Мої перші творчі роботи були написані не українською. То були далекі 2012-2018 роки. Мабуть, це мене і зупинило перед тим, щоб видати книгу. Бо переклад є переклад, а спосіб мислення є спосіб мислення. Фото для прев'ю зроблено саме у ті роки, коли я писав у невеличкій кімнатці.

Закінчивши навчання за напрямком з психіатрії, я не зміг врятувати одного пацієнта. Та чи помер він в дійсності?

Пишу про те, що думаю...

Короткий огляд та враження від книги Елізабет Ґілберт "Велика магія. Творче життя без страху"

Цей твір було написано тоді, коли я почав вкладати певні сенси у свої роботи, а не просто графоманити для кількості. Він є трохи автобіографічним, але в ньому також присутня і вигадка.

Нехай буде більше світла у житті, допоки воно триває.

Якщо ти мене читаєш, і тобі є що сказати з цього приводу - то пиши свої коментарі під цим постом.

Моя пам’ять мене зраджує, чи то, навпаки, оберігає мене від спогадів. Нічого не вдієш, прийдеться щось вигадувати, або, навпаки, писати якусь нісенітницю. Хоча, ні, напишу про те, як було бажання вступати на філологічний.

Мої рефлексійні грудневі думки минулого року.

Я написав це оповідання у 2017 році... тоді в мене були складні часи та непрості відносини з навколишніми.

Це писалося не з себе особисто, але щось таке в мені є... просто цей текст сидів в голові. Надруковано, щоб звільнитися від негативу.

Коли ми згадуємо минуле — ми лікуємо душу чи ховаємось від теперішнього?

Ностальгія мого вчорашнього вечора трансформувалася у цю історію... в якій все таки є дещиця правди та спогадів.

Тепер для мене творчість більше не робота… дійшов висновку, що цим на життя не заробиш, а якщо й заробиш, то не багато. Від тепер буду писати у своє задоволення.

Спочатку, це планувалося як книга, але з моєю вдачею до створення великих за обсягом текстів вийшов тільки початок. Не хочу залишати початий текст без читацької уваги. Тут трохи про творчість, письменництво та літературу.

В сучасному світі пріоритети змінюються, і, якщо ми раніше жили, щоб жити та бути щасливими, то на сьогоднішній день на перший план виходить успіх та досягнення. Достеменно не знаю, наскільки це може зробити нас щасливими, проте всі за цим женуться.

Не знаю, де вести онлайн щоденник...

Інколи ми граючись відносимось до життя, та чи це правильно, і до чого це може призвести? Не намагаюся нікого переконати та нав'язати свою думку, просто викладаю тут своє відношення до цього питання.

Чергова криза та роздуми про те, як жити далі.

Трохи про те, чому цікаво та корисно читати книжки.