Еспресо

Про це написав журналіст Володимир Горковенко.За його словами, Бюро провело обшуки, оскільки Шабунін допомагав Лілії Авер’яновій після загибелі її сина Андрія Джуса."Обшуки ДБР проводило у рамках розслідування справи Віталія Шабуніна. Просто тому, що він приятелював з Андрієм Пільщиковим та допомагав його матері після трагедії. І цей факт виявився достатньою підставою для проведення обшуку у квартирі, яка належить Лілії Авер’яновій – мамі Джуса. Причому їм було плювати, що вони фактично танцюють на могили загиблого і ще більше їм було наплювати, що обшуки проходять у загиблого Героя України, котрий це звання отримав посмертно", – заявив він.За словами журналіста, Аверʼянова сприйняла цю ситуацію з обуренням."У медіа за ці кілька днів було багато інформації, що справа Шабуніна обговорювалася на ставці верховного головкома і що "замовлення" цієї справи надійшло безпосередньо з ОП. А вказівки правоохоронці отримують ніби-то особисто від Андрія Єрмака, який вимагає показового процесу та швидкої "посадки" активіста. Ну, щоб інші боялися…" – додав Горковенко.Інформацію про обшуки Суспільному також підтвердила Лілія Авер'янова. За її словами, слідчі прийшли з обшуками до квартири "Джуса" в Харкові 11 липня. Жінка каже, що представники слідчої бригади були з різних міст України, зокрема Києва та Полтави. "Це квартира, де дитина виросла з народження і до професійного льотчика, туди треба заходити знявши капелюха. Вони (слідчі) просто дзвонять мені і ставлять мене перед фактом, що зараз ми будемо зламувати вам двері, тому що ми шукаємо тут злочинця, буквально. Сказали, щоб я прийшла", – розповіла Лілія Авер'янова.Жінка додала, що в той час була в Києві та "ледве їх зупинила", аби правоохоронці нічого не пошкодили. Ключі від квартири мала сусідка, яка й відчинила двері."Це старий будинок. Цю квартиру не пошкодили фашисти в ту війну. В неї не вривалися окупанти чи мародери. Але слідча група мала незаконний дозвіл проникнути до цієї квартири", - зазначила Лілія Авер'янова.Мама "Джуса" розповіла, що в згаданій квартирі часто зупиняються друзі, які приїхали в Харків по роботі. Тимчасовий прихисток у ній був і для Віталія Шабуніна. "У місті багато прильотів, були випадки роз'єднання труб, ми заливали сусідів або хтось нас, тому що це аварійні ситуації і треба, щоб хтось був "на підхваті". І мені вигідно, щоб довірена людина жила в моєму будинку. І від цього, знаєте, ніхто не має ламати мені двері", — розповіла мати "Джуса".Вона зазначила, що наказала слідчим не чіпати її особисті речі та її сина, а від згаданої ситуації мала стрес."Вони довели мене до стресу. Зараз я потрапила на стаціонарне лікування. Дуже дякую за таку "шану" і "турботу" тим, хто мав би мене захищати, а не ломитися в мій дім. Андрій захищав його, захищав мільйони домівок і поклав на це своє життя. Тим, хто взявся виконувати цю брудну роботу - ганьба", - прокоментувала жінка.У ДБР наразі не коментували обшуки, зазначивши, що інформацію уточнюють.Справа ШабунінаУ лютому голова правління Центру протидії корупції Віталій Шабунін заявив, що Офіс президента переводить його з Києва на Харківщину.11 липня слідчі ДБР провели обшуки в громадського діяча Віталія Шабуніна за місцем проходження служби в Чугуївському районі Харківської області, а також удома, де проживають його дружина та двоє дітей. Згодом ДБР оголосило йому про підозру в шахрайстві та ухиленні від військової служби.Водночас у Центрі вважають: декілька днів тому Шабуніна спеціально перевели подалі від Києва та Харкова, аби адвокати не змогли вчасно приїхати на місце обшуку."Ми розцінюємо ці обшуки як чергову хвилю атаки на Віталія Шабуніна і ЦПК через критику Офісу президента та особисто Андрія Єрмака", – заявляє ЦПК. 15 липня у Печерському суді міста Києва відбулося засідання суду в справі керівника Центру протидії корупції Віталія Шабуніна, якому ДБР раніше оголосило підозру. Йому обрали запобіжний захід у вигляді особистого зобовʼязання.

