Gazeta.ua

Президент США Дональд Трамп може не взяти участі в саміті НАТО, який запланований на червень у Гаазі, якщо європейські країни-члени Альянсу не погодяться суттєво збільшити свої оборонні витрати. Про це повідомляє Dеr Sріеgеl, посилаючись на дипломатичні джерела. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Литва збільшить витрати на оборону після вимог Трампа За даними видання, новопризначений посол США при НАТО Метью Вітакер на кожній зустрічі Північноатлантичної ради наполягає на підвищенні оборонного бюджету союзників до 5% від ВВП. Спочатку ці вимоги викликали скепсис, зокрема в Німеччині, але зараз вони сприймаються серйозно. Саме Вітакер, за інформацією журналістів, озвучив можливість скасування візиту Трампа на саміт, якщо його вимоги не будуть виконані. Попри це, офіційних підтверджень про відмову Трампа від участі в заході наразі немає. Організатори саміту повідомили, що не отримували жодної інформації про зміну планів президента США. Раніше президент США Дональд Трамп закликав європейських союзників збільшити фінансування армії. Трамп пригрозив вийти з НАТО і зажадав від членів військового альянсу більш ніж удвічі збільшити поточний цільовий показник витрат на оборону до еквівалента 5% від обсягу виробництва.

Увечері 2 травня в центрі німецького Штутгарта автомобіль Меrсеdеs G-класу врізався в групу людей на пішохідному переході, який веде до трамвайної зупинки. Внаслідок інциденту щонайменше вісім осіб отримали травми, троє з них у критичному стані, повідомляють німецькі ЗМІ. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Ванкувері водій в'їхав у натовп людей: є загиблі а даними екстрених служб, одному з постраждалих на місці довелося проводити реанімаційні заходи, а важко травмованих доправили до лікарень міста. Серед постраждалих жінка з дитячим візком, а також маленька дитина. На фото з місця події видно понівечений візок, що лежить на трамвайних коліях. Водія позашляховика - громадянина Німеччини - затримали одразу після ДТП. Поліція поки не називає швидкість, з якою він рухався, і проводить розслідування обставин аварії. За попередніми висновками правоохоронців, йдеться про трагічну дорожньо-транспортну пригоду. Слідство не виявило жодних ознак навмисного нападу чи терористичного мотиву. 1 квітня у Австрії сталася серйозна аварія за участю мікроавтобуса та вантажівки, в результаті якої загинули і постраждали люди, серед яких були громадяни України. Інцидент стався вранці у вівторок на автомагістралі неподалік від Зеебенштайна. Мікроавтобус, що перевозив пасажирів, на великій швидкості врізався у вантажівку, яка, ймовірно, виїжджала з паркувального місця. Удар був настільки сильним, що кілька пасажирів опинилися заблокованими в салоні.

У будівлі колишнього Київського арсеналу вперше відбулися театралізовані екскурсії, присвячені історії цього військового об'єкта у ХVІІІ-ХІХ століттях. Захід організувало творче об'єднання "Ніч в Університеті". Під час екскурсії глядачі побували у відтворених локаціях того часу: майстернях, навчальній кімнаті, інспекційному кабінеті, квартирі кантоністів. Ці кабінети були відтворені на основі архівних документів, зокрема справ Київського арсеналу 1830-1860 років, які раніше не публікувались. Під час екскурсії розповідали про внутрішній розпорядок, який тоді панував. Також про повсякденне життя майстрів і солдат, а ще були озвучені маловідомі факти про викрадені речі чи спроби саботажу. Кореспондентки Gаzеtа.uа побували на екскурсії, а також поспілкувалися з організаторами й сценаристами проєкту. МОНАСТИР Масивну будівлю Київського Арсеналу видно здалеку. Товсті жовтуваті стіни, аркові вікна. Попри те, що на вулиці ще світло - у середині вже напівтемрява. Перед входом чекає чоловік у темно-зеленому мундирі з золотими ґудзиками і червоною стрічкою на кашкеті. Це не гід, а справжній майстровий Київського Арсеналу. - А хто мені повідає, що ж було на місці