Gazeta.ua

Погода в Україні у липні б'є рекорди температури. Температура повітря сягає +33&hеllір;+36&dеg;С, що є справжнім випробування не лише для людей, а й для наших песиків. У ДСНС України у Теlеgrаm-каналі повідомили подробиці. У відомстві розповіли, що ніколи не потрібно не залишати собаку в машині, навіть з відкритим вікном, навіть "на хвилинку". ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як допомогти домашнім улюбленцям пережити спеку Якщо на вулиці +28&dеg;С, то в салоні авто вже за 30 хвилин може бути +48&dеg;С. Для собаки це - смертельна пастка. Як допомогти улюбленцю пережити спеку: Вигулюйте рано вранці або пізно ввечері; Уникайте гарячого асфальту - він може обпекти лапи; Завжди майте при собі воду для собаки; Якщо бачите пса в машині під сонцем - дійте! Це може врятувати його життя. Спека - це не просто незручність. Це серйозна небезпека. Дбаймо про тих, хто не може сказати, що їм зле. Експерти рекомендували не стригти собак у спеку. Ветеринари назвали причину.

У Чорнобильському радіаційно-екологічному біосферному заповіднику відбулося кільцювання пташенят чорного лелеки. Цей вид птахів занесено до Червоної книги, повідомив орнітолог Сергій Домашевський на своїй сторінці у Fасеbооk. "Всі лелеченята виглядають чудово, всі модні, мають на кожній лапці по "обручці" на заздрість іншим лелекам свого виду", - зауважив Домашевський. Металеві кільця - це "паспортні документи" у світі птахів. Чорний лелека - це вид птахів з роду Лелека, родини Лелекових, який веде потайний спосіб життя. Розмах крил птаха сягає двох метрів, а гніздо, яке він будує на висоті до 20 метрів, може важити 500 кг. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Без компаса і GРS: як птахам вдається долати тисячі кілометрів і не збитися зі курсу Чорні лелеки харчуються рибою, земноводними, водяними комахами, а інколи й дрібними гризунами. Порівняно з білим лелекою чорний намагається уникати людей, тому представників цього виду можна зустріти рідко. В Україні він переважно живе на Поліссі або в Карпатах. Рідкісні чорні лелеки оселилися у Чорнобильській зоні відчуження і вже мають потомство. Гніздо виявили поблизу села Кам'янка на висоті понад три метри. Там було троє пташенят. Чорний лелека - дуже обережний і рідкісний птах, тож кожне гніздо має величезне значення для збереження виду.

Одне з чотирьох лелеченят Одарки і Грицика здійснило свій перший виліт з гнізда. Це найстарше пташеня, якого нарекли Міннехахою, повідомила дослідниця птахів Ірина Саражинська. Відповідне відео опублікували на сторінці у Фейсбук Національний природній парк Пирятинський. Подія сталася 6 липня о 14:50. В день першого вильоту лелеці виповнилося рівно два місяці з дня вилуплення. "У прямому ефірі на очах у майже 200 глядачів ютуб-каналу Лелека Грицько здійснив свій перший політ один із чотирьох молодих лелек. Це стала першою на крило Міннехаха, якій саме сьогодні виповнюється два місяці з дня появи на світ. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На Київщині загинула лелека, прикриваючи собою пташенят від російських дронів Тож хто не бачив, як це було наживо, має чудову можливість переглянути в запису відео про перший виліт із гнізда, який тривав 17 секунд", - розповіла Саражинська. На відео видно, як Міннехаха неочікувано розкриває крила та взлітає над гніздом. Інші три лелеки лишаються спостерігати за тим, що відбувається. Найстарша пташка облетіла довкола гнізда, після чого приземлилася назад у нього. У полтавської зіркової пари лелек Одарки та Грицика вилупились всі п'ятеро пташенят. Цьогоріч нацпарк запропонував підписникам самостійно обрати імена для усіх пташенят. Згідно з умовами, перемагало те ім'я, за яке найбільше задонатили на потреби ЗСУ. Підписники обрали такі варіанти: Міннехаха, Ірпінь, Джессіка, Лесик та Катря.

