Еспресо

Сьогоднішній гість - той, хто мріяв стати рок-зіркою, натомість зруйнував канони совєтської поезії. Його слова гострі, але водночас сповнені сміху й болю. Книжки його читають у перекладах на десятки мов. Сам він невтомно говорить про Україну на різноманітних майданчиках Європи. Сьогодні ми маємо розмову з письменником, есеїстом, перекладачем Юрієм Андруховичем.Якби ви писали трилер про сьогоднішні наші події, що вже четвертий рік тривають, скажіть, будь ласка, в якому ми пункті? Чи далеко нам ще до розв'язки, на вашу думку?Я боюся, що так, далеко. І тут річ не в тому, що може настати якась пауза, якесь - тепер часто вживане слово - перемир'я. Але  ми вже дивимось на це як на війну екзистенційну. Ми вже дорослі, ми вже бачимо, що їй за певними мірками декілька сотень років. І в будь-якому разі ми не можемо відчути наближення саме розв'язки.Так, перерва можлива, і насправді хочеться про це конкретніше говорити. Наразі все виглядає так, що умови, які нас змушують виконувати, для нас смертельні. Тобто приймати їх ми не можемо, а це означає лише і тільки продовження бойових дій.Загалом я не бачу жодного варіанту досягнути якогось компромісу з Росією.Отже, це ще на роки, на десятиліття?Може й на століття. Я не знаю, скільки загалом відведено людському роду, але, власне кажучи, це може бути прописано в якихось цивілізаційних проєктах Пана Бога, чи хто там розподіляє час і простір, скажімо так. І оскільки у просторі він розподілив нам, можна сказати, найгірше з можливих місць, у сусідстві з цим монстром, то він міг і в часі накласти на нас аналогічне зобов'язання. Скільки ми є - стільки ми зобов'язані цьому монстру протистояти.Фото: fасеbооk/yurі.аndrukhоvyсhЯкась важка місія.Єдине що - виконувана, хочеться вірити. І так, мені здається, це не тривало б аж так довго, якби вона була невиконувана.Багато зараз говорять про те, що буде перемогою для України. Тому що на початку повномасштабного вторгнення слово "перемога" звучало багато, воно нас тримало та бадьорило, мобілізувало, але зараз воно виглядає чимось таким недосяжним.Я думаю, що тут дійсно важливо домовитися про ряд якихось критеріїв. І серед них, скажімо, вступ до НАТО і до Євросоюзу. Хоча, знову ж таки, вступ до НАТО тепер виглядає як щось цілком фантастичне, але я думаю, що ми не використали до кінця свої аргументи, які ми щодо цього маємо. І в будь-якому разі хто-хто, а ми не сміємо від цього відмовлятися.І в цьому сенсі принаймні, якщо це навіть не буде нашою абсолютною перемогою, то це буде точно абсолютною поразкою Росії і Путіна - наше членство в НАТО. Тому що це найкошмарніша з перспектив, які вони можуть собі уявити.А які аргументи? Що ми можемо? Ви їздите по світу, спілкуєтеся з закордонними колегами, спілкуєтеся з закордонною аудиторією. Я не знаю, що ми ще можемо, які аргументи придумати. Фотографії, де зруйновані будинки, убиті діти, якось уже втомили… Є міжнародні правові аргументи. Є якісь рішення не одного саміту. Є більш як 20-річна історія нашого руху в цьому напрямі. Якраз за кілька тижнів після початку російського великого вторгнення, у травні 2022 року, виповнилося 20 років із того дня, як тодішній український уряд - ще за президента Кучми - проголосив перспективу приєднання до НАТО як єдину, як вирішальну, як таку, що забезпечить Україну від майбутніх можливих евентуальних (можливих, - ред.) втрат.Люди поза межами України мали про це знають. Ми якось не наголошуємо - наша влада дуже не любить наголошувати на якихось правильних речах, які робили її попередники. Вони ж 2019 року отримали цю перемогу з такою тезою, що перед ними всі лише розкрадали, перед ними не було нічого, починаючи з 1991 року - втрачені роки, втрачені десятиріччя, і ось, нарешті, у 2019-му прийшли ми. І ось тому, я думаю, на сьогодні триває ця інерція в їхньому мисленні. Вони не дуже охоче роблять ці екскурси в наше незалежницьке минуле. А може, вони просто не знають про це? Вони в 1990-ті роки піонерами ще були чи комсомольцями. У будь-якому разі не про те йдеться.