Gazeta.ua

Кремль хоче перетворити вибори до Держдуми у геополітичну і правову перевагу, доки США та Європа готують комбінований удар по ньому.
У деталях розбиралася Gаzеtа.uа.
Голосовання під дулами: як Кремль накручує явку на фейкових виборах
18 вересня стартувало триденне голосування за депутатів у Держдуму РФ. Одночасно проходять вибори до низки регіональних парламентів. Головною інтригою стало, чи вдалося представникам партії "Яблуко" пройти хоч кудись. Але 17 вересня президент РФ Володимир Путін у телезверненні спробував змістити акцент на "відповідальному виборі", від якого залежить безпека країни.

На місцях явку "накачували" штучно

Його турбувала явка і недарма: інтерес до голосування такий собі, на 12-00 18 вересня явка була близько 6%, з урахуванням онлайн-голосування. На місцях явку "накачували" штучно. Одна з учительок Якутська повідомила, що керівництво зобов'язало їх кожні дві години звітувати про явку на виборчі дільниці батьків учнів. У Москві закрутили трилер - зникла одна з кандидаток, Юлія Кузнєцова (від партії "Зелені").
Нікчемні зі старту: імітація права та волевиявлення
Також Путін наголосив: це перші вибори для жителів Донбасу і Новоросії (тимчасово окупованих українських територій).
Він сподівається легітимізувати приналежність наших регіонів до РФ за Кримською схемою, чим можна спекулювати на Генасамблеї ООН. Не випадково у Нью-Йорку на полях Генасамблеї відбудеться саміт Кримської платформи.
Довідково: роз'яснення Мін'юсту та МЗС України щодо справжньої мети "виборів" в РФ
Вибори в умовах окупації є інструментом для Росії легітимізувати захоплення українських територій та примусово інтегрувати захоплені території, пояснило Міністерство юстиції України. Самі вибори є нелегітимними, їх результати - нікчемними та такими, що не створюють жодних правових наслідків.
Голосування на тимчасово окупованих українських територіях не здатне змінити міжнародно визнаний статус регіонів України. Включення представників від цих територій до складу Держдуми Росії позбавляє легітивності весь новий склад російського парламенту, наголосили у Міністерстві закордонних справ України.
Навіщо так морочитися?
Метушнею з виборами на тимчасово окупованих українських територіях, як і в Росії, здивовані навіть російські політологи. Навіщо розігрувати із себе "останніх захисників демократії", пише один із них, адже Захід все одно не повірить.
Для Путіна сенс - є. Якщо у нього вийде і цього разу - отримає механізм для поглинання (зі зброєю чи без) будь-яких територій на будь-якому континенті без дієвих заперечень чи перешкод світової спільноти.

Захід все одно не повірить

Колективний Захід оскаржить ці вибори, але для Глобального півдня це не означатиме нічого.
Справді дієву і рішучу реакцію Європи заблокував Кремль, нагадавши - будь-який іноземний контингент на території України буде "законною воєнною ціллю".
Набат у Києві: чому Євросоюз приєднується до протесту
Тож до заклику Верховної Ради України до іноземних держав і міжнародних організацій засудити і не визнавати російські вибори доєдналися інші країни.
"Імітація виборчого процесу є спробою анексії, яка прямо порушує Статут ООН", - зазначили українські депутати.

Жодні звернення і заяви на Путіна не вплинуть

"Ми не визнаємо включення територій України у склад Росії, відповідно, і ці "вибори"", - зазначили в МЗС Швейцарії.
І це лише початок. Утім, на Заході розуміють, жодні звернення і заяви на Путіна не вплинуть, коли "здобич" у полі зору. До обережності спонукають і дії чинного президента США Дональда Трампа, який вільно перекроює політичну карту світу на свій смак.
Але тут криється шанс для України. Штати не планують дозволяти іншим те, що можуть дозволити робити собі.
Плата за "гібрид": Москва втрачає мільйонні активи у судах
18 вересня Банк Росії (Центробанк) оскаржив у суді ЄС регламент Ради Європи, за яким росіянам заборонено звертатися за визнанням і виконанням окремих рішень судів РФ.
У Банку не приховують - пов'язано з новою спробою європейців конфіскувати "заморожені" активи РФ. Зокрема, блокувати виконання рішення Арбітражного суду Москви за позовом Банку Росії до Еurосlеаr про виплату компенсації за "розморозку" російських активів.

Росії фінансова "кришка"

Про серйозність ситуації для Кремля свідчить несподівана говірливість ексміністра оборони та секретаря російського Радбезу Сергія Шойгу щодо Кавказу: Захід хоче послабити Росію та Іран, "відірвати" Вірменію і встановити свої правила на Південному Кавказі на шкоду Глобальному півдню.
Цікава деталь - адже Глобальний південь цими днями у всіх на вустах через саміт Трампа та лідера КНР Сі Цзіньпіна. Шойгу намагається прив'язати інтереси Китаю та Індії до російських намірів у регіоні. Особливо після загрози втрати мільярдних російських інвестицій у вірменські підприємства. Це дрібниця порівняно з конфіскацією "заморожених" активів РФ, але дуже дошкульна.
Дональду Трампу залишиться підписати "пекельні" санкції - і все, Росії фінансова "кришка".
Небезпечна пастка: ресурси України в обмін на затяжну війну
У Кремлі розуміють, що відповідати за анексію "Новоросії" та "Донбасу" під прикриттям "виборів" доведеться. Також там усвідомлюють, що Захід поки не воюватиме, адже має зброї та ресурсів на бойові дії приблизно стільки ж, скільки і країна-агресорка. За таких стартових позицій передбачити фінал війни неможливо.
Єдине, що залишається Штатам і Європі, - економічний тиск, про який п'ятий рік поспіль торочить на всіх можливих майданчиках офіційний Київ. Та сподіватися, що цей тиск якось стримає Путіна. Однак тут є пастка.

Путін отримає ресурсні для війни території

Якщо дієвої відсічі загарбницьким намірам Москви не буде, Путін отримає ресурсні для війни території: багаті на корисні копалини і на вуглеводні частини Донецької та Луганської областей, аграрні угіддя у Херсонській та Запорізькій областях. А також можливість контролювати судноплавство у Чорному та Азовському морях. Що, у свою чергу, затягне врегулювання по Україні на довгі роки: чим більше буде у Путіна ресурсів для війни - тим далі у часі відкладатиме Захід рішучу спільну відсіч йому.
Торговець сферами впливу: чи зіграє Трамп проти Путіна
Єдиний, хто розуміє жадібність Путіна - це Трамп як бізнесмен. І він може перемкнути це почуття на інший об'єкт, просто заявивши про намір забрати його. Такою може бути його гра навколо Гренландії, Сирії та Ірану. Але далі ця гра потребує злагодженої підтримки та взаємодії союзників, що на прикладі України давало суттєві збої.
Путін готує країну до виснажливих економічних обмежень. 18 вересня передав в управління АТ "Л. Е. В. Менеджмент" активи світових брендів Nеstlé, Аuсhаn, Lеrоy Меrlіn ("Лемана ПРО").
Компанія "Л. Е. В. Менеджмент" - біла пляма навіть для втаємниченого російського бізнесу. Керівник АТ Андрій Краюшкін є повним тезкою колишнього першого заступника начальника Головного управління з питань міграції МВС Росії, який зник із публічної площини у 2020 році (сбив дитину). АТ очолив за тиждень до указу Путіна. Наразі у компанії є лише один співробітник.
Тіньові бенефіціари: як Кремль перерозподіляє західну власність
Кінцеві бенефіціари "Л. Е. В. Менеджмент" засекречені. Однак у Росії мало хто сумнівається, що "дочки" світових брендів перейдуть до лояльних Кремлю рук. Так, навесні і влітку 2026 року були передані в управління "Росимуществу" FМ Lоgіstіс, NG Соnсерt, Саrlsbеrg Grоuр ("Балтика"), Dаnоnе, Unіреr, Fоrtum, Rоlf.
Після цього російську "дочку" Dаnоnе очолив племінник глави Чечні Рамзана Кадирова - Якуб Закрієв. Французи ж заявили про збитки на 1 млрд. Більш бойовими виявилися у Саrlsbеrg. Після того як "дочку" - "Балтику" - очолив соратник Путіна Таймураз Боллоєв, компанія відкликала ліцензію у "Балтики" та звинуватила Кремль у крадіжці. Натомість російські силовики заарештували топменеджмент "Балтики", котрий спробував передати ліцензії до країн СНД і відновити виробництво там. У результаті Саrlsbеrg втратила "дочку" та всі активи в РФ.
Корпоративний фронт: атака на світові бренди та відповідь Пентагону
За країнами передача в управління у квітні - вересні 2026 року - це Данія, Франція, Німеччина, Швейцарія, Фінляндія і Кіпр. За дивним збігом, саме ті країни, які активно підтримують Україну. А за двома з нових керівників "дочок" світових брендів в РФ стоїть Юрій Ковальчук - один із братів Ковальчуків, "гаманців" особисто Путіна.
Росіяни діють жорстко проти іноземних компаній, що дедалі більше нагадує військові дії. Можливо, ними вони і є: країна-агресорка "викачує" з "дочок" внутрішню інформацію про головні офіси та схему руху товарів і коштів світових брендів, щоб незабаром атакувати їх, підриваючи країни Заходу зсередини та світову торгівлю як таку. Не випадково "віджаті" таким чином структури заводяться під силовий блок РФ, "підсаджуються" на держзамовлення та контракти в ОПК.

