Еспресо

Про це повідомляє ГУР."Никто никуда не съ**ывался, "Брелок" его завалил, а потом ел нах*й две недели", ― розповідає командир одного з підрозділів окремого розвідувального батальйону 68-ї мотострілецької дивізії ЗС РФ.Пізніше й самого "Брелка" знайшли мертвим."Говорят двести был, б**ть. Ну, он съел напарника, так что это так, для размышлений", ― додає окупант.За даними ГУР, "Брєлок" з "Фомою" проходили службу в складі 52-го окремого розвідувального батальйону 68-ї мотострілецької дивізії ЗС РФ. Підрозділ діє на Куп’янському напрямку в районі селищ Западне та Лиман Перший."Канібалізм — черговий доказ глибокого морального та психологічного занепаду російських окупаційних військ, які залишилися без базової поваги до людського життя — навіть власного", - зазначила українська розвідка.Співробітники контррозвідки Служби безпеки та Нацполіції затримали агента ФСБ РФ, який на замовлення ворога займався підпалами та мав здійснити вбивство у Києві.

Про це пише Dеаdlіnе.Розмірковуючи про свій фільм "Мільйонер з нетрів", який здобув 8 "Оскарів", включаючи перемогу в номінації "Найкращий фільм" та "Найкращий режисер", Денні Бойл сказав, що за нинішніх умов не зміг би зняти драму про дитину з гетто Мумбаї, яка виграє джекпот у вікторині."Ми б не змогли зняти його зараз. І так і має бути. Настав час поміркувати над усім цим. Ми повинні поглянути на культурний багаж, який ми несемо, і на слід, який ми залишили у світі", - поділився Бойл.Коли в нього запитали, чи вважає він свій фільм формою колоніалізму, режисер заперечив."Ні, ні… Ну, лише в тому сенсі, що все є формою колоніалізму. У той час це здавалося радикальним. Ми вирішили, що лише жменька з нас поїде до Мумбая. Ми працюватимемо з великою індійською знімальною групою та спробуємо зняти фільм у рамках культури. Але ти все одно будеш стороннім спостерігачем. Це все одно недосконалий метод. Таке культурне привласнення може бути санкціоноване в певні часи. Але в інші часи це неможливо. Я маю на увазі, що я пишаюся фільмом, але сьогодні ви б навіть не подумали про щось подібне. Його б навіть не профінансували. Навіть якби я був залучений, я б шукав молодого індійського режисера, щоб зняти цей фільм", - пояснив Бойл.Цей коментар свідчить про те, що Бойл навряд чи буде залучений до спроб переосмислити "Мільйонера з нетрів" через продовження фільму та/або телевізійну адаптацію. Інформація про такі плани розміщена на сайті продюсерської компанії Вrіdgе7, яку заснувала колишня керівниця Nеtflіх Сваті Шетті та колишній агент Сrеаtіvе Аrtіsts Аgеnсy Грант Кессман.Фільм Бойла за сценарієм Саймона Бофоя за мотивами книжки "Питання та відповіді" Вікаса Сварупа, розповідає історію 18-річного Джамала, чиє сповнене труднощів життя в нетрях Мумбаї дає йому відповіді, необхідні для перемоги в шоу в стилі "Хто хоче стати мільйонером".  

Про це повідомляє пресслужба оборонного відомства із посиланням на Головне управління забезпечення супроводження життєвого циклу озброєння і військової техніки.Зазначається, що дрони комплексу "Світловод" побудовані на міцній рамі, мають високопродуктивні двигуни, ємнісні легкі акумулятори. "Ці "пташки" мають оптоволоконний канал управління, доставляють бойовий заряд на відстань кількох десятків кілометрів. Безпілотники оснащені системами автоматичного виявлення та розпізнавання цілей. Залежно від комплектації можуть бути обладнані денними або нічними камерами", - йдеться у повідомленні.У Міноборони відмітили, що "Світловод" розгортається у бойове положення за кілька хвилин. Також у оборонному відомстві нагадали, що від початку 2025 року до експлуатації у військах було допущено понад 60 зразків безпілотних авіаційних комплексів з оптоволоконним каналом управління.Раніше повідомлялося, що Міністерство оборони кодифікувало та допустило до експлуатації у Збройних Силах України безпілотний авіаційний комплекс українського виробництва Сhіеf-1. 