Неодмінного Арсеналу раніше?, - запитує у слухачів екскурсовод Владислав Гріщенко. Він тримає в руці металевий ліхтар із теплим вогником. З початку ХVІІ століття на місці Арсеналу стояла одна з найбільших обителів у Києві - Вознесенський жіночий монастир. Його збудувала Марія Магдалина (Мазепина) - мати гетьмана Івана Мазепи, яка була ігуменею монастиря у 1688-1707 роках. У 1701-1705-х коштом Марії Магдалини на місці дерев'яної Вознесенської церкви зводять монументальний кам'яний п'ятибанний собор із трьома престолами та дзвіницею, а також окрему церкву Покрови Богородиці. У 1706 році цар Петро І наказує спорудити у Києві величну фортецю. Тому вже після смерті Марії Магдалини, поразки гетьмана Івана Мазепи та епідемії в 1710-1711 роках, черниць Вознесенського жіночого монастиря переводять до Флорівського монастиря на Подолі. - Монастир пустує, а Вознесенський собор слугує парафіяльною церквою для жителів Печерська та солдатів на службі, - продовжує гід. - У 1750 році імператриця Єлизавета видає указ про спорудження на цьому місці великого артилерійського магазину. Спочатку планували будувати дерев'яні приміщення в яких би зберігали всю артилерію, що знаходиться на Печерську. Проте дерево легко спалахує і вже в 1783 році починається історія кам'яного Київського арсеналу. Будівлю, відому сьогодні як Київський Арсенал, зведено на початку ХІХ століття як Неодмінний арсенал - центральне військове підприємство у Києві. Назва "неодмінний" підкреслювала його особливий статус: арсенал мав постійно підтримувати боєздатність гарнізону, забезпечуючи ремонт, виготовлення та зберігання озброєння. Це була одна з ключових ланок у військовій інфраструктурі Київської фортеці. Київський Арсенал - це великий кам'яний комплекс у формі замкнутого прямокутника з внутрішнім двором. Спроєктований у стилі класицизму. Фасади симетричні, із рядами аркових вікон. Всередині - зали з високими стелями, цегляними колонами та широкими проходами, що створювали простір для переміщення військової техніки та зберігання боєприпасів. Внутрішній двір слугував робочою зоною, відкритим майданчиком для навчання, ремонту й маневрування. БЕЗКОШТОВНІ ЕКСКУРСІЇ Організаційною частиною "Ночі у Київському Арсеналі" опікується менеджерка з партнерств і комунікацій творчого об'єднання "Ніч в Університеті" Олександра Іванова. Вона зустрічає біля реєстраційного столу, координує акторів і паралельно слідкує, чи встигла кожна група на свою локацію, а також готується до ролі черниці в одній зі сцен. Попри метушню, знаходить кілька хвилин, щоб розповісти про історію об'єднання і саму подію. - Цього разу я курую все, що тут відбувається, бо наш керівник служить - його викликали на завдання, - пояснює вона. - Нашому об'єднанню вже майже дев'ять років. Ми починали з нічних екскурсій у Червоному корпусі КНУ, а з часом зрозуміли, що Київ - це суцільна історія. Так з'явилися проєкти в Софії Київській, у Національному художньому музеї, в Лаврі, у музеї Другої світової. Арсенал був нашою давньою мрією. Ми почали з ними перемовини ще в 2019-му, але ковід, війна - все переносилося. І ось нарешті! Арсенал для глядачів знайомий переважно як мистецький простір, але його історія набагато глибша - саме тому команда хотіла повернути цю пам'ять місту. - Його збудували ще в 1803 році як військовий об'єкт, який довго залишався засекреченим. Про нього мало говорили, мало досліджували. І от тепер ми можемо показати іншу сторону цієї будівлі. Це дуже цінно - витягнути з тіні речі, які приховувалися роками. Суть проєктів - не просто переказати історію, а зробити її відчутною. Театралізовані екскурсії - це поєднання факту і гри, дослідження і театру. Розшифровували справи ХІХ століття, пов'язані з цією будівлею - У нас завжди є екскурсовод, який водить глядачів маршрутом. Але це не звичайний гід - він частина вистави. У Лаврі це був монах, в університеті - студент, тут - військовий з Арсеналу. По ходу