Громадське радіо

Заяви народного депутата Олексія Гончаренка щодо можливих шляхів завершення війни можуть бути пов’язані не лише з його політичними амбіціями. А й із ширшою медійною кампанією, яка впливає на сприйняття українцями російської агресії.
Про це в етері Громадського радіо розповів Артем Бронжуков, заступник директора аналітичного центру.
За його словами, заяви Гончаренка варто розглядати одночасно у двох площинах. З одного боку, депутат може намагатися сформувати власний електорат серед людей, які втомилися від війни та хочуть її якнайшвидшого завершення. З іншого — подібні заяви з’являються не лише від нього.
«Це питання доволі складне, комплексне і цікаве. З одного боку, його можна розглядати як історію про політичні амбіції самого Гончаренка. Який намагається зібрати електорат серед тих людей, які з очевидних причин втомилися від війни і хочуть миру. Але, з іншого боку, я би звернув увагу, що, окрім Гончаренка, одразу декілька політиків, яких ідеологічно, як мінімум, можна пов’язати з Росією, вийшли в публічний простір для того, аби комунікувати це питання. У першу чергу я говорю про Данила Гетманцева, представника партії «Слуга народу»», — розповів Артем Бронжуков.
На думку аналітика, сукупність таких заяв може свідчити про сплановану інформаційну кампанію, яка має впливати на українське суспільство зсередини.
«На мій професійний погляд, ця історія більше схожа на сплановану медійну кампанію, яка має зсередини бити по позиціях української держави. Росіяни використовують різні інструменти, щоб впливати на нашу державу. І на лінії безпосереднього бойового зіткнення, і в тилу своїми ракетними та авіаційними ударами, і через пропаганду всередині країни. Чому ця історія супернебезпечна? Тому що дискусія про потенційний «мир», і тут слово мир треба брати у великі лапки, фактично ведеться виключно всередині України», — зазначив Бронжуков.
Бронжуков наголошує, що Росія не демонструє готовності до домовленості, яку можна було б назвати компромісною. На його думку, попередні російські пропозиції передбачали умови, які фактично означали б капітуляцію України.
За його словами, ситуація на фронті наразі не зазнала таких змін, які змусили б Україну вести переговори з Росією на принципово нових умовах.
«На сьогодні не сталося критичних змін у російсько-українській війні, які б привели нас до можливості говорити з росіянами з конструктивних позицій. Так, можливо, не з переможних, але все одно їхні вимоги на сьогодні звучать неадекватно», — наголосив Бронжуков.
Він також звернув увагу на російський наратив про нібито можливість завершення війни після передачі Росії частини українських територій.
«Навіть коли росіяни намагаються роздути цей наратив і закинути його в український медійний простір — мовляв, «віддайте Донбас», — вони після цього ставлять кому, а не крапку. Самі російські спікери говорять: «віддайте Донбас — інакше війна закінчиться», але потім додають, що це буде лише предметом для початку дискусії. І я вас запевняю: враховуючи наш досвід Мінських домовленостей і загалом війни з росіянами, яка триває з 2014 року, їхні апетити в момент відчуття слабкості будуть тільки збільшуватися», — пояснив він.
На думку Бронжукова, заяви українських політиків про необхідність миру без чітко визначених умов можуть впливати на сприйняття війни українським суспільством.
«Саме тому подібні заяви Гончаренка, Гетманцева, Терехова є супернебезпечними. Тому що вони спотворюють для української аудиторії сприйняття реальності російської агресії. Для людей, які зараз із очевидних емоційних і психологічних причин хотіли би бачити можливість закінчити війну швидко і безболісно. Це непоганий наратив, який легко лягає у сприйняття. Але водночас постає головне питання: які умови цього миру? Я читав умовну колонку Гончаренка, але не побачив конкретних пропозицій», — сказав аналітик.
Він вважає, що без конкретного бачення умов миру подібна риторика може перетворюватися на політичний популізм.
«Це більше виглядає як популістична історія для того, аби створити альтернативну думку і навколо себе побудувати аудиторію, яка очікує саме таких рішень. Коли ми говоримо про потенційний мир, то за участі американців, за участі європейців і навіть у рамках тристоронніх зустрічей не було сформовано навіть дорожньої карти. Чому? Тому що росіяни не хочуть закінчення війни», — зазначив Бронжуков.
Аналітик вважає, що Москва прагне скористатися відсутністю глобального балансу сил, аби посилити власний вплив у Східній Європі.
