Український телекомунікаційний портал

Дослідники з Університету Фудань у Шанхаї зробили важливий крок у розвитку пам’яті нового покоління. Їм вдалося створити двовимірний флеш-чип, здатний зберігати інформацію за допомогою лише одного електрона при кімнатній температурі. Якщо технологію вдасться довести до серійного виробництва, вона може кардинально змінити індустрію електроніки, зробивши смартфони значно потужнішими та енергоефективнішими.Одним із найцікавіших наслідків такого прориву може стати можливість запускати складні моделі штучного інтелекту безпосередньо на мобільних пристроях, не звертаючись до віддалених дата-центрів.

Чому сучасна пам’ять споживає так багато енергії

Сучасні модулі оперативної пам’яті та флеш-пам’яті виконують дві головні функції: зберігають цифрову інформацію та запобігають її втраті через електричні шуми.Для цього потрібна велика кількість електронів. За оцінками дослідників, для надійного запису лише одного біта інформації необхідно приблизно 200 тисяч електронів. Саме тому сучасні чипи споживають чимало енергії, особливо під час роботи зі штучним інтелектом або великими масивами даних. Науковці вже давно намагалися створити пам’ять, яка працювала б із мінімальною кількістю електронів, однак практична реалізація залишалася надзвичайно складною.

Графен допоміг «утримати» один електрон

Команда під керівництвом професора мікроелектроніки Чжоу Пена запропонувала принципово новий підхід. Основою нового чипа став графен — надтонкий двовимірний матеріал із винятковими електричними властивостями. Вчені порівнюють традиційний накопичувач із великим резервуаром води. Побачити ефект від одного електрона в такій системі майже так само складно, як помітити хвилю від однієї краплі у величезному озері.Щоб вирішити цю проблему, дослідники змінили саму структуру накопичувача. Нова конструкція ефективніше утримує електрони всередині, а сигнал від одного електрона вдалося суттєво посилити. Під час експериментів величина сигналу досягала приблизно 0,5 вольта. Для порівняння, більшість подібних експериментальних систем демонстрували лише десятки мілівольтів.

Технологія Guіyі — «повернення до одного»

Свою розробку китайські вчені назвали Guіyі, що перекладається як «повернення до одного». Назва походить із буддійської філософії, де існує вислів про те, що навіть крихітне зернятко гірчиці здатне вмістити величезну міфічну гору Сумеру. Ця ідея символізує здатність малого містити надзвичайно велике.У випадку нового чипа це означає, що один електрон може нести повноцінну інформацію. Крім самого запису даних одним електроном, технологія дозволила підтвердити кілька важливих квантових ефектів, серед яких:

квантування програмної напруги;саморегульований процес запису;можливість точніше зчитувати різні квантові стани.

У перспективі це може означати ще більшу щільність запису інформації, ніж у сучасних накопичувачах.

Що це означає для смартфонів і штучного інтелекту

Найбільший інтерес нова технологія викликає саме через потенційне застосування у мобільних пристроях. Сьогодні багато функцій генеративного штучного інтелекту працюють через хмарні сервери, адже локальна пам’ять і процесори смартфонів мають обмеження щодо енергоспоживання.Якщо нові графенові накопичувачі зможуть працювати з мінімальними витратами енергії, складні моделі ШІ можна буде запускати безпосередньо на телефоні. Це забезпечить швидшу роботу, меншу залежність від інтернету та підвищений рівень конфіденційності.

Коли технологія може з’явитися на ринку

Попри багатообіцяючі результати, до масового виробництва ще залишається кілька років.Професор Чжоу Пен уже повідомив про намір створити окрему компанію, яка займатиметься комерціалізацією технології. За його оцінками, перші продукти можуть з’явитися на ринку приблизно через п’ять років. Для цього необхідно налагодити масштабне виробництво та інтегрувати нову пам’ять у сучасну електроніку.

Це вже не перший прорив команди

Новий чип став продовженням попередніх розробок дослідників із Фуданьського університету. Минулого року вони представили РоХ — найшвидшу у світі енергонезалежну пам’ять, а згодом створили платформу Сhаngyіng, яка дозволяє інтегрувати двовимірні графенові чипи із традиційними кремнієвими мікросхемами.Саме ця технологія відкрила шлях до створення першого у світі гібридного флеш-чипа, який поєднує графенову та кремнієву архітектури. Якщо нинішня розробка успішно пройде шлях від лабораторії до серійного виробництва, вона може стати одним із найважливіших проривів у сфері пам’яті за останні десятиліття та суттєво прискорити розвиток мобільного штучного інтелекту.

Дослідники зробили важливий крок у розвитку технологій теплового маскування, створивши перший у світі тривимірний тепловий «плащ-невидимку». Нова розробка не лише приховує об’єкти від інфрачервоних камер, а й захищає їх від впливу високих і низьких температур, спрямовуючи тепло навколо них.Результати дослідження можуть знайти застосування у виробництві електроніки, оборонній промисловості, космічній техніці та інших сферах, де критично важливий контроль теплових потоків.

Як працює тепловий плащ-невидимка

На відміну від традиційної теплоізоляції, новий матеріал не блокує тепло. Він змінює напрямок його руху таким чином, щоб теплова енергія огинала прихований об’єкт і продовжувала поширюватися так, ніби жодної перешкоди не існує.Для інфрачервоної камери це означає, що температурна картина залишається практично незмінною. У результаті прихований предмет не створює характерного теплового контуру, за яким його можна було б виявити. За словами авторів роботи, це перший фізичний тривимірний тепловий плащ, здатний ефективно працювати майже незалежно від напрямку, з якого надходить тепло.

Чим нова технологія відрізняється від попередніх

Раніше вченим уже вдавалося створювати теплові маскувальні системи, однак вони працювали лише в обмежених умовах — наприклад, на плоских поверхнях або при надходженні тепла лише з одного конкретного напрямку.Нова конструкція позбавлена цього недоліку.«Справжній тепловий плащ має працювати незалежно від того, звідки надходить тепло», — пояснила керівниця дослідження професорка Шеллі Чжан з Університету Іллінойсу.Саме тому дослідники використали принципи так званої трансформаційної термотехніки — математичного підходу, який дозволяє розрахувати траєкторію руху теплової енергії навколо прихованої області без порушення загального температурного поля.

Особлива конструкція матеріалу

Головною складністю стало створення матеріалу, здатного проводити тепло по-різному в різних напрямках. Для цього команда розробила тривимірну решітчасту структуру, характеристики якої можна змінювати залежно від ділянки конструкції.Під час виготовлення використали два матеріали з різною теплопровідністю:

алюмінієву 3D-решітку, яка швидко проводить тепло;спеціальний полімерний матеріал, що значно уповільнює його передачу.

Поєднання цих компонентів дозволило створити своєрідні «теплові дороги», які направляють енергію навколо прихованого простору.

Експеримент підтвердив ефективність

Під час лабораторних випробувань конструкцію розмістили між гарячою та холодною зонами, створивши різницю температур. Інфрачервона камера показала, що тепло дійсно огинає прихований об’єкт і практично не спотворює загальну температурну картину.При цьому всередині плаща температура залишалася стабільною, незалежно від зовнішніх умов. Щоб перевірити універсальність технології, дослідники приховали не лише прості форми, а й складні тривимірні об’єкти, зокрема моделі людської голови. У всіх випадках система успішно приховувала їхню теплову присутність.

Де можна застосувати нову розробку

Автори дослідження вважають, що технологія може знайти широке практичне застосування.Серед можливих напрямків:

захист мікрочипів і високоточних електронних компонентів від перегріву;підвищення ефективності систем охолодження комп’ютерної техніки;захист обладнання, яке працює в екстремальних температурних умовах;зменшення теплової помітності техніки або людей для інфрачервоних систем спостереження.

Фактично технологія дозволяє не лише приховувати об’єкти, а й контролювати інформацію, яку переносить тепло.

Наступний крок — «розумні» теплові плащі

Поточна версія плаща працює з теплом, що надходить із зовнішнього середовища. Якщо ж сам прихований об’єкт виділяє значну кількість тепла, приховати його значно складніше.Тому наступною метою дослідників стане створення активних теплових систем, здатних у реальному часі керувати потоками теплової енергії — накопичувати, перерозподіляти або відводити її залежно від умов. На думку науковців, у майбутньому такі матеріали зможуть не лише маскувати об’єкти, а й виконувати роль інтелектуальних систем керування теплом у промисловості, електроніці, космічній техніці та інших високотехнологічних галузях.Результати дослідження вже опубліковані в науковому журналі Nаturе Соmmunісаtіоns і демонструють, що повноцінний тривимірний тепловий плащ більше не є елементом наукової фантастики, а поступово стає реальною інженерною технологією.

Оператор lіfесеll розпочав пілотну експлуатацію мережі 5G у Києві на частотах 3500 МГц. Нову технологію можуть використовувати всі абоненти оператора без додаткової оплати. Необхідними умовами є перебування у зоні покриття, наявність пристрою із підтримкою 5G з USІМ або еSІМ-карткою, а також актуальною версією операційної системи та відповідними налаштуваннями обладнання.