Про це повідомляє кореспондентка Еспресо Катерина Галко. "Проводили наради, де запрошували всіх, всі засоби масової інформації. А також раз на місяць заслуховуємо етапи відновлення лікарні Охматдит на засіданні Комітету з питань охорони здоров'я Верховної Ради України. Чітко звітуємо про те, що відбувається", - зазначив очільник МОЗ.За його словами, вже розроблено проєктну документацію для відновлення основного корпусу. "Проведені тендерні процедури на майданчику Рrоzоrrо. Підписаний тристоронній договір між благодійним фондом Охматдит, на який збиралися кошти, лікарнею Охматдит і підрядником, який переміг і дав найнижчу ціну на відновлення лікарні. Тому ми працюємо для того, щоб Охматдит був відновлений і працював з нарощуванням потужності", - додав Віктор Ляшко. Також він прокоментував питання щодо компанії, яка виграла тендер на відновлення лікарні. "Ми створили Раду з відновлення, до якої були залучені основні донори, які донатили кошти на відновлення Охматдиту, які повністю контролюють усі процеси, які відбуваються з питання відновлення Охматдиту, в тому числі і дивилися, як відбувалися конкурсні процедури, і оцінювали компанію, яка перемогла. Сьогодні можу сказати, що у нас є довідки від правоохоронних органів, які підтверджують, що до жодного з керівників не було застосовано жодних заходів кримінально-правового характеру, які по законодавству про державні закупівлі дають право не допускати компанію або не визнавати цю компанію переможцем", - резюмував міністр. Росія 8 липня 2024 року завдала удару по дитячій лікарні стратегічною крилатою ракетою Х-101. На місці трагедії виявили уламки корпуса задньої частини ракети з серійним номером, а також частину її руля.У січні 2025 року міністр охорони здоров'я України Віктор Ляшко повідомив, що протягом поточного року буде повністю відновлено новий корпус НДСЛ "Охматдит". Також розпочнеться будівництво ще одного інноваційного корпусу. На початку червня пресслужба МОЗ повідомила, що почалося відновлення одного з ключових корпусів Національної дитячої спеціалізованої лікарні "Охматдит", який зазнав пошкоджень унаслідок прильоту російської ракети.

Про це заявив міністр енергетики України Герман Галущенко на засіданні уряду в парламенті.Міністр енергетики України Герман Галущенко заявив, що Україна готується до складного опалювального сезону, проте має затверджений урядом план дій, у тому числі щодо імпорту та накопичення газу. План підготовки до зими ухвалено Кабінетом Міністрів як закритий документ, у ньому містяться чіткі обсяги та показники, зокрема щодо газових резервів. За словами міністра, публічно ці цифри не розголошуються, проте їх можна буде представити на закритому засіданні парламентського енергетичного комітету.Галущенко підтвердив, що ситуація із забезпеченням газом справді ускладнена через масштабні російські удари по об'єктах газовидобутку та сховищах. У зв’язку з цим Україна змушена суттєво збільшити імпорт газу. Міністр повідомив, що мінімальний обсяг імпортного газу, який планується закачати цього року, становить не менше ніж 4,6 мільярда кубометрів. Із них 2,9 мільярда кубометрів уже законтрактовано й фінансово підтверджено.Водночас він звернув увагу на повторення інформаційної кампанії, яка, за його словами, розгортається за участю тих самих осіб, що й минулого року — із заявами про нібито майбутню нестачу газу та неможливість пройти зиму. Галущенко категорично заперечив ці закиди, заявивши, що українське населення буде забезпечене всіма необхідними обсягами газу. Більше того, за потреби газ також буде використано для додаткової генерації електроенергії.Міністр також повідомив, що на сьогодні на складах уже накопичено 2,6 мільйона тонн вугілля. Згідно з графіками накопичення і споживання, цього ресурсу буде достатньо для проходження опалювального сезону. Що стосується ядерного палива, то й тут, за словами Галущенка, є відповідні резерви й запаси, щоб забезпечити безперебійну роботу атомної енергетики в зимовий період.Ключовим елементом енергетичного балансу взимку залишиться атомна генерація. У пікові години вона генерує до 60% електроенергії. Ремонтна кампанія спланована таким чином, щоб протягом усього опалювального сезону дев’ять енергоблоків працювали повним складом, як це вже було у попередні роки.Окрему увагу Галущенко приділив ситуації з тепловою генерацією, яка з минулого року зазнала системних ударів. За його словами, з березня 2024 року по березень 2025 року було знищено або пошкоджено близько 10 гігават потужностей. Уже вдалося відновити 6 ГВт, і до кінця року планується повернути в роботу ще певну частину. Ремонтні роботи, за словами міністра, не припинялися жодного дня.Гідроенергетика також опинилася під постійними російськими ударами, через що зазнала значних втрат. Водночас міністр запевнив, що наступного опалювального сезону гідрогенерація буде виведена на максимально можливу потужність. Поточні розрахунки не показують жодних критичних обмежень.Особливе значення міністр надав розвитку додаткової, так званої розподіленої генерації. Ці потужності встановлювалися ще з минулого року, і, як показав попередній опалювальний сезон, вони дозволили зменшити навантаження на систему в пікові години. Це, своєю чергою, дає змогу легше балансувати систему навіть під час масованих атак. Крім того, наприкінці минулого року були підготовлені "паспорти енергетичної безпеки", які визначають конкретні точки, де має розміщуватися така генерація, типи обладнання і шляхи приєднання до мережі. Основна мета цього напрямку — забезпечити електроенергією критичні об’єкти навіть у разі часткової втрати цілісності енергосистеми через атаки.Міністр наголосив, що нинішня енергосистема працює стабільно, попри всі складнощі, і держава готова до опалювального сезону — з урахуванням реальних загроз і потреб.Заступник міністра енергетики України Микола Колісник обговорив із норвезькою делегацією заходи щодо підвищення безпеки атомних об’єктів в умовах агресії РФ.

