Gazeta.ua

У червні цього року, на тлі загрози подальшого просування РФ, низка країн здійснили кроки по виходу з Оттавської конвенції із заборони протипіхотних мін. Україна, Польща, Фінляндія та країни Балтії можуть створити мінний пояс безпеки від РФ. Відновлення виробництва протипіхотних мін відбуватиметься локально, коштом самих держав. Бо країни ЄС і НАТО, які залишаються учасниками Оттавської конвенції, будуть юридично обмежені у можливості допомагати, розповів Еспресо аналітик Національного інституту стратегічних досліджень Олексій Їжак. "Таким чином, на початку 2026 року країни Балтії, Фінляндія, Польща та Україна можуть виявитися об'єднаними у своєрідну "коаліцію протипіхотних мін" для стримування російських територіальних зазіхань. Така коаліція, ймовірно, існуватиме впродовж тривалого часу на тлі збереження загальноєвропейського курсу на заборону протипіхотних мін", - зазначив експерт. Кошти ці держави виділятимуть, як у національному, так і в коопераційному форматі між Україною, Польщею, Фінляндією та країнами Балтії. "Стаціонарна мінно-інженерна оборона може бути ефективним засобом стримування, якщо вона інтегрована в багаторівневу систему, що включає спостереження, сили швидкого реагування та чітко визначені правила застосування", - наголосив Їжак. Ефективний приклад "мінного поясу" від зазіхань іншої держави - є на кордоні Південної Кореї і КНДР. Демілітаризована зона у Кореї простягається на 250 км уздовж 38-ї паралелі та має номінальну ширину 4 км. І вже 70 років цей "пояс" убезпечує від нападу КНДР. За підрахунками експерта, повне відтворення корейської моделі для України, Польщі, країн Балтії та Фінляндії вимагало б понад 55 млн мін, що створює значні виклики у сфері виробництва, логістики та політичної доцільності. Натомість модель із нижчою щільністю може бути більш реалістичною. "Якщо зменшити щільність до 6 000 мін на км&suр2;, скоротити довжину мінних ліній і доповнити систему сучасними засобами дистанційного спостереження, управління вогнем і швидкого мінування, країни можуть створити ефективний стримувальний бар'єр за прийнятних витрат. За такої моделі Україна потребуватиме приблизно 6 млн мін для поясу в 1 000 кв. км. Польща близько 3,6 млн для 600 "квадратів". Країни Балтії 4,8 млн для 800 кв. км. Фінляндія ще 4,8 млн мін для пріоритетних 800 "квадратів". Ці обсяги залишаються значними, але є досяжними в межах кількох років - за умови стабільного національного виробництва або міжнародної кооперації", - вважає Їжак. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Маємо право захищатися": Зеленський пояснив вихід України з Оттавської конвенції Водночас експерт зауважує декілька важливих викликів для України. Один з них - "уникнути перетворення мінування на де-факто кордон із тимчасово окупованими територіями", адже фортифікована демілітаризована зона, яка не має статусу міжнародно визнаного кордону, стала для Кореї символом тривалого поділу. "У разі розгортання таких мінних полів вони мають супроводжуватися політикою поступового розмінування після реінтеграції територій, прозорими процедурами та зобов'язаннями щодо мінімізації ризиків для цивільного населення", - резюмував Їжак. Проникаючі бомби не лише знищують захищені об'єкти, а й відкривають для дронів новий підземний домен на додаток до повітряного, морського і наземного. Їх успішне використання відкриває можливості досягати цілей без ядерної ескалації, розповідав раніше Олексій Їжак.