Їж хліб, Енкіду, — так личить жити, Сікеру пий — так світу судилось!
люблю іноді згадувати про золотий диск вояджера, на якому іспанською записано “ола і салюдос а тодос”, на івриті просто “шалом”, японською “конічіва о генкі десу ка”, а українською “пересилаємо привіт із нашого світу, бажаємо щастя, здоров’я і многая літа”
Власне вітаю всіх з тим, що в Києві вже офіційно весна, пережили цю важку зиму
Вчора (ну точніше 16 березня, бо я не знаю коли я таки допишу цей лист) розсилці “Куда я жмав” трапилися перші роковини від першого листа, тож з цим нас всіх і вітаю, hooray. Люди зазвичай під таке якісь підсумки підводять, але я лінивий, тому просто от кілька мікрофактів, які гріють мені душу
А 21 березня мені буде день народження, клуб 27 вже відносно давненько перешагнув, тож вже тепер маленькими кроками рухаюся до віку Христа і не забуваю іноді повертатися до 27 нотаток про дорослішання, щоб звірити годинника
Та й таке, роблю роботу, ділю діла та займаюся якимись цікавими проєктами, які мені цікаві
Першими будуть крайні опубліковані на блогі пости, бо вони класнінькі, а на пошту вам ними спамити не хочеця
Вічність тому був цей всрато-пост Простіше треба бути про те, чому люди використовують АІ замість пошуку, хоча це й повільніше, більш ресурсо затратно і взагалі вбиває хомʼячків в амазонкі, а тепер от є ще одна красива ілюстрація до нього(мені пагано від пабаченого)
І ще одна причина ненавидіти русню – НКВДист, який знищив експонати Львівського музею
У вересні 2025 року Ірина Грицишин серед макулатури, яку їй принесли на утилізацію разом із російською літературою, випадково знайшла щоденник часів Другої світової війни та розповіла про знахідку в соцмережах. Її допис побачила команда дослідників ГО «Після тиші» і домовилась взяти щоденник на зберігання.
З’ясувалося, він належав оперативному співробітнику НКВС Олегу Кущу, який після виходу на пенсію завідував спецфондами бібліотеки Стефаника у Львові та безпосередньо причетний до знищення цінних фондів Львівського музею у 1952 році.
Дослідники знайшли в щоденнику записи часів служби Олега Куща в НКВС, в яких він розповідає про пиятику та позасудові страти німецьких військовополонених, в яких сам брав участь.
але це можна було б назвати ехом минулих часів і все таке, проте наступний пункт крає мені серце вже який день і не виходить з голови, бо так не має бути.
ми всі на це не заслужили.. а передусім діти, дітей шкода неможливо, не мають вони цього переживати
Доки ми тут, то принагідно нагадую, що задонатити це не тільки чудова ідея, що береже сон, покращує травлення і робить волосся блискучим, а ще й наш обовʼязок, бо в нас є тільки ми.
Ну, а вдруг ти вже задонатив, то завжди можеш закинути кілька грибнів на підтримку проекту
Оце ж днями помер актор Роберт Дюваль. Я не те, щоб прямо великий його фанат, але Старі леви (Secondhand Lions) з ним в одній з головних ролей входять в топ фільмів мого минулого року, тож варто згадати хорошу людину, хай спочиває в мирі
Так от… Глядачі помітили моторошну деталь у фіналі «Хрещеного батька II»: актори виходять із кімнати один за одним – і ця послідовність збігається з порядком їхньої смерті в реальному житті.. Ото тільки Аль Пачіно й лишився
і все ж, щоб завершити цей ЩÖсь чимось добрим буде цей і наступний пункт
Я ДУЖЕ хочу десь подивитися підбірку 3gp відосів які ми переслали одне одному в школі по ікпорту/блютузу. Я б глянув навіть якісь гіфки чи картинки з круто палаючими логотипами марок машин. Якщо хтось має таке, кидайте чи хоча б описуйте, я оголошую цей тред WAP ресурсом!
туть – threads (гіфочка нижче це малий, що відривається десь в Харківському клубі)
Подивилися український фільм “Всі відтінки спокуси”, про який кілька разів раніше згадував. В цілому дуже ок, але детальніше вже дивіця за посиланням)
а я все ще в своїй Пратчетт ера, він класний
Доки ми тут, то принагідно нагадую, що задонатити це не тільки чудова ідея, що береже сон, покращує травлення і робить волосся блискучим, а ще й наш обовʼязок, бо в нас є тільки ми.
Ну, а вдруг ти вже задонатив, то завжди можеш закинути кілька грибнів на підтримку проекту
виходить певною мірою передвіщали kindle)
NASA пише критично важливе програмне забезпечення для польотів на C.І правила абсолютно довершені. (не те шо ваш бездушний вайбкодік зі штучкой-інтєлєкт)
> No recursion. Ever. > Every loop must have a provable upper bound. > No dynamic memory allocation after initialization. > Max ~60 lines per function. > Minimum 2 assertions per function. > Every return value must be checked. > Zero compiler warnings allowed. > Daily static analysis. Zero warnings there too. > No function pointers. > Restricted pointer dereferencing.
Якщо ви вподобали щось з того, що тут знайдете, то будь ласка задонатьте кілька грибнів на підтримку України в боротьбі проти російських окупантів – на дронопад від ПЖ. Кожна ваша гривня справді допоможе наблизити нашу перемогу і захистити українців в цій війні.
Якщо ж у вас лишилися грибні і ви хочете закинути автору на каву з круасаном класового розриву, то хто я такий, щоб вас відмовляти, звичайно ж подякую за підтримку
Шануймося, любіть маму, тата і Україну! Допомагайте бабусям і дідусям переходити дорогу і носити важкі сумки. Мийте руки з милом і поводьте себе погано!
Все буде Україна
Попередні листи є в архіві (ну, їх небагато, але тако трохи є, якщо вам цікаво ше щось читнути)
The post Куда я жмав #26 first appeared on gallery21.
Їж хліб, Енкіду, — так личить жити, Сікеру пий — так світу судилось! люблю іноді згадувати про золотий диск вояджера, на якому іспанською записано “ола і салюдос а тодос”, на івриті просто “шалом”, японською “конічіва о генкі десу ка”, а українською “пересилаємо привіт із нашого світу, бажаємо щастя, здоров’я і […]
The post Куда я жмав #26 first appeared on gallery21.
Добрий день, я олень, я до вас на цілий день
Вітаю вас друзі в новому 2026 році і щиро бажаю, щоб він був кращим ніж торік! Сьогодні після доволі довгої перерви нарешті повертаюся до вас з новим листом і він вийшов довжелезним, написаним в різні дні і з різним настроєм, тож відповідно й доволі хаотичним. Приємного перегляду. Всіх цілую, обіймаю і щастя радості бажаю!
А в листі сьогодні: трошки нового року, соцмережі, мотиваційна мотивація для витягування з болотця, Casio, Вікторіанський крістмас, RDP Bitmap Cache, корпорації, дезігн, аі слоп, size of life, кіношечкі, газети, меми і трошки рефлексів про роки що минули і рік що прибуває. Приємного прочитання!
(а це памʼятник свині)
На новий рік вийшло гарно урвати собі відпочинку, тож чілили, дивилися фільми, активно гуляли і всяке таке; окремо сподобалося, що 1 січня замість відхідняків від святкування вийшло поїхати в Добропарк поки там не почалося суще бєзуміє від людей і встигли гарно погуляти по локації без натовпів (рекомендую локацію, але пізніше, як трохи спаде цей ажіотаж)
Не те, щоб це щось прямо важливе, але вдруг ви фанат друкарні, то певно знаєте, що десь восени вони анонсили, що сервіс усьо, закривається, бо грибні всьо, але потім схоже трапилося різдвяне диво і їх викупили we.ua, які почали процес такого собі обʼєднання платформ, тож в мене тут 2 новини:
Ну, новий рік це ж початок чогось нового, правильно? Тож, що це як не час експерементів? Вирішив, що впродовж січня буду гратися зі сторінками на we.ua, twitter і threads і всюди буду постити однаковий мікроконтент, щоб подивитися яка з соцмереж має хоч якийсь сенс для органічного зростання профілю, бо відверто трошки неприкольно постити все в пустоту, тож підписуйтесь де зручно, можливо буде цікаво, а може й ні..
О, це коротше прикол, який трапився відразу для двох моїх сторінок – спочатку в твітері тимчасово обмежили видимість аккаунта, а потім на substack прилетів бан, який поки не виходить прибрати, тож по перше тішуся, що колись вирішив робити саме блог, бо тут хіба сам себе заблокую напамʼятовування, що “Ваші сторінки в соціальних мережах не зовсім “ваші” і в будь який момент їх дуже просто можна втратити”
Переклав українською So you wanna de-bog yourself від Adam Mastroianni, це буквально одна з кращих статей, які читав за останній час, дуже помічна наподумати про те, як вибиратися з болотця в якому застряг і не знаєш як і куди рухатися далі.
Дуже шикарна стаття про такий впізнаваний бренд годинників і історію розвитку компанії Casio
Свого часу продукція цієї компанії одночасно була на руках у Білла Гейтса і членів Аль-Каїди, на зап’ястях президентів і школярів, мільярдерів Кремнієвої долини та солдатів у джунглях. Це бренд, чиї годинники коштують менше, ніж обід у McDonald’s для родини, але вони стали справжніми культурними іконами, що пережили десятки технологічних революцій.
Це годинники, які бачили кінець холодної війни, народження інтернету та епоху смартфонів, але досі виробляються мільйонами екземплярів щороку, з незмінним дизайном понад 35 років. Я говорю про Casio — найбільший годинниковий бренд планети за обсягом продажів.