маршруту глядачі потрапляють у мінісцени, де одна за одною оживають події. Глядачі не залишаються осторонь - на кожній локації їм пропонують взаємодію. Хтось виходить у ролі вартового, хтось пробує заряджати рушницю, хтось тримає плакат на протесті. Команда працює на ентузіазмі, але дуже серйозно ставиться до джерел. Над сценарієм працюють історики, багато хто з яких - випускники чи студенти історичного факультету КНУ ім. Тараса Шевченка. - До Арсеналу ми готувалися серйозно. Частина нашої команди працювала в архівах - розшифровували справи ХІХ століття, пов'язані з цією будівлею. Ми натрапили, наприклад, на запис, що в 1814 році на території Арсеналу забився сортир, - посміхається Олександра. - І ми це розповідаємо! Це дрібниця, але жива. Так само - історія про вкрадену шубу і за скільки її продали. Такі деталі не менш важливі, ніж великі дати. Підготовка до таких екскурсій триває місяцями. Перший етап - архіви, концепт, тексти. Потім - репетиції, логістика, костюми, реєстрації. У підготовці беруть участь понад 80 людей. Усе тримається переважно на волонтерських засадах. - Ми робимо це не щовихідних. Це не комерційний проєкт. Це наша подяка Києву. Це місто нас виростило, і ми хочемо щось повернути йому у відповідь, - додає Олександра. Екскурсії проводять безкоштовно. Відвідувачам треба заплатити лише за вхідний квиток до Мистецького арсеналу. Олександр Грабар - один із найдосвідченіших учасників "Ночі в Університеті". До творчого об'єднання він долучився ще у 2016 році, коли проєкт тільки починався. За вісім років встиг зіграти десятки ролей, написати сценарії для власної локації й навіть порахував: ця екскурсія - вже сорок восьма в його досвіді. - Сценарії ми зазвичай пишемо після того, як керівник об'єднання - Олексій Руденко - визначить епоху. Цього разу це ХІХ століття, Арсенал у 1860-х. У нас, наприклад, локація присвячена муштрі, щорічним звітам і приїзду інспекції. Ми показуємо, як солдат "чіхвостили" перед керівництвом, як усе відбувалося у звітних документах, - розповідає Грабар перед початком екскурсії. Стоїть у зеленому мундирі, у руці тримає сиву штучну бороду. Сценарій писали на основі архівних матеріалів. До підготовки долучилися учасники, які працювали з архівами Арсеналу. Справи розшифровували, а далі - справа за творчістю: вигадати сюжет, підібрати героїв. Гумор - обов'язковий елемент, каже Олександр. Без нього - це лише сухий фактаж, який складно дивитися. Сценарії він зазвичай пише разом із колегою, підбираючи персонажів не лише за історичними характеристиками, а й за типажем тих, хто їх гратиме. Сам Грабар - випускник історичного факультету КНУ ім. Шевченка. Магістратуру закінчив у 2020 році, але досі залишається частиною команди. - Головне - це зв'язок з аудиторією, - каже Грабар. - У нас завжди є інтерактив. Наприклад, зараз хлопці попереджають: "Скоро прийде генерал, відповідайте "так точно"". І от учора дві дівчини настільки вжилися в роль, що відповідали мені "так точно" на кожну репліку. ЧЕРНИЦІ ТА МАЙСТЕРНЯ ЗІ ЗБРОЄЮ Владислав Гріщенко проводить всередину. У приміщенні прохолодно, чути відлуння кроків від високих стель. Цегляні стіни й бетонна підлога віддають холодом. Світла небагато: лише ліхтар у руках провідника і кілька ламп. Раптом зі скрипом відчиняються ворота до внутрішнього двору. Сполохані черниці у довгих рясах проводять відвідувачів до двору і роздають у руки плакати з написами: "Руки геть від святині!", "Мазепа не дозволив би!". - Собор весь час стояв, його ще Марія Магдалина побудувала. А вони взяти і знести його хочуть! Забудувати його тим своїм арсеналом, поставити гармати, рушниці, все на світі, - звертається роздратовано ігуменя Марфа до відвідувачів, - Наші сестри тут камінь за каменем возносили, монастир зводили, будували. Тут їхні могили! Ви хоч могили ті залиште! Перша сцена театралізованої екскурсії розгортається на внутрішньому дворі Арсеналу. Тут посеред сухої трави монахині