Громадське радіо

У новому випуску програми «Звільніть наших рідних» Тетяна Зелена розповідає історію свого брата Сергія Лихоманова, кримського політв’язня, якого Росія двічі засудила за звинуваченнями у зберіганні вибухових речовин, державній зраді та підготовці теракту.
Також говоримо про стан здоров’я Сергія, умови утримання, очікування на обмін і про те, як Тетяна привертає увагу до незаконно ув’язнених українців, перебуваючи в Італії.

Росіяни затримали Сергія Лихоманова наприкінці грудня 2023 року і засудили двічі. У травні 2024-го так званий суд призначив йому 5 років позбавлення волі у справі про нібито незаконне зберігання вибухових речовин. Згодом проти нього порушили ще одну незаконну кримінальну справу за звинуваченням у так званій «державній зраді» та «готуванні теракту», а у жовтні 2025 року псевдосуд засудив його до 15 років позбавлення волі.
Сергій Лихоманов страждає на хронічні захворювання, має велику кісту нирки, яка потребує додаткового обстеження.
Анастасія Багаліка: Із нами Тетяна Зелена, сестра Сергія. Буде розповідати історію його потрапляння до рук росіян. Але перш ніж ми почнемо, Тетяно, ми з Ігорем встигли прочитати, що певний час рідні не могли встановити останнє місце перебування Сергія. Його мали етапувати, і після цього слід загубився. Нещодавно слід знайшовся, і сам Сергій знайшовся теж.
Наскільки я розумію, його тримають у колонії «Владимирский Централ». Я правильно розумію?
Тетяна Зелена: Правильно. Не було його декілька місяців на зв’язку, але врешті він з’явився.
Анастасія Багаліка: І нещодавно у Сергія був день народження? 53 роки 6 червня. Тетяно, розкажіть про Сергія до затримання, чим він займався, який він, що він за людина?
Тетяна Зелена: Ми народилися у Полтаві. Мій брат навчався у полтавській школі, потім він вступив у військове училище зв’язку, наше полтавське, і його закінчив. Прийняв присягу і його направили захищати кордони Криму на гору Айпетрі.
І він десь із 2005 року був жив, проживав на Айпетрі і працював. Потім він перевівся і почав служити вже в Севастополі. Він дослужився до майора в званні і також був начальником зв’язку Аіr Крим.
До 2007 року він звільнився за станом здоров’я, тому що в нього великі проблеми зі здоров’ям.
Анастасія Багаліка: От військову службу Сергія росіяни колись в контексті його справ згадували чи ні?
Тетяна Зелена: Єдине, що я знаю, то що в нас є перший вирок, іншого в нас нема. Те, що йому зробили перший вирок 5 років по суду. І там було написано, що його не можуть відпустити під домашній арешт, тому що він «знає основи маскування», основи цієї діяльності військової, тому він «може бути небезпечним».
Буквально там дві строчки, там можна вичитати, у чому «причина» його не відпускати. Тому що він «опасный для общества» і «знає основи маскування».
Ігор Котелянець: Із 2014 по 2023 рік чи він розповідав, чи за ним спостерігали, чи до нього приходили, чи була до нього якась увага у зв’язку з тим, що він колишній військовий, хоч і давно вийшов на пенсію ще в 2007 році?
Тетяна Зелена: Ні, нічого він такого не розповідав. Він працював, коли ж це все вийшло у 2014 році, там люди просто виживали, там же теж і світла не було, і води не було, і роботи не було. Він шукав роботу також, щоб якось прогодувати родину. А так він нічого такого не розповідав, і ми спілкувалися, але такі речі ми не обговорювали.
Тому я не можу нічого сказати. Він міг коли-неколи розповісти, які закони ввели, і коли вони ввели, я точно пам’ятаю, як він розповідав, як оцей закон на цензуру про вислови про владу, що вони не могли, звичайна людина навіть на кухні не може обговорювати, наприклад, владу і критикувати. Оце я пам’ятаю, ми обговорювали з ним.
