Ну, що, старий орди монгольської нащадки,
Хаваєте своїх синів в могили мовчки?
Який обов'язок святий у вас для згадки,
За що життя своє кладуть ваші синочки?

Як довго ви це будете усі терпіти?
Чи ви ще досі за царя, до перемоги?
Але ж не можна так й надалі рабські жити.
Чи так вросли у свої затишні барлоги?

″ Життя дається один раз...″,- слова крилаті.
Чи вже забули ви чому у школі вчили?
Чи вам на все усім просто в житті начхати?
Ну, що ж копайте й далі для синів могили.