застерігають військових від будівництва військового обʼєкту на території монастиря. Ігуменя Марфа заявляє, що Флорівський монастир відмовляється постачати цеглу на спорудження Арсеналу. Тоді ж військове керівництво знаходить нового постачальника і демонструє проєкт масштабного будівництва. Зараз у її стінах є цегла, яку замовляла ще Марія Магдалина Будівництво, розпочате військовим інженером Карлом де Шардоном, було завершено лише у 1801 році київським купцем Михайлом Григоренком. Будівлю Арсеналу звели з жовтої київської цегли без застосування зовнішнього тинькування. Завдяки особливим властивостям місцевої глини цегла набувала характерного жовто-бурштинового відтінку, за що сучасники називали Арсенал "порцеляновим". - Вознесенський жіночий монастир повністю розібрали з фундаментом. Проте цеглу зберегли й використали для побудови Арсеналу, - додає Владислав показуючи на стіни. - Тож навіть зараз у її стінах є цегла, яку замовляла ще Марія Магдалина-Мазепина. Приміщення Арсеналу поділялися за функціональним призначенням: майстерні для ремонту гармат і виготовлення деталей, складські зони, допоміжні підсобки, оглядові зали, кабінети керівництва. Частина залів мала виключно адміністративне призначення - тут готували звіти, проводили інспекції й вели документацію. За планом в лівому крилі Арсеналу був спроєктований великий збройний зал, який вміщував близько 52,8 тис. піхотних і 13 тис. кавалерійських рушниць. Більше 11 тис. пістолів та 50 тис. шабель і палашів. Піднімаємося сходами і проходимо до колишнього складу, де зберігали близько 25 тис. рушниць. - Тут проходив їх огляд і ремонт. Станом на липень 1811 року повідомляється, що Наполеон незабаром може вторгнутися в кордони імперії і навіть піти на Київ. Тоді ж стається велика пожежа на Подолі, коли згорає майже вся нижня частина міста, - розповідає гід. - Ходять чутки, що за підпалом стоять французькі шпигуни. На Київщині ж готується ополчення і створюються козацькі полки. Та Арсенал продовжує нарощувати темпи виробництва і ремонту. Лише за 1812 рік в ньому виготовили 134 гармати, а за часи війни з Наполеоном: 434 гармати, 40 тис. рушниць і пістолів, 35 тис. пік та шабель. Поставляють запчастини, ремонтують пошкоджені артилерії. - Людей бракує, тому на допомогу Київський магістрат відсилає 15 ковалів та 35 молотобійців. А все це відбувається тут, на другому поверсі у майстерні. Як же саме це виглядало, ми з вами зараз і дізнаємось на інспекції ремонтної майстерні Арсеналу 1811 року, - говорить гід. У майстерні темно і немає вікон. Посеред зали - робочий стіл з різними інструментами. Відвідувачам показують і розповідають про зброю, пропонують зарядити рушницю та гармату. Після короткої театральної сцени переходимо до наступної зали - у трактир. Відвідувачі сідають за столами на деревʼяних лавах. Їх пригощають закусками та напоями. У невимушеній атмосфері актори зачитують рапорти про пияцтво, крадіжки, а також про самовільне відлучення з казарми майстерного арсенальної команди Івана Задніпряного, виробництво ним у казенній майстерні виробів для приватного продажу та викрадення чорної баранячої шуби у капітана. Після сцени у трактирі група переходить до квартири кантоністів - сини військових, яких у Російській імперії з раннього віку віддавали на військову підготовку. У кімнаті відтворено побут: дерев'яний стіл, скромні особисті речі. Троє жінок та троє чоловіків випивають і обговорюють план крадіжки ящиків зі штиками. За архівною справою 1840-х років, військові майстри організували винесення складського озброєння, переодягнувши своїх дружин в арсенальну форму. Вони намагалися винести штики під верхнім одягом, і саме цей епізод розігрується акторами. За майстрами був суворий нагляд. Найчастішим порушенням було недотримання уніформи. - А от перелік покарань був різноманітним і куди суворішим для нижніх чинів. Це були і розжалування, і побиття лозинами, і шпіцрутенами - довгими дротами, а також арешти, - пояснює екскурсовод Владислав. - Щодо офіцерів також були доволі серйозні покарання - догани, позачергові наряди, звільнення з посади чи переведення. Далі екскурсанти потрапляють до Музею арсеналу. У 1841 році при Київському арсеналі створили внутрішній музеум - невелику експозицію зразків озброєння, військового спорядження та технічних розробок, які зберігалися або виготовлялися на території комплексу. Цей музей не мав публічного статусу і призначався переважно для навчальних або службових потреб. Інформація про його існування міститься лише в окремих архівних справах і до сьогодні не фігурує у відкритих наукових дослідженнях. Тут демонструють, як відбувалось навчання з різних дисциплін та різні зразки озброєння. Також у документах розкривається внутрішня структура підготовки працівників. Діти могли долучатися до навчання з трьох-чотирьох років, а з 12-13 - працювати разом із майстрами. Усі працівники, навіть цивільні інженери й архітектори, формально вважалися частиною військової структури. Жили вони не на території арсеналу, приміщення комплексу використовувалися виключно як виробничі. Завершується маршрут у кімнаті, де актори розігрують сцену перевірки та зачитування звіту порушень. Його складено на основі реальних архівних документів. У сцені демонструється, як проходила муштра, які порушення виявлялися під час інспекцій і як формувалась офіційна звітність про діяльність арсеналу. Робочий день майстрових арсеналу спочатку тривав 8 годин - з 6:30 до 17:30 з годинною перервою на обід. Однак у 1850-х роках тривалість зміни зросла до 12,5 годин: з 5:00 ранку до 11:00 і після перерви з 13:30 до 20:00. До роботи нерідко залучали учнів, хоч адміністрація формально намагалась їх обмежити. За архівними даними, умови праці були важкими, особливо на допоміжних роботах. Наприклад, частина робітників працювала просто неба в будь-яку погоду, а лісозаготівля традиційно проводилася взимку. Як наслідок, у 1809 році від хвороб померло 5 робітників, у січні 1813-го захворіло 28 осіб, а у 1833 році - 20 майстрових загинули від туберкульозу, лихоманки та запалень. До 1853 року хвороба не була підставою для звільнення від роботи. Оплата праці здійснювалася грошима і продуктами. Нижні чини і кантоністи отримували борошно і крупу. А грошима - 5 коп. на день, тобто до одного карбованця 30 коп. на місяць. Відпустки та премії робітникам видавали, але за особистим розпорядженням імператора. ПРИВИД АРСЕНАЛУ - До початку розкопок у 2005 році ходили чутки, що на території арсеналу могла бути похована мати Івана Мазепи - Марія Магдалина, - розповідає Владислав Гріщенко після екскурсії. - Говорили, що її могилу замурували під час будівництва, і що її привид досі нібито ходить цими стінами. Але жодних слідів так і не виявили. Місце поховання досі офіційно не встановлено. На території арсеналу зберігся колодязь, який пов'язують з монастирською забудовою ще до зведення військового комплексу. Він залишався в користуванні ще понад сто років після передачі арсеналу артилерійському відомству. Інші архівні документи свідчать, що в стінах арсеналу були поширені побоювання щодо масонського впливу. В одному з наказів 1838 року зазначалося: кожен офіцер, який вступає на службу до арсеналу, мав надати підтвердження, що не є членом масонської ложі. Є в архівах і курйозні історії. У 1839 році троє майстрів викрали килим у командира арсеналу полковника Даронова й намагались продати його на Лавській вулиці. В іншій історії йдеться про вже згадану спробу викрасти зі складу штики. - Ми нічого не вигадуємо. Ці речі зафіксовані в офіційних справах. Більшість із них досі ніде не публікувались. Наукове середовище майже не торкалося теми внутрішнього життя старого Київського арсеналу. Через його військовий статус доступ до джерел був обмеженим. Тому тут ми фактично вперше відкрили ці матеріали широкій публіці, - говорить наостанок Владислав.