Ідеться про те, що з точки зору нашої держави дуже важливо показувати це вже як певний історичний процес, підкреслювати тяглість цього процесу, щоб такий недоумок, як американський президент, не перекривав усі голоси цим своїм нахабним "ви не були і ніколи не будете" і "вас ніхто не хоче там бачити" і так далі.Тобто цьому шумові з його боку треба протиставляти осмисленість, треба показувати це як багаторічний шлях нації до певної мети.Фото: fасеbооk/yurі.аndrukhоvyсhВи сьогодні виступали з публічною лекцією для студентів УКУ (Українського католицького університету), ми зараз з вами розмовляємо в Центрі Андрія Шептицького при Українському католицькому університеті. Ви виступаєте на закордонних майданчиках. Чи є різниця в спілкуванні?Звичайно, різниця очевидна, і вона зрозуміла. Ми і наші західні симпатики, люди, які бажають нам добра, які нас підтримують, перебуваємо все-таки в доволі різних, відмінних інформаційних полях, в інформаційних просторах. Західні симпатики України перебувають радше в просторі безпросвітності певної, передусім їм нас жаль: ми гинемо, вони зі своїх медій отримують інформацію головним чином про руйнування. Це правильно, що вони її отримують, але вони тільки її отримують - руйнування, людські загибелі, нездатність України довго протистояти. Хоча ніби факти свідчать про протилежне, але ця інерція триває.Натомість наше сприйняття всередині України, на мій погляд, значно різноманітніше і багатше. І це не дивно. Ми тут всередині все-таки, і ми, безумовно, переживаємо - хтось більшою мірою, хтось меншою - все те, про що знають також за кордоном, але ми ще маємо й доволі багато паралельно якогось позитиву. І він не лише штучно нагнітається якимось "марафоном" - він існує об'єктивно.Об'єктивно існують успіхи ЗСУ - як на рівні якихось маленьких операцій, так і на рівні загалом протистояння вздовж такої лінії фронту з такою довжиною - історики майбутнього будуть оцінювати дії наших Збройних Сил як якийсь абсолютний феномен в історії військового мистецтва. І це все при тому, що всі засоби обмежені. Тобто це просто свідчення надзвичайно високої воєнної культури. Оці два слова не дуже поєднуються, але це існує - воєнна культура.І ми, крім усього іншого, бачимо, як ростуть діти, бачимо, як вони йдуть до школи. Ми також знаємо, що вони ховаються в укриттях, коли тривога. Тобто у нас це все перебуває в такій, я б сказав, поліфонії. Поліфонічна картина нашого існування, нашого буття. І тому ці діалоги відбуваються по-різному. Усе-таки у випадку з закордонною аудиторією мені найчастіше доводиться розповідати їм про далеко не безнадійність нашого опору. І переконувати в тому, що є сенс, дуже великий сенс і надалі підтримувати Україну, тому що вона знає, як захищатися, і вона це робить. І плюс вона дійсно захищає тих, хто західніше.А оце безпросвітництво в них не підштовхує їх до того, що, можливо, і їхні країни, їхні війська можуть взяти зброю в руки й піти захищати Україну?Мені б дуже цього хотілося, і це така ідея-фікс, яка мені не здавалась ідеєю-фікс на початку великого вторгнення. Я просто не знав, що в них насправді в європейських країнах, як виявилося, усе так погано у військовій галузі. Мені здавалося, що там сильні, боєздатні армії. Потім ця гірка правда відкривалася дедалі більше, що там з усім проблеми.Але, з іншого боку, коли знайомі поляки починають казати про те, що українці свідомо залякують нас оцією перспективою, повторюючи, що якщо не будете нам допомагати, ми впадемо, війна прийде до вас, - це вони, українці, роблять свідомо, щоб втягнути нас у війну цю, яка є не нашою війною, а їхньою, отже, нам треба спокійно до цього ставитись, розуміти, що українці вдаються до будь-яких методів, аби тільки на їхньому боці воювали ще якісь армії.З цією тезою поки що складно сперечатися. Але мені здається, я вже знайшов якийсь варіант на теперішню ситуацію - я просто повторюю про те, що у війну вони так чи інакше ввійдуть, їх утягнуть. Просто це не Україна їх втягне - їх втягне Росія в цю війну. Вона так чи інакше буде рухатися, і навіть не обов'язково, щоб вона зафіксувала якусь свою перемогу тут над нами. Вона здобуває дедалі більше апетиту від цього запаху крові. Вона переконується дедалі більше у своїй безкарності, ну і полізе. Вона невдовзі зажадає, може через посередництво того ж таки Трампа, від поляків, скажімо, оцього горезвісного Сувальського коридору до Калінінграду - і це вже буде такий-от заспів. Тому це, на мій погляд, неминучий наступний сезон.