Gazeta.ua

Після майже двотижневої мовчанки кремлівський диктатор Володимир Путін нарешті з'явився у публічному просторі. Для виголошення чергових погроз йому довелося летіти аж на Сахалін та вдягати військову форму. Цьому передували важливі події: понад 40 країн ООН виступили із застережною заявою щодо ядерних випробувань, а Туреччина розгорнула масштабну морську ініціативу. Епіцентр війни Росії проти України стрімко зміщується на воду, а самий конфлікт ризикує перерости у глобальне протистояння, де РФ має вигляд скоріше аутсайдера.
Що ці процеси означають для України - розбиралася Gаzеtа.uа.
Ісламське НАТО під егідою США: як Ердоган та Трамп переграли Кремль на Сході
Розв'язуючи повномасштабну війну, очільник Кремля мав на меті обмежити чи послабити НАТО. Принаймні, неодноразово говорив про це сам. Однак зараз отримав новий політико-оборонний союз між Туреччиною, Пакистаном та Саудівською Аравією, який формується скоріш за все під негласною егідою США.

Трамп грає у невдоволення

Штати зацікавлені у посиленні Туреччини та її президента Реджепа Таїпа Ердогана через протистояння з Іраном, де прототип "ісламського НАТО" може зіграти ключову роль. Про особисте схвалення цієї ідеї президентом США Дональдом Трампом свідчить рішучий крок турецького парламенту з роззброєння Робочої партії Курдистану в обмін на помилування засуджених курдських активістів. Такий компроміс неможливий без санкції Білого дому.
На загал Трамп грає у невдоволення Ердоганом (історія із заміною літака в Анкарі. - Gаzеtа.uа). Але якщо Трампа справді хотіли підбити іранці, про це чудово знали у Москві. Чому ж росіяни не попередили союзника? Тим часом РФ гарячково домовляється про збереження кількох своїх військових баз у Сирії. Не отримавши позитивних сигналів від Заходу, Путін вимушений був летіти на Сахалін, щоб виголосити нові погрози.
Морський ультиматум з Тихого океану: Кремль погрожує блокуванням світових торговельних шляхів
Перебуваючи на далеких рубежах, очільник РФ заявив, що у Тихоокеанському регіоні "зростає конфліктний потенціал, сюди просочується НАТО, створюються нові військово-політичні блоки, розміщуються чи плануються до розміщення нові системи зброї, які створюють загрози і для нашої країни".
Цікаво, що ця заява лунала у фінальній фазі навчань Тихоокеанського флоту РФ та напередодні спільних військово-морських навчань Південної Кореї, Японії та США. Далі Путін згадав про територіальні претензії Японії до Росії, поскаржився на запроваджені Токіо "неспровоковані санкції" та пообіцяв діалог.
І раптом він жорстко розкритикував "владу деяких країн" за обмеження судноплавства РФ. У відповідь очільник Кремля пообіцяв "відповідати дзеркально" і "там, де вже ми вважатимемо за потрібне та доцільне, у будь-якому місці, у тому числі, в зоні відповідальності Тихоокеанського флоту". На десерт він звернув увагу на напругу навколо Північного морського шляху та підтвердив готовність РФ до протистояння в Арктиці.
Ядерний шантаж і розкол в ООН: як Москва та Пхеньян ставлять світ на межу катастрофи
За розлогою промовою проступає стислий ультиматум Штатам: або ви стримуєте своїх проксі - або ми починаємо війну на морях. Адже всі тези про Арктику адресовані особисто Трампу.

Це не перший ультиматум Путіна

Для розрядки Кремль відпустив американського громадянина, на радість спеціальному посланцю президента США Стіву Віткоффу та піарникам Білого дому. А в якості "батога" Іран 12 серпня обстріляв комерційні судна в Ормузькій протоці.
Це не перший ультиматум Путіна, та він може стати останнім. За кілька днів до цього Північна Корея випробувала кілька ракет без попередження. За даними джерел з Японії та Південної Кореї, це могла бути гіперзвукова зброя або ракета підводного базування.
Довідково: чи мала КНДР попереджати про випробування ракет
За Гаазьким кодексом (діє з 2002 року. - Gаzеtа.uа), країни-підписанти повинні попереджати одна одну про запуск балістичних ракет і ракет-носіїв. Серед більш ніж 140 держав, які підтримали цей кодекс, є і Росія. А от Північна Корея до нього не приєдналася і ніколи не попереджає про випробування своїх ракет.
Для КНДР це звична поведінка. Тоді чому в ООН Штати виступили з ініціативою заяви про обов'язкове попередження про випробування ракет? Документ підтримали 40 країн. У ньому зазначено: випробування ракет, здатних нести ядерні заряди, без попередження "підвищує ризик помилкової оцінки того, що відбувається". Простіше кажучи: світ намагається зрозуміти, це вже початок ядерної війни чи ще ні.
Демарш Путіна та пастка для Вашингтона: чому глобальний ядерний паритет дав тріщину
У заяві ООН прямо не звинуватили Пхеньян, використавши розмиту формулювання про "останні випробування в Тихому океані" (які у липні проводив і Китай. - Gаzеtа.uа). Проте для США найбільш показовим стало те, що цю пропозицію відмовилася підтримати Росія. До Гаазького кодексу також не доєднані Китай, Іран, Пакистан, Ізраїль та Бразилія. Отже, ці країни виступають проти обов'язкового інформування про запуски за 24 год. із зазначенням класу ракети, району запуску та напрямку руху.

Демарш Росії став вкрай неприємним сигналом для Вашингтона

Демарш Росії став вкрай неприємним сигналом для Вашингтона. Ще гірше те, що Пакистан - єдина ісламська ядерна держава - також не підтримав заяву. А нині Пакистан посилений союзом із Туреччиною та Саудівською Аравією. Відтак щонайменше дві з п'яти офіційних держав "ядерного клубу" можуть запускати ракети коли завгодно і куди завгодно. Якщо додати до них Пакистан і КНДР, вимальовується небезпечний паритет: світ за ядерним арсеналом розколюється навпіл, що створює ідеальне підґрунтя для випадкового початку глобальної війни.
Виклики для Києва: лобісти у США, тиск Анкари та доля американських ракет
Ця геополітична турбулентність безпосередньо впливає на Україну. З одного боку, Туреччина пообіцяла Києву ракети та іншу зброю. З іншого - 12 серпня стало відомо, що правозахисна організація Нumаn Rіghts Wаtсh переконує Конгрес США не дозволяти Туреччині передавати цю зброю ЗСУ. Аргумент: боєприпаси застарілі, можуть не розірватися і становлять "небезпеку для цивільних". На кону - 70 ракет АТАСМS, понад 2 тис. ракет М26 та 42 тис. снарядів.
Одночасно Анкара та Вашингтон тиснуть на українське керівництво з вимогою припинити удари по глибокому тилу РФ. Трампу важливо показати Путіну контроль над ситуацією. Віцепрезидент США Джей Ді Венс транслює ці вимоги Києву. Якщо Конгрес США пристане на аргументи правозахисників, Україна ризикує залишитися без далекобійного арсеналу.
За лаштунками великої гри: чому Європа мовчить і яку роль відведено Україні
Очільник Кремля виголошує ультиматуми не на порожньому місці. Його позицію підсилили заступник голови Ради безпеки РФ Дмитро Медведєв та командувач Тихоокеанського флоту РФ адмірал Віктор Лііна. Проте у риториці Москви показово зникла Європа.

Україна залишається головним сухопутним щитом Європи

Європейські країни мовчки спостерігають за створенням союзу Туреччини з арабськими країнами. Реакції на зальоти російських дронів у простір НАТО майже припинилися. Для ЄС та Великої Британії критично важливо убезпечити шляхи постачання нафти і газу зі Сходу. Якщо пакт у Мекці та дії Туреччини гарантують стабільність морських шляхів, Брюссель буде задоволений.
За такої конфігурації Україна залишається головним сухопутним щитом Європи, але наша залежність від рішень сусідів критично зростає. Саме тому президент Володимир Зеленський вимушений частково зважати на прохання США та Туреччини щодо обмеження ударів.
Морський трек 2026 року остаточно довів: війна Росії проти України вийшла за межі регіонального конфлікту. Подальший перебіг подій залежить від того, чи зможе світ загнати агресора у жорсткі рамки. І в цьому процесі Україна, яка має чітке бачення Формули миру, залишається одним із ключових гравців.

Суд над партією "Яблуко" свідчить про загрозу грати з Кремлем у політтехнології. Він може бути натяком чинному президенту США Дональду Трампу, до чого призводить домовлятися з російським диктатором Володимиром Путіним.
А також сигнал - Китаю. Про що - розбиралася Gаzеtа.uа.
Підіграти Донні - налякати Сі
Кілька днів тому у Пекіні раптом згадали про "теплу дружбу" голови Китайської Народної Республіки Сі Цзіньпіна з кремлівським диктатором Володимиром Путіним.

Росія надає перевагу політико-дипломатичному шляху врегулювання "конфлікту в Україні".


Державна інформагенція "Сіньхуа" опублікувала дивний допис: спогади Цзіньпіна про останню зустріч з чинним господарем Кремля. У публікації стверджувалося: спілкування двох лідерів засвідчило ефективність "теплої дружби" між двома країнами.
Навіщо було пригадувати минуле, стало зрозуміло 11 серпня, коли "Сіньхуа" зацитувало інтерв'ю заступника міністра закордонних справ РФ Михайла Галузіна з акцентом: Росія надає перевагу політико-дипломатичному шляху врегулювання "конфлікту в Україні".
Чому раптом у Китаї згадали про "теплу дружбу" з Путіним?
Для Сі Цзіньпіна важливо контролювати свого "давнього друга" на саміті з чинним президентом США Дональдом Трампом у вересні. Для підняття ціни чинний господар Кремля має стати "жахливим". Що він і робить.
Та не все однозначно.
Король між трьох наддержав
У Путіна з'явився шанс вийти з-під залежності від Китаю чи послабити її, підігравши Дональду Трампу і Сі на додачу. Як?

