Автор матеріалу

Павло Казарʼян

клінічний психолог-адиктолог

Записатися на консультацію

Ілюстрація має символічний характер: створена ШІ за темою статті, це не документальне фото.

Синдром дорослих дітей алкоголіків - це набір звичок, страхів і способів виживання, які людина виносить із родини з батьком, що пʼє, і продовжує застосовувати, коли небезпека давно минула. До 25-35 років ці діти вже працюють, будують стосунки і виховують своїх дітей, але багато хто не розуміє, чому їм так важко відпочивати, довіряти і казати «ні». У центрі «Джерело» ми з 2006 року працюємо з родинами, де є залежність, і бачимо дорослих дітей алкоголіків на консультаціях постійно: зазвичай вони приходять рятувати батька чи матір, а залишаються заради себе. Нижче - що це за синдром, 13 рис, які описала психологиня Дженет Войтіц, на що перетворюються дитячі ролі, власний ризик залежності і що робити, якщо батько чи мати пʼють досі.

Зміст

• Синдром дорослих дітей алкоголіків: що це і чому це не діагноз
• 13 рис дорослих дітей алкоголіків за Дженет Войтіц
• Ролі з дитинства і на що вони перетворюються до 30 років
• Робота: надвідповідальність і вигорання
• Стосунки: чому обирають тих, хто пʼє, або тих, кого треба рятувати
• Власний ризик залежності: спадковість і звичка
• Коли батько чи мати досі пʼють: дзвінки, гроші, провина
• Свої діти: як не передати сценарій далі
• Що допомагає: терапія, групи, робота з межами
• Часті запитання

Синдром дорослих дітей алкоголіків: що це і чому це не діагноз

Синдром дорослих дітей алкоголіків - не медичний діагноз, а опис стійких особливостей, які психологи помітили в людей із родин з алкогольною залежністю ще у 1980-х. Термін став відомим завдяки книжці американської психологині Дженет Войтіц «Дорослі діти алкоголіків» (1983) і руху взаємодопомоги ACA.

Дитині шкодить не сам алкоголь, а те, що він приносить у дім: непередбачуваність, страх, сором, обіцянки, які не виконуються. Психотерапевтка Клаудія Блек описала три неписані правила такої родини: не говори, не довіряй, не відчувай. Про проблему мовчать, дорослим довіряти небезпечно, а свої почуття краще не помічати. У дитинстві ці правила допомагають вижити. У дорослому житті вони заважають жити.

Схожі риси бувають і в тих, хто ріс поруч із наркозалежністю, ігроманією чи тяжкою психічною хворобою батьків. Тому все сказане нижче стосується не лише алкоголю.

13 рис дорослих дітей алкоголіків за Дженет Войтіц

Дженет Войтіц виокремила 13 рис, які найчастіше трапляються в дорослих дітей алкоголіків. Ніхто не зобовʼязаний упізнати в собі всі, але зазвичай людина впізнає одразу кілька.

• Вгадують, що таке «нормально», бо в дитинстві не бачили норми.
• Насилу доводять справи до кінця.
• Кажуть неправду там, де простіше сказати правду.
• Судять себе без жалю.
• Не вміють веселитися і відпочивати.
• Ставляться до себе надто серйозно.
• Насилу будують близькі стосунки.
• Гостро реагують на зміни, які не можуть контролювати.
• Постійно шукають схвалення.
• Почуваються не такими, як усі.
• Бувають або надвідповідальними, або безвідповідальними.
• Зберігають вірність навіть тим, хто її не заслуговує.
• Діють імпульсивно, не розглядаючи інших варіантів.

Список корисний не як діагноз, а як дзеркало. Багато хто вперше розуміє, що їхні «дивацтва» - не особиста вада, а зрозуміла реакція на те, як вони росли.

Ролі з дитинства і на що вони перетворюються до 30 років

У родині із залежністю діти часто займають одну з чотирьох ролей, які описала сімейна терапевтка Шерон Вегшайдер-Круз. Роль допомагала родині триматися, а дорослій людині заважає.

• «Герой» - відмінник і опора родини. До тридцяти це трудоголік, який не може зупинитися і вигорає, бо його цінність завжди вимірювалася результатом.
• «Цап-відбувайло» - вічний порушник. У дорослому житті - конфлікти на роботі, ризикована поведінка і нерідко власна залежність.
• «Загублена дитина» - тиха й непомітна. Виростає в людину, яка уникає близькості і живе так, щоб нікому не заважати.
• «Талісман» - жартівник, який розряджав атмосферу. Дорослим він не вміє говорити про серйозне і ховає тривогу за гумором.

Ролі - не вирок і не ярлик. Це підказка, звідки беруться звички, які зараз заважають, і з чого починати роботу.

Робота: надвідповідальність і вигорання

На роботі дорослі діти алкоголіків найчастіше вирізняються надвідповідальністю: беруть чужі завдання, не вміють відмовляти і почуваються винними за будь-яку помилку. Керівництво їх цінує, а самі вони роками живуть у напрузі, яка була нормою в дитинстві.

Зворотний бік - синдром самозванця і страх, що «от-от викриють». Похвала не тішить, а лякає, відпочинок викликає тривогу. Багато хто приходить до психолога не з питанням про батьків, а з вигоранням, і лише в розмові зʼясовується, звідки воно росте.