Ви мене про трилер запитували, я вже в категоріях серіалу відповім: неминучий наступний сезон цього серіалу - що Україна не залишиться сама в цьому театрі бойових дій. Але не тому, що нам прийдуть допомагати, а тому, що на тих, на кого ми сподівалися, просто нападуть. Ті самі, хто на нас. Тобто буде версія Перл-Гарбора.Фото: fасеbооk/yurі.аndrukhоvyсhВи в якомусь інтерв'ю казали про те, що на початку повномасштабного вторгнення думали і зрештою помилилися, що росіяни після першої тисячі загиблих їхніх військових якось прокинуться зі свого сну і скажуть: досить. Вони не прокинулися. Чому з ними це сталося і це відбувається?Помилка моя в цих очікуваннях полягала в тому, що я все-таки вважав, що ця спільнота людей, яка називається росіянами, що вони все-таки вже інші, що оцей увесь процес, пов'язаний зі зміною суспільного ладу, та просто якийсь технологічний прогрес - що вони зробили з них також людей, схильних до комфорту, також людей, які не хочуть помирати. І ось виявилось, що ні. Тобто Москва і Петербург залишаються островами цього комфорту. Напевно, і інші міста-мільйонники. Ну, і звідти не надто ж і записуються на ці контракти смертельні.Натомість чого я не враховував - це того, що там залишається ще велетенський простір зі злиднями, з відсталістю, у тому числі з розумовою відсталістю тотальною, зі здеградованими якимись людськими якостями, з генетичним алкоголізмом у десятому поколінні, і так далі, і тому подібне. Тобто фактично така своєрідна зомбі-спільнота.Якісь свої мірки я знімав із того, що вже сам пам'ятаю, що було при моєму житті - а це була "невеличка спеціальна військова операція" в Афганістані. Радянський Союз тоді розпоряджався ще й іншими народами імперії. Але я веду до того, що наприкінці 1980-х років ця радянська імперія вже змушена була звідти забиратися - такий був зсередини суспільний тиск. І серед лідерів цих процесів були, скажімо, солдатські матері. Це був потужний суспільний рух - комітети солдатських матерів. Першими ж вони виникали не десь, а в Росії. Це були російські жінки, які ходили протестувати під військкомати чи кудись там ще.І ось мені здавалося, що воно ж десь ще зовсім недавно було. Може, мені так здається, що недавно, бо це все помістилося в моєму житті, в моїй біографії. Але я ніде навіть натяку на це не бачу в теперішній Росії. Якісь антивоєнні активісти, яких переловили і попересаджали вже протягом перших тижнів чи місяців, - це так мало, це таке якесь незначне, це просто на рівні похибки - так соціологи сказали б.Отже, якась потужна трансформація відбулася з цією спільнотою вже після 1991 року, яка ще поглибила ті всі жахливі інстинкти, які завжди їй були притаманні. Тобто вона ще їх технологізувала, перевела їх на рівень мародерства постійного. Технологізоване таке середньовіччя.Тут є певна все одно межа, яка мусить десь колись настати. І через те, мабуть, хочеться його прізвище якось по-іншому вимовляти, але той, хто в Кремлі, спробував якось одного разу через загальну мобілізацію поповнювати лави армії - в нього не склалося. Він розлякав тоді трохи своїх людей. Отже, все-таки хочуть жити. А якщо вже ідуть на ці контракти, то за дуже великі гроші. І моя надія така, що гроші не можна друкувати без кінця, повинні почати працювати економічні закони. Коли виявиться, що так, вони дають там два мільйони рублів за цей контракт, але це вже фактично папірці просто. Може, ми дочекаємось цього моменту.Ви служили в совєтській армії. І ви людина, яка народилася на заході України. Як правило, вихідців із заходу України завжди відправляли служити десь далеко-далеко в Росії. Принаймні з моїм батьком так було. Де ви служили?Я служив в Україні. Більше того, перші пів року так званої учебки то взагалі були Чернівці. А потім уже рік у військах так званих, то це Вінницька область, теж не особливо далеко. Але річ у тому, що я служив лише півтора року як випускник вишу. У мене була вища освіта - не тільки в мене. Перспектива продовжити службу в Афганістані все одно існувала, ця війна тоді була в розпалі.