Поплакала та хмари розігнала :
-Дивиться яке небо в листопаді.
Я теж від себе цього не чекала,
Це вітер посприяв мені в нараді...
Залишилось мені всього два тижні
В сезоні цьому з вами спілкуватись.
Хоч з листям є ще абрикос та вишні,
Та йде зима і мені час прощатись.
Обійме мене грудень потихеньку
Та проведе до наступнóго року.
І я піду від нього помаленьку
У далину далеку та глибоку.