Це нерозумно, ми втрачаємо певне багатство, яке існує. Але однак це не змінює факту, що сьогодні російська політика є для нас живою загрозою.Українці повторюють, що Росія перестане бути для нас загрозою, для цивілізованого світу, і для України, тоді, коли залишиться меншою державою. Але коли ми чуємо голоси з-за кордони, то чуємо, що світ боїться, щоб Росія сталася меншою. І як тут нам відновити рівновагу, щоб знайти золоту середину? Як у цій ситуації діяти? Це питання політологічне, тому що треба подумати над тим, що доброго є в політиці і суспільному житті. Якщо це живий розвиток громадян, розвиток потенціалу кожної людської одиниці, то може, дійсно, виявитися, що Росія, якби не була такою великою країною, була б більшою країною у вимірі людської удачі, це могло б спрямуватися у ліпшу сторону для росіян. Якби не були пригнічені тим централізованим урядом, який не може впоратися з усією територією, і Росія ніколи не мала своєї чудової адміністрації чи зразкових судів – це все абсолютно ніколи не було їхні надбанням. Звичайно, що для росіян це страшна образа, якщо сказати, що замість однієї Росії могло б бути кілька, можливо, якісь федералізовані. Але на момент, коли об’єднувалися обидві Німеччини за часів Горбачова, президент Міттеран, який спочатку був проти об’єднання Східної та Західної Німеччини, сказав, що «так люблю Німеччину, що я хотів би, щоб було її якнайбільше». Німеччину, тобто йдеться про країну - Німеччину, «так люблю німецькі країни, нехай їх буде більше». Потім він відмовився від цього речення, бо було це так неврівноважено, навіть несправедливо щодо німців, тому що  їм забороняли те, за чим вони сумували протягом кількох десятків  років. Але можна сказати, що це було вираженням переконання, що об’єднання не завжди на добре. Натомість бажати комусь, щоб його держава розпалася на дрібніші держави, - це глибоке втручання в чужі справи. Якщо росіяни відчують, в якій моделі держави мали б більший потенціал, за якої моделі держави вони врешті б змогли дожити до цього золотого віку, до якого ніколи не дожили, але на який заслуговують точно як дуже потенційно сильний народ і сильна держава.Чи знаєте Ви, чи маєте таке відчуття, що десь незабаром кінець цієї війни? Чи насправді цього кінця не видно?Не видно…для мене, я його не бачу. Я чекаю постійно, коли на цій півкулі, як говориться поетично, з’явиться якась нова фігура і щось зміниться, що надійде якийсь зовнішній чинник, який розблокує ситуацію. Я не політолог  і не можу собі уявити, але я читаю найрізноманітніші гіпотези, який може мати вигляд цей світ через рік, і всі непереконливі і незадовільні, з жодної я не був би задоволений.А як повинна закінчитися ця війна?Гм, точно очікується більших поступок від України, а це передбачає, звичайно, що конфлікт тлітиме надалі. Які будуть поступки? Невідомо. Я б не здивувався, але це такий вимисел, якби я був письменником у стилі «sсіеnсе fісtіоn», що раптово може змінитися ситуація на фронті, а президент Сполучених Штатів зненацька виявиться прихильником суворих санкцій щодо Росії, якщо це буде в інтересах Америки, і  також цієї сировини, якої потребує. Тут все може обернутися з кожним днем – така  сутність політики.  Такий стиль політики тепер з'явився: жодних наслідків, але багато здивування. Отож, позитивного вирішення не бачу, тут Росія мусила б змінити свої наміри, а саме, зрікаючись від своїх імперських цілей, а зосереджуючись на власному внутрішньому розвитку, що я їй і бажаю, але я не бачу таких реальних заповідей.