Майже забуте в пам'яті спливає,
Таке, що вже сприймається, як диво.
З роками все частіше так буває.
Сприймається, як вже забуте чтиво.

Старіємо всі далі потихеньку.
І добре, що ще пам'ять не підводить.
Цю нить зв'язку леліємо тоненьку,
Що у минулому нас якось водить.

Минулим увесь час не можна жити,
Але його не треба забувати.
Не можна все, як непотріб відшити.
Нам є, що для нащадків розказати.