Еспресо

Rеutеrs оприлюднило повний зміст документа, над яким працює команда мирних "голубів" Трампа. Там є і позиція США, і контрпропозиції України та Європи. Всі три сторони виступають за негайне припинення війни та перехід до технічного впровадження. Українська сторона наполягає на моніторингу дотримання вогню за участю США — утім на даному етапі США неодноразово натякали, що умивають руки та хай цим займаються розманіжені натівською парасолькою європейці. Сполучені Штати де-юре визнають контроль Росії над Кримом. Дональд Трамп справді не блефував у цьому плані. Також Америка де-факто визнає контроль Росії над Луганською областю і над контрольованими Росією частинами Запоріжжя, Донеччини та Херсонщини. Це схоже на той самий мирний план Келлога, який недавно публікували американські ЗМІ. Українцям натомість пропонують повернути шматок окупованої території в Харківській області, яку Росія захопила в ході наступу 2024 року. З цікавого —  Україна повертає контроль над ЗАЕС через адміністрування США з розподілом електроенергії між обома сторонами. Тут би якраз хотілось би пояснень, чий менеджмент таки рулитиме на станції? Як будуть відбуватися місії? Що урешті буде з містом Енергодар, яке блискавично опинилось в окупації на початку повномасштабного вторгнення? Каховська ГЕС — її теж пропонують повернути під контроль України. На словах звучить бравурно, утім за чий кошт буде відбудова цього обʼєкту і його економічна доцільність — під питанням. Врешті, чи так потрібно українцям забезпечувати водою старі та нові окуповані території — та створювати добрі умови для переселення ще пари мільйонів окупантів. Про повернення Кінбурнської коси була мова в кількох варіаціях плану Кіта Келлога. Але про яку саме частину йде мова? Якщо про те, що є частиною Миколаївщини — це більше заповідник. Якщо усе — те, що адміністративно є Херсонщиною, це вже інші розклади. Але чи підуть на наше посилення Одеси росіяни?Читайте також: "Остання пропозиція" від СШАПункт, який сильно мене бентежить — пропозиція США зняти з Росії санкції, які були накладені ще 2014 року. Мовляв, якщо росіяни порушать мирні домовленості — то накладемо знову. Куди Росія вкладає вільні гроші, давно не секрет — це оборонні виробництва і залучення молодого мʼяса в армію. Це найбільш тригерний пункт, бо так Путін виторговує собі швидке відновлення наступальних сил для нових воєн. Де Київ — ціль номер один. І помилки весни 2022 точно будуть враховані. Є ще пункт про економічне співробітництво між США та Росією в енергетичному та інших промислових секторах. Це якраз про ті мільярди, які Стів Віткофф наобіцяв Трампу у проєктах з росіянами. Українська сторона явно торгується у цьому пункті і є такі пропозиції. Перше: США та Україна виконують угоду про економічну співпрацю. Україна буде повністю відновлена ​​та отримає фінансову компенсацію, зокрема через російські суверенні активи, які залишатимуться замороженими, доки Росія не відшкодує збитки Україні. В принципі, якщо буде сталий мир — українська сторона згодна на зняття санкцій США проти Росії. За весь цей мир і потуги заради нього Україну просять не йти до НАТО, а в ЄС можна. США обіцяють, що Київ отримує міцні гарантії безпеки. Тут би хотілось вірити, що навчений гірким досвідом Будапештського меморандуму політикум, розуміє, що обіцянки без угод — це папірці на вітер. Є запевнення, що держави-гаранти безпеки будуть спеціально створеною групою європейських країн та охочих неєвропейських країн. Читайте також: Чи має сенс продовження переговорів?Україна ж за підтримки Європи просить гарантії безпеки, подібні до статті 5 НАТО. На щастя — є чітка вимога жодних обмежень для збройних сил України. Можна сміливо вважати, що це і є рамка, в якій будуть найближчі місяці борсатися Трамп, Зеленський та Путін. Одне ясно — ці пропозиції значно кращі за капітуляцію в Стамбулі, до якої нас активно спонукала Росія у березні 2022 року. Але це точно не той мир, про який три роки поспіль теревенять владні спікери на круглих столах, самітах і формулах миру. Така рамка мирних домовленостей показує, що Трамп був по-своєму правий, коли говорив, що у Зеленського мало карт на руках. Як уже стало традиційним — шкода, що про пропозиції української сторони ми читаємо у британських та американських ЗМІ, бо президент настільки занурився у вибори, бо не може піти навіть на тепле і лампове інтервʼю до зірок телемарафону. До того, коли сторони будуть ставити підписи на документі — мирна рамка може дещо змінитись. Але точно подібний мир означає лише одне — озброюватись до зубів і готуватись до наступної війни. Покоління ТікТоку, яке вірило, що скоро буде мир і мобілізація тебе точно не торкнеться, може боятися уже зараз. Покоління сорокарічних передає їм естафету — ласкаво просимо у реальний світ Матриці. Це буде поганий мир, який трошки ліпший за гарну війну. Що ж, Мінські угоди були не такими вже поганими. Спеціально для ЕспресоПро авторку: Марина Данилюк-Ярмолаєва, журналісткаРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.