Китай хоче спробувати себе як переговірник

Крок перший. Вийти з будь-яких мирних переговорів. Трампу закидати Анкоридж, Сі - "Силу Сибіру-2".
Крок другий. Дочекатися пропозицій. Підкинути наживку у вигляді попередньої згоди на переговори, щоб прискорити процес.
Крок третій. Обрати, з ким дружити і проти кого на даному етапі.
Китай хоче спробувати себе як переговірник. Але це підріже рейтинги Трампа. Якщо ж чинний президент США підпише якийсь договір по Україні, хай і меморандум за прикладом іранського, він виконає давню обіцянку і матиме високий рейтинг. Принаймні, на кілька тижнів. По тому можна буде знову стріляти по наших містах, як це зробив Іран. Крім іншого, Китай буде послаблений.
Але послабивши Сі, Путін зіб'є ціну й собі. Не виключено, він і Цзіньпін розігрують виставу для Трампа. А для цієї вистави дуже важливим є перший заступник керівника Адміністрації президента РФ та негласний куратор тимчасово окупованих територій України Сергій Кірієнко.
До чого тут кіндер-сюрприз
Для російського бізнесу наші землі - проблема. Фінансові потоки майже не відстежуються (хіба що, американцями частково), у "сіру зону" гатяться шалені кошти російського бюджету без будь-якого контролю. Фактично від Кірієнка та його оточення залежить логістика російських військових підрозділів на нашій території.

Клан Кірієнків сформував "державу в державі"

Сергій Кірієнко, якого за прихід на прем'єрство у молодому віці охрестили "кіндер-сюрприз", через свого сина "тримає" частину цифрової сфери країни. А це дозволяє, крім іншого, шалено майнити біткоїни. Не в останню чергу росіяни так тримаються за ЗАЕС. Фактично клан Кірієнків сформував "державу в державі", і Путін розуміє всю небезпеку особисто для себе.
Якщо Кірієнко задумав звалити Путіна, "таран" у вигляді "Яблука", засновника і голову федерального політичного комітету якої Григорія Явлінського недолюблює, інтрига логічна. У версію вкладається і генеральний директор Російського фонду прямих інвестицій та спецпредставник президента РФ з інвестиційно-економічної співпраці Кирило Дмитрієв зі своїми цікавими пропозиціями американцям.
Фокус на фрукті
А далі розпочнеться найцікавіше: "Яблуко" оскаржить вирок Верховного суду. Отже, росіянам забезпечено політичний серіал на кілька тижнів поспіль. У Кремля є спокуса вибухнути демократичністю та повернути партію у перегони. (На користь версії - начебто дана неофіційна вказівка поки не викреслювати "яблучників" із бюлетенів).

"Яблуко" буде у фокусі уваги

Відтепер "Яблуко" буде у фокусі уваги. А отже, матиме рейтинги. Навіть якщо партію не повернуть у перегони, залишаються регіональні парламенти, де у "яблучників" непогані стартові позиції. Далі можна уявити картинку: "фруктова" партія заходить на тимчасово окуповані українські території, збирає максимум прихильників і - стає представницею населення цих територій. Від такого статусу до претензій на лідерство у всій Росії - декілька кроків. І головне для Сергія Кірієнка - збережений контроль над тимчасово окупованими територіями України.
Іншими словами, у Путіна з'явився бізнес-конкурент, який лише поки грає в унісон із Кремлем. Не виключено, на тих самих струнах, які хотіли зачепити путінські політтехнологи у Трампа та Сі, щоб скласти заспокійливу для лідера мелодію.

Мовчанка чинного господаря Кремля Володимира Путіна під соусом чуток про мобілізацію свідчить: він усвідомлює, у війні проти України наближається момент перелому.
Путіна це непокоїть більше за все. Чому - з'ясовувала Gаzеtа.uа.
Дефіцит піхоти та ера БпЛА: чому Кремлю не вистачає кадрових військових
Хоча офіційно російська влада спростовує широку мобілізацію, процес триває із акцентом на добровільно-примусову. Тобто армія РФ стрімко поповнюється засудженими. На їхньому залученні робиться акцент від 2024 року.
Чому? Частково відповідають російські військові: кадровий голод є, водночас перехід до війни БпЛА позбавляє сенсу тримати на передовій величезні маси піхоти, пояснив з посиланням на думки військовослужбовців російський військовий оглядач Владлен Чертінов.
Примара Пригожина: чи повториться новий збройний бунт у Росії
І тут є тонкий і небезпечний для Кремля момент: свіжі сили в російській армії, особливо після 2024 року, це переважно ув'язнені, котрим замінили відсидку на контракт. Специфічний бекграунд поповнення викликає тривогу у бойових офіцерів, бо "матеріальний чинник не найкращий мотиватор" у бойових умовах, пояснив Чертінов.

Реальні цифри можуть бути набагато більшими

Іншими словами, повторюється ситуація з заснованою Євгеном Пригожиним ПВК "Вагнер", де критична маса колишніх ув'язнених призвела до бунтівного "Маршу справедливості" на Москву, до розколу і зрештою до краху бойового підрозділу. Кількість контрактників у російській армії нині коливається близько 500 тис. осіб, призовників за 2026 рік планується взяти 261 тис. осіб. З півмільйона тих, хто воює за гроші, близько половини можуть бути колишніми ув'язненими.
Точних офіційних даних немає, але у травні 2026 року директор Федеральної служби виконання покарань РФ (ФСИН), генерал-полковник внутрішньої служби Аркадій Гостєв заявив про рекордне скорочення кількості ув'язнених у російських колоніях та СІЗО з 465 тис. (у 2024 році) до 282 тис. осіб. За оцінками російських правозахисників, близько 100 тис. із них залучили на війну, та реальні цифри можуть бути набагато більшими.
Криза мотивації та хаос у підрозділах: як в'язні руйнують армію РФ
Якщо призовники можуть воювати за ідею (якої немає) та на виконання присяги, то контрактники - за гроші. Або під примусом. Росіян сколихнули прояви примусової мобілізації у Пензі, та вони поодинокі. Поки що.
Поява роликів із Пензи може бути політтехнологією: протестувати громадську думку та як "гасити" обурення, якщо російські воєнкоми хапатимуть усіх. Більше того, у загонах представників військкоматів будуть колишні ув'язнені, пророкує наближений до силових структур Теlеgrаm-канал "ВЧК-ОГПУ".

Військові командири наполягають на якісному поповненні

Тобто ставка робиться на збільшення кількості незасуджених у лавах російської армії. Для цього вдаються не лише до ловів на вулицях, а й до ошуканства. У соцмережах оприлюднили випадки, коли військовозобов'язаних запрошували до військкомату оновити дані. Там їм читали лекцію про переваги служби за контрактом. Якщо людина відмовилася - відпускали. Однак і це свідчить про кризу мотивації російської армії та про конфлікти, котрі можуть вилитися у розкол ворожих сил.
Військові командири наполягають на якісному поповненні, та чинний стан справ цілком влаштовує генералітет, який бере кошти, приміром, за одну тисячу солдат, а у підрозділі їх реально 800 осіб. Колишні ув'язнені у лавах російської армії погано підкоряються дисципліні та командам. У жовтні 2024 року під Запоріжжям такий боєць кинув гранату у командування, загинуло 10 осіб. Понад 100 колишніх засуджених організували групу катів, які розстрілюють бійців за відмову йти на так звані "м'ясні штурми" або піддають тортурам заради "вибивання" грошей. Тож командири таких навіть бояться.
Різке збільшення кількості солдат за рахунок нових - критична потреба не стільки тому, що кремлівський диктатор Володимир Путін задумав воювати Європу, а перш за все через його страх перед власними генералами та бійцями.
Західний вектор та інтриги у Держдумі: хто гарантує безпеку Путіну
Чи знають про це у Європі та США? Звісно, адже конфлікт у російській армії очевидний. Вірогідно, президент США Дональд Трамп посилює тиск на Путіна саме тому, що той постав перед загрозою бути реально знищеним власними генералами. Парадоксально, та якщо це справді так, фізичне виживання йому здатен забезпечити той самий Захід, якого чинний господар Кремля звинувачує у всіх бідах світу. У тому числі - увага! - шляхом зміцнення позицій притомного, з точки зору Білого дому, російського військового командування у владі РФ через вибори до Держдуми.
З 110 так званих "героїв СВО" переважна більшість - 52 особи - від "Єдиної Росії", ще 10 від близької "Родіни". Якщо всі від "ЄдРо" потраплять до Держдуми, путінська партія збереже монополію на представництво військових у владі, хоча по кілька осіб ідуть і від опозиційних КПРФ, ЛДПР та "Справедливої Росії". А це, у свою чергу, означає і збереження бодай позірного контролю за російськими збройними силами. Принаймні, так гадають у Кремлі. Тож можна йти на переговори зі США по Україні.
Історичний фактор бунтів: чому розрахунки Кремля знову проваляться
Російські політтехнологи часто помиляються. Вони недогледіли бунт ПВК "Вагнер". Тому навіть успіх путінської партії на виборах нічого не гарантує. А для Трампа постає питання: із ким, власне, домовлятися про врегулювання війни в Україні, якщо є сумніви у впливі Путіна на армію?

