Все більше пам'яті торкання
Хвилюють спомином серця.
Невже надходить час прощання
Та вже підходим до кінця.

Про це не думати не можна,
Бо так влаштоване життя.
До цього йде людина кожна
Без страху, тихо в небуття.

Ніяка сила не спроможна
Це зупинити при житті.
Еліта власна і заможна
Боїться з часом відійти.

Чіпляються за світ в безумстві
Неначе вже для них потоп.
І у жахливому ублюдстві
Довéдуть людство наше в гроб.

Дивіться на кремлівську суку.
Що робить він в останній час.
І не зупинять цю гадюку
Ніхто у світі окрім нас.

Скільки згубив свого народу:
Кров не встигають змить дощі.
Забрати хоче в нас свободу
Чекіст в кривавому плащі.

Він забуває, що всі смертні.
А здохне нелюдь й проклянуть,
Щоб навіть ім'я його стерти
Й ніколи в слух не пом'януть.

Росія це вже проходила
За всю історію, й не раз.
Та прийде знов якийсь мудило,
Народ підхопить новий сказ.

Тому покінчити нам треба
Їх сказ сусідський назавжди.
Та це й спільноти всій потреба,
Бо їй діватись нікуди.