Росія очікувано звинуватила США у мілітаризації космічного простору

Штати зважилися на перехоплення - заявили про вивід зброї на орбіту Землі. Росія очікувано звинуватила США у мілітаризації космічного простору та попередила, що закликатиме світове співтовариство демілітаризувати його.
Очевидно, до космічних воєн Путін не готовий. Але і перша в історії заява Пентагона про зброю на орбіті - "швидка допомога", щоб більше налякати Кремль і на певний час стримати його.
А от як діяти далі, можливо, країни світу домовляться на Генасамблеї ООН.

Британський журналіст-розслідувач видання Тhе Guаrdіаn Люк Гардінг видав книгу "Зрада" про зміну світопорядку та взаємини президента США Дональда Трампа з російським диктатором Володимиром Путіним. В анотації вказано, що автор бував в Україні, зокрема у прифронтових регіонах, і зустрічався з президентом України Володимиром Зеленським.
Військовий оглядач видання Тhе Guаrdіаn Лоуренс Фрідман спробував зрозуміти, хто кого зрадив і чому, пише Gаzеtа.uа.
"Якби він був агентом Кремля…"
Він звернув увагу, що інтервенція РФ в Україну розпочалася ще за президента США Барака Обами, та той не вжив рішучих заходів. Можливо, почасти тому, що його попередник, президент США Джордж Буш-молодший, узагалі назвав очільника Кремля "вартим довіри". Після того як наступний президент США Джо Байден погодився, що Путін - убивця, в Україні очікували суттєвішої підтримки. Натомість Байдена стримувала загроза ядерної війни.

У Києві багато чого очікували від Дональда Трампа

Тому у Києві багато чого очікували від Дональда Трампа. Але той акцентував на своїх добрих відносинах із Путіним. Та замість посилення тиску Трамп, по суті, "кинув" Україну, вважає Люк Гардінг. На доказ він наводить зустріч Трампа з Путіним на Алясці. Автор книги перетворює хронологію самітів та конференцій на моторошний літопис руйнацій і страждань українців від російських ударів. І наприкінці ставить запитання: "Якби Трамп був російським агентом, що він зробив би інакше?"
Розчарування Путіна та закритий трек
Оглядач Лоуренс Фрідман поставив питання інакше: чому, враховуючи готовність Трампа йти на поступки Путіну, той відкидає компроміси? На думку Фрідмана, чинний господар Кремля розчарувався у Трампі, оскільки той не забезпечив капітуляції України. Можливо, така домовленість між ними існувала. Шкода, зазначає Фрідман, що Люку Гардінгу заборонено відвідувати Росію.

Трамп залякує симпатиків своїм імпічментом

Книга Гардінга вийшла у розпал передвиборчої боротьби у США, коли Трамп залякує симпатиків своїм імпічментом. На неї можуть посилатися як противники, так і прибічники чинного президента Сполучених Штатів. Головне сталося - питання про можливу працю Трампа на Путіна та про зрадництво виведено у публічну площину.
Трамп потрапляє під тиск. Наскільки він буде сильним та чи буде взагалі, покажуть найближчі тижні. Але чинний господар Білого дому, скоріш за все, використає ажіотаж на свою користь. А от Путін може вичікувати момент реальної слабкості американського президента. Саме тоді він і "викотить" реальні умови. Схоже, у Дональда Трампа не знають, як діяти, тому просто згорнули український трек.
Провал обіцянки про "мир за 24 год."
Це не завадить опонентам пригадати найконкретнішу передвиборчу обіцянку Трампа - мир за 24 год. в Україні. Обіцянка не виконана. І це може використати Путін для тиску на Трампа. Саме тому той зараз говорить про "м'яч на полі РФ", маючи на увазі, що мир в Україні залежить від готовності Путіна до результативних переговорів.

За спиною Росії стоїть голова КНР Сі Цзіньпін

Водночас така заява Трампа свідчить про неможливість такого тиску, під яким господар Кремля погодився б на переговори. Двотижневою мовчанкою Путін дав можливість американському президенту грати самому, а нині повернувся у публічний простір. За спиною Росії стоїть голова КНР Сі Цзіньпін. Це може стримувати Трампа у виразах і діях. Але ж він і не проти далекобійних українських ударів по РФ, які Путін називає "не дошкульними".
Крах персональної дипломатії Трампа
Тактика Путіна розбиває тезу Трампа про "наші добрі відносини" та вже поховала його "персональну дипломатію". Але це ситуативно. Стратегічна ініціатива усе ще у США, та Дональд Трамп не знає, як скористатися нею.

Трамп може запропонувати Білорусі альтернативу

Поки що він тягне війну з Іраном, яку бодай розпочав сам. Розраховує послабити Тегеран і цим зруйнувати вісь із КНР, РФ та Північної Кореї. Про занепокоєння Кремля свідчить факт підштовхування самопроголошеного президента Білорусі Олександра Лукашенка до укладення угоди про співпрацю з вищим керівником КНДР Кім Чен Ином. Зовні мирний договір може передбачати спільне виробництво, у тому числі товарів подвійного призначення, що перетворить Білорусь на зброярню Росії.
Трамп може запропонувати Білорусі альтернативу. Та його прорахунок із Гренландією, коли він не зміг "нагнути" маленьку Данію за підтримки країн Європи, які сукупно потужних армій не мають, свідчить щонайменше про розгубленість та невизначеність. А це змушує Трампа розпочати все по-новому та вивіряти кожен крок. Наступний робити тільки після оцінки результатів зробленого.
Ціна помилок Білого дому
Україна - не виняток. Він справді не заперечував проти "40 днів примусу РФ до миру", які оголосив Володимир Зеленський. Та чи піде Трамп далі своїх попередників? Чи достатньо нині стримування Штатів для того, щоб унеможливити агресію Росії?

Зрадник Трамп чи просто у нього не вийшло - вже неважливо

Припинити війну проти України не вдалося досі. Зрадник Трамп чи просто у нього не вийшло - вже неважливо. Кожна помилка Білого дому грає на руку нашим ворогам. Кожен обстріл Росії - нагадування про це.
Чи мав Дональд Трамп право на помилки за таких умов? Питання риторичне.

Спростування Пхеньяном інформації про відправку своїх військових до РФ викрило складну геополітичну гру за участю США, Китаю та КНДР. Заява сестри північнокорейського диктатора збіглася з анонсом зустрічі Дональда Трампа з Кім Чен Ином.
Що насправді криється за цими маневрами та як вони вплинуть на війну в Україні - розбиралася Gаzеtа.uа.
"Хто винен - Штати"
Рідна сестра лідера КНДР Кім Чен Ина - заступниця завідувача відділу ЦК Партії трудових Кореї Кім Йо Чжон - спростувала твердження президента України Володимира Зеленського, висловлене 9 серпня 2026 року, про підготовку до розміщення в РФ від 30 до 50 тис. північнокорейських бійців.
Йо Чжон наголосила: теорія "перекидання додаткових військ, яку придумала і розповсюджує група Зеленського, є безпідставним фарсом Києва".
Зближення під прикриттям сварки
Майже одночасно з публікацією заяви Йо Чжон президент США Дональд Трамп заявив про намір зустрітися з Кім Чен Ином до кінця поточного року.
Він послався на наявність у КНДР 57 ядерних боєголовок, чого, "якби я був президентом, не сталося".

Теорія "перекидання додаткових військ є безпідставним фарсом Києва"

Така зустріч буде можливою на полях саміту АТЕС у листопаді 2026 року у Шеньчжені, припустило видання Тhе Wаll Strееt Jоurnаl.
Однак Йо Чжон не відомо про будь-які контакти Кіма з Трампом, хоча відносини між ними "добрі".
"Щит свободи" як червона ганчірка
Майданчиком для з'ясування - наскільки - стали спільні військові навчання Південної Кореї та США "Щит свободи Ульчі".
КНДР виступає проти них, вбачаючи загрозу собі. 20 серпня Пхеньян випустив 20 балістичними ракетами у бік моря, підкріпивши цю дію заявою про "реалізацію права на самооборону".
Як Донні тримає слово
Дональд Трамп, як і обіцяв, скасував військові навчання США та Південної Кореї. Президент Республіки Корея Лі Чже Мьон у соцмережі змушений був висловити "повне розуміння" миротворчих зусиль чинного господаря Білого дому.

Американська (військова) допомога тепер не безкоштовна

А що він може заперечити, глузували у Пхеньяні, "американська (військова) допомога тепер не безкоштовна".
Далі - більше, американці натякнули на більшу автономізацію Сеула, у тому числі, безпекову. Міністр оборони країни у відповідь зазначив, КНДР має від 80 до 120 ядерних боєголовок. На умовах же анонімності джерела зауважили, скорочення навчань може відтермінувати збільшення Південною Кореєю відповідальності за власну безпеку. Простіше кажучи, "самі не впораємося". Офіційно війська країни по завершенню навчань залишаються у повній бойовій готовності.
Залаштунковий вимір: при чому тут Київ
Раніше Південна Корея відмовила нам у зброї. Але, якщо Трамп справді зустрінеться з Кімом, є шанси на зміну рішення. Така комбінація навряд чи влаштовує інших гравців.