У п'ятницю, 2 травня, Укрзалізниця отримала шість нових плацкартних вагонів на 58 місць кожен. Уже цими вихідними вони курсуватимуть у складі двогрупного поїзда №22/21104/103 за маршрутом Львів - Харків, Краматорськ. Про це повідомили в пресслужбі компанії. Це перша в історії незалежної України закупівля саме плацкартних вагонів - усі вони виготовлені на Крюківському вагонобудівному заводі та мають низку важливих оновлень. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Квитки вже у продажу: новий потяг з Києва до Кам'янця-Подільського курсуватиме в квітні й травні Зокрема, пасажири отримають зручніші умови: м'які спинки на бокових полицях, оновлену конструкцію сходів для легшого підйому на верхні місця та мініперегородки, що забезпечують більше приватності. Під нижніми полицями тепер є спеціальне місце для габаритної ручної поклажі таких як туристичні валізи або військові рюкзаки. Також покращено функціональність верхніх полиць: з'явилися розкладні індивідуальні столики та місця для сидіння. Інтер'єр став світлішим завдяки новій оббивці й оновленому освітленню. Особливу увагу приділили потребам людей із порушеннями зору: у вагонах є контрастне маркування ручок і поручнів, навігація шрифтом Брайля на зручній висоті, а нумерація місць дублюється об'ємним друком. Кожне місце обладнане розетками з USВ та Тyре-С, а також індивідуальними світильниками з трьома режимами. Стандартними залишаються кондиціонери, вакуумні туалети та пеленальні столики. Ці вагони - частина замовлення з 66 одиниць, зробленого в 2023 році в межах державної програми оновлення залізничного рухомого складу. Укрзалізниця повідомила про відновлення стабільної роботи своїх онлайн-сервісів для продажу квитків та інших послуг у мобільному додатку після масштабної кібератаки на систему залізниці. У мобільному додатку вже доступне планування подорожей з пересадками, а протягом дня планується відновлення онлайн-табло з розкладами поїздів на станціях.

Сили оборони спрямовують зусилля на зрив планів наступів військ РФ та виснаження їхнього бойового потенціалу. З початку доби відбулося 139 бойових зіткнень, противник завдав 59 авіаційних ударів, використавши 93 керовані бомби, 988 ударів дронами-камікадзе, здійснив понад 4200 обстрілів позицій наших військ та населених пунктів. Про це Генштаб повідомив у звіті. На Харківському напрямку Сили оборони відбили три ворожі штурми в районі Вовчанська. Ворог п'ять разів атакував наші укріплення на Куп'янському напрямку в районах населених пунктів Колісниківка, Нова Кругляківка та Загризове, одне боєзіткнення триває дотепер. На Лиманському напрямку сьогодні російські війська 21 раз штурмували позиції українських захисників поблизу населених пунктів Нове, Зелена Долина, Колодязі, Мирне, Сергіївка, Греківка та Копанки, три бої тривають до цього часу. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Зеленський провів Ставку щодо ефективності застосування ППО На Сіверському напрямку Сили оборони відбили один штурм ворожих військ в районі Білогорівки. Сьогодні наші війська відбили сім атак противника в районі Часового Яру та в бік Новомаркового і Білої Гори на Краматорському напрямку, на даний час точиться бій. На Торецькому напрямку окупанти за сьогодні вісім разів штурмували позиції наших оборонців поблизу Торецька, Кримського, Дружби та Сухої Балки. Дотепер триває одне боєзіткнення. На Покровському напрямку впродовж дня ворог здійснив 53 штурмові та наступальні дії. Активність російських окупантів спостерігалася в районах населених пунктів Водяного Другого, Новоторецьке, Єлизаветівка, Лисівка, Даченське, Шевченко, Котлине, Удачне, Надіївка, Котлярівка, Преображенка та Андріївка. Бої не вщухають до цього часу у 10 локаціях. За попередніми підрахунками, сьогодні наші воїни ліквідували 207 та поранили 200 окупантів на даному напрямку; знищили п'ять автомобілів, три багі, 19 мотоциклів, два квадроцикли, гармату, шість БпЛА, засіб супутникового зв'язку, генератор, пункт управління БпЛА; також суттєво пошкоджено п'ять автомобілів, п'ять мотоциклів, квадроцикл та танк противника. На