А серденько нарешті вільне, не кохає,

Квіти, туман і творів недопалки,

А ви знаєте, як це, творити, живучи за лаштунками жаху?

Я люблю світ, люблю його звучання.

Вона - коханка парадоксу.

Кохати письменника зможе не кожен.

На душі спокійно та тихо. За вікном йде дощ, в каміні тихенько потріскують дрова, якими я п’ять хвилин тому задимила вітальню. Мій пес мирно спить на дивані, замацавши світлу ковдру бруднющими лапами.

Кавові посмішки, підступна бруківка і сотні роззяв. Ліна вперше завітала до міста лева і вже була впевнена в тому, що воно нізащо не стане її улюбленим.