Російські військові періодично критикують Путіна за провал війни

У Росії збройні сили завжди були рушійною силою політичних змін, починаючи з регулярних бунтів стрільців у Московському царстві ХVІ- ХVІІ ст. Чи погодяться бойові офіцери і генералітет на "цукерку" у вигляді осіб у камуфляжі в Держдумі, де вони нічого не вирішуватимуть? Навряд чи. Від початку агресії проти нас російські військові періодично критикують Путіна за провал війни, за те, що не чує військових. Прігожин тому і зміг дійти майже впритул до Москви, що мав чимало однодумців у регулярних військах.
Виснаження ресурсів: поворот до Анкориджа та реальні страхи Кремля
Не виключено, Трамп тому і затіяв війну з Іраном саме зараз, що покладався на військову слабкість Путіна: ресурси виснажуються, армія на межі розколу. І перший меморандум, який було порушено, свідчить про вірність його розрахунку. Росія вочевидь не потягне війни на кількох фронтах. Можливо, саме про цей шанс говорить і наш президент словами про "спонукання сісти за стіл переговорів".

Кожне слово буде коштувати Путіну зараз дуже дорого

Якщо так, кожне слово буде коштувати Путіну зараз дуже дорого. Цим пояснюється і раптовий "відкат" до "духу Анкориджа", хоча два тижні тому Москва озвучувала прямо протилежне, і вимога надійних гарантій безпеки для Росії. Остання фраза видається мало не гумористичною, та у ній вся суть того, що насправді відбувається за лаштунками чуток про мобілізацію.

Колишній головнокомандувач ЗСУ та нинішній Надзвичайний і Повноважний Посол України у Великій Британії Валерій Залужний збурив політичний загал своїми критичними висловами про вступ до НАТО, високу залежність від допомоги партнерів і можливий розмін безпеки на економічну та військову підтримку.
Чому ці заяви лунають саме зараз - розбиралася Gаzеtа.uа.
Електоральні пасьянси: чи можливий альянс Залужного та Федорова
Дані останніх соціологічних опитувань, попри скепсис багатьох щодо їхньої достовірності, свідчать про різкий злет симпатій до ексініціатора цифрових реформ та колишнього міністра оборони Михайла Федорова. Однак Валерій Залужний стабільно утримується на верхівці рейтингу довіри респондентів.
Якщо дипломат вийде у другий тур виборів із президентом України Володимиром Зеленським, то переможе зі значним відривом: 66,2% проти 33,8%. Водночас стрімкий злет Федорова забезпечив йому місце у трійці фаворитів на випадок, якщо ні Зеленський, ні Залужний не братимуть участі у перегонах, знімуться з них або програють у першому турі.
У цій же трійці перебуває й керівник Офіса президента України Кирило Буданов. Похибка між ними - на рівні статистичної. При цьому відсоток респондентів, які ще не визначилися (і за прихильність яких розгортатиметься головна боротьба), сягає 16%.

У Залужного, схоже, електоральна "стеля" вже досягнута

Таким чином, Зеленський до своїх 33,8% може додати майже 14% Буданова або поділитися своїм рейтингом із ним як зі своїм ставлеником. Плюс 16% тих, хто вагається. За найсприятливішого розвитку подій чинний президент може розраховувати на 60% підтримки.
А от у Залужного, схоже, електоральна "стеля" вже досягнута. Його рейтинг справді стабільний, проте ресурсу обмаль - особливо коли на п'яти наступає Федоров, приваблюючи молодий електорат.
Якщо посол у Великій Британії серйозно розмірковує про політичну кар'єру, для нього настає вдалий момент для блокування з Федоровим. Це може сумарно дати ті ж 60% і навіть більше. У такому разі в українському політикумі буде сформована системна опозиція нового типу - із залученням військових та з виразним акцентом на прагматизм і консерватизм.
Гра на межі: як критична риторика розширює коридор для Києва
Що б Україні у часи війни дала наявність такої опозиції? Як не дивно, вона зараз необхідна як повітря. Закріпивши курс на ЄС і НАТО, офіційний Київ практично не залишив собі простору для маневру і нині діє у дуже вузькому коридорі. Ця рамка не дозволяє жорстко критикувати західні інституції, навіть коли для цього є всі підстави. Зі свого боку, обидва альянси переконані, що Україна нікуди не поверне зі шляху євроінтеграції, що ставить їх у завідомо вигідніше становище.

Президент України дозволяє собі гострі висловлювання

Коли ситуація доходить до критичної межі, президент України дозволяє собі гострі висловлювання. У перші дні широкомасштабного вторгнення Зеленський розкритикував НАТО за відмову закрити небо, а у середині квітня 2022 року- за зволікання з постачанням зброї.
У 2024 році голова держави звертав увагу на зрив постачання 1 млн снарядів та небажання Альянсу вказати у підсумковому комюніке саміту у Вільнюсі орієнтовну дату вступу. У 2025 та 2026 роках він неодноразово наголошував на повільності союзників.
5 серпня 2026 року - день у день, коли Залужний виголосив свою позицію щодо Альянсу - Зеленський на засіданні РНБО заявив: з початку 2026 року від Заходу надходить втричі менше антибалістичних ракет, ніж торік. Через це під час останнього російського обстрілу не вдалося збити жоден ворожий боєприпас. Президент припустив, що причиною є не лише конфлікт на Близькому Сході, а й політичні кроки, "щоб Україна була, скажемо так, більш поступливою".
Сигнал для Брюсселя: чому Залужний грає на руку Банковій
Відтак Валерій Залужний не сказав нічого, що б фундаментально суперечило тезам глави держави. Більше того, для Зеленського озвучене дипломатом позиціонування є навіть важливішим, ніж для самого екскомандувача.
Саме тому увечері 5 серпня президент України провів розмову з генеральним секретарем НАТО Марком Рютте, а з-за океану надійшли заспокійливі сигнали у вигляді відновлення обміну розвідданими у повному обсязі.

У разі демаршу Києва сенс існування Північноатлантичного альянсу багато в чому зникає

Адже чи не єдиний якісний затримувальний фактор для США в НАТО - це саме Україна. Без неї Вашингтон може остаточно розвалити блок або суттєво скоротити його фінансування. Такий сценарій стає цілком реальним, якщо Київ почне активніше співпрацювати з Об'єднаними експедиційними силами (JЕF). Для Брюсселя це вкрай чутливо, оскільки український бойовий досвід є унікальним.
У разі демаршу Києва сенс існування Північноатлантичного альянсу багато в чому зникає. НАТО у кращому випадку розпадеться на окремі регіональні групи зі збереженням спільної вивіски, або ж буде змушене піти на радикальне реформування зі зміною Статуту.

Скандал із вичерпанням ракет для ППО США занадто гучний та дивний, щоб бути правдою на 100%. Лише на перший погляд здається, що це удар по президенту США Дональду Трампу, який розпочав війну з Іраном. Насправді це може бути спланований удар самого Трампа по Конгресу США та - опосередковано - по Росії та Китаю.
У кулуарних інтригах Пентагону, кадрових війнах Вашингтона та прихованих сигналах для України розбиралася Gаzеtа.uа.
Війна у Пентагоні: чому фаворит Трампа застряг у генеральських чварах
Якраз цими днями у фаворита Дональда Трампа, міністра оборони США Піта Хегсета, знову виникла проблема з призначенням свого висуванця, генерала Крістофера Ла Неве, на посаду начальника штабу ЗС США. Кандидатуру не підтримали навіть республіканці з профільного комітету. Сенаторка Джоні Ернст пояснила: Крістофер Ла Неве занадто мало попрацював у статусі чотиризіркового генерала. Для начальника штабу ЗС США треба не чотири місяці такого досвіду, як у нього, а мінімум 18.

Ла Неве відомий жорстким стилем управління

У Пентагоні це сприйняли як особисту образу Піта Хегсета. І ось чому.
Крістофер Ла Неве керував найславетнішою в США 82-ю повітряно-десантною дивізією. Саме ця дивізія брала участь у всіх збройних конфліктах, де втручалися США. Символічно, що уній служать представники майже всіх штатів держави. Ла Неве відомий жорстким стилем управління: наприклад, забороняв у дивізії мобільні телефони. Тому, коли Піт Хегсет у квітні 2026 року тимчасово призначив його виконувачем обов'язків начальника штабу ЗС США замість генерала Ренді Джорджа, спалахнув гучний скандал.
При чому тут ППО: три приховані цілі Білого дому
Ренді Джордж прослужив менш ніж три роки на цій посаді, хоча норматив становить 4 роки. Він звинуватив Хегсета у неправомірному підвищенні деяких офіцерів на шкоду іншим, у тому числі з політичних мотивів. Тим паче, міністр оборони США і не приховував, що надаватиме перевагу однодумцям у "баченні Трампом розвитку армії".

Це грає Дональду Трампу на користь

Озвучені СNN сумніви щодо кількості ракет до ППО Піт Хегсет назвав фейком і закликав до ганьби даному ЗМІ. Однак якщо розглядати скандал з точки зору курсу Хегсета на заміну генералітету, це грає Дональду Трампу на користь:
- Налякати загал. Привертається увага суспільства до потреб ЗС США. І зовсім по-іншому виглядає демарш демократів щодо оборонного бюджету.
- Дискредитувати залишки нелояльного генералітету. Це суттєво посилить позиції Хегсета та його прибічників.
У кінцевому підсумку Трамп поспішає взяти під повний контроль армію до виборів у Конгрес США. Якщо йому це вдасться, результати перегонів не матимуть визначального значення, а Конгрес відійде на другий план. Особливо якщо президент США не домовиться з Іраном і підведе Штати під загрозу "удару відплати".
Цікаво, що Дональд Трамп сам "прогрів" тему ракет для ППО, заговоривши з президентом України Володимиром Зеленським про їхню нестачу на саміті НАТО в Анкарі. Потім повторив ці натяки на зустрічі з ним перед похованням сенатора Ліндсі Грема.
Заплутати всіх і вийти в дамки: яка гра ведеться навколо України
У цій інтризі Україна може бути задіяна набагато глибше. Якщо чинний президент США домовився про щось із російським диктатором Володимиром Путіним, він має це довести. Відхід від справ Європи та небажання дати нам ракети чи ліцензію на виробництво є очевидним відступом Штатів від проактивної позиції в українському питанні. Водночас - як іще переконати чинного господаря Кремля, що "ми вмиваємо руки"?