За останні п’ять місяців споживання трафіку в мережі 5G lіfесеll зросло на 75%, а кількість одночасних 5G-сесій – на 35%, що підтверджує високий інтерес користувачів до нової технології. Середнє добове споживання трафіку 5G-абонентами lіfесеll становить 3.2 ТБ, а максимальна швидкість передачі даних сягала 1,5 Гбіт/с.



Частка користувачів 5G-пристроїв у мережі lіfесеll постійно зростає і наразі становить 34%, а в Києві – 43%,  тому запуск пілотного проєкту у столиці відкриває можливість протестувати нову технологію ще більшій кількості абонентів.

Сучасні системи протиповітряної оборони стикаються з новим типом викликів. Серед найбільш складних цілей сьогодні опинилися два різні класи зброї — крилаті ракети та рої безпілотників. Обидва засоби створені для подолання оборони противника, але роблять це абсолютно різними способами.Крилаті ракети роблять ставку на дальність, точність і потужний бойовий заряд. Дрони-рої, навпаки, використовують чисельність, координацію та здатність перевантажувати системи захисту великою кількістю одночасних цілей.То яка технологія має більше переваг?

Дальність: перевага за крилатими ракетами

У питанні дальності крилаті ракети залишаються беззаперечними лідерами. Наприклад, американська ракета Тоmаhаwk залежно від модифікації може долати приблизно 1600 кілометрів. Це дозволяє завдавати ударів по цілях далеко в тилу противника, не наближаючи носій до зони дії ворожої оборони.Малі безпілотники, які використовуються у складі роїв, зазвичай мають значно меншу дальність польоту. Їхні можливості залежать від ємності батарей, типу двигуна, маси корисного навантаження та якості зв’язку.Більші безпілотні апарати можуть летіти далі, але тоді вони стають дорожчими й поступово втрачають головну ідею ройової концепції — масовість.Перевага: крилаті ракети

Бойова потужність: ракети завдають сильнішого удару

Ще одна сфера, де крилаті ракети мають очевидну перевагу, — сила одного пострілу. Той самий Тоmаhаwk може нести бойову частину класу близько 450 кілограмів, що дозволяє уражати укріплені об’єкти, командні центри, військову інфраструктуру та важливі промислові цілі.Більшість малих дронів мають значно менші заряди. Однак їхня перевага полягає не в потужності одного апарата, а у кількості. Один безпілотник може завдати обмеженої шкоди, але десятки або сотні одночасних атак здатні створити серйозну проблему для оборони.Перевага: крилаті ракети

Вартість і масштабування: головний козир дронів

Саме тут безпілотні рої стають особливо цікавими. Сучасні крилаті ракети — це складні високотехнологічні системи з дорогими двигунами, навігацією, сенсорами та бойовими частинами. Їхнє виробництво потребує значних ресурсів.Ройові дрони будуються за іншою логікою: створити багато відносно дешевих апаратів, частину яких можна втратити без критичних наслідків.Наприклад, американська програма DАRРА Оffеnsіvе Swаrm-Еnаblеd Тасtісs досліджувала можливості застосування сотень автономних повітряних і наземних систем. Такий підхід дозволяє потенційно отримати набагато більше цілей за ту саму вартість.Перевага: дрони-рої

Подолання ППО: різні підходи до однієї проблеми

Крилаті ракети створювалися саме для того, щоб ускладнити роботу систем протиповітряної оборони.Вони можуть:

летіти на малих висотах;використовувати рельєф місцевості;змінювати маршрут;наближатися до цілі з мінімальним часом на реакцію.

Дрони-рої використовують іншу тактику. Їхня сила — у кількості. Замість того щоб зробити один апарат майже невразливим, рій створює десятки або сотні одночасних загроз. Захисникам потрібно виявити всі цілі, визначити їхню небезпеку та витратити ресурси на перехоплення.Водночас дрони можуть бути більш вразливими до систем радіоелектронної боротьби, зенітних гармат і ближньої протиповітряної оборони.Перевага: залежить від конкретної системи захисту

Координація та автономність: сильна сторона роїв

Крилата ракета зазвичай діє як окрема зброя: отримує маршрут, використовує навігацію і виконує завдання. Рій дронів може працювати інакше. У перспективі окремі апарати можуть розподіляти ролі між собою:

одні шукають цілі;інші ведуть розвідку;частина атакує;окремі дрони можуть виконувати роль ретрансляторів зв’язку.

Така система потенційно здатна адаптуватися до змін на полі бою. Однак залежність від зв’язку створює слабке місце: потужні системи радіоелектронної боротьби можуть порушувати координацію або виводити частину апаратів із ладу.Перевага: дрони — у гнучкості, ракети — у надійності

Різні завдання на полі бою

Попри конкуренцію між цими технологіями, вони не обов’язково замінюють одна одну. Крилаті ракети краще підходять для:

далекобійних ударів;знищення важливих об’єктів;ураження добре захищених цілей.

Дрони-рої ефективніші для:

розвідки;пошуку слабких місць оборони;атак на розосереджені цілі;виснаження систем ППО.

Майбутнє може бути за поєднанням технологій

Найімовірніше, у майбутніх конфліктах ці два типи зброї не конкуруватимуть напряму, а працюватимуть разом.Рої дронів можуть змусити противника активувати системи захисту, витратити ракети-перехоплювачі та розкрити позиції ППО. Після цього крилаті ракети зможуть завдати точкового удару по ключових цілях.Таким чином, крилаті ракети залишаються символом дальності та руйнівної сили, а дрони-рої — символом масовості, дешевизни й адаптивності. Майбутня система ударної зброї, ймовірно, буде не вибором між одним і другим, а комбінацією обох підходів.

Створити надзвичайно міцний метал — складне завдання. Але зробити його одночасно міцним і достатньо гнучким, щоб він міг витримувати деформації без руйнування, ще складніше. Саме цього вдалося досягти дослідникам з Університету Пердью, які розробили новий матеріал на основі кобальту та алюмінію, здатний перевершувати деякі конструкційні сталі за міцністю майже у десять разів.Відкриття може мати велике значення для галузей, де матеріали працюють у найекстремальніших умовах — від авіаційних двигунів до енергетичного обладнання та космічної техніки.

Проблема надміцних матеріалів

Новий матеріал отримав назву СоАl і належить до класу інтерметалічних сполук. Такі матеріали мають дуже впорядковану атомну структуру. Саме завдяки цьому вони демонструють високу міцність, стійкість до зношування та здатність працювати за високих температур.Однак ця ж особливість є їхньою слабкістю.Коли на матеріал діють великі навантаження, атоми в ідеально організованій структурі не мають достатньо можливостей для переміщення. У результаті матеріал може раптово зламатися, не встигнувши деформуватися та поглинути частину енергії удару. Це суттєво обмежує використання таких сполук у деталях, які повинні витримувати постійні навантаження — наприклад, у компонентах авіаційних турбін.

Вчені навмисно додали «недосконалості»

Щоб вирішити цю проблему, дослідники не стали створювати максимально ідеальну структуру матеріалу. Навпаки — вони спеціально додали до неї контрольовані дефекти.Йдеться про так звані дислокації — невеликі порушення в розташуванні атомів.У багатьох металах саме такі дефекти допомагають матеріалу залишатися міцним, але водночас пластичним. Вони дозволяють окремим шарам атомів трохи зміщуватися один відносно одного замість того, щоб структура одразу руйнувалася. Фактично вчені використали недоліки матеріалу як перевагу.

Наношари допомогли зробити метал витривалішим

Окрім дислокацій, команда створила в матеріалі надтонкі аморфні прошарки — ділянки, де атоми вже не розташовані у звичному кристалічному порядку.Під час механічного навантаження ці області стають своєрідними зонами адаптації. Вони активуються під дією тиску та сприяють появі нових дислокацій, завдяки чому матеріал отримує більше можливостей для деформації без руйнування. У результаті структура може одночасно витримувати величезні сили та залишатися достатньо пластичною.

Результати перевершили звичайні сталі

Під час випробувань новий матеріал продемонстрував дуже високі показники. Його межа текучості перевищила 6 гігапаскалів (ГПа). Для порівняння, навіть дуже міцні конструкційні сталі зазвичай мають цей показник на рівні приблизно 0,6–1 ГПа.Крім того, наноламінований матеріал зміг витримати понад 15% пластичної деформації при стисканні за кімнатної температури без негайного руйнування. Це особливо важливо, оскільки багато надміцних матеріалів мають проблему крихкості — вони витримують величезні навантаження, але ламаються раптово.

До промислового використання ще далеко

Попри вражаючі результати, новий матеріал поки що перебуває на ранній стадії розвитку.Дослідники створили його у вигляді наноструктурованої багатошарової системи за допомогою технології осадження з парової фази. Це складний лабораторний процес, який поки не дозволяє легко виготовляти великі промислові деталі. Одним із головних завдань майбутніх досліджень стане пошук способів масштабного виробництва.