Я ніколи підтвердження цій тезі офіційного не знаходив, але між нами - між самими цими курсантами - кружляла така начебто байка, що радянській владі вже ніби матеріально невигідно висилати нас на смерть до Афганістану через те, що вона п'ять років вкладала в нас якісь кошти, навчаючи нас у цих вишах, виплачуючи нам стипендії. І загалом вкладаючи кошти, - було безкоштовне навчання. Тому начебто нас прибережуть, ми опинимося в ненайгірших якихось бойових, в сенсі регулярних, частинах. Так воно й було десь, тобто я не згадаю, щоб із нашої цієї чернівецької учебки потім якісь сержанти потрапляли до Афганістану.Фото: fасеbооk/yurі.аndrukhоvyсhА росіян не було?Були представники всіх національностей, як тоді говорилося. Були росіяни, були балтійці, була Центральна Азія. Одним словом, така мішанина. Закавказзя також.Російська дідовщина була?Були постійні конфлікти на національному ґрунті, але це додавалося справді до загального цього пригноблення, яке називалося дідовщиною. Це доповнювалося, звичайно, всіма цими "чурка", "хохол". А молдаван - просто "молдаван", там це само по собі вже було пейоративом (найгірше, - ред.). Ну, і так далі.Тобто навіть на заході України росіяни, які служили тут, все одно були першим класом, вважали себе вищим сортом?Ну, гадаю, що так. Трохи складна ситуація з тим, хто тоді був справді росіянином, - чи ми говоримо тепер винятково про тих, хто з Російської Федерації потрапив, наприклад, у чернівецький гарнізон, чи ми говоримо загалом про російськомовних людей. Тому що на той час росіянами були всі російськомовні просто.А хто тепер українці?Ну, це вирішено в нас із 1991 року.Ті, хто мають паспорт?Ті, хто мають паспорт, так.А мова грає роль?Мова відіграє, безумовно, дедалі важливішу роль. Я думаю, що ми взагалі повинні ніби переглянути таке ставлення до неї як до певної, гуманітарної винятково, цінності.Просто ми чуємо аргументи - і необов'язково, що це військові, - десь там у коментарях люди пишуть: а от є військові, які російськомовні, але вони боронять Україну.Є щось таке. Але я б просто сказав, що їхня власна захищеність, цих військових, на порядок нижча. Тому що їхні розмови розуміє ворог. Я про це хотів сказати, що це не є виключно тільки прерогатива філологів - добиватися поширення і популяризації української мови, бо їм так хочеться, бо в них у дипломі написано "українська мова і література". Я хочу сказати, що це стратегічна цінність наша. Це понятійний бар'єр із ворогом. Це ідентичнісний бар'єр.І врешті-решт, в умовах бою, в умовах польового протистояння, я вважаю, це неправильно, коли ворог розуміє 100% усіх розмов наших бійців. Ну, добре, для цього вигадують якісь шифрування і таке інше. Але насправді це питання виживання наших військових - відрізнятися мовою. З 2014 року політикам, які тоді до влади прийшли після Майдану, було важливо просувати цю тезу - "дві мови - одна країна"."Единая страна - єдина країна".У цей час таким чином рятувалася начебто ця інтегральність територіальна. Але тепер це змінилося з моменту великого вторгнення. Тобто все-таки дедалі більше розуміння того, що ми таким чином весь час перебуваємо не просто так у сфері, де говорять російською, - ми перебуваємо у сфері загрози нашим життям, тому що навколо нас говорять російською.Я можу трошки далі це ще повести, скажімо, всі оці підліткові ексцеси з перенесеннями вибухівки, з просто вчиненнями якихось побиттів публічних таких самих підлітків, як вони, а тепер, мені здається, тренд започаткували з побиттям військових на вулицях і так далі - це ж усе береться з вільного володіння російською мовою. Якби в них були проблеми з нею - вони б не сиділи в цих телеграм-каналах, так? Вони б шукали для себе щось інше іншими мовами. Так що ми маємо з цим насправді серйозну проблему, дійсно стратегічно треба це змінювати.Фото: fасеbооk/yurі.