Саме так, вони  і надалі говорять, що українців не існує, що це неправильна держава, що мова – не окрема, а подібна до російської, тож  нічого не змінюється, хоч вони і втратили багато своїх людей у цій війні, понад 900 тисяч загинули і поранені у цій війні…це велика кількість…Це страшне число…одна людина і це  велика катастрофа, космічна, а що ж тоді, коли йдеться про десятки, сотні, тисячі – це вражаюче і вражає те як росіяни легко погоджуються з тим, що стільки з них гине в такій незрозумілій справі, бо це навіть не зветься війною у Росії, тільки якоюсь «операцією». Але що ж це за операція, навіщо ці люди гинуть і яка від цього буде користь у майбутньому? Це все разом – трагічне, і насправді ця трагічність проходить так, без загального крику обурення. Це дуже сумно, але так відбувається. Відомо, що ці жертви, яких зазнає Україна, вони вирішать долю майбутнього. Навіть, коли б у цей момент були якісь великі поступки, то однак, як Майдан був безповортним, цей другий Майдан, це було щось, що не вдалося повернути назад. Так і тепер, будь-що, що буде спеціальним рішенням, то прагнення до незалежності і самостановлення – це, напевно, не відмінити.  Я вже кілька років не був в Україні і  не пам’ятаю, як  з часів довоєнних це почуття лише росло, але напевно, тепер воно розквітло. І я маю враження, що люди усвідомлюють, навіщо були ці жертви з українського боку.Якраз на початку ми говорили про сенс життя. Можливо, для росіян перебувати у стані війни, можливо, це і є сенсом їхнього життя?Складно сказати, чи так було, як я читаю «Війну і мир» Толстого, це не так звучить. Звичайно, що це точка зору аристократа, тобто найвищих російських еліт, які мали у багатьох справах такі найвищі стандарти, і в якийсь спосіб їх дотримувалися. Натомість, як людина нічого не має, як я  думаю про тих монголів, які підкорювали світ і Європу, світ, також Китай, то вони, власне мали сенс тільки у війнах, бо їм нічого було втрачати,  не мали ані будівель, ні університетів, ані жодних інституцій, які б утворили таку потужну державу, і тому ця імперія програла. Недовго проіснувала така імперія, як виявилося,  що це було слабке.А який сенс тепер для Китаю?Я думаю, що Китай надолужує цей період, коли він був позаду за більш розвиненою цивілізацією, тобто за Європою.Європа заслужила перед Китаєм на багато розчарувань і ненависті, бо принижувала Китай у ХІХ столітті в нечуваний спосіб, бо те, що французькі війська спалили Літній імператорський палац у Пекіні для розваги, напевно, це залишилося у пам’яті як міф «приниження», який тепер треба перекреслити. Отож, те, що тепер Китай так прагне домінування, це можна зрозуміти історично. Але чи це добре для світу і чи це добре для самого Китаю? Це якраз покаже історія. Я маю сумніви.Чи ми вже у Третій світовій війні, пане Кшиштофе?Напевно, так. Але я вже думаю, що «холодна війна» була третьою, а тепер уже говорять, що ця війна  є четвертою, бо так хочемо залякувати себе цією назвою, поки бомби не летять на наші домівки, то ми вважаємо, ця війна не є світовою. Але як подивимося, що коїться на Близькому Сході, що відбувається в тих далеких від нас місцях, то постійно десь палає недобрий вогонь. І це доказ, що війна це ніби натуральний стан, в якому перебуває людство, хіба б не розійшлася на великий масштаб.Чи Польща готується до війни, до війни, яка може поширитися на територію Польщі?Так, мусимо реально брати це до уваги. Ніхто, звичайно, в це не вірить. Усі живемо з надією, що так не трапиться. Але це тільки сподівання. Розум говорить, що це може статися.Тепер Польща живе виборами, виборчою кампанією і якраз багато кандидатів говорить, «навіщо підтримувати Україну, це не наша війна, у нас свої проблеми». Чому саме так? Ваші відчуття, чи люди підтримують таких кандидатів і за кого голосуватимуть? Кого Польща вибере? Чи може бути якась несподіванка?У політиці завжди може бути якась несподіванка. Я думаю, що серед тих кандидатів, яких я поважаю і вважаю позитивними, ніхто з них таких речей не говорить: ні пан Тшасковський, ні пан Головня, ані пані Беят, а ці решта голосів, здаються мені, дуже підозрілими, опортуністичні, перед усім немудрі, незгідні з національними інтересами, і я маю надію, що жоден з цих кандидатів, який ставить під сумнів усю серйозність війни в Україні і необхідність нашої допомоги, що жоден з них не виграє цих виборів. Я б цього дуже бажав.