Під час війни в Україні почали з'являтися перегузні - червонокнижні хижаки родини Куницевих, яких десятиліттями майже не бачили у природі країни. Їх фіксують біля позицій військових та в прифронтових районах, куди вони приходять у пошуках безпеки, розповів glаvсоm доцент кафедри географії Дніпровського національного університету Вадим Манюк. Спеціальних наукових експедицій у зоні бойових дій зараз майже не проводять, однак військові фіксують зміни у популяціях тварин та комах. "Це нормальний формат, коли людина-військовослужбовець, але паралельно є ще й дослідником. Зараз спеціально досліджувати це складно, але поведінку тварин можна вивчати й не обов'язково на самій лінії зіткнення. Наслідки бойових дій видно і за 20, і за 50, і за 70 км. Одні види зникають, інших стає більше", - пояснив Манюк. Під час війни тварини, які десятиліттями були непомітні, почали з'являтися на очах людей. "Є, наприклад, дуже цікаві факти щодо перегузня. Це такі тварини, яких в Україні або ніколи не бачили в останні десятиліття, або бачили дуже мало. Під час війни вони шукають собі притулок або просто провалюються у траншеї чи укріплення, якщо там кілометри земляних споруд. Їх фактично неможливо було побачити до війни, а зараз багато таких випадків", - пояснює науковець. Хто така перегузня Перегузня звичайна - рідкісний хижак, родич тхора, занесений до Червоної книги України. Живе у степах Донеччини, Луганщини та Запоріжжя. Важить до 700 г, має плямисте хутро й довгий хвіст. Полює вночі, знищуючи до 800 гризунів на рік, тим самим рятує тонни трави. В Україні лишилося близько 100 особин. Найчастіше ховається у норах, на поверхні з'являється рідко - здебільшого в сутінках. Перегузні можуть видавати лякаючі звуки, шипіти. Вони можуть кусатися, що робить їх небезпечними для людини, адже у разі укусу необхідне щеплення від сказу. Харчуються перегузні переважно дрібними тваринами, комахами та іншими безхребетними. Науковець додав, що загалом через обстріли та руйнування екосистем різні звірі змушені мігрувати на великі відстані. "Перші два роки війни були масові міграції зі сходу та північного сходу. До Дніпропетровської області приходили звірі з Харківської та Донецької областей, зокрема у район Нікопольського лісу", - повідомив Манюк. Обстріли та вибухи на фронті й поблизу нього знищують природні середовища, через що багато диких тварин гинуть або отримують поранення. Серед них й ті, яких занесено до Червоної книги України. Ослаблені й налякані, вони часто з'являються у містах та селах, шукаючи їжу й порятунок. Екологи пояснюють, як правильно допомогти таким тваринам, щоб не зашкодити ані їм, ані собі, адже серед звірів можуть зустрічатися хижаки. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Без компаса і GРS: як птахам вдається долати тисячі кілометрів і не збитися зі курсу Всесвітній фонд природи WWF нагадує: поранених диких тварин під час війни лікувати самостійно не можна. Травмовані або контужені тварини через біль і стрес можуть сприймати спроби допомоги як загрозу та поводитися агресивно. Якщо ви побачили поранену дику тварину або дізналися про її місцеперебування, потрібно: повідомити органи місцевої влади департамент екології чи Держекоінспекцію, зателефонувати до поліції або ДСНС, звернутися до Міністерства довкілля через чат-бот SаvеЕсоВоt, написати до зоозахисної організації UАnіmаls, яка займається порятунком тварин під час війни. У WWF наголошують: ветеринарну допомогу таким тваринам мають надавати лише спеціалісти. Це потрібно і для безпеки людини, і для збереження здоров'я та життя самої тварини. У Чорнобильському радіаційно-екологічному біосферному заповіднику триває сезон гніздування болотяних черепах. Проте надії на появу нового потомства цьогоріч невеликі - популяція перебуває під серйозною загрозою.

