Еспресо

Про це повідомляє Rеutеrs.Зазначається, що інцидент стався у церкві Мар-Еліас у районі Двейла. За словами одного зі свідків, терорист-смертник підірвав себе всередині будівлі. На початку травня під час фестивалю в Індії сталася тиснява. Щонайменше 6 людей загинули, понад 50 отримали травми. 

Коли ми дивимося фільми про інопланетян або шукаємо реальні інциденти, пов’язані з НЛО, помічаємо цікаву закономірність: позаземні цивілізації, здається, майже завжди "обирають" для своїх контактів саме США. Чому так сталося? Відповідь – значно складніша, ніж просто кінематографічний кліше. Про це розповідаємо у матеріалі Еспресо, зокрема на основі резонансного звіту ААRО, який відкриває новий погляд на природу феномену НЛО.Як люди почали цікавитися позаземним життям Загадкове небесне явище 1561 року над Нюрнбергом, фото: ВікіпедіяЛюдство здавна цікавилося можливістю позаземного життя у найрізноманітніших формах. Це одна з рис, яка відрізняє нас від інших живих істот на Землі: нам важливо не лише те, що відбувається тут чи після нашої смерті, а й те, що приховують мільярди зірок у нічному небі.Ще античні філософи задавалися собі такими питаннями. Наприклад, Епікур припускав існування інших світів, подібних до нашого, де могли існувати живі істоти. А майже 2 тис. років тому Лукіан Самосатський написав "Правдиву історію", де описав сатиричну фантастичну подорож на Місяць, у якій герої зустрічають місячних жителів.З винаходом телескопа і розвитком астрономії інтерес до позаземного життя ще більше посилився. 350 років тому французький письменник та науковець Бернар де Фонтенель опублікував "Розмови про множинність світів", де популяризував ідею про життя на інших планетах, зокрема на Місяці чи Марсі. У літературі цього періоду з’являються твори, як-от "Мікромегас" Вольтера, де описуються гігантські інопланетяни з Сіріуса та Сатурна, які відвідують Землю. До початку ХХ століття ідеї про позаземне життя вже активно проникали в літературу, хоча часто вони мали філософський чи сатиричний характер, а не сучасне уявлення про "інопланетян", які можуть бути загарбниками.Та відомий роман Герберта Веллса "Війна світів" 1898 року став переломним, оскільки вперше зобразив інопланетян як агресивних загарбників із Марса, які атакують Землю за допомогою передових технологій. Веллс створив реалістичний і драматичний сюжет, що відображав тривоги епохи імперіалізму та технологічного прогресу. Книга стала архетипом для жанру наукової фантастики про вторгнення інопланетян і закріпила образ "марсіан" у попкультурі.Звідки виник термін НЛО та як став популярним фото: скрін відео опублікованого Пентагоном у 2015 роціУ першій половині ХХ століття людська цивілізація стрімко змінювалася під впливом наукового прогресу: коней замінили автомобілі, літаки вже перетинали океани, а одна бомба могла стерти з лиця землі ціле місто. Астрономія та ракетобудування теж не відставали: завдяки інтересу нацистів до розробки великих ракет, який згодом перейняли США та Радянський Союз, людство досягло космічного простору і навіть висадилося на Місяці.Саме в цей період з’явився популярний термін "неідентифікований літаючий об’єкт" – НЛО (англ. UFО – Unіdеntіfіеd Flyіng Оbjесt). Його поява пов’язана з подією 1947 року, коли американський бізнесмен і пілот Кеннет Арнольд повідомив про спостереження дев’яти швидкісних об’єктів поблизу гори Рейнір у штаті Вашингтон. Він описав їх як "літаючі тарілки", що й стало основою для подальшої популяризації образу.Того ж року стався знаменитий "Розвелський інцидент": у Нью-Мексико американські військові нібито виявили уламки інопланетного корабля та навіть тіла прибульців, які згодом доставили на військовий об’єкт "Зона-51". Хоча офіційно влада пояснила це падінням метеозонда в рамках секретної програми Рrоjесt Моgul, чутки швидко переросли у стійкі конспірологічні теорії та навіть публікування фальсифікованих фото та відео тих подій. Починаючи з 1947 року Повітряні сили США ініціювали офіційні розслідування феномену НЛО в межах проєктів Рrоjесt Sіgn, пізніше Рrоjесt Grudgе, і, зрештою, Рrоjесt Вluе Вооk (1952–1969). У рамках цих програм було досліджено понад 12 000 повідомлень про НЛО, і лише близько 6% з них залишилися невиясненими через брак даних. Переважна більшість випадків мала цілком прозаїчні пояснення – від астрономічних явищ (планети, метеори, хмари) до техногенних об’єктів (літаки, зонди).У 1953 році ЦРУ організувало Rоbеrtsоn Раnеl, який дійшов висновку, що НЛО не становлять загрози національній безпеці та що немає жодних підтверджених доказів їхнього позаземного походження. Проте надмірна секретність, що супроводжувала ці розслідування, лише підсилювала суспільну цікавість і недовіру до уряду.Підживлені газетними публікаціями, коміксами, художніми фільмами та серіалами, історії про НЛО перетворилися на глобальний культурний феномен. Формувалася широка фанспільнота уфологів – від ентузіастів до вчених, які досліджували цей феномен зі скрупульозною ретельністю, а подекуди – з майже релігійною вірою у його правдивість. Згодом ці настрої проникли й у владні кола. Так, у 2001 році у Вашингтоні відбулася знаменита пресконференція Dіsсlоsurе Рrоjесt, де близько 20 осіб – колишні військові та урядовці – заявили про приховування владою США доказів існування НЛО.