Сьогодні — День молоді.

І у 2026 році в Україні це про покоління, в якого російська війна забрала все, що зазвичай асоціюється з молодістю: спокійні університетські роки, довгі мандрівки, нескінченні плани на майбутнє. Але не забрала бажання цю молодість — і всю Україну — захищати.

Ось лише кілька історій української молоді, представники якої сьогодні захищають країну:

🔹 Оксана Рубаняк, 23 роки — стала на захист країни в 19, зараз командирка роти ударних безпілотників у 67-й ОМБр. Втратила нареченого на фронті у 2025 році, але продовжує служити.

🔹 Данило «Волинь», 20 років — повернувся з Польщі, щоб служити стрільцем у 103-й ОБр ТрО на Сумщині.

🔹 Єва «Юнга», 21 рік — операторка FPV-дронів у бригаді «Рубіж» Нацгвардії. На її рахунку понад 250 знищених ворожих цілей.

🔹 Арсен, 22 роки — став на захист України одразу після повноліття, оператор ударних дронів у 10-й ОГШБр «Едельвейс». Мріє після служби повернутися до футболу.

🔹 «Малий», 19 років — піхотинець 72-ї ОМБр. Взяв у полон 3 російських військових під час штурму. Після служби планує одружитися зі своєю дівчиною.

🔹 Софія Куправа-Янчевська, 21 рік — медикиня евакуації 3-го армійського корпусу. Служить із 18 років та паралельно навчалася в університеті.

🔹 Владислав Степанчук, 20 років — Герой України. У свої 19 врятував 21 військового під час бою.

🔹 Євгенія, 22 роки — операторка дронів у 10-й ОГШБр «Едельвейс». Пішла в армію після загибелі друга дитинства.

Кожен із них міг би зараз бути будь-де. У Європі, на випускному чи весіллі, здійснювати мрію чи будувати цивільну карʼєру. Замість цього вони — на позиціях, в окопах, за штурвалами дронів, біля нош із пораненими.

Дякуємо кожному молодому українцю, який захищає Україну. Ви — те покоління, від якого залежить, якою буде наша країна.