Про це Еспресо повідомили організатори змагань.Цьогоріч КYІVМАN збере безпрецедентну кількість спортсменів і команд, що вже робить подію особливою в історії українського тріатлону. Змагання триватимуть два дні - 21 і 22 червня, а учасники долатимуть маршрут соло або в естафетних командах.Глядачі зможуть підтримати учасників як на старті, так і під час фінішу на ВДНГ. Загальна дистанція складатиме 410 км: 8 км плавання, 350 км велоетапу та 52 км бігу.фото: надане організаторами"КYІVМАN — це для тих, кого ІrоnМаn вже не вражає. Ми створили цей ультратріатлон таким, що відображає сталевий дух і стійкість наших людей, нашої землі, — поділився організатор події Данило Сапунов.Захід має благодійну мету. На ньому збиратимуть кошти на екіпірування для молодіжної збірної України з тріатлону.фото: надане організаторамифото: надане організаторами     

Це ідеальне поєднання пива, соковитої солодкості кавуна та прохолодної свіжості м’яти, що вирізняється своєю гармонійністю і нагадує про сонячні дні.Охолоджений до 10-11°С, цей напій розкриває всі свої ягідно-м’ятні ноти, створюючи легкий, освіжаючий післясмак. Формат банки – зручний як на природі, так і вдома, що дозволяє насолоджуватися літнім смаком при різних нагодах."FRUТЕR" – це більше, ніж просто напій. Це емоція, що огортає прохолодою у спекотний день, та нагадує про безтурботні моменти літа.Літо ще тільки наближається, а його смак – уже тут!

Про це стало відомо із трансляції, яку вів нардеп Олексій Гончаренко під час "години запитань до уряду" у Верховній Раді. "Відповідні документи підписані з відрядженням до кінця цього тижня" - сказав Шмигаль.Раніше у Міннацʼєдності заявили, що Чернишов перебуває у плановому відрядженні в країнах Європейського Союзу. Відрядження проходить у штатному режимі.Як свідчать соцмережі Чернишова, станом на 19 червня він перебував за кордоном, зокрема, в країнах Європейського Союзу.У вівторок, 17 червня, Міннац'єдності проводило всеукраїнський форум "Нumаn саріtаl dіmеnsіоn аt thе URС 2025. Fосusіng оn Rеturn аnd Rесоvеry", серед заявлених спікерів якого був Чернишов, зокрема анонсувався і підхід до преси. Однак за день до події стало відомо, що віцепрем'єр виступить на заході онлайн, так як перебуває з робочим візитом за кордоном.Нагадаємо, у грудні 2024 року Олексія Чернишова призначили на посаду віцепрем'єр-міністра - міністра національної єдності України. 

Про це пише Тhе Guаrdіаn.Родина Марка Пепло повідомила, що він помер у Флоренції, Італія, після тривалої хвороби у віці 82 років.Марк Пепло як сценарист отримав премію "Оскар" у 1988 році за фільм "Останній імператор". Загалом біографічна драма режисера Бернардо Бертолуччі здобула девʼять "Оскарів".Протягом всього життя робота Марка Пепло була зосереджена на сценаріях, які він писав для таких видатних європейських режисерів епохи, як італійські митці нової хвилі Мікеланджело Антоніоні та Бернардо Бертолуччі. ​​Фільм 1975 року "Пасажир", знятий Антоніоні за його сценарієм з Джеком Ніколсоном у головній ролі, був визнаний одним із кінематографічних шедеврів десятиліття. Пепло продовжив постійну співпрацю з Бертолуччі."Марк був людиною епохи Відродження, блискучим сценаристом, а також художником – він мав особливий дар культивувати минуле, що сформувало його як сценариста. Марк ніколи не був без блокнота та примірника Іntеrnаtіоnаl Неrаld Тrіbunе. Він був дуже винятковою людиною", - поділився Джеремі Томас, продюсер фільму "Останній імператор".Пепло народився 1943 року в Найробі в родині митців. Його дідом по батьківській лінії був відомий шотландський колорист С. Дж. Пепло, а по материнській лінії він був правнуком німецького скульптора Адольфа фон Гільдебранда. Його мати, Клотільда, також була відомою художницею, а батько, Віллі, був артдилером. Після короткого проживання на віллі, що належала родині у Флоренції, Пепло навчався в Оксфордському університеті, а згодом був найнятий канадським продюсером Алланом Кінгом, який працював над документальними фільмами про широкий спектр творчих діячів.Пепло сказав, що звернувся до письменництва після того, як розчарувався у створенні документальних фільмів."Я думав, що якщо ти напишеш сценарій, то зможеш контролювати фільм більше, ніж я. Це була ілюзія, але я так думав тоді!", - розповідав Пепло. 

