Еспресо

Матеріал "Генерал-хорунжий Армії УНР Юрко Тютюнник. Невідомі факти, світлини, вірші" з'явився на сайті відомства."Сама операція докладно описана у численних публікаціях, підготовлених на підставі слідчої та оперативної справ. У них лише трапляються окремі неточності й домисли. Зокрема нерідко йдеться про те, що отамана перед захопленням "ще у човні оглушили, за двома версіями, ударом руків’я револьвера або веслом" (про це йдеться у присвячені Тютюннику статті української Вікіпедії - ред.). Насправді було не так. В архівних документах зазначається, що перед переправою з румунського берега на український для відвідання наради організованої чекістами міфічної легендованої організації "Вища військова рада" Ю. Тютюнник до останнього сумнівався, чи справді та існує і чи все те не є пасткою. Коли на його вимогу з радянського боку прибув наближений до нього Петро Стахів, на той час уже завербований органами дпу УСРР агент, він його відвів поодаль і запитав: "Петре, не будемо один одного підводити. Чи не фікція ця "Вища військова рада"? Той відповів, що організація справжня і люди в ній цілком надійні", - розповідається у статті.Читайте також: Вірив у "хороших рускіх", розпустив армію, визнав СРСР: рівно 90 років тому на лікуванні у Кисловодську загадково помер Михайло ГрушевськийПісля цих слів Ю. Тютюнник, як ідеться в архівних документах, сів у човен і дав команду на переправу. До іншого берега Дністра дісталися без пригод. "А вже коли на суходолі на отамана несподівано накинулися чекісти, які маскувалися у засідці, він від несподіванки та пережитого сильного шоку знепритомнів. У непритомному стані перебував упродовж двох годин", - зазначається у публікації СЗР України.Настрої перед розстріломНаступним кроком "совітів" після виманювання Юрка Тютюнника з Румунії до Радянської України було переправлення звідти особистого архіву генерала. Нині усі ці документи, а серед них - понад 2 000 таких, що написано рукою Тютюнника, зберігаються у Галузевому державному архіві СЗР України.Читайте також: Разом проти радянської Росії: як 100 років тому війська Петлюри та Пілсудського звільнили КиївСеред документів знайдено і повний текст рукописного вірша, який Тютюнник написав 28 лютого 1929 року, перебуваючи у Харківській в'язниці ДПУ, і підписав своїм літературним псевдонімом "Юртик". Тоді його вдруге заарештували. За відверті антирадянські погляди і за те, що не повністю розкрив перед чекістами підпільну мережу в Україні, яка створювалася ним ще до арешту в 1923 році. У відкритих джерелах наводиться лише остання строфа, як нібито короткий вірш. Повний же текст такий:Хтось посіяв пахучий горошок,І росте він так буйно, як хміль.Він приваблює серце та очі,Він пригадує зуб’я борін. Бо тим зуб’ям скородив я поле,Поруч з ним я ходив по ріллі.Горуваті життя мого гони,А все ж зуб’я в пригоді мені. Бо коли насувалась навала,Щоб здушити за горло вночі,Україна від краю до краю повстала,З того зуб’я кувала мечі!... На балконі посіяно айстри.Не пахучі, та гарні вони.І крізь мури кам’яні і ґратиЧути шепчуть: "Іди до мети!" Бо вподобав я айстри розкішніЗа їх кольори вільні, як міт.Бо під стіл як ходив я ще пішо,Поміж айстр прочитав "Заповіт". Бо як гуркнуло громом у хмарах,Узялись за гармати і ми,І кайдани іржаві ми рвали,З "Заповітом" ішли до мети». І горошок, і айстри зів’яли,Їх укрито туманів руном,А холодні вітри хоч і грають,Вони з листям посіють зерно. Хіба можна спинити стихію?Не спинити ж нікому життя?...Україна діжде буревію,Не згноїти ж бо того зерна!  Хіба ж можна засипати море?Хоч би й гору кісток навернуть?Не злякають ніякі нас гони, –До мети пробиваємо путь!...(ГДА СЗР України. – Спр. 11012. – Т. 37. – Арк. 1).А ось уривок із одного з рукописних творів Тютюнника: "Само життя без жалю викидає на смітник ідеологів «братнього співжиття». В кому ще є жива душа, той поривається на допомогу існуючому вже фронту, а не дезертує під прапор містичних фронтів і не грається в "центри", що, не маючи національної гідности, шукають рятунку там, де кувалися і куються кайдани на Україну" (ГДА СЗР України. – Спр. 11012. – Т. 42. – Арк. 359).Читайте також: Цинік і гравець. Історик Олександр Кучерук про людину, до якої багато питань, - Володимира Винниченка. Ексклюзивне інтерв'ю Мирославі БарчукЦі прозові й поетичні рядки написано в різні періоди життя Юрія Тютюнника, з різницею приблизно в десять років, але в них чітко простежуються життєве кредо автора, його біль, його любов до України, уболівання за її долю. І ці рядки свідчать про те, що ані арешти, ані численні чекістські намагання його зламати, переінакшити, зіграти на його слабкостях не знищили в ньому національної ідентичності, наголошують у СЗР.ДовідкаПісля того, як влітку 1923 року Юрка Тютюнника успішно ввели в оману та витягли до СРСР, комуністи використовували його для контрпропагандистських кінофільмів, книжок і лекцій. Одначе, 1929 року заарештували й за рік, у 30-му, розстріляли у Москві.Дружина й двоє доньок генерал-хорунжого, ймовірно, не пережили Голодомор.Перед цим очільник Львівської ОВА Козицький запропонував перейменувати у Львові вулицю Володимира Винниченка, бо той, на думку посадовця, "заподіяв шкоду українській державності в період Перших Визвольних Змагань" і був "колаборантом", "ворогом української державності".