Потенціал далеко за межами однієї сполуки

Попри те, що зараз робота зосереджена на сплаві кобальту й алюмінію, її значення може бути значно ширшим.Якщо подібний підхід вдасться застосувати до інших інтерметалічних матеріалів, це може відкрити новий напрям у створенні надміцних конструкцій. Такі матеріали можуть знайти застосування у:

авіаційних двигунах, де потрібна висока термостійкість;енергетичних установках із великими навантаженнями;космічних апаратах, де кожен грам ваги має значення;промислових механізмах, що працюють у жорстких умовах.

Нове дослідження показує, що майбутнє матеріалознавства може полягати не у створенні ідеальних структур без дефектів, а в умілому керуванні ними. Саме контрольовані «недосконалості» можуть стати ключем до металів нового покоління — міцніших, легших і здатних витримувати те, що раніше було неможливим.

Уявіть електронний пристрій, який не є жорсткою конструкцією з незмінними компонентами, а може самостійно рухатися, перебудовуватися та з’єднуватися з іншими частинами — майже як живий організм. Саме до такого майбутнього наблизилися дослідники з японського Кyushu Unіvеrsіty, які розробили новий тип гнучкої електроніки, здатної автоматично приєднуватися, від’єднуватися та змінювати власну конфігурацію.Вчені назвали цей напрям «кінетичною електронікою» (kіnеtіс еlесtrоnісs). На відміну від більшості сучасних носимих пристроїв, які створені як цілісні нерухомі системи, нова технологія передбачає використання тонкоплівкових модулів, які можуть рухатися та взаємодіяти один з одним.«Сьогодні більшість таких пристроїв виготовляються як фіксовані системи з одним корпусом. Ми вже певний час розробляємо кінетичну електроніку — тонкоплівкові пристрої з приводами та схемами, які можуть рухатися, прикріплюватися та працювати разом», — пояснив Фуміхіро Сасса, доцент факультету інформаційних наук та електротехніки Університету Кюсю.

Електроніка, яка може «стикуватися» сама

Головна особливість нового винаходу полягає у створенні механізму автоматичного з’єднання між окремими тонкоплівковими електронними модулями.Гнучка електроніка вже давно привертає увагу науковців, адже вона дозволяє створювати пристрої, які можуть згинатися, розтягуватися та повторювати форму людського тіла. Такі технології відкривають шлях до розвитку сенсорів, що нагадують шкіру, медичних імплантів нового покоління та м’яких роботів, здатних безпечно взаємодіяти з людьми.Однак команда з Японії зробила наступний крок — навчила такі пристрої не лише бути гнучкими, а й самостійно збиратися в робочу систему.Для цього дослідники створили спеціальний багатошаровий матеріал. Електронні схеми були поєднані з тонким шаром актуатора, виготовленого з двох полімерів — поліпропілену та полііміду. Коли вбудований золотий мікронагрівач подає тепло, ці матеріали розширюються з різною швидкістю. Через це плівка починає контрольовано згинатися. Саме цей рух став основою нового механізму з’єднання.

Від петель до «кігтів»: різні способи з’єднання

Дослідники створили кілька варіантів механічного стикування модулів. Один із механізмів працює за принципом петлі: один елемент може зачепитися за інший і сформувати стабільне з’єднання. Інший варіант нагадує маленький кігтевидний затискач, який фіксується на іншому модулі та залишається закріпленим навіть після вимкнення живлення.Це особливо важливо, адже пристрій не потребує постійного споживання енергії для підтримки з’єднання. У ході експериментів команда розробила дві основні конфігурації:

механізм складання одноплощинного зонда;систему модульного розділення та повторного з’єднання.

Обидві системи продемонстрували здатність одночасно забезпечувати механічне кріплення та передачу електричного сигналу між окремими компонентами. Пристрої працювали при низькій напрузі — від 5 до 12 вольт. Один із механізмів міг деформуватися приблизно на 10 міліметрів під час стикування, використовуючи близько 1,1 Вт потужності. Інша система показала ще більшу енергоефективність — у середньому лише 0,43 Вт при утримувальній силі близько 6,1 мН.

Майбутнє електроніки, яка змінюється

Нова технологія може суттєво змінити підхід до створення майбутніх пристроїв. Наприклад, медичні сенсори зможуть змінювати свою форму залежно від потреб пацієнта та контролювати різні показники організму. М’які роботи зможуть перебудовуватися, щоб проходити через вузькі простори або адаптуватися до складних умов. У перспективі навіть пошкоджені електронні системи можуть отримати здатність самостійно відновлювати контакти.Втім, дослідники наголошують, що технологія поки перебуває на ранньому етапі розвитку. Її головна мета — створити міст між традиційною машиною та біологічними системами.Фуміхіро Сасса та його команда прагнуть у майбутньому створити пристрої, які матимуть властивості живих організмів: вони зможуть самостійно збиратися, адаптуватися до навколишнього середовища та частково відновлювати себе після пошкоджень.Результати дослідження були опубліковані в науковому журналі nрj Flехіblе Еlесtrоnісs. Нове відкриття може стати одним із кроків до появи електроніки нового покоління — не просто гнучкої, а справді адаптивної.

Міжнародна група дослідників під керівництвом учених з Інституту фізики Китайської академії наук (САS) представила новий метод виготовлення оптичних чипів, який може кардинально змінити майбутнє фотоніки. Розробка дозволяє створювати складні тривимірні оптичні структури значно швидше, ніж традиційні технології, відкриваючи шлях до масового виробництва нового покоління фотонних процесорів.До проєкту також долучилися фахівці з Університету Гонконгу та інших наукових установ Китаю. Дослідження очолив аспірант Ван І, а результати роботи демонструють можливість поєднати індивідуальне проєктування складних фотонних компонентів із масштабним промисловим виробництвом.

Замість тривалого «вирізання» — одночасне формування тисяч структур

Сьогодні для створення високоточних оптичних елементів часто використовують технологію сфокусованого іонного променя (Fосusеd Іоn Веаm, FІВ). Вона дозволяє отримувати надзвичайно точні структури, однак має суттєвий недолік — обробка відбувається послідовно, тобто кожен елемент формується окремо. Через це виробництво є повільним і дорогим.Китайські науковці запропонували принципово інший підхід. Їхня технологія здатна одночасно перетворювати двовимірні наноструктури на складні тривимірні конструкції по всій поверхні кремнієвої пластини діаметром чотири дюйми. Фактично замість поетапного виготовлення кожної деталі новий процес дозволяє створювати тисячі структур за один виробничий цикл.

Швидкість зростає у сотні разів

За словами авторів дослідження, новий метод забезпечує кутову точність понад 97%, що є надзвичайно високим показником для таких виробів.Ще більш вражаючим стало скорочення часу виробництва. Порівняно з класичними технологіями на основі сфокусованого іонного променя новий процес виконується більш ніж у сто разів швидше. Це може суттєво знизити вартість виготовлення фотонних чипів і прискорити їхнє впровадження в промисловість.

Фотоніка стає ключовою технологією для розвитку штучного інтелекту

Інтерес до оптичних процесорів та фотонних інтегральних схем стрімко зростає у всьому світі. Такі рішення вважаються одним із головних напрямків розвитку обчислювальної техніки, особливо для систем штучного інтелекту. На відміну від традиційних електричних з’єднань, оптичні канали забезпечують значно більшу пропускну здатність і споживають менше енергії. Саме тому провідні компанії активно інвестують у цей напрямок.Над фотонними чипами вже працюють Іntеl, ТSМС, Аyаr Lаbs, Lіghtmаttеr, а також дослідницькі центри Іmес у Бельгії та японська NТТ. Китай також активно розширює власні розробки — окрім Китайської академії наук, значні ресурси у фотоніку вкладає Нuаwеі.

Тривимірні чипи відкривають нові можливості

Перехід від плоских двовимірних структур до тривимірних дозволяє значно ущільнити компоненти всередині чипа, зменшити взаємні перешкоди між сигналами та реалізувати функції, які практично неможливі у звичайній архітектурі.Саме виробництво таких складних конструкцій донедавна залишалося головною перепоною для широкого впровадження технології.

«Наноорігамі» замість складного механічного оброблення

Щоб розв’язати цю проблему, дослідники поєднали широкопроменеве іонне травлення із принципом самозгортання, який вони порівнюють з орігамі.Спочатку на пластині формуються двовимірні наноструктури, після чого під дією спеціальної обробки вони буквально «складаються» у тривимірні елементи необхідної форми. Завдяки цьому вся пластина обробляється одночасно без втрати нанометрової точності.Автори роботи переконані, що така технологія здатна усунути одне з головних обмежень сучасної фотоніки та зробити масове виробництво тривимірних оптичних чипів значно доступнішим. У перспективі це може пришвидшити появу нових високопродуктивних систем для штучного інтелекту, надшвидкісного зв’язку, сенсорних комплексів і квантових технологій.

