Громадське радіо

Росія не демонструє готовності погодитися на припинення вогню як перший крок до завершення війни, натомість вимагає від України територіальних поступок. Водночас європейські країни активніше долучаються до переговорного процесу.
Про це в етері Громадського радіо розповів Олександр Краєв, експерт Ради зовнішньої політики «Українська призма», старший викладач кафедри міжнародних відносин Києво-Могилянської академії.
За словами Краєва, попри підтримку європейських партнерів і погодження з боку США, суттєвих змін у переговорному процесі очікувати не варто. Доки Росія не змінить свого підходу до припинення війни.
«На жаль, скоріше ми маємо відштовхуватися від другого варіанту — що суттєвих змін не буде. І це попри погодження американців, попри підтримку наших європейських колег, про яку ми знову почули під час цього візиту. Адже ключова проблема всього цього процесу не змінилася. Росіяни досі не можуть погодитися на нормальний сценарій дипломатії. Принаймні публічно вони й далі сприймають припинення вогню як фінальну точку. Їхній підхід до переговорів не змінився: Україна має поступитися територіями, відмовитися від членства в НАТО. Змінити статус російської мови — і лише тоді Росія буде готова розглянути питання про запровадження режиму припинення вогню. Зазвичай дипломатія так не працює. Переговори про припинення війни відбуваються інакше: першим кроком має стати саме припинення вогню», — пояснив Олександр Краєв.
Він наголошує, що припинення вогню може бути секторальним, обмеженим, частковим або тимчасовим. Проте саме воно має створити основу для подальших переговорів про повноцінну мирну угоду, під час яких сторони обговорюватимуть компроміси та взаємні поступки.
«Ми можемо говорити про секторальне, обмежене, часткове, тимчасове, але все-таки припинення вогню. І вже після цього має починатися розмова про повноцінний серйозний мирний договір. У межах якого сторони шукатимуть компроміси, йтимуть на взаємні поступки тощо. Натомість тут ми бачимо, що Росія буквально вимагає від нас поступитися абсолютно всім, а вже потім почати говорити про якісь перші кроки до миру», — зазначив експерт.
Краєв позитивно оцінив продовження дипломатичних контактів і підтримку України з боку європейських держав.
«Дуже добре, що дипломатичний процес загалом триває. Дуже добре, що американці — і завдяки нашому тиску, і завдяки тиску європейців — розуміють, що повністю підігравати росіянам у них не вийде. Дуже добре, що нас у цьому підтримують усі, хто тільки може. Але доки ми не змінимо ключову концепцію, доки Росія не опиниться в ситуації, коли їй доведеться говорити про припинення вогню. На жаль, жодних нормальних серйозних змін на цьому напрямку не буде. І це не залежить від того, які зустрічі призначатимуть і коли саме вони відбуватимуться», — сказав Краєв.
На його думку, важливим чинником впливу на позицію Росії залишаються українські удари по російській енергетиці та економіці. Без такого тиску Москва не матиме достатніх стимулів змінювати свій підхід до переговорів.
«Подвійно погано, що зараз нам доводиться разом із нашими друзями з Європи пояснювати американцям, чому українські удари по російській енергетиці та економіці загалом потрібні. Без цих ударів Росія точно ніколи не змінить своєї позиції та свого підходу», — наголосив експерт.
Краєв вважає, що участь європейських держав у переговорах щодо завершення війни поступово перестає бути лише дипломатичним наміром. Вона перетворюється на доконаний факт. На це вказують консультації з американською стороною, контакти європейських лідерів з Путіним за погодженням України.
«Це ще раз підтверджує, що наша дипломатія змогла досягти певного проміжного успіху. І тепер залучення європейських країн до переговорного процесу вже не є питанням. Радше це залучення стало доконаним фактом. Останній раунд переговорів з американцями в межах підготовки до перемовин із росіянами відбувся в Осло. За погодженням української сторони після цього Стубб і Стере розмовляли телефоном із Путіним. А тепер, після візиту до Нідерландів, наші партнери пообіцяли нам ще більше систем протиповітряної оборони та підтримки. Як виявилося, нідерландці нарешті публічно визнали, що передали Україні майже всі свої засоби ППО. Хоча раніше досить обережно говорили про цю інформацію. Тепер вони також бачать можливість більше впливати на процес», — розповів Краєв.
Експерт пояснює активізацію європейських держав усвідомленням того, що безпека України безпосередньо пов’язана із загальноєвропейською безпекою. Активність окремих країн зумовлена і прагненням посилити власні позиції в майбутньому переговорному процесі.
«Європейці нарешті знайшли якийсь внутрішній стрижень і зрозуміли, що без них питання загальноєвропейської безпеки не вирішиться. А безпека України — це саме питання загальноєвропейської безпеки. Ця тема сама собою не розсмокчеться і не зникне, тому з нею потрібно щось робити, над нею потрібно працювати. Потрібно мати власну позицію, надавати Україні більше підтримки та бути залученими до переговорів. Тобто Європа почала прокидатися. Але, як часом буває в людських суспільствах, щойно всі побачили, що це можливо і що це безпечно. Одразу почали говорити: «А тепер я можу бути переговорником», «А давайте я поговорю з Путіним», «А давайте я представлятиму інтереси Європи». Сталася класична ситуація, коли кожен хоче скористатися можливістю, закріпити власні позиції та зробити все, що в його силах», — зазначив експерт.