Це історія про демократизацію технологій, про геніальність простоти і про те, як функціональність перемагає статус. Це розповідь про те, як невелика японська компанія, що почала з виробництва кілець для сигарет у руїнах післявоєнного Токіо, створила легендарні F-91W, непереможні G-Shock та десятки інших моделей, які назавжди змінили уявлення про те, якими мають бути електронні годинники.
Вільний переклад посту Encyclopaedia Britannica про різдвяні листівки Вікторіанської ери з деякими додатковими листівками
Різдвяні листівки вікторіанської епохи були досить незвичайними, що відображало неординарне почуття гумору до того, як різдвяна традиція закріпилася в тому форматі, в якому вона і знана для нас сьогодні.
Окі-окі, я вже дуже давно норм не користувався Windows, але ця штука така трошки кріпове “а шо, таке теж може бути”
Коли ви використовуєте віддалений робочий стіл (RDP), Windows таємно робить скріншоти того, що ви робите. Це називається RDP Bitmap Cache. Щоб пришвидшити з’єднання, Windows зберігає невеликі зображення віддаленого екрана на вашому жорсткому диску у файлі bin.
Навіть якщо сеанс завершено, а віддалений сервер знищено… ваш ноутбук все ще зберігає файли кешу. Команди криміналістів (або й не тільки вони) використовують такі інструменти, як BMCViewer, щоб знову з’єднати ці зображення в одну картинку. Вони побачать не лише якісь логи, а й буквально електронну пошту, документ або зображення, які ви переглядали.
Тож це вам окреме додаткове аявамнапамʼятаю, що завжди варто тримати в голові, що будь-що, що ви робите на робочих машинах має бути саме “роботою”, або принаймні ніяк не має вас компроментувати (так, навіть якщо в slack чи teams чати називаються “приватний чат” памʼятайте, що доступ до нього є не тільки у вас і отого чувачка, якому ви поскаржились на свого менеджера, а й у адміністраторів і в них доволі таки обширні можливості в корпоративній версії щодо того, як саме вони можуть аналізувати отриману інформацію)
І навздогін до попереднього смачне від Амазон
В епоху, коли віддалена робота є нормою, буває важко точно знати, хто знаходиться по той бік екрана комп’ютера. Цей страх підтвердив Amazon, який нещодавно виявив, що один з його «американських» технічних працівників насправді був північнокорейським самозванцем. Дивно, але людину викрили не під час стандартної перевірки біографічних даних, а тому, що її клавіатура була трохи заповільною.
Все почалося з того, що фахівці з безпеки Amazon помітили щось дивне в способі роботи нового системного адміністратора. У світі технологій, коли ви натискаєте клавішу на ноутбуці, цей сигнал майже миттєво передається до мережі компанії. Для справжнього працівника, який працює в Сполучених Штатах, це зазвичай займає лише кілька мілісекунд, що є лише крихітними частками секунди.
Однак, головний директор з безпеки Amazon, Стівен Шмідт, виявив, що інструменти моніторингу компанії фіксували затримку понад 110 мілісекунд. Хоча для нас це миттєвий сигнал, для їхнього програмного забезпечення безпеки це був серйозний червоний прапорець.
Згідно зі звітом Bloomberg, подальше розслідування показало, що ноутбук фізично знаходився в будинку в Аризоні, щоб виглядати справжнім, але ним керували дистанційно з іншого кінця світу. І саме ця додаткова затримка в передачі натискання і “спалила” все.
Новина з усіма деталями: Keyboard Lag Leads Amazon to North Korean Impostor in Remote Role
Насправді в цьому є як і ефект “вау” з точки зору, що молодці, що так спімали півнячого корейця, так і норм так тривожка, бо я би ніколи не подумав, що навіть натискання клавіатури настільки трекаються (тобто навіть не сам факт, що ти “щось” вводиш, а ще й швидкість). Воістину кріпово розуміти наскільки насправді багато інформації про нас можуть збирати сучасні корпоративні системи.
В твітері почалося суще бєзуміє з цього твіта
people forget u can build a whole website with just html.https://t.co/4RXqF0MdCZ
— sui dev (@birdabo) December 14, 2025В чому прикол? Користувач/ка створив/ла сайт використовуючи старий добрий і простий як двері HTML, а далі понеслося і почали вилазити як гриби після дощу всі можливі варіації цього сайту на всіх можливих технологіях)
Насправді звичайно нічого особливого, але це чудове нагадування, що “простіше треба бути” і якщо ви не мега корпорація, то нічого робити свій мікропроект чи бложик монструозною конструкцією, яка тягне тисячі залежностей і важить тону, просто для того, щоб показати півтори картінки і два абзаци тексту. Люблю таке! Прям дуже!
This is a motherfucking website.
And it’s fucking perfect.
Seriously, what the fuck else do you want?
You probably build websites and think your shit is special. You think your 13 megabyte parallax-ative home page is going to get you some fucking Awwward banner you can glue to the top corner of your site. You think your 40-pound jQuery file and 83 polyfills give IE7 a boner because it finally has box-shadow. Wrong, motherfucker. Let me describe your perfect-ass website:
Ну і вдруг вам цікаво, то ось кілька тих сайтів для натхнення:
Наспраді люблю цю штуку ще й тому, що завдяки ній я дізнався про чудову ліцензію для контенту WTFPL licence яка тепер красується внизу мого бложика. Гарно є, всім рекомендую.
Не знаю чого, але було дуже цікаво дізнатися про цю традицію Кострубонька зі Звенигородщини, топова.
Я поки не спробував, але ручки чешуться побачити “старий” інтернет, тож все може бути)
Нове розширення для браузера під назвою Slop Evader дозволяє користувачам «заморозити» інтернет у 2022 році, щоб уникнути контенту, згенерованого ШІ. Скажіть «прощавай» «AI-слопу».Нове розширення для браузера під назвою Slop Evader дозволяє вам переглядати веб так, ніби штучного інтелекту ніколи не існувало. Створений художницею й дослідницею Тегою Брейн (Tega Brain), інструмент автоматично фільтрує результати пошуку в Google, показуючи лише сторінки, опубліковані до 30 листопада 2022 року — дня, коли генеративний ШІ став масовим явищем.Результат — тихіший, більш «людський» інтернет: без статей, написаних ШІ, без штучних стокових фото, дипфейків чи продуктових оглядів від ботів. Просто веб до 2023 року, замородежений у часі.
Брейн наголошує, що це розширення не задумане як постійне рішення. Це радше акт протесту!
Розширення Slop Evader
Доки ми тут, то принагідно нагадую, що задонатити це не тільки чудова ідея, що береже сон, покращує травлення і робить волосся блискучим, а ще й наш обовʼязок, бо в нас є тільки ми.
Ну, а вдруг ти вже задонатив, то завжди можеш закинути кілька грибнів на підтримку проекту
Редактори Merriam-Webster обрали слово «slop» словом року 2025. Ми визначаємо «slop» як «цифровий контент низької якості, який зазвичай виробляється у великих кількостях за допомогою штучного інтелекту». Весь цей матеріал, що вивалювався на наші екрани, зафіксований лише чотирма літерами: SLOP (божечкі-кошечкі, як же я несподівано хехнув, що українською воно перекладається як “ПОМИЇ”, ідеально підходить).
Потік «помиїв» у 2025 році включав абсурдні відео, нестандартні рекламні зображення, банально написану пропаганду, фейкові новини, які виглядають цілком реально, нікчемні книги, написані штучним інтелектом, звіти про «роботу», які марнують час колег… і безліч котів, що розмовляють. Люди вважали це дратівливим, і люди це їли.
«Помиї згенеровані за допомогою штучного інтелекту всюди», – попереджав The Wall Street Journal, одночасно зізнаючись, що їм подобаються деякі з цих котів. «Помиї штучного інтелекту перетворили соціальні мережі на антисоціальну пустку», – повідомляв CNET.
Як і слиз, мул та бруд, «помиї» мають вологий звук чогось, чого не хочеться торкатися. Помиї просочуються у все. Спочатку це слово в 1700-х роках мало значення «м’який бруд». У 1800-х роках воно почало означати «харчові відходи» (як у слові «свинячі помиї»), а потім, у більш загальному сенсі, «сміття» або «продукт, що має невелику або й взагалі не має цінності».
У 2025 році, на тлі всіх розмов про загрози штучного інтелекту, слово «помиї» задало тон, який менше викликає страх, а радше глузує. Це слово посилає штучному інтелекту невеликий сигнал: коли справа доходить до заміни людської творчості, іноді ти не здаєшся розумним.
neal.fun знову кукін і цього разу поділився новим чудовим шедевром – сайтом, де порівнюють розміри живих організмів. Кайфово вийшло, залип трошки, а про кілька останніх пішов гуглити додатково, бо було прям цікавооо
Made a site comparing the sizes of living things The great Julius Csotonyi spent 5 months painting over 60 illustrations for the site, no ai used pic.twitter.com/8z9InrkHVQ
— Neal Agarwal (@nealagarwal) December 10, 2025Поповнив Слова, які мені подобаються новими словами — Ши́беник і Шарварок
Так, це дуже важливе виправлення
В кінотеатрах виходить Аватар 3, тож що це як не можливість згадати, що найважливіший урок трилогії «АВАТАР» полягає в усвідомленні того, що франшиза може бути однією із найуспішніших серій фільмів в історії кіновиробництва і водночас мати АБСОЛЮТНО НУЛЬОВИЙ культурний вплив. Нуль персонажів, що осідають в памʼяті. Нуль епічних цитат, які зринають тут і там. Нуль філософських дискусій. Нуль мемів, увічнених інтернетом. Візуально та технічно вражаюче? Абсолютно ТАК. Купа зароблених грошей? ТАК. Але це і все. (а ще камерон какашка зі своїми останніми висловлюваннями про Україну “The other half is that grief fuels the fire of hate, and it just loops endlessly and we see it in Ukraine, we see it in Gaza, we see it in Sudan”, тож вічної срачки йому)
Тому трейлер все ж додаю, шоб було…
…але насправді для мене куди памʼятніші і мемніші ці два відосіки з Гослінгом, де він страждає від того, що назва фільму написана шрифтом папірус
Ходили в планетку на Зоотрополіс 2 і це хороший мультик, рекомендую. Незважаючи на те, що він слабший за перший (або принаймні може в ньому просто менше новизни, як було з першим), проте це все ще дуже чудовий мультик для перегляду в різдвяно новорічний період, тож сміливо рекомендую, бо він хороший.
