Gazeta.ua

Рішення рідних, чи вести дитину на похорон, залежить від віку та готовності дитини. Іноді маленькій дитині достатньо побути на церемонії прощання, а не на самих похоронах, пише УП. "Якщо маленькі діти не усвідомлюють, що сталося можливо, їх не треба брати. Якщо дитина більш доросла і свідома, то ми маємо з нею це обговорити. Дитині важливо попрощатися, побачити, що тата дійсно вже немає. Можна запитати її, чи хоче вона піти. Якщо ж ви одноосібно прийняли це рішення, дитина у дорослому віці навіть може докоряти, мовляв, "через тебе я не був на похоронах батька", каже психологиня Анна Покровська. Також перед похоронами психологиня радить пояснити дитині, що відбуватиметься, щоб вона не була налякана. Якщо ж дитина не хоче йти на похорон, не можна її примушувати. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Не намагайтесь "вберегти" від правди: як дітям сказати про загибель батьків "Діти вже 1,5 роки живуть у важкому стресі від війни, і не всі діти навіть підліткового віку готові йти на похорони до рідних. Якщо дитина відмовляється, то не треба її змушувати і травмувати ще більше", додає Анна Покровська. Полон або зникнення безвісти це не лише розлука з людиною, а й постійне відчуття невідомості та безпорадності, яке супроводжує її рідних. У таких випадках важливо чесно говорити з дитиною і не давати хибних надій. Ще одна ідея, як подолати таку розлуку писати листи, повідомлення або щоденник для батьків, які в полоні. Розповідати усе хороше й цікаве, що сталося за день, щоб не забути розповісти це, коли рідна людина повернеться додому.