Водночас традиційні європейські лідери мають внутрішні політичні труднощі. Краєв звертає увагу на ситуацію у Франції, Італії та Німеччині, які впливають на загальний баланс сил у Європі.
«Старі європейські гранди, зокрема Франція, зараз переживають далеко не найкращий час. У Франції вже розуміють, хто перемагає на виборах, і це багатьох непокоїть. Італія вже вчетверте відстрочила передавання Україні великого пакета допомоги — цього разу через США. Ми також бачимо зростання підтримки Сальвіні, який є праворадикальним політиком з антиукраїнською позицією. Німеччина залишається на чолі цього процесу, але має дуже багато внутрішніх проблем. Тому інші європейські держави, які раніше не були настільки активними на цьому напрямку, зрозуміли, що тепер настав час і для них», — сказав Краєв.
Окремо експерт прокоментував російські заяви про необхідність відведення НАТО до кордонів 1997 року та вимоги Москви щодо власних гарантій безпеки. На його думку, такі заяви спрямовані передусім на західних партнерів України. Їх Росія намагається переконати в тому, що розширення Альянсу нібито стало причиною війни.
Краєв застерігає, що частина західних політиків може сприймати російські аргументи та використовувати їх для тиску на Київ.
«Зараз ми перебуваємо на тому етапі нашої історії та переговорів. Коли деякі американські й європейські партнери починають говорити, що потрібно розуміти: Росія також може мати власні запити щодо безпеки. Мовляв, Путін — убивця і диктатор, але має свій розрахунок. Тому потрібно враховувати російські вимоги до гарантій безпеки. На Заході досі є ті, хто вважає, що причиною цієї війни стало розширення НАТО. А якби Альянс не розширювався, усе було б нормально. І тут оливи у вогонь підливає нова, а точніше, стара й добре забута заява росіян про те, що НАТО має відступити до кордонів 1997 року. Росія знову намагається представити це як першопричину конфлікту», — пояснив експерт.
За словами Краєва, Москва використовує такі твердження, щоб залякати партнерів України й змусити їх сумніватися в обґрунтованості української позиції. Збільшення кількості учасників переговорів має не лише переваги, а й ускладнює дипломатичну роботу Києва.
«Росіяни знову намагаються маніпулювати цією темою та залякувати наших партнерів. Деякі з них справді піддаються цьому залякуванню й починають тиснути на Україну. Це один із небагатьох мінусів багатосторонності переговорів, коли до процесу долучається більше європейців і збільшується кількість перемовників. Тепер нам доводиться переконувати більше людей у тому, що ми розуміємо, що відбувається. Ні, ця війна не почалася через НАТО. Причина в тому, що Росія є імперією, яка прагне знову стати континентальною імперією. Тому такі заяви Кремля — це передусім повідомлення для наших партнерів. Для тих, хто сумнівається, досі вірить російській пропаганді або піддався впливу останніх заяв російського керівництва», — наголосив Краєв.
Коментуючи заяви щодо пропуску російських суден, Краєв звернув увагу на те, що заяви, спрямовані на конкретну міжнародну аудиторію. А Україна та її європейські партнери мають діяти інакше й показувати Вашингтону, що Росія не повинна отримувати прибутки від війни.
«Це справді спроба грати зі Штатами. Українці фактично демонструють: мовляв, ми пропускаємо ці судна, хоча маємо всі можливості завдати по них ударів, але бачите, які ми благородні й цього не робимо. Це таке собі загравання з американською громадськістю та американським істеблішментом. Особисто я не підтримую такої тактики. Наша спільна з європейцями мета зараз має полягати в іншому: ми не повинні пропускати ці судна. Ми маємо показати Трампу, що неможливо заробляти на війні, підтримуючи сторону, яка здійснила акт агресії. Неможливо заробляти там, де продовжують гинути люди, і неможливо так поводитися з європейською державою в Європі», — заявив Краєв.
За його словами, проблеми Росії з виконанням зобов’язань мали б продемонструвати американському президенту ненадійність Москви. Експерт визнає, що українське керівництво може намагатися враховувати реакцію Вашингтона. Однак застерігає від надмірних поступок у комунікації зі США.
«Неможливість Росії виконати взяті на себе зобов’язання мала стати інструментом, який відвернув би Трампа від Путіна. Це мало показати, що Путін ненадійний, що він слабкий і не є тим усесильним диктатором, яким його бачить Трамп. Відповідно, у Трампа не мало б залишитися сенсу й надалі вибудовувати з ним такі відносини. З одного боку, можна зрозуміти логіку нашого керівництва: потрібно підіграти американцям, інакше вони образяться або відреагують ще гірше. У цій логіці є певний сенс. Але з іншого боку, потрібно також розуміти, що американцям необхідно показувати правду. А правда полягає в тому, що Путін на сучасному етапі не здатен виконувати взяті на себе зобов’язання. Він ненадійний не тому, що українці нібито злісно вдаються до саботажу. А тому, що агресор не може одночасно вести війну й заробляти на власній агресії — причому настільки відкрито та публічно. Я розумію логіку, яка стояла за цією заявою президента, але, на жаль, не можу її підтримати», — підсумував експерт.