США мають відмовитися від ворожості щодо Північної Кореї

Показово, що 20 серпня до Сеула прибув Міністр закордонних справ КНР Ван І на запрошення президента країни для "формування конструктивної політики щодо КНДР".
Але Ван І виклав значно ширші умови: США мають відмовитися від ворожості щодо Північної Кореї, а Сеулу не варто схилятися на бік Вашингтона чи Пхеньяну, заявив Ван І.
Вони занадто схожі до вимог позаблоковості, які висуває нам російський диктатор Володимир Путін, та прямих переговорів з РФ (Трамп), щоб це було випадковим збігом. Схоже, Китай викладає "список побажань", де Україна - важливий пункт. Про це свідчить ще одна заява Йо Чжон.
Сигнали від сестри: гра Пхеньяна на полі ЄС
Як офіційна високопосадовиця КНДР вона вдруге публічно вступила у заочний діалог із Володимиром Зеленським. У квітні 2023 року звинуватила його у можливій появі у нас ядерної зброї. Нині зробила заявку на "свою гру" Кіма на Європейському континенті, який у зоні впливу Китаю.
Щодо цього, Йо Чжон зробила кілька важливих акцентів:
- Росії справді загрожують США та Захід;
- краще майбутнє Європи неможливо реалізувати без урахування основних інтересів і волі Росії;
- лише викорінення причини конфлікту припинить "українську кризу" і забезпечить сталий мир у регіоні.
Про серйозність ситуації свідчить реакція Європи.
Жорсткий опір Брюсселя
Брюссель нагадав про серйозну загрозу режиму Кіма не лише регіональній, а й глобальній безпеці. І хоча ЄС спостерігає за зусиллями Трампа запобігти ще одній війні, Пхеньян має припинити підтримувати Росію у війні проти України, заявив представник Європейської служби зовнішніх справ.
Штати такої вимоги не озвучують. Отже, йдеться про умову від Європи, сам факт озвучення якої підтверджує версію про складні залаштункові переговори чи консультації.
Багатоходівка Пекіна та виклик для України
Війна між двома Кореями означатиме проксі-зіткнення США та Китаю, до чого Штати не готові. Принаймні, такий висновок можна зробити з публічних висловів Дональда Трампа: і ракет дефіцит, і бойових кораблів треба більше. Залишається зрозуміти, до чого готовий Китай.
Для Голови КНР Сі Цзіньпіна очевидно, що фінал війни проти нас зумовить те, у кого буде більше зброї, бійців та надійних союзників. І тут він має шанс зірвати джекпот у переговорах із чинним президентом США, якщо припинить допомогу Росії. Для перевірки, чи серйозні наміри Трампа, Сі може запустити пробний шар - Кім Чен Ина.

Війна між двома Кореями означатиме проксі-зіткнення США та Китаю

А чинний господар Білого дому кревно зацікавлений розбити антизахідну Вісь, інакше війна з Іраном, а отже, перекриття Ормузької протоки, триватиме вічно. Тому він змушений підіграти Китаю, не надаючи нам ракет для ППО.
Кожен удар РФ по нас за таких умов - по беззахисній країні. Якщо Путін хоче воювати, Китай раніше висловився "за мир", тож усі руйнації та жертви - на совісті чинного господаря Кремля. Простіше кажучи, Сі роздумує, як би позбутися токсичного спільника. При цьому, ревно стежить, чи дадуть нам Штати бодай трохи ракет.

Погода впливала на війну завжди. Тому у підручниках із військової справи така увага приділена клімату та прогнозам погоди. Кліматична зброя стала би остаточною крапкою у гонитві озброєнь. На щастя, досі її нікому винайти не вдалося.
Тож наразі питання в тому, кому і як вдавалося використати примхи природи. У всіх тонкощах розбиралася Gаzеtа.uа.

Нищівна злива і вітер богів
У ІХ році н.е. частково підкорені римлянами германці повстали. Римський воєначальник Квінтілій Вар посунув на них величезним військом, та потрапив під зливу і був витіснений до Тевтобурзького лісу. Злива тим часом посилилася настільки, що пошкодила бойові машини і пристрої римлян. Результат: Рим зазнав поразки, а германці відвоювали собі незалежність.
Ще один приклад природи на боці суверенітету. У перекладі з японської "Камікадзе" - "Вітер богів". Між 1275 і 1281 роками монгольський хан Хубілай двічі підходив чисельним флотом до Японії. І двічі його нищили потужні тайфуни.
"Генерал Мороз" і фінська пастка
Росіяни проти України застосовують тактику, яку випробували кілька століть поспіль, - мороз. У війні з імператором Франції Наполеоном Бонапартом сильні морози буквально паралізували величезне військо. Хоча сучасні дослідники вважають, що зимові російські холоди лише посилили те, від чого страждала армія Наполеона: непродумана логістика для великих відстаней та неготовність до тривалих військових дій.

Росіяни проти України застосовують тактику, яку випробували кілька століть поспіль, - мороз

Але у війні СРСР проти Фінляндії (1939-1940 роки) фінські війська під командуванням маршала Карла Густава Маннергейма використали міцні морози, до яких були призвичаєні, проти радянських військ (наприклад, знамениті лижні підрозділи. - Gаzеtа.uа). Гігантський ВПК СРСР через це програв війну. Радянський генералітет посилався на аномальні холоди як на головну причину невдачі.
Але у 2004-2005 та у 2006 роках спроби РФ зіграти на холоді у Південній Осетії та у Грузії (підрив газогонів та ліній електропередач. - Gаzеtа.uа) зазнали поразки.
Шторм для Вашингтона і багнюка "Барбаросси"
Засновнику та першому президенту США Джорджу Вашингтону допомогла створити державу у 1776 році мінлива погода. Коли він рушив на британські війська у Трентоні, розпочалися заразом дощ, град, сніг та хурделиця. Але американці, що прагнули незалежності, вирішили атакувати. І не помилилися - спрацював чинник раптовості. Коли ж британці перейшли у контрнаступ, дороги розвезло так, що вгрузло все. А вночі знову підморозило, і американці пішли на Прінстон. Після перемоги під Трентоном і Прінстоном доля нової держави була вирішена - їй бути.

Багнюка зумовила провал німецького наступу у 1941 році за планом "Барбаросса"

Багнюка зумовила провал німецького наступу у 1941 році за планом "Барбаросса": оскільки не планувалося військових дій восени, бойові частини та командири Третього Райху під проводом Адольфа Гітлера не були екіпіровані до умов російської осені. Темп наступу уповільнився, що дало СРСР трохи передишки.
"Вікно" в Нормандії та туман в Арденнах
Висадка союзників під командуванням генерала Дуайта Ейзенхауера на узбережжя Нормандії (D-Dаy) 6 червня 1944 року варта окремої розмови - через синоптиків. Німецьке військове командування мало прогноз погоди зі штормом на 6 червня. Тому не очікувало, що союзники здійснять висадку того дня. Але союзницькі війська користувалися значно ширшою базою спостережень. Між штормами 6 червня було "віконечко", яке вони і використали.
Чинник раптовості спрацював, що змінило хід війни та зумовило поразку Гітлера.
Однак у грудні того ж року німці прорвали союзницьку лінію оборони під Арденнами, використавши щільний туман, снігопад та хмарність. Союзники не могли використати авіацію. Коли погода покращала, союзні війська завдали потужних ударів по супротивнику і контрнаступ Гітлера був зупинений.
Від давніх кампаній до викликів 2026 року
До появи озброєнь, які мало залежать від погоди, військові кампанії планувалися на весну-літо, але технічний розвиток не відсунув кліматичні умови на останній план. Нині погода відіграє важливу роль через тонку і чутливу військову техніку. А мистецтво бойових дій полягає у точному прогнозуванні та використанні погодних умов.

Досі погода може зруйнувати найамбітніші плани загарбників

Але і досі погода може зруйнувати найамбітніші плани загарбників. Так, аномально тепла зима 2022-2023 років не дала переваги Кремлю, який розраховував на виснаження України.
Натомість спека 2026 року вже призвела до втрат 40-60% врожаю на Кубані, у Ростовській та у Волгоградській областях РФ. На додачу Дагестан, Волгоградська, Саратовська області, Чеченська республіка, Ставропольський край і Краснодар потерпають від навали сарани. Якщо для бюджету РФ, де сільське господарство складає лише до 4,5% ВВП, це не критично, то у соціальному сенсі може бути вибух. Хвилі банкрутств фермерів та зростання цін на продукти харчування, а ще підвищена залежність від імпорту посилять соціальну напругу вже найближчим часом.

