Царя свого не можуть заспокоїти,
Що все ніяк не можуть подолати
Й народ український собі зневолити.
А він нічого і не хоче знати.

Якусь свою історію вигадує,
Що в бункері йому, мабуть, наснилась.
І світу ахінею цю розказує.
Фантазія його не зупинилась.

І виявляється, що на них напали.
Московія вся біла та пухнаста.
А що коїться, це інші розпочали.
Гарантії якісь їм треба, й баста.

Та отак нахабно все перекрутити :
Всі дурні, лиш вони одні розумні.
І їх повинні почути й зрозуміти.
А це діагноз : цар й народ безумні.