Gazeta.ua

26 червня 1954-го армія із застосуванням танків придушила Кенгірське повстання в'язнів біля міста Жезказган у Казахстані. Воно тривало 42 дні. Взяло участь більше 4 тис. українців. Після смерті Сталіна багатьох в'язнів ГУЛАГу влада амністувала звільнили більш ніж 1 млн. До них не зараховували так звані "антирадянські елементи". Їхнє утримання в таборах стало ще жорстокішим - тяжка праця на копальнях, постійний голод, заборони і покарання. Перші прояви опору у Кенгірі почалися наприкінці 1953-го. Адміністрація реагувала по-різному. Подекуди йшла на лібералізацію внутрішнього режиму, певне нормування використання рабської праці. В інших управліннях доходило і до затягування виконання розпоряджень, які йшли в ГУЛАГ із Москви. Взимку 1953-го табірна охорона тричі самовільно відкривала вогонь по ув'язнених, загинуло кілька чоловік. У квітні 1954-го до 2 тис. в'язнів кілька днів не виходили на роботу, 14-15 квітня до праці не вийшли усі ув'язнені 2-ї зони в знак протесту проти побиття одного із засуджених. У "Степлазі" перебували переважно молоді націоналісти після 1920 року народження члени ОУН, балтійські партизани, колишні солдати й офіцери Червоної армії з тривалими термінами ув'язнення, нерідко й з додатковими за дійсні чи вигадані "злочини", здійснені у таборах. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Більшість - українці. В'язні табору в Росії підняли повстання В ніч на 24 травня політв'язні почали повстання. Вибили колодою отвір у саманній загороді до жіночої зони. Всю адміністрацію вигнали за межі табору. Розібрали мури між зонами, збудовали барикади та виставили охорону. Над їдальнею повстанці вивісили червоно-чорний прапор. 26 червня вранці комісія МВС по радіо зверталася до повсталих з вимогою здатися, повідомили про введення військ. Після цього в зону рушили 1,6 тис. солдатів, з сотнею вишколених собак, три пожежні машини, пять танків Т-34 1-ї мотострілецької дивізії військ НКВС імені Федора Дзержинського. Загинуло більше 35 в'язнів, 543 отримали тілесні пошкодження. Із солдатів - 40 поранені та контужені. У повстанні брало участь 5392 бранці 3-го табірного відділення Степлагу. В тому числі 43 % - жінок. У ніч на 17 травня 1954-го почалося повстання в'язнів табору в селищі Кенгір в Казахстані. Повстали політв'язні, яких не амністували після смерті диктатора Йосипа Сталіна. У таборі було багато українців та вихідців з країн Балтії. Вони почали демонструвати непокору. Щоб зламати в'язнів, у табір направили 1,4 тис. кримінальних злочинців. Вони не любили політв'язнів. Але націоналісти не терпіли знущань кримінальних. Ті були змушені укласти договір про співпрацю проти табірної адміністрації. Під час початку повстання вартовий застрелив 13 людей і поранив 33. Політв'язні на чолі з волинським членом ОУН Віталієм Скіруком розгромили штрафний і слідчий ізолятори. Повстанці виготовили 25 листівок російською й казахською накладом понад 700 примірників. 19 тис. в'язнів відмовилися виходити на роботу. Люди готували саморобні ножі, списи, гранати з пляшок. Вимагали припинити свавілля адміністрації та видати винних у масових розправах.