Деякі турботливі господарі помилково думають, що якщо підстригти шерсть тварини "під нуль", то це допоможе улюбленцю швидше охолодитися. А значить полегшить його страждання в спеку. Насправді, це хибна думка. Чи можна голити собаку Шерсть у спекотну погоду захищає собаку від перегріву і прямих сонячних променів, тому голити собаку не можна. Як допомогти собаці у спеку Можна використовувати спеціальні накидки, які захищають від сонця. Такі попередньо потрібно змочити в прохолодній воді. Також у спеку врятують охолоджувальні килимки, мокрі рушники та простирадла. При цьому крижаною водою обливати тварину не варто. Може статися переохолодження. Плюс у собаки завжди має бути вода кімнатної температури. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як допомогти домашнім улюбленцям пережити спеку Залишати улюбленця в машині не можна, оскільки там повітря може нагрітися до критичних позначок лише за кілька хвилин. Не варто і надягати на чотириногого друга будь-який одяг. Зоозахисники закликали власників авто не залишати у салоні котів і собак. У тварини може статися тепловий удар. У Києві зафіксували температурний рекорд. Максимальна температура повітря у столиці досягла +34,2&dеg;С.

Багато хто задавався питанням, чому птахи можуть спокійно відпочивати на електричних дротах, і їх не вбиває струмом. Насправді все досить просто. Видання Іflsсіеnсе пояснило, що сидіти на дроті цілком безпечно, доки ви не торкаєтеся іншого об'єкта. Там зазначили, що любов птахів до електричних дротів цілком логічна. Це високе місце, звідки добре видно все навколо, зокрема і хижаків. До того ж самі хижаки, принаймні ті, що не вміють літати, не мають жодних шансів дістати птахів там. Щодо того, чому їх не б'є електричним струмом, відповідь полягає в тому, що сидіти на дроті цілком безпечно, доки ви не торкаєтеся іншого об'єкта. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як віднадити голубів із саду: хитрість, про яку знають одиниці "Птахи не формують зв'язок між лінією електропередач і землею, тому вони не утворюють [електричний] ланцюг. Але якби ми торкнулися лінії електропередач, стоячи на землі, ми замкнули б ланцюг, і трапилися б погані речі", - пояснив Вілл Бебб з відділу дикої природи Департаменту природних ресурсів Огайо (США). Однак правда в тому, що птахів таки частенько вбиває струмом. І відбувається це саме в тих випадках, коли вони примудряються торкнутися двох дротів одночасно, або неізольованих металевих конструкцій електричної опори. Зрозуміло, що така проблема існує перш за все у випадку з великими птахами. За оцінками одного дослідження 2014 року, тільки у США щороку від ураження електричним струмом гине від 0,9 до 11,6 млн птахів. Іноді дуже важко обрати собак для дому серед великої кількості порід. Але якщо у вас є кіт і ви хотіли б мати ще собаку, то зверніть увагу на рейтинг порід, які чудово ладнають з котами. Його склав Американський кінологічний клуб, пише sсоtsmаn.

Кішки - дуже комунікабельні. Оособливо, коли починаємо говорити з ними. Якщо ви помічали, що у відповідь на ваше звертання улюблениця починає нявкати, це не випадковість. Вчені пояснюють: коти дійсно здатні відповідати людям, і роблять це з певною метою або й навіть без неї. Розповідаємо, чому мурчики озиваються, коли з ними розмовляють. Якщо ваша кішка під час розмови з нею нявкає у відповідь, то це зовсім не говорить про те, що улюбленець хоче щось до вас донести. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як кішки відчувають хвороби своїх господарів Відповідь нявкання є звичайним способом спілкування з господарем без будь-якої конкретики. Так кішка дає зрозуміти людині, що чує її і звертає увагу на взаємодію. Також котики можуть нявкати у відповідь на вітання людини, яка повернулася додому. Вони роблять це для того, щоб показати свою радість її поверненню. Кішки здатні проявляти каяття за своїх дії по-своєму. Хоча пухнасті улюбленці не просять вибачення так, як люди, їхня мова тіла й поведінка можуть багато сказати уважному господарю. Але кішкам особливо не властиве почуття провини, так вже розпорядилася природа, що муркотуни не можуть повною мірою переживати через свої вчинки.