Подібні слухання згодом стали регулярними, а нещодавно навіть за участю американських конгресменів (деякі з них теж прихильники теорії НЛО і виділяють мільйони доларів на дослідження). Відеозаписи, які Пентагон періодично оприлюднює після завершення часу їх секретності, продовжують фіксувати невідомі об’єкти, що рухаються з надзвичайною швидкістю, і лише підливають олії у вогонь. Згідно з опитуванням Gаlluр 2019 року, третина американців вірить, що деякі НЛО – це інопланетні кораблі, а 71% переконані, що уряд приховує інформацію про них.Новий звіт: розкриття дезінформації чи чергова загадкафото: Gеtty ІmаgеsУ 2022 році був створений спеціальний підрозділ Пентагону (ААRО) для систематичного збору, аналізу та пояснення випадків НЛО (які тепер офіційно називають UАР – Unіdеntіfіеd Аnоmаlоus Рhеnоmеnа / Невизначені аномальні явища). Завдання ААRО (Аll-dоmаіn Аnоmаly Rеsоlutіоn Оffісе, тобто Офісу з вирішення аномалій у всіх областях) – відсіювати вигадки й помилки від потенційно небезпечних об’єктів, наприклад, дронів, розвідувальних систем чи інших технологій, що можуть загрожувати нацбезпеці США.Ще у 2024 році ААRО опублікував частину звіту, нові свідчення та інтерес до якого нещодавно підняли декілька впливових американських медіа насамперед Тhе Wаll Strееt Jоurnаl, а також Nеw Yоrk Роst і Тhе Fох Nеws. Тож у документах йдеться, що ВПС США протягом десятиліть використовували фальшиві історії про НЛО для приховування секретних програм зі створення зброї. Звіт розкриває, що як мінімум з 1980-х років розпочалася практика, коли новобранців і навіть деяких вищих офіцерів "вводили в оману" за допомогою вигаданої програми під назвою Yаnkее Вluе, яка нібито досліджувала інопланетні технології. Наприклад, один із полковників ВПС зізнався, що розміщував фальшиві фотографії літаючих тарілок поблизу  "Зони 51", щоб відвернути увагу від тестування літаків-невидимок. Цікаво те, що такими інформаційними маніпуляціями командування ВПС США роками тролило ще й своїх новачків, коли показувало "секретну доповідь" про інопланетян. За однією з версій, щоб перевірити їх лояльність.Загалом така практика тривала до 2023 року і була схожа на "ритуал посвяти" для новачків та мала на меті приховати розробку нових технологій, як U-2, SR-71, стелс-літаки тощо.Звіт ААRО також зазначає, що багато легенд про НЛО, зокрема про "Зону 51", були навмисно створені для дезінформації як громадськості, так і іноземних супротивників, насамперед Радянського Союзу. Військові заохочували самих військових породжувати нові легенди. Наприклад, у кінці 60-х років американські військові проводили тест на вразливість їх ядерної зброї до електромагнітних імпульсів. Миготливе світло біля секретного військового об’єкту ніяк не пояснювали тим, хто його спостерігав. Оскільки тест провалився і зброя таки вийшла з ладу, цей інцидент дозволили списати на "діяльність НЛО", щоб вороги Америки не знали про потенційну слабинку їх найсмертоноснішої зброї. Однак така дезінформація практикувалася і після розпаду СРСР. Зокрема, у 1996 році американські військові передали радіоведучому шматок металу із запискою, в якій стверджувалося, що той належав космічному кораблю інопланетян."Це був не обман воєнного часу, спрямований проти ворогів Америки, а дезінформація мирного часу, яку поширювали серед громадян США: не те, на що мають йти ваші податки", - кажуть у Nеw Yоrk Роst. У звіті ААRО також наголошують, що жодних доказів існування позаземних технологій чи істот не виявлено, а більшість даних про НЛО легко пояснюються земними явищами. Детальна доповідь від ААRО на тему дезінформації очікується пізніше 2025 року, яка може виявити ще більше сенсаційних матеріалів про зв'язок американських військових з розповсюдженням феномену НЛО. "Чи це була робота кількох недобросовісних офіцерів? Чи стратегія, затверджена вищим начальством протягом десятиліть?", - риторично питають американські журналісти, щоб зрозуміти, наскільки вигадка могла стати поширеною правдою. А тим часом спецпідрозділ Пентагону продовжує отримувати від 50 до 100 нових звітів щомісяця про спостереження НЛО. Теорії змови: кому вигідне підтримання легенд без фактівдвоє ентузіастів-уфологів у пустелі, фото: nyроstВарто сказати, що звіт викликав неоднозначну реакцію. Адже нова доповідь переважно повторює висновки колишніх подібних проєктів Пентагону (Вluе Вооk, Rоbеrtsоn Раnеl, Соndоn Rероrt), які вже відомі громадськості. Критики (а це прихильник НЛО) вказують, що ААRО взяло до уваги "відфільтровані" матеріали і не приділило достатньої уваги справам, які залишаються загадковими і маловивченими. Тому виходить, що ААRО ніби "відзвітувало" перед суспільством і владою, мовляв – ми все перевірили, все розслідували, загрози нема, інопланетян нема, справа закрита. Тобто це як виправдання уряду, що все під контролем і нові розслідування вже не потрібні. Тому звіт створює враження формального закриття теми, хоча його висновки базуються лише на "помірній упевненості" (як мовиться у звіті) та обмежених даних.