Про це повідомив громадський мовник LSМ.lv з посиланням на представника муніципалітету Патрікса Гріву.Еґілс Гельманіс перебуває в Україні у відрядженні. Він разом з командою однодумців доправляв в Україну транспортні засоби й іншу допомогу для Сил оборони. "Такі поїздки регулярно входять до порядку денного мера, навіть з 2022 року, з самого початку війни, кожні кілька місяців було пожертвувано та привезено значну кількість автомобілів, цього разу близько 20 машин", – розповів Гріва.Він додав, що інформації про обстріл є дуже небагато, відомо, що він стався минулої ночі. Згідно з даними, отриманими з українських джерел, стан здоров'я Гельманіса стабільний.На запитання, чи перебуває мер у лікарні, він відповів, що подробиці про стрілянину та місце події невідомі, оскільки маршрут, яким рухалася вантажівка з допомогою, тримають у таємниці, і кожна з таких поїздок пов'язана з небезпекою. Також немає більш точної інформації про поранення.Під час атаки безпілотників у ніч проти 16 липня у Вінниці було пошкоджено підприємство польської компанії Ваrlіnеk Grоuр

Про це повідомляє пресслужба МЗС."Разом з українською та польською громадами вшанували пам’ять полеглих воїнів УНР на Православному кладовищі.Це одне із важливих місць пам’яті та сили українського народу за кордоном, про які маємо пам’ятати та дбати. Крізь століття у нас залишається той самий ворог – Росія", – розповів Сибіга у fасеbоk. За його словами, він разом з міністрами закордонних справ Литви - Кястутісом Будрісом, та Польщі - Радославом Сікорським матиме переговори, за підсумками яких планується спільна заява міністрів Люблінського трикутника. "У фокусі — зміцнення регіональної безпеки, протидія російській агресії, гібридним загрозам і дезінформації; оборонна співпраця та посилення України, збільшення тиску на агресора, вступ України в ЄС і НАТО, спільна робота над досліженням минулого та інші теми", – підкреслив очільник українського МЗС. У межах переговорів з міністрами закордонних справ Литви та Польщі обговорюватиметься поточна безпекова ситуація в Україні та ширшому регіоні, зокрема в контексті спільного кордону з Білоруссю та Росією. Окрему увагу сторони приділять розширенню військово-технічної співпраці, координації зусиль зі США та ЄС у напрямку санкційного тиску на Росію, а також боротьбі з російськими гібридними загрозами, включаючи дезінформацію.Ключовими темами зустрічі стануть підтримка євроатлантичних прагнень України, розвиток спільних інфраструктурних ініціатив, а також поглиблення культурної, освітньої та міжлюдської співпраці між трьома країнами.За результатами перемовин очікується ухвалення спільної заяви міністрів.Довідково. Люблінський трикутник, заснований у 2020 році, цьогоріч відзначає п’яту річницю. Формат створений для координації регіональних зусиль у сферах безпеки, економіки та інтеграції України до ЄС і НАТО.Міністр закордонних справ Кястутіс Будрис заявив, що ЄС і Україна повинні рухатися вперед з економічною інтеграцією.

Три з половиною роки повномасштабної війни показали: жодні економічні заходи не здатні вплинути на хід бойових дій. Відключення від SWІFТ, цінова стеля на нафту, майже 30 тисяч інших санкцій і 17 санкційних пакетів не змусили путінську армію зупинитися. Усі випадки зупинки російського наступу — це виключно результат дій Сил оборони України. Тож єдиним ефективним інструментом впливу на Путіна було і залишається посилення підтримки українських військових: більше зброї, техніки та боєприпасів.Отже, цілком очевидно: ухвалення законопроєкту Ліндсі Грема про 500% тарифи також не вплине на перебіг війни. Але, виглядає, це й не було його метою. Сам факт існування такого проєкту та майже щоденне зростання кількості його прихильників серед сенаторів дозволяли протягом кількох непростих місяців утримувати увагу всієї американської політичної системи до війни в Україні. Жоден президент США не може проігнорувати питання, яке підтримує 85% сенаторів.Читайте також: Трамп втягує Росію у новітню гонку озброєньЗа ці три з половиною роки ми бачили, як багато важливих рішень починалися з повного неприйняття, але згодом втілювались у життя: постачання НІМАRS, танків, літаків, обмеження на імпорт енергоносіїв — цей список можна продовжувати. Коли минулого року президент Франції Еммануель Макрон заявив про можливість відправлення європейських військових в Україну, його вважали ледь не божевільним. А сьогодні це питання серйозно обговорюють в інших європейських столицях — визначаються контингенти й підраховуються бюджети. Тож позиція Ліндсі Грема та інших сенаторів щодо тиску на покупців російської нафти — аби ті вплинули на Путіна й посприяли завершенню війни — цілком може стати початком відповідної кампанії з боку американської адміністрації.Китай та Індія є найбільшими покупцями російської нафти у світі — разом вони забезпечують близько 85% російського нафтового експорту. З огляду на критичну важливість китайських комплектувальних для російського ВПК, переривання цих постачань з боку Китаю матиме не менший ефект для війни, ніж переривання постачань з Європи та США до України. Якщо Китай по-справжньому буде поставлений перед вибором: або постачати Росії електроніку, двигуни та верстати подвійного призначення, або торгувати зі США та ЄС, його рішення дійсно може допомогти завершити війну. І, як ми бачимо, серед американських політиків найвищого рівня чимало тих, хто готовий цьому сприяти.ДжерелоПро автора. Микола Княжицький, журналіст, народний депутат УкраїниРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів чи колонок.