Після майже двотижневої мовчанки кремлівський диктатор Володимир Путін нарешті з'явився у публічному просторі. Для виголошення чергових погроз йому довелося летіти аж на Сахалін та вдягати військову форму. Цьому передували важливі події: понад 40 країн ООН виступили із застережною заявою щодо ядерних випробувань, а Туреччина розгорнула масштабну морську ініціативу. Епіцентр війни Росії проти України стрімко зміщується на воду, а самий конфлікт ризикує перерости у глобальне протистояння, де РФ має вигляд скоріше аутсайдера.
Що ці процеси означають для України - розбиралася Gаzеtа.uа.
Ісламське НАТО під егідою США: як Ердоган та Трамп переграли Кремль на Сході
Розв'язуючи повномасштабну війну, очільник Кремля мав на меті обмежити чи послабити НАТО. Принаймні, неодноразово говорив про це сам. Однак зараз отримав новий політико-оборонний союз між Туреччиною, Пакистаном та Саудівською Аравією, який формується скоріш за все під негласною егідою США.

Трамп грає у невдоволення

Штати зацікавлені у посиленні Туреччини та її президента Реджепа Таїпа Ердогана через протистояння з Іраном, де прототип "ісламського НАТО" може зіграти ключову роль. Про особисте схвалення цієї ідеї президентом США Дональдом Трампом свідчить рішучий крок турецького парламенту з роззброєння Робочої партії Курдистану в обмін на помилування засуджених курдських активістів. Такий компроміс неможливий без санкції Білого дому.
На загал Трамп грає у невдоволення Ердоганом (історія із заміною літака в Анкарі. - Gаzеtа.uа). Але якщо Трампа справді хотіли підбити іранці, про це чудово знали у Москві. Чому ж росіяни не попередили союзника? Тим часом РФ гарячково домовляється про збереження кількох своїх військових баз у Сирії. Не отримавши позитивних сигналів від Заходу, Путін вимушений був летіти на Сахалін, щоб виголосити нові погрози.
Морський ультиматум з Тихого океану: Кремль погрожує блокуванням світових торговельних шляхів
Перебуваючи на далеких рубежах, очільник РФ заявив, що у Тихоокеанському регіоні "зростає конфліктний потенціал, сюди просочується НАТО, створюються нові військово-політичні блоки, розміщуються чи плануються до розміщення нові системи зброї, які створюють загрози і для нашої країни".
Цікаво, що ця заява лунала у фінальній фазі навчань Тихоокеанського флоту РФ та напередодні спільних військово-морських навчань Південної Кореї, Японії та США. Далі Путін згадав про територіальні претензії Японії до Росії, поскаржився на запроваджені Токіо "неспровоковані санкції" та пообіцяв діалог.
І раптом він жорстко розкритикував "владу деяких країн" за обмеження судноплавства РФ. У відповідь очільник Кремля пообіцяв "відповідати дзеркально" і "там, де вже ми вважатимемо за потрібне та доцільне, у будь-якому місці, у тому числі, в зоні відповідальності Тихоокеанського флоту". На десерт він звернув увагу на напругу навколо Північного морського шляху та підтвердив готовність РФ до протистояння в Арктиці.
Ядерний шантаж і розкол в ООН: як Москва та Пхеньян ставлять світ на межу катастрофи
За розлогою промовою проступає стислий ультиматум Штатам: або ви стримуєте своїх проксі - або ми починаємо війну на морях. Адже всі тези про Арктику адресовані особисто Трампу.

Це не перший ультиматум Путіна

Для розрядки Кремль відпустив американського громадянина, на радість спеціальному посланцю президента США Стіву Віткоффу та піарникам Білого дому. А в якості "батога" Іран 12 серпня обстріляв комерційні судна в Ормузькій протоці.
Це не перший ультиматум Путіна, та він може стати останнім. За кілька днів до цього Північна Корея випробувала кілька ракет без попередження. За даними джерел з Японії та Південної Кореї, це могла бути гіперзвукова зброя або ракета підводного базування.
Довідково: чи мала КНДР попереджати про випробування ракет
За Гаазьким кодексом (діє з 2002 року. - Gаzеtа.uа), країни-підписанти повинні попереджати одна одну про запуск балістичних ракет і ракет-носіїв. Серед більш ніж 140 держав, які підтримали цей кодекс, є і Росія. А от Північна Корея до нього не приєдналася і ніколи не попереджає про випробування своїх ракет.
Для КНДР це звична поведінка. Тоді чому в ООН Штати виступили з ініціативою заяви про обов'язкове попередження про випробування ракет? Документ підтримали 40 країн. У ньому зазначено: випробування ракет, здатних нести ядерні заряди, без попередження "підвищує ризик помилкової оцінки того, що відбувається". Простіше кажучи: світ намагається зрозуміти, це вже початок ядерної війни чи ще ні.
Демарш Путіна та пастка для Вашингтона: чому глобальний ядерний паритет дав тріщину
У заяві ООН прямо не звинуватили Пхеньян, використавши розмиту формулювання про "останні випробування в Тихому океані" (які у липні проводив і Китай. - Gаzеtа.uа). Проте для США найбільш показовим стало те, що цю пропозицію відмовилася підтримати Росія. До Гаазького кодексу також не доєднані Китай, Іран, Пакистан, Ізраїль та Бразилія. Отже, ці країни виступають проти обов'язкового інформування про запуски за 24 год. із зазначенням класу ракети, району запуску та напрямку руху.

Демарш Росії став вкрай неприємним сигналом для Вашингтона

Демарш Росії став вкрай неприємним сигналом для Вашингтона. Ще гірше те, що Пакистан - єдина ісламська ядерна держава - також не підтримав заяву. А нині Пакистан посилений союзом із Туреччиною та Саудівською Аравією. Відтак щонайменше дві з п'яти офіційних держав "ядерного клубу" можуть запускати ракети коли завгодно і куди завгодно. Якщо додати до них Пакистан і КНДР, вимальовується небезпечний паритет: світ за ядерним арсеналом розколюється навпіл, що створює ідеальне підґрунтя для випадкового початку глобальної війни.
Виклики для Києва: лобісти у США, тиск Анкари та доля американських ракет
Ця геополітична турбулентність безпосередньо впливає на Україну. З одного боку, Туреччина пообіцяла Києву ракети та іншу зброю. З іншого - 12 серпня стало відомо, що правозахисна організація Нumаn Rіghts Wаtсh переконує Конгрес США не дозволяти Туреччині передавати цю зброю ЗСУ. Аргумент: боєприпаси застарілі, можуть не розірватися і становлять "небезпеку для цивільних". На кону - 70 ракет АТАСМS, понад 2 тис. ракет М26 та 42 тис. снарядів.
Одночасно Анкара та Вашингтон тиснуть на українське керівництво з вимогою припинити удари по глибокому тилу РФ. Трампу важливо показати Путіну контроль над ситуацією. Віцепрезидент США Джей Ді Венс транслює ці вимоги Києву. Якщо Конгрес США пристане на аргументи правозахисників, Україна ризикує залишитися без далекобійного арсеналу.
За лаштунками великої гри: чому Європа мовчить і яку роль відведено Україні
Очільник Кремля виголошує ультиматуми не на порожньому місці. Його позицію підсилили заступник голови Ради безпеки РФ Дмитро Медведєв та командувач Тихоокеанського флоту РФ адмірал Віктор Лііна. Проте у риториці Москви показово зникла Європа.

Україна залишається головним сухопутним щитом Європи

Європейські країни мовчки спостерігають за створенням союзу Туреччини з арабськими країнами. Реакції на зальоти російських дронів у простір НАТО майже припинилися. Для ЄС та Великої Британії критично важливо убезпечити шляхи постачання нафти і газу зі Сходу. Якщо пакт у Мекці та дії Туреччини гарантують стабільність морських шляхів, Брюссель буде задоволений.
За такої конфігурації Україна залишається головним сухопутним щитом Європи, але наша залежність від рішень сусідів критично зростає. Саме тому президент Володимир Зеленський вимушений частково зважати на прохання США та Туреччини щодо обмеження ударів.
Морський трек 2026 року остаточно довів: війна Росії проти України вийшла за межі регіонального конфлікту. Подальший перебіг подій залежить від того, чи зможе світ загнати агресора у жорсткі рамки. І в цьому процесі Україна, яка має чітке бачення Формули миру, залишається одним із ключових гравців.

Суд над партією "Яблуко" свідчить про загрозу грати з Кремлем у політтехнології. Він може бути натяком чинному президенту США Дональду Трампу, до чого призводить домовлятися з російським диктатором Володимиром Путіним.
А також сигнал - Китаю. Про що - розбиралася Gаzеtа.uа.
Підіграти Донні - налякати Сі
Кілька днів тому у Пекіні раптом згадали про "теплу дружбу" голови Китайської Народної Республіки Сі Цзіньпіна з кремлівським диктатором Володимиром Путіним.

Росія надає перевагу політико-дипломатичному шляху врегулювання "конфлікту в Україні".


Державна інформагенція "Сіньхуа" опублікувала дивний допис: спогади Цзіньпіна про останню зустріч з чинним господарем Кремля. У публікації стверджувалося: спілкування двох лідерів засвідчило ефективність "теплої дружби" між двома країнами.
Навіщо було пригадувати минуле, стало зрозуміло 11 серпня, коли "Сіньхуа" зацитувало інтерв'ю заступника міністра закордонних справ РФ Михайла Галузіна з акцентом: Росія надає перевагу політико-дипломатичному шляху врегулювання "конфлікту в Україні".
Чому раптом у Китаї згадали про "теплу дружбу" з Путіним?
Для Сі Цзіньпіна важливо контролювати свого "давнього друга" на саміті з чинним президентом США Дональдом Трампом у вересні. Для підняття ціни чинний господар Кремля має стати "жахливим". Що він і робить.
Та не все однозначно.
Король між трьох наддержав
У Путіна з'явився шанс вийти з-під залежності від Китаю чи послабити її, підігравши Дональду Трампу і Сі на додачу. Як?