Зоотрополіс здригається від жахливої новини, котра перевертає з ніг на голову життя мешканців. В мегаполісі з’явилася рептилія Гаррі Де Снейк, що жахає усіх жителів. Його поява спричинила хаос та ряд дуже дивних подій. Тому Джуді Гопс зі своїм підопічним Ніком Крутихвостом беруться за розслідування цієї справи. Пригода набуває детективного характеру. Вони вирушають в невідомі для них раніше куточки міста, а їх місія сповнена цікавих захоплюючих пригод. Неочікувані події, з якими вони стикаються, нові деталі перевіряють на міцність професіоналізм детективів. Також серйозних перевірок зазнає і їх дружба. Герої повинні пройти величезну кількість випробувань – перед ними постає новий і невідомий ворог. Згуртувавшись разом, вони ставлять перед собою мету – врятувати Зоотрополіс від невідомої рептилії та врятувати свою дружбу. Якщо вони цього не зроблять, місто може докорінно і безповоротно змінитись. Загроза може знищити усіх його мешканців, тому Джуді та Нік повинні розсекретити мотиви рептилії і зупинити її, поки не пізно.
Передивлялися традиційно любий різдвяний мультик про Грінча, чудова традиція, щоби потішити свою внутрішню дитину і наповнитися духом різдва.
Щороку на Різдво вони порушують його спокій все більш яскравими і гучними святкуваннями. Коли люди заявляють, що в цьому році збираються відзначати свято в три рази масштабніше, ніж раніше, Грінч розуміє, що є тільки один спосіб повернути жадану тишу і спокій: він повинен вкрасти Різдво. Зелений монстр вирішує прикинутися Санта-Клаусом в переддень свята і навіть вкрасти візок з оленями. Тим часом юна Сінді-Лу зі своїми друзями планує застати Санту-Клауса під час його різдвяних візитів, щоб просто подякувати йому і загадати сокровенне бажання.
А це прям з пилу-жару, вчора вирішили подивитися щось легеньке ввечері і це було чудове рішення. Не можу сказати, що мультик прямо вау, але я би певно дуже від нього кайфонув в підлітковому віці, коли відбувається оцей етап дорослішання і сепарації від дорослих. В будь якому разі однозначно вартий перегляду хочаб разочок заради гарної анімації і дрібки такої доброї дитячої кумедності.
Події розгортаються у 2000-х роках. Мей Лі (Розалі Чанг) 13 років, вона живе у Канаді та має китайське походження. Дорослішання зробило життя дівчини трохи складнішим. Мей старанно намагається лишатися слухняною донькою своєї занадто дбайливої матері Мінг (Сандра О). Однак чим більше зусиль вона докладає, тим прискіпливішою та уважнішою до дрібниць стає матуся. Разом з тим усе довкола міняється – коло інтересів, вподобання, й навіть тіло. І мова не про відомі усім вікові зміни. Емоційні сплески, типові для підлітків, дівчина пережила б легко. Вона має проблему дещо серйознішу. Коли Мей сильно обурена або захоплена чимось, вона перетворюється на величезну червону панду.
Вибачате, в мене не вистачило натхнення написати нормальні пости на все прочитане за трошки більше ніж місяць, тож просто скажу, що дуже рекомендую всю серію про Дискосвіт Пратчетта, а потім вже напишу нормально про всі (ми ж всі обіцяємо собі щось потім зробити, а далі вже як піде)
*а тепер не жарт – якщо у вас ще немає турнікета, то обовʼязково купіть, в такі часи живемо, що ніколи не знаєш де він пригодиться (рекомендується мати хоч по кілька штук вдома, в авто і з собою в рюкзаку/сумочкі, бо у вас не буде часу по них швиденько збігати, якщо така потреба зʼявиться); і обовʼязково навчіться ними користуватися!
Взагалі випадково наткнувся на цю вирізку, але блін 15 років минуло, а краще не стало, незаконний і нічим не обмежений вилов продовжується і цілі екосистеми просто знищуються
тіки тепер це ще й мегафлот китайської саранчі (на фото китайський флот, що ловить кальмарів, який видно з вікна літака)
Основний текст листа по ідеї вийшов доволі стандартним, тож без довгих ліричних відступів тут окремо хочу зафіксувати що було, чого не було і що хочеця, щоб було в році прийдешньому.
В раніші часи в одному з хороших чатів була традиція ділитися наприкінці року підсумками за - стандартним темплейтом, тож ним і скористаюся як основою)
Походу в кінці 2024/початку 2025 підсумків не робив, бо … (дивись зображення нижче)
..але дякуючи Вікторії знайшовся текст кінця 2022, тож ж з певними виправленнями, щоб прибрати сильно приватне, хай він і буде відправною точкою
підсумки_2022
Здобуття року:
Провтики року:
Топ музики за рік:
Топ фільмів/серіалів за рік:
Топ ігор за рік:
Топ покупок за рік:
Топ книжок за рік:
Що я зрозумів цього року (або не зрозумів, або хотів би зрозуміти, або зробити, або будь-що стосовно 2022го):
у 2023 я хочу…
Фото року: нехай будуть ці дві фотокартки:
Ну, раз не було своєчасного, то наваяю за ці три роки, шоб було (але поки писав, то втомився і мені стало лінь, тому буде дуже швидко)
Здобуття року:
Провтики року:
Топ музики за рік:
Топ фільмів/серіалів за рік:
Не буду писати про кожен чи робити саме топ з місцями, тож ось просто список того, що найбільше засіло в памʼяті і що щиро вважаю неймовірно гарними фільмами, які переглянув за останній час і всі топ, люкс, бімба!
Топ ігор за рік:
Топ покупок за рік:
Топ книжок за рік:
Сложно, бо було купа всього; але ось те, що запамʼяталося
Що я зрозумів цього року (або не зрозумів, або хотів би зрозуміти, або зробити, або будь-що стосовно 2023-2025го):
Повторюся з висновків 2022, бо воно все ще актуальне і тут нічого не змінилося:
у 2026 я хочу…
Фото року:
Ладно, ще трохи окремим, щоб було WordPress wrapped (ну типу результати блогу і все таке)
І відповідно топ лутших постів на мою особисту думку чи за переглядами:
Сьогодні ще один додатковий, для тих хто дочитав аж сюди)
from here: doomsday news
Якщо ви вподобали щось з того, що тут знайдете, то будь ласка задонатьте кілька грибнів на підтримку України в боротьбі проти російських окупантів – на дронопад від ПЖ. Кожна ваша гривня справді допоможе наблизити нашу перемогу і захистити українців в цій війні.
Якщо ж у вас лишилися грибні і ви хочете закинути автору на каву з круасаном класового розриву, то хто я такий, щоб вас відмовляти, звичайно ж подякую за підтримку
Шануймося, любіть маму, тата і Україну! Допомагайте бабусям і дідусям переходити дорогу і носити важкі сумки. Мийте руки з милом і поводьте себе погано!
Все буде Україна
Попередні листи є в архіві (ну, їх небагато, але тако трохи є, якщо вам цікаво ше щось читнути)
The post Куда я жмав #23 (підсумкі 2025 року) first appeared on gallery21.
Добрий день, я олень, я до вас на цілий день Вітаю вас друзі в новому 2026 році і щиро бажаю, щоб він був кращим ніж торік! Сьогодні після доволі довгої перерви нарешті повертаюся до вас з новим листом і він вийшов довжелезним, написаним в різні дні і з різним настроєм, […]
The post Куда я жмав #23 (підсумкі 2025 року) first appeared on gallery21.
“No” is no to one thing. “Yes” is no to a lot of things.
Sveiki любі друзі, шановне панство, дорога родино, новесенький Куда я жмав #22 відразу з пилу жару мчить до ваших поштівок!
Сьогодні в листі: різдвяний сер Крістофер Лі; ілюстрації Толкіна; трошки про золото; чоловіча солідарність і підтримка; круїз; пдф; не речовини; такі різні жовтні; Щедрик; Ікарус(ні, не той, що фігурує в жартах, які варто б забути); Вім Вендерс; жирнючий анонс від Астролябії; ну загалом десь так!
Знову настала ця чудова пора року, коли дзвенять дзвіночки і оце все, а це означає, що я знову зобов’язаний нагадати вам всім, що Крістофер Лі, зірка Володаря перснів у віці 92 років випустив різдвяний альбом у стилі хеві-метал (ніколи не перестану захоплювати цим великим чоловіком, ікона і приклад для наслідування, як треба жити красіво і яскраво)
Ну, пост писався повільно, тому замість вчасного на вихідних оце зараз вас вітаю з Днем Святого Миколая і бажаю всіх благ, щастя, здоровля і сподіваюся мали щось гарне під подушкою, а не різочки.
Пост писався повільно, ще й тому, що на вихідних мали нагоду почілити в будиночку за містом, тож ота ото фотокартка на початку, то звідти.