Економіка оборонних витратУ 2024 році світові оборонні витрати сягнули $2,44 трлн, що на 6,8% більше у реальному вимірі, ніж торік. Головними драйверами зростання стали НАТО, Китай, Індія та країни Східної Азії.Ізраїль витрачає понад 8% ВВП на оборону. Німеччина та Японія радикально збільшують бюджети й переглядають обмеження, які існували з часів Другої світової війни.У 2025 році країни НАТО домовилися про підвищення базових ооронних витрат до 3,5% ВВП, з додатковими 1,5% на інфраструктуру, кіберзахист та промислову стійкість. Якщо ці рієнтири буде реалізовано, річні видатки Альянсу зростуть більш як на $800 млрд до 2035 року порівняно з довоєнним рівнем. Ці ресурси зрештою витрачатимуться на зброю і збройні сили. Але коли ресурсів багато, важливим стає те, як саме вони витрачаються на зброю і збройні сили. Частина грошей передбачувано йде на швидке створення робочих місць і інші негайні економічні ефекти, які сприяють суспільній підтримці поточних витрат на оборону. Режим влади в РФ перетворив цей аспект на головний, створюючи нові соціальні шари лояльних владі бенефіціарів війни. Подібно використовує оборонні витрати КНДР, залишки іранських проксі і певною мірою сам Іран. Провідні країни світу, зокрема G7 і Китай, хоча зважають на безпосередній економічний ефект у вигляді створення робочих місць, використовують оборонні бюджети передусім як інструмент технологічної конкуренції та економічного розвитку. За структурою витрат можна відрізнити країни, які готуються до воєн зараз, від тих, хто розраховує на довгострокову перевагу в технологіях і економічних можливостях. Війна, як видно з долі важкої бронетехніки і деяких інших видів озброєнь на полях боїв останніх кількох років, може значно звузити, навіть знецінити попередні інвестиції в оборону. Війна спонукає до швидких технологічних інновації, які дозволяють в ідеалі виробляти велику кількість одночасно прийнятно ефективної і максимально дешевої зброї. Водночас стратегічні інтереси розвитку вимагають інвестицій в більш коштовні військові технології які, надаючи конкурентні переваги мирного часу, можуть виявитись не найбільш ефективними на полі бою майбутнього. Заздалегідь цього не відомо, як ще п’ять років тому неможливо було передбачити, що у найближчій великій війні дрони знецінять важку бронетехніку. За умов, коли оборонні бюджети набувають значної економічної ваги, питання вибору зброї виходить за межі суто бойових характеристик і вартості виробництва. Ще одна важливе обставина. До останнього часу безпека й оборона не були важливими в ході переговорів про членство в Європейський Союз. Але у ситуації, коли оборонні витрати стають одним із важелів економічної політики, ці підходи можуть змінитися.Гроші на захистУ 2024 році світові видатки на оборону становили $2,44 трлн – на 6,8% більше у реальному вимірі, ніж у попередньому році. У перерахунку за паритетом купівельної спроможності сума перевищує 3,2 трлн доларів. Частка військових витрат у глобальному ВВП перевищила 2,3% – найвищий рівень з часів холодної війни.США залишаються провідним гравцем: оборонний бюджет сягає майже 900 млрд доларів, що перевищує 3% ВВП і становить понад 38% глобальних витрат у доларовому обчисленні. Значна частина цих коштів спрямовується у високотехнологічний сектор оборони всередині США. Американські високотехнологічні компанії також отримують замовлення з оборонних бюджетів інших країн завдяки імпорту ними озброєнь США. До 2025 року 23 з 32 країн НАТО подолали поріг у 2% ВВП на оборону. Критерій був узгоджений за довго до російської окупації Криму у 2014 році, але прорив у виконанні критерію стався після широкомасштабного воєнного нападу РФ на Україну 2022 року. На саміті НАТО в 2025 році було погоджено протягом 10 років довести видатки на оборону до 3,5% ВВП плюс 1,5% на суміжні сфери – інфраструктуру, кіберзахист, розвиток індустріальної бази. Якщо ці параметри будуть виконані, сукупні річні витрати Альянсу до 2035 року зростуть на понад 800 млрд порівняно з нинішнім рівнем.У 2024 році сукупні оборонні витрати країн Європейського Союзу та Сполученого Королівства досягли приблизно $457 млрд, що на 12% більше, ніж у 2023 році. Це найвищий рівень з початку 1990-х. За паритетом купівельної спроможності ця сума залишається дещо нижчою за воєнні витрати Росії. Але треба враховувати, що паритет купівельної спроможності не дає надійного розуміння потенціалу оборонних витрат, так саме, як номінальний курс, адже у споживчий кошик для обрахування паритету купівельної спроможності дрони і танки не включаються. Окремий паритет "військової купівельної спроможності" в публічних оцінках відсутній і навряд чи він взагалі обраховується. Так чи інакше, сумарні оборонні витрати ЄС і Сполученого Королівства за обмінним курсом вдвічі вищі за російські. Причому європейські оборонні витрати не створюють такого великого тиску на економіку, як російські. Темпи зростання європейських бюджетів відстають від російських, але вони високі: з 2014 року сукупний європейський бюджет оборони зріс майже на 50%. Підвищення європейських оборонних витрат до 3% ВВП дало б додатково щорічно $250 млрд, а до 5% – додатково $800 млрд.