Дійсно, щодо відносин між Україною і Польщею, завжди або перед виборами, або на річниці Волинської трагедії, тоді починається пригадування нашої складної ситуації, і власне за ці три роки, вже 4-й рік великої війни, чи ми зробили кроки між нами, у цьому питанні, щоб вирішити його? На скільки я орієнтуюся, то існує така свідомість у пресі. Я повторюю, що в справі пам’яті Волині певний поступ є, якісь ексгумації стануть можливими. Це, очевидно, неймовірно трагічна і болісна сторінка нашої історії, але ми також намагаємося її зрозуміти і в далекій перспективі, як через минулі століття формувалися наші відносини, і тоді мусимо визнати, що тоді Польща не створила обіцяної Речі Посполитої трьох народів і що разом з литовцями ми не дали цій, українській, русинській стороні, не дали рівних прав. Як ми це пам’ятаємо, то незважаючи на те, що ця волинська різанина є абсолютною річчю, яку не можна захищати, але принаймні дає нам можливість зрозуміти, що там були такі глибокі мотиви, закоренілі у минулому, і що ми мусимо це подолати. З німцями ми маємо, відповідно, подібну ситуацію, оскільки також існують історичні минулості в минулому, хоч наш кордон з німцями був більш мирним, ніж кордони між німцями і французами. Отож, а відомо, що можна це подолати, такі  історії з минулого. Наш спільний інтерес наказує нам, що в майбутньому ми повинні бути близькими країнами, бо  у нас спільні інтереси.А скільки ще може тривати таке непорозуміння між нами, українці не розуміють поляків, а поляки не розуміють українців, щодо цієї справи?Це походить з ХVІІІ - ХІХ століття, так як описано в літературі, і ми знаємо, що Річ Посполита дійсно не дала цієї рівності, перед усім козаччині не дозволила їй стати шляхтою. Це все було помилкою тодішньої історії.  Оскільки ми були на шляху створення такої багатонаціональної держави, яка була б певним прототипом об’єднаної Європи, що потім вчинила монархія Габсбургів, тільки певною мірою, теж не до кінця вдалим чином. Але до цього прагнула Європа: від єдності ще за часів Каролінгської імперії, а ще раніше за часів Римської імперії, до цієї сьогоднішньої єдності під керівництвом Брюсселя. І цей континент має багато спільних цінностей. І Україна повинна мати своє місце у цьому співтоваристві. Я б так  дуже бажав.Саме так, я теж нещодавно прочитала такий коментар, стосувався він мого рідного міста, що мене здивувало. Ви колись гостювали у Ходорові. Хтось написав, що «був у Ходорові і там не побачив прапора Європейського Союзу, отож, чи маємо допомагати українцям, коли ж вони вважають, що борються за європейські цінності, а прапора не було?». Я відповіла цьому коментаторові, що якраз я з Ходорова і такий прапор висить біля міської ради. Але, чи дійсно українці вже заплатили таку високу ціну для того, щоб опинитися в Європейському Союзі?Ви знаєте, це справа ментальної трансформації, тому  що по-справжньому Європейський Союз є союзом Західної Європи і такі країни, як: Греція, яка за своїм духом – інша і не походить з Латинської імперії, Румунія, Болгарія. Ці країни ментально досить віддалені від таких європейських ідеалів. І питання « Як в цьому всьому віднайде себе набагато більша і потужніша Україна? Чи це «щось» нас єднає, робить міцнішим за те, що нас роз’єднує? Оскільки ділить нас добрий шмат історії і іншого способу  мислення, тобто мислення, яке походить з християнського православ’я. Це дуже відрізняється від того, що приніс Захід, тобто католицизм і протестантизм. Вони по-іншому моделювали образ світу, людини, суспільства, суспільної доктрини тощо, тому якраз тільки тоді і виявиться, чи ця європейська пропозиція буде достатньо «апетитна», щоб Україна захотіла її засвоїти, і чи почуватиметься в цьому добре. І якою буде гнучкість Європи? Адже Європа сама по собі великою мірою засумнівалася, що тепер і викидають нам американці, зрештою це досить кумедно. Але так насправді й було, що найбільші ідеали Європи реалізовувалися в певний момент в Америці, це було так у час, коли звільнялися з-під британської колоніальної влади.