
Як тяжко позбавитись від навали рашистів,
Що вдерлись у наше спокійне і мирне життя.
П'яту вже осінь земля пожовтіла від листів,
А люди з дітьми ховаються від бомб в укриття.
Ніколи само по собі не буде волі.
А без неї немає щасливої долі.
Для нас ви були весь час і зараз чужинці.
А ми були й будемо завжди українці.
Від перемов з москалями ніякого толку.
Вони і не думають цю зупиняти війну.
Як наркомани підсіли на путінську голку.
Перекидають на інших явну власну вину.
Ніколи само по собі не буде волі.
А без неї немає щасливої долі.
Для нас ви були весь час і зараз чужинці.
А ми були й будемо завжди українці.
Навіть не знають, як далі з військовими бути
Якщо зупинитись, куди їх усіх відвести...
І не бажають тому про закінчення чути.
Їх же військові можуть дома усе рознести.
Ніколи само по собі не буде волі.
А без неї немає щасливої долі.
Для нас ви були весь час і зараз чужинці.
А ми були й будемо завжди українці.
Так самі себе у пекло смердюче загнали,
З якого не випустять просто завзяті чорти.
А що москалі за злочини й звірства чекали?
За скоєне зло всім їм прийдеться відповісти.
Ніколи само по собі не буде волі.
А без неї немає щасливої долі.
Для нас ви були весь час і зараз чужинці.
А ми були й будемо завжди українці.