Політика оборонних витрат суттєво відрізняється для США і європейських країн. Пентагон спрямовує основні закупівлі на високотехнологічну продукцію. Відновлення старого виробництва є виключенням. Навіть поповнення арсеналів означає заміну менш технологічної більш технологічною зброєю в тому ж функціональному ряді. На розробку оборонних технологій у США щорічно виділяється порядку $100 млрд (12% військових витрат). Це на порядок більше в абсолютних цифрах, ніж в ЄС – до 10 млрд євро (2,5% сукупних військових витрат).Офіційний оборонний бюджет Китаю у 2024 році становив приблизно $230–250 млрд, однак із урахуванням позабюджетних витрат, програм подвійного призначення та прихованих субсидій реальні витрати могли перевищувати $300–400 млрд. У перерахунку за паритетом купівельної спроможності оборонні витрати можуть перевищувати $500 млрд. Частка оборонного бюджету у ВВП залишається стабільною і відносно низькою – близько 1,6–1,8%, однак з огляду на масштаб економіки абсолютні обсяги оборонних витрат є значними, другими після США. Оборонний бюджет Китаю збільшується щороку на 7–8% у реальному вимірі, не створюючи фіскального тиску на загальну макроекономічну стабільність.Військові витрати Росії у 2024 році сягнули приблизно $460 млрд за паритетом купівельної спроможності. Це на 42% більше, ніж у 2023 році. У номінальному вираженні сума значно нижча – до $150 млрд. Частка оборонного бюджету у ВВП РФ перевищила 7%, а у структурі державного бюджету становила майже 40%. У 2025 році російські воєнні витрати можуть сягнути 7,5% ВВП до  становитиме $200 млрд за номіналом і близько $ 550 млрд за паритетом купівельної спроможності. Різні моделі оборонного бюджету: що розповідають про країну Різні типи оборонних витрат дають різний економічний ефект. Витрати на особовий склад, матеріально-технічне забезпечення, закупівлі простих видів зброї, таких як масові типи боєприпасів, забезпечують боєготовність, але майже не впливають на довгостроковий технологічний розвиток. Капітальні інвестиції – закупівля високотехнологічних систем, розвиток військової інфраструктури – можуть забезпечити вищий рівень економічної віддачі. Найвищий ефект у довгостроковій перспективі дає фінансування досліджень і розробок, що стимулює інновації, зміцнює промислову екосистему та зрештою переходить у цивільний сектор через технології подвійного призначення.Найбільш швидкий соціально-економічний ефект дає створення нових робочих місць, завдяки зростанню оборонних витрат. Проте оборонне виробництво зазвичай менш трудомістке, ніж цивільна промисловість. Точна інженерія, довгі цикли розробки й цифровізація означають, що закупівлі не створюють значної зайнятості без додаткових інструментів промислової політики.Європейська комісія очікує, що оборонні інвестиції можуть створити до 500 тисяч нових робочих місць в ЄС до 2035 року. Йдеться як про прямі робочі місця у виробництві, так і про опосередковану зайнятість у логістиці та інфраструктурі. Однак це становить менш як 2% від загальної кількості зайнятих у промисловості ЄС. Безпосередній економічний ефект додаткових оборонних витрат в Європі не є самодостатнім для їх автоматичного виправдання виборцями. Потрібні політичні комунікації для усвідомлення громадянами європейських країн зростання безпекових ризиків і загроз.Зрозумілим для урядів, але непомітним для виборців, є ефект інвестицій в оборонні технології. За оцінками, зростання на 1% частки досліджень і розробок в оборонних бюджетах має ефект у підвищенням продуктивності оборонного виробництва на 8%. Цей ефект більш помітний суспільством у секторах подвійного призначення – матеріалах, енергетичних системах, електроніці, штучному інтелекті. При сталому фінансуванні оборонні інвестиції можуть виступати рушієм загальнонаціональних інновацій, підтримуючи суміжні цивільні галузі. За оцінками Єврокомісії, якщо 20% оборонного бюджету спрямовується на дослідження та розробки, кумулятивне зростання ВВП може сягнути 0,3–0,5% понад базовий сценарій до 2028 року, з тенденцією до подальшого зростання.У цьому сенсі країна, що надає пріоритет дослідженням, розробкам і капітальним інвестиціям, демонструє орієнтацію на стратегічний розвиток. Якщо ж структура витрат зосереджена на особовому складі, масовій зброї і матеріально-технічному забезпеченні – це сигнал що країна думає про війну незабаром. США є прикладом моделі безпеки, побудованої на інноваціях. 12% оборонного бюджету спрямовуються на дослідження і розробки. Понад 50% йде на капітальні інвестиції: розбудову інфраструктури і закупівлю сучасних систем озброєнь. Лише 35–40% бюджету припадає утримання військ. Така структура робить Пентагон ключовим замовником інновацій у в аерокосмічній сфері, електроніці, штучному інтелекті. Більшість європейських країн витрачають понад 60% на персонал і утримання, тоді як на дослідження і розробки припадає менше ніж 2,5%, що кардинально менше за США – на порядок за абсолютними показниками. Капітальні інвестиції коливаються в межах 25–30%, з виразною домінацією Франції, Німеччини, та Італії. Попри запуск таких інструментів, як Європейський оборонний фонд, SАFЕ, ЕDІRРА, інституційна фрагментація та конкуренція між національними виробниками обмежують ефект масштабу. Пріоритетом декларується розвиток високотехнологічних платформ і подвійного призначення, однак на практиці більшість спільних програм перебувають на ранніх стадіях. ЄС поступово переходить від компенсаційної логіки закупівель до стратегічної індустріальної політики, однак цей процес залишається незавершеним.