Еспресо

Цього не уникнув президент Зеленський, цього не уникли українські громадяни, навіть, якщо це досі неважливо для когось з них.Ця може здатися досить примітивним поглядом, але це не так. Бо це якраз і є фундаментальні цінності, а все решта — інструменти, щоб їх знищити.Я дуже схематично напишу.АрміяСвіжий приклад — те, до чого днями дописався народний депутат Гончаренко, і це взагалі не смішно.Очевидно, що це цілком безвідповідальна робота на маргінального виборця.Очевидно, що його заяви принижують військових (і ТЦК, і загалом) і деморалізують людей, для яких обов'язок — не порожнє слово.Очевидно, що це підіграє цілому сонму людей, які не готові розбиратися в кожному випадку дій ТЦК, які викликають запитання.Читайте також: Про стратегічний наратив та моральну гнилуватість так званої маленької людиниБо правда ж, мільйони людей таки не оновили дані? І правда ж, у кожного з нас знайдеться сусід, який вже третій рік виходить перебіжками між кущів хіба що за бухлом у сусідній кіоск?Або цей сусід зараз читає цей пост.І можу передбачити, що хтось навіть прибіжить під нього.Але на виборах ці люди і їхні сім'ї треба будуть багатьом політсилам, але їх вже Гончаренко  підбирає.Але це — популізм злоякісного рівня.І так, я вважаю, що те інформаційне тло, яке за останні два роки створено навколо мобілізації, а відтак — навколо ЗСУ,  це загрозливо і неприпустимо. І створене воно в першу чергу руками й політичної влади, й інших популістів отакого ось штибу.(Реакцію фракції я бачила, якшошо. Але цей окремий депутат, на жаль, гучніший  за фракцію, варто б подумати про це?).МоваЯ писала і повторю: родини, які продовжують говорити з дітьми російською, мами, які народжують дітей під час війни під звук шахедів і дають їм першу мову російську, разом з нею дають шанс не своїй армії, а окупанту.Про українську мову і "підлітковий протест" вже не буду знову писати, вже писано-переписано.Але скажіть: коли єдина україномовна дитина у групі у групі в садочку, то інші дітки, що говорять російською, — це який протест? Ясельний?Читайте також: Про дітей і дорослих: складність виборуЦе просто нерозуміння батьками шкоди, якої завдає дітям російськомовне середовище. Саме батьківськими руками так просувається  наратив, що українське і російське можуть мирно співіснувати.Як в 70-ті. Як в 90-ті. Як в "золоті часи" українського олігархічного ТБ.Не можуть, маємо досвід.Російське інвазивне. Воно не лишає простору для співіснування.Так, це тривала робота із суспільством, щоб воно це розуміло. Так, це величезна проблема держави, яка так само її не надто бачить.Але я ж обіцяла написати схематично.ВіраЦе не про віру і не про релігію, і навіть  про московський патріархат.Це про те, що Росії важливо зберігати (і відновити) мережу агентури, яка сиділа тут десятиліттями, яка визирала з телеекранів усіх олігархічних медіа, яких призначали на посади скрізь, включно з найвищими органами держвлади, і т.д., і т.п.Яка розплавлює мозок українських громадян з кожного ТГ, ютуба чи тіктока. Розплавлює, кажучи, що вбиває не мова, не література, не музика.Тому ця проста формула — армії, мови, віри — вона  доганятиме нас знову і знову, хто б і на що не заплющував очі.І насамкінець.Я дивлюсь і слухаю багато контенту, створеного медійкою різних військових підрозділів або Армією ТV,  наприклад, і звісно ж — військовими кореспондент/ками.По роботі та для себе як споживачка (наприклад  інтерв’ю з управлінських тем з командирами, провідними волонтерами та фахівцями з мілтеху  — просто безцінний контент навіть для  загального менеджерського розвитку).Я дуже поважаю цю класну роботу колег. Може, ви будете здивовані, але там немає пропаганди й там натомість купа здорової критики.Читайте також: "Мало вас там били". Про інцидент з військовим у львівському банку і не тількиАле якщо ви методично подивитеся/послухаєте цей контент, а потім вступите на інформаційне поле моїх улюблених лайно-заголовків, то ви зрозумієте, що це —  два різних інформпростори.Це наче дві різні країни.Один — переймається чортічим і множить деструктивний неспокій.Інший — воює, бореться, змінюється, розвивається, намагається змінити армію, намагається пояснити, як важливо боротися за кожну людину і що для цього треба зробити, чесно говорить про провали, але не істерить, показує людей, які здатні на неймовірні речі, попри тупу систему, але не заплющує очі на її тупість і пояснює, що неймовірні речі — це часто і є наслідком тупої системи, на жаль.І не заплющує очі на те, що це довга війна, і тільки професіоналізація кожної людини на своєму місці (ну і + вкладення коштів у правильні речі) можуть дати нам конкурентну перевагу перед ворогом.І хоча б частину  аудиторії першого, лайно-тривожного, інформпростору можна перемістити в другий.Але це вже інша розмова.ДжерелоПро авторку. Тетяна Трощинська, журналісткаРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.