Новопавлівському напрямку загарбники здійснили 17 атак на позиції українських військ, противник намагався просунутися в районах Рівнополя, Привільного, Розливу, Костянтинополя, Бурлацького, а також в напрямку Одрадного та Багатиря. Три боєзіткнення наразі триває. На Гуляйпільському напрямку, в районі населеного пункту Високе (кол. Червоне), Сили оборони успішно відбили шість ворожих атак. На Оріхівському напрямку відбулося п'ять боєзіткнень в районах населених пунктів Щербаки, Мала Токмачка та Степове, досі триває один бій. На Придніпровському напрямку ворог наступальних дій не проводив. Сили оборони України на Курському напрямку сьогодні відбили 17 атак загарбницької армії, ще два боєзіткнення залишаються незавершеними; противник завдав 10 авіаційних ударів, скинувши при цьому 17 КАБ, також здійснив 210 обстрілів, з яких 14 із систем залпового вогню. На інших напрямках суттєвих змін в обстановці не відбулося. Сили оборони України, як заявив президент Володимир Зеленський, продовжують виконувати завдання на території Курської та Бєлгородської областей.

Стівен Міллер, головний політичний радник Дональда Трампа, вважається основним кандидатом на посаду радника президента США з питань національної безпеки, яку наразі тимчасово обіймає держсекретар Марко Рубіо. Про це повідомляє Ахіоs з посиланням на джерела в Білому домі. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Венс прокоментував переведення Волца на посаду посла в ООН Міллер один із найближчих союзників Трампа ще з часів його першої каденції. Наразі він курує політику у сфері внутрішньої безпеки і відомий своїм жорстким підходом до імміграційних питань. За даними джерел, він демонструє ефективну роботу та тісну взаємодію з Рубіо, що підвищує його шанси на нове призначення. У Білому домі вважають, що завдяки Міллеру Рада національної безпеки зможе працювати як годинник та стане набагато продуктивнішою, ніж нинішня, яка функціонує з обмеженим штатом. Водночас деякі співрозмовники не виключають, що Міллер може відмовитися від посади, якщо вона відверне його від стратегічно важливих для нього питань імміграції. Поки що виконання обов'язків радника з нацбезпеки залишається за Марко Рубіо, який, за словами джерел, надто завантажений керівництвом Державного департаменту. Віцепрезидент США Джей Ді Венс заявив, що переведення Майка Волца з посади радника з національної безпеки на роботу в ООН - це підвищення, а не звільнення. Венс обурився інформації, яка лунає в ЗМІ. "Його (Волца - Gаzеtа.uа) не відпустили. Його призначають послом в ООН, що, звичайно, є затвердженою Сенатом посадою. Я думаю, можна навести вагомий аргумент, що це підвищення", - сказав Венс.

Сили оборони України продовжують виконувати завдання на території Курської та Бєлгородської областей. Так, з його слів, сьогодні кілька разів доповідав Головком Олександр Сирський. Про це президент Володимир Зеленський заявив 2 травня у зверненні. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Зеленський провів Ставку щодо ефективності застосування ППО "Особлива увага ситуації на Донеччині, зокрема на Покровському напрямку, на деяких інших напрямках. Продовжуємо діяти і на території Курської та Бєлгородської областей. Росія продовжує відмовлятись від повного, тривалого припинення вогню вже всі партнери втомились від цих російських маніпуляцій. Ми захищаємо наші позиції, ми будемо діяти відповідно як на фронті, так і в наших діях на російській території. Війна має відчуватись там, звідки вона і прийшла", акцентував президент. Він також переповів інші деталі ставки, зокрема, були доповіді про забезпечення наших бригад, про комплектацію підрозділів. "А також дуже детально про українську ракетну програму, наші ракетні розробки, виробництва. Завдання максимально прискорювати створення української балістики. Наша далекобійність це чітка та ефективна гарантія безпеки для України". Президент Володимир Зеленський заявив про намір максимально прискорити створення української балістичної зброї. Він зазначив, що на засіданні заслухали доповіді щодо забезпечення бригад та комплектації підрозділів.

