Стоїть берізка, наче плаче,
В скорботі жовтій восени.
Щось потаємне в ній, дівчаче.
Довго чекати їй весни,

Коли сережки знов надіне,
Розпустить коси на вітру...
А зараз осені година.
Та хвилі стиглі по Дніпру.