Китай хоче спробувати себе як переговірник

Крок перший. Вийти з будь-яких мирних переговорів. Трампу закидати Анкоридж, Сі - "Силу Сибіру-2".
Крок другий. Дочекатися пропозицій. Підкинути наживку у вигляді попередньої згоди на переговори, щоб прискорити процес.
Крок третій. Обрати, з ким дружити і проти кого на даному етапі.
Китай хоче спробувати себе як переговірник. Але це підріже рейтинги Трампа. Якщо ж чинний президент США підпише якийсь договір по Україні, хай і меморандум за прикладом іранського, він виконає давню обіцянку і матиме високий рейтинг. Принаймні, на кілька тижнів. По тому можна буде знову стріляти по наших містах, як це зробив Іран. Крім іншого, Китай буде послаблений.
Але послабивши Сі, Путін зіб'є ціну й собі. Не виключено, він і Цзіньпін розігрують виставу для Трампа. А для цієї вистави дуже важливим є перший заступник керівника Адміністрації президента РФ та негласний куратор тимчасово окупованих територій України Сергій Кірієнко.
До чого тут кіндер-сюрприз
Для російського бізнесу наші землі - проблема. Фінансові потоки майже не відстежуються (хіба що, американцями частково), у "сіру зону" гатяться шалені кошти російського бюджету без будь-якого контролю. Фактично від Кірієнка та його оточення залежить логістика російських військових підрозділів на нашій території.

Клан Кірієнків сформував "державу в державі"

Сергій Кірієнко, якого за прихід на прем'єрство у молодому віці охрестили "кіндер-сюрприз", через свого сина "тримає" частину цифрової сфери країни. А це дозволяє, крім іншого, шалено майнити біткоїни. Не в останню чергу росіяни так тримаються за ЗАЕС. Фактично клан Кірієнків сформував "державу в державі", і Путін розуміє всю небезпеку особисто для себе.
Якщо Кірієнко задумав звалити Путіна, "таран" у вигляді "Яблука", засновника і голову федерального політичного комітету якої Григорія Явлінського недолюблює, інтрига логічна. У версію вкладається і генеральний директор Російського фонду прямих інвестицій та спецпредставник президента РФ з інвестиційно-економічної співпраці Кирило Дмитрієв зі своїми цікавими пропозиціями американцям.
Фокус на фрукті
А далі розпочнеться найцікавіше: "Яблуко" оскаржить вирок Верховного суду. Отже, росіянам забезпечено політичний серіал на кілька тижнів поспіль. У Кремля є спокуса вибухнути демократичністю та повернути партію у перегони. (На користь версії - начебто дана неофіційна вказівка поки не викреслювати "яблучників" із бюлетенів).

"Яблуко" буде у фокусі уваги

Відтепер "Яблуко" буде у фокусі уваги. А отже, матиме рейтинги. Навіть якщо партію не повернуть у перегони, залишаються регіональні парламенти, де у "яблучників" непогані стартові позиції. Далі можна уявити картинку: "фруктова" партія заходить на тимчасово окуповані українські території, збирає максимум прихильників і - стає представницею населення цих територій. Від такого статусу до претензій на лідерство у всій Росії - декілька кроків. І головне для Сергія Кірієнка - збережений контроль над тимчасово окупованими територіями України.
Іншими словами, у Путіна з'явився бізнес-конкурент, який лише поки грає в унісон із Кремлем. Не виключено, на тих самих струнах, які хотіли зачепити путінські політтехнологи у Трампа та Сі, щоб скласти заспокійливу для лідера мелодію.

Мовчанка чинного господаря Кремля Володимира Путіна під соусом чуток про мобілізацію свідчить: він усвідомлює, у війні проти України наближається момент перелому.
Путіна це непокоїть більше за все. Чому - з'ясовувала Gаzеtа.uа.
Дефіцит піхоти та ера БпЛА: чому Кремлю не вистачає кадрових військових
Хоча офіційно російська влада спростовує широку мобілізацію, процес триває із акцентом на добровільно-примусову. Тобто армія РФ стрімко поповнюється засудженими. На їхньому залученні робиться акцент від 2024 року.
Чому? Частково відповідають російські військові: кадровий голод є, водночас перехід до війни БпЛА позбавляє сенсу тримати на передовій величезні маси піхоти, пояснив з посиланням на думки військовослужбовців російський військовий оглядач Владлен Чертінов.
Примара Пригожина: чи повториться новий збройний бунт у Росії
І тут є тонкий і небезпечний для Кремля момент: свіжі сили в російській армії, особливо після 2024 року, це переважно ув'язнені, котрим замінили відсидку на контракт. Специфічний бекграунд поповнення викликає тривогу у бойових офіцерів, бо "матеріальний чинник не найкращий мотиватор" у бойових умовах, пояснив Чертінов.

Реальні цифри можуть бути набагато більшими

Іншими словами, повторюється ситуація з заснованою Євгеном Пригожиним ПВК "Вагнер", де критична маса колишніх ув'язнених призвела до бунтівного "Маршу справедливості" на Москву, до розколу і зрештою до краху бойового підрозділу. Кількість контрактників у російській армії нині коливається близько 500 тис. осіб, призовників за 2026 рік планується взяти 261 тис. осіб. З півмільйона тих, хто воює за гроші, близько половини можуть бути колишніми ув'язненими.
Точних офіційних даних немає, але у травні 2026 року директор Федеральної служби виконання покарань РФ (ФСИН), генерал-полковник внутрішньої служби Аркадій Гостєв заявив про рекордне скорочення кількості ув'язнених у російських колоніях та СІЗО з 465 тис. (у 2024 році) до 282 тис. осіб. За оцінками російських правозахисників, близько 100 тис. із них залучили на війну, та реальні цифри можуть бути набагато більшими.
Криза мотивації та хаос у підрозділах: як в'язні руйнують армію РФ
Якщо призовники можуть воювати за ідею (якої немає) та на виконання присяги, то контрактники - за гроші. Або під примусом. Росіян сколихнули прояви примусової мобілізації у Пензі, та вони поодинокі. Поки що.
Поява роликів із Пензи може бути політтехнологією: протестувати громадську думку та як "гасити" обурення, якщо російські воєнкоми хапатимуть усіх. Більше того, у загонах представників військкоматів будуть колишні ув'язнені, пророкує наближений до силових структур Теlеgrаm-канал "ВЧК-ОГПУ".

Військові командири наполягають на якісному поповненні

Тобто ставка робиться на збільшення кількості незасуджених у лавах російської армії. Для цього вдаються не лише до ловів на вулицях, а й до ошуканства. У соцмережах оприлюднили випадки, коли військовозобов'язаних запрошували до військкомату оновити дані. Там їм читали лекцію про переваги служби за контрактом. Якщо людина відмовилася - відпускали. Однак і це свідчить про кризу мотивації російської армії та про конфлікти, котрі можуть вилитися у розкол ворожих сил.
Військові командири наполягають на якісному поповненні, та чинний стан справ цілком влаштовує генералітет, який бере кошти, приміром, за одну тисячу солдат, а у підрозділі їх реально 800 осіб. Колишні ув'язнені у лавах російської армії погано підкоряються дисципліні та командам. У жовтні 2024 року під Запоріжжям такий боєць кинув гранату у командування, загинуло 10 осіб. Понад 100 колишніх засуджених організували групу катів, які розстрілюють бійців за відмову йти на так звані "м'ясні штурми" або піддають тортурам заради "вибивання" грошей. Тож командири таких навіть бояться.
Різке збільшення кількості солдат за рахунок нових - критична потреба не стільки тому, що кремлівський диктатор Володимир Путін задумав воювати Європу, а перш за все через його страх перед власними генералами та бійцями.
Західний вектор та інтриги у Держдумі: хто гарантує безпеку Путіну
Чи знають про це у Європі та США? Звісно, адже конфлікт у російській армії очевидний. Вірогідно, президент США Дональд Трамп посилює тиск на Путіна саме тому, що той постав перед загрозою бути реально знищеним власними генералами. Парадоксально, та якщо це справді так, фізичне виживання йому здатен забезпечити той самий Захід, якого чинний господар Кремля звинувачує у всіх бідах світу. У тому числі - увага! - шляхом зміцнення позицій притомного, з точки зору Білого дому, російського військового командування у владі РФ через вибори до Держдуми.
З 110 так званих "героїв СВО" переважна більшість - 52 особи - від "Єдиної Росії", ще 10 від близької "Родіни". Якщо всі від "ЄдРо" потраплять до Держдуми, путінська партія збереже монополію на представництво військових у владі, хоча по кілька осіб ідуть і від опозиційних КПРФ, ЛДПР та "Справедливої Росії". А це, у свою чергу, означає і збереження бодай позірного контролю за російськими збройними силами. Принаймні, так гадають у Кремлі. Тож можна йти на переговори зі США по Україні.
Історичний фактор бунтів: чому розрахунки Кремля знову проваляться
Російські політтехнологи часто помиляються. Вони недогледіли бунт ПВК "Вагнер". Тому навіть успіх путінської партії на виборах нічого не гарантує. А для Трампа постає питання: із ким, власне, домовлятися про врегулювання війни в Україні, якщо є сумніви у впливі Путіна на армію?

