Ні в кого осінь не питає
Коли та де, і що робить.
Коли завгодно забажає
Задути вітром, задощить.

А схоче сонечком засяє,
Неначе літо на дворі.
Або до неба притягає,
Коли курличуть журавлі.

З палітрою пройде навколо,
Малюючи свою красу,
І не питаючи нікого,
Розкине по лугах росу.

Омивши зранку пізні квіти
Та майже вже суху траву,
В лісах творити диво піде,
Яке побачим наяву.

А ще вона хазяйновита:
Збирає всюди врожаї,
Вся невгомонна й працьовита.
В багрянці замерли гаї.

І ще не час для листопаду.
Осінь підносить красоту:
Чарує різнобарвність саду
В цю пору року золоту.