Ви згадали про відмінність мислення, що ми мали іншу історію, бо у нас було православ’я. Отож, як виглядає це «інше» мислення  щодень? Це десятки речей, часто дуже дрібних речей. Скажімо так, Захід орієнтується на одиницю, наприклад, коли ми називаємо себе, то спочатку називаємо ім’я, а далі прізвище. Не дай бог навпаки, бо це слід російського гноблення. Натомість люди зі Сходу, починають із прізвища чи племені, бо найважливіше до якого племені належать, а хто це – Іван чи хтось інший, - це вже другорядна справа. Це дріб’язок, але це формує мислення і ставлення до світу. Адже відрізняємося тим, що над нами тяжіє традиція хрестових походів, які створили так званий «етос рицаря». Схід цього не знав, бо  не брав участі у цих війнах у такій формі, як ми. Ми також були провінційними, але багато від цього навчилися: а відповідно, питання честі, втрата обличчя – це все напрацьовано протягом тих років. Люди на Заході гірше зносять таку брехню прямо уві вічі, бо говориться « стати обличчя-до-обличчя» «Я більше не віритиму йому». На Сході, здається, більше толерують брехню. Я говорив тоді так, а тепер говорю навпаки. І так може залишитися. Отож, десятки речей, які переносяться з цього Сходу, не згадуючи вже про спадщину від більшовиків. А також те, що люди зі Сходу, як правило, наприклад, коли хочуть визначити певну суму, яку хотіли б отримати, за певну роботу чи предмет у торгівлі, то завжди дивляться, чи платитиме бідний, чи багатий. На Заході це взагалі не вирізняють: скільки це коштує, то стільки і коштуватиме – і від багатого, і від бідного оплата така ж сама. Це речі, які видно щодень і часто перешкоджають. Але це речі, які можна опанувати, тому, можливо, в об’єднаній Європі Україна почуватиметься зручно, бо відчуватиме, що можливо ці ідеали, за своєю суттю, вже і так є в голові.Ви також сказали, що у західній культурі було таке правило, що «не б’ють лежачого»…Так, це своєрідне рицарство, яке перенеслося до нас практично. (Усміхається…) Коли я зустрічаю азійських студентів, то вони здивовано запитують «Чому?», бо якщо хтось лежить, то тим більше його треба бити, тому що і так не встане.Я думаю, що під час цієї великої війни, те, що ми тепер спостерігаємо, як росіяни поводяться з українськими полоненими, а як ми, українці, поводимося з російськими полоненими. Тепер росіяни вчиняють так, що безпосередньо стріляють в українських полонених. Це, відповідно, те, що називається порушенням правила «лежачого не б’ють».Так, це трагічне. Оскільки увесь світ прийняв Женевську Конвенцію, але її порушують. Нацисти, як тільки-но трохи ослабли, перестали її порушувати. Були тоді вже згодні з цим правилом, бо це правило гуманності, елементарне, в розвинутому світі.Дійсно, нацизм був покараний. Чи «рашизм», як тепер називаємо те, що відбувається з Росією і що Росія робить з нами, нарешті теж буде покараний, тому що корені рашизму походять з радянських часів, а також з часів Другої світової війни, оскільки комунізм теж не був покараний.Напевно, це велика помилка нашої усієї Європи, що покарання Німеччини і нацизму було, але завдяки втручанню американської демократії, що союзники змусили німців, щоб вони відповіли за минуле. У Польщі ця відповідь за заподіяне, хоч невеликою мірою, але відбулася. Не можу сказати, що було це цілковито. Ця люстрація була в обмеженому вимірі, однак все ж була. Натомість у Росії навіть не визнали свою провину, не було сказано: «я припустився помилки, вчиняв погано, вірив в погані ідеали,  навчав дурниць» – це хотілося б почути від кожного університетського професора, який брав участь у радянський пропаганді. Цього не було ніколи, тоді говорилося: «що так треба було тоді, а тепер треба по-іншому». Це і є ця відмінність між Заходом і Сходом. Завжди є так само – правда є завжди правдою.Пане Кшиштофе, дуже дякую Вам за розмову! Дякую Вам за те, що присвятили свій час і дякую за те, що Ви поділилися своєю мудрістю з нами і з нашими глядачами.        