У п'ятницю, 2 травня, російські війська завдали удару по Харкову ударними безпілотниками типу Shаhеd. У місті зафіксовано серію вибухів, про що повідомив міський голова Ігор Терехов. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Харків атакували ворожі дрони: на АЗС виникла пожежа "Харків перебуває під атакою ворожих БПЛА. У місті пролунав вибух. На дану хвилину маємо інформацію про влучання ворожих БПЛА у двох районах міста. Прошу всіх бути обережними, в напрямку Харкова ще летять шахеди!",- зазначив мер. Очільник обласної військової адміністрації Олег Синєгубов підтвердив, що мешканці одного з районів почули потужні вибухи. "Повідомлень про постраждалих не надходило. Відомо, що ворожі дрони влучили в об'єкти в двох районах. На місця прямують екстренні служби", - написав він. Раніше Повітряні сили України попереджали про активність ворожих дронів у напрямку Харкова та можливу загрозу авіаударів керованими авіабомбами (КАБ) по області. Оновлено 22:40. Терехов повідомив, що у місті зафіксовано 17 прильотів у різних локаціях. Зафіксовані пожежі на місцях прильотів. Кількість постраждалих зросла до 35 людей. Також відомо про удар ворожого БПЛА по приватному будинку. Внаслідок атаки російських БПЛА на Харків в ніч на 30 квітня зросла кількість постраждалих до 47, серед них є діти. Пошкоджено багато будівель та автомобілів у різних районах міста.

У п'ятницю, 2 травня, російські війська завдали удару по Харкову ударними безпілотниками типу Shаhеd. У місті зафіксовано серію вибухів, про що повідомив міський голова Ігор Терехов. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Харків атакували ворожі дрони: на АЗС виникла пожежа "Харків перебуває під атакою ворожих БПЛА. У місті пролунав вибух. На дану хвилину маємо інформацію про влучання ворожих БПЛА у двох районах міста. Прошу всіх бути обережними, в напрямку Харкова ще летять шахеди!",- зазначив мер. Очільник обласної військової адміністрації Олег Синєгубов підтвердив, що мешканці одного з районів почули потужні вибухи. "Повідомлень про постраждалих не надходило. Відомо, що ворожі дрони влучили в об'єкти в двох районах. На місця прямують екстренні служби", - написав він. Раніше Повітряні сили України попереджали про активність ворожих дронів у напрямку Харкова та можливу загрозу авіаударів керованими авіабомбами (КАБ) по області. Внаслідок атаки російських БПЛА на Харків в ніч на 30 квітня зросла кількість постраждалих до 47, серед них є діти. Пошкоджено багато будівель та автомобілів у різних районах міста.

Президент Володимир Зеленський заявив про намір максимально прискорити створення української балістичної зброї. Про це він повідомив 2 травня у своєму зверненні після засідання Ставки верховного головнокомандувача. Він зазначив, що на засіданні заслухали доповіді щодо забезпечення бригад та комплектації підрозділів. Особливу увагу приділили ракетній програмі, вітчизняним розробкам і виробництву. "Завдання - максимально прискорювати створення нашої української балістики. Наша далекобійність - це чітка та ефективна гарантія безпеки для України", - наголосив Зеленський. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Зеленський провів Ставку щодо ефективності застосування ППО Президент підкреслив важливість розвитку власної далекобійної зброї. За його словами, це має стати елементом стримування і гарантією безпеки. Раніше він вже повідомляв, що понад 40% озброєння, яке застосовується на фронті, вироблено саме в Україні. Для підтримання миру Україні необхідно отримати гарантії безпеки від європейських країн, і президент Володимир Зеленський повинен це визнати. Міністр фінансів США Скотт Бессент зазначив, що США хочуть передати відповідальність за надання таких гарантій безпеки Європі.