Нарешті знайшов сили і натхнення піти до дантиста (такі от “шо ти” в пізні двадцять), тож аби кому треба було, то маю тепер контакт чудової лікарки (угу, я з тих, хто збирає контакти класних людей і потім ходить до них вічність, замість того, щоб кожного разу експерементувати)
про всяк випадок жаст фор інформатіон: наступний лист імовірно буде ближче до кінця року, трохи всякого різного пріоритетного накопилося і до того ж думаю, що може зберуся з думками написати якісь підсумки року, тож не губіться будь ласка, бо ще побачимося)
Початкова ідея зробити вільний переклад посту The Visual Mind of J.R.R. Tolkien про понад 30 чудових робіт професора (з доповненнями і поясненнями до ілюстрацій) перетворилася десь в тижневу пригодоньку і добре так розширилася і переосмислилася, тож замість по суті невеличкого посту вийшов обʼємний матеріал(здається це наразі буде найбільший пост на блозі і він блін аж підвисав, поки все допихував сюди (попередній найбільший це Зараз 2020 (закреслено) 2025 рік, і ви перебуваєте в майбутньому, але він десь вполовину менший)) про -120 ілюстрацій і рисунків на 7.5к слів і десь 40 хвилин читання про купу творчих доробків професора.
Тож беріть горнєтко гарячого чаю чи кави, запашну люльку, вмощуйтеся в улюблене крісло зручненько і вйо до знайомства з прекрасним. Сподіваюся вам буде цікаво, бо мені точно було дуже захопливо то все збирати і дізнатися купу нового про геній цього великого чоловіка.
З цим постом ще цікавий момент вийшов – він зрозуміло, що українською, але я набрався нахабності і такий чисто на впевнених пройшовся по якимось основним іншомовним дописувачам про Толкіна на сабстак з текстом аля “Hi there! I’m pretty sure you can’t read Ukrainian, but thankfully art speaks all languages! Here’s a huge post featuring over 120 of Tolkien’s stunning illustrations. I hope you like it!” і блін, воно спрацювало, купа людей подякувала, написала, що переклали через перекладач і такі типу “вау”, підписалися0_0 на українську розсиклку; soft power в дії; насправді дуже приємно, і тепер аж задумався над тим, що може якісь такі найбільш цікаві штуки робити ще англ
Випадковий цікавий факт 1.Золота медаль, яку дають олімпійським переможцям, насправді виготовлена не з чистого золота, а переважно зі срібла. Вона складається з 93% срібла та покрита лише 6 грамами золота. Тож вам слід запитати себе, чи варто вигравати золото, якщо медаль буде зі срібла.(ладно, насправді зрозуміло, що ціль не сама медаль, а саме бути першим і найкращим в своєму виді спорту, але але)
Бонусний випадковий цікавий факт 2:Якщо ви хочете справжню 100% золоту медаль, то є справжній приз, який ви повинні виграти — Нобелівську премію.
Що підводить до трохи кумедної історії часів Другої світової війни. Нацисти конфісковували дорогоцінності, такі як золото, і заборонили Нобелівські премії. Коли Німеччина вторглася до Данії під час Другої світової війни, нацисти були готові конфіскувати золоті Нобелівські премії німецьких фізиків Макса фон Лауе (лауреат 1914 року) та Джеймса Франка (лауреат 1925 року). Макс фон Лауе та Джеймс Франк надіслали свої 23-каратні золоті медалі до Інституту теоретичної фізики Нільса Бора в Копенгагені для захисту.
Коли Німеччина вторглася до Данії 9 квітня 1940 року, Нільс Бор знав, що йому потрібно сховати довірені йому медалі, інакше призи будуть конфісковані. Обговоривши варіант їх закопування, Бор та угорський хімік Джордж де Хевеші вирішили натомість розчинити золоті медалі в нітрохлоридній кислоті, також відомій як царська горілка. Обидві нагороди перетворилися на речовину помаранчевого кольору та були поміщені в колбу, що зберігалася на лабораторній полиці в Інституті Нільса Бора. Де Хевеші втік з Копенгагена до Швеції в 1943 році, залишивши колбу.
Після війни де Гевеші повернувся і знайшов розчин неушкодженим. Потім він осадив золото з кислоти. Він надіслав золото до Нобелівського товариства. Нобелівське товариство змогло повторно переплавити медалі і ці медалі були вручені Франку та фон Лауе у 1952 році.
За збігом обставин, хімік де Гевеші, який розчинив медалі, пізніше також отримав Нобелівську премію за свою роботу над ізотопами. | The Invisible Prize
Мені подобається, що ця історія навіть отримала своє відображення в мемах
Залишу собі цей саб в закладках на майбутнє)
Сабреддіт r/bald – це приклад здорового чоловічого бодіпозитиву. У кожному пості де чоловік демонструє явну точку неповернення зі своїм рідким волоссям та запитує: «Чи не час?» головною відповіддю завжди є це зображення зліва. А якщо ж час ще не настав, то зображення справа.
Тред від якого фізично погано
У жовтні 1978 року мешканка Ворошиловграда Неллі Рикова вирушила в круїз і вперше побувала в Данії, Швеції, Франції, Фінляндії, Норвегії та Британії. На путівку вона збирала близько року, стільки ж часу витратила на документи — виїхати з СРСР було не можна. Неллі пливла на лайнері разом з радянськими туристами і чоловіком Олександром і весь цей час писала щоденник
Чоловік був жорстоким, бив Неллі, бухав, але вона любила його і намагалась грати роль “радянської жінки”. Де жінка тихо і безвольно сприймає свою долю. Неллі була шокована європейським рівнем життя, який не був схожий на те, що описувала радянська пропаганда. У кожному новому місті вона дивувалася з кількості речей у магазинах, з побутової техніки, автомобілів, одягу… | Тред тут
Якось ніколи не користувався, бо не було потреби, але відкрив і прям вражений скільки там всього; дуже люблю такі історії де людина бере і робить щось, чим потім користуються мільйони, але при цьому не перетворює продукт в dedicating the resources necessary to leverage channels effectively for future growth(с)
Якщо ви коли-небудь користувалися iLovePDF, то ви маєте бути вдячні Марко Гроссі, натхненнику одного з найуспішніших веб-сайтів усіх часів. Цікаво, що ідея створити веб-сайт, який зараз відвідує понад 30 000 осіб щохвилини, прийшла Гроссі в голову у 2010 році, коли йому потрібно було просто скопіювати та вставити PDF-файл. Він зрозумів, що це дуже просте завдання, і він насправді може вирішити цю проблему й сам, і він це зробив.
Відтоді веб-сайт є безкоштовним для понад 99,9% користувачів, а від 80 до 90% свого доходу сайт генерує від 0,1% користувачів, які платять 4 долари на місяць за використання преміум-функцій. Гроссі ж рідко дає інтерв’ю, оскільки віддає перевагу скромності та нормальному спокійному життю.
Це, до речі, помітив і по собі. Останні кілька тижнів майже не заходжу в соціалочки потупить і буквально відчуваю, як мозок спраг(а є таке слово?) до “подумати” і нарешті прям хочеться сісти і почитати якогось довгочита, щоби звивинки пошуршали, дуже кайфове відчуття, скучав за ним.
Дослідження, проведене за участю 100 000 осіб, підтверджує, що надмірне споживання (перегляд) коротких відео – це по суті добровільне зниження когнітивних функцій. Ми активно тренуємо свій мозок, щоб він не справлявся зі складними завданнями. Якщо ви можете просто сидіти над проблемою 10 хвилин, не відволікаючись на соціалочки, по суті у вас є величезна конкурентна перевага. | national library of medicine
Вибачте, але картинка, яка мене розмотала і постійно до неї повертаюся, росія висмоктує все життя і світло. Якщо маєте можливість, то задонатьте кілька гривень на ЗСУ, вони єдині, хто нас захищає від вічного мороку.
Україна вночі: жовтень 2012 проти жовтня 2025. Тринадцять років між двома кадрами. У 2012 році країна сяяла у вогнях Євро-2012, приймаючи Європу на святкуванні футбольного матчу. У 2025 році вона переживає найдовшу війну в Європі з часів другої світової війни. Відключення електроенергії, окупація, руйнування, переміщення — усе написано зникаючим сяйвом. Росія принесла темряву в наш світ. Нехай вона зникне в цій ж темряві. | gontsa
Доки ми тут, то принагідно нагадую, що задонатити це не тільки чудова ідея, що береже сон, покращує травлення і робить волосся блискучим, а ще й наш обовʼязок, бо в нас є тільки ми.
Ну, а вдруг ти вже задонатив, то завжди можеш закинути кілька грибнів на підтримку проекту
Цікава і хороша стаття, окремо цінна ще й тим, що додані історичні артефакти, що підтверджують написане, добра робота
Пісня, яка зараз відома на весь світ як справжній символ Різдва, насправді спочатку була українською обрядовою щедрівкою, яку співали навесні, коли додому поверталися ластівки. «Щедрик, щедрик, щедрівочка, прилетіла ластівочка», — звучить у перших рядках. Але постає питання, чому пісня, яка ніяк не повʼязана з зимою і різдвяною тематикою, належить до щедрівок — новорічних українських пісень. Раніше на землях України Новий рік прийнято було зустрічати у березні. На Щедрий вечір батьки збиралися за столом, а діти ходили по хатах, співали щедрівки, у яких бажали родинам достатку і хорошого врожаю, а взамін отримували частування або дрібні гроші.
