Gazeta.ua

Після прем'єри вистави "Макбет" 28 лютого у Національному театрі імені Івана Франка у Києві режисер Іван Уривський на сцені відповів на питання журналістів. Про "Макбет":Я дивився фільми. Вистав в Україні небагато насправді. Я завжди цікавлюся. Є така історія, що не можна дивитися роботи інших. Але я дивлюсь. Мені цікаво, як той чи інший режисер відкривав цю п'єсу, щоб знайти ключі. У цій виставі буде своя історія. Комусь не сподобається, хтось піде, комусь сподобається, винесе з собою якусь історію і подумає ввечері, а може й наступного дня. Хтось залишиться байдужим, когось вона може роздратувати.Це неможливо прорахувати. Є певна історія, яку ми граємо з акторами, і є глядач. І далі хімія відбувається або не відбувається. Про те, коли склався остаточно пазл вистави:Він не склався ще досі для мене. Це процес. Ідея народилась десь, мабуть, за тиждень. І все почало складатися. Ми вже почали репетирувати, придумували концепцію. Але це не так просто було втілити. Тому ми ще в процесі пошуку в цій виставі. Про сценографію:Спочатку робили з художником-постановником Петром Богомазовим одну п'єсу, потім взяли Макбета. І в першій варіації сценографії Петра був екран. Я подумав що, якщо взяти три екрани, то це буде три відьми. Це дуже технологічно непросто. Але виникла ідея, що це світло. Сцена майбутнього темна, і тут велике світло.Воно якось закрутилося, певна історія склалася в моїй голові. Про кістяк акторів для вистав: Є певні актори, з якими я періодично співпрацюю. З Арсеном Тимошенком ми вперше зустрілися в роботі. Про вартість вистави: Я думаю, це вистава не дешева, але я в бюджети не лізу. Краще запитати директора. "Конотопська відьма" робилася в першій рік вторгнення. Ми її робили з того, що було. Будь-яка вистава зараз коштує грошей. Костюми, реквізити, сценографія, світло. Це недешеве задоволення, але я вдячний театру, що вони пішли на цю історію. Ми пропонуємо з художником, а театр каже "так". Може бути таке, що кажуть інколи "ні". Таке дуже рідко бувало.Але все-таки наші бюджети. Я б не порівнював з європейськими. Сподіваюся, ми колись дійдемо до того, що зможемо робити такі візуальні штуки, як в європейських театрах.Нам ще треба прийти до цього сучасно-технологічно. Це перші спроби, і це теж дуже важливо для мене. Мінятися і шукати якісь нові форми. Про показ "Конотопської відьми" за кордоном:У виставі багато музики, багато візуалу. Вона може бути без слів. Звісно, контексти з гарбузами, з українськими сенсами, з насінням можуть бути незрозумілими. Але воно візуально працює.Будь-яка вистава йде за кордоном з субтитрами. А далі глядач або візуально сприймає, або читає. Про телевізійну версію вистави "Конотопська відьма":Є багато пропозицій. Ми ще думаємо. Не знаю, чи варто це робити зараз, коли вистава ще активно йде і їздить на гастролі. Про Сашка Рудинського і нагороду ВАFТА (Вrіtіsh Асаdеmy Fіlm Аwаrds щорічна нагорода, яку присуджує Британська академія телебачення та кіномистецтва. Британський аналог Оскара. З 2008 року церемонія нагородження проходить у Королівському театрі Ковент-Гарден: Коли Сашко повернувся з нагородження БАФТи, ми зустріли його оплесками. Саша дуже скромна людина. І він насправді не змінився, окрім того, що фільм, де він зіграв головну роль, отримав БАФТА.Це дуже приємно і це наша гордість. В акторському плані, я думаю, це додало йому впевненості. Якщо маєте на увазі, чи є там якась зіркова історія? Немає. Ми з Сашою працюємо достатньо давно, і зробили багато вистав. Ця роль потребує дуже багато енергетичних затрат. Якщо не помиляюся, це перша його головна роль на цій великій сцени.