Офіційний Київ поводиться дивно

Тим часом офіційний Київ поводиться дивно, якщо ракет для ППО справді нуль. Він продовжує обстріли території РФ дедалі глибше і дошкульніше, хоча удари у відповідь мають високу ймовірність. Одночасно Банкова перезавантажує не лише уряд, а й генералітет. Якщо ракет для ППО немає, це чудова можливість для супротивника "навалитися всією силою" на нас. Чому Москва цього не робить? Бо точно знає: отримає у відповідь на горіхи. Буде боляче.
Перехоплення переваги: чому Кремль гарячково міняє верхівку міноборони
Про занепокоєння Кремля і про недовіру Путіна до Трампа свідчить несподівана заява білоруського диктатора Олександра Лукашенка: мовляв, така країна, як Білорусь чи Ізраїль, може винайти зброю-захист від дронів. У такому разі перевага України на полі бою зникне, натякнув він.
Отже, Москва опосередковано визнає силу українських безпілотників? Виходить, що так. Невипадково 5 серпня Кремль провів серію кадрових перестановок у міноборони РФ. А у липні, за даними західних ЗМІ, російські представники зустрічалися з єврочиновниками у Відні.

Продовжимо співпрацю і допомогу Києву

На доказ цього Білий дім і Пентагон і словом не прохопилися про згортання своєї участі в українській відсічі Росії. Навпаки, коментуючи ротацію в Командуванні НАТО у Німеччині, Міністерство оборони США наголосило: продовжимо співпрацю і допомогу Києву.
Насправді вплив може бути неочевидним. США йдуть за лаштунки, але не випускають з рук важелів. Просто нині пріоритет - привести ЗС Сполучених Штатів до "єдиноначальництва". Станом на зараз у військових розкол: якщо Піт Хегсет і Крістофер Ла Неве виступають за авіаудари по Ірану та жорстку позицію щодо Росії, то віцепрезидент США Джей Ді Венс і голова Об'єднаного комітету начальників штабів Ден Кейн мають сумніви щодо ефективності таких обстрілів.

Призначенням генерал-майора Михайла Драпатого головнокомандувачем Збройних сил України президент Володимир Зеленський підвів риску під "картонними" протестами 2026 року. Усі дійові особи та зацікавлені сторони висловилися публічно, що не є характерним для української політичної дійсності.
Як вони намагалися остаточно завершити конфлікт навколо ексочільника Міноборони Михайла Федорова та генерала Олександра Сирського і про що це свідчить - розбиралася Gаzеtа.uа.
Олександр Сирський, генерал (ексголовнокомандувач ЗСУ)
Попри озвучену нелюбов до соцмереж, скористався ними, щоб звернутися напряму до "воїнів, українців".
Тези:
- звільнив 743 кв.км "нашої землі";
- оптимізував структуру ЗСУ та ввів нові роди військ (Сили безпілотних систем, окреме командування безпілотних систем ППО. - Gаzеtа.uа);
- передає армію "у стані наступу" і "щиро сподіваюся, цей наступ буде продовжено, все для того є".
Аналіз: підкреслено не згадує президента чи інших посадовців. Повторює тезу "моя робота - війна". Тобто комунікація йде напряму з військовими та військовозобов'язаними чоловіками.
Михайло Драпатий, генерал-майор, головнокомандувач ЗСУ
Прокоментував своє призначення також у соцмережі.
Тези:
- працюватиме відповідально, зосереджено і з повагою до людей, які сьогодні захищають нашу державу;
- дякує Олександру Сирському "за послідовну роботу зі зміцнення українського війська", а президенту та міністру оборони - за довіру.
Аналіз: дзеркально до Сирського, пов'язує своє призначення з найвищими посадовцями, тож виникає запитання: "абсолютно відповідально" працюватиме - перед ким? Пост свідчить про деяку розгубленість нового головкома.

Залужний натякає на опозицію Драпатому

Володимир Зеленський, президент України, верховний головнокомандувач
Пояснив своє рішення ще 21 липня в офіційних акаунтах.
Тези:
- подякував Сирському за захист Києва, за Харківську і Курську наступальні операції, обговорив із ним та з ексначальником Генштабу генерал-майором Андрієм Гнатовим "правильну передачу справ";
- "потрібне гідне ставлення до кожного воїна";
- разом із Драпатим, т.в.о. міністра оборони генерал-майором Євгеном Хмарою та заступником керівника Офіса президента Павлом Палісою "визначили, як має бути оновлена конфігурація Генштабу".
Аналіз: як верховний головнокомандувач непокоїться за спокійний перехід влади у Генштабі, отже, знає або здогадується про опозицію Драпатому. Анонс оновлення Генштабу - попередження саме їй, що можуть бути структурні зміни, а не лише кадрові. Перехопив улюблену тезу Залужного про повагу до життя кожного бійця. Водночас Зеленський зі старту розподіляє відповідальність за останні кадрові рішення із самим Драпатим, Хмарою і Палісою, залишаючи собі простір для маневру у стилі "погані бояри".
Валерій Залужний, генерал, Посол України у Великій Британії
Прокоментував призначення Драпатого у соцмережі.
Тези:
- честь дорожча за нагороди;
- честь спонукає шукати людей, "які з честю разом з тобою пронесуть свій важкий хрест", а хто думає і робить інакше - отримує ганьбу;
- Михайлу (Драпатому) ніколи не буде соромно, бо людина честі не має ідолу, отже, їй нічого втрачати.
Аналіз: звернення до командирів, офіцерів і генералітету. Залужний натякає на опозицію Драпатому, котра може протидіяти його реформам. Водночас колишній головком дає зрозуміти новому наступнику, що той може розраховувати на його підтримку. З огляду на чинну посаду Залужного, це важливо.
Михайло Федоров, ексочільник Міністерства оборони України
Висловився також у соцмережах.
Тези:
- повідомив, що зателефонував Сирському і "подякував за захист Київщини, Харківську операцію та інші історичні битви";
- призначення Драпатого - це "голос змін, який не можна було не почути";
- тепер треба виправдати високі очікування: сильна команда, рішучі дії на збереження життів воїнів, роботизація фронту, асиметричні удари та виснаження російської економіки.
Аналіз: Федоров відкрито назвав, на чому акцентуватиме новий головком. Фактично він накреслив ту саму візію завершення війни, про яку вів мову 21 липня. Гарний жест - дзвінок Сирському - традиційний для американської політичної традиції.
Віталій Кличко, Київський міський голова
Висловився у соцмережах.
Тези:
- подякував за оборону Києва та нагадав, що від столиці Сирський отримав звання "почесний громадянин";
- "критикувати бойового генерала можуть лише військові";
- Сирський виконував свій обов'язок без телекамер, інтерв'ю, дописів у соцмережах;
- побажав новому головкому "подолати виклики нової великої відповідальності";
- громада столиці продовжить допомагати захисникам.
Аналіз: мер Києва зіграв роль балансира, відтінивши, можливо, образу, яку переживає Сирський від Зеленського. Якщо це справді так, у Кличка є шанси мати напряму своїх прибічників у генералітеті. Скромні побажання Драпатому свідчать, що зі столичною владою це призначення не те що не погодили - навіть не попередили.
Росія - Путін
Речник президента РФ Дмитро Пєсков прокоментував заміну головкома ЗСУ так: офіційний Київ "трясе ізсередини". Однак Кремль міг через агенцію Вlооmbеrg (яка посилається на джерела у Кремлі) окреслити новий ультиматум: "дух Анкориджа", за яким РФ готова була повернути Україні частину тимчасово окупованих територій (Сумську і Харківську області), більше не існує.
Москва відмовляється від територіальної поступки, погодженої російським диктатором Володимиром Путіним і президентом США Дональдом Трампом на Алясці. Це і може бути справжня реакція ворога на заміну головкома ЗСУ. Опосередковано її підтвердив сам Пєсков, коли 22 липня нагадав: умови припинення вогню, викладені Путіним два роки тому, не змінилися. Ключова - вихід ЗСУ з Донбасу.

Риторика "збережемо життя воїнів" може бути підготовкою ЗСУ до переходу у режим тимчасового перемир'я або і сталого миру

Аналіз: сигнали свідчать про невдоволення Кремля. Вірогідно, наступ розраховували на Сирського, тактику і стратегію якого вивчили вздовж і впоперек. Драпатий для них не видається "темною конячкою" через контакти із Залужним та підтримку Федорова, однак саме такий головком може принести РФ неприємні сюрпризи. Судячи з заяв та висловів росіян, вони впевнені у причетності США до заміни головкома ЗСУ, що не було погоджено із Кремлем або поінформовано належним чином.
Офіс президента України (неформально)
Радник керівника Офіса президента України Сергій Лещенко припускає, що протягом двох-трьох місяців активна фаза війни завершиться. Після чого в Росії може з'явитися бажання до переговорів.
Аналіз: риторика "збережемо життя воїнів" може бути підготовкою ЗСУ до переходу у режим тимчасового перемир'я або і сталого миру. У такому разі заміна головкома зумовлена зміною головної задачі армії. Якщо план дій є, прогноз Лещенка може бути реалізований. Водночас він свідчить про продовження переговорного процесу через "другі-треті-четверті" руки. На доказ - нібито зустріч європейських посадовців із російськими у Баку (Азербайджан) 12-14 липня, про яку президент Азербайджану Ільхам Алієв нічого не знав.
Сполучені Штати Америки
22 липня стало відомо про підписання заяви про наміри між США та Україною щодо співробітництва з БпЛА. У соцмережах стверджують, це перша така угода. Одночасно у Сенаті розпочато розгляд проєкту про підтримку України.