Про це повідомила пресслужба урядової організації."Під час випробувань, організованих dеfеnsе tесh-кластером Вrаvе1 за сприяння заступника головнокомандувача Збройних Сил України, бригадного генерала Андрія Лебеденка та Управління інноваційної діяльності ЗСУ, більш ніж 15 виробників БПЛА протестували свої вироби на полігоні, де долали маршрут довжиною понад 20 км з перешкодами та імітували захід на ціль", - ідеться у повідомленні.У Вrаvе1 зазначили, що раніше дальність польоту таких дронів становила лише 5-10 км, тому 20 км – це значний прогрес, якого досягли розробники.Дрони невразливі до РЕБ і невидимі для ворога через відсутність радіовипромінювання.Ще одна їхня особливість – стабільна та чітка передача відео навіть на великих відстанях.Окрім того, в організації відзначили відсутність впливу фактору радіогоризонту в цих дронів.На заході були присутні також 7 виробників наземних роботизованих комплексів (НРК) на оптоволокні, які провели тестовий заїзд."Оптоволокно — геймченджер у протистоянні зв’язку та радіоелектронної боротьби, бо надає стабільний зв’язок, на який не діють засоби РЕБ. Ми дуже зацікавлені в упровадженні оптоволокна, щоб наші НРК могли діяти на більших відстанях і допомагати нам нищити ворога ще ефективніше", — відзначив присутній на заході керівник служби роботизованих систем батальйону "Вовки Да Вінчі", капітан Олександр Ябчанка.Вrаvе1 планує працювати над удосконаленням таких дронів, а також над засобами протидії ворожому оптоволокну. У січні Головне управління оборонних інновацій Міністерства оборони провело для представників командувань окремих родів військ Збройних сил України презентаційне тестування FРV-дронів, керованих через волоконно-оптичний кабель.Читайте також: Відкриття року: що таке дрони на оптоволокні й чи справді вони можуть змінити перебіг російсько-української війни

Відповідна трансляція триває на YоuТubе.В описі відео йдеться, що Букер говоритиме до тих пір, "поки він фізично буде в змозі підняти голоси американців, яким завдають шкоди і яких не чують в цей кризовий момент".Політик від демократів також акцентував: Трамп і його адміністрація, зокрема глава новоствореного департаменту з ефективності уряду Ілон Маск, "продемонстрували повну зневагу до верховенства права, конституції та потреб американського народу"."Всього за 71 день президент Сполучених Штатів завдав стільки шкоди безпеці американців, фінансовій стабільності, основам нашої демократії. Це не нормальні часи в Америці", - заявив Буркер, цитує Тhе Nеw Yоrk Тіmеs.Американський політик розпочав виступ у сенаті 31 березня о 19:00 за місцевим часом і станом на 1 квітня 12:00 він продовжує його.Водночас Буркер не виголошує промову безперервно - колеги з сенату ставлять йому запитання.Читайте також: Критика Трампа в США не змінить його політику в короткостроковій перспективі, - експерт-міжнародник Краєв

Про це повідомляє Rаdіо Рrаguе Іntеrnаtіоnаl.Найбільший та найстарший у Чехії, Карлів університет, повідомив, що виходить із соціальної мережі Х, та зосередиться на інших каналах комунікації.Як заявило керівництво навчального закладу, таке рішення зумовлене останніми змінами в алгоритмах і політиці соцмережі. Вони все більше суперечать основним цінностям університету, а саме свободі слова, критичному мисленню та відкритому обговоренню.Карлів університет поступово буде відходити від Х, і продовжуватиме комунікувати з громадськістю через такі канали, як Іnstаgrаm, Fасеbооk, Вluеsky, Тhrеаds та Lіnkеdіn.У лютому цього року понад 60 університетів і дослідницьких установ Німеччини та Австрії повідомили, що мають намір покинути соцмережу Х, через розмови Ілона Маска з лідеркою "Альтернативи для Німеччини" Алісою Вайдель.В середині березня, з тієї ж причини - невідповідність їхнім цінностям, також оголосили про вихід із соцмережі Х бельгійські компанії громадського транспорту.Нещодавно американський мільярдер Ілон Маск заявив, що продає соцмережу Х своєму стартапу, який працює у галузі штучного інтелекту.