Деякі дослідники вважають, що віра в НЛО відволікає суспільство від реальних проблем – економічних, соціальних чи політичних криз. Зокрема, історики культури НЛО Грег Егігіан та Девід Кларк у своїх дослідженнях підкреслюють, що тема інопланетян перетворилася на своєрідний сучасний фольклор, який віддзеркалює колективні страхи й надії – від побоювань щодо неконтрольованих технологій і невідомого майбутнього до недовіри до урядової таємничості. При цьому сам феномен "загадкового" може бути вигідним: уряди отримують можливість знижувати напруження довкола справді важливих питань, а бізнес має стабільні прибутки завдяки цілому ринку товарів, медіа й послуг навколо теми НЛО.Отже, нові урядові звіти про НЛО часто лише посилюють недовіру суспільства до самої теми. В результаті маємо класичну "палицю з двома кінцями": або НЛО – це вигадка, яку поступово перетворили на "правду", або ж це дійсно правда, яку намагаються представити як вигадку. Як любили повторювати в культовому серіалі Х-файли: "Істина десь поруч"... Читайте також: Таємничі дрони над Нью-Джерсі: загадка в небі США, яка породила численні спекуляції. Пояснюємо

Під час зустрічі з журналістами політик детально зупинився на закидах пропаганди й опонентів щодо його нібито проросійськості, а також відповів на запитання відносно свого ставлення до Путіна, російсько-української війни, територіальних претензій РФ, приналежності Криму й того, як він особисто сприймає президента України Володимира Зеленського. Захід йшов наживо на офіційному Ютуб-каналі Світлани Тихановської."Я ніколи не був проросійським політиком. Я завжди був білоруським політиком", - передусім наголосив Тихановський."Ніколи не було у мене російського паспорту, ніколи. У справі (кримінальній - ред.) ніколи цього не було. Я ніколи не звертався (за громадянством РФ - ред.)", - додав він.Праця в РФ та автівки з російськими номерами - ще до політичної діяльності"У мене був бізнес. Я очолював студію продакшну. Два офіси було у Білорусі - у Мінську та Гомелі, один офіс - у Москві, та один офіс - у Києві. Й ще у мене була компанія у Литві. Я особливо нею не займався, тільки встиг її колись купити, і все", - зазначив Сергій Тихановський, який до того як вирішив претендувати на посаду президента Білорусі й став займатися популярним в подальшому політичним відеоблогом "Країна для життя" вів рекламний бізнес."Якщо я їздив колись на машинах з російськими номерами - це були машини, зареєстровані на мою компанію російську. Машини у Росії були дешевшими, купували на компанію щоб не платити податки. Я на них і їздив. І Світлана їздила на одній, і я на одній їздив. Які проблеми?" - розповів Тихановський.Тож, як він підреслив, чиїсь думки про його нібито проросійськість - "це фейки, які вони там розповідають"."Я можу Вам ще раз повторити: наш спільний ворог - це путінська влада. Саме путінська влада. Доки вона там не впаде, ніякої перемоги у Білорусі бути не може", - заявив Тихановський.Чий КримПри цьому він визнав, що вже після російської анексії Криму 2014 року, але ще до того, як він серйозно зайнявся опозиційною суспільно-політичною діяльністю, йому довелося побувати у тимчасово окупованому РФ українському Криму в ході "паломницької поїздки на один день". Але, як висловився Тихановський, тоді він ще "не замислювався" над тим чи правильно було б так вчиняти.Разом з тим, усією родиною Тихановські останній раз відпочивали в Криму ще за української влади на півострові - у 2011 році, сказав Сергій, що підтвердила присутня на пресконференції Світлана Тихановська.Нині ж - після того що сталося з Україною та з ним самим - Тихановський однозначно впевнений:"Крим - це територія України. Абсолютно. Й ті претензії, які Росія зараз пред'являє з приводу різних українських територій, я це абсолютно не підтримую. Я абсолютно підтримую Україну".Як Тихановський ставиться до Зеленського"Президент Зеленський - йому випала така надважка... Ось те, що я пережив, я впевнений - це ніщо порівняно з тим, що президент Зеленський переживає щодня усі ці роки. Ви повинні усі це зрозуміти й ніколи не засуджувати його якщо десь щось там Вам здається, може бути, він щось неправильно робить. Тому що жодному з президентів, які зараз живуть, такого тягару не випало. Я його підтримую абсолютно та безмежно. Це для мене герой - президент Зеленьский", - висловився Сергій Тихановський.

Про це повідомив начальник Миколаївської ОВА Віталій Кім."Внаслідок ракетного обстрілу росіянами міста Очаків поранено троє людей. Серед них двоє дітей", - зазначив Кім. За його інформацією, госпіталізовано 7-річного хлопчика, 12-річну дівчину та 46-річну жінку. "Їм надається медична допомога, у всіх постраждалих стан середньої важкості", - додав очільник ОВА. 29 травня, російська армія вдарила балістичною ракетою по фермерському господарству на Миколаївщині.