Білий дім заблокував $400 млн додаткової військової допомоги Україні

Аналіз: угода про БпЛА - чіткий пас Федорову з-за океану. Прискорення розгляду проєкту про Україну може бути підігруванням новому головкому ЗСУ, якщо американська адміністрація схвалює це рішення. Та й до канікул краще вирішити українське питання, а то Трамп по вуха загруз в Ірані.
Однак, за словами сенатора-демократа Діка Дурбіна, Білий дім заблокував $400 млн додаткової військової допомоги Україні до вступу на посаду нового президента США. Дурбін разом із сенатором-республіканцем Чаком Ґрасслі звернулися з вимогою до Пентагону негайно розблокувати ці кошти, а також $200 млн на оборонні програми для країн Балтії. Затримка може бути улюбленою грою чинного президента США: надсилати обом сторонам конфлікту суперечливі сигнали одночасно. У Росії це можуть сприйняти як "запрошення" для швидкої розправи з Україною та до вторгнення у Балтію. В Україні - як "підвіс" для нового головкома, що для Києва, якщо чесно, вже звично.
Висновки і прогноз
Публічність дійових осіб свідчить про те, що за кадровими змінами у ЗСУ пильно спостерігають партнери. Саме тому Зеленський отримав нагоду задовольнити вимоги учасників "картонних" протестів лише частково і звести все до персоналій.
Паралельно з цим Україна веде складні переговори з МВФ про фінансову підтримку, що вихлюпується у соцмережі чутками про зростання тарифів ЖКГ. Якщо ці два процеси не взаємопов'язані, то як мінімум - синхронні.
Відставки і призначення оголошуються ближче до вечора, коли у США - ранок. Можна очікувати, вони не останні. Адже в Міноборони досі - тимчасово виконувач обов'язків.

Згідно з результатами проведеного ГО "Епіпросвіта" дослідження "Сильні мами: дослідження та адвокація для підтримки матерів дітей з інвалідністю" (2025-2026), в Україні приблизно 160 тис. жінок мають дітей з інвалідністю. Статус зайнятості матерів дітей з інвалідністю в Україні є відображенням їхнього високого прагнення до економічної самостійності, що реалізується всупереч численним системним перешкодам.
Автори дослідження наголошують, що жінки у віці 30-45 років, що є піковим періодом професійної активності, - випадають із ринку праці через відсутність системної підтримки. Аналіз показав, що група є неоднорідною за формою залученості: частина матерів працюють повний або неповний робочий день офіційно; інші задіяні у фрілансі чи неформальному секторі; значна частина перебуває в активному пошуку роботи. Водночас суттєва частка респонденток, які наразі позиціонують себе як домогосподарки або перебувають у відпустці по догляду за дитиною, висловлюють готовність до працевлаштування за умови створення відповідних умов. Прийнятні формати зайнятості для матерів чітко орієнтовані на гнучкість та дистанційність.
У цьому контексті варто розкрити питання, які приписи містить проєкт Трудового кодексу (далі - проєкт) щодо працевлаштування батьків, які мають дитину з інвалідністю. Передовсім, у проєкті не зазначається гендерна прив'язка до жінки, оскільки працівником, який має дитину з інвалідністю може бути і чоловік.
Щодо робочого часу, то роботодавець зобов'язаний встановити робочий час неповної тривалості за заявою працівників, які мають дитину з інвалідністю, а також осіб, які взяли під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи. Крім цього, працівники, які мають дитину з інвалідністю, можуть залучатися до роботи в нічний час лише за їх письмовою згодою.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Рада спростила процедуру підтвердження стажу для отримання пенсій
Щодо гнучкого режиму робочого часу, то з ініціативи працівника, який працює на умовах загального або іншого режиму робочого часу, гнучкий режим може встановлюватися, зважаючи на виконувану ним роботу. У разі відмови у встановленні режиму гнучкого часу працівникам, які мають дитину з інвалідністю, роботодавець зобов'язаний обґрунтувати причини такої відмови у письмовій формі.
Щодо направлення у робочі відрядження, то працівники, які мають дитину з інвалідністю, можуть направлятися у робоче відрядження лише за їх письмовою згодою.

Дистанційна робота
У проєкті також виокремили особливості укладання трудового договору про надомну та дистанційну роботу.
Надомна робота може запроваджуватися індивідуальним актом роботодавця за заявою працівників, які мають дитину з інвалідністю, якщо це можливо, зважаючи на виконувану такими працівниками роботу, та роботодавець має для цього відповідні ресурси та засоби (ст. 62 проєкту).
Дистанційна робота може запроваджуватися індивідуальним актом роботодавця за заявою, працівників, які мають дитину з інвалідністю, якщо це можливо, зважаючи на виконувану ними роботу, і роботодавець має для цього відповідні ресурси та засоби (ст. 63 проєкту).
Тимчасове переведення на іншу роботу працівників, які мають дитину дитину з інвалідністю, дозволяється лише за їх письмовою згодою.
Щодо відпусток
Окрім щорічної основної оплачуваної відпустки стаття 133 проєкту виокремлює з поміж відпусток, із народженням та вихованням дитини (дітей) - відпустку працівнкам, які мають дітей, сина або дочку з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи.
Щорічні оплачувані відпустки повної тривалості у перший рік роботи, до настання шестимісячного строку безперервної роботи, за бажанням працівника надаються працівникам, які мають дітей віком до півтора року, дитину з інвалідністю також, для таких працівників щорічні оплачувані відпустки за бажанням працівника надаються в зручний для нього час.
До стажу роботи, що дає право на щорічну основну оплачувану відпустку, зараховується, зокрема, час відпустки працівникам, які мають дітей, повнолітніх сина або дочку з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи.
Відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається в обов'язковому порядку працівникам, які мають дитину з інвалідністю - тривалістю до 14 днів на рік.
Як окремий вид відпустки передбачена відпустка тривалістю сім днів без урахування святкових днів. Надається за основним місцем роботи кожного календарного року матері та батьку сина або дочки з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи.
Компенсація за відпустку
У разі припинення трудового договору працівникові виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні відпустки працівникам, які мають дітей, сина або дочку з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи, перенесені з минулого календарного року. У разі смерті працівника грошова компенсація за невикористані ним дні щорічних оплачуваних відпусток, а також відпустки працівникам, які мають дітей, сина або дочку з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи, що не були одержані за життя, виплачується членам сім'ї такого працівника, а у разі їх відсутності - входить до складу спадщини.
У контексті звільнення працівника, то поважними причинами, що надають працівникові право на визначення дня звільнення з роботи в разі розірвання трудового договору за власною ініціативою, визнаються: догляд за дитиною з інвалідністю.

Крім цього, проєктом встановлюються гарантії для працівників у разі розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця. Так, забороняється розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з працівниками, які мають дитину з інвалідністю, крім випадків ліквідації юридичної особи- роботодавця, припинення фізичною особою функцій роботодавця та з підстав, передбачених статтями 98 ("Розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця у зв'язку з нез'явленням працівника на роботу внаслідок тимчасової непрацездатності), 100 ("Розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця у зв'язку з відсутністю працівника"), 102 ("Розірвання трудового договору за ініціативи роботодавця у разі встановлення невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі протягом строку випробування").