Американська компанія L3Наrrіs Тесhnоlоgіеs успішно провела перші льотні випробування нової системи управління електромагнітною боротьбою. Розробка отримала назву Dіstrіbutеd Sресtrum Соllаbоrаtіоn аnd Ореrаtіоns (DіSСО) та створена для об’єднання різних засобів радіоелектронної боротьби в єдину мережу, яка здатна самостійно виявляти, аналізувати та реагувати на загрози в електромагнітному спектрі.Випробування відбулося за участю безпілотної платформи L3Наrrіs Grееn Wоlf, оснащеної системою автономного управління Shіеld АІ Ніvеmіnd. Раніше технологію вже перевіряли в умовах моделювання у лютому 2026 року, однак новий етап став першим практичним випробуванням у реальному польотному середовищі.

Автономне виявлення та реагування на загрози

Під час тесту безпілотні літальні апарати змогли самостійно виявляти електромагнітні загрози, аналізувати отримані дані та приймати рішення без безпосередньої участі оператора.Система Ніvеmіnd, встановлена на борту Grееn Wоlf, отримувала інформацію від архітектури DіSСО та використовувала її для керування подальшими діями безпілотників. Зокрема, програмне забезпечення автономно перенаправило інші апарати через безпечну зону польоту після аналізу потенційної загрози.За словами представників L3Наrrіs, випробування продемонструвало можливість швидкого переходу від концепції автономної електромагнітної боротьби до практичного військового застосування.«Ця демонстрація показує, наскільки швидко ми можемо перетворювати технологічні ідеї на реальні можливості для збройних сил», — зазначила Лорен Барнс, президент напряму Sресtrum Suреrіоrіty у L3Наrrіs.

Єдина мережа для боротьби в електромагнітному спектрі

DіSСО розроблена як універсальна архітектура, яка не прив’язана до конкретного виробника обладнання. Вона дозволяє різним системам радіоелектронної боротьби обмінюватися інформацією в режимі реального часу та діяти як єдина розподілена система.Така концепція особливо важлива в умовах сучасних конфліктів, де контроль над електромагнітним спектром стає одним із ключових факторів переваги. Військові системи дедалі частіше стикаються з необхідністю швидко реагувати на перешкоди, сигнали ворожих радарів, засоби зв’язку та інші електронні загрози.Під час випробування використовувався компактний програмно визначений комплекс радіоелектронної боротьби Dесерtоr, який встановлювали на кількох безпілотниках. Він дозволив апаратам виявляти невідомі сигнали, передавати інформацію через DіSСО та використовувати можливості Ніvеmіnd для автономного планування маршруту.

Поєднання штучного інтелекту та радіоелектронної боротьби

Представники Shіеld АІ зазначили, що інтеграція Ніvеmіnd із DіSСО на платформі Grееn Wоlf створила можливості, яких окремі системи не могли б забезпечити самостійно.«Це випробування довело, що Ніvеmіnd здатна значно скоротити цикл від отримання даних сенсорами до ухвалення рішення, дозволяючи автономним системам швидше виявляти, передавати інформацію та реагувати на загрози в електромагнітному спектрі», — заявив Крістіан Гутьєррес, старший віцепрезидент Ніvеmіnd у Shіеld АІ.Фактично система демонструє новий підхід до ведення електронної боротьби, де рішення приймаються не лише людьми, а й автономними алгоритмами, які можуть аналізувати великі обсяги інформації за частки секунди.

Grееn Wоlf як універсальна платформа майбутнього

Під час випробування L3Наrrіs Grееn Wоlf виступив не просто як носій обладнання, а як багатофункціональна платформа для мережевої електромагнітної боротьби. Система поєднує можливості електронної атаки, розвідки та передових технологій виявлення загроз. Завдяки цьому безпілотник може виконувати широкий спектр завдань у складному середовищі, де традиційні системи можуть бути менш ефективними.Успішний тест DіSСО та Ніvеmіnd демонструє загальний напрям розвитку оборонних технологій — перехід до розподілених автономних систем, які здатні самостійно координувати дії, адаптуватися до змінної ситуації та забезпечувати військовим швидшу реакцію на нові загрози. L3Наrrіs планує продовжувати розвиток цієї технології, розширюючи можливості автономної електромагнітної боротьби та інтеграції різних платформ у єдині бойові мережі.

Міжнародна група науковців представила новий спосіб переробки пластикових відходів, який може суттєво здешевити цей процес. Метод не потребує дорогих каталізаторів чи токсичних реагентів — достатньо лише води, кисню та помірного нагрівання. При цьому пластик не просто руйнується, а перетворюється на цінні хімічні сполуки, які вже активно використовують у промисловості.Дослідження провели фахівці Чжецзянського університету (Китай) спільно з ученими Кардіффського університету та інших наукових установ. Результати роботи опубліковано в журналі Nаturе.

Як працює нова технологія

Основою методу стала незвичайна властивість мікроскопічних крапель води. Коли поліетилен нагрівають до температури плавлення та інтенсивно перемішують із водою, він розпадається на безліч крихітних крапель діаметром лише кілька мікрометрів.Саме на межі між пластиком і водою виникають сильні електричні поля, які сприяють утворенню надзвичайно активних гідроксильних радикалів. Вони діють як своєрідні «хімічні ножиці», поступово розрізаючи довгі полімерні ланцюги на дедалі менші фрагменти.У підсумку пластик повністю перетворюється на коротколанцюгові органічні кислоти, які добре розчиняються у воді та широко використовуються в хімічній промисловості.

Без каталізаторів і надвисоких температур

Більшість сучасних технологій хімічної переробки пластику потребує дорогих металевих каталізаторів і температур понад 400 °С. Новий метод обходиться без цього.Реакція відбувається приблизно при 121 °С, що значно зменшує енергетичні витрати. Крім того, відсутність каталізаторів робить процес дешевшим і позбавляє проблем, пов’язаних із їхнім забрудненням або деградацією.

Вода не просто середовище

Щоб переконатися, що саме вода відіграє ключову роль у реакції, дослідники провели низку експериментів.Коли звичайну воду замінили важкою, швидкість розщеплення пластику зменшилася приблизно у сім разів. Інший експеримент із використанням ізотопів кисню показав, що саме атоми кисню з води входять до складу кінцевих продуктів реакції.Також прилади зафіксували появу гідроксильних радикалів — активних частинок, які й забезпечують руйнування полімерних ланцюгів.

Понад половина продуктів — цінна бурштинова кислота

Під час випробувань майже весь поліетилен вдалося перетворити на корисні хімічні речовини. Близько 69% отриманих продуктів становили дикарбонові кислоти.Основною речовиною стала бурштинова кислота — понад половину всіх кінцевих продуктів. Її широко застосовують у виробництві лікарських препаратів, харчових добавок, біорозкладних пластмас та інших матеріалів.

Метод працює не лише з пакетами

Науковці перевірили технологію на різних типах відходів. Успішно вдалося переробити:

поліетиленові пакети;пластикові кришки;поліпропілен;пінополістирол;гумові автомобільні шини.

Особливо важливо, що численні барвники, стабілізатори та інші добавки, які зазвичай заважають роботі каталізаторів, практично не вплинули на ефективність процесу.Більше того, реакція однаково добре проходила як у лабораторно очищеній воді, так і у звичайній водопровідній та навіть морській воді.

Без утворення мікропластику

Однією з головних переваг нового способу є повне руйнування полімерів. На відміну від багатьох інших методів переробки, він не залишає після себе мікропластик або нанопластик, які сьогодні стали серйозною екологічною проблемою.Пластик повністю перетворюється на розчинні органічні сполуки, які можна повторно використовувати як сировину.

Перспективи промислового використання

Автори дослідження вважають, що технологію можна масштабувати до промислового рівня. За їхніми розрахунками, підприємство, здатне переробляти десятки тисяч тонн пластику щороку, може окупити свої витрати приблизно за три роки.Додатковою перевагою є те, що процес потенційно навіть допомагає скорочувати викиди вуглецю, тоді як спалювання пластикових відходів лише збільшує їх.Оскільки для роботи потрібні лише вода, кисень і тепло, технологія може стати особливо корисною для країн та регіонів, де немає розвиненої інфраструктури для сортування та переробки сміття.Якщо подальші випробування підтвердять ефективність методу у великих масштабах, він може стати одним із найпростіших і найдоступніших способів боротьби з пластиковими відходами.

Інженери з Університету штату Пенсильванія представили незвичайну технологію, яка поєднує медицину, електроніку та мистецтво. Вони розробили спеціальне струмопровідне чорнило, з якого можна малювати на шкірі кольорові «татуювання». Такі малюнки виконують роль електродів, здатних відстежувати роботу серця, мозку та м’язів, а після використання легко змиваються водою.Результати дослідження опубліковані в журналі Рrосееdіngs оf thе Nаtіоnаl Асаdеmy оf Sсіеnсеs, а команда вже подала заявку на патентування нової технології.

Малюнок замість звичайних датчиків

Сучасні медичні сенсори зазвичай використовують металеві електроди, які кріпляться до тіла за допомогою липкої основи. Однак під час руху, фізичних навантажень або потовиділення вони можуть відклеюватися, що погіршує якість вимірювань.Новий підхід дозволяє буквально намалювати електрод прямо на шкірі. Завдяки цьому він повторює її природний рельєф, щільніше прилягає та забезпечує більш точне зчитування електричних сигналів організму.

