Gazeta.ua

Багато батьків стикаються з дилемою: допомагати дитині з домашніми завданнями чи дати їй повну самостійність. Одні вважають, що спільне виконання уроків покращує знання та дисциплінує, інші - що це лише шкодить. Психологиня Катерина Гольцберг розповіла "Освіторії", що діти мають справлятися з домашніми завданнями самостійно, а батькам не варто "підміняти" учителів. "Батькам краще стимулювати самостійність дитини у виконанні "домашок" та навчити її не боятися можливих помилок", - каже Катерина Гольцберг. Якщо школяр усе ж звик робити уроки вдома з батьками, то психологиня радить кілька правил, щоб виправити ситуацію. Домашні завдання - це відповідальність саме дитини. Так само і її відповідальністю є рішення не робити "домашку". Але батьки мають пояснити, що тоді вона відчуватиме наслідки такого рішення - через погані оцінки. Завдання батьків у цій ситуації - підтримувати свою дитину й не забувати: ви не "погані батьки", ви дозволили дитині взяти на себе відповідальність. Якщо дитина хоче робити уроки з батьками Поговоріть про те, чи готова дитина взяти на себе повну відповідальність за навчання - домашні завдання теж входять у навчальний процес. Почніть розмову про те, які предмети для дитини є складними, а які даються легше. Далі варто поговорити про самоорганізацію. Можна дати поради, як використовувати свій час: дитина прийшла додому, перевдягнулася, поїла, трохи відпочила, а потім варто сісти за виконання домашнього завдання. Розпочинати краще зі складнішого. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Школа не має права забороняти" - омбудсменка розповіла про ґаджети під час навчання Домовтеся, що "затягувати" виконання домашньої роботи не варто. Поговоріть, скільки часу дитина має виділяти на певний предмет - математика, мова, фізика, біологія. Домовтеся з дитиною, що проводите разом експеримент. Протягом місяця дитина буде самостійно виконувати "домашки". На цей час ви взагалі не берете участі в її "урочному" житті. Інтелект дитини визначається спадковими факторами лише на 4060%. Решта залежить від впливу середовища. Науковці з'ясували, що в цих відсотках головна - мама. Татові гени здебільшого відповідають за сексуальну поведінку, ступінь агресивності, харчову поведінку. А ось за когнітивні функції відповідають мамині гени: мислення, аналітичні здібності, прогнозування і т.д., залежать саме від жінки.