Протягом тривалого часу пісня була не більше ніж частиною українського фольклору: мандрувала по селах і лунала на Святвечір, поки її не почув Микола Леонтович. У 1916 році український композитор створив унікальну версію музичного аранжування «Щедрика» і надіслав її київському диригенту Олександрові Кошицю. Він був у захваті від композиції і попросив Леонтовича дозволити йому поставити її у своєму хорі, і вже 29 грудня 1916 року у Києві вона вперше пролунала на різдвяному концерті. Однак всесвітньому визнанню пісні передував довгий шлях.. А Миколі Леонтовичу довелося боротися за власне життя. | Sensormedia
Ви мабуть вже бачили, але якщо ні, то обовʼязково маєте побачити цю чудову фотокартку, вона прекрасна і велична!
Стоячи на дні найбільшого сухого озера Аризони, Вілкокс Плайя, астрофотограф Ендрю Маккарті намагався втримати рівновагу, коли повз прогримів поїзд, загрожуючи зіпсувати знімок, на підготовку якого знадобилися місяці.
Високо в небі його друг Габріель К. Браун сидів в літаку, чекаючи сигналу. «Спочатку ми подумали: якщо ми провалимо першу спробу, я можу приземлитися, перепакувати речі, піднятися і спробувати ще раз», — сказав Браун. Однак, за словами Брауна, їх пілот оголосив, що має час лише на одну спробу. Маючи лише один шанс зробити все правильно, перш ніж сонце підніметься занадто високо, Маккарті відраховував час, поки літак злітав у потрібне місце.
Настав час, і Маккарті відраховував: «Три, два, один, старт!» Падаючи, Браун запитав Маккарті через гарнітуру, підключену до його iPhone: «Ти зміг?»
Нарешті Маккарті зняв це: самотній силует, застиглий перед обличчям сонця. «Це було ідеально», – сказав Маккарті про успішну спробу. «Ми одразу зрозуміли, що отримали щось справді особливе». | CNN
В неділю переконав А. подивитися Perfect Days, а для мене це здається вже вчетверте його дивлюся і кожного разу як вперше і в восторгі, він ідеальний у всьому. Ну, власне по четвертому перегляду, це вже був знак, що час виправитись, покопати глибше, дізнатися детальніше про цю кінострічку і зробити таки нормальний пост про фільм; тож так ось же Ідеальні “Ідеальні дні” Віма Вендерса це v2, досипав туди всякого цікавого (принаймні мені цікавого)
Утуліє’н ауре! Друзі, Видавництво «Астролябія» оголошує про передзамовлення ілюстрованого «Володаря Перснів». Передзамовити можна тут. Ну, лишилося тепер заробити багато грибнів, щоби нарешті купити ці три видані раніше книги в цьому форматі, бо вони неймовірно гарні і обовʼязково мають бути на поличці в кожного фаната вдруг в мене в підписниках є мільярдер, який їх мені піджене, то адресу нп я вам скину
«Я побоююся публікації, адже не зможу не звертати уваги на те, що говоритимуть про книгу. Я виставив своє серце під стріли». Джон Рональд Руел Толкін
Якщо ви вподобали щось з того, що тут знайдете, то будь ласка задонатьте кілька грибнів на підтримку України в боротьбі проти російських окупантів – gallery21donate (чи тут на дронопад від ПЖ). Кожна ваша гривня справді допоможе наблизити нашу перемогу і захистити українців в цій війні.
Якщо ж у вас лишилися грибні і ви хочете закинути автору на каву з круасаном класового розриву, то хто я такий, щоб вас відмовляти, звичайно ж подякую за підтримку
Шануймося, любіть маму, тата і Україну! Допомагайте бабусям і дідусям переходити дорогу і носити важкі сумки. Мийте руки з милом і поводьте себе погано!
Все буде Україна
Попередні листи є в архіві (ну, їх небагато, але тако трохи є, якщо вам цікаво ше щось читнути)
The post Куда я жмав #22 first appeared on gallery21.
“No” is no to one thing. “Yes” is no to a lot of things. Sveiki любі друзі, шановне панство, дорога родино, новесенький Куда я жмав #22 відразу з пилу жару мчить до ваших поштівок! Сьогодні в листі: різдвяний сер Крістофер Лі; ілюстрації Толкіна; трошки про золото; чоловіча солідарність і підтримка; […]
The post Куда я жмав #22 first appeared on gallery21.
О, нарешті лист #21, нічого особливого, але мій любімий номер, тому поки розчехляюся писати, то реагую, як Кевін з Офісу.
А вообще, біфор ві старт, маю невелике прохання – в Куда я жмав #8 в мене була сложна математична формула “ви receive 1 лист, а я receive 1 підписник, чесна сдєлка“ (і наразі вас уже більше ніж в мене в класі було однокласників (боже, років 10 зі школи пройшло), але получаєця формула дала збій і трохи недобор, тож власне прохання – якщо вам нравиця “Куда я жмав”, то буду дуже вдячний, якщо перешлете лист друзям і запросите їх підписатися, це буде мега цінно для мене. Дякую
Поки ми їмо чіпсіки зі смаком краба – десь сидить краб без смаку і каже «Ого, Персні влади хароший серіал»
ٱلسَّلَامُ عَلَيْكُمْ пампкін, новий лист куда я жмав #21 вже мчить до поштівок
Сьогодні до столу прочитання ну тако багацько тексту: Дерево Тенере: найсамотніше дерево на землі, “Барокова колода” гральних карт, сучасний інтернет, взуття-буття(не книжка), Гугл карти, хвилинка історії, Філіп К. Дік, “Ти Космос”, Володар Перснів в Японії і Фінляндії, Різдво, нітратометр, і ще дрібочка всякого різного.
Я чесно тримався з усіх сил, але час настав, П О Р А – Mariah Carey – All I Want for Christmas Is You
Ну, трохи вибився з графіку листів, бо мав нагоду і натхнення зʼїздити додому до батьків, їв шашлик-машлик, пив текілу, робив руками роботу, і відпочивав від інтернетів, тож сорі-нот-сорі; але з іншого боку тепер цей лист вийшов величеньким, тож вважай виправився.
З поїздки лишаю ці фотокартки з мнєсом і туман густий немов молоко, щоб можна було себе уявити в дуже нуарному кіно.
Мені подобається ця теорія:
Я великий шанувальник «теорії GPS»: коли ви пропускаєте поворот, ваш GPS не засуджує вас, він перераховує. Скільки б об’їздів ви не робили, він знаходить інший шлях вперед. Життя теж так працює. Ви будете робити помилки, але ваша ціль не зникає. Маршрут просто змінюється і це ок. | Indigo
Дерево Тенере (фр. Arbre du Ténéré) — поодинока акація (Vachellia tortilis), що росла в пустелі Тенере на північному сході Нігеру. Навколо неї в радіусі 400 кілометрів не росло жодного іншого дерева, а тому вона вважалася «найсамотнішим деревом на Землі». Дерево довгий час слугувало орієнтиром і місцем зупинки та відпочинку караванів, які прямували торговими шляхами Сахари.
Свою славу Дерево Тенере закріпило вже до початку ХХ століття, а в 1939 році французькі колоніальні війська, що контролювали регіон, нанесли його на свої мапи. Навіть пілоти літаків, які перетинали Сахару на висоті багатьох сотень метрів, не могли не помітити його маленьку зелену крону. Вже в 1930-х роках походженням дерева зацікавилися дослідники, які встановили, що йому близько 300 років. Скоріше за все акація була залишком лісу, який зник внаслідок зміни клімату і спустелювання. Дерево вижило завдяки розвиненій кореневій системі. При ритті колодязя поблизу дерева виявилося, що корені акації сягають в глибину на 33-36 метрів, досягаючи рівня ґрунтових вод.
В 1973 році дерево збив п’яний лівійський водій вантажівки. Складність і абсолютну неймовірність цього «подвигу» неможливо переоцінити. Це дерево було єдиною перешкодою на сотнях миль відкритої місцевості. Однак, чи то через разюче погану навігацію, чи то через жорстокий поворот долі, водієві, як повідомляється, вдалося врізатися просто в нього.
Залишки акації були перенесені в Національний музей в місті Ніамей, де для них був побудований мавзолей. На місці загиблої акації споруджено металеву скульптуру, схожу на дерево. Вона і досі слугує орієнтиром замість акації.
В 1974 році уряд Нігеру випустив поштову марку «Роковини загибелі Дерева Тенере» (фр. Anniversaire de la Mort de l’Arbre du Ténéré).