У Парижі відбулася зустріч "коаліції охочих", в якій 26 країн теоретично погодилися надіслати війська чи іншу допомогу Україні в разі гіпотетичного настання миру перспектива, якої наразі не видно. Альтернатива гарантіям безпеки, яку запропонувала прем'єрка Італії країни НАТО будуть швидко допомагати Києву в разі чергової російської агресії. Проте партнери Києва визнають, що головним гарантом можуть бути лише ЗСУ цю стратегію глава Єврокомісії назвала "сталевим дикобразом". Ось дещо з того, про що писали у світових ЗМІ. "Паризькі переговори: 26 країн планують забезпечити мир у післявоєнній Україні", Тhе Тіmеs, Велика Британія У Парижі 4 вересня 26 країн погодилися забезпечити безпеку України, коли досягнуть мирної угоди з Росією, заявив французький президент Еммануель Макрон. За його словами, США, підтримка яких життєво важлива для спроб Європи завадити майбутній російській агресії, підтримують план. Ці заяви пролунали на саміті "коаліції охочих", в якій взяв участь президент Володимир Зеленський та британський лідер Кір Стармер. Спецпосланник президента Дональда Трампа Стів Віткофф був теж, а європейські лідери зідзвонились з самим Трампом після саміту. Макрон сподівається, що переконав Білий дім, що європейці, яких віце-президент США Джей Ді Венс назвав колись дармоїдами, понесуть частку тягаря в Україні, але США допоможуть їм, якщо на них нападуть. Італія відмовляється посилати війська в Україну Лідер Франції не повідомив, які саме зобов'язання взяли 26 країн, що пообіцяли взяти участь у цій схемі. Італія відмовляється посилати війська в Україну, а речник німецького уряду заявив, що Берлін вирішить, чи робити це, лише "коли рамки будуть чіткими". Стармер і Макрон прагнуть створити "сили заспокоєння", які будуть розміщені в Україні після перемир'я. Єлисейський палац стверджує, що їхні зусилля допомагають тиснути на Путіна. Проте французькі чиновники визнають, що мало що свідчить, що Кремль прагне мирної угоди. А без цього план Європи залишиться лише на папері. На практиці участь деяких членів коаліції може обмежуватися наданням авіабаз чи навчанням українських військ на українській землі. "Ці сили не прагнуть воювати проти Росії. Це сила, яка гарантує мир", - заявив Макрон. "Які є варіанти гарантій безпеки для України?", Вlооmbеrg, США Зеленський давно наполягає, що США і Європа мають взяти зобов'язання щодо стримування подальшої російської агресії. Те, якими вони будуть, може вплинути на архітектуру безпеки Європи протягом наступних десятиліть. Україна має шрами від провалу Будапештського меморандуму, за яким Росія, США і Велика Британія зобов'язались поважати територіальну цілісність країни і утримуватися від застосування військової сили в обмін на відмову Києва від ядерної зброї. Росія порушила їх 20 років потому, вторгнувшись та анексувавши Крим. Зеленський хотів би, щоб Україна стала членом НАТО, щоб отримала захист, згідно з тим, що вважається золотим стандартом безпеки - Статтею 5. Вступ Києва в НАТО - червона лінія для Росії. Хоча в Білому домі заявили, що Путін відкритий до угоди, "подібної до Статті 5", Кремль цього не підтвердив. Трамп очікує, що європейські країни нестимуть більшу частину тягаря безпеки України, а США "допоможуть їм". Поки європейські лідери дискутують, що готові запропонувати, і намагаються переконати Трампа підтримати їх зусилля, Україна продовжує прагнути глибшої регіональної інтеграції - членства в ЄС. Трамп очікує, що європейські країни нестимуть більшу частину тягаря безпеки України У Статті 5 зазначено, що члени НАТО допоможуть союзнику, на якого напали, індивідуально чи спільно, після того, як погодяться, що ситуація вимагає цього. Кожна країна вживатиме заходів, "які вважатиме за необхідне". Це зобов'язання має збільшити ризики для потенційного агресора. У цьому пункті допомога визначається як "включаючи застосування збройної сили", але не передбачає автоматичних військових дій. У НАТО стверджують, що відповідь кожного члена залежить від його ресурсів. Формулювання Статті 5 випливає з небажання США у 1940-х, коли велись переговори про створення Альянсу, бути автоматично втягнутими у війну в Європі. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Трамп хоче вийти з переговорів про мир в Україні: світові ЗМІ Стаття 5 ще ні разу не була активована у відповідь на військову агресію з боку якоїсь держави і досі була застосована лише раз - після терактів 11 вересня 2001-го в США. Реакція членів НАТО включала відправлення літаків для патрулювання неба над США та розгортання кораблів для спостереження за Середземним морем. Україна давно прагне в Альянс. Вона навіть внесла зміни в конституцію у 2019-му, щоб закріпити вступ в НАТО, а також в ЄС як стратегічну мету. Поточна позиція НАТО - воно підтримує Україну на "незворотному шляху" до членства, і запросить Київ, "коли союзники погодяться і будуть виконані умови" - формулювання не містить жодних термінів чи чіткості критеріїв, які має виконати Україна. Щоб вступити в НАТО, Київ має отримати одноголосне схвалення всіх членів. Угорщина і Словаччина, які мають дружні відносини з РФ, виступають проти. Позиція Німеччини - це не може відбутися, поки країна воює. А Трамп заявив у серпні, що вступ "неможливий". Джорджія Мелоні запропонувала дати Україні безпеку НАТО без фактичного членства Путін рішуче проти вступу України та розширення НАТО на схід. Частиною його виправдання вторгнення у 2022-му було добитися нейтралітету Києва. На початку 2025-го прем'єрка Італії Джорджія Мелоні запропонувала дати Україні безпеку НАТО без фактичного членства. Ця ідея знову з'явилася, коли США та європейські союзники обговорюють потенційні гарантії безпеки. План Мелоні визнає, що членство України в НАТО не розглядається, але пропонує механізм колективної допомоги як найкращу альтернативу. За цією пропозицією, країни, які мають двосторонні угоди з Києвом, швидко обговорять дії у разі чергового нападу РФ, і за 24 год. вирішать, чи допомагати Україні. Їхня допомога може включати швидку і стабільну оборонну підтримку, зміцнення ЗСУ, економічну допомогу і санкції проти Росії. Євросоюз має власне положення про взаємну оборону, викладене у статті 42.7 Договору ЄС. Якщо держава-член стає жертвою збройної агресії, інші країни ЄС "зобов'язані допомагати усіма можливими засобами". Це жорсткіше формулювання, ніж Стаття 5, яка зобов'язує членів НАТО вживати тих дій, які вважають за необхідне. Як і у випадку Статті 5, допомога, що надається країнами ЄС, не обов'язково передбачає застосування збройної сили. Стаття 42.7 містить застереження, яке дозволяє таким країнам, як Австрія та Ірландія, реагувати таким чином, щоб це не порушувало їхньої політики нейтралітету. Статтю ЄС про взаємну оборону теж застосували лише раз щодо Франції після терактів у Парижі в 2015-му. Оскільки перспектива вступу України в НАТО все більш віддалена, членство в ЄС стало основним довгостроковим варіантом для країни, щоб гарантувати безпеку. Але інтеграція в Євросоюз - складний, багаторічний процес. Хоча Україна отримала статус кандидата невдовзі після подання заявки у 2022-му, її шлях до вступу зупинився через опір Угорщини. Іншим варіантом для України було б покладатися на двосторонні угоди про взаємну оборону. Найбільш вагомим стримуючим фактором була б угода зі США, враховуючи їхній військовий та фінансовий вплив, хоча це навряд чи станеться, поки Трамп при владі. Японія підписала такий договір зі США у 1951-му. Він дає США право мати військові бази в країні, в обмін на обіцянку захищати її у разі нападу. Ця угода стала наріжним каменем безпеки в Азії, закладаючи основу для економічного зростання регіону. Як НАТО, так і ЄС працювали над зміцненням української армії Чи готові союзники України взяти зобов'язання щодо присутності своїх військ на місцях? Цього року Франція і Велика Британія взяли на себе ініціативу щодо формування "коаліції охочих", яка складається з близько 30 країн. Вони розробили плани, якими поділилися зі США, щодо створення багатонаціональних "сил підтримки", які б служили миротворцями після припинення бойових дій в Україні, а також допомагали у відбудові та сприяли відновленню нормальної економічної діяльності. Близько десяти країн були б готові надати такі сили. Трамп виключив відправлення військ США, але розглядав можливість повітряної підтримки. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: В України з'явилася дієва гарантія безпеки від агресії РФ: світові ЗМІ Союзники України дедалі частіше вказують на ЗСУ як на основний захист. Як НАТО, так і ЄС працювали над зміцненням української армії через навчання та постачання зброї, і зобов'язалися продовжити це робити. Глава Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн назвала цю стратегію - перетворенням України на "сталевого дикобраза, неперетравлюваного потенційними загарбниками". НАТО створило структури для координації поставок зброї та навчання від союзників, а ЄС активізував промислову співпрацю для поглиблення інтеграції оборонної промисловості України з блоком. Поки що незрозуміло, хто нестиме витрати, пов'язані з гарантіями, і деякі країни можуть неохоче виділяти кошти. Ще однією перешкодою є відсутність угоди про припинення вогню, яка б хоча б тимчасово закріпила лінію фронту. Хоча Трамп вирушив на зустріч з Путіним на Алясці для досягнення угоди про припинення вогню, він висловив думку, що переговори повинні обійти перемир'я і перейти безпосередньо до мирної угоди. Поки тривають бої, лінія фронту - нестабільна, тож військовим планувальникам важко передбачити "післязавтра" і розіграти, де можуть розмістити війська, коли досягнуть припинення вогню чи буде мирна угода. Вести переговори під час бойових дій - складно.

