Gazeta.ua

Купила сукню - і не відчула радості. Отримала комплімент - і подумала: "Та вони просто так". Зробила проєкт - і вже наступного дня знову у відчутті "недостатньо". Це не про жадібність і не про амбіції. Це про внутрішню порожнечу, яку нічим не вдається заповнити. Чому ми постійно відчуваємо голод - до визнання, пояснила Gаzеtа.uа психологиня Ірина Шеньє. Всередині - діра. Ззовні - досягнення Це має вигляд успіху. А всередині - тривога. Це схоже на реалізацію. Але глибоко - виснаження. Що б ви не зробили - цього ніби завжди недостатньо. І скільки б не дали - хочеться ще. Бо щось у середині - не наповнилось. "Це стан, коли емоційна потреба залишається неусвідомленою - і тому нереалізованою. Ми підміняємо її зовнішніми діями, речами, цілями. Але внутрішня "діра" не заповнюється - вона тільки ширшає", - пояснила Шеньє. Чому з'являється це відчуття постійного "мало" Часто його коріння - в дитинстві. Коли нас не помічали. Коли любов давали "за досягнення". Коли за найменшу помилку карали мовчанням. І тоді виникло базове переконання: "Мене люблять, тільки якщо я хороша", "Я маю заслужити, щоб бути потрібною", "Мене не можна любити просто так - тільки за щось". "У дорослому житті ці програми запускають нескінченний забіг: ще трохи - і нарешті буде добре. Але "добре" ніколи не настає. Бо ви не дозволяєте собі відчути: "вистачає", - додала експертка. Як зрозуміти, що ви живете у стані пустоти Після будь-якого досягнення - відчуття пустоти; Постійне внутрішнє "підганяння": треба більше, краще, швидше; Труднощі з прийняттям компліментів або вдячності; Відчуття, що вас "недостатньо люблять", "недостатньо підтримують", "не так дивляться"; Навіть у стосунках - відчуття самотності або голоду. Що з цим робити 1. Назвіть цю порожнечу - і перестаньте з нею боротися Замість "мені просто не щастить" або "я ще не досить" - скажіть: "Я зараз у контакті зі своєю потребою в теплі/визнанні/любові". "Порожнеча посилюється, коли ми її ігноруємо. Але коли ми визнаємо: "мені бракує" - ми вже не в пастці, ми у виборі", - сказала психологиня. 2. Почніть відстежувати не "досягнення", а "відчуття" Кожен день завершуйте питанням: - Що я сьогодні відчула приємного? - Що мене торкнуло? - Коли я відчула контакт із собою або світом? Це повертає від зовнішнього марафону - до внутрішнього дому. 3. Потренуйте фразу: "Мені вистачає" Навіть якщо не віриться - говоріть: - "Цього зараз досить"; - "Я зробила достатньо"; - "Я вже наповнена" "Це як новий софт для мозку. Спершу незручно, потім - стабільно. Бо звичка бути голодною - теж лише звичка", - підкреслила Шеньє. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Сила відмови: як сказати "ні" і не зруйнувати стосунки І найважливіше: найглибші порожнечі - не про те, чого не дали інші. А про те, чого ми самі собі не дозволили. Справжнє наповнення - не в "ще одній меті", не в "ще одному марафоні", не в "ідеальній версії себе". Справжнє наповнення - в моменті, коли ти кажеш собі: "Я не маю бути іншою, щоби мати право на любов". "Порожнеча не заповнюється. Вона - трансформується. Через увагу. Через турботу. Через повернення до себе - не ідеальної, але живої", - підсумувала Шеньє. Спробуйте сьогодні ввечері не бігти за новим. А обійняти те, що є. І себе в ньому. Бо саме з цього моменту починається наповнення. Тепле. Тихе. Справжнє. Війна загострила багато наших внутрішніх страхів. І тіло - одне з перших страждає під тиском стресу, емоційного голоду та соціального осуду. У сучасному світі, де стандарти краси змінюються швидше, ніж сторіс в Іnstаgrаm, все ще чимало людей носять у серці важкі комплекси через зайву вагу. Комплекс зайвої ваги - це не про цифри, це про біль. Найперше, що варто зрозуміти: комплекс - це не про тіло, це про ставлення до нього, сформоване зазвичай у дитинстві або під впливом оточення. Часто люди з нормальною вагою почуваються "товстими" через критичні слова батьків, глузування у школі або токсичні коментарі партнерів.