Полярники показали рідкісне природне явище. Світлину зробила біологиня Зоя Швидка, передає Національний антарктичний науковий центр. "На фото - морський леопард пливе серед крижин, а тюлень-крилеїд спокійно відпочиває на сніжному острівці. Над усім цим - приголомшливе небо в насичених відтінках рожевого, фіолетового та чорничного кольорів. Саме взимку біля "Вернадського" найчастіше можна спостерігати дуже красиве різнокольорове небо. Це пов'язано з тим, що сонце не підіймається високо над горизонтом", - кажуть фахівці. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Українські полярники зафіксували айсберг завдовжки з Хрещатик Із низького положення світлу треба пройти довший шлях до поверхні, ніж коли сонце високо над горизонтом. Кольори розсіюються інакше. "Короткі" сині хвилі поступаються місцем "довгим" червоним, і з рухом Сонця змінюється палітра. Додатково на колір неба впливають антарктичні хмари. А також поверхня - сніг, лід чи вода, які відбивають світло та підсилюють ефект. Науковці з дослідницької станції "Академік Вернадський" показали Антарктиду з висоти пташиного польоту. Мальовничі краєвиди крижаного континенту зняли на відео за допомогою дрона DJІ FРV Соmbо.

Щороку мільйони перелітних птахів долають тисячі кілометрів, щоб дістатися до теплих країв або повернутися додому. Як їм вдається орієнтуватися в просторі без компаса й GРS - довго залишалося загадкою. Та науковці розкрили, що птахи "бачать" магнітне поле Землі й використовують його як навігаційний інструмент. Завдяки спеціальним білкам у сітківці ока, вони здатні візуалізувати магнітні лінії, що допомагає точно визначати маршрут і не збиватися з курсу. Чи знали ви, що деякі птахи, наприклад, полярні крячки, за все своє життя долають такі великі відстані, що їх вистачило б, аби злітати до Місяця і повернутися назад? Щоби здійснити такі грандіозні подорожі, їм необхідно досконало орієнтуватися в просторі - уникати хибних маршрутів і не витрачати сили на зайві кілометри. Журналісти Lіvе Sсіеnсе дослідили, як саме птахи справляються з цим завданням без GРS, карт і смартфонів. У польоті пернаті покладаються на цілий набір сенсорних механізмів - деякі з них науці вже добре відомі, а інші досі залишаються загадковими. "Птахи використовують безліч сигналів, аби зберігати правильний напрям під час міграцій", - пояснила Lіvе Sсіеnсе Міріам Лідфогель, очільниця Інституту досліджень птахів у Німеччині. Насамперед, птахи орієнтуються завдяки зору та нюху. Ті, хто вже не вперше долає знайомий маршрут, можуть впізнавати ландшафт - річки, гори, узбережжя. Але над відкритим морем усе інакше: візуальних орієнтирів немає, і саме тут нюх відіграє ключову роль. Під час одного з експериментів дослідники тимчасово заблокували носові проходи середземноморським буревісникам (Саlоnесtrіs dіоmеdеа). У результаті птахи й надалі добре літали над суходолом, проте над водою повністю втрачали здатність орієнтуватися. Птахи також здатні орієнтуватися за небесними світилами - сонцем і зорями. Ті види, що подорожують у денний час, користуються так званим "сонячним компасом". Його робота ґрунтується на здатності птахів співвідносити положення сонця на небосхилі з власним "внутрішнім годинником", який визначає поточний час доби відповідно до їхнього біоритму - циркадного циклу. Поєднуючи ці два сигнали - де саме на небі розташоване сонце і котра година, - птахи можуть точно визначати свій курс. У буквальному сенсі їхній мозок працює як живий навігаційний пристрій, що синхронізується із сонячним світлом. Наукові спостереження свідчать: якщо циркадний ритм птаха порушується, наприклад, через надмірне штучне освітлення, його здатність орієнтуватися погіршується. Це підкреслює критичну роль "сонячного компаса" в міграційних мандрівках. Цікаво, що більшість птахів вирушають у міграційні подорожі саме вночі - тож орієнтуватися за сонцем вони не можуть. У темну пору доби їхнім дороговказом стають зорі. Птахи вивчають розташування сузір'їв довкола небесного полюса - тієї самої точки, яку умовно позначає Полярна зірка. До речі, люди також століттями використовували її для морської та наземної навігації. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Унікальна колонія рідкісних червонокнижних птахів оселилась в Україні Магнітні поля Але що робити, коли нічне небо затягнуте хмарами і не видно жодного орієнтира - ані сонця, ані зірок, ані ландшафту? У таких випадках птахи задіюють одну з найзагадковіших своїх здібностей - магніторецепцію. Це унікальне чуття дає їм змогу відчувати магнітне поле Землі, яке виникає завдяки руслу розпечених металів у земному ядрі. Це звучить майже фантастично, проте наукові дослідження підтверджують: будь-яке втручання в природне магнітне поле здатне дезорієнтувати птахів. Один із експериментів, наприклад, показав, що зміна магнітного середовища довкола голубів повністю зруйнувала їхню здатність знаходити дорогу додому. Хоча вчені безсумнівно встановили, що птахи здатні відчувати магнітне поле Землі, механізм цього явища досі залишається таємницею. Професор хімії Оксфордського університету Пітер Хор припускає, що орієнтація в магнітному полі може бути результатом специфічної хімічної реакції, яка чутлива до сили та напрямку геомагнітних ліній. Існує кілька гіпотез, як саме ця реакція відбувається, але Хор надає перевагу одній: він вважає, що ключову роль відіграє молекула криптохрому - речовина, присутня в сітківці ока птахів. У лабораторних умовах дослідники вже довели, що ізольований криптохром дійсно реагує на магнітні поля, і для цього йому потрібне синє світло. До того ж, попередні спостереження підтвердили: без синього світла магніторецепція у птахів не активується. Однак навіть попри ці результати, вчені досі не впевнені, чи справді криптохром достатньо чутливий, щоб уловлювати тонкі варіації магнітного поля нашої планети. Відповідь на це питання досі залишається відкритою. "Наші знання про тонкощі роботи цього магнітного компаса вкрай обмежені. Насправді ми навіть не маємо чіткого уявлення про те, скільки саме молекул криптохрому міститься у сітківці пташиного ока", - наукові роботи також свідчать про існування механізму магніторецепції, розташованого безпосередньо в дзьобах птахів. Дослідники виявили там спеціальні рецептори, які взаємодіють із магнетитом залізовмісним мінералом. Ці рецептори локалізовані у верхній частині дзьоба і мають зв'язок з мозком через важливі нервові шляхи. Це дає підстави припускати, що цей механізм є додатковим каналом, за допомогою якого птахи можуть відчувати силу магнітного поля Землі. Окрім магніторецепції, птахи здатні орієнтуватися, розпізнаючи поляризоване світло - особливий тип світла, у якому коливання хвиль відбуваються в певній впорядкованій площині. Висновок Як ми покладаємося на зір вдень, але в темряві орієнтуємося за допомогою дотику, так і птахи застосовують різні органи чуття залежно від обставин. "Ймовірно, птахи поєднують сигнали з кількох "компасів" під час міграції, і ми впевнені, що значимість кожного з них варіюється в різні етапи їхньої подорожі", - пояснює Лідфогель. Хор також звернув увагу на важливий момент: магніторецепція втрачає ефективність під час гроз або в періоди підвищеної сонячної активності, коли магнітне поле Землі зазнає спотворень, пояснив він. Врешті-решт, всі ці навігаційні стратегії ґрунтуються на глибокому генетичному інстинкті птахів мігрувати. За словами Лідфогель, схильність до міграції птахи отримують у спадок від батьків, а напрямок і відстань їхніх перельотів переважно закодовані в їхньому геномі. Дослідники на кшталт Лідфогель продовжують працювати над тим, щоб виявити конкретні гени, відповідальні за цей процес, та зрозуміти, як вони функціонують. Обидва вчені, з якими спілкувалося видання, наголосили, що глибше розуміння цих механізмів матиме вирішальне значення для майбутніх зусиль із збереження птахів. Переселення і відновлення диких популяцій птахів є ключовим напрямом охоронних програм, але поки що їхні результати залишаються суперечливими. Один із аналізів показав, що до 45% переселених птахів не залишалися на новому місці проживання. "Людські спроби переселити цих птахів не були надто успішними", - визнав Хор. Рідкісні чорні лелеки оселилися у Чорнобильській зоні відчуження і вже мають потомство. Гніздо виявили поблизу села Кам'янка на висоті понад три метри. Там було троє пташенят. Чорний лелека - дуже обережний і рідкісний птах, тож кожне гніздо має величезне значення для збереження виду.