Гарний тред про різдвяні традиції (справжні і не дуже)
Сім глеків сикери: Різдво через місяць. Знову будуть якісь суперечки про правильні традиції, тому напишу трохи про справжнє і вигадане 1. Рисову кутю у нас варять вже 200 років. Раніше рис був дуже дорогий, еліта намагалася виділитися… Тому місцеві дворяни і міщани почали варити рисову кутю2. Традиція 12 страв на Святвечір найочевидніше прийшла до нас від поляків. Серед українців вона вперше фікусується сама в районах сусідства або спільного проживання з поляками. На Наддніпрянщині ж 12 страв до ХХ ст. не готували3. Найдавніші описи столу на Святвечір в центральній Україні – це 5-7 страв. Кутя, узвар, печені пироги, книші, одна чи кілька рибних страв (борщ з рибою, смажена риба, товченики). Бідні люди варили узвар із сушених груш і яблук, багатші додавали ще ізюм і чорнослив4. Дідух – це не сніп. Дідухом називали солому, яку стелили в хаті на Святвечір. Потім її спалювали. Те, що дідух – це це декорований сніп – вигадка Олекси Воропая у 1946 році. У 1990х вигадку з “дідухом-снопом” популяризував Василь Скуратівський. Вигадка-“традиція” прижилася5. Тобто “дідухом” називали солому в хаті на Святвечір, яку спалювали потім на третій день… Ця солома мала обрядове значення. Як і сіно, на яке ставили кутю та узввр (це сіно потім давали худобі і робили з нього гнізда для курей)6. Нинішня історія з “дідухами” на Різдво – поєднання вигаданої “традиції” і вдалого маркетингу Але ради правди: в деяких місцевостях в хату на Різдво вносили сніп. Просто сніп. Великий і нерозцяцькований. Його називали “сніп”)7. Протиставляння ялинки і дідуха – дурниця повна, бо дідух – це солома з-під столу, а різдвяна ялинка – це різдвяна ялинка) Ні те, ні інше не перетинаються у своїй “символічній функціональності”. Ялинка – більше для дітей, дідух – це якщо ви живете в селі і вирощуєте нині зерно8. Ялинки в нас ставлять від початку ХІХ ст. Ця мода прийшла спочатку у міста і маєтки шляхти та дворян. У родині Гоголів вже ставили ялинку 200 років тому Віршу Олександра Олеся “Ялинка” (“Раз я взувся в чобітки, одягнувся в кожушинку…”) вже більше 100 років9. Тобто ялинка початково була різдвяною, а в СРСР її зробили новорічною Був у ХІХ ст. і дід Мороз. Про нього згадувала мати Лесі Українки Олена Пчілка. Це не дід з бородою, який роздавав подарунки,. Це був образ морозу, якого задобряли кутею, щоб він не шкодив посівам на полях
Наткнувся в твітері на цей пост і не міг не поділитися, бо по-перше – це дуже гарно, по-друге – ці карти відмальовані у вишуканому українському стилі, по-третє – стандартні атласні карти, які в нас всюди продаються насправді мають руснявий стиль, який перекочував з карт російської імперї в совок, а далі і в незалежну Україну (якщо маєте передплату NV, то стаття про це, а також про дизайн карт від Нарбута тут – Колода Нарбута проти Атласної. Як 100 років тому Україна намагалась позбутися гральних карт Російської імперії, але вони продаються й досі)
Однією бідою для планети стає менше.
Озонова діра над Антарктикою у 2025 році стала п’ятою найменшою з 1992-го, повідомили NASA та NOAA. Під час піку виснаження з 7 вересня по 13 жовтня її середня площа становила 18,71 млн км² — це приблизно вдвічі більше за площу континентальних США. Цьогорічна діра почала розпадатися майже на три тижні раніше, ніж зазвичай протягом останнього десятиліття. Максимальний розмір діри 9 вересня досяг 22,86 млн км² — приблизно на 30% менше, ніж рекорд 2006 року. За словами Пола Ньюмана з NASA, озонові діри загалом стають меншими та коротшими за сезонністю, а поступове відновлення пов’язане з дією Монреальського протоколу, що обмежив викиди озоноруйнівних речовин. Озоновий шар у стратосфері працює як планетарний «крем від сонця», фільтруючи шкідливе ультрафіолетове випромінювання. Хлор і бром із колишніх аерозольних продуктів, піно- та холодильних агентів піднімаються у стратосферу, де під дією сонячного випромінювання запускають реакції руйнування молекул озону. За прогнозами, антарктична озонова діра може зникнути наприкінці 2060-х років. NASA та NOAA продовжують моніторинг із супутників (Aura, NOAA-20/21, Suomi-NPP) та наземними й аеростатними інструментами. | The Alpha Centauri
Колись давно, коли трава була зеленіше, а ми всі молодше, то інтернет був простий як двері і вся схема фактично поміщалася на одному листочку, потім був xkcd:dependency і от нарешті це зображення отримало апдейт і маємо актуальну мапу інтернету, лол.
Цікавий факт: слово підбори походить від того, шо раніше їх робили з грубої шкури, підібраної складками кілька разів. В кримськотатарській мові це слово є в формі padvor. А слово “черевики” походить від слова “черево”, бо раніше шкіряне взуття шили з той частини шкіри, яка була на череві (на череві тварин шкіра м’якша і краще тягнеться)
Вільний переклад треду від kaseyklimes, бо мені як подобається сама ідея, так і те як детально обдумували плюси і мінуси довкола неї(добре, що не реалізували).
Про це багато говорили, коли я працював над Google Maps. Мені б особисто сподобалася ця функція, і вона технічно здійсненна. Але ось чому я боровся з цією ідеєю щоразу, коли це питання виникало.
Карти Google мають понад мільярд користувачів по всьому світу. Це справді глобальний продукт, що працює в майже незбагненному масштабі. Такий масштаб змінює те, як ви маєте думати про розробку продукту, а саме про ефекти n-го порядку.
Алгоритм маршрутизації Google Maps вибирає найшвидший маршрут між вашим місцем розташування та пунктом призначення. Це означає, що кожен сегмент вуличної мережі має рівні шанси на проїзд, враховуючи спільність дельт розташування/пункту призначення та зв’язності сегментів вулиць. Поточний алгоритм є по суті об’єктивним. Будь-який перехід до «гарних» або «мальовничих» маршрутів враховуватиме певну нову підмножину змінних; красиву архітектуру, вуличні дерева тощо. Це природно вносить упередженість у систему (знову ж таки, у глобальному масштабі). Сама по собі ця упередженість не обов’язково є поганою річчю, але давайте розглянемо форму цієї упередженості… Запитайте себе: яку з цих двох вулиць обере цей новий алгоритм «мальовничого» маршруту?
А тепер запитайте себе: Яка з цих вулиць, ймовірно, є районом з вищим рівнем доходу? Містобудування (моя колишня професія) має гори досліджень щодо цих кореляцій. Наприклад, райони з низьким рівнем доходу в США мають на 41% менше дерев, ніж райони з високим рівнем доходу.
але це стосується не лише США, ця схема актуальна майже для кожного міста світу(КЛИЧКООООООО) – The relationship between urban forests and income: A meta-analysis
Бачите, до чого це призводить: через глобальний масштаб, навіть невелике зміщення в маршрутизації карт від, здавалося б, нешкідливої (і, відверто кажучи, дуже корисної!) функції може створити підсилювальний зворотний зв’язок із нерівністю. Ненавмисне перенаправлення пішохідного руху з вулиць з низьким рівнем доходу на вулиці з високим рівнем доходу забирає доходи та потенційно податкові кошти з громад, які вже мають труднощі, і спрямовує їх натомість до багатших громад. Завжди пам’ятайте: ми живемо (і створюємо інструменти) у складних системах.
Не буду вдавати з себе розумного, бо зрозумів тільки коли прочитав коментарі до мему, але тепер це моя любіма знахідка на найближчі кілька днів
Коли ви досягнете ліміту однозначних чисел (0-9), ви додаєте 1 і починаєте спочатку (10, 11, 12). Інопланетянин робить те саме, але в нього є 4 цифри (0-3), а потім додає 1 і починає спочатку (10). Його числова пряма буде такою: 0, 1, 2, 3, 10, 11, 12, 13, 20…
пробачте, але це дуже класний тред, про те, як не варто вестись на всяку дурню (не буду тут додавати текст через обсценну лексику, тож ходіть краще за посиланням почитайте, воно того варте)
це буде тред цитат одного капелана, бо хочу лишати їх десь, адекватні і не дуже а ще я дико ціную те, що він мені може подзвонити і ми проговорим годину про війну, берці, сунь дзи, гумові чоботі, стоїцизм, незамерзаюче масло або трансцедентні приколи бажаю вам такого капелана—к: ну шо, поїхав я.. хоча я вже давно поїхав. це японське хоку—ніхто: ніхто: римо-католицький священник: піду шось пороблю попри геловінські урочистості шабату—любов це важка робота кому треба лише пагаваріть, то хай собі там говорять—Весь тред тут, гарний
Доки ми тут, то принагідно нагадую, що задонатити це не тільки чудова ідея, що береже сон, покращує травлення і робить волосся блискучим, а ще й наш обовʼязок, бо в нас є тільки ми.
Ну, а вдруг ти вже задонатив, то завжди можеш закинути кілька грибнів на підтримку проекту
Ви колись задумувались про феномен популярності Вермахту та інших німецьких військових формувань часів Другої Світової війни? Навіть через десятки років ця тематика викликає величезний інтерес у мілітарі та історичних спільнотах різних країн. Кожен рік виходять десятки нових книжок, сотні відео на Youtube, тисячі постів в соц. мережах. | тред
Сьогодні я амбасадор “Ти Космос”, це неймовірно прекрасний фільм, який вартував кожнісінької секунди перегляду, який вже в сердечку і який залишив неймовірний післясмак наподумати. Окрема любов до музичного супроводу фільму, такий вже гарний.
Оновив пост про Володар перснів (The Lord of the Rings): (не) короткий огляд найвеличнішої трилогії, бо дізнався фан факт, що перша версія субтитрів була настільки поганою, що японські фани буквально засипали Джексона скаргами, щоб зробив нормально
А ще, виявляється в 1993 була одна з перших спроб екранізації Володаря перснів від фінів, виглядає цікаво)
Подивилися на тижні і особисте враження – це дуже погано! Бувають прохідні фільми; бувають погані фільми; бувають культові фільми; бувають фільми, що провалилися на старті, але потім наздогнали свого глядача і стали культовими; бувають фільми категорії “б”, коли все дешево й сердито, але заходить; а бувають “ніякі” фільми, фільми які просто пройшли як вода крізь пісок і навіть не лишили жодного післясмаку чи рефлексій чи хоч смішнявок яких. От скляна цепібуля це останній, просто дуже тупий фільм, який має чудовий акторський склад, багатообіцяючий детективний жанр, але тупо ніякий сюжет та акторську гру на рівні табуретки(додатково обідно, що перший фільм то був доволі таки норм). (реддіт потім намагався мене навчити, що це був такий геніальний задум і що ви сідаєте дивитись деконструкцію і знущання над жанром, але ніфіга, все ще вважаю цей фільм поганим)
Нарешті дочитав перший том і він чудовий, буквально: “Коротше, Мічений. Я у благородство грати не буду і кажу тобі відразу – книжку треба брать!” Всі оповідання люкс, топ, бімба і решта серії вже їде у вішліст, щоб при нагоді докупити і почитати. (ну а детально вже за посиланням нижче)
Якщо ви вподобали щось з того, що тут знайдете, то будь ласка задонатьте кілька грибнів на підтримку України в боротьбі проти російських окупантів – gallery21donate (чи тут на дронопад від ПЖ). Кожна ваша гривня справді допоможе наблизити нашу перемогу і захистити українців в цій війні.