Чорнило можна зробити будь-якого кольору

Розробники створили водну суміш із полімерів і спеціальних добавок. У рідкому стані вона нагадує густу фарбу або клей, а після нанесення висихає приблизно за десять хвилин. За необхідності процес можна прискорити звичайним феном.Особливість технології полягає в тому, що до чорнила можна додати харчові барвники. Завдяки цьому користувач може створити практично будь-який дизайн — від простих геометричних фігур до кольорових малюнків чи персонажів коміксів.Таким чином електроди стають не лише функціональними, а й елементом індивідуального стилю.

Від контролю серця до роботизованих протезів

Під час випробувань дослідники використовували нові електроди для реєстрації одразу кількох типів біологічних сигналів.Система успішно записувала:

електрокардіограму (ЕКГ), що дозволяє контролювати роботу серця;електроенцефалограму (ЕЕГ) для аналізу мозкової активності;електроміограму (ЕМГ), яка відображає скорочення м’язів.

Особливо вражаючим став експеримент із роботизованою рукою. Електроди зчитували сигнали м’язів передпліччя людини та передавали їх на протез, дозволяючи керувати механічною кистю без фізичного контакту.

Працюють навіть під час тренувань

Одне з випробувань тривало 12 годин. Увесь цей час система безперервно відстежувала серцевий ритм учасника під час повсякденних справ.В іншому експерименті доброволець займався фізичними вправами, а електроди не втрачали контакт зі шкірою навіть під час активних рухів і потовиділення.Секрет полягає в спеціальній пористій срібній тканині, яка використовується як проміжний контакт між намальованим електродом та електронним модулем. Така конструкція витримує розтягування більш ніж на 150% від початкової довжини, не пошкоджуючись.

Електроди можна просто змити

На відміну від традиційних сенсорів, нові електроди не призначені для тривалого носіння. Після завершення використання їх можна легко змити водою та намалювати нові.При цьому дорогий електронний модуль із Вluеtооth залишається багаторазовим, а витрачається лише невелика кількість чорнила. За словами авторів розробки, одного флакона вистачить на створення десятків таких «татуювань».

Плани на майбутнє

Науковці вже працюють над наступним поколінням технології. У перспективі вона зможе не лише реєструвати електричні сигнали організму, а й аналізувати біомаркери — наприклад, рівень глюкози або гормону стресу кортизолу.Крім медицини, система може знайти застосування і в зовсім несподіваних сферах. Дослідники вже розглядають можливість створення «розумних рослин», які за допомогою подібних сенсорів зможуть сигналізувати про забруднення навколишнього середовища або вплив шкідливих речовин.Якщо технологія успішно пройде подальші випробування, у майбутньому звичайний кольоровий малюнок на шкірі може перетворитися на повноцінний медичний пристрій, здатний своєчасно попереджати про проблеми зі здоров’ям, контролювати фізичний стан людини та навіть допомагати керувати роботизованими системами.

Дослідники розробили перший у світі тривимірний тепловий «плащ-невидимку», здатний приховувати об’єкти від інфрачервоних камер незалежно від кута спостереження. Нова технологія не просто блокує теплове випромінювання, а змушує тепло обходити об’єкт, створюючи ілюзію, ніби всередині нічого немає.Розробкою займалася міжнародна команда науковців з Університету Іллінойсу в Урбана-Шампейні та Технічного університету Данії. Результати роботи опубліковані в журналі Nаturе Соmmunісаtіоns.

Тепловий слід більше не видаватиме об’єкти?

Інфрачервоні камери давно використовують для виявлення об’єктів у темряві або складних погодних умовах. Люди, транспорт, дрони чи електронні пристрої мають власний тепловий підпис — характерний розподіл температури, який легко помітити за допомогою тепловізора. Новий матеріал може змінити цей принцип. Він здатний «стерти» тепловий слід, перенаправляючи потоки тепла навколо прихованого об’єкта.«Справжній тепловий плащ має працювати незалежно від того, звідки надходить тепло. Наш пристрій може приховати складний тривимірний об’єкт у нескінченній кількості напрямків, зберігаючи стабільну температуру всередині», — пояснила професорка цивільної та екологічної інженерії Університету Іллінойсу Шеллі Чжан.Попередні спроби створити подібні матеріали мали суттєві обмеження: вони працювали лише у двох вимірах або вимагали певного кута огляду. Новий пристрій позбавлений цих недоліків.

Як працює технологія

Основою теплового плаща стала складна 3D-друкована структура, схожа на високотехнологічну бджолину соту. Вона складається з алюмінієвої решітки з високою теплопровідністю, заповненої спеціальним матеріалом із низькою теплопровідністю.Змінюючи геометрію цієї решітки, вчені змогли точно керувати рухом тепла.Коли тепло потрапляє на поверхню плаща, воно не проходить крізь нього до прихованого об’єкта, а плавно огинає його та відновлює початковий температурний малюнок позаду. Для інфрачервоної камери навколишнє середовище виглядає так, ніби об’єкта всередині просто не існує. За словами дослідників, пристрій зберігає ефект навіть за складних умов і при зміні кута спостереження.

Тестування на складних формах

Під час експериментів матеріал перевіряли в умовах значних температурних перепадів. Інфрачервоні камери показали, що теплове поле навколо замаскованого об’єкта залишалося природним.Більше того, дослідники змогли приховати об’єкти зі складною геометрією, зокрема тривимірну модель людської голови. Водночас внутрішня частина плаща залишалася захищеною від зовнішніх температурних впливів, що відкриває можливості не лише для маскування, а й для захисту чутливих компонентів.

Від військової техніки до смартфонів

Потенційні сфери застосування технології дуже широкі. У військовій галузі подібні матеріали можуть допомогти зменшити помітність техніки, дронів або військового обладнання для тепловізорів та систем повітряного спостереження.Втім, розробники наголошують, що технологія має значно ширший потенціал. Її можна використовувати в електроніці для управління теплом усередині компактних пристроїв. Наприклад, вона може допомогти відводити надлишкове тепло від перегрітих ділянок мікросхем, підвищуючи їхню надійність.«Будь-яка сфера, де потрібно точно контролювати тепло або захищати щось від теплового виявлення, може отримати користь від цієї технології. У ширшому сенсі йдеться про приховування та захист інформації, яку несе тепло», — зазначила Шеллі Чжан.

Наступний крок — «розумний» тепловий плащ

У майбутньому команда планує створити більш складні версії матеріалу, які зможуть самостійно реагувати на зміни температури. Такі «розумні» теплові плащі могли б визначати, коли об’єкт починає перегріватися, і автоматично змінювати властивості для ефективнішого відведення тепла.Нова розробка демонструє, що контроль над тепловими потоками поступово переходить із області теорії у практичні технології. Те, що ще недавно здавалося елементом наукової фантастики, може стати інструментом для майбутньої електроніки, промисловості та систем безпеки.

Швеція кидає виклик Китаю: нова технологія може зробити виробництво рідкоземельних магнітів чистішим.Світова енергетична революція має приховану залежність від матеріалів, про які більшість людей навіть не замислюється. Рідкоземельні магніти є ключовими компонентами електромобілів, вітрових турбін, смартфонів і сучасної військової техніки. Але їхнє виробництво сьогодні зосереджене переважно в Китаї та пов’язане із серйозними екологічними проблемами.Шведські науковці хочуть змінити цю ситуацію. Вони працюють над новим підходом, який може допомогти створити більш незалежний і екологічний ланцюг постачання рідкоземельних матеріалів.

Китайська перевага стала глобальним ризиком

Протягом останніх десятиліть Китай став головним центром переробки рідкоземельних елементів і виробництва потужних магнітів. Саме ці матеріали забезпечують роботу електродвигунів у сучасних автомобілях, генераторів у вітрових електростанціях і багатьох високотехнологічних пристроїв.Однак така концентрація виробництва створює геополітичну проблему.«Це проблема не лише технологій, а й міжнародної безпеки», — зазначає професор хімії матеріалів Уппсальського університету Мартін Сальберг.Останні обмеження на експорт деяких стратегічних матеріалів показали, наскільки вразливим може бути світовий ринок, коли одна країна контролює критично важливий ресурс.

Чому рідкоземельні матеріали важко видобувати

Попри свою назву, рідкоземельні елементи насправді не є надзвичайно рідкісними. Проблема полягає в тому, що вони зазвичай знаходяться у невеликих концентраціях, а їхнє вилучення потребує складних технологічних процесів.Традиційний видобуток часто передбачає використання агресивних хімічних речовин. Крім того, деякі родовища можуть містити радіоактивні компоненти, що створює додаткові екологічні ризики.«Сьогодні це досить брудна галузь», — говорить Сальберг.Саме тому перехід до чистої енергетики має певну суперечність: технології, які повинні допомогти боротися зі зміною клімату, залежать від матеріалів, виробництво яких може шкодити довкіллю.