Структура російського оборонного бюджету відображає логіку мобілізації. Понад 50% витрат припадає на зарплати, утримання та забезпечення особового складу. На дослідження і розробки виділяється близько 1%, що не дозволяє підтримувати технологічну модернізацію. Капітальні витрати становлять 30–35% і зосереджені на масовому виробництві систем для ведення війни виснаження – артилерії, боєприпасів, дронів, планеруючих бомб. Російський підхід не орієнтований на промислову синергію або інноваційні прориви: він забезпечує кількісну перевагу на полі бою за рахунок ресурсу, а не технології. У стратегічній перспективі така модель виснажує промислову базу і не створює довготривалого економічного ефекту. Але на короткій дистанції це створило впливові соціальні групи бенефіціарів війни, максимально лояльних від режиму путіна і, можливо, вже невіддільного від нього.Структурно оборонний бюджет Китаю зорієнтований на довгострокову модернізацію та розвиток індустріальної бази. Орієнтовно 6–7% видатків спрямовується на дослідження й розробки – з фокусом на сектори подвійного призначення, зокрема дрони, космос, штучний інтелект, напівпровідники та гіперзвукові системи. Ще близько 35–40% бюджету припадає на капітальні витрати: закупівлі нових платформ, розвиток інфраструктури, цифровізацію управління. Порівняно невелика частка витрат спрямовується на особовий склад і утримання. Це формує модель, в якій оборонні витрати слугують не лише цілям безпеки, а й інструментом технологічної та промислової модернізації. Китайська оборонна промисловість інтегрована в загальноекономічну стратегію, зокрема в рамках політики Маdе іn Сhіnа, що забезпечує прямий зв’язок між міліарною модернізацією, інноваціями й економічною конкурентоспроможністю.Логіка війкових витрат США, ЄС, РФ, КитаюІндикаториСШАЄС і Великобританія (сукупно)РФКитайОборонний бюджет$450 млрд$460 млрд (ПКС) $500 млрд (ПКС)Дослідження і розробки12%1%50% Логіка оборонних витратСтратегічна  перевага під час як війни, так і мируСтратегічна автономія, подолання фрагментаціїВійна на виснаження, створення лояльних бенефіціарів війниСтратегічний паритет із ЗаходомВузькі місця ЄС та переваги України "Ефективність-вартість" залишається ключовим критерієм вибору зброї, який диктується потребами фронту. Проте потреби фронту за досягнутого у світі рівня військових витрат, який ще не досяг максимуму, диктується не тільки фронтом, але й міркуваннями економіки і стратегічного розвитку. Збільшують видатки на оборону не тільки країни, які відчувають безпосередню загрозу, але й ті, хто вважають, що інвестувати стратегічний розвиток доцільно зокрема через інвестиції в оборону. Але використання оборонних витрат в якості драйверу технологічного розвитку і економічного зростання створює пастку. Війна, коли виникає, має тенденцію знецінювати попередні інвестиції в технології і вимагає нагального створення нових технологій. Хист до оборонних інвестицій не дає відповіді на питання, яким може бути поле бою відносно недалекого майбутнього. Тому головна вимога сил оборони до нової індустріальної бази оборони може полягати у тому, щоб забезпечувати гнучкість технологічного розвитку, адаптивного до непередбачуваності війни і стійкого до її руйнівних впливів. Однією з головних перешкод для технологічної віддачі оборонних витрат у Європі залишається фрагментація. Країни ЄС експлуатують понад 170 різних зразків ключових озброєнь, тоді як у Сполучених Штатах цей показник не перевищує тридцяти. Упродовж 2016–2022 менше 20% оборонних закупівель у ЄС здійснювалися в межах кооперативних програм. ЄС створив низку інструментів інтеграції. Проте вони поки що не змінюють загальну картину. Частка спільних проектів залишається низькою із майже повним зосередженням у Західній Європі, у той час, як країни Центральної і Східної Європи схильні шукати інвесторів і партнерів в оборонному виробництві ззовні. Вже створені колективні фінансові механізми гальмуються через адміністративну складність і відсутність співфінансування з боку національних урядів.Україна, порівняно з країнами ЄС, має очевидні переваги у виробництві озброєнь: нижчу на 30–60% собівартість та гнучкість у забезпеченні потреб фронту. Українська зброя краще перевірена війною, порівняно з європейською. Країни ЄС розширюють кооперацію з українською оборонною промисловістю. Крім того існує важливий логістичний фактор. Європейська оборонна екосистема залишається вразливою до вузьких місць у критичних ланцюгах – від вибухових речовин і метальних зарядів до чипів і оптики. Навіть у межах ЄС строки очікування окремих критичних компонентів становлять 24–36 місяців. Це ініціювало створення промислових коридорів із попередньо авторизованою логістикою та резервними виробничими потужностями. Україна, завдяки модульній виробничій базі та досвіду швидкого прототипування, має потенціал стати природним партнером у таких коридорах. Надання децентралізованих виробничих і тестових потужностей дозволяє знизити ризики та підвищити стійкість перенавантажених європейських ланцюгів.Однак орієнтація ЄС на стратегічний розвиток, а не на потреби війни, створює ризик, що Україну сприйматимуть лише як воєнну лабораторію та субпідрядника, а не як стратегічного партнера. Тому настав час для інституалізації відносин між Україною і ЄС оборонно-промисловій сфері. Через хронічну фрагментацію оборонного виробництва в Європі інституційну ініціативу має формувати Україна, вірогідно, з опорою на двосторонні формати.