Про це повідомляють Сухопутні війська ЗСУ України. "Завдяки вчасно відпрацьованим заходам безпеки при отриманні сигналу повітряної тривоги вдалося уникнути численних втрат особового складу. Однак, на жаль, є загиблі та поранені. Усім постраждалим оперативно надається вся необхідна кваліфікована допомога у медичних закладах", - йдеться у повідомленні.Зазначається, що для детального з'ясування всіх обставин події у Командуванні Сухопутних військ ЗС України створено спеціальну комісію. На місці події також працюють правоохоронні органи."Одночасно вживаються додаткові заходи безпеки для збереження життя та здоров'я військовослужбовців у випадку нанесення повторних ракетних та повітряних ударів державою-агресором", - додали в Сухопутних військах.За інформацією, яку поширили у Теlеgrаm-каналі Николаевский Ванёк, під ворожим ударом опинився тренувальний полігон на Миколаївщині. Як зазначається, у небі над місцем подальшого удару протягом 20 хвилин перебував російський розвідувальний дрон.Як повідомляє український ОSІNТ-проєкт Shаlіn, йдеться про удар на межі Миколаївської та Херсонської областей, поблизу Давидового Броду. Там додають, що за попередніми даними, удар було здійснено касетними боєприпасами.Що відомо про загиблих і постраждалих? Станом на 17:27 було відомо про 3 загиблих та 11 поранених.1 червня, росіяни завдали ракетного удару по розташуванню одного з навчальних підрозділів Сухопутних військ ЗС України. Тоді повідомлялося про 12 загиблих та понад 60 поранених. 

Хотів би розпочати нашу розмову з передчуття можливого початку Третьої світової війни. Триває ірано-ізраїльська війна, невідомо, яким буде її закінчення. Триває російська агресія проти України, ми розуміємо, що це буде довга та кривава історія. І водночас бачимо крах світової дипломатії. На превеликий жаль, у мене є відчуття, що саміт G7, який мав би закінчитися чимось надзвичайно продуктивним, завершився достроковим від'їздом президента США Дональда Трампа. І це лише прояви того, чого зараз зазнає світова безпекова будова. Які ваші відчуття? Чому Трамп настільки швидко поїхав з саміту Великої сімки?На сьогодні світова архітектура захлинається від криз, які Дональд Трамп намагався розв'язати, але досі не зміг. Він обіцяв покласти край війні в Україні, і, як добре знають ваші глядачі, цього так і не сталося. Трамп також заявляв про намір досягти угоди з Іраном, яка запобігла б ізраїльському удару. Натомість ми опинились у центрі дедалі інтенсивнішого ізраїльського наступу, що цілком може втягнути у війну Сполучені Штати.Навіть символічний саміт Групи семи, що є втіленням сили й єдності Заходу, був зірваний через ці кризи. Зустріч завершилася раптовим від’їздом Трампа і без ухвалення резолюції на підтримку України, документу, який усі вважали основним підсумком саміту.Отже, маємо світ, занурений у кризи, і президента США, який, вочевидь, не здатен ні ефективно на них відповісти, ні взяти на себе відповідальність за їхнє розв’язання.Чи бачите ви перспективи про щось домовитися за переговорним столом? Бачимо, що є криза міжнародного права, що сильні держави намагаються використовувати силу, що слабне роль США, як стабілізатора та гаранта пост'ялтинського світу. Були різні процеси після Другої світової війни, але настільки близько ми не стояли до Третьої світової. Що буде робити адміністрація Трампа в теперішній ситуації?По-перше, ваш скептицизм цілком обґрунтований. Схоже, що Трамп свідомо обрав пасивну позицію, дозволяючи кризам розвиватися без втручання.Він дає Україні та Росії продовжувати бойові дії, ймовірно сподіваючись, що з часом обидві сторони виснажаться і будуть готові до переговорів. Що ж до конфлікту між Ізраїлем та Іраном, то, спостерігаючи, як ізраїльтяни досягають переваги, Трамп, схоже, прагне долучитися до їхньої перемоги.Учора у Вашингтоні він заявив: "Ми повністю контролюємо небо", маючи на увазі Сполучені Штати, хоча насправді США досі не брали активної участі в цьому конфлікті.З мого досвіду висвітлення міжнародних воєн, кожна війна рано чи пізно завершується. Та умови її завершення визначаються насамперед рішучістю і витривалістю тих, хто веде бойові дії.Як у випадку з Україною, так і у протистоянні між Ізраїлем та Іраном, ключове питання — це наявність зброї, яка дозволяє сторонам тримати оборону і витримувати тиск у найважчі моменти.Тому, коли думаю про Київ, я припускаю найгірший варіант — що допомога з боку Сполучених Штатів може виявитися мінімальною або зовсім припинитися. Чи достатньо Україні озброєння з інших джерел, щоб утримати оборону на поточних рубежах? А в ситуації з Іраном — чи матимуть іранці достатньо витримки, аби продовжувати опір навіть під інтенсивними авіаударами з боку Ізраїлю?На мою думку, саме ці питання сьогодні є ключовими для розуміння подальшого розвитку обох конфліктів.Є частина експертів, які припускають, можливо, це конспірологічна версія, що Путін хотів би обмінювати питання України на питання Ірану. В Україні ця тема сприймається надзвичайно серйозно. Наскільки великі шанси, що можуть вестися подібні розмови між Трампом та Путіним, а, можливо, не тільки між ними?Путін безперечно задоволений тим, що іранська криза відсунула українську війну на другий план. Вона більше не домінує в інформаційному просторі.