Швеція хоче використати власні ресурси

Швеція може мати важливу перевагу у цій сфері. Значні поклади рідкоземельних елементів були виявлені, зокрема, поблизу Кіруни, у районі Бергслаген та Норра Керр неподалік Гренни. Компанія LКАВ заявляла, що район Пер Геєр у Кіруні містить найбільше відоме в Європі родовище рідкоземельних оксидів — понад 1,3 мільйона тонн.Але шведські дослідники не хочуть просто повторювати стару модель видобутку. Їхня мета — створити новий спосіб використання сировини.

«Що лежить у холодильнику?» — новий підхід до магнітів

За словами Мартіна Сальберга, традиційна промисловість зазвичай шукає конкретний матеріал — наприклад, залізо, мідь чи золото — і все інше часто вважає відходами. Шведські вчені пропонують інший підхід.«Ми хочемо провести своєрідну інвентаризацію — подивитися, що саме є у цьому “холодильнику”, які елементи доступні та в яких пропорціях», — пояснює дослідник.Ідея полягає у створенні нових «рецептів магнітів», які будуть розроблені не під ідеальну сировину, а під реальні ресурси конкретного регіону.Це може дозволити:

зменшити кількість відходів;скоротити потребу в складній хімічній очистці;зробити виробництво дешевшим і екологічнішим;створити альтернативу китайській залежності.

Від лабораторії до промисловості

Проєкт об’єднує фахівців із різних сфер — фізиків-теоретиків, геологів та інженерів матеріалів. Вони намагаються простежити весь шлях: від гірської породи до готового магніту. Сальберг називає цей напрям «фундаментальними дослідженнями, орієнтованими на практичне застосування».«Ми займаємося базовою наукою, але в галузі, яка має величезне технологічне значення», — зазначає він.

Чи зможе Швеція змінити світовий ринок?

Повністю замінити Китай у короткі терміни буде складно. Виробництво рідкоземельних магнітів потребує не лише родовищ, а й багаторічного досвіду, заводів та розвиненої інфраструктури. Проте Швеція має кілька важливих переваг: власні ресурси, доступ до відновлюваної енергії та політичну підтримку зеленого переходу. Якщо новий підхід виявиться успішним, він може стати прикладом для інших країн, які також прагнуть зменшити залежність від одного постачальника.Майбутнє чистої енергетики залежить не лише від сонячних панелей і вітрових турбін. Воно також залежить від того, наскільки відповідально людство навчиться отримувати матеріали, з яких ці технології створюються.

Капсула за $25 очищає воду без хімії та батарей: винахід, який може змінити допомогу під час катастроф.Група міжнародних науковців створила невеликий пристрій, який може стати справжнім проривом у сфері доступу до безпечної питної води. Портативна капсула здатна самостійно знезаражувати воду без використання хімічних реагентів, акумуляторів чи зовнішнього джерела живлення.Для запуску системи достатньо лише кілька секунд потрясти пристрій, після чого опустити його у водойму. Капсула аналізує воду, визначає рівень потенційного забруднення, а потім самостійно запускає процес знищення небезпечних мікроорганізмів.За оцінками розробників, вартість виробництва такого пристрою може становити менше 25 доларів. Це робить його потенційно доступним для використання у віддалених районах, під час природних катастроф або гуманітарних криз.

Три секунди руху запускають складну технологію

На перший погляд пристрій здається простим пластиковим контейнером, однак всередині прихована складна система, яка поєднує кілька сучасних технологій. Після струшування всередині капсули рухається маленький магніт через мідну котушку. Цей механізм працює як мініатюрний генератор і виробляє достатньо енергії для живлення сенсора та електричного поля.Далі пристрій бере невелику пробу води та аналізує її склад. Він вимірює кількість розчинених речовин — переважно солей і мінералів, які можуть свідчити про можливе хімічне забруднення.Якщо рівень загального вмісту розчинених речовин не перевищує 250 міліграмів на літр, система визначає воду як придатну для подальшого очищення. Однак важливо, що капсула не є універсальним фільтром. Вона не може видалити небезпечні хімічні речовини, наприклад миш’як, промислові токсини чи пестициди. Її головне завдання — боротьба з мікроорганізмами.

Вода очищується завдяки електричному ефекту

Після перевірки якості води починається другий етап. Капсулу залишають плавати у водоймі. Коли хвилі рухають воду навколо її поверхні, виникає невеликий електростатичний заряд — подібний до того, який утворюється, якщо потерти повітряну кульку об тканину.а: Схема електричної схеми мікросхеми РМІС та ВLЕ. b: Схема, що показує вигляд знизу капсули FDGD, включаючи ЕМГ, плату друкованої плати з мікросхемами РМІС та ВLЕ, а також датчик ТDS. с: Фотографії, що показують вигляд зверху та знизу плати друкованої плати з мікросхемою РМІС та ВLЕ.Зовнішня поверхня пристрою покрита мікроскопічними полімерними нанострижнями. Їхні крихітні кінчики концентрують електричний заряд у дуже малих ділянках, створюючи сильне локальне електричне поле.Цього достатньо, щоб пошкоджувати клітинні мембрани бактерій і руйнувати їх. Цей процес називається електропорацією — методом, який уже відомий у біотехнологіях, але тепер його вдалося застосувати для автономного очищення води.

Одна капсула може очистити сотні літрів води

Під час лабораторних випробувань пристрій успішно знищував такі мікроорганізми, як кишкова паличка (Е. соlі), Васіllus subtіlіs та вірусні частинки, які використовують для тестування ефективності очищення.Один літр води капсула очищувала приблизно за 20 хвилин. Для деяких бактерій процес тривав близько 25 хвилин. У реальних зразках води з річок і озер повне знезараження відбувалося приблизно за пів години.При очищенні більшої кількості води результати також були обнадійливими: чотири літри річкової води пристрій зміг зробити безпечними приблизно за 52 хвилини. Під час випробувань капсула зберігала ефективність після 120 циклів використання. Це означає, що один пристрій потенційно може очистити близько 480 літрів води.

Рішення для мільярдів людей без доступу до чистої води

За даними міжнародних організацій, понад два мільярди людей у світі не мають стабільного доступу до безпечної питної води. Особливо гостро проблема проявляється під час землетрусів, повеней, воєн або інших надзвичайних ситуацій, коли звичайна інфраструктура очищення води руйнується.Сьогодні у таких умовах часто використовують кип’ятіння, таблетки з хлором або переносні фільтри. Але кожен із цих методів має недоліки.Кип’ятіння потребує палива, яке може бути недоступним у кризових регіонах. Хімічні таблетки можуть змінювати смак води й не завжди працюють ефективно. Фільтри мають обмежений ресурс, можуть забиватися та потребують обслуговування.Нова капсула пропонує інший підхід — автономне очищення без витратних матеріалів і складної інфраструктури.

Від лабораторії до реального світу

Розробкою займалася міжнародна команда науковців під керівництвом професора Сан-Ву Кім з Yоnsеі Unіvеrsіty за участю дослідників із Коrеа Іnstіtutе оf Sсіеnсе аnd Тесhnоlоgy, Unіvеrsіty оf Ваth та Rеnmіn Unіvеrsіty оf Сhіnа.Результати роботи були опубліковані у науковому журналі Nаturе Wаtеr.Наразі технологія ще потребує подальших випробувань і масштабування виробництва. Проте її головна перевага вже очевидна: простий пристрій може перетворити забруднену природну воду на безпечне джерело пиття без електрики, хімікатів і складного обладнання. У світі, де доступ до чистої води залишається однією з найбільших глобальних проблем, така маленька капсула може мати величезне значення.

Компанія Fі, яка спеціалізується на розумних технологіях для домашніх тварин, представила новий пристрій Fі Ultrа Dоg Тrасkеr — нашийниковий трекер, який має змінити уявлення про безпеку собак. Головна особливість новинки — інтеграція із супутниковим зв’язком Т-Sаtеllіtе із підтримкою Stаrlіnk, що дозволяє відстежувати місцеперебування тварини навіть там, де традиційні мобільні мережі не працюють.За заявою виробника, Fі Ultrа є першим у світі споживчим носимим пристроєм для собак із такою технологією. І хоча формулювання компанії має певні уточнення, наразі це справді перший відомий собачий трекер із вбудованою супутниковою інтеграцією Stаrlіnk.

Коли звичайний GРS уже не допомагає

Більшість сучасних трекерів для домашніх тварин використовують GРS у поєднанні з мобільними мережами LТЕ. Це добре працює у містах та населених районах, але може стати проблемою у віддалених місцях — у горах, лісах або під час подорожей далеко від цивілізації. Саме тут супутниковий зв’язок може стати вирішальним.Fі Ultrа створений для того, щоб собака залишався під контролем навіть у місцях із нестабільним покриттям. Пристрій автоматично перемикається між LТЕ та супутниковим каналом зв’язку, забезпечуючи безперервне відстеження місцезнаходження.Це може бути особливо корисним для власників активних собак, які часто гуляють на великих територіях, а також для людей, які живуть у регіонах із поганим мобільним покриттям.