Краєв вважає, що в умовах складних відносин із Вашингтоном дипломатичне представництво на найвищому рівні має особливе значення. Посол, за його словами, не лише представляє державу на офіційних заходах, а й допомагає запобігати загостренню конфліктів між політичними керівництвами.
«Насправді скоро буде вже пів року, як у нас немає посла, і з цієї точки зору ми справді маємо проблему. Він був потрібен нам навіть не вчора, а два місяці тому. Роль посла дуже часто полягає не лише в тому, щоб з’являтися на правильних заходах і говорити правильні речі відповідно до директив із центру. Насправді ця роль може бути досить складною, якщо говорити образно. У випадку будь-яких конфліктів між державами або непорозумінь між політичними керівництвами саме посли першими приймають на себе удар і пом’якшують його.
Вони є своєрідною першою лінією дипломатичної та політичної оборони, яка дає змогу уникнути безпосереднього конфлікту між лідерами. Саме це, по суті, і сталося в наших відносинах з американцями», — пояснив Краєв.
Експерт зазначає, що дипломатам нерідко доводиться брати на себе відповідальність за кризові ситуації. Навіть якщо вони не були їхніми безпосередніми причинами.
Він навів приклад роботи українського посольства у Вашингтоні після складних епізодів у відносинах із адміністрацією Дональда Трампа. На його думку, присутність дипломатичного представника на місці дає змогу оперативно реагувати на кризові ситуації. А також підтримувати контакти з американськими й міжнародними партнерами.
«Коли виникають такі непередбачені ситуації в Овальному кабінеті, наше посольство і наша пані посол можуть провести колосальну роботу. Після тієї події посольство постійно контактувало з європейськими та неєвропейськими партнерами. Працювало як у дипломатичному корпусі у Вашингтоні, так і в межах міжнародних зусиль. Було проведено дуже якісну роботу з мінімізації наслідків кризи. І таку роботу можна виконувати лише тоді, коли на місці є власний представник, конкретна людина, яка може особисто спілкуватися з партнерами. Якщо все робити з Києва, це відбувається повільніше, іноді менш вправно, а повідомлення часто виглядають так, ніби їх підготували за одним шаблоном.
Коли ж цим займається посольство, з’являється можливість індивідуального підходу. Якщо посол або пані посол працюють у столиці тривалий час, вони знають багатьох людей. Можуть об’єднати їх навколо спільної позиції та донести необхідну інформацію. Це стосується не лише дипломатів, а й представників політичного істеблішменту та місцевих політиків», — розповів експерт.
Водночас Краєв зауважує, що призначення посла залежить не лише від рішення української сторони. Для цього необхідна згода держави перебування — агреман, який надають у дипломатичному порядку.
«Проблема в тому, що під час кожного призначення посла ми маємо зважати на позицію іншої сторони. Це ніколи не є одностороннім процесом. На кожну кандидатуру, яку ми пропонуємо, потрібно отримати агреман. Його надають непублічно, питання зазвичай обговорюють у дипломатичних кулуарах. Без агреману призначити посла ми не можемо. Тому навіть якби Павло Паліса не відмовився від кандидатури. А він справді міг би бути непоганим кандидатом, у нас є й інші варіанти. Але немає гарантії, що американці не блокуватимуть їх просто зараз. Це було б цілком у традиціях дипломатії Трампа. Не надавати агреман апріорі, тому що вони не бачать перспектив такої співпраці», — зазначив Краєв.
Він нагадав, що в минулому відносини Києва та Вашингтона вже переживали складні періоди. Коли питання дипломатичного представництва залишалося невирішеним.
На думку Краєва, Україні потрібен не лише досвідчений дипломат, а й сильний комунікатор. Здатний працювати безпосередньо з Дональдом Трампом та його оточенням. Особливо важливою він вважає вміння оперативно реагувати на публічні заяви американського президента. Й не допускати, щоб політичні скандали негативно впливали на двосторонні відносини.
«Мені важко говорити про конкретні прізвища, оскільки зараз називають кількох основних кандидатів, якщо враховувати й Павла Палісу. Також згадували інших можливих претендентів, але за хвилину всіх їх не розбереш. Якщо говорити про характеристики, то це має бути не стільки класичний кадровий дипломат, скільки дуже сильний комунікатор. Причому людина, яка вміє спілкуватися особисто, яка може сама говорити з Трампом і його непростим оточенням. Крім того, це має бути медійно дуже активна людина. Основна робота посла за Трампа — прикривати нас у випадках його скандалів, провокацій і складних заяв. Якщо ми знайдемо таку людину, наші відносини зі Сполученими Штатами справді можуть нормалізуватися», — підсумував Олександр Краєв.
Запис Європа почала активніше долучатися до переговорів щодо України, — Краєв спершу з'явиться на Громадське радіо.