аndrukhоvyсhАле чому російська досі приваблива? Я вам розкажу історію моєї подруги, донька якої розмовляла лише і виключно українською, російської не знала. Поїхали вони в Польщу - і ось там вона почала розмовляти російською, тому що одна її подруга - це дівчинка з Миколаївщини, батьки її рятували від війни, а інша її подруга - це дівчинка з Білорусі російськомовна. І от вона з ними почала чомусь розмовляти російською. Звісно, що подруга моя пробує розмовляти з нею, пояснювати, що не так і чому це погано. Але тим не менше це підліток, а підліткам російська все ще якась красива.Негативізм, так, я думаю. Доволі часто це суб'єктивний чинник вирішує. Ну, якась інша харизма сильніша в однієї російськомовної дівчинки чи в обох відразу. Це дуже складно звести до якихось таких загальних канонів, загальних принципів. Але пам'ятаю, як у моєму дитинстві це бісило просто мою бабцю, коли вона виходила в подвір'я, а нас там шестеро або семеро, і ми всі чешемо російською. А російськомовний серед нас хтось лише один. І коли я повертався додому, вона казала мені: "Мені не міститься в голові - вас шестеро українців і один росіянин. І ви всі говорите, ви всі переходити на його мову!" Тобто, мабуть, це ось такий комплекс, який мусить розмотуватися, і розмотуватися, і розмотуватися.Але цей комплекс бере на озброєння Трамп і каже: ну, там російськомовні люди, значить, вони росіяни.І Трамп бере на озброєння, і багато хто з наших закордонних симпатиків - як привід дати нам чергову добру пораду про те, що це ж так чудово насправді - дві мови в одній країні, та підтримуйте і одну, і другу, спілкуйтеся. З цим нічого не вдіємо, аж поки не заговорить уся країна українською.Добре, це утопія якась така - у своєму житті я цього не зазнаю. І, можливо, і не хотів би навіть аж так до кінця, щоб це якось було б, навіть мені було б трохи не по собі від цього. Але чого хотілось би і що є насправді, мені здається, це реально і так би мало бути - це що просто мова українська мала б грати першим номером. Тобто мати в усьому безумовні переваги. І по змовчанню мало б бути мовою за змовчанням.Фото: fасеbооk/yurі.аndrukhоvyсhНа початку вторгнення ви виступали на одному майданчику разом із паном Шишкіним. Людина російського походження, вже не з російським паспортом. І інтелектуальна спільнота України накинулася на вас, мовляв, як же ж так, що не буває хороших росіян. Ви казали, що все-таки діалог треба вести. Але були люди, які казали, що все, викидаю книжки Андруховича - в мене десь там "Московіада". У мене знайомі казали, "викину з бібліотеки і знати більше не хочу". Як гадаєте, чому те, що можна умовному Арестовичу, не дозволяється конкретному Андруховичу? Чому Арестович може з Латиніною записувати відео, розказувати, які українці погані, а вам зась?До речі, деякі інтернет-користувачі, які атакували, тоді вони насправді плутали ці два прізвища. Мовляв, чого ви взагалі хотіли від нього, та він там то… і далі йшов опис Арестовича, так. Це теж такий комічний ефект.Я маю на загал таке розуміння, що справді завдав цим вчинком багатьом людям болю. Тому вже тоді казав, що щодо цього боку ситуації я жалкую про неї. Натомість я зовсім не жалкую, говорячи з об'єктивної точки зору про виконання певної письменницької місії. Тобто я погоджувався на цей діалог не заради того, щоб поспілкуватися з дружбаном Мішею й потиснути йому лапу.А спілкуєтеся ще?Ні, ми взагалі після того, та й до того страшенно рідко якийсь мейл прилітав.Ні, мені йшлося про розкриття суті цієї війни на норвезьку публіку. Бо все-таки Михаїл користувався оцими всіма тезами "хороших русскіх" - "це не моя війна", "це не російська війна - це війна Путіна". І це була дуже хороша нагода безпосередньо в живій ситуації це спростовувати, це заперечувати й просувати український наратив. Я погоджувався на це також через те, що це була гра для мене на своєму полі. Або по-іншому скажемо: суддя був за мене. Тобто нам визначили модератором дуже хорошого польського автора-репортажиста, якого в Україні книжки виходили, його знають. Я маю на увазі Шабльовського. Це був теж додатковий чинник. Тобто, коли все так складається, я вирішив взяти участь у цьому і дав свою згоду.2022 рік, звичайно, страшенно особливий. Тут ще й це початок вересня - момент успішного українського контрнаступу: звільнення значних територій на Харківщині, і це завершилося пізньої осені звільненням Херсона і так далі, і так далі. Тобто всі "сіли на коней" і погнали вперед. Які вже там розмови з русскими - добивати їх. Просто треба всю кавалерію вперед - і добивати їх і тих, хто виявляє якесь бажання з ними спілкуватись.