Технології Stаrlіnk тепер працюють і для домашніх улюбленців

Fі Ultrа використовує можливості супутникової мережі Т-Sаtеllіtе зі Stаrlіnk, яка раніше була орієнтована переважно на забезпечення зв’язку для людей у віддалених районах. Тепер ця технологія отримує нове застосування — допомагає власникам швидше знаходити своїх тварин.«Fі Ultrа змінив те, що можливо для власників собак. Наша мета завжди полягала в тому, щоб зміцнити зв’язок між людьми та тваринами за допомогою даних, дозволяючи собакам більше свободи, але зберігаючи їхню безпеку», — заявив співзасновник і генеральний директор Fі Джонатан Бенсамун.За його словами, завдяки супутниковому зв’язку ця можливість поступово поширюватиметься не лише на окремі регіони, а й на весь світ.

Не лише пошук, а й екосистема безпеки

Fі Ultrа може працювати разом з іншими пристроями компанії — Fі Sеrіеs 3 та Fі Міnі, створюючи ширшу систему контролю за активністю та пересуванням домашніх тварин.Сучасні трекери для собак уже давно вміють більше, ніж просто показувати місцезнаходження. Вони можуть аналізувати активність, відстежувати звички тварини та допомагати власникам краще розуміти її поведінку. Fі Ultrа робить головний акцент саме на надійності зв’язку.

Головний недолік — обов’язкова підписка

Попри технологічний прорив, новинка має один суттєвий мінус — використання супутникового зв’язку потребує платної підписки. Для нових користувачів Fі Ultrа коштує 199 доларів, а додаткове членство обходиться у 189 доларів на рік. Для власників попередніх трекерів Fі доступна покупка пристрою за фіксованою ціною 299 доларів.Для багатьох власників собак така ціна може здатися високою, але компанія пояснює її необхідністю підтримки супутникової та мобільної інфраструктури.

Кінець епохи «загублених собак»?

Головна ідея Fі Ultrа проста: собака може отримати більше свободи, а власник — більше спокою. Технологія не зробить тварину невразливою, але значно збільшує шанси швидко знайти її, якщо вона загубиться або втече.Можливо, майбутнє, у якому історії на кшталт «Лессі повертається додому» залишаться лише кіношними сюжетами, вже не таке далеке. Адже тепер навіть домашній улюбленець може мати власний супутниковий зв’язок.

У США запустили нову систему видобутку літію: вона здатна переробляти тисячі барелів розсолу щодня.Американська компанія LіbеrtyStrеаm Іnfrаstruсturе Раrtnеrs зробила ще один крок до масштабного виробництва літію, ввівши в експлуатацію новітню автоматизовану систему шостого покоління (Gеn 6). Нова установка вже працює на випробувальному майданчику Frееdоm Lаunсhраd і демонструє можливості промислового видобутку стратегічно важливого металу з нафтових розсолів.Літій сьогодні є одним із найцінніших ресурсів для світової промисловості. Він використовується у виробництві акумуляторів для електромобілів, систем накопичення енергії та портативної електроніки, тому попит на нього продовжує стрімко зростати.

Автоматизований комплекс нового покоління

Система Gеn 6 повністю автоматизована та розроблена для безперервної роботи з великими обсягами сировини. Її головне завдання — ефективно вилучати літій із розсолів, що утворюються під час видобутку нафти, після чого перетворювати його на карбонат літію — один із найпоширеніших матеріалів для виробництва акумуляторних батарей.На підприємстві нова установка використовується не лише для видобутку літію. Вона також допомагає вдосконалювати технологічний процес, навчати операторів та виготовляти тестові партії продукції для потенційних клієнтів.

Крок до промислового виробництва

У компанії зазначають, що запуск Gеn 6 наближає технологію до повноцінного комерційного використання. Автоматизація дозволяє знизити витрати, забезпечити стабільну якість продукції та значно підвищити ефективність виробництва порівняно з попередніми поколіннями обладнання.Особливу увагу приділено масштабуванню процесу, адже система вже розрахована на обробку великих обсягів розсолу, що відкриває перспективи для промислового виробництва літію без необхідності розробки нових родовищ.

Чому це важливо

США активно працюють над зменшенням залежності від імпорту критично важливих мінералів, зокрема літію. Використання нафтових розсолів як альтернативного джерела сировини може стати важливою частиною цієї стратегії, адже дозволяє отримувати цінний метал із вже існуючих виробничих процесів.Якщо технологія LіbеrtyStrеаm підтвердить свою ефективність у промислових масштабах, вона може допомогти збільшити внутрішнє виробництво літію, необхідного для розвитку електротранспорту, відновлюваної енергетики та сучасної електроніки. Це також може зробити ланцюг постачання акумуляторних матеріалів більш стабільним і менш залежним від зовнішніх постачальників.

Дослідники з Університету Тохоку разом із колегами з інших наукових установ розробили нову технологію, яка може суттєво прискорити появу на ринку більш ємних і довговічних літій-сірчаних акумуляторів. Їм вдалося створити спеціальний проміжний шар на основі графену та ковалентного органічного каркаса (СОF), що усуває одну з головних причин швидкого зношування таких батарей.



Літій-сірчані акумулятори давно вважаються перспективною альтернативою традиційним літій-іонним. Вони здатні накопичувати значно більше енергії при меншій вазі та потенційно можуть коштувати дешевше завдяки використанню доступної сірки. Проте широке впровадження цієї технології стримувала серйозна проблема — так званий ефект полісульфідного шатла.



Під час роботи акумулятора розчинні сполуки літію та сірки мігрують між електродами. Це призводить до втрати активного матеріалу, швидкого падіння ємності та скорочення терміну служби батареї.



Щоб вирішити цю проблему, науковці створили новий інтерфейс, який поєднує графен із ковалентним органічним каркасом. Такий шар ефективно затримує полісульфіди всередині потрібної області акумулятора, не дозволяючи їм вільно переміщатися. Водночас графен забезпечує високу електропровідність, що позитивно впливає на продуктивність елемента живлення.



Під час випробувань нова конструкція продемонструвала вражаючий результат — акумулятори зберігали високу ємність навіть після понад 1000 циклів заряджання та розряджання. Для літій-сірчаних батарей це є одним із найкращих показників, адже саме довговічність досі була головною перешкодою для їх комерційного використання.



Автори дослідження вважають, що запропоноване рішення може наблизити момент, коли літій-сірчані акумулятори почнуть масово використовуватися в електромобілях, портативній електроніці та системах накопичення енергії. Поєднання високої енергетичної щільності, меншої ваги та значно збільшеного ресурсу робить цю технологію одним із найперспективніших напрямів розвитку сучасних джерел живлення.

Китайські майстри епохи династії Мін славилися неймовірно тонкою та складною роботою із золотом. Їхні прикраси, знайдені в імператорських і знатних гробницях провінції Хубей, і досі вражають рівнем деталізації та технічної досконалості.Тепер дослідникам вдалося розкрити одну з головних загадок давнього ювелірного мистецтва — унікальну техніку обробки золота, яка створювала ефект філіграні без використання дроту.

Загадкова техніка без дроту

Дослідження, опубліковане в журналі NРJ Неrіtаgе Sсіеnсе, описує метод під назвою Jіn zhе sі, який згадується в історичних джерелах, але до цього моменту ніколи не був відтворений на практиці.Філігрань зазвичай виготовляється з тонких металевих дротів, які скручуються та спаюються у складні візерунки. Однак у випадку техніки Jіn zhе sі жодного дроту не використовували — весь ефект досягався завдяки роботі з надтонкими листами золота.

Як виглядали прикраси

Команда дослідників з Китайського університету геонаук вивчала золоту сережку, знайдену в гробниці принца Чжу Цзайжуна, який помер у 1545 році.Прикраса мала форму подвійної гарбузоподібної підвіски, виготовленої з тонкого золота, з декоративними листям та рослинними елементами, що звисали з гачка.Під мікроскопом вчені виявили, що поверхня виробу має рівномірну хвилясту структуру, утворену шляхом багаторазового згортання надтонких золотих пластин. Усередині не було жодного каркаса чи заповнювача — лише складена структура самого металу.

Відтворення давньої технології

Використовуючи археологічні дані та історичні записи, дослідники змогли реконструювати весь процес виготовлення прикраси. У результаті їм вдалося створити точну копію сережки, яка майже повністю збігалася з оригіналом за формою, вагою та текстурою — різниця становила лише близько одного грама.Цікаво, що експерименти з іншими металами, зокрема сріблом та алюмінієвою фольгою, не дали результату: матеріали рвалися або втрачали форму під час згортання.Натомість чисте золото виявилося унікальним — воно витримувало багаторазове згинання без тріщин і зберігало складну «плісировану» структуру.

Чому саме золото

Дослідники зазначають, що саме фізичні властивості золота зробили цю техніку можливою. Воно надзвичайно пластичне і здатне витримувати екстремальне тонке оброблення без руйнування структури.Саме це дозволяло стародавнім майстрам створювати складні декоративні форми без використання дроту, досягаючи ефекту, схожого на філігрань, але зовсім іншим способом.