Якщо ж у вас лишилися грибні і ви хочете закинути автору на каву з круасаном класового розриву, то хто я такий, щоб вас відмовляти, звичайно ж подякую за підтримку
Шануймося, любіть маму, тата і Україну! Допомагайте бабусям і дідусям переходити дорогу і носити важкі сумки. Мийте руки з милом і поводьте себе погано!
Все буде Україна
Попередні листи є в архіві (ну, їх небагато, але тако трохи є, якщо вам цікаво ше щось читнути)
Ну, щоб було, і щоб можна було копіювати посилання на конкретні блоки)
The post Куда я жмав #21 first appeared on gallery21.
О, нарешті лист #21, нічого особливого, але мій любімий номер, тому поки розчехляюся писати, то реагую, як Кевін з Офісу. А вообще, біфор ві старт, маю невелике прохання – в Куда я жмав #8 в мене була сложна математична формула “ви receive 1 лист, а я receive 1 підписник, чесна […]
The post Куда я жмав #21 first appeared on gallery21.
Хто робе, той має
Вітаннячка, пампкін! Новий випуск “тижневика” від куда я жмав вже мчить до поштівок
Сьогодні у випуску: Радіо Скорбота, Нова Пошта, секретіки, мінерали, трошки сумної статистики АІшки, нечисть на давніх іконах, Minuscule, і дрібочка всякого іншого різного.
Не втомлюся нагадувати про існування мого любімого інтернет-радіо, ідеальний саундтрек для меланхолійного настрою осені – 4-й сезон Етер №4 – Радіо Скорбота
І завжди улюблена Kiss – I Was Made For Lovin’ You
І останнім гавайське укулеле Ooh, ooh, ooh, ooh-ooh-ooh Somewhere over the Rainbow – Israel “IZ” Kamakawiwoʻole, але не ютуб кліпчик з чуваком з укулеле, а рілс з вайбуючим ведмедем і лавриком
Ловлю осінню хандру, бо листопад, блін, найсіріший і найсиріший місяць в році, тяжко без крихточки сонечка; та ще й iphone збиткується підставляючи в шпалери фотокартки з минулого життя і нагадуючи про Грецію і Чорногорію.
Мабуть найголовніша стаття сьогоднішньої розсилки, прочитайте будь ласка. The Guardian випустили велику статтю про те, як працює Нова Пошта в умовах війни і як вона зшиває і єднає українців в важкі часи. Стаття не скільки про якісь технічні аспекти, як працює пошта, а про людей, про те, як вона забезпечує конект між людьми, які знаходяться за сотні і тисячі кілометрів одне від одного. Чомусь максимально розмотало від прочитання, ми всі на це не заслужили.
ми останні, хто йде, і перші, хто повертається
«Нова Пошта» з’єднує міста на передовій зі столицею та мільйонами біженців по всій Європі, доставляючи все: від домашнього затишку до коробок для переїзду, навіть під обстрілом.
У поштовому відділенні за 15 км від лінії фронту, в передмісті східного міста Харків, бізнес жваво працює холодним осіннім ранком, незважаючи на балістичні ракети, які сколихнули місто опівночі, освітивши небо фальшивим світанком.
Зона для клієнтів обладнана станціями для зарядки телефонів «та невеликим коворкінгом, яким люди можуть користуватися під час відключень електроенергії, оскільки у нас є генератори», каже керівник відділення, 30-річний Ярослав Добронос. Також є роздягальня, в якій молода жінка критичним поглядом приміряє нову пару джинсів, перш ніж перепакувати їх та одразу ж відправити назад.
За прилавками різноманітні посилки чекають на клієнтів. Кожна з них – це фрагмент життя, прожитого у всій його нормальності та крихкості у прифронтовій громаді. | Next day delivery, no weapons allowed: the unstoppable postal service keeping Ukraine going
Хороше есе на Substack про сум від того, як швидкий контент відучив нас від “використання” мозку і замість того, щоб заглиблюватися в щось ми бездумно скролимо бескінечні стрічки соціальних мереж. Цікавенькі поради, як повернути той стан задоволення від розбирання в чомусь складному і обширному, повернуся до них ще пізніше знову.
…Якщо ви схожі на мене, то сумуєте за мисленням заради мислення. Ви хочете повернути собі цікавість. Здатність зосередитися. Здатність сидіти над питанням, обдумувати його, дійсно сидіти над ним, не відволікаючись кожні десять секунд. Хочете знову відчувати глибину залученості в щось. Відчувати себе присутнім розумово. Повернути ту частину себе, яка раніше розквітала від складності, а не вимикалася. Ви хочете знову відчувати себе. Здібним. Усвідомленим. | unrot your brain
Стаття про один з улюблених мінералів – фордит, подобається історія, яка за ним стоїть.
Фордит, також відомий як детройтський агат, — це стара автомобільна фарба, яка затверділа настільки, що її можна різати та полірувати. Він утворився в результаті накопичення шарів емалі на устаткуванні, на якому автомобілі фарбували вручну (зараз цей процес автоматизовано).
Починаючи з 1920-х років, автовиробники почали фарбувати кузови автомобілів за допомогою ручного розпилення фарби, щоб прискорити процес фарбування, і надлишки фарби накопичувалися в фарбувальних камерах. З часом утворився багатошаровий кольоровий наліт. Ці шари емалевої фарби неодноразово затвердівали в печах, в яких автомобілі проходили процес затвердіння фарби, причому деякі шари випікалися до 100 разів. Зрештою, нашарування фарби заважали складанню автомобілів і їх довелося видаляти. На щастя для нас, групи заводських робітників зрештою почали збирати цей матеріал. | 5 Things to Know About … Fordite
Новина-не-новина, а в принципі очікувана штука, але всерівно неприємна – половина нових статей в інтернеті (а насправді виходить, що й не в інтернеті) зараз пишеться АІ, ми все далі від бога і все ближче до dead internet де боти пишуть для ботів щось, на що інші боти будуть якось реагувати і ботськи відповідати. (якшо шо, то блог територія вільна від контенту згенерованого АІ, він використовується хібащо для пошуку матеріалів чи в перекладачах; тож ви можете бути спокійні, що ці такі собі тексти написані оцими от кривульками, а не бездушною машиною)
Дослідження (65к англомовних статей) онлайн-контенту показує, що кількість статей, створених за допомогою штучного інтелекту, зараз перевищує кількість статей, опублікованих людьми.
Були ж old good times, коли Х ще був твітером, а тред розповідає про те, як в 2012 постало завдання створити новий впізнаваний логотип і як тривали пошуки саме тої ідеальної пташечки (так, я дуже кайфонув з цієї штуки з кругами, які формують лого)
Странна новина з 2005 про те, що лікарня в Британії фінансується на класичним способом з бюджету, а з роялтіс за Пітера Пена. В цій новині мене веселить і бентежить не тільки сам факт странного фінансування, а й той факт, що книга, то й так перебуває в public domain, тож кумедно, що організація так возбудилась саме на публікування на Google Print. Але судячи з гугл лікарня і в 2025 і далі спокійно собі працює, тож схоже, що змогла пережити таку нечувану подію і в дітей не вкрали їх пенні.
Благодійна організація Great Ormond Street Hospital Children’s Charity отримує роялті від книги «Пітер Пен» з 1929 року. Закон, прийнятий парламентом у 1988 році, продовжив термін дії авторських прав на книгу на необмежений термін.
Замість того, щоб фінансувати її через Національну службу охорони здоров’я та традиційні благодійні акції (так, як фінансуються всі інші лікарні Великобританії), уряд Великобританії вирішив фінансувати цю лікарню, надавши їй довічне монопольне право на твір.
Тепер ця лікарня стверджує, що Google Print зашкодить дітям, позбавивши її роялті, які вона використовує для лікування дітей. | Hospital: Google print hurts kids!
Доки ми тут, то принагідно нагадую, що задонатити це не тільки чудова ідея, що береже сон, покращує травлення і робить волосся блискучим, а ще й наш обовʼязок, бо в нас є тільки ми.
Ну, а вдруг ти вже задонатив, то завжди можеш закинути кілька грибнів на підтримку проекту
Ніжно люблю ці сюжети з ікон, є в них свій непередаваємий вайб | тред
І навздогін зображення з ікони з території Буковини. Це вже початок ХІХ ст. Біси мучать мельника, шевця і коваля
Моє любіме отрезвляюще відео з інтернетів на сьогодні, показує наскільки картинка в соціальних мережах відрізняється від реальності.
Це насправді штука, яка час від часу виникала в голові, але крайні кілька днів намагався осмислити в слова, проте не зміг, а тут якраз відео, яке це ідеально показало 0_0 Цікаво наскільки оці “конвенційно красиві” картинки впливають на менталку і самосприйняття chronically online людей, які постійно бачать саме такі вилизані зображення, а потім йдуть в реальний світ взаємодіяти з реальними людьми і чи не ламає це мозок.
