Громадське радіо

«Релігія — це дуже зручний інструмент для контролю над суспільством у державі»

Альона Нестеренко: Олено, розкажи насамперед, що ти зафіксувала під час моніторингу або під час, можливо, прочитання книжок, статей на тему того, як росіяни використовують релігію у своїх цілях.Тому що перше моє припущення, що вони активізували це після повномасштабного вторгнення, бо ми бачили певну сакралізацію війни, оце все, «священная война» і так далі. А друге припущення, що вони так діяли і в інших країнах, і крім того, що не лише росіяни використовують, на жаль, релігію для того, щоб розпалювати ворожнечу і сіяти свою пропаганду.Олена Чуранова: Власне, релігія — це дуже зручний інструмент для контролю над суспільством у державі.І це інструмент, який використовується, звісно, не тільки росіянами. І якщо говорити про досвід StорFаkе, так як ми з 2014 року це відстежуємо, то, звісно, ми бачили протягом усіх цих 12 років, як тема релігії активно використовувалася, звісно, в першу чергу через церкву Московського патріархату. І як у залежності від того, що відбувалося на цьому тлі, як відбувалися різні інформаційні кампанії.Наприклад, одна з найактивніших кампаній була, звісно, пов’язана з Томосом, із отриманням автокефалії Православної Церкви України, що, звісно, для Росії було дуже серйозним програшем. І, звісно, це також відобразилося в інформаційному просторі. Ще до отримання Томосу ми бачили чимало різноманітних наративів — і протягом, і після.В основному все це зводилося до того, що Православна Церква України «не є канонічною церквою», що весь цей процес «відбувається з порушенням». І, власне, після того, як ПЦУ у нас отримала автокефалію, то тепер «тут не влада України, а якісь сатаністи». Ну, і все в такому стилі відбувалося.Усе можна звести до того, що проводилася така паралель, і вона проводиться і зараз, що «все, що з Росією», це «є канонічним», це «є справжньою вірою», «справжньою релігією». А усе, що відходить, стає незалежним, є «іншим», і це, «звісно, не стосується ніяким чином християнства». І в такому ключі воно і досі висвітлюється.

Читайте або слухайте також: Церква імені КДБ: як релігія в окупації стала спецоперацією

По суті, можна провести цю паралель, як ми, ну, якщо хтось пам’ятає, як у 2014 році почалася окупація Криму, і готувалися до так званого «референдуму», то тоді по Криму були розвішені оці білборди з таким красномовними написами про те, «що ви хочете обрати», і була карта Кримського півострову, на якій був червоно-чорний прапор, в червоно-чорних кольорах, і свастика, а з іншого боку Кримський півострів у російських кольорах, і ось вам «традиційні цінності», «справжня релігія», «віра» і так далі.І все це те саме зараз відбувається і з релігією, тобто досі Росія на цьому наголошує, що «саме з Росією у вас справжня віра», «саме з Росією у вас справжня канонічна церква», а те, що в Україні, звісно, це «ніяким чином не стосується релігії».І ти ще питала щодо книжок. Насправді, щодо питання, наскільки активно Росія використовує церкву для того, щоб просувати дезінформацію і стежити за суспільством, суспільними настроями, то, звісно, ми маємо розуміти, що це відбувалося і в часи Радянського Союзу.І тут дуже така цікава книжка, яку раджу почитати, хто цікавиться цією темою, від Романа Скакуна, щодо того, як у православному єпископаті України в часи Радянського Союзу, діяла агентура НКВС, МДБ, КДБ. І ця книга, вона, власне, заснована на розкритих, заскречених раніше файлах КДБ, яка показує, як на різних верствах священики також були паралельно агентами КДБ.Альона Нестеренко: Ти згадала про надання Україні Томосу, і мені згадалася публікація на «Медузі», яка себе позиціонує, як нібито ліберальне російське медіа, а іноді навіть як російське не позиціонує себе, а акцентує на тому, що вони функціонують у країні Балтії. І мені згадався передрук, який вони зробили з московського центру «Карнегі», де після надання Томосу з’явилася доволі провокативна стаття про цю подію, і під виглядом начебто аналітики цей центр оцінював захід, на якому п’ятий президент України Петро Порошенко, тодішній голова Верховної Ради, покійний, Андрій Парубій та предстоятель ПЦУ Епіфаній, повідомили про автокефалію Української церкви.І мене тоді дуже посмішило, що серед основних претензій цих так званих аналітиків лунало те, що ніхто з тих, хто стояв на сцені, не перехрестився і не прочитав Євангеліє, а Порошенко не взяв благословення у нового предстоятеля своєї церкви і сам не прочитав жодної молитви. Це я собі зберегла, коли готувалася до етеру, тож це прям дослівна цитата, як оцінювали, чому надання Томосу — це нібито поганий крок і чому Православна Церква України нібито «не є канонічною».Але я думаю, що це така тема окремої розмови з релігіознавцями, наскільки взагалі коректним є оцей термін канонічність або неканонічність, бо він апріорі розпалює ворожнечу між різними конфесіями, тому що зараз це все подається…Олена Чуранова: Це власне те, що і використовує активно Росія, і один з основних наративів, чому для них дуже важливо наголошувати, коли вони пишуть про церкву «Московського патріархату», вони завжди додають «канонічна церква», вони ніколи, в основному, не додають, як ми, що це церква «Московського патріархату», вони кажуть, що це українська православна церква, канонічна, єдина, все, що інше, це щось абсолютно «не від Бога», так би мовити.