Для довгострокової інтеграції в європейський оборонно-промисловий простір Україні доведеться здійснити нормативну конвергенцію. Необхідно забезпечити відповідність виробників стандартам НАТО та ЄС, запровадити переконливі інструменти захисту інтелектуальної власності та узгодити експортний контроль України з режимами ЄС. Для доступу до колективних європейських інструментів фінансування оборонного виробництва має бути адаптоване українське законодавство про оборонні закупівлі.Оборонні витрати стають тестом якості державного управління. Найбільший ефект отримають не ті, хто витрачає найбільше, а ті, хто вміє спрямовувати кошти в галузі з високою віддачею, поєднувати безпеку з розвитком і закладати інновації в основу індустріальної стратегії. В цій новій парадигмі Україна має більше, ніж до війни – і може здобути більше, якщо буде створено відповідні інституційні рамки.Матеріал підготовлено у співпраці з Консорціумом оборонної інформації (СDІ), проєктом, який об’єднав українські аналітичні та дослідницькі організації та спрямований на посилення інформаційної підтримки й аналітичного забезпечення у сфері національної безпеки, оборони й геополітики. 

Про це й не тільки писали світові ЗМІ станом на ранок 16 липня. Європейські лідери схилили Трампа на бік України без прямої конфронтації з ПутінимЯк пише видання Роlіtісо, врешті лідери європейських країн навчилися співпрацювати з Трампом, замість того, аби хотіти нового президента США. "Немає кращого доказу цього, ніж бурхлива реакція на заяву президента Дональда Трампа про те, що США опосередковано надаватимуть зброю Україні, дозволяючи європейським країнам купувати її самостійно, а НАТО координуватиме поставки", – йдеться у матеріалі. Як аргумент цього, там приводять засвоєне Генсеком НАТО Марком Рютте перше правило поведінки – хвалити людину. Також у матеріалі пояснюю, що лідери Європи вже зрозуміли двоякість президента США щодо озброєння України, а тому почали діяти швидко. Зокрема очільники Німеччини наполягали на укладенні угоди, розглядаючи те, що Трамп виголошував своє розчарування політикою Путіна, як вікно можливостей, що відкривається. фото: gеttyіmаgеs Для прикладу, Мерц заявив, що за останні дні кілька разів спілкувався з Трампом і запевнив його, що Німеччина "відіграватиме вирішальну роль" у зусиллях щодо постачання Києву американської зброї."Ми робимо це в наших власних інтересах. Це допоможе Україні захистити себе від російської бомбардувальної кампанії терору. Це єдиний спосіб посилити тиск на Москву, щоб нарешті домовитися про мир. Нарешті, ми показуємо, що рухаємося в одному напрямку з партнерами по безпековій політиці", – зазначив канцлер Німеччини.Проте у виданні, здається іронічно, вказують, що це не спільний рух в одному напрямку, а Європа тягне Трампа за собою. Україна святкує надання Трампом зброї, але "диявол ховається в деталях"Безумовна тема тижня – Трамп нарешті погодився опосередковано надавати Україні зброю від імені своєї адміністрації. Однак у Rеutеrs критично аналізують цей момент, шукаючи підводні камені у схемі, за якою Білий дім підтримуватиме Україну. У матеріалі вказують, що президент Дональд Трамп нарешті знайшов спосіб сподобатися Україні: попросити європейських союзників пожертвувати свою зброю і продати їм американську заміну."Тепер настає найскладніша частина – домовленість про те, хто насправді відмовиться від цінних систем, включно з ракетними батареями Раtrіоt, яких так відчайдушно прагне Київ", – наголошують оглядачі Rеutеrs. Також пояснили, що дорогі системи Раtrіоt, які мають високий попит серед союзників США, довели свою ефективність у знищенні російських балістичних ракет, націлених на українські міста. Ба більше, джерело видання, знайоме з цим питанням, повідомило, що США також висловили готовність у рамках запропонованої домовленості з європейськими союзниками надіслати додаткове наступальне озброєння. І це при тому, що Трамп заявив, що Україні слід утриматися від нападу на Москву.фото: Gеtty ІmаgеsОднак ключове у цьому – хто і коли пожертвує батареї для "Патріотів"За попередніми домовленостями в Овальному кабінеті з Трампом у понеділок Рютте згадав шість країн НАТО – Фінляндію, Данію, Швецію, Норвегію, Нідерланди та Канаду, які готові взяти участь у програмі закупівлі зброї. Проте високопоставлені джерела в посольствах двох з цих країн в США повідомили Rеutеrs, що вони особисто дізналися про план, коли він був оголошений. І у медіа припускають, що навіть близькі союзники США дізналися про цю пропозицію в режимі реального часу."У мене є чітке відчуття, що ніхто не був проінформований про точні деталі заздалегідь, і я також підозрюю, що всередині адміністрації тільки зараз починають розбиратися, що це означає на практиці", – сказав один з європейських послів.Однак, що найцікавіше, у виданні приводять коментарі двох американських чиновників, які наголосили, що теперішня допомога та подальші погрози санкціями за 50 днів – лише початок. Співрозмовники зауважили, що наразі у Білому домі починається справжня робота, адже Трамп, здається, остаточно зрозумів, що амбіції диктатора Путіна не закінчаться на Криму та чотирьох східних областях України, а економічні обмеження РФ зможе витримати. 