Складається враження, що Путін запропонував Трампу допомогу у врегулюванні ізраїльсько-іранського конфлікту, водночас цілковито ігноруючи необхідність припинення війни в Україні. Це надзвичайно цинічний маневр. Я був щиро вражений і кажу це без перебільшення, коли Трамп на саміті G7 запропонував повернути Росію до складу, фактично відновивши G8. Це виглядало як спроба винагородити державу, що здійснила незаконне і нічим не спровоковане вторгнення в Україну.На щастя, ця ідея викликала лише різке неприйняття з боку європейських лідерів, і на мою думку, її реалізація абсолютно виключена.Якщо говорити відверто, шанси на те, що Росія зможе передати Іран Трампу і забезпечити якесь мирне врегулювання, практично нульові. Складається враження, що маємо справу не з серйозною дипломатією, а з політичним спектаклем без реального змісту.Якщо говорити про бачення середовища Дональда Трампа щодо підтримки чи непідтримки України, як вони далеко можуть піти у забезпеченні нас ракетами Тоmаhаwk або навпаки – накладання санкцій на Україну, яка буцім би не хоче слухати Дональда Трампа? Адже відсутність міністра оборони США Піта Геґсета на засіданні "Рамштайну" для мене було красномовним жестом.Для будь-якого уважного спостерігача очевидно: надалі Україна змушена буде дедалі більше покладатися на підтримку європейських держав, а не Сполучених Штатів.Початок стратегічного мислення для України полягає в тому, щоб виходити з найгіршого сценарію і запитати себе, як вижити в умовах найжорсткіших викликів. Якщо знайти відповідь на це запитання, з’являється шанс вистояти й у підсумку перемогти.Обнадіює, що європейські партнери демонструють дедалі більшу готовність брати на себе відповідальність за виробництво та постачання озброєння для України.Особливе враження справляє рішучість нового канцлера Німеччини Фрідріха Мерца, який заявив про намір суттєво збільшити оборонні витрати та допомогу Україні, включно з передачею ракет Таurus, здатних надати Україні стратегічну перевагу, якої не забезпечували навіть американські системи НІМАRS і АТАСМS.Ключовим залишається питання: що саме є критично необхідним Україні й водночас доступним лише від Сполучених Штатів. Наскільки мені відомо, окрім систем протиповітряної оборони, вирішальним ресурсом залишаються розвідувальні спроможності. Станом на сьогодні немає ознак того, що США планують припинити обмін розвідувальною інформацією з Україною. Це може змінитися, але наразі ситуація залишається стабільною.Українські спецслужби та ЗСУ продемонстрували, що в них є карти, вони зробили боляче російській ядерній тріаді. Однак це не означає, що Путін буде припиняти війну, враховуючи його психотип та ті приготування, які тривають у РФ. На вашу думку, чого зараз би намагалися досягати росіяни? Є путінські плани щодо підкорення не лише України, але й країн Балтії. Путін не рахує втрат та демонструє готовність у цьому йти до кінця.Путін, вочевидь, і далі живе ідеєю перекроїти карту Європи на користь Росії. Втім, варто нагадати, що за три роки війни російським силам так і не вдалося захопити навіть Донеччину. Це чітко демонструє, що попри всю свою військову міць, Росія має обмеження, і я сподіваюся, що українці пам’ятають про це в ці складні часи.Погрози щодо наступу на країни Балтії, Фінляндію, Швецію чи Молдову наразі виглядають не більше ніж просто риторикою. Російська армія вже зараз перевантажена наявними викликами і перебуває в стані, далеким від того, щоб відкривати нові фронти. Це суто моя оцінка. Зараз  надзвичайно важливо, щоб союзники України зробили все можливе для її підтримки. Літо 2026 року, ймовірно, буде таким же складним, як і попередня зима. Не маю сумнівів, що Росія спробує посилити тиск і вкотре перевірити українську оборону на міцність.Дозвольте додати ще одну думку як американському спостерігачеві, який шість чи сім разів відвідував Україну з початку повномасштабної війни і бачив її потенціал на власні очі. Україна перетворилася на світового лідера у сфері сучасних військових технологій. Її досягнення в застосуванні безпілотників та засобів радіоелектронної боротьби на лінії фронту є справді вражаючими.Сьогодні весь світ намагається вивчати український досвід і не відставати від темпів її інноваційного розвитку. Україна стає військовою потугою нового типу. Вона не має таких масштабів, як Росія, у неї менше техніки та особового складу. Втім якщо говорити про те, що справді визначає результат війни, тобто технологічну перевагу і силу духу, то Україна демонструє вражаючу результативність. Це один з головних висновків, які я зробив, спостерігаючи за цією боротьбою, повністю усвідомлюючи, що попереду ще дуже складні випробування. Нещодавнє бомбардування Києва було шокуючим, і я переконаний, що попереду ще багато важких ночей.З кожним днем цієї війни дедалі більше вражає сила і рішучість, яку демонструє Україна, сила, що значно перевищила очікування багатьох.А якою насправді є позиція Китаю? Сі Цзіньпін 9 травня прилетів до Москви, спілкувався з Путіним. Думаю, що лідер китайських комуністів дав очільнику Кремля певні меседжі, після яких Путін був готовий йти на безумовні перемовини. Однак за кілька днів все радикально змінилося, Сі Цзіньпін заявив, що Китай готовий йти вперед, та нагадав про падіння багатьох світових імперій. Наскільки я розумію, Китай підтримує РФ не просто так, це не є питанням торгівлі чи ресурсів, бо він хоче перебудувати світову систему – глобальну, економічну, безпекову. Що ви скажете про позицію Пекіна, зокрема щодо агресії Росії проти України? Який світ зараз хоче будувати Китай? І з ким він буде його будувати, окрім Північної Кореї та Росії?