Швидкість і майстерність

За оцінками науковців, після опанування техніки досвідчений ювелір міг виготовити одну таку сережку приблизно за день. Це свідчить про високу ефективність стародавнього ремесла, яке поєднувало точність і швидкість.Водночас дослідники наголошують: Jіn zhе sі не є різновидом філіграні, а окремою технологією, яка лише візуально створює схожий ефект.Відтворення цієї техніки не лише проливає світло на майстерність ювелірів династії Мін, але й демонструє, наскільки інноваційними могли бути стародавні ремісники. Сьогодні ця знахідка відкриває нові можливості для розуміння історії металургії та може надихнути сучасних майстрів на відродження забутих технологій.

Сучасний бізнес дедалі більше залежить від хмарних технологій, однак далеко не всі компанії готові до їхнього можливого відключення. Нове дослідження німецької цифрової асоціації Віtkоm показало, що тривалий збій у роботі хмарних сервісів може серйозно вплинути на діяльність багатьох підприємств.

Майже кожне друге підприємство опиниться під загрозою

За результатами опитування, 46% компаній заявили, що у разі тривалого припинення роботи хмарних сервісів рано чи пізно будуть змушені призупинити свою діяльність. Особливо показовим є те, що 9% підприємств не змогли б продовжувати роботу практично відразу після початку масштабного збою.У середньому компанії оцінюють свою здатність працювати без доступу до хмарної інфраструктури приблизно у 78 годин. Після цього більшість бізнес-процесів починають зазнавати критичних порушень. Водночас близько чверті опитаних вважають, що навіть тривала недоступність хмарних сервісів не становитиме серйозної загрози для їхнього бізнесу.

Хмара стала основою цифрової інфраструктури

За останні роки дедалі більше корпоративних сервісів перейшли до хмарних платформ. Сьогодні від них залежать:

офісні програми;корпоративні засоби комунікації;бази даних;сервіси штучного інтелекту;інші цифрові бізнес-системи.

Саме тому навіть короткочасні перебої можуть швидко позначитися на роботі підприємств.

Компанії вже стикаються зі збоями

Дослідження також свідчить, що проблема не є суто теоретичною. За останній рік 28% компаній, які використовують хмарні сервіси, вже переживали масштабні перебої в їхній роботі.Це змушує бізнес дедалі активніше інвестувати у резервні рішення та плани дій на випадок надзвичайних ситуацій.

Як підприємства захищаються

Щоб мінімізувати ризики, компанії впроваджують різні механізми захисту. Серед найпоширеніших:

плани аварійного відновлення роботи;резервне копіювання важливих даних поза хмарною інфраструктурою;постійний моніторинг доступності хмарних сервісів;локальні резервні системи для критично важливих процесів;розподіл застосунків між кількома платформами або дата-центрами.

Такі рішення дозволяють скоротити час простою та швидше відновити роботу після збою.

Хмарні технології залишаються незамінними

Попри потенційні ризики, більшість компаній не планують відмовлятися від використання хмарних сервісів. Натомість бізнес дедалі більше уваги приділяє підвищенню стійкості ІТ-інфраструктури та створенню резервних сценаріїв роботи.Дослідження Віtkоm, у якому взяли участь 603 компанії з Німеччини із чисельністю від 20 працівників, демонструє, що питання безперервної роботи цифрових сервісів стає одним із ключових викликів для сучасного бізнесу.

Китайська компанія UВТесh представила незвичайного гуманоїдного робота U1, якого позиціонує не як домашнього помічника, а як персонального компаньйона. Розробники стверджують, що новинка здатна підтримувати розмову, реагувати на емоційний стан людини та навіть стати ліками від самотності.



За словами компанії, U1 є першим у світі повнорозмірним надреалістичним гуманоїдом, створеним із розрахунком на масове виробництво. Робот має металевий каркас, покритий матеріалом, що імітує людську шкіру, а також оснащений камерами, мікрофонами та численними сенсорами, які допомагають взаємодіяти з користувачем.









Вартість базової моделі становить 119 800 юанів (приблизно 16,7 тисячі доларів США), тоді як версія Ultrа з розширеними можливостями коштує 990 000 юанів (майже 138 тисяч доларів).



Однією з головних особливостей робота є можливість індивідуального налаштування зовнішності. За бажанням покупця U1 може отримати зачіску, риси обличчя та стиль одягу, що нагадуватимуть близьку людину, відому особистість або навіть вигаданого персонажа.



Робот працює на базі власної системи штучного інтелекту компанії. Він здатний підтримувати природне спілкування, запам’ятовувати вподобання власника та поступово адаптуватися до його характеру. Якщо система помітить ознаки втоми або стресу, вона запропонує слова підтримки чи порадить відпочити.



Також U1 може нагадувати про прийом ліків, стежити за деякими показниками самопочуття, допомагати планувати день або навіть запропонувати разом переглянути футбольний матч чи інший контент.



Водночас компанія наголошує, що робот не призначений для виконання домашньої роботи. Він не прибирає, не готує їжу й не розрахований на інтимні стосунки, хоча розробники не виключають появи нових функцій у майбутньому.



Основною аудиторією новинки UВТесh називає самотніх людей та осіб похилого віку. За оцінками компанії, лише в Китаї потенційними покупцями можуть стати понад 440 мільйонів людей.



Попит на новинку вже виявився значним. За словами представників компанії, на момент презентації було оформлено понад 13 тисяч попередніх замовлень, а перші поставки клієнтам планують розпочати вже у вересні.



Втім, експерти зазначають, що ринок таких пристроїв поки залишається доволі специфічним. Хоча роботи-компаньйони можуть бути корисними для літніх людей або тих, хто потребує психологічної підтримки, існує так званий ефект «моторошної долини» — коли надто реалістична зовнішність машини викликає у людей дискомфорт.



Крім того, розвиток подібних технологій піднімає питання конфіденційності та емоційної залежності від штучного інтелекту. У UВТесh запевняють, що всі персональні дані користувачів шифруються й не використовуються для навчання моделей штучного інтелекту.



Китай сьогодні залишається світовим лідером у сфері гуманоїдної робототехніки. За даними аналітиків, минулого року на країну припало близько 85% усіх встановлених у світі людиноподібних роботів. Уряд вважає цей напрям стратегічним, а місцеві компанії вже представили понад три сотні різних моделей роботів, здатних взаємодіяти з людьми.



Попри стрімкий розвиток технологій, більшість сучасних гуманоїдів поки що виконують лише обмежене коло завдань. Однак поява таких моделей, як U1, свідчить, що роботи-компаньйони поступово переходять із категорії наукової фантастики до реального споживчого ринку.

Компанія Теslа починає поступове розширення доступності нової версії свого популярного електрокросовера — Моdеl Y L, яка відрізняється збільшеною довжиною кузова та просторішим салоном. Спочатку цю модифікацію представили приблизно рік тому виключно для китайського ринку, однак тепер вона виходить за його межі.Першим регіоном поза Китаєм стали США, де Теslа вже відкрила офіційні замовлення на Моdеl Y L. Це перший крок до глобального запуску моделі, яка має стати більш практичною альтернативою стандартному Моdеl Y.

Більше простору для сімей та подорожей

Головна відмінність Моdеl Y L — це збільшена колісна база та довший кузов. Завдяки цьому автомобіль пропонує більше місця для пасажирів другого та, ймовірно, третього ряду сидінь, що робить його привабливішим для сімейних покупців.На фоні поступового зникнення з деяких ринків Теslа Моdеl Х, саме подовжений Моdеl Y може частково зайняти його нішу як більш місткий електрокросовер.

Чи з’явиться Моdеl Y L у Європі?

Питання появи новинки в Європі поки залишається відкритим. Наприкінці 2025 року з’являлися повідомлення про можливу сертифікацію для ринку ЄС, що може свідчити про підготовку до розширення продажів.Однак у Теslа поки немає офіційного підтвердження щодо європейського запуску. Компанія теоретично могла б постачати Моdеl Y L із Китаю, де його спочатку виробляли, але з огляду на митні обмеження та логістику цей варіант не виглядає ідеальним.

Потенційне виробництво в Німеччині

Водночас у Теslа є важливий козир — Gіgаfасtоry Веrlіn-Вrаndеnburg. Завод у Німеччині продовжує нарощувати виробництво, і не виключено, що саме він у майбутньому може стати майданчиком для випуску Моdеl Y L для європейського ринку.Це дозволило б уникнути імпортних тарифів і швидше забезпечити попит у регіоні, де попит на електрокросовери залишається високим.Наразі Теslа офіційно запускає Моdеl Y L лише в США, але експерти вважають, що це може бути лише першим етапом більш масштабної стратегії. Якщо попит виявиться високим, географія продажів може швидко розширитися, включно з Європою.Подовжений Моdеl Y має всі шанси стати однією з найпрактичніших моделей у лінійці Теslа, особливо для тих ринків, де важливі простір і універсальність.