А ніч була з дощем та громовита.
Яскраві сполохи рвали в шматки пітьму.
Погода майже тиждень дощовита.
І московити не закінчують війну.

Продовжують своє бомбардування.
Теж нищать тишу орки майже кожну ніч.
Їм байдужі гіркі людські страждання.
Навіть про мир у них і не ведеться річ.

Невже їх все таке усіх влаштує?
Невже їм зовсім байдуже своє життя?
І сумнівів ніяких, мабуть, не існує.
Яке для себе далі бачать майбуття?

Та й ще за те, що зараз там твориться,
Мабуть, ще й звинувачують лиш тільки нас.
Невже нічому їх народ не вчиться:
На одні граблі наступають кожний раз.

Підкорення суцільне їхній владі,
Мовчазне виконання всіх її вимог.
Ідуть на смерть усі для чого раді?
Невже @уйло для них є все: і цар, і бог?