Gazeta.ua

У липні сталися дві події, що різко загальмували євроінтеграцію України. Відбулися вони швидко і несподівано. Це переформатування уряду та історія з недоліквідацією НАБУ та САП. Отже, як зазаначають правники-міжнародники, заміна уряду, що відбулась 17 липня відтерміновує вступ України до ЄС на один-два роки. Про новий уряд говорили багато й різного, але саме євроінтеграційний аспект випав із поля зору. Звісно, він не такий цікавий широкому загалу, як нові-старі персони на чолі міністерств. Питання - навіщо змінювати уряд та чим новий відрізняється від старого, адже навіть міністри ті самі, тільки в інших кабінетах, - ми не будемо порушувати, тема стосується інших аспектів. Як зміна уряду гальмує наш вступ до ЄС? Приєднання до Європейського Союзу це складні переговори й ще складніша реалізація досягнутих домовленостей. Усе за багатьма пунктами від довкілля й аграрного сектору до способів визначення забруднення повітря чи роботи громадського транспорту. Із заміною уряду злетіла усталена переговорна структура з ЄС Тож, із заміною уряду злетіла усталена переговорна структура з ЄС. Адже зазвичай саме заступники міністрів є головами робочих груп. А нові міністри зазвичай приводять собі нових "замів". До того ж, як уже зазначала Gаzеtа.uа, ми примудрилися знову обʼєднати три міністерства економіки, аграрної політики та екології в одне. А тут окремий товстий том перемовин, котрий наразі незрозуміло хто опанує. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чи справиться новоспечений міністр Олексій Соболев з відомчим монстром? Зрозуміло, що для визначення хто і за що відповідатиме вже зараз у переговорах із ЄС, потрібен час. "Працівники, які вели ці переговори, в шоці, не розуміють, де вони й що роблять. Щоб це розрулити, треба один-два роки. Так було в інших країнах-кандидатах, коли міняли уряд. Тому європейці нам радили в жодному разі не міняти переговірну інституційну структуру, зокрема переговірників", зазначила виконавча директорка Українського центру європейської політики, котрий давно займається євроінтеграційною тематикою Любов Акуленко. Червона лінія Ще одне гальмо натиснули 22 липня. Так само несподівано в Раді внесли правку до законопроєкту, який був покликаний спростити життя родичам зниклих безвісти. І цей закон ухвалили в другому читанні. Правка виявилась революційною - вона обнулила незалежність створених після Революції гідності двох антикорупційних органів: НАБУ (Національного антикорупційного бюро) і САП (Спеціальної антикорупційної прокуратури), які працювали в парі. Про це написано вже багато, - не переповідатимемо. Ключові представники ЄС неодноразово звертались до президента Зеленського, аби він ветував підтриманий парламентарями законопроєкт До 23 липня в Дорожній карті Україна ЄС особливих вимог щодо антикорупції не було. Адже Україна мала достатню інституційну інфраструктуру. А 22 липня її ліквідували. Ключові представники ЄС неодноразово звертались до президента Зеленського, аби він ветував підтриманий парламентарями законопроєкт. У нього було протилежне бачення. Щоправда, під тиском вулиці 31 липня НАБУ та САП повернули попередній незалежний статус, але сам прецидент продемонстрував схильність державних органів до авторитаризму, що також гальмує входження України до Євросоюзу. Тож тепер ЄС може просто тягнути переговори нескінченно, як це відбувається із Сербією та Туреччиною. У ЄС уже є авторитарна і корупційна Угорщина, тому нові країни, де політична влада намагається підім'яти під себе структури, котрі мають запобігати авторитаризму, а серед них і антикорупційні органи, європейцям непотрібні. У демократичних країнах незалежність судової влади, прокуратури, антикорупційних органів, центральних банків і виборчих комісій це запобіжник від зловживань. Вона забезпечує контроль над владою, ефективну протидію корупції, захист прав громадян, що, своєю чергою, формує довіру до влади. Тому те, що сталось 22 липня, нехай і вже виправлено та переписано начисто, але є червоною лінією для ЄС, що занурить її в нові тривалі роздуми. На цей раз хочеться помилитись і сподіватися, що тут ми дмухаємо на холодне. Твердо стверджувати, що 22 липня була продемонстрована усвідомлена політика Банкової, ми поки що не можемо. Не ліричний антикорупційний відступ Отже НАБУ та САП повернули незалежність від державних органів влади, але це навряд чи зможе вплинути на прискорення нашої євроінтеграційної ходи. Чималою мірою не лише через вищезаначні причини, а й тому, що й до роботи НАБУ та САП суспільство також має претензії. Головна з яких вони не стали стовідсотковими "воїнами світла", а в декотрих ситуаціях самі включалися в процес. НАБУ часто ігнорувало права людини під час обшуків, зливало через близьких публічних осіб деталі справ у медіа; у детективів НАБУ, які претендували на вищі посади, під час конкурсних слухань виявляли дорогі активи, походження яких вони не могли пояснити; фігуранти справ опинялися за кордоном; самі справи після гучних піар-оголошень тягнулися нескінченно довго. І цей список, як і "гріхів" влади також можна продовжувати. Проте "набушники", як ніхто з правоохоронців до цього, зуміли витягнути на світло складні корупційні схеми. Наприклад, схему розкрадання землі в Києві. Навіть збили з посади вже колишнього суддю Павла Вовка, який вирішив, що підміняє собою всю державу. Але вироків суду в ключових справах НАБУ вкрай мало, хоча в нас створений і ретельно відібраний спеціальний антикорупційний суд. Водночас НАБУ зберігало незалежність від президента Володимира Зеленського, а саме існування незалежної державної інституції відіграє важливу роль для збереження демократії, навіть коли працює недосконало. Тобто краще погане незалежне НАБУ, ніж таке саме погане, але підконтрольне президенту. Принаймні, для нашого устремління до Євросоюзу. І переформатування уряду, і ліквідація незалежності НАБУ вписується в попередню логіку дій влади. Тому логічно, що виникають питання: чи не завернули в новий закон відновлення незалежності НАБУ та САП якість хитрі правки, котрими можна буде смикати антикоруціонерів. Доливають масла у вогнище недовіри й кілька інших прикладів. Наприклад, непризначення керівника БЕБ (Бюро економічної безпеки), хоча він виграв конкурс, пройшов відбір. Зазначимо, що осаннім часом більшість конкурсів на держпосади ігноруються. Сюди ж варто віднести й ситуацію, коли без рішення суду накладено санкції на опозиційного політика Петра Порошенка. А ще так і не призначено шістьох суддів Конституційного суду, а сам КС довгий час узагалі не міг працювати, бо не мав достатньої кількості суддів. У кабінеті президента місяцями й роками лежать не підписані, хоч і ухвалені десятки законів. І цей список можна продовжувати.