Елла Лібанова, директорка Інституту демографії та проблем якості життя в Україні, докторка економічних наук і професорка. Вітаю вас. Це була важка ніч, вкотре вже. М'яко кажучи. Дуже м'яко. Але нам не звикати, і на щастя, і на жаль. І ви знаєте, я планувала це інтерв'ю почати із такого легкого анонсу. Думала, що ми поговоримо про те, що буде після війни, можливо менше з демографічної точки зору. Давайте доживемо. Так, давайте доживемо. А як дожити, зрештою, не зіпсувавши собі зачатки того, на чому ми потім будемо жити? Я відслідкувала деякі з ваших останніх виступів, особисто мені впав в очі фрагмент вашої дискусії з колегами, де ви говорили про необхідність реабілітації військових. Але там ви підкреслили і необхідність реабілітації цивільних та дітей. Я, як і ви, мама, і сьогоднішню ніч я провела в укритті, намагаючись зробити все, щоби мої діти відчували якнайменше того, що відбувалося в небі над столицею.Ви підкреслюєте, що наші діти ростуть в страху і це безумовно. Але ви також маєте застереження щодо того, що вони ростуть в ненависті. У мене до вас запитання - а чи не є ця ненависть запобіжником того, що вони, коли виростуть, будуть мати якісь ілюзії стосовно нашого сусіда? Як зробити так, щоби не культивувати в них зайвого, що вони потім будуть канонізувати одне на одного?Не знаю. Не знаю, і в кого не питала, з ким не намагалася цю тему підняти, ніхто не може знайти рішення. Я намагалася говорити з психологами, я намагалася говорити з лікарями. Я намагалася говорити, знаєте, як кажуть, що коли Ісус Христос потребував поради, то він збирав простих людей. Все, що завгодно намагалися робити. Я думаю, що це страшна проблема. Це страшна проблема, навіть порівняно з Другою світовою війною. Ви знаєте, моєму онуку молодшому в 22-му році було чотири роки. І він мені сказав дві речі, які мене просто вбили. Перше – "я власноруч цих росіян повбиваю". Чотири роки. Про яке вбивство він взагалі тоді знав? А друге - ну, як ви розумієте, найвищий авторитет - це його старша сестра. До чого тут бабуся-академік взагалі?І от він якось приходить і каже, що хоче перевірити, чи Віка завжди права. Я дуже так здивувалася. Кажу: "А в чому сумніви?". Був грім, і він каже: "може це бомбарділовка?". А Віка каже, що це гроза. І от, він був не впевнений. Ми були тоді три місяці в Ужгороді, і я якось зустрічалися там з губернатором, і він мені розповідав, що в нього була зустріч з дітьми в школі. І тоді був грім, і коли гримнуло, миттєво всі діти, які приїхали, лежали на підлозі. Ми не знаємо, що в їхніх голівках твориться, ми просто цього не знаємо.діти в укритті, фото: gеttyіmаgеsА ненависть, ви знаєте, вона навряд чи може бути вибірковою. Що ми, от що ми, як суспільство, як нація, отримали за ці страшні три роки? Декілька речей отримали. І дуже таких, знаєте, які ну не те, що тішать, але вселяють надію. Не було б щастя, та нещастя помогло. Так. Перше, в нас шаленими темпами розвинулись емпатія. Шаленими. Я ніколи не очікувала такого. Знаєте, коли 22-му році я дивилася, у сховищах люди ділилися їжею, ну, то таке, нормально, і раніше поділилися. Ділилися водою. Це вже, знаєте, трошки ознака інша, бо без води ти не виживеш.Але що мене просто вразило, це коли людина йде в сховище, в укриття, вона ж не бере з собою те, що їй не потрібно. Вона бере те, що потрібно кожної хвилини. Ліки. Люди ділилися ліками.Ну, це ми говоримо про початок. Да. Пішли далі, що ми отримали? Ми об'єдналися. До війни таких соціологічних результатів єднання я ніколи не бачила по Україні. Ну, точно вам кажу. ніколи не бачила і навіть мріяти не могла, що таке буде. А в чому полягають фактичні соціологічні результати єднання? Люди кажуть, що країна рухається в правильному напрямку. Люди кажуть, що вони готові терпіти стільки, скільки буде потрібно. Люди не хочуть здаватися. Причому не хочуть здаватися, знаєте, там питання були такі, ну, доволі тонкі. Тому що якщо просто запитати: "Ти готовий здатися?", ясно, що всі скажуть - ні. Можна погратися з формулюваннями, соціологія це любить, інакше ж не можна. Це соціально чутливі питання, там інакше якщо запитаєш, те й отримаєш.Друге, це емпатія і єднання. Те, що зараз діти ненавидять Росію, це нормально, ми всі її ненавидимо, давайте відверто говорити.Навіть якщо ми їм не говоримо прямо, вони все одно це розуміють. Дітки як ті собачулі, вони ж відчувають. хлопчик біля торгового центру після нічного обстрілу Києва, фото: gеttyіmаgеsНе виривати з контексту, шановні колеги, це важливо. На рівні, знаєте, якихось там інтуїтивних образів, не знаю чого, вони настрій відчувають, тут сумнівів нема.