Скільки залишилось ніхто не знає.
Живéмо далі поки живемó.
Знов зранку сонечко встає й вітає.
І в новий день як завжди ідемо.

Хотілося б ще спокою простого.
Та не залежить це, на жаль, від нас.
Терпіти скільки покидька чужого
У цей тяжкий для всіх воєнний час?

І що надалі нам усім чекати,
Коли в московії неадекват
Нічого крім війни не хоче знати,
А з ним увесь його електорат.

Одна надія тільки на військових,
На їх упертість та здобутий фах.
Хай в протидіях ціх цілодобових
В московії посіють людський жах.

А ми підтримуємо всій спільнотой
Наших відважних справжніх козаків,
Щоби покінчити з усій сволотой,
Під зад надати міцних тумаків.