А так, щоб щось таке… Він у нас дуже така серйозна людина, тому він старався не розповсюджуватися свої власні якісь там ідеї, або ще щось, я не в курсі була. Звичайно, ми спілкувалися як родина, звичайно, ми спілкувалися за все, по родині, по дітям, наприклад. Я розповідала про своє життя.
Ігор Котелянець: А чим він займався після того, як вийшов на пенсію?
Тетяна Зелена: Спочатку він знайшов роботу, працював у супермаркеті директором, потім продавав електротовари, так як він інженер радіозв’язку й електрик.
Ігор Котелянець: Як ви дізналися про те, що сталося 27 грудня 2023 року, коли Сергія затримали?
Тетяна Зелена: Мені ввечері 28 грудня написала його дружина. Ще тоді вона була дружиною. Написала, що Сергія забрали. Хто, що, куди, ми взагалі нічого не розуміли, не знали.
Просто розуміли, що це якось зв’язано з війною і з його колишньою військовою службою. Тобто нічого конкретного ми не знали.
Анастасія Багаліка: Тетяно, проти Сергія фактично провели два процеси, а не один. Спочатку його засудили до п’яти років за обвинуваченням, пов’язаним із вибуховими речовинами. А потім вже до п’ятнадцяти за «державну зраду». Чи можете ви розказати більше, як розвивалися ці справи? Що родині було відомо про матеріали, докази, можливо, якась комунікація? Чи процеси були відкритими? Можливо, вони якісь вдалося потрапити?
Тетяна Зелена: У цілому, перші півтора місяці, майже два місяці, нічого не було відомо, що, як і до чого, де він. Звісно, ми нічого не знали і не могли би знати. Потім його просто провезли на слідчі дії до квартири знову.
У той день, коли його забирали 27-го числа, він був із дружиною і дітьми, її дітьми від першого шлюбу, маленька дівчинка його, півтора рочки. Вони нічого також не знають, бо їх закрили в іншій кімнаті.
Просто увезли його і все. А через півтора місяці привезли знову на слідчі дії. І вже тоді вони повідомили, що його затримали «за зберігання вибухових пристроїв». Ніхто прямо нічого не казав, але потім ми вже знали, за що. Прямо по телефону ніхто нічого не міг сказати, бо від колишньої дружини взяли розписку, що вона не має права нічого повідомляти, тому вона не повідомляла. Ми вже по своїм джерелам знали.
Бо ми потім наняли адвоката платного, який повинен був до нього потрапити. Він через суд взяв розрішення попасти до нього в СІЗО. Ми вже знали, що він у СІЗО восьмому в Сімферополі.
І скільки разів він ходив, і скільки разів йому виносили просто записку мого брата рукою написаною, що мій брат відмовляється від адвоката незалежного. Повідомили також, що йому погрожують і тому він не відмовляється. Така була ситуація.
І також повідомили, що він дуже-дуже просив допомоги, щоб його подали на обмін. Тому що він не бачив іншого виходу. І тому я почала вже тоді діяти, подала в Координаційний штаб документи, подала де тільки можливо, щоб якось його поставити на обмінні процеси.
Слухайте подкаст повністю у доданому аудіофайлі або дивіться на Yоutubе Громадського радіо

Програма реалізується у партнерстві Громадського радіо та ГО «Об’єднання родичів політв’язнів Кремля» в межах проєкту, спрямованого на документування досвіду постраждалих, збереження пам’яті та поширення історій незаконно ув’язнених цивільних.
Проєкт здійснений за підтримки Програми «Партнерство за сильну Україну», яку фінансують уряди Великої Британії, Естонії, Канади, Норвегії, Фінляндії, Швейцарії та Швеції
 








 





Запис Полон, тиск і сфабриковані справи: історія Сергія Лихоманова спершу з'явиться на Громадське радіо.