Але я дуже боюсь, щоби вони не виросли такими, аби вони у дорослому житті змогли це відкинути. Що для цього робити, я не знаю. Їх не можна зараз вчити емпатії до росіян, це злочин. А от як воно буде, не знаю. Це загроза, це реально загроза суспільству.Ну, знаєте, як у Лесі Українки "Мене любов ненависті навчила". Вона була доросла. Те, що може собі дозволити доросла людина, по-перше, в нас є певні бар'єри. По-друге, ми розуміємо різницю між людиною, яка біля тебе, і ворогом. Доросла людина це чітко розуміє, просто не на рівні інтуїції, а на рівні нормальних понять. Вона це розуміє, вона може це аргументувати собі. А що розуміє дитина, я не знаю. Якщо не ненависть, то що це має бути? Розуміння того, що ми різні. Цього достатньо. От цього абсолютно достатньо.Згодна з вами. Ми два різні народи. Це можна доводити, це треба пояснювати дітям. Пояснювати треба з дитячого садку, дуже обережно, але пояснювати. Ну, я дуже сподіваюся, що ми знайдемо в собі сили теж знайти правильні формулювання і правильні смисли. Та тут не тільки сили, тут знання треба. І знання. Де їх шукати, я не знаю. І, знаєте, от мене трошки навіть дивує. Це не турбує, дивує скоріше. Всі переймаються реабілітацією і потім адаптацією до цивільного життя військових. Ну да, це проблема. Але я не розумію, чому цю проблему ототожнюють з тією, яка була, скажімо, в Сполучених Штатах після того, як вони пішли з В'єтнаму?Слухайте, з В'єтнаму вони пішли переможеними. Наші чоловіки з фронту повернуться виключно переможцями, або не повернуться зовсім. Ну, давайте, тверезо. Тут йде питання не дріб'язкове, це направду питання існування української нації, української держави, українського народу, як хочете називайте.І вони або повернуться після нашої перемоги, або просто поляжуть. Тому такого синдрому в нас, як був у Штатах, у нас не буде, у нас буде інший, можливо. Їх треба буде адаптувати до інших засобів спілкування. Я б скоріше про це говорила. Ну, на фронті як? Є наказ чи команда.Тут інша ситуація в цивільному, і їм треба буде про це нагадувати. Потрібно буде пропонувати їм ці канали комунікації і самим теж слідкувати. Я от була здивована, якщо ви ту розмову цитували, то ви її всю подивилися. Коли військовий підприємець розповідав, що банки не дають кредити військовим. Треба пояснювати, з одного боку банкам не пояснювати, а трошки, як-то кажуть, гарне слово воно дієве, але коли підкріплене пістолетом, то воно краще діє. То і банкам треба пояснювати їхні обов'язки стосовно країни, в якій вони функціонують і стосовно людей, які тут живуть. А з другого боку треба і військовим пояснювати, допомагати. Можливо, щось не так було оформлено, я теж цього не виключаю. Все може бути. Це дорога з двостороннім рухом? Абсолютно. До речі, от що мене ще здивувало, це вже з іншого форуму, військовий, який прийшов поранений, без ноги, здається, говорив, що з ними в госпіталі працювали, намагалися їм допомогти пережити цей важкий період. Безумовно важкий, для кожної людини важкий. І він говорить, що ми віримо своїм. Тобто, якщо прийшла там якась розумна жіночка, яка фронту не бачила, або якийсь професор, який фронту не бачив, я йому не повірю.А от людині, яка пройшла через це все, я повірю. Ну, це треба брати до уваги, але треба і пояснювати, їм також пояснювати. Рух має бути обопільний. український солдат, який втратив обидві ноги, в Реабілітаційному центрі SuреrНumаns у Львові, фото: gеttyіmаgеsЗгодна з вами. Ви сказали, що треба десь брати знання для того, щоби наше майбутнє покоління усвідомлювало, що ми різні. Ну, я це зчитую, як те, що нам потрібно продовжувати вивчати і розуміти, що відбувається в Росії з їхніми людьми, з їхньою політикою. Історію треба заново розуміти. Треба заново осмислити. З іншого боку, ми зараз всередині країни бачимо активні рухи до того, щоб відсахатися, відштовхнути все російське. Я, чесно кажучи, теж є частиною цього руху. Коли ми говоримо про використання російського контенту, мови і так далі, мені здається, що це такий запобіжний захід. Це нормальна реакція під час війни, абсолютно. Але як би ви оцінили взагалі рівень експертизи у нас серед українців, серед українських науковців, можливо, ваших колег, стосовно того, що відбувається в Росії. Ну, в нас дуже мало зараз інформації стосовно процесів суспільних, дуже мало.