Про це написав у соцмережі Х міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський."Російські безпілотники вдарили по заводу компанії Ваrlіnеk Grоuр у Вінниці. Директор заводу щойно сказав мені, що це було зроблено навмисно, з трьох напрямків", – написав Сікорський. За словами Сікорського, на місці події спільно з українськими службами працюють представники польського консульства."Злочинна війна Путіна наближається до наших кордонів", – додав він.У ніч на 16 липня Росія атакувала Україну безпілотниками. У Вінниці зафіксували влучання в обʼєкти цивільної інфраструктури. За інформацією ОВА, у лікарні ушпиталили 8 поранених. У пʼятьох людей опіки важкого й середнього ступенів.

Про це йдеться на сайті Міністерства фінансів."Сьогодні, 16 липня, Верховна Рада України у першому читанні підтримала зміни до Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік щодо фінансового забезпечення сектору безпеки і оборони та вирішення першочергових питань", – зазначило відомство.Кошти розміром 412,4 млрд грн розраховані на:Міноборони – 311 млрд грн; МВС – 84 млрд грн; ГУР – 4,5 млрд грн; СБУ – 1,6 млрд грн; УДО – 505 млн грн; Держспецзв’язок – 64,5 млн гривень. 10,8 млрд грн - кошти для сектору безпеки і оборони по спеціальному фонду.Водночас додаткові 26 млрд грн (+ 8 млрд до урядового) заклали для резервного фонду на непередбачені та негайні видатки. Також для Мінцифри, МОН, МОЗ виділили  15,5 млрд грн.Таким чином, загальний обсяг фінансів щодо змін до держбюджету-2025 становить 457 млрд грн.Мінфін акцентує: додаткові доходи фінансуватимуть коштом збільшення доходів держбюджету, зокрема через перевиконання планових показників на 155,5 млрд грн – відомство наводить приклади щодо ПДФО, податку на прибуток підприємств, кошти НБУ, адміністративні штрафи зокрема."Р.S. Жодного скорочення витрат на міністерства, навіть які обʼєднуються чи ліквідуються - там немає", – зауважив народний депутат Ярослав Железняк. Україна за 6 місяців 2024 року витратила 888,4 млрд грн на сектор оборони та безпеки. Це становить 57,5% від видатків загального фонду державного бюджету.

Про це пише Vаrіеty.77-річну американську акторку Кеті Бейтс номінували на премію "Еммі" в категорії "Найкраща акторка драматичного серіалу" за роль у перезавантаженому серіалі СВS "Метлок". Бейтс увійшла в історію премії "Еммі", ставши найстаршою акторкою, коли-небудь номінованою в цій категорії.Цією номінацією Бейтс побила рекорд, який раніше встановила Анджела Ленсбері, якій було 70 років, коли вона отримала свою останню номінацію в 1996 році за роль у фільмі "Вона написала вбивство".У серіалі "Метлок" Бейтс грає Медлін "Метті" Метлок, проникливу та стійку адвокатку, яка повертається у світ права через десятиліття після таємничого та трагічного виходу на пенсію. Публічна версія її передісторії — це особиста втрата: овдовіла та фінансово спустошена азартними іграми чоловіка, вона змушена виховувати онука після смерті доньки в автомобільній аварії. Метті влаштовують у впливову юридичну фірму Jасоbsоn Мооrе, де вона підпорядковується Олімпії, кмітливій, молодшій партнерці, попри свій багаторічний юридичний досвід.Це далеко не перше визнання Кеті Бейтс премією "Еммі". Раніше вона була номінована в тій самій категорії у 2011 та 2012 роках за роль Гаррієт Корн у серіалі "Закон Гаррі" на каналі NВС, ставши п'ятою найстаршою номінанткою в історії цієї категорії у віці 64 років. Хоча вона не перемогла за цю роль, Бейтс отримала дві премії "Еммі" — одну за запрошену появу у серіалі "Двоє з половиною чоловіків" та іншу за роль другого плану у серіалі "Американська історія жахів: Ковен".Ця номінація також знаменує собою важливий момент для СВS, оскільки Бейтс стає першою номінанткою телеканалу в цій категорії за понад десять років, після перемоги Джуліанни Маргуліс за фільм "Хороша дружина" у 2014 році.Окрім телевізійних нагород, Бейтс є володаркою премії "Оскар" за роль Енні Вілкс у фільмі "Мізері" (1990), а також номінанткою за фільми "Основні кольори" (1998), "Про Шмідта" (2002) та "Річард Джуелл" (2019). Крім того, вона також є номінанткою на премію "Тоні" за головну жіночу роль у виставі 1983 року за постановку "Ніч, мамо".77-му церемонію вручення премії "Еммі" вестиме Нейт Баргатце, а пряма трансляція відбудеться в неділю, 14 вересня.Зірка серіалу "Юнацтво", 15-річний Овен Купер став наймолодшим в історії номінантом на "Еммі". 