На мою думку, президент Трамп, як і багато інших, припустився серйозної помилки, недооцінивши глибину підтримки, яку Сі Цзіньпін надає Володимиру Путіну у цій війні. Йдеться не лише про політичну солідарність. Китай фактично забезпечує критичні технології, які використовуються у виробництві зброї. Ці технології надходять прямо з Китаю або за його посередництва. Це не ситуативна співпраця, а справжнє стратегічне партнерство. Сі Цзіньпін не хоче бачити, як його союзник Путін зазнає поразки.Водночас, як і багато українців, я переконаний, що у довгостроковій перспективі ця війна може затягнутися настільки та завдати такої шкоди Європі, що це почне суперечити самим інтересам Китаю.Пекін має значні інтереси в економічному, торговельному й політичному партнерстві з Європою, особливо в умовах, коли Сполучені Штати демонструють дедалі меншу залученість у регіоні. Цілком імовірно, що вже наступного року, якщо не раніше, Китай може спробувати позиціонувати себе як потенційного посередника у переговорах.Китайський спеціальний представник уже відвідує Київ, про що добре відомо вашим глядачам. Поки що ця місія не принесла помітних результатів, але якщо війна почне ще більше суперечити стратегічним цілям Пекіна, не виключено, що Китай розширить свою дипломатичну роль у спробах сприяти врегулюванню, особливо в разі, якщо президент Трамп залишатиметься осторонь.Трампу не вдасться заплющити очі, якщо Китай розпочне висадку на острові Тайвань, відповідно, доведеться діяти. Так само Трампу доведеться діяти, якщо в Ірані знайдеться збагачений уран для створення брудної бомби, щоб потім її скерувати на Ізраїль. Це дуже серйозні речі, тому я розумію, чому Трамп бере ті чи інші паузи, бо концепція теперішньої війни стрімко змінюється. Якщо сьогодні говорити про величезний технологічний стрибок, чи є у вас відчуття, що ми можемо зламати хід війни за допомогою новітніх технологій? Бо над нами завжди висить оце "ядерне прокляття" – Росія має ядерну зброю та оновила свою ядерну доктрину. Відповідно, чи буде готовність американської адміністрації діяти, якщо росіяни перетнуть певну межу? І як бути нашим європейським друзям, адже у Варшаві та Вільнюсі є питання, чи буде діяти 5 стаття статуту НАТО?Дозвольте спершу відповісти на останню частину запитання. На мою думку, питання американської підтримки Європи у разі збройного нападу в контексті принципу НАТО, за яким напад на одного члена Альянсу вважається нападом на всіх, нині є одним із найвразливіших. І саме на цьому, як на критичному аспекті безпеки, американське суспільство повинно зосередити значно більше уваги. У дискусіях про майбутнє України ми називаємо це американською страховкою безпеки.Для наших європейських союзників, які дедалі активніше залучаються до стримування Росії й беруть на себе зростаючі ризики, надзвичайно важливо мати впевненість у тому, що врешті-решт вони не залишаться наодинці. Щодо ширшого питання, яке ви порушили, можна впевнено сказати, що ми вступили в нову епоху війни. Те, що відбувається в Україні, не має аналогів серед конфліктів, які світ бачив раніше.Технології стали ключовим чинником цієї війни. Їхній розвиток відбувається з такою динамікою, що іноді зміни відчуваються не лише щомісяця, а й щотижня. Постійно вдосконалюються безпілотники, способи їхнього знищення РЕБ засобами, а також реакція самих дронів на нові форми електронного впливу. Збройні сили в усьому світі уважно стежать за цими процесами й намагаються опанувати уроки, які дає війна в Україні.З того, що я бачу, попри те що російська армія навчається і стала ефективнішою, ніж у перший рік війни, Україна все ще зберігає перевагу в цьому безперервному протистоянні. Саме це вселяє в мене надію на майбутнє. Однак для перемоги Україні потрібні союзники, передусім у Європі.Слід визнати: наразі Дональд Трамп говорить від імені значної частини американського суспільства, втомленого від участі у воєнних конфліктах. Водночас саме європейські інтереси опиняються під прямою загрозою, оскільки Путін продовжує тиснути й розширювати свій вплив. І саме на європейських країнах лежить найбільша відповідальність, адже їм є що втрачати. Тому їхня активніша участь цілком виправдана.Як я вже зазначав, коли бачу рішучу позицію таких лідерів, як канцлер Фрідріх Мерц, прем’єр-міністр Кір Стармер, а також очільників Фінляндії, країн Балтії та Північної Європи, я переконуюсь, що Україна не самотня. І це дає підстави сподіватися, що ви зможете пройти через цей рік і наступний. Я вірю, що світ уже незабаром почне змінюватися на краще.Ми маємо зміцнювати наші відносини з партнерами та союзниками в Європі, і це треба робити надзвичайно швидко. Україна стримує потенційну російську агресію проти країн Європи. З іншого боку, десь пів року тому прем'єр-міністр Польщі Дональд Туск сказав надзвичайно важливу фразу: "Я почав розуміти, що Путін не жартує". Думаю, що подібне усвідомив і президент Франції Емманюель Макрон, прем'єр-міністр Великої Британії Кір Стармер - "Путін не жартує". Ми чекаємо, що Макрон чи Стармер будуть готові діяти. Зараз не час декларацій, навіть не час підтримки, а час політичної волі та готовності. Як ви гадаєте, наскільки вони були б готові домовлятися з нами про серйозні речі? Адже історія про можливий іноземний контингент, який би забезпечував рівновагу та гарантував би Україні безпеку після закінчення війни, може знадобитися значно швидше. Відповідно, як з цим аспектом?