Умовно, Левада-центр викотили нову соціологію. При всій професійності його працівників, у тоталітарному суспільстві, особливо під час війни, отримати надійну соціологію - це практично неможливо. Тут треба, радше, працювати з соціальними мережами, дивитися по інших речах. Ну, до речі, я по Україні те саме роблю. Я не так довіряю результатам опитувань, тому що соціально чутливі питання, є соціально чутливими. Я дуже боюсь, що людина відповідає не так, як вона думає, а так, як вона думає, що від неї очікують. А от в мережі вона собі може дозволити. Але там в мережі проблема ботів, тому теж важко зріз зробити. Гібридна війна, вона тому і гібридна, що стосується усіх сфер, а передусім інформаційних. От направду, в чому РФ зацікавлена сьогодні найбільше? Чого таку ніч нам влаштували? Вона дорого коштує, дуже дорого. Для нас дорого з однієї причини, але і для Росії дорого. Чому вони на це йдуть?Тому що їм треба розхитати наше суспільство, розхитати нашу єдність, перетворити лінії поділу. Ну, поділ - це нормальна ситуація. Скажімо, ви молода жінка, я стара жінка. Поділ? Поділ. Ви штани надягаєте, я спідницю. Поділ? Поділ. Тобто поділ - це нормально. Це нічого страшного.Але якщо вбивати клин між різними поколіннями, між тими, хто носить брюки і хто носить спідниці, між заміжніми та незаміжніми, між тими, хто поїхав за кордон і тими, хто тут залишається, можна знайти багато інструментів для того, щоб ці лінії поділу перетворити на лінії розколу. Саме цього прагне ворог сьогодні. Саме цього, передовсім цього.Тому що інакше вони прекрасно розуміють: супротив не здолати. Супротив - це зброя, безумовно, але далеко не тільки зброя.Справді, знайти, де розділити, в яке місце вдарити, це не так складно. З останнього просто пригадую Київ цими днями. Акції на підтримку, так би мовити, традиційних цінностей, і Київ-прайд. Оце якраз, напевно, про це теж. Але, пані Елло, ще є одна історія, де мені здається і росіяни нам такої шкоди не зроблять, як ми можемо собі самі. І ви теж про це зауважили, у деяких своїх виступах, що після війни, дай Боже дожити, мир покаже, хто де був і що робив. І всі почнуть мірятися своїми жертвами, своїми вкладами в спільну справу. Посидіть послухайте, про що люди розмовляють після такої ночі, як сьогодні: де сильніше вдарило? Це правда? Да, це правда. "От в моєму районі сильніше було", "та ні, що ти там знаєш, от у нас було…"Я маю чат з друзями, ми живемо в різних районах, і це виглядає так само.Ну, це буде неминуче. Більше того, такі речі більше притаманні для демократичного суспільства, ніж тоталітарного. Значно більше. Так от, знаєте, про що я стала думати? А скажіть, будь ласка, 5-10 років назад, це було можливо втримати операцію, яка готувалася півтора роки, в таємниці? Абсолютно ні. операція СБУ "Павутина"У нас були круто сплановані операції, але, знову ж таки, вони зливалися. От змінилося, змінилася свідомість суспільна. От практичний приклад: ми ж розуміємо, що всі структури, і кабінет міністрів, і СБУ, і армія, вони всі є продуктом цієї спільноти, звідки вони вийшли, інакше не буває. І говорити про те, що зараз СБУ якесь не таке… Воно рівно таке, яким є суспільство. Яким суспільство його хоче бачити. Таким чином, вони інші… Тому що ми цього вимагаємоІ ми відчуваємо себе, от відчуття в нас інше. Оце відчуття ворога, воно дало можливість дуже швидко сформувати українську політичну націю. Я навіть мріяти не могла про це, правду кажу.Тому що я завжди бачила, скажімо, ну от історію з Донбасом і з Кримом. От для того, щоби зрозуміти коріння, просто зайдіть в Gооglе, просто подивіться результати голосування 1 грудня по областях. Більше нічого не потрібно. А якщо до того взяти та подивитися по областях етнічний склад населення за переписом 2001 року… Щоб було зрозуміло нашим читачам, перепис проводиться без документів. Людина відповідає те, що вона хоче. І коли її питають, "хто ти є за національністю?", то значно більше було росіян, ніж по в подальшому стало відповідати. Але все-одно значно менше, ніж в 89-му році. Тому що люди, ну, схильні себе ідентифікувати з титульною нацією. От до в 89-го року, коли був останній перепис УРСР, титульною нацією загалом в країні були росіяни.Люди більше ототожнювали себе з росіянами, скажімо, в змішаному шлюбі або якось ще. А в 2001 вже було значно більше українців. Причому це не можна було пояснити ані міграцією, не можна було пояснити різницею в народжуваності. Ну, крім того, що люди себе ідентифікують інакше. Тобто це був суспільний злам.