Атака Росії на Київ 28 серпня показала, що вона не хоче миру. І зневажає західні держави. Країни ЄС розглядають інструменти, як брати гроші з заморожених російських активів на користь України. США і країни Європи усвідомлюють, що немає перспектив завершення війни, а цілі Путіна незмінні. Дональд Трамп каже, що готовий вийти з переговорів, якщо нічого не досягне. Ось дещо з того, про що писали у світових ЗМІ. "Удар Путіна по Києву ставить під загрозу мирні переговори", Тhе Теlеgrарh, Велика Британія "Жахливі" російські атаки на цивільні цілі, включаючи "Британську Раду" в Києві, загрожують зірвати мирні переговори, попередив посланець Трампа в Україні. Кіт Келлог опублікував заяву після того, як Росія завдала одного з найбільших ударів у війні, в результаті якого загинули щонайменше 23 людини, включаючи чотирьох дітей. Через два тижні після саміту Трампа з Путіним на Алясці його слова свідчать, що адміністрація Трампа втрачає терпіння до російського президента. "Росія здійснила другу за величиною повітряну атаку, застосувавши 600 дронів і 31 ракету. Цілі? Не солдати та зброя, а житлові райони Києва, цивільні поїзди, офіси ЄС і Великої Британії, будинки мирних жителів. Ці кричущі напади загрожують миру, якого прагне Трамп", написав Келлог. Союзники України заявили, що атаки показали, що Росія не готова припинити війну, і мирні переговори зайшли в глухий кут після зустрічі Трампа з Путіним. Прес-секретарка Трампа заявила, що він незадоволений атакою. "Він не радий цій новині, але й не здивований. Це дві країни дуже довго воюють. Президент уважно стежить за розвитком подій", сказала Каролайн Лівітт. Велика Британія і ЄС звинуватили Кремль у навмисному обстрілі їх будівель. Британський прем'єр Кір Стармер звинуватив Путіна у "підриві миру". Трамп вважав, що під час зустрічі з Путіним стався прорив, і він досягнув домовленостей щодо гарантій безпеки для України та проклав шлях до зустрічі між українським і російським лідерами. Відтоді російські чиновники казали, що не погоджувалися на гарантії безпеки та зустріч. Еммануель Макрон звинуватив Росію у "тероризмі та варварстві" Глава Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн заявила, що остання атака довела, що Росія "не зупиниться ні перед чим, щоб тероризувати Україну". Інші західні лідери публікували повідомлення, що не вірять у готовність Путіна завершити війну. Президент Франції Еммануель Макрон звинуватив Росію у "тероризмі та варварстві". Після атаки Зеленський закликав західних союзників запровадити нові санкції проти Росії. "Усі терміни минули, десятки можливостей для дипломатії зруйновані", сказав він, натякаючи на рішення Трампа не впроваджувати нових санкцій під час переговорів з Путіним. Він також закликав Китай використати вплив на Путіна, щоб зупинити війну. "Ми очікуємо реакції Китаю. Пекін не раз закликав до нерозширення війни та до припинення вогню. Однак цього не відбувається через Росію", сказав він. Виборці у США скептично ставляться до здатності Трампа бути посередником у досягненні миру Зі свого боку, Кремль наполягає, що Росія залишається зацікавленою в мирних переговорах. Речник Кремля Дмитро Пєсков додав, що "мета полягає в досягненні наших цілей політичними та дипломатичними засобами". "Російська армія виконує завдання. Вона продовжує бити по об'єктах військової інфраструктури", - додав він. Виборці у США скептично ставляться до здатності Трампа бути посередником у досягненні миру. Опитування Gаlluр показало, що майже 80% песимістично налаштовані щодо шансів на мир. "ЄС наближається до використання російських активів для відбудови України", Роlіtісо, США Єврокомісія розробляє схему переказу майже 200 млрд євро заморожених російських активів для відбудови України після закінчення війни. Брюссель перевіряє готовність національних столиць до переведення активів у більш ризиковані інвестиції, які можуть принести більше прибутків Україні та посилити тиск на Росію, яка відмовляється припинити бойові дії. Вони також розглядають цю схему як крок до потенційного вилучення активів та передачі їх Україні як покарання за відмову Росії виплатити післявоєнну компенсацію. "Ми просуваємо роботу над замороженими російськими активами, щоб зробити внесок у оборону та відбудову України", заявила фон дер Ляєн. Цей варіант не передбачає негайної конфіскації активів, проти чого більшість країн ЄС виступають через фінансові та юридичні проблеми. Переговори досягнуть кульмінації 30 серпня, коли 27 глав МЗС ЄС обговорять цей варіант під час неформальної зустрічі в Копенгагені. Україна зіткнеться з дефіцитом бюджету Під час обговорення міністри мають розглянути "варіанти використання доходів, що надходять від заморожених російських активів". Оскільки Україна зіткнеться з дефіцитом бюджету на 8 млрд євро у 2026-му, ЄС шукає нові ідеї для продовження фінансування країни на тлі обмежених внутрішніх бюджетів і браку можливостей для випуску загальноєвропейського боргу. Також Європа стикається з усе більшим тиском США щодо України і невдалими спробами Трампа досягти мирної угоди. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: В України з'явилася дієва гарантія безпеки від агресії РФ: світові ЗМІ Країни Балтії та кілька інших давно наполягають, щоб ЄС конфіскувати ці активи. Латвієць, єврокомісар з економіки Валдіс Домбровскіс, і глава зовнішньої політики ЄС, естонка Кая Каллас просувають цю ідею. Але цей варіант зустрічає опір країн Західної Європи, зокрема Німеччини, Італії та Бельгії. Остання особливо вразлива до юридичних та фінансових ризиків, бо саме в ній знаходиться Еurосlеаr - фінансова установа, яка володіє більшою частиною російських активів. Як компроміс, країни G7 у 2024-му домовилися спрямувати в Україну 45 млрд євро прибутку, отриманого від інвестування активів, залишаючи базові активи недоторканими. Частка ЄС у 18 млрд євро кредиту буде повністю виплачена до кінця року, що спонукає до закликів отримати додаткові доходи у стислі терміни. Юристи Єврокомісії розглядають можливість передачі активів "спеціальній цільовій компанії", яку підтримують ряд країн ЄС. Чиновники порівняли ідею нового фонду з Європейським механізмом стабільності для допомоги країнам єврозони, який був створений поза договорами Євросоюзу. Нова структура дасть ЄС більший контроль для передачі активів Києву Потенційний фонд для України також буде відкритий для країн G7, включаючи Велику Британію і Канаду, які виступають за конфіскацію активів, каже чиновник ЄС. Загалом, нова структура дасть ЄС більший контроль для передачі активів Києву. За чинними правилами, одна країна може фактично повернути заморожені активи Росії, наклавши вето на поновлення санкцій, яке виноситься на голосування кожні пів року. Проросійський і протрампівський Будапешт є найбільш ймовірним варіантом для такого курсу. Переведення коштів до нового органу, який потенційно не потребуватиме одностайності, усунуло б загрозу з боку Угорщини. Переведення активів до нового фонду також дозволить розмістити їх у більш ризикованих інвестиціях, здатних генерувати вищу прибутковість для України. Це було б зміною порівняно з чинними правилами, які зобов'язуують Еurосlеаr інвестувати активи в Бельгійський центральний банк, що пропонує найнижчу безризикову норму прибутковості. Скептики, зокрема гендиректор Еurосlеаr Валері Урбен, стурбовані, що платникам податків ЄС доведеться нести основний тягар будь-яких збитків від ризикованіших операцій. Щоб розділити юридичний та фінансовий тягар, Бельгія хоче, щоб інші країни ЄС взяли відповідальність за активи, за запропонованим Єврокомісією планом. Бельгійський уряд недавно тепло поставився до плану Єврокомісії. "Невже Білий дім не зрозумів, що справді пропонує Путін?", Тhе Аtlаntіс, США Чиновники ЄС і США вважали, що мають реальну можливість покласти край війні в Україні. Посланець Трампа Стів Віткофф літав до Москви на зустріч із Путіним, вважаючи, що прорив можливий. Трамп вітав Путіна, розстеливши червону доріжку. Президент Зеленський поспішав у Вашингтон з лідерами Європи. Трамп "вийшов з глухого кута" з Путіним, заявив у Білому домі генсек НАТО Марк Рютте: "Якщо добре зіграємо в цю гру, зможемо покласти край війні". Але після такого шквалу дипломатії Росія майже не відступила від давніх позицій по Україні. Путін не погодився на зустріч з Зеленським, обіцяну Трампом. Бойові дії не наближаються до кінця. Росія завдала удару по Києву шквалом ракет і дронів. "Наразі панує переважно плутанина", сказав європейський посадовець. Путін не погодився на зустріч з Зеленським Частково плутанина пов'язана через зустріч Віткоффа з Путіним 6 серпня. За словами американських і європейських чиновників, Путін сказав Віткоффу, що Росія вимагатиме "де-юре" визнання російського контролю над двома територіями, які зараз є в межах міжнародно визнаних кордонів України - Криму та Донбасу, який вона повністю не захопила. Путін сказав Віткоффу, що натомість Росія готова відмовитися від претензій на дві території на півдні України - Запорізької та Херсонської областей, які Росія частково окупувала в лютому 2022-го. Віткофф заявив, що Трамп і його команда з нацбезпеки продовжують взаємодіяти з російськими та українськими чиновниками, але "подальше публічне обговорення цих питань не відповідає національним інтересам". ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Є п'ять варіантів, як може закінчитись війна: світові ЗМІ їх озвучили Відсутність деталей дискусій Путіна і Віткоффа змусила багатьох чиновників, які сподівалися на прорив, побачити реальність: вимоги Путіна мало змінилися з початку війни. Під час кампанії Трамп обіцяв вирішити війну в Україні за добу. З плином місяців його адміністрація розуміє, що територіальні претензії Росії, які на думку Путіна, сягають століть, не можна вирішити за ніч. Але Трамп вважає мирну угоду центральною частиною своєї президентської спадщини і квитком до Нобелівської премії миру. Зусилля з пошуку місць для саміту Путіна і Зеленського все ще тривають, хоча багато хто вважає, що шанси на їх зустріч без Трампа - малі. Останніми днями Трамп приватно обурювався, що його спроби дипломатії ні до чого не призвели Останніми днями Трамп приватно обурювався, що його спроби дипломатії ні до чого не призвели. Це роздратування посилили "яструби" серед республіканців, зокрема сенатор Ліндсі Грем. Він закликав президента знову погрожувати Росії санкціями, якщо не сяде за стіл переговорів. Форма можливої ​​мирної угоди, якщо і коли її укладуть, досі неясна. США не зобов'язалися давати тверді гарантії безпеки Україні, але Трамп розглядає можливість подальшого обміну розвідданими з українцями і продавати ППО. "Він просто хоче, щоб це закінчилося. Майже без значення, як саме", - каже посадовець його адміністрації. У понеділок Трамп визнав, що не знає, чи завершить конфлікт, і припустив, що, може, буде готовий вийти з нього, якщо він затягнеться.