Ми не можемо дати остаточної відповіді, але попередні сигнали свідчать: Макрон, Стармер, Мерц та інші налаштовані серйозно й готові брати на себе більші ризики в підтримці України. Росія, у свою чергу, робить усе можливе, щоб залякати їх і стримати від глибшого залучення.Питання про можливе введення військ, яке ви згадали, обговорюється насамперед як варіант сил стримування після припинення вогню. Європейські лідери вже дали чітко зрозуміти, що вони готові до такого кроку. Що стосується введення військ під час активної фази конфлікту, наразі таких ознак немає. Водночас існують інші способи, через які Європа може активніше долучитися до підтримки України.Якщо Німеччина справді вирішить передати Україні ракети Таurus, це стане переломним моментом. Такий крок поставить Москву під безпосередню загрозу і буде серйозним політичним рішенням для Берліна.Щодо вашого останнього запитання, яке хвилює багатьох - чи є ризик того, що Росія використає ядерну зброю і підніме цю війну на новий, небезпечніший рівень. На мою думку, попри всю агресивну риторику, ймовірність цього сьогодні істотно нижча, ніж два роки тому, з однієї простої причини.За моїми даними, президент Сі Цзіньпін під час особистої розмови з Путіним, а також публічно, чітко дав зрозуміти, що Китай категорично не підтримує застосування ядерної зброї – ані в цій війні, ані в жодній іншій. І це має велике значення. Путін не може діяти повністю самостійно, адже підтримка Китаю для нього критично важлива. Якщо Сі Цзіньпін каже, що ядерна зброя є неприпустимою, до цього слід поставитися з усією серйозністю.Не можу вас не розпитати, що зараз відбувається у США? Американці почали протестувати, виходять на вулиці, і це мало б трохи остудити Дональда Трампа з його авторитарними амбіціями. Однак демократія передбачає не лише захист інституцій, а наявність захисників, для яких демократія є вартістю. Так свого часу ми в Україні двічі зупинили Віктора Януковича: перший раз - у 2003-2004 роках, коли Янукович рвався до влади, а другий – коли він намагався повністю узурпувати владу. Які зараз процеси відбуваються у Сполучених Шатах? Наскільки серйозно будуть готові сенатори та конгресмени вводити США та повертати їх у демократичне русло?Приємно бачити, як люди виходять на вулиці й чітко заявляють: ми не хочемо царів в Америці. У нас демократія. У нас президенти, чия влада має бути обмежена законом. Саме про це говорили учасники протестів минулих вихідних.Сутність американської політики сьогодні полягає в тому, що сенатори-республіканці, які наразі мають більшість і відіграють вирішальну роль у збереженні політичної рівноваги, не змінять своєї поведінки, доки більше боятимуться Дональда Трампа, ніж власних виборців.Сьогодні достатньо, щоб Трамп висловився, і вони одразу кидаються виконувати його вимоги. Водночас я переконаний, що настане момент, коли виборці почнуть вимагати від своїх представників підзвітності, і тоді політичні позиції поступово змінюватимуться. Ознаки цього вже починають з’являтися. Трамп припустився багатьох помилок, і ці помилки обійдуться людям дуже дорого.Я ніколи не хотів би бачити, як американський президент зазнає поразки. Ми — одна нація, і маємо рухатися вперед разом.  Водночас чесна, фактична оцінка показує, що багато з нинішніх політичних рішень працюють незадовільно, а все більше ознак вказує на те, що ситуація може лише погіршитися. Це неминуче вплине на вибір громадян на виборах.До наступних виборів залишилося два роки, і якщо нинішні тенденції збережуться, буде дивно, якщо республіканцям вдасться зберегти контроль хоча б над Палатою представників. Якщо політична атмосфера у Вашингтоні не зміниться, у нас, звісно, не буде Майдану, як в Україні, але я вважаю, що політика – це завжди маятник. Механізм, який завжди коливається від крайності до крайності. На мою думку, хвиля МАGА досягла своєї крайньої межі, тож я вірю, що ми вже на порозі зворотного руху – повернення до більш виваженої, відповідальної політики. Хочу вірити, що це справді так. 

Про це повідомляє Тhе Guаrdіаn.Зазначається, що інцидент стався напередодні, у суботу, 21 червня. За інформацією берегової охорони, імовірно, 27-футовий човен (приблизно 8,23 метра) перекинувся після того, як його накрила велика хвиля неподалік від державного парку DL Вlіss.   На місце події прибули екстрені служби. За даними офісу шерифа округу Ельдорадо (ЕDSО), шестеро людей загинули, ще двоє зникли безвісти, двох постраждалих доправили до місцевої лікарні."Пошуково-рятувальний підрозділ ЕDSО та команда водолазів ЕDSО повернуться до району вранці, щоб продовжити пошуки", - йдеться в заяві.За словами очевидців, вдень над озером несподівано здійнявся сильний вітер, спричинивши хвилі та небезпечні умови. "Це був дуже, дуже трагічний день на озері Тахо", - поділився місцевий капітан човна Джобі Чефалу.Наприкінці березня у Єгипті затонув туристичний підводний човен. Повідомлялося про загиблих та поранених іноземців.