Якщо на це подивитися з позиції 91-го року, саме голосування, то там абсолютно все стає чітким. Наш Інститут соціології Академії наук, він донедавна вів моніторинг, зараз вже не веде, грошей нема… Тема для розмови, до речі. Ну, да. І там було питання: "ким ви себе відчуваєте?". Варіантів було декілька: громадянином СРСР, громадянином України, мешканцем свого регіону, ну, там щось іще було. Так от, в Криму і на Донбасі була значно більшою, ніж в інших областях, частка тих, хто вважав себе, передусім, мешканцем свого регіону. Чесно кажучи, я б такого чогось би очікувала, ну, скажімо, на Закарпатті. Фіг вам, що називається. Зазначу, що все нормально, на Донбасі також була це не домінуюча група, але порівняно з іншими територіями, значно більша. Тобто оця свідомість, оця ідентичність, вона формується.І якщо до початку війни, я б сказала, що значна частина людей ідентифікувала себе з Росією… Ні, не з Росією, з великою країною, з імперією, то тепер, практично, їх нема. А це зміна ідентичності, яка дуже важлива. І от якщо ми зможемо масово усвідомити, донести до наших дітей, онуків те, що ми не Росія, ми не росіяни, ми ніколи не були росіянами, ми ніколи не були поляками, то наші стосунки із тими і з тими не покращаться, вони просто…Трансформуються? Ні, не те. Вони стануть очевидними. Стане очевидно, що є три народи: поляки самі по собі, українці самі по собі, росіяни самі по собі. От в чому проблема сьогодні нашої війни? Ну, крім того, що очевидно, я навіть про це не хочу говорити. Переважна більшість росіян, вони дійсно не розуміють чим ми - інші. Вони направду не розуміють цього. Це те, що їм вбивають в голови, тут сумнівів нема. Але вони і схильні до цього, вони вважають нас своїм молодшим братом. Вони думають, що не вони від нас вийшли, а ми від них. Тому з історією треба розбиратися, і треба розбиратися, я ще раз кажу, не тільки з росіянами. Я поляків не випадково згадала: є проблема, є дійсно проблема у Волині. Треба розставити крапки над "і", треба дослідження, ексгумацію треба, багато чого треба. Воно робиться, але робиться повільно.Але якщо будуть знати тільки фахівці, воно нічим не зарадить. І я вам за це дуже вдячна, що ви науку намагаєтеся трансформувати до розуміння людей, які, можливо, не орієнтуються в усіх аспектах. Ну, по-перше, в мене така наука. Якби я займалася теоретичною фізикою, мабуть, я б себе вела інакше. Пані Елло, є ще така теза, яка мене зачепила як на гачок останнім часом. Її в суботньому політклубі на Еспресо сказав Віталій Портников. Він зауважив, що враховуючи напади на українців, які, на жаль, вже мають місце в закордоном у багатьох країнах, можливо вже найближчим часом ми не будемо почувати себе супербезпечно в цих державах. І можливо, що у нас визріє щось на кшталт того, що визріло в Ізраїлі: ти ніде не вдома, окрім як вдома. Політики західних країн правішають, будьмо відвертими. Це теж впливає. Праві-ліві - це нормально, коли враховує певну здорову середину. Але перегини - це завжди не окей, ми це прекрасно розуміємо, адже маємо досвід минулого століття. Я б сказала, що політики "привішують", тому що "привішують" настрої в суспільстві. Так. От враховуючи цей момент, чи погоджуєтесь ви з цим чи ні? І чи, відповідно до цього, можна скоригувати ваш прогноз про те, що в Україну повернеться третина, на яку ми точно можемо розраховувати за сприятливих обставин? Перефразую: чи може за кордоном стати так некомфортно для українців, що насправді кількість тих, хто повернеться по війні, буде більше, ніж ви зараз очікуєте?Ну, можливо, але тут є декілька заперечень.Перше: уряди всіх без винятку європейських країн і бізнеси, включно із Угорщиною, Словаччиною, щоб не було питань, зацікавлені в тому, щоби українці там лишалися. От у нас післязавтра буде семінар з поляками. Ну, ми категорично відмовилися їхати, дорога надто важка і воно сенсу не має. Ми домовилися про спілкування онлайн, воно якраз і буде присвячено от тому, що має робити наука українська і польська, щоби хоч якимось чином зблизити інтереси України і Польщі щодо українських мігрантів. Тому що це направду дуже серйозна проблема. Це перше зауваження. Українці в Польщі, фото: gеttyіmаgеsДруге зауваження: антисемітизм ніхто не відміняв.