Російські військові періодично критикують Путіна за провал війни

У Росії збройні сили завжди були рушійною силою політичних змін, починаючи з регулярних бунтів стрільців у Московському царстві ХVІ- ХVІІ ст. Чи погодяться бойові офіцери і генералітет на "цукерку" у вигляді осіб у камуфляжі в Держдумі, де вони нічого не вирішуватимуть? Навряд чи. Від початку агресії проти нас російські військові періодично критикують Путіна за провал війни, за те, що не чує військових. Прігожин тому і зміг дійти майже впритул до Москви, що мав чимало однодумців у регулярних військах.
Виснаження ресурсів: поворот до Анкориджа та реальні страхи Кремля
Не виключено, Трамп тому і затіяв війну з Іраном саме зараз, що покладався на військову слабкість Путіна: ресурси виснажуються, армія на межі розколу. І перший меморандум, який було порушено, свідчить про вірність його розрахунку. Росія вочевидь не потягне війни на кількох фронтах. Можливо, саме про цей шанс говорить і наш президент словами про "спонукання сісти за стіл переговорів".

Кожне слово буде коштувати Путіну зараз дуже дорого

Якщо так, кожне слово буде коштувати Путіну зараз дуже дорого. Цим пояснюється і раптовий "відкат" до "духу Анкориджа", хоча два тижні тому Москва озвучувала прямо протилежне, і вимога надійних гарантій безпеки для Росії. Остання фраза видається мало не гумористичною, та у ній вся суть того, що насправді відбувається за лаштунками чуток про мобілізацію.

Колишній головнокомандувач ЗСУ та нинішній Надзвичайний і Повноважний Посол України у Великій Британії Валерій Залужний збурив політичний загал своїми критичними висловами про вступ до НАТО, високу залежність від допомоги партнерів і можливий розмін безпеки на економічну та військову підтримку.
Чому ці заяви лунають саме зараз - розбиралася Gаzеtа.uа.
Електоральні пасьянси: чи можливий альянс Залужного та Федорова
Дані останніх соціологічних опитувань, попри скепсис багатьох щодо їхньої достовірності, свідчать про різкий злет симпатій до ексініціатора цифрових реформ та колишнього міністра оборони Михайла Федорова. Однак Валерій Залужний стабільно утримується на верхівці рейтингу довіри респондентів.
Якщо дипломат вийде у другий тур виборів із президентом України Володимиром Зеленським, то переможе зі значним відривом: 66,2% проти 33,8%. Водночас стрімкий злет Федорова забезпечив йому місце у трійці фаворитів на випадок, якщо ні Зеленський, ні Залужний не братимуть участі у перегонах, знімуться з них або програють у першому турі.
У цій же трійці перебуває й керівник Офіса президента України Кирило Буданов. Похибка між ними - на рівні статистичної. При цьому відсоток респондентів, які ще не визначилися (і за прихильність яких розгортатиметься головна боротьба), сягає 16%.

У Залужного, схоже, електоральна "стеля" вже досягнута

Таким чином, Зеленський до своїх 33,8% може додати майже 14% Буданова або поділитися своїм рейтингом із ним як зі своїм ставлеником. Плюс 16% тих, хто вагається. За найсприятливішого розвитку подій чинний президент може розраховувати на 60% підтримки.
А от у Залужного, схоже, електоральна "стеля" вже досягнута. Його рейтинг справді стабільний, проте ресурсу обмаль - особливо коли на п'яти наступає Федоров, приваблюючи молодий електорат.
Якщо посол у Великій Британії серйозно розмірковує про політичну кар'єру, для нього настає вдалий момент для блокування з Федоровим. Це може сумарно дати ті ж 60% і навіть більше. У такому разі в українському політикумі буде сформована системна опозиція нового типу - із залученням військових та з виразним акцентом на прагматизм і консерватизм.
Гра на межі: як критична риторика розширює коридор для Києва
Що б Україні у часи війни дала наявність такої опозиції? Як не дивно, вона зараз необхідна як повітря. Закріпивши курс на ЄС і НАТО, офіційний Київ практично не залишив собі простору для маневру і нині діє у дуже вузькому коридорі. Ця рамка не дозволяє жорстко критикувати західні інституції, навіть коли для цього є всі підстави. Зі свого боку, обидва альянси переконані, що Україна нікуди не поверне зі шляху євроінтеграції, що ставить їх у завідомо вигідніше становище.

Президент України дозволяє собі гострі висловлювання

Коли ситуація доходить до критичної межі, президент України дозволяє собі гострі висловлювання. У перші дні широкомасштабного вторгнення Зеленський розкритикував НАТО за відмову закрити небо, а у середині квітня 2022 року- за зволікання з постачанням зброї.
У 2024 році голова держави звертав увагу на зрив постачання 1 млн снарядів та небажання Альянсу вказати у підсумковому комюніке саміту у Вільнюсі орієнтовну дату вступу. У 2025 та 2026 роках він неодноразово наголошував на повільності союзників.
5 серпня 2026 року - день у день, коли Залужний виголосив свою позицію щодо Альянсу - Зеленський на засіданні РНБО заявив: з початку 2026 року від Заходу надходить втричі менше антибалістичних ракет, ніж торік. Через це під час останнього російського обстрілу не вдалося збити жоден ворожий боєприпас. Президент припустив, що причиною є не лише конфлікт на Близькому Сході, а й політичні кроки, "щоб Україна була, скажемо так, більш поступливою".
Сигнал для Брюсселя: чому Залужний грає на руку Банковій
Відтак Валерій Залужний не сказав нічого, що б фундаментально суперечило тезам глави держави. Більше того, для Зеленського озвучене дипломатом позиціонування є навіть важливішим, ніж для самого екскомандувача.
Саме тому увечері 5 серпня президент України провів розмову з генеральним секретарем НАТО Марком Рютте, а з-за океану надійшли заспокійливі сигнали у вигляді відновлення обміну розвідданими у повному обсязі.

У разі демаршу Києва сенс існування Північноатлантичного альянсу багато в чому зникає

Адже чи не єдиний якісний затримувальний фактор для США в НАТО - це саме Україна. Без неї Вашингтон може остаточно розвалити блок або суттєво скоротити його фінансування. Такий сценарій стає цілком реальним, якщо Київ почне активніше співпрацювати з Об'єднаними експедиційними силами (JЕF). Для Брюсселя це вкрай чутливо, оскільки український бойовий досвід є унікальним.
У разі демаршу Києва сенс існування Північноатлантичного альянсу багато в чому зникає. НАТО у кращому випадку розпадеться на окремі регіональні групи зі збереженням спільної вивіски, або ж буде змушене піти на радикальне реформування зі зміною Статуту.

Скандал із вичерпанням ракет для ППО США занадто гучний та дивний, щоб бути правдою на 100%. Лише на перший погляд здається, що це удар по президенту США Дональду Трампу, який розпочав війну з Іраном. Насправді це може бути спланований удар самого Трампа по Конгресу США та - опосередковано - по Росії та Китаю.
У кулуарних інтригах Пентагону, кадрових війнах Вашингтона та прихованих сигналах для України розбиралася Gаzеtа.uа.
Війна у Пентагоні: чому фаворит Трампа застряг у генеральських чварах
Якраз цими днями у фаворита Дональда Трампа, міністра оборони США Піта Хегсета, знову виникла проблема з призначенням свого висуванця, генерала Крістофера Ла Неве, на посаду начальника штабу ЗС США. Кандидатуру не підтримали навіть республіканці з профільного комітету. Сенаторка Джоні Ернст пояснила: Крістофер Ла Неве занадто мало попрацював у статусі чотиризіркового генерала. Для начальника штабу ЗС США треба не чотири місяці такого досвіду, як у нього, а мінімум 18.

Ла Неве відомий жорстким стилем управління

У Пентагоні це сприйняли як особисту образу Піта Хегсета. І ось чому.
Крістофер Ла Неве керував найславетнішою в США 82-ю повітряно-десантною дивізією. Саме ця дивізія брала участь у всіх збройних конфліктах, де втручалися США. Символічно, що уній служать представники майже всіх штатів держави. Ла Неве відомий жорстким стилем управління: наприклад, забороняв у дивізії мобільні телефони. Тому, коли Піт Хегсет у квітні 2026 року тимчасово призначив його виконувачем обов'язків начальника штабу ЗС США замість генерала Ренді Джорджа, спалахнув гучний скандал.
При чому тут ППО: три приховані цілі Білого дому
Ренді Джордж прослужив менш ніж три роки на цій посаді, хоча норматив становить 4 роки. Він звинуватив Хегсета у неправомірному підвищенні деяких офіцерів на шкоду іншим, у тому числі з політичних мотивів. Тим паче, міністр оборони США і не приховував, що надаватиме перевагу однодумцям у "баченні Трампом розвитку армії".