Як росіяни діють у різних країнах і намагаються використовувати релігію як лінію для розлому суспільств

Альона Нестеренко: В Естонії ми помітили такий момент, вірніше, мої колеги, що там, оскільки населення, принаймні, як мені моя колега естонська казала, не таке релігійне, то там намагаються акцентуватися на тому, щоб нападати на ЛГБТ-спільноту і утворювати тут такий поділ. Хоча, знов таки, це тема окремої розмови, з якою так само варто бути обережними, але ми знаємо, що в різних країнах навіть з’являються церкви, де представники ЛГБТ-ком’юніті можуть їх відвідувати і тут немає проблем. Не мало би бути, якби вони не підживлювалися і не розпалювалися.А от моя грузинська колега казала, що через певні партії, які є в країні, так само акцентуються на тому, що це ж європейський шлях, тобто йде не демонізація, як у нас конфесія всередині, а демонізація саме європейських цінностей і, зокрема, певних партій, які просто виступають за певну коректність, толерантність і так далі.А я також тут ще додам такий «веселий» приклад. Оцей «союз православних журналістів», він для того, щоб розпалити, я іншої мети тут не бачу, але це моя думка особиста, що для того, щоб розпалити певну ворожнечу або певні сумніви щодо інших конфесій, траплялася інформація, що під виглядом нібито новини, вони писали про те, що у католицькій церкві Венеції відкрилася виставка чоловічих трусів. От так воно подавалося у російській версії сайту. Я прям проводила фактчекінг, тому що мені стало цікаво, що ж там було в результаті.І з’ясувалося, хоча знов таки, якщо дивитися російську версію сайту і англійську версію сайту, там трошки інші відповідники, хто знає англійську, то зрозуміє, що в англійській версії більш коректний відповідник є, який радше ми би російською чи українською перевели як спідня білизна, а не трусів.Але ця публікація взагалі не давала повної інформації, тому виглядало так, що католицька архіпархія Венеції перейшла певну межу, що от у церкві, у храмі, отака от виставка, а насправді там ішлося про доволі відомого скульптора Реза Арамеша, який створив інсталяцію із мармору, і хотів показати тіло як політичний об’єкт і зачепити важливі теми, як на нас впливає війна, терор, репресії, як сказав один з мистецтвознавців, який аналізував цю виставку, що там зображені мармурові боксери, якщо подивитися. За словами цього мистецтвознавця, це те, без чого залишилися ув’язнені. І таким чином скульптор намагався показати, як людей можуть позбавляти гідності, ув’язнених роздягають до повної наготи, і це такий собі ритуал приниження, який часто стає частиною тортур, і деякі скульптори таким чином хотіли показати, чому воно в церкві все зображувалося, що, так би мовити, це те, що пережив Ісус перед тим, як його розіп’яли, і це така паралель між стражданнями.Дуже ця концепція, якщо розбиратися, відрізняється від гучного, маніпулятивного заголовку, що в католицькій церкві триває виставка, де зображені чоловічі труси.Олена Чуранова: Так, звісно, тому що, знову ж таки, Росії дуже важливо для своєї аудиторії, такі наративи, в першу чергу для їх власної внутрішньої аудиторії, щоб показати, що саме Росія виступає за традиційні цінності, що «у Росії віра відбувається за канонами Біблії».

«Уся діяльність інших конфесій, по суті, забороняється…»

Ми також бачимо, що коли трапляються якісь скандали, на жаль, реальні, щодо кейсів, випадків педофілії, то в інших церквах, то, звісно, і за кордоном особливо, то, звісно, Росія це розганяє, поширює активно. Хоча такі самі випадки, на жаль, є і в православних церквах, і в РПЦ, знову ж таки, теж, якщо навіть помоніторити російські новини, самі російські медіа про це пишуть.Тобто, звісно, свої такі випадки, вони не так підсвічують, як наголошують на тому, що це відбувається тільки десь за кордоном.Ми знаємо, наприклад, що свідки Єгови в Росії, вважаються практично «терористичною організацією», представників цієї церкви судять і садять у в’язниці на досить довгі строки на тимчасово окупованих територіях. Так само все, що не стосується РПЦ, теж священики за ними стежать, їх садять у в’язниці і, по суті, вся ця діяльність інших конфесій, вона забороняється.Тому, насправді, ці всі заборони, це все стосується саме Росії як тоталітарної країни, яка просто використовує релігію як іще один із інструментів стеження за своїм суспільством і впливу на інші суспільства.Слухайте випуск подкасту повністю у доданому аудіофайлі та дізнавайтеся ще більше!  Запис Росія використовує релігію як іще один інструмент стеження за суспільством спершу з'явиться на Громадське радіо.