«Росіяни хочуть скористатися тим, що на сьогодні немає глобального порядку, немає просто балансу сил у світі. Ми бачимо, як поводяться Сполучені Штати, наскільки нерішучими є європейці. Росіяни це бачать і хочуть відновити вплив, який був у Радянського Союзу, — і на Україну, і на всю Східну Європу», — розповів Бронжуков.
За його словами, у такій ситуації заяви про те, що Україна нібито сама не хоче миру, можуть працювати на російський інформаційний порядок денний.
«Крок за кроком вони просто відштовхують території і сфери впливу від західної цивілізації, конкретно з тієї території, де ми знаходимося. Тому очевидно, що подібними заявами Гончаренко не наближає Україну до миру. Він намагається просунути наратив, що начебто це українська влада є такою поганою і з якогось дива не хоче миру. Але це першочергово неправдиве твердження. Україна як політичний суб’єкт демонструє світу, що готова зупинитися по лінії бойового зіткнення. Але при цьому пропонує говорити про щось адекватне. Україна не має здавати власні території», — сказав аналітик.
Бронжуков також вважає, що Москва використовує українських політиків та публічних спікерів для поширення вигідних їй наративів.
«Російська Федерація в цьому контексті, звісно, користується або корисними ідіотами, або агентами впливу всередині української держави. Якщо вони не можуть просунутися і забрати Донбас своїми військовими, їм треба перемогти нас ідеологічно. І саме через це, на мою думку, виникають подібні заяви», — зазначив Бронжуков.
Водночас він пов’язує активність Гончаренка з формуванням власного політичного проєкту.
«Гончаренко — політик-популіст, який намагається не донести правду і не прокоментувати реальну картинку світу. Він намагається створити паралельну реальність, у рамках якої його слова матимуть певну вагу, значимість і, можливо, даватимуть надію на майбутнє», — вважає аналітик.
Бронжуков також звертає увагу, що подібна риторика про мир, за його словами, характерна для політичних сил, які раніше мали або мають зв’язки з проросійським середовищем.
«Якщо подивитися на період повномасштабної війни і навіть на попередню фазу. То політики, які в Україні постійно говорять про мир, за дивним, і це, звісно, іронія, збігом обставин, по суті, часто є проросійськими. Або колись були і перемалювалися, або відверто представляли інтереси ворожої держави в нашому парламенті. Як, наприклад, це було з ОПЗЖ. Усі ці партії, які нібито говорять про «мир», але «мир» треба брати в лапки, просувають наративи Російської Федерації: про те, що з росіянами можна домовитися. Що вони нібито не хочуть із нами воювати», — сказав Бронжуков.
На думку аналітика, дії Росії не відповідають тезам про її нібито готовність до конструктивного миру.
«Вся наша історія — і до ХХІ століття, і вже сучасна — показує зовсім інше обличчя Російської Федерації. Подивіться, що зараз відбувається в Олешках. Росіяни, відверто, займаються там геноцидом українського населення, змушуючи людей гинути від голоду. Чи веде себе так країна, яка налаштована на якийсь конструктив? Згадайте Бучу, згадайте Маріуполь і багато інших українських міст, які були фактично знищені російською армією. Тому, коли Гончаренко починає розповідати подібні історії, виникає питання: який у нього досвід переговірника? Які великі угоди він укладав, що сьогодні може пропонувати сценарій капітуляції для всієї української держави?» — зазначив Бронжуков.
Він переконаний, що в цьому випадку йдеться передусім про політичне позиціонування.
«Ця історія не про конкретне бачення і не про те, аби досягти результату. Його заява, в першу чергу, фокусується на тому, щоб покращити його політичні амбіції, розширити його аудиторію. А по-друге, розхитати ситуацію всередині нашої держави і змусити українців сперечатися. Чи достатньо ми хороші або погані для того, щоб росіяни захотіли з нами укласти мир. Але проблема криється зовсім в іншому — у позиції Російської Федерації», — сказав аналітик.
Водночас Бронжуков наголошує, що не варто зводити дискусію до поділу українського суспільства на прихильників і противників певних політичних сил. На його думку, тривалість війни сама по собі впливає на суспільні настрої.