Це грає Дональду Трампу на користь

Озвучені СNN сумніви щодо кількості ракет до ППО Піт Хегсет назвав фейком і закликав до ганьби даному ЗМІ. Однак якщо розглядати скандал з точки зору курсу Хегсета на заміну генералітету, це грає Дональду Трампу на користь:
- Налякати загал. Привертається увага суспільства до потреб ЗС США. І зовсім по-іншому виглядає демарш демократів щодо оборонного бюджету.
- Дискредитувати залишки нелояльного генералітету. Це суттєво посилить позиції Хегсета та його прибічників.
У кінцевому підсумку Трамп поспішає взяти під повний контроль армію до виборів у Конгрес США. Якщо йому це вдасться, результати перегонів не матимуть визначального значення, а Конгрес відійде на другий план. Особливо якщо президент США не домовиться з Іраном і підведе Штати під загрозу "удару відплати".
Цікаво, що Дональд Трамп сам "прогрів" тему ракет для ППО, заговоривши з президентом України Володимиром Зеленським про їхню нестачу на саміті НАТО в Анкарі. Потім повторив ці натяки на зустрічі з ним перед похованням сенатора Ліндсі Грема.
Заплутати всіх і вийти в дамки: яка гра ведеться навколо України
У цій інтризі Україна може бути задіяна набагато глибше. Якщо чинний президент США домовився про щось із російським диктатором Володимиром Путіним, він має це довести. Відхід від справ Європи та небажання дати нам ракети чи ліцензію на виробництво є очевидним відступом Штатів від проактивної позиції в українському питанні. Водночас - як іще переконати чинного господаря Кремля, що "ми вмиваємо руки"?

Офіційний Київ поводиться дивно

Тим часом офіційний Київ поводиться дивно, якщо ракет для ППО справді нуль. Він продовжує обстріли території РФ дедалі глибше і дошкульніше, хоча удари у відповідь мають високу ймовірність. Одночасно Банкова перезавантажує не лише уряд, а й генералітет. Якщо ракет для ППО немає, це чудова можливість для супротивника "навалитися всією силою" на нас. Чому Москва цього не робить? Бо точно знає: отримає у відповідь на горіхи. Буде боляче.
Перехоплення переваги: чому Кремль гарячково міняє верхівку міноборони
Про занепокоєння Кремля і про недовіру Путіна до Трампа свідчить несподівана заява білоруського диктатора Олександра Лукашенка: мовляв, така країна, як Білорусь чи Ізраїль, може винайти зброю-захист від дронів. У такому разі перевага України на полі бою зникне, натякнув він.
Отже, Москва опосередковано визнає силу українських безпілотників? Виходить, що так. Невипадково 5 серпня Кремль провів серію кадрових перестановок у міноборони РФ. А у липні, за даними західних ЗМІ, російські представники зустрічалися з єврочиновниками у Відні.

Продовжимо співпрацю і допомогу Києву

На доказ цього Білий дім і Пентагон і словом не прохопилися про згортання своєї участі в українській відсічі Росії. Навпаки, коментуючи ротацію в Командуванні НАТО у Німеччині, Міністерство оборони США наголосило: продовжимо співпрацю і допомогу Києву.
Насправді вплив може бути неочевидним. США йдуть за лаштунки, але не випускають з рук важелів. Просто нині пріоритет - привести ЗС Сполучених Штатів до "єдиноначальництва". Станом на зараз у військових розкол: якщо Піт Хегсет і Крістофер Ла Неве виступають за авіаудари по Ірану та жорстку позицію щодо Росії, то віцепрезидент США Джей Ді Венс і голова Об'єднаного комітету начальників штабів Ден Кейн мають сумніви щодо ефективності таких обстрілів.

Призначенням генерал-майора Михайла Драпатого головнокомандувачем Збройних сил України президент Володимир Зеленський підвів риску під "картонними" протестами 2026 року. Усі дійові особи та зацікавлені сторони висловилися публічно, що не є характерним для української політичної дійсності.
Як вони намагалися остаточно завершити конфлікт навколо ексочільника Міноборони Михайла Федорова та генерала Олександра Сирського і про що це свідчить - розбиралася Gаzеtа.uа.
Олександр Сирський, генерал (ексголовнокомандувач ЗСУ)
Попри озвучену нелюбов до соцмереж, скористався ними, щоб звернутися напряму до "воїнів, українців".
Тези:
- звільнив 743 кв.км "нашої землі";
- оптимізував структуру ЗСУ та ввів нові роди військ (Сили безпілотних систем, окреме командування безпілотних систем ППО. - Gаzеtа.uа);
- передає армію "у стані наступу" і "щиро сподіваюся, цей наступ буде продовжено, все для того є".
Аналіз: підкреслено не згадує президента чи інших посадовців. Повторює тезу "моя робота - війна". Тобто комунікація йде напряму з військовими та військовозобов'язаними чоловіками.
Михайло Драпатий, генерал-майор, головнокомандувач ЗСУ
Прокоментував своє призначення також у соцмережі.
Тези:
- працюватиме відповідально, зосереджено і з повагою до людей, які сьогодні захищають нашу державу;
- дякує Олександру Сирському "за послідовну роботу зі зміцнення українського війська", а президенту та міністру оборони - за довіру.
Аналіз: дзеркально до Сирського, пов'язує своє призначення з найвищими посадовцями, тож виникає запитання: "абсолютно відповідально" працюватиме - перед ким? Пост свідчить про деяку розгубленість нового головкома.

Залужний натякає на опозицію Драпатому

Володимир Зеленський, президент України, верховний головнокомандувач
Пояснив своє рішення ще 21 липня в офіційних акаунтах.
Тези:
- подякував Сирському за захист Києва, за Харківську і Курську наступальні операції, обговорив із ним та з ексначальником Генштабу генерал-майором Андрієм Гнатовим "правильну передачу справ";
- "потрібне гідне ставлення до кожного воїна";
- разом із Драпатим, т.в.о. міністра оборони генерал-майором Євгеном Хмарою та заступником керівника Офіса президента Павлом Палісою "визначили, як має бути оновлена конфігурація Генштабу".
Аналіз: як верховний головнокомандувач непокоїться за спокійний перехід влади у Генштабі, отже, знає або здогадується про опозицію Драпатому. Анонс оновлення Генштабу - попередження саме їй, що можуть бути структурні зміни, а не лише кадрові. Перехопив улюблену тезу Залужного про повагу до життя кожного бійця. Водночас Зеленський зі старту розподіляє відповідальність за останні кадрові рішення із самим Драпатим, Хмарою і Палісою, залишаючи собі простір для маневру у стилі "погані бояри".
Валерій Залужний, генерал, Посол України у Великій Британії
Прокоментував призначення Драпатого у соцмережі.
Тези:
- честь дорожча за нагороди;
- честь спонукає шукати людей, "які з честю разом з тобою пронесуть свій важкий хрест", а хто думає і робить інакше - отримує ганьбу;
- Михайлу (Драпатому) ніколи не буде соромно, бо людина честі не має ідолу, отже, їй нічого втрачати.
Аналіз: звернення до командирів, офіцерів і генералітету. Залужний натякає на опозицію Драпатому, котра може протидіяти його реформам. Водночас колишній головком дає зрозуміти новому наступнику, що той може розраховувати на його підтримку. З огляду на чинну посаду Залужного, це важливо.
Михайло Федоров, ексочільник Міністерства оборони України
Висловився також у соцмережах.
Тези:
- повідомив, що зателефонував Сирському і "подякував за захист Київщини, Харківську операцію та інші історичні битви";
- призначення Драпатого - це "голос змін, який не можна було не почути";
- тепер треба виправдати високі очікування: сильна команда, рішучі дії на збереження життів воїнів, роботизація фронту, асиметричні удари та виснаження російської економіки.
Аналіз: Федоров відкрито назвав, на чому акцентуватиме новий головком. Фактично він накреслив ту саму візію завершення війни, про яку вів мову 21 липня. Гарний жест - дзвінок Сирському - традиційний для американської політичної традиції.
Віталій Кличко, Київський міський голова
Висловився у соцмережах.
Тези:
- подякував за оборону Києва та нагадав, що від столиці Сирський отримав звання "почесний громадянин";
- "критикувати бойового генерала можуть лише військові";
- Сирський виконував свій обов'язок без телекамер, інтерв'ю, дописів у соцмережах;
- побажав новому головкому "подолати виклики нової великої відповідальності";
- громада столиці продовжить допомагати захисникам.
Аналіз: мер Києва зіграв роль балансира, відтінивши, можливо, образу, яку переживає Сирський від Зеленського. Якщо це справді так, у Кличка є шанси мати напряму своїх прибічників у генералітеті. Скромні побажання Драпатому свідчать, що зі столичною владою це призначення не те що не погодили - навіть не попередили.
Росія - Путін
Речник президента РФ Дмитро Пєсков прокоментував заміну головкома ЗСУ так: офіційний Київ "трясе ізсередини". Однак Кремль міг через агенцію Вlооmbеrg (яка посилається на джерела у Кремлі) окреслити новий ультиматум: "дух Анкориджа", за яким РФ готова була повернути Україні частину тимчасово окупованих територій (Сумську і Харківську області), більше не існує.
Москва відмовляється від територіальної поступки, погодженої російським диктатором Володимиром Путіним і президентом США Дональдом Трампом на Алясці. Це і може бути справжня реакція ворога на заміну головкома ЗСУ. Опосередковано її підтвердив сам Пєсков, коли 22 липня нагадав: умови припинення вогню, викладені Путіним два роки тому, не змінилися. Ключова - вихід ЗСУ з Донбасу.

