Мабуть, забув, що ти не вічний.
Пам'ять про тебе змиють в унітаз.
Народ орди до цього звичний.
Періодично робить кожний раз.

В прокльонах вип'ють оковиту
Та втруться звично брудним рукавом.
Нового вже хазяїна корита
Чекатимуть зі старим батогом.

Нахабна і весь час брехлива,
Ще й на людських століттями кістках,
До всіх і себе не дбайлива,
У цвинтарних від усіх війн хрестах.

Така й залишиться країна.
Ще й ти її добряче обікрав.
Тобі не дастся Україна.
Свою ж країну ти просрав.