У відео, яке він опублікував у соцмережах, ветеран розповів про те, що нині відбувається в підрозділі, де він сам воював — в 1-му танковому батальйоні 3-ї окремої танкової Залізної бригади, зокрема – про факти нестатутних відносин і неприпустимі дії керівництва бригади.За словами ветерана, після призначення нового комбрига той привів у підрозділ "друга-заступника", якого звинувачують у рукоприкладстві. До Пономаренка потрапив лист від офіцерів бригади з проханням ініціювати службове розслідування. Сам комбриг, за словами автора звернення, не лише не реагує на це, а й фактично покриває дії свого заступника."Як на мене, це жахливо, адже не може офіцер дозволити собі бити особовий склад і вихваляться відеозаписами на особистому телефоні, де він садить в ями, в клітки військовослужбовців і хвалиться, що в нього для побиття є батіг. Як на мене, це, ну, щось за межами реальності в нашій ситуації…" – зауважує Пономаренко.Окрім того, майор попереджає про ще одну загрозу – підготовку наказу на розформування 1-го танкового батальйону, який він називає найбільш боєздатним і злагодженим."50% особового складу першого танкового батальйону перебувають на службі з початку 2022 року. Це ті хлопці, які зі мною пройшли майже всю війну від перших днів повномасштабки й до сьогодні. Злагоджені екіпажі й дуже збитий війною колектив хочуть розірвати задля укомплектування тих батальйонів, які вміють краще вихвалятися. Я не знаю, дари носить чи що вони там роблять, щоб батальйон, значно гірше укомплектований і підготовлений залишається, а чудово сформований злагоджений батальйон розривається", – наголошує Пономаренко.Він переконаний, що таке рішення призведе до втрати бойового духу, розриву згуртованих екіпажів і потреби в новому злагодженні підрозділів, що вимагатиме часу і ресурсів."Командир має надихати прикладом. А тут – сидить у бункері, боїться вийти й ухвалює рішення під впливом людини, яка б’є солдатів. Це не армія, це фарс", – обурюється він.Пономаренко закликав керівництво держави втрутитися в цю ситуацію. Тому що в разі ухвалення такого рішення, на його переконання,  багато бійців будуть самовільно залишати військову частину, оскільки "з такими командирами ніхто не піде в бій". "Розгляньте цю ситуацію, дослідіть цю ситуацію. Допоможіть не зруйнувати бойовий підрозділ, який за час своєї війни захопив чотири російських танки. Це танкісти, які вривалися бойовими машина й захоплювали техніку ворога. Це хлопці, які ні разу не відмовилися йти в бій. І сьогодні їх розформовують для чого? Щоб що?Щоб комусь потішить своє самолюбство? Щоб знищити бойовий підрозділ?" – каже Пономаренко."Командир має надихати своїм прикладом. А зі слів військовослужбовців, в бригаді є дуже багато підрозділів, які з моменту призначення нового комбрига ще ні разу його не бачили. Він просто сидить у себе, в бункері умовному, і боїться звідти вийти. І всі його рішення приймаються виключно під впливом заступника, який любить садити в ями, клітки та бити батогом військовослужбовців. Як на мене, це яскравий приклад того, яким не має бути офіцер. Це яскравий приклад того, як не мають прийматися рішення в Збройних силах України", – резюмував Герой України. Еспресо надіслав інформаційний запит до керівника бригади Романа Шеремета, з питанням прокоментувати інформацію, яку оприлюднив Сергій Пономаренко. Як тільки редакція отримає відповідь, вона буде опублікована на нашому сайті. Ми програємо війну з таким підходом до управління підрозділами Головнокомандувач ЗС України / СіnС АF оf Ukrаіnе Збройні Сили України / Тhе Аrmеd Fоrсеs оf Ukrаіnе Сухопутні війська ЗС УкраїниРоstеd by Сергій Пономаренко оn Моndаy, July 14, 2025