Риторика "збережемо життя воїнів" може бути підготовкою ЗСУ до переходу у режим тимчасового перемир'я або і сталого миру

Аналіз: сигнали свідчать про невдоволення Кремля. Вірогідно, наступ розраховували на Сирського, тактику і стратегію якого вивчили вздовж і впоперек. Драпатий для них не видається "темною конячкою" через контакти із Залужним та підтримку Федорова, однак саме такий головком може принести РФ неприємні сюрпризи. Судячи з заяв та висловів росіян, вони впевнені у причетності США до заміни головкома ЗСУ, що не було погоджено із Кремлем або поінформовано належним чином.
Офіс президента України (неформально)
Радник керівника Офіса президента України Сергій Лещенко припускає, що протягом двох-трьох місяців активна фаза війни завершиться. Після чого в Росії може з'явитися бажання до переговорів.
Аналіз: риторика "збережемо життя воїнів" може бути підготовкою ЗСУ до переходу у режим тимчасового перемир'я або і сталого миру. У такому разі заміна головкома зумовлена зміною головної задачі армії. Якщо план дій є, прогноз Лещенка може бути реалізований. Водночас він свідчить про продовження переговорного процесу через "другі-треті-четверті" руки. На доказ - нібито зустріч європейських посадовців із російськими у Баку (Азербайджан) 12-14 липня, про яку президент Азербайджану Ільхам Алієв нічого не знав.
Сполучені Штати Америки
22 липня стало відомо про підписання заяви про наміри між США та Україною щодо співробітництва з БпЛА. У соцмережах стверджують, це перша така угода. Одночасно у Сенаті розпочато розгляд проєкту про підтримку України.

Білий дім заблокував $400 млн додаткової військової допомоги Україні

Аналіз: угода про БпЛА - чіткий пас Федорову з-за океану. Прискорення розгляду проєкту про Україну може бути підігруванням новому головкому ЗСУ, якщо американська адміністрація схвалює це рішення. Та й до канікул краще вирішити українське питання, а то Трамп по вуха загруз в Ірані.
Однак, за словами сенатора-демократа Діка Дурбіна, Білий дім заблокував $400 млн додаткової військової допомоги Україні до вступу на посаду нового президента США. Дурбін разом із сенатором-республіканцем Чаком Ґрасслі звернулися з вимогою до Пентагону негайно розблокувати ці кошти, а також $200 млн на оборонні програми для країн Балтії. Затримка може бути улюбленою грою чинного президента США: надсилати обом сторонам конфлікту суперечливі сигнали одночасно. У Росії це можуть сприйняти як "запрошення" для швидкої розправи з Україною та до вторгнення у Балтію. В Україні - як "підвіс" для нового головкома, що для Києва, якщо чесно, вже звично.
Висновки і прогноз
Публічність дійових осіб свідчить про те, що за кадровими змінами у ЗСУ пильно спостерігають партнери. Саме тому Зеленський отримав нагоду задовольнити вимоги учасників "картонних" протестів лише частково і звести все до персоналій.
Паралельно з цим Україна веде складні переговори з МВФ про фінансову підтримку, що вихлюпується у соцмережі чутками про зростання тарифів ЖКГ. Якщо ці два процеси не взаємопов'язані, то як мінімум - синхронні.
Відставки і призначення оголошуються ближче до вечора, коли у США - ранок. Можна очікувати, вони не останні. Адже в Міноборони досі - тимчасово виконувач обов'язків.

Згідно з результатами проведеного ГО "Епіпросвіта" дослідження "Сильні мами: дослідження та адвокація для підтримки матерів дітей з інвалідністю" (2025-2026), в Україні приблизно 160 тис. жінок мають дітей з інвалідністю. Статус зайнятості матерів дітей з інвалідністю в Україні є відображенням їхнього високого прагнення до економічної самостійності, що реалізується всупереч численним системним перешкодам.
Автори дослідження наголошують, що жінки у віці 30-45 років, що є піковим періодом професійної активності, - випадають із ринку праці через відсутність системної підтримки. Аналіз показав, що група є неоднорідною за формою залученості: частина матерів працюють повний або неповний робочий день офіційно; інші задіяні у фрілансі чи неформальному секторі; значна частина перебуває в активному пошуку роботи. Водночас суттєва частка респонденток, які наразі позиціонують себе як домогосподарки або перебувають у відпустці по догляду за дитиною, висловлюють готовність до працевлаштування за умови створення відповідних умов. Прийнятні формати зайнятості для матерів чітко орієнтовані на гнучкість та дистанційність.
У цьому контексті варто розкрити питання, які приписи містить проєкт Трудового кодексу (далі - проєкт) щодо працевлаштування батьків, які мають дитину з інвалідністю. Передовсім, у проєкті не зазначається гендерна прив'язка до жінки, оскільки працівником, який має дитину з інвалідністю може бути і чоловік.
Щодо робочого часу, то роботодавець зобов'язаний встановити робочий час неповної тривалості за заявою працівників, які мають дитину з інвалідністю, а також осіб, які взяли під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи. Крім цього, працівники, які мають дитину з інвалідністю, можуть залучатися до роботи в нічний час лише за їх письмовою згодою.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Рада спростила процедуру підтвердження стажу для отримання пенсій
Щодо гнучкого режиму робочого часу, то з ініціативи працівника, який працює на умовах загального або іншого режиму робочого часу, гнучкий режим може встановлюватися, зважаючи на виконувану ним роботу. У разі відмови у встановленні режиму гнучкого часу працівникам, які мають дитину з інвалідністю, роботодавець зобов'язаний обґрунтувати причини такої відмови у письмовій формі.
Щодо направлення у робочі відрядження, то працівники, які мають дитину з інвалідністю, можуть направлятися у робоче відрядження лише за їх письмовою згодою.

Дистанційна робота
У проєкті також виокремили особливості укладання трудового договору про надомну та дистанційну роботу.
Надомна робота може запроваджуватися індивідуальним актом роботодавця за заявою працівників, які мають дитину з інвалідністю, якщо це можливо, зважаючи на виконувану такими працівниками роботу, та роботодавець має для цього відповідні ресурси та засоби (ст. 62 проєкту).
Дистанційна робота може запроваджуватися індивідуальним актом роботодавця за заявою, працівників, які мають дитину з інвалідністю, якщо це можливо, зважаючи на виконувану ними роботу, і роботодавець має для цього відповідні ресурси та засоби (ст. 63 проєкту).
Тимчасове переведення на іншу роботу працівників, які мають дитину дитину з інвалідністю, дозволяється лише за їх письмовою згодою.
Щодо відпусток
Окрім щорічної основної оплачуваної відпустки стаття 133 проєкту виокремлює з поміж відпусток, із народженням та вихованням дитини (дітей) - відпустку працівнкам, які мають дітей, сина або дочку з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи.
Щорічні оплачувані відпустки повної тривалості у перший рік роботи, до настання шестимісячного строку безперервної роботи, за бажанням працівника надаються працівникам, які мають дітей віком до півтора року, дитину з інвалідністю також, для таких працівників щорічні оплачувані відпустки за бажанням працівника надаються в зручний для нього час.
До стажу роботи, що дає право на щорічну основну оплачувану відпустку, зараховується, зокрема, час відпустки працівникам, які мають дітей, повнолітніх сина або дочку з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи.
Відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається в обов'язковому порядку працівникам, які мають дитину з інвалідністю - тривалістю до 14 днів на рік.
Як окремий вид відпустки передбачена відпустка тривалістю сім днів без урахування святкових днів. Надається за основним місцем роботи кожного календарного року матері та батьку сина або дочки з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи.
Компенсація за відпустку
У разі припинення трудового договору працівникові виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні відпустки працівникам, які мають дітей, сина або дочку з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи, перенесені з минулого календарного року. У разі смерті працівника грошова компенсація за невикористані ним дні щорічних оплачуваних відпусток, а також відпустки працівникам, які мають дітей, сина або дочку з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи, що не були одержані за життя, виплачується членам сім'ї такого працівника, а у разі їх відсутності - входить до складу спадщини.
У контексті звільнення працівника, то поважними причинами, що надають працівникові право на визначення дня звільнення з роботи в разі розірвання трудового договору за власною ініціативою, визнаються: догляд за дитиною з інвалідністю.

Крім цього, проєктом встановлюються гарантії для працівників у разі розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця. Так, забороняється розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з працівниками, які мають дитину з інвалідністю, крім випадків ліквідації юридичної особи- роботодавця, припинення фізичною особою функцій роботодавця та з підстав, передбачених статтями 98 ("Розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця у зв'язку з нез'явленням працівника на роботу внаслідок тимчасової непрацездатності), 100 ("Розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця у зв'язку з відсутністю працівника"), 102 ("Розірвання трудового договору за ініціативи роботодавця у разі встановлення невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі протягом строку випробування").