Він може не бути на рівні державному. Ну, крім там Ірану, я не знаю країн, де б він був на державному рівні. Але на побутовому рівні він існує. Він існує в багатьох країнах, передусім в європейських. До речі, в Штатах його значно менше. Релігійні, скажімо так, моменти. Так. І відповідно, я не думаю, що буде от настільки вже масове бажання і розуміння того, що найкраще на твоїй Батьківщині. Це перше. Друге, щодо Ізраїлю. Ізраїль і від початку формувався як країна людей, які вірять в те, що вони мають жити у своїй державі. У них дуже довго не було держави своєї. В Україні ситуація все ж таки інша: навіть коли ми були у складі СРСР, ну все одно, це була Україна, ми чітко розуміли, що це Україна.І більше того, якщо ви подивитеся інформацію про міграцію 91-го, 92-го і 93-го років, в Україну був шалений приплив мігрантів. Саме через те, що всі, у кого було бодай якесь коріння, зв'язок якийсь з Україною, сюди поверталися, намагалися приїхати. Потім воно пішло нанівець, але це вже було потім. В Ізраїлі то було інакше від початку. Не було, потім з'явилася. з'явилася в крові, в війні, з'явилася несправедливо, але з'явилася ця держава, і треба було її відбудовувати.Ну і будувати туди поїхали від самого початку ті, хто вважав це своєю місією перед родиною, перед суспільством, перед майбутнім, перед нацією, як хочете. Але ситуація була інша, все ж таки. У нас, знаєте, всі прогнози мої щодо повернення мігрантів, залежать від, власне кажучи, декількох речей. Перше, найбільш очевидне - коли закінчиться війна.Не як, а коли. Друге - чи буде в Україні робота і житло? А далі починаються більш індивідуальні речі, але оці три, вони домінують, причому яскраво домінують.Ну і, напевно, наостанок, для того, щоби ми могли говорити про певний поступ і розвиток нашої країни після війни, ми маємо розуміти, що певний людський ресурс нам для цього необхідно мати. Тільки екологи радіють, коли людей менше стає. Так, є такий момент. Але разом з тим, ми можемо стикнутися з проблемою депопуляції, ви про це теж казали. Депопуляція неминуча в будь-якому варіанті, навіть якщо всіх повернемо.У разі, якщо ми не приймемо певну кількість мігрантів, тобто людей, які не є українцями, але які з тих чи інших причин шукають для себе кращого місця для життя, для роботи і так далі, і так далі. На вашу думку, чи консервативність поглядів певних верств українського суспільства не стане на заваді цьому? Як ви це бачите?Ну, все залежить від того, наскільки виваженою буде державна політика. Як ми будемо приймати мігрантів? Як ми будемо квотувати? Чи взагалі хтось до нас захоче приїхати? До речі, от ми, скажімо, позбавлені тої проблеми, яка присутня в заможних європейських країнах: до нас за велфером не поїдуть. Бідні надто, ми бідні надто.У нас допомога ніколи не буде такою, якою вона є в Німеччині, в Голландії. До нас поїдуть ті, хто хоче заробляти, кому потрібна робота, якої нема за кордоном, у їх місці проживання. Ви знаєте, на Росію не хочеться посилатися, але є деякі речі. Перед ковідом було проведено обстеження двох діаспор: одна таджикська, друга забула яка. Це відбувалось у Москві. І там, зокрема, запитувалися про рівень освіти людей, які приїхали і працювали в Москві двірниками, прибиральниками. Височенний відсоток людей з вищою освітою, височенний. Тобто їхали лікарі, працювали двірниками.Бо на батьківщині ніякої роботи не було, а тут була робота двірника, можна було щось по їхніх мірках заробити і надіслати родині, щоб вона там жила. Тобто я веду до того, що мігранти, взагалі-то це непогано. Міграція, це взагалі основний канал обміну культурного, технологічного, наукового, якого хочете. Тому тут не треба погано ставитися до всіх мігрантів. Просто треба, щоби вони усвідомлювали українські цінності, український спосіб життя, українські традиції і не вступали з ними в суперечності.Я не кажу дотримувалися, певною мірою так, але не повністю, це неможливо. А можливо і добре, що неможливо. Але якщо ми хочемо розуміти віковічну мудрість, скажімо, персів, то не треба всіх вимірювати ідеологією аятолів. Не треба думати, що ми можемо стати одним народом, ні. І це не потрібно нікому. Ми не американці, ми не канадійці, ми не австралійці. Ми відносимося до Старого світу, вони не випадково називаються Старий і Новий світ. Там психологія національна інша, нація формувалася по-іншому.І ми самі маємо з цим усвідомленням також якось зжитися, бо дуже часто, знову ж таки, навіть всередині нашої країни, трошки плутають поняття "політична нація" та "етнічна".