Про це заявив український письменник, громадський діяч та військовослужбовець Павло Вишебаба в інтерв'ю проєкту "Люди змін з Лесею Вакулюк" на Еспресо."Не лише у мене. У багатьох публічних військових - це реальна проблема. Тому що це важко - те, що ми, в тому числі з психотерапевтом обговорювали про те, що військові мають переконання, що вони своїми діями заслужили повагу суспільства І це переконання дуже глибоко в нас сидить, що до нас не можна ставитися з глибокою зневагою. І тому, коли ми цю зневагу коли у свій бік отримуємо, це дуже боляче ранить, тому що ми впевнені, що ми все ж таки заслужили хоч крихту поваги", - зазначив він.Поет додав, що військові це більш гостро приймають, тому що вони переконані, не без підстав, що вони заслужили певну повагу до себе."Ось ця критика в бік військових особливо дивує. Знаєте, як це працює? Тобто, якщо зараз є такий суспільний консенсус, що військові заслужили повагу. Як зробити так, щоб можна було їх публічно критикувати? Говорити, що вони не справжні військові. І подивіться, це все так працює", - сказав Вишебаба.Він розповів, як сам з цим бореться."У мене тепер власна гордість, яка мені підказує. Я тепер спеціально не викладаю свої відео, де я працюю на мінометі, кидаю міни, вбиваю росіян, тому що не збираюсь я вам доводити, що я дійсно воюю. Я маю власну гідність, я не хочу комусь це доводити. Мої побратими це прекрасно знають, і тому я даю від свого акаунта доступ своїм побратимам. І вони показують, як працює наша мінометна батарея і  мені приємно бачити, що їм це подобається, показати своїм родичам, близьким і моїй аудиторії, як вони воюють, як ми справляємося, як ми намагаємося покращитись", - підсумував поет.

Про це повідомив Генеральний штаб ЗСУ у своєму зведенні станом на 16:00. "Противник з території РФ завдав артилерійських обстрілів по районах населених пунктів Лісківщина, Уланове, Миропільське Сумської області; Заріччя Чернігівської області; Леміщине Харківської області", - зазначили у Генштабі.Ситуація на основних напрямкахНа Північно-Слобожанському і Курському напрямках українські воїни відбили дев’ять атак загарбників, ще один бій триває. Також ворог завдав трьох авіаційних ударів, застосувавши при цьому п’ять керованих авіабомб, та здійснив 155 обстрілів, шість із яких – із реактивних систем залпового вогню.На Південно-Слобожанському напрямку противник шість разів атакував позиції Сил оборони в районах населених пунктів Вовчанськ, Строївка та Фиголівка, два боєзіткнення на даний час тривають.На Куп’янському напрямку ворог протягом дня тричі намагався просунутися до наших позицій у районах Степової Новоселівки, Зеленого Гаю та у напрямку Голубівки. Сили оборони успішно відбили ворожі атаки.На Лиманському напрямку українські захисники відбили 11 наступальних дій загарбницької армії у районах населених пунктів Новий Мир, Карпівка, Рідкодуб та Колодязі.На Сіверському напрямку наші захисники зупинили дві атаки противника в районах Григорівки та Івано-Дар’ївки.На Краматорському напрямку ворог чотири рази атакував позиції Сил оборони в районі Часового Яру та в напрямку Предтечиного й Білої Гори. Одне боєзіткнення триває до цього часу.На Торецькому напрямку загарбники десять разів йшли вперед на позиції наших підрозділів в районах Диліївки, Торецька, Леонідівки, Русиного Яру та Яблунівки. Бої продовжуються в чотирьох локаціях.На Покровському напрямку протягом дня противник 20 разів намагався просунутися до українських позицій поблизу населених пунктів Малинівка, Миролюбівка, Мирне, Промінь, Новосергіївка, Удачне, Котлярівка, Муравка та Олексіївка. П’ять зіткнень тривають дотепер. На Новопавлівському напрямку агресор тричі атакував у районах населених пунктів Веселе та Вільне Поле, завдав авіаудару по Мирному.На Оріхівському напрямку ворог завдав авіаційних ударів по населених пунктах Кам’янське та Новоданилівка.На Гуляйпільському, Оріхівському та Придніпровському напрямках ворог наступальних дій не проводив.За минулу добу на російсько-українському фронті ворожа армія втратила ще щонайменше 1110 своїх військових, а також десятки одиниць озброєння і техніки. 

Про це він повідомив у Fасеbооk. "Нарешті вдома. Непросте, але дуже важливе відрядження (яке завдяки деяким медіа стало несподівано популярним) завершено", - написав віцепрем’єр.  Він додав, що вже у понеділок, 23 червня повертається до роботи у Кабміні. "Будемо втілювати домовленості на практиці. Зокрема, працюватимемо над максимальним збереженням вже наявної підтримки наших громадян в країнах-членах ЄС. Кампанію дискредитації розберемо по фактах. Правда завжди перемагає", - зазначив Чернишов.Що передувало? Раніше у медіа з'явилася інформація, що Олексій Чернишов перебуває за кордоном на тлі корупційної справи. Водночас у пресслужбі віцепрем'єра наголошували, що він перебуває у плановому відрядженні.20 червня, прем’єр-міністр України Денис Шмигаль повідомив, що підписав документи про відрядження Чернишова.21 червня президент України Володимир Зеленський заявив, що віцепрем’єр-міністр – міністр національної єдності Олексій Чернишов перебуває у закордонному відрядженні та має кілька завдань.