Gazeta.ua

14 травня 1948-го, за день до завершення дії британського мандату над Палестиною, "Єврейська національна рада" під головуванням Давида Бен-Гуріона, посилаючись на резолюцію ООН, проголосила про створення держави Ізраїль. 1917-го Британія устами міністра закордонних справ Артура Бальфура заявила про підтримку створення в Палестині єврейського національного утворення. Наступного року її підтримали Франція, Італія, США, а 1922-го "Декларація Бальфура" увійшла до рішень Ліги націй щодо врегулювання питання щодо Палестини, а Велика Британія отримала мандат на управління територіями колишньої Османської імперії. Наприкінці 1920-х єврейське населення Палестини, на відміну від арабського, здобуло право обирати власні органи влади. З 1929-го між арабами і євреями розпочалися збройні сутички, і Британія протягом кількох років обмежувала еміграцію євреїв у Палестину, щоб зняти напруженість. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Нетаньяґу згадав Київ у розмові з Путіним Наплив єврейських біженців з Європи в 1930-х, які рятувалися від нацистських переслідувань, закінчився арабським повстанням 1936-го, яке тривало три роки і було жорстоко придушене британцями. Лондон використав для цього єврейські підпільні збройні формування. Це призвело до краху британської політики побудови спільного дому для арабів і євреїв. Британія виявилася втягнутою в арабо-єврейський конфлікт. Кожна сторона висувала свої претензії до діючої британської адміністрації. Під час Другої світової війни багато євреїв прибуло в Палестину нелегально, і радикальні єврейські групи здійснили теракти проти британських військ, вважаючи, що Лондон займає проарабську позицію. 1945 року США втрутилися в конфлікт і зайняли бік євреїв, після чого Британія, не знаходячи рішення проблеми, порушила палестинське питання в ООН. ООН розглядала два проєкти рішення. Меншість країн пропонувала створити в Палестині федерацію з єврейських і арабських кантонів. Більшість була за створення двох окремих держав - Ізраїлю і Палестини. При голосуванні перевагу віддали другому варіанту. Велика Британія утрималась і оголосила, що виведе війська з підмандатної території 16 травня 1948-го. Попри категоричні протести Ліги арабських держав і палестинської Вищої арабської ради, 29 листопада 1947 року Генасамблея ООН вирішила розділити Палестину. Це стало приводом для чергового арабо-єврейського збройного конфлікту, що змусив Британію достроково припинити час свого перебування в Палестині. 14 травня 1948-го останні британські війська залишили Палестину. Того ж дня "Єврейська національна рада" під головуванням Давида Бен-Гуріона, що провела засідання в тель-авівському музеї мистецтв, проголосила про створення держави Ізраїль. Наступного дня єгипетські літаки провели бомбардування Тель-Авіва, що стало початком Палестинської війни, в якій проти Ізраїлю виступили Трансйорданія, Ірак, Сирія, Ліван, Саудівська Аравія і Ємен. Завдяки підтримці СРСР, що 17 травня 1948 року першим визнав незалежність Ізраїлю, коаліція арабських держав зазнала поразки.