Потрібно лише бажання і любов до України.

Аліні було 15, коли росія окупувала її село поблизу Маріуполя у перший тиждень повномасштабного вторгнення. Місяцями її родина харчувалася коржами з борошна й води. Потім була фільтрація в окупованому росією Сніжному — з відбитками пальців і перевіркою телефону. Потім — майже 4 роки життя у Нижньому Новгороді, російський коледж і постійний тиск через українське походження.

Я почувалася зрадницею,
— каже Аліна.

У російському коледжі її змушували виконувати гімн росії під загрозою недопуску до іспитів. На пропагандистських заняттях їм показували фото свині, накритої українським прапором. Родичі переконували, що з російським паспортом вона вже не зможе повернутися в Україну.

Але одного дня Аліна побачила у медіа історії людей, яким вдалося виїхати. І зрозуміла, що у неї теж є шанс. Волонтери ініціативи Bring Kids Back UA допомогли їй отримати «білий паспорт» — документ для повернення в Україну, який оформили за один день. З Туреччини — до Молдови, потім до Одеси й нарешті до Києва, як вона мріяла.

Сьогодні Аліна допомагає іншим молодим українцям знайти шлях додому. Її історія — приклад стійкості та незламної любові до батьківщини.