«Не хотілося б ділити українців на поганих і хороших і говорити про те, що в нас завжди є певний електорат, який готовий голосувати за проросійські ідеї. Зараз явно не про це історія. Україна в рамках свого спротиву продемонструвала, що наші люди можуть бути єдиними і працювати над спільною ідеєю, і це найголовніше. Але так само очевидно, що п’ятий рік повномасштабної війни доволі боляче впливає на всіх людей. І на тих, хто перебуває в тилу, і на тих, хто ближче до лінії фронту. Тут я вже взагалі не кажу про загальну втому, яка існує. Очевидно, що коли людина не вникає в реальний стан речей, а просто втомилася і хоче спокійно поспати вночі. Без того, аби «шахеди» або ракети прилітали по її населеному пункту. То такий меседж з боку Гончаренка може принести комусь певну симпатію. Людина може подумати: нарешті з’явилася дискусія, у рамках якої нам пропонують закінчення війни», — пояснив Бронжуков.
За його словами, сприйняття таких заяв посилюється і через попередні очікування. Які формувалися в українському суспільстві на початку повномасштабної війни.
«Війна триває набагато довше, ніж українцям обіцяли. І в цьому викривленому сприйнятті є так само вина державної інформаційної машини. Тому що всі ми пам’ятаємо Пса Патрона, «два-три тижні», Чорнобаївку і всі такі інші історії. На противагу цьому можна згадати промову Черчилля, коли для Великої Британії починалася Друга світова війна. Британський лідер тоді обіцяв виключно піт, сльози і кров, а в нас обіцяли, що все буде швидко і все буде чудово. Звісно, на цьому тлі люди почали емоційно виснажуватися. Саме тому почали виникати подібні заяви з боку неоднозначних персонажів, таких як Олексій Гончаренко», — сказав аналітик.
Бронжуков вважає, що політичне позиціонування Гончаренка почалося ще до його нинішніх заяв про завершення війни.
«Я думаю, що він почав цю кампанію ще раніше — у момент, коли почав активно протистояти ТЦК. Критикувати державні рішення в контексті підвищення обороноздатності та багатьох інших речей. Гончаренко, очевидно, давно готує свій персональний політичний проєкт. Питання лише в тому, коли він вийде з ним публічно і вже заявить себе як лідера політичної сили», — зазначив Бронжуков.
Він також звернув увагу на діяльність Гончаренко-центрів та медійні ресурси депутата.
«Напевно, ні для кого в політиці не секрет, що працюють Гончаренко-центри, що він багато інвестує і в медіа, і в себе як політичного гравця для того, аби масштабуватися», — сказав аналітик.
На думку Бронжукова, Україна вже озвучила позицію, яка може стати основою для завершення війни. Припинення бойових дій по нинішній лінії зіткнення. Водночас для переговорів із Росією, за його словами, необхідно створити умови, за яких продовження війни стане для Москви дорожчим.
«Україна вже неодноразово заявляла адекватну позицію для закінчення цієї війни — зупинка по лінії бойового зіткнення. Саме через це ми давно знаходимося у фазі війни на виснаження. У війні на виснаження переможців просто не може бути», — зазначив він.
Для цього, за словами аналітика, необхідне поєднання військових, економічних, санкційних та дипломатичних інструментів.
«Для того, щоб ми могли з росіянами говорити з позиції адекватного погляду на світ. Спочатку треба досягати різними інструментами і ударами вглиб російської території. Стримуванням росіян на полі бою, підвищенням для них ціни війни — у людському ресурсі, в економічному аспекті, через ті самі санкції Європейського Союзу і Сполучених Штатів. І, звісно, дипломатичними кроками наших союзників. Цим комплексом заходів треба створити умови, в рамках яких росіяни будуть розуміти, що для них війна коштує дорожче, продовження війни коштує дорожче, ніж зупинитися в рамках тих амбіцій, які сьогодні є у Путіна», — пояснив Бронжуков.
Він вважає, що лише після зміни такого співвідношення ціни війни та її продовження можна буде говорити про реальні переговори.
«Тоді війну можна закінчувати. Зараз домовлятися з хижаком, який продовжує намагатися тебе знищити, про те, що він не буде цього робити, просто неможливо. І всі ці мрійники або корисні ідіоти, або агенти впливу, які намагаються продати цю історію, або дилетанти, або просто намагаються обманути людей і просунути їм ідеї, які на цей момент не мають можливості бути реалізованими», — підсумував Артем Бронжуков.
Запис Заяви Гончаренка про мир можуть бути частиною спланованої медійної кампанії, — аналітик спершу з'явиться на Громадське радіо.