Про це він сказав в інтерв'ю журналу "Международная жизнь"."Ми не чули від [президента США Дональда] Трампа сигналу до Києва про припинення війни. Все, що є на сьогодні, – це спроба знайти якусь схему, яка б дозволила спочатку домогтися припинення вогню, як воно мислиться американцями. А потім перейти до якихось інших моделей і схем, у яких, наскільки можна судити, на сьогодні немає місця головній нашій вимозі, а саме розв'язання проблем, пов'язаних із першопричинами цього конфлікту. Ось це зовсім відсутнє, і це треба долати", - заявив російський дипломат.За його словами, РФ серйозно сприймає всі пропозиції США, однак має власні підходи й пріоритети."Пропоновані американцями моделі й рішення сприймаються нами дуже серйозно, але ми теж не можемо все це приймати як є. У нас є, безумовно, глибоко та ретельно продуманий комплекс власних пріоритетів і підходів до цієї теми, який відпрацьовується та відпрацьовувався зокрема нашою переговорною командою на нещодавніх переговорах з американцями в Ер-Ріяді", - додав Рябков.25 березня в Ер-Ріяді відбувся черговий раунд перемовин між українською та американською делегаціями. Сторони домовилися про 30-денне часткове перемир'я. Київ, Вашингтон і Москва погодилися забезпечити безпечне судноплавство в Чорному морі. Також РФ має припинити обстріли енергооб'єктів.Проте РФ уже неодноразово порушувала умови 30-денного часткового перемир'я. Так, 1 квітня росіяни вдарили по енергооб’єкту в Херсоні, чим знову порушила домовленості зі США.

Про це інформує поліція Вінницької області.Було встановлено, що до кримінального правопорушення причетна 39-річна вінничанка - у неї вдома також знайшли вкрадені речі з могили наймолодшого оборонця Азовсталі.За словами фігурантки, злочин вона вчинила в стані алкогольного спʼяніння, проте пояснити свій вчинок не змогла."За цим фактом триває досудове розслідування за ч. 2 ст. 297 ККУ (наруга над могилою, іншим місцем поховання або над тілом померлого). Наразі з жінкою проводяться слідчі дії. Очікуються результати призначених експертиз, за висновками яких будуть прийняті остаточні процесуальні рішення", - резюмують правоохоронці. Поліцейські Вінницького райуправління розшукали жінку, причетну до наруги над могилою наймолодшого оборонця Азовсталі Нагадаємо, що з могили полеглого військового з позивним «Грінка» на Сабарівському кладовищі зникли дерев’яна булава та свічки. Проведеними слідчо-оперативними заходами та за допомогою камер відеоспостереження правоохоронці встановили, що до кримінального правопорушення причетна 39-річна вінничанка. Вдома у фігурантки знайшли й крадені речі. Зі слів зловмисниці, злочин вона вчинила у стані алкогольного сп’яніння. Пояснити свій вчинок не змогла. За цим фактом триває досудове розслідування за ч. 2 ст. 297 ККУ (Наруга над могилою, іншим місцем поховання або над тілом померлого). Наразі з жінкою проводяться слідчі дії та очікується на результати призначених експертиз, за висновками яких будуть прийняті остаточні процесуальні рішення. Процесуальне керівництво у кримінальному провадженні здійснює Вінницька окружна прокуратура. #кримінальний_аналізРоstеd by Поліція Вінницької області оn Тuеsdаy, Арrіl 1, 202521-річний захисник України Назарій Гринцевич на псевдо Грінка загинув на війні проти російських загарбників у травні 2024 року. Він був наймолодшим оборонцем Азовсталі в Маріуполі.31 березня стало відомо, що могилу українського захисника пограбували.