Стосунки: чому обирають тих, хто пʼє, або тих, кого треба рятувати

Дорослі діти алкоголіків нерідко обирають партнерів, схожих на батька чи матір, які пили, або тих, кого треба рятувати. Це не мазохізм: знайомий хаос відчувається безпечнішим за незнайомий спокій.

Так родинний сценарій повторюється вже в новій сімʼї, і людина знову опиняється в ролі того, хто контролює, прикриває і терпить. Це і є співзалежність, детально про неї - у матеріалі співзалежність: що це таке, ознаки і як із неї вийти.

Добра новина в тому, що сценарій можна помітити і зупинити. Перший крок - визнати, що «нудна» надійна людина поруч викликає тривогу не тому, що вона погана, а тому, що спокій незвичний.

Власний ризик залежності: спадковість і звичка

У дорослих дітей алкоголіків ризик власної залежності вищий, ніж у людей без такої історії в родині. Тут працюють і гени, і те, що в дитинстві алкоголь був головним способом знімати напругу на очах у дитини.

Спадковість не означає вирок: вона підвищує ймовірність, але не вирішує за людину. Детально про те, що показують дослідження, - у статті чи передається алкоголізм у спадок.

Практичний висновок простий. Якщо ви з такої родини, варто чесно стежити за тим, як ви пʼєте і навіщо: «щоб розслабитися» і «щоб заснути» - ті самі фрази, з яких починалося в батька. Окремо про те, де проходить межа, ми писали в матеріалі хто такий алкоголік і чим він відрізняється від того, хто «просто пʼє».

Коли батько чи мати досі пʼють: дзвінки, гроші, провина

У 25-35 років у багатьох дорослих дітей алкоголіків батько чи мати продовжують пити, і це окремий біль: дзвінки вночі, прохання про гроші, виклики «приїдь, йому погано», почуття провини за власне життя.

Тут важливо розділити турботу і рятівництво. Допомогти батькові отримати лікування - турбота. Оплачувати його борги, прикривати перед родичами і жити в режимі очікування наступного дзвінка - рятівництво, яке подовжує залежність.

Межі в цій ситуації - не жорстокість. Можна сказати: «Я приїду, якщо ти погодишся поговорити з фахівцем» або «Я не даватиму гроші, але оплачу консультацію». Як родині вийти з цього кола, розібрано в статті алкоголізм у сімʼї: як розірвати коло співзалежності, а з чого починати рідним - на сторінці допомога родичам залежної людини.

Свої діти: як не передати сценарій далі

Головний страх дорослих дітей алкоголіків, які самі стали батьками, - повторити те, що було з ними. Сам цей страх уже добрий знак: людина помічає сценарій, а отже може його змінювати.

Не передати далі допомагають прості речі: говорити з дитиною про почуття, а не лише про поведінку; не робити з неї дорослого, який підтримує батьків; визнавати свої помилки вголос. І не намагатися бути ідеальними: дитині потрібен не бездоганний батько чи мати, а передбачуваний.

Що допомагає: терапія, групи, робота з межами

Дорослим дітям алкоголіків найчастіше допомагає поєднання трьох речей: індивідуальна психотерапія, групи підтримки і поступова робота з межами. Швидких рішень тут немає, але зміни помітні вже в перші місяці.

Групи взаємодопомоги ACA працюють за принципом «12 кроків» і є в багатьох країнах, зокрема онлайн. Що це за підхід, його переваги й обмеження, ми розбирали в статті програма «12 кроків»: як працює, переваги і недоліки.

У центрі «Джерело» робота з рідними залежних іде в Школі незалежної сімʼї ім. Олени Буланової. Туди приходять і батьки, і дорослі діти, і подружжя людей із залежністю. Почати можна з безкоштовної анонімної консультації, навіть якщо батько чи мати лікуватися не збираються.

Часті запитання

Що таке синдром дорослих дітей алкоголіків?

Це набір стійких особливостей у людей, які виросли в родині з алкогольною залежністю: тривога, гіперконтроль, труднощі з довірою і межами. Це не діагноз, а психологічний опис.

Чи минає це саме з віком?

Найчастіше ні. Звички, що склалися в дитинстві, самі не зникають, але добре піддаються роботі з психологом і в групах підтримки.

Чи обовʼязково я стану алкоголіком, якщо батько пив?

Ні. Ризик вищий, ніж у людей без такої історії, але спадковість не вирішує за людину. Важливо чесно стежити за тим, як і навіщо ви пʼєте.

Що робити, якщо батько чи мати досі пʼють?

Розділити турботу і рятівництво: підтримувати шлях до лікування, але не оплачувати наслідки. Почати можна з консультації для себе, навіть якщо батько лікуватися не погоджується.

Чи можна прийти на консультацію без батьків?

Так. Консультація в центрі «Джерело» анонімна і безкоштовна, і дорослі діти залежних батьків приходять на неї самі.

Читайте також

• Співзалежність: що це таке і як із неї вийти
• Хто такий алкоголік: типи і міфи
• Чого бояться наркомани і алкоголіки
• Чи передається алкоголізм у спадок

Якщо ви впізнали в цьому тексті себе, почніть з однієї розмови. Консультація в центрі «Джерело» анонімна і безкоштовна, зокрема для дорослих дітей залежних батьків: 380 (99) 258 74 84.

Що про це кажуть дослідження: NIAAA: генетика алкогольної залежності · Спільнота ACA (Adult Children of Alcoholics)