Звичайно, що з Арестовичем, напевно, в нас трохи різні аватарки, з точки зору українського соціуму. Тобто для цієї категорії патріотичних - я не беру слово "патріотичних" у лапки, справді патріотичних українців, які обурилися тоді мною, з тим паном уже давно все зрозуміло. Його жодна ескапада болю не завдасть - тому що негідник, що з нього взяти. А тут ніби зруйнував якісь ілюзії щодо моєї особи. Можливо. Я не знаю.Чи треба вести діалог з росіянами? Чи є ще там ті, з ким вести діалог?Я думаю, це завжди дуже конкретна особиста ситуація. Це треба зважити ризики, треба зважити, чого тут більше, чи це принесе більше користі, чи більше шкоди. Але цілковито замикати цю можливість я не став би, тому що взагалі жодної можливості не варто замикати до кінця, закривати її. І не тому навіть, що якісь там "хорошиє русскіє" є, а тому що об'єктивно може з цього виникнути якась користь, вони можуть бути корисними.І я гадаю, що тему як таку вже нібито й зняли навіть, тобто я вже років зо два вже більше не зустрічаю якихось звітів моїх колег, українських митців про те, що ось ми відмовилися від участі, а там скасували подію, а там ще щось. Тобто вже просто ніхто на Заході не запрошує на один подіум із росіянами. Росіяни продовжують виступати - ці "хороші росіяни" продовжують виступати на подіумах. А українців організатори починають обходити десятою дорогою, бо, кажуть, ну, це ж обов'язково якийсь скандал, вони приїдуть сюди, почнуть вимагати, щоб ми вигнали цих росіян звідси, а росіяни нам цінні й важливі, тому що наша публіка ними цікавиться і на них приходить.То так виходить, що нашого голосу тоді не чути.Його стало менше, безумовно, набагато менше.Ви отримали нагороду від журналу "Ї", капітули журналу "Ї", - вручили вам нагороду за інтелектуальну відвагу. І ви там виголосили таку промову, зацитую: "Я спостерігаю ці повсюдні, на жаль, уже нормалізовані заокругленість і причесаність думок, обережність і дисклеймерність текстів, постійну готовність перепрошувати і каятися, тотальну пісну поважність, а отже фактичну відмову від іронії чи, що гірше, самоіронії. Я міг би продовжити цей ряд, але яке в тому задоволення? Тому я краще поставлю кілька запитань, точніше три. Чи автоцензура допоможе нам перемогти? Чи пафос, який негайно починає паношитися там, звідки женуть іронію, поможе нам перемогти? Чи банальність, стовідсотково коректна, поможе нам перемогти?Це, власне, тому і питання. Я не знаю відповідей.Фото: fасеbооk/yurі.аndrukhоvyсhА ви займаєтеся цим?У тому сенсі, що я фактично з осені 2022 року більше не пишу щотижневих колонок і взагалі намагаюся якомога рідше писати якусь сьогоднішню публіцистику, так, це можна називати автоцензурою.Чи є в цій кімнаті під назвою "світ" хтось дорослий, хто може взяти відповідальність на себе, робити непопулярні речі, говорити якісь непопулярні думки з думкою про те, щоб цей світ урятувати від якогось катаклізму?Дуже багато шумів, шуму. Я не знаю, якими технологічними засобами цей дорослий рятівник мав би бути наділений, чи група цих рятівників, скажімо так, щоб через ці шуми пробитися. Тому що тут насправді одна така загальнозрозуміла ніби річ - що їхній меседж не може бути простим. Буття не є просте, і це не буде знайдення простої відповіді в жодному разі. Здібність, чи здатність, людського роду до сприйняття якихось непростих меседжів постійно знижується. І тому я ніби не здивуюся, якщо виявиться, що жодні дорослі, жодні рятівники не порятують.Тоді цьому світу прийде кінець.Так, але, я сподіваюсь, не кінець нашій розмові. Бо треба ще знайти якийсь промінь.То який той промінь? Просто, мені здається, ми теж повинні враховувати якусь загальноцивілізаційну катастрофу, тобто її ймовірність. Може, це і правильна ідея - "не дивитися вгору", але, мені здається, все-таки достойніше людини приймати це свідомо, у жодному разі не боятися. Але цього дійсно замало, все-таки треба намагатися рятувати. І ось тут оця проблема проблем - як це втілювати.