У відповідь на зусилля Дональда Трампа щодо пошуку миру, Росія атакувала американську фірму в Україні. Росія не хоче миру, який залишається таким же далеким, як і 3,5 роки тому. США і Європа не можуть сказати Києву, які гарантії безпеки можуть дати, а Трамп непостійний у погрозах щодо Москви. Україна розробила і запустила у масове виробництво крилату ракету Flаmіngо з бойовою частиною понад тонну, здатною вражати цілі на відстані 3000 км. І це - найкраща гарантія безпеки для України. Ось дещо з того, про що писали у світових ЗМІ. "Через тиждень після того, як Трамп зустрівся з Путіним, мирні зусилля щодо України нікуди не ведуть", СNN, США Політичні меседжі навряд чи бувають різкішими, ніж російські ракети, що атакували американську фірму в ніч на середу на заході України. Минув тиждень, відколи Трамп аплодував Володимиру Путіну на червоній доріжці на Алясці. Він влаштував видовищні зустрічі з європейськими лідерами, а Білий дім проголосив про приголомшливі прориви. Але реалії війни майже не змінилися. Росія далі атакує українських мирних жителів. Те, що було правдою протягом 3,5 років вторгнення, є правдою і зараз. Путін не хоче припинення війни. Саміт між українським та російським лідерами залишається нездійсненною мрією. Російська стратегія - відкладати дипломатичні переговори якомога довше, щоб дозволити кривавій та виснажливій війні Путіна досягти успіхів на передовій - реалізується. Українська реальність теж незмінна. Президент Володимир Зеленський все ще пробує задобрити Трампа, вдаючи, що готовий до будь-яких його пропозицій. У понеділок провідні європейські лідери влаштували демонстрацію єдності в Білому домі - відчайдушно намагалися відірвати Трампа від Путіна після його шквалу поступок російському лідеру. Але європейський план гарантій безпеки для повоєнної України виглядає таким же нечітким, як і завжди. Він наразі теж нездійсненний без Трампа. Велика Британія та Франція мають бути готові розпочати війну Будь-який план ґрунтуватиметься на двох умовах. По-перше, Велика Британія та Франція, лідери "коаліції охочих", мають бути готові розпочати війну за допомоги США проти Росії задля захисту України. По-друге, Москва має підписати мирну угоду, яка зв'яже західні війська з Україною в рамках угоди про взаємну оборону. Обидва сценарії - фантастичні. Хоча Трамп часто схиляється до Путіна, а не до західних союзників, він не змусив Україну до капітуляції, чого боялися його критики. Його тиск на союзників по НАТО, щоб витрачали більше на оборону, допоможе забезпечити майбутнє Європи. У четвер Трамп висловив розчарування глухим кутом у війні, опублікувавши пост, який натякнув на підтримку українських ударів по Росії: "Важко виграти війну, не атакуючи країну-агресора. Це як чудова спортивна команда, яка має фантастичний захист, але їй не дозволяють грати в нападі". Але урок минулого тижня в тому, що нерозумно наголошувати на будь-якому окремому коментарі Трампа. У понеділок він натякнув на участі військ США у післявоєнних силах підтримки в Україні. Потім швидко відмовився від цього. Через тиждень після зустрічі з Путіним, репутація Трампа знову похитнулась. Його вкотре обдурили. Це підриває логіку його президентства, що він - найкращий у світі укладач угод. Справжні жорсткі політики як Путін - насміхаються з його міфології про "мистецтво укладати угоди". Це був навмисний удар по американській власності в Україні Перш ніж зняти з порядку дня переговорів посилення санкцій проти Росії (погроза, яка привабила Путіна на Аляску), Трамп поскаржився, що Путін був готовий до мирних переговорів, а потім обрушив смертельний ракетний удар по Україні. У ніч на середу Росія вбила дев'ятьох мирних жителів, коли атакувала 574 дронами і 40 ракетами. 19 людей отримали поранення від удару по фірмі США Flех Ltd на Закарпатті. У такій країні, як путінська Росія, налаштованій на символізм, це навряд чи було випадковістю. "Росіяни точно знали, куди б'ють. Це був навмисний удар по американській власності в Україні, по американських інвестиціях", - сказав Зеленський. Нездатність об'єктивно оцінити перешкоди на шляху мирного процесу - одна з причин провалів Трампа. Також він готовий поступатися Путіну, не вимагаючи гнучкості натомість, і не може точно інтерпретувати позиції Росії. "Кого наступного разу послухає Трамп щодо України?", Тhе Есоnоmіst, Велика Британія У лютому Зеленський протримався в Білому домі менше години, перш ніж йому наказали покинути будівлю. Коли повернувся на місце події 18 серпня, багато хто боявся чогось гіршого. Трамп трьома днями раніше розстелив червону доріжку для Путіна на Алясці. На зворотному шляху оголосив, що більше не наполягає на припиненні вогню, а виступає за велику мирну угоду, яка може вимагати від України передати частину укріпленої території в обмін на обіцянку Путіна, що він втретє не нападе на Україну. Війна на півдні та сході України триває. Російські дрони і ракети щоночі обстрілюють українські міста, деморалізують громадян, калічать економіку та отруюють політику. Росія втрачає людей у ​​кілька разів швидше, ніж Україна. ​​Хоча Україна поступово здає позиції, без краху ліній фронту Росія не забере землю, яку Путін хоче отримати через мирну угоду. Принаймні, не жертвуючи десятками тисяч солдат щомісяця протягом багатьох місяців чи років. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Україна ризикує втратити Покровськ: про що пишуть світові ЗМІ Ось чому дипломатія Трампа така загрозлива. Під час зустрічей у понеділок він перервав розмову з європейськими лідерами, щоб зателефонувати Путіну. Він все ще мріє про угоду, яка може дати йому Нобелівську премію миру. Він хоче, щоб Зеленський зустрівся з Путіним протягом тижня чи двох. Якщо ціна - обмін територіями, то Зеленський знову зіткнеться з величезним тиском, щоб поступитися позиціями. Розлючений президент США може ввести тарифи проти Європи Це поставило б Україну і Європу у скрутне становище. Якщо Зеленський та Європа відмовляться, Трамп може припинити постачання зброї і розвідки. Він уже робив це. Розлючений президент США може ввести тарифи проти Європи. Він може погрожувати припинити підтримку НАТО з боку Америки. Найкращим способом стримування Росії були б обіцянки оснастити та фінансувати ЗСУ, яка значно більша та потужніша за все, що можуть зібрати європейці. "Зустрічайте "Фламінго" ракету, яка досягає європейської частини Росії", Роlіtісо, США Поки союзники України сперечаються, як забезпечити їй гарантії безпеки, Київ йде вперед з власним способом тримати Росію на відстані - новою крилатою ракетою, здатною вразити європейську частину Росії, з масивною боєголовкою, вагою понад тонну. Це ракета Flаmіngо FР-5, розроблена українською оборонною компанією Fіrе Роіnt - швидкозростаючим виробником бойових дронів, які стали ключовою зброєю у війні проти Росії. "Ми не хотіли розголошувати публічно, але зараз пора. Flаmіngо це ракета великої дальності, яка може нести боєголовку вагою 1150 кг і летіти над Росією на 3000 км. Ми придумали все досить швидко. Знадобилося менше дев'яти місяців, щоб розробити її від ідеї до перших успішних випробувань на полі бою. Не скажу про її точну швидкість, але можу сказати, що вона швидша за всі інші ракети, які у нас є. Вона повністю українського виробництва", сказала гендиректор і техдиректор компанії Ірина Терех. Наші перші ракети були рожевими Незвичайна назва і оригінальний колір - яскраво-рожевий наконечник, де розміщена боєголовка, були внутрішнім жартом компанії щодо невизнаної ролі жінок у світі зброї та війни, де домінують чоловіки. "Наші перші ракети були рожевими. Вони пройшли всі випробування рожевими, але потім довелося змінити колір через вимоги військового камуфляжу", каже Терех. Ракета може створити реальні проблеми для Путіна. Її вже помітили у Москві. Російська інформагенція ТАРС опублікувала статтю, де применшувала загрозу від неї, називаючи розробленою за проєктом британської фірми (що українці заперечують), та намагаючись підірвати технічну майстерність України. Flаmіngо зараз у серійному виробництві. Цього місяця виготовили 211 штук. "До грудня у нас їх буде значно більше", заявив Зеленський, відмовившись надати більше деталей про зброю, доки "Україна не зможе використати сотні з них". ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Є п'ять варіантів, як може закінчитись війна: світові ЗМІ їх озвучили Хоча російські ППО здатні збивати такі загрози, Україна добре вміє проводити складні операції з використанням роїв дронів і ракет, щоб придушити ППО росіян. Якщо їм вдасться пробитися та вразити цілі в тилу Росії, Flаmіngо становитиме смертельну загрозу. Дрони несуть лише небагато вибухівки, що ускладнює безповоротне знищення таких цілей, як нафтопереробні заводи Дрони несуть лише небагато вибухівки, що ускладнює безповоротне знищення таких цілей, як нафтопереробні заводи, електростанції, логістичні центри та військові аеропорти. Важча зброя має значно більший вплив. Під час червневої атаки України на нафтопереробний завод у Туапсе використали крилату ракету R-360 Nерtunе зі 150-кілограмовою боєголовкою. Це спричинило пожежу, яку гасили три дні. Flаmіngо був би ще більш руйнівним. Якщо Flаmіngо запустять повноцінне виробництво, це може суттєво вплинути на баланс сил між Києвом і Москвою. Експерт з ракетних технологій в Університеті Осло Фабіан Гоффманн назвав ракету "найсильнішою гарантією безпеки України". "Якщо Україна зможе розмістити 3000-5000 таких чи схожих ракет, готових за 48 год. знищити 25% економічного виробництва Росії, подальша російська агресія стане неможливою", написав він у соцмережах. Люди хочуть результатів. Хочуть бачити Красну площу у вогні Оскільки Путін щодня посилає град дронів і ракет по українських містах, в Україні існує суспільний тиск, щоб Росія відчула такий самий біль. "Люди хочуть результатів. Хочуть бачити Красну площу у вогні. Але важливо розуміти, що ми не терористи, як наші сусіди. Ми заснували компанію у відповідь на агресію Росії, але в нас немає агресивних намірів. Ми просто готові захищати наш суверенітет", каже Терех. Мета таких систем, як Flаmіngо, щоб Росія не змогла продовжувати війну, і не атакувала знову після підписання мирної угоди. "Є багато елементів, і всіх їх слід врахувати, щоб ми могли переконатися, що Росія не нападе через рік, два чи три", каже Терех. Хоча Flаmіngо важлива, для Терех ключем до збереження незалежності країни є "повне озброєння українською зброєю, яка вже довела ефективність на полі бою".