Промінь сонця тримаю в долоні,
Що пробився скрізь хмари на небі.
Жовте листя лежить на газоні.
А думки мої знову про тебе.

Просочився з долоні скрізь пальці,
Ліг повільно на землю та рушив
Разом з жовтнем в повільному танці,
З вітерцем жовті листя зворушив.

Та не довго : зімкнулися хмари.
Щез пустун, стало сіро та сиро.
І залишився вітер без пари,
Відлетів, листя наче застигло.

Так було вже : були ми з тобою
В цьому місці і листя кружляло.
Ти якоюсь була не такою...
Потім щезла, як промінь, не стало.