Кішки здавна славляться особливими здібностями "відчувати" хвороби своїх господарів. У них надзвичайний нюх, гостра спостережливість і глибокий емоційний зв'язок з людиною. Головним інструментом котячого "діагностування" є їхній феноменальний нюх, який багаторазово перевершує людський. Якщо у людини налічується близько 5 мільйонів нюхових рецепторів, то у кішки їхня кількість сягає 60-80 мільйонів. Ця колосальна різниця дозволяє їм вловлювати найдрібніші, непомітні для нас зміни в хімічному складі повітря і запахах, які виділяє людський організм. Кішки сприймають світ передусім через запахи. Їхній надзвичайно чутливий ніс є головним інструментом для розпізнавання людей, інших тварин і навколишніх предметів. Запах допомагає їм орієнтуватися під час полювання, знаходити воду та навіть обирати місце для туалету. І, звісно, нюх відіграє ключову роль у їхньому спілкуванні з нами, людьми. Кіт запам'ятовує ваш унікальний, звичний аромат і миттєво помічає найменші зміни в ньому. Наприклад, коли ви повертаєтеся додому після контакту з іншою твариною, кішка одразу вловить чужий запах на вашому одязі чи шкірі і може навіть висловити своє невдоволення зміненим поглядом. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Скільки років вашому коту: ознаки, які не збрешуть Але котячий нюх здатен вловлювати не лише "чужинців". Кішки також відчувають ледь помітні для нас гормональні зміни в людському тілі. Гормони впливають на безліч внутрішніх процесів, а, отже, і на природний запах тіла. Хоча ми самі цих змін не помічаємо, кішка з легкістю їх розрізняє, що робить її своєрідним барометром нашого внутрішнього стану. Коли людина хворіє, її тіло починає виробляти специфічні леткі органічні сполуки - свого роду "маркери хвороби". Ці речовини виділяються через піт, дихання, сечу, шкіру або навіть ротову порожнину. Для котячого носа такі зміни в "хімічному профілі" господаря є дуже чіткими та інформативними сигналами. Коти вловлюють зміни в поведінці На додаток до свого феноменально гострого нюху кішки - це неймовірно спостережливі істоти, які тонко відчувають навколишній світ. Вони формують надзвичайно глибоке розуміння того, як ми, їхні господарі, поводимося у повсякденному житті, і тому здатні миттєво помічати найменші відхилення від звичної рутини. Коли людина почувається недобре, це неминуче проявляється у низці змін, які кішка безпомилково фіксує. Наші пухнасті улюбленці помічають зміни в рухах і рівні активності: господар може стати млявішим, рухатися повільніше або, навпаки, проявляти незвичну для нього метушливість чи занепокоєння. Так само кішки зазначають зміни в позах і положенні тіла: якщо людина частіше лежить, приймає незвичні для себе пози, можливо, скручується або тримається за певну частину тіла, це не залишається непоміченим. Зміни в голосі та диханні також є чіткими сигналами: поява кашлю, хрипів, прискорене чи ускладнене дихання - усі ці звукові маркери кішка легко розпізнає. Вона також відчуває зміни настрою та емоційного стану, помічаючи, якщо ви стали дратівливими, апатичними, більш чутливими чи замкнутими. Навіть найменше підвищення температури тіла за лихоманки створює теплі ділянки, до яких кішка може притулятися, можливо, шукаючи власного комфорту або реагуючи на ваш дискомфорт. Помітивши ці зміни, кішка, звісно ж, реагує по-різному. Деякі пухнасті друзі починають виявляти підвищену турботу: вони частіше лягають поруч, ніжно муркочуть, труться об ноги, ніби намагаючись "лікувати" вас своїм теплом або вібрацією муркотіння. Інші ж можуть стати більш настороженими, спостерігаючи здалеку, або навіть уникати контакту, якщо ваш запах чи поведінка здаються їм незвичними чи навіть загрозливими. Кішки здатні проявляти каяття за своїх дії по-своєму. Хоча пухнасті улюбленці не просять вибачення так, як люди, їхня мова тіла й поведінка можуть багато сказати уважному господарю. Але кішкам особливо не властиве почуття провини, так вже розпорядилася природа, що муркотуни не можуть повною мірою переживати через свої вчинки.