Окремо цікаво наскільки це впливає на тих, хто є автором такого контенту, типу от сьогодні ти такий середньостатистично нормальний прокинувся, далі йдеш до станка на заводі інстаграм/тікток станка і лупашиш красівий контент 24/7 і чи не пливе мозок від того, як ти себе бачиш в реальності і того, що ти постійно бачиш перед собою на екрані (ріл цікаво чи є якісь дослідження впливу такого типу “роботи”)
Ну, в 2026 ми таки маємо побачити сиквел Диявол носить Прада, а поки маємо красивий тизер-трейлер зістрічі прекрасних Енн Гетевей і Меріл Стріп
Просто один з епізодів одного з улюблених шоу Minuscule про комашок, ідеальне відео для розкруту.
Я ж не просто так в листі #17 додавав книжечки від ЛА “Піраміда”, а й тому, що й сам їх замовив). Дочитав Старі англійські майстри, одну з книжечок з цієї серії “Класичний детектив” і вона класнінька, хоча й не без нюансів (детальніше про книгу розписав за посиланням)
На фоні того, що в кіно зараз йде Франкенштайн Гільєрмо дель Торо, про який доволі таки схвальні відгуки (я поки не дивився), то вирішив нагадати, що існує чудова ініціатива Project Gutenberg, онлайн бібліотека з більш ніж 75к книжок, які вже перейшли в public domain і які можна спокійно скачати собі на втіху (включно з Франкенштейном за мотивами якого і знятий фільм)
Сьогодні вирізки з Високий Замок і Зоря Потавщини (СЯ 16 01 18)
будемо відверті, це ж чихуахуа, там іншого й не варто очікувати
я знаю, що ви всі великі розумашки, але про всяк випадок – не робіт так, фломастери токсичні і до того ж це знущання над тваринами
Я навіть відразу не повірив, тож пішов перевіряти і вікіпедія каже, що це справжня історія – Anna Bågenholm; Вражаюче!
Якщо ви вподобали щось з того, що тут знайдете, то будь ласка задонатьте кілька грибнів на підтримку України в боротьбі проти російських окупантів – gallery21donate (чи тут на дронопад від ПЖ). Кожна ваша гривня справді допоможе наблизити нашу перемогу і захистити українців в цій війні.
Якщо ж у вас лишилися грибні і ви хочете закинути автору на каву з круасаном класового розриву, то хто я такий, щоб вас відмовляти, звичайно ж подякую за підтримку
Шануймося, любіть маму, тата і Україну! Допомагайте бабусям і дідусям переходити дорогу і носити важкі сумки. Мийте руки з милом і поводьте себе погано!
Все буде Україна
Попередні листи є в архіві (ну, їх небагато, але тако трохи є, якщо вам цікаво ше щось читнути)
Ну, щоб було, і щоб можна було копіювати посилання на конкретні блоки)
The post Куда я жмав #20 first appeared on gallery21.
Хто робе, той має Вітаннячка, пампкін! Новий випуск “тижневика” від куда я жмав вже мчить до поштівок💌 Сьогодні у випуску: Радіо Скорбота, Нова Пошта, секретіки, мінерали, трошки сумної статистики АІшки, нечисть на давніх іконах, Minuscule, і дрібочка всякого іншого різного. фотокартка для привернення уваги: саундтреки до листа: Не втомлюся нагадувати про […]
The post Куда я жмав #20 first appeared on gallery21.
Rise and shine, my marzipan souls
Боброго времені уток, ма потат френс! Новий тижневик від куда я жмав вже мчить до поштівок
Сьогодні у випуску: Жадан, “Пробудження” Марчука, чергові розмовні інтерфейси, перший контакт з інтернетом в 1995, костюмована вечірка 1862, танукі і лисиця, атомні веселощі, Ющенко, Залізничник, нова рубричка і ochiba art і ще дрібочка всякого різного.
TO EVERYONE, thank you for your attention to this matter!
Цього тижня встигли заскочити до останнього вагону і сходили на виставку «Іван Марчук. Пробудження» в Музей історії міста Києва. Окремої краси і імерсивності досвіду додало те, що на виставці були під час відключень світла, тож всю красу спостерігали в напівмороку і з ліхтариками, щоби роздивитися картини (як же Іван Марчук неймовірно творить, абсолютне задоволення, одне з найгарнішого що я бачив). Якщо десь ще буде така виставка, то обовʼязково йдіть, бо це вау і відвал всього
Виставка «Іван Марчук. Пробудження» сформована на основі трьох авторських циклів – «Голос моєї душі», «Пейзаж» та «Цвітіння», у яких художник з особливим трепетом та увагою до деталей показує свою любов до рідної землі, пам’ять про українські традиції, відчуття дому та тугу за втраченим. Кожен із трьох циклів матиме своє художнє оформлення, аби ще більше занурити глядача у виставку та дати йому можливість здійснити подорож етапами власного духовного пробудження.
Але памʼятайте що після опівночі карета перетворюється на гарбуз музеї це все ще музеї, тож під час відключення світла термінал не працує і шукайте готівку (так, ми на цьому обпеклися і першого дня поїхали додому, бо найближчий банкомат сказав алебідерчі і дзуськи вам, а не зняти трошки кешу)
Класний пост про розмовні інтерфейси і те як нам кожного разу обіцяють черговий переворот у тому, як ми взаємодіємо з девайсами і інтерфейсами (кожного разу щось виходить “ну не змогла”, як казав мій викладач). Окрема любов до цього посту за ілюстрацію стиснення даних
Розмовні інтерфейси — це своєрідний мем. Кожні кілька років з’являється нова розробка в галузі штучного інтелекту, і фахівці з технологій вигукують: «Ось воно! Настала нова ера обчислювальної техніки! Відтепер ми будемо використовувати тільки природну мову!». Але насправді нічого не змінюється, і ми продовжуємо користуватися комп’ютерами так, як і раніше, поки через кілька років ця дискусія не спалахує знову.
Ми вже кілька разів проходили цей цикл: віртуальні асистенти (Siri), розумні колонки (Alexa, Google Home), чат-боти, AirPods як платформа і, найновіше, великі мовні моделі.
Я не зовсім впевнений, звідки береться ця одержимість діалоговими інтерфейсами. Можливо, це якийсь вид анемоїї, ностальгії за майбутнім, яке ми бачили в «Зоряному шляху» і яке так і не стало реальністю. А може, просто люди дивляться на термін «природна мова» і думають: «Ну, якщо це природно, то це має бути логічним кінцевим станом».
Я тут, щоб сказати вам, що це не так. | The case against conversational interfaces
Заради таких постів я плачу за інтернет! Буквально віконце в часи, коли інтернет тільки зароджувався і у всьому великому інтернеті(хехехе) було всього кілька тисяч користувачів. А ще цей процес сетапу конекшена, це вам не натиснути кніпочку конекту до віфі, а ціла наука) Рекомендую не просто відкрити статтю, а саме походити за посиланнями в ньому, там фотокартки з часів, коли трава не те, що була зеленішою, а взагалі все було зеленішим і світлішим, дуже топ, одна з моїх кращих знахідок за останній час!
На початку 1995 року мені було 23 роки, і я жив у будинку з чотирма друзями в Брістолі, приблизно через 18 місяців після закінчення університету. Я відмовився від мрії стати ілюстратором, трохи підробляв фрілансером, створюючи моделі для Aardman Animations, і незабаром став єдиним з моїх друзів, хто не мав постійної роботи. Я все більше цікавився технологіями і цією новою річчю: Інтернетом.
Роком раніше я відкрив для себе журнал Wired, який тоді можна було купити лише в декількох магазинах, що імпортували його з США. У тих рідкісних випадках, коли провідні ЗМІ згадували про Інтернет, його пояснювали як щось на зразок «міжнародної мережі комп’ютерів», а Wired став для мене справжнім відкриттям, об’єднавши багато речей, які мене цікавили. Інші люди, мене розуміють! | My first months in cyberspace
Це могла би бути новина на nauka.ua (бонсуар Вікторіє), але новині вже років десять, тож навряд і буде тут. (трошки брр, тож якщо ви чутливі, то краще не відкривайте лінк і проскрольте, до наступного пункта)
У колумбійського чоловіка виявили пухлини легенів, які мали надзвичайно незвичайну причину: згідно з повідомленням про цей випадок, швидко зростаючі утворення насправді складалися не з людських клітин, а з черва, що жив у його організмі.
За словами дослідників, це перший відомий випадок, коли людина захворіла на рак через клітини, що розвинулися в паразиті. | Man Dies After Tapeworm Inside Him Gets Cancer
Це вам не сучасний косплей, де замовив костюмчик на алішкі і вже діловий, ні тут все солідно і серйозно
Ці елегантний заєць і їжак, сфотографовані Йозефом Альбертом (1825–1886) на костюмованому балу в Мюнхені в 1862 році, здаються витягнутими з безсмертного фольклору. Але ці персонажі, можливо, були несподівано новими для цих костюмованих гуляк. Байка, на яку тут зроблено посилання, «Der Hase und der Igel» («Заєць і їжак»), була записана в п’ятому виданні «Казок братів Грімм» 1843 року, менш ніж за двадцять років до того. Усна казка була вперше записана в газеті Hannoversche Volksblatt після того, як її розповів редактору Вільгельму Шредеру поблизу Бексхеведе в Нижній Саксонії близько 1840 року. | Animal Costumes from the 1862 Fairytale Ball of the Jung-München Artist’s Association
Велика стаття на jacobin про те, як всі великі корпорації перетворються на банки (новина більше про США, але варта згадки, бо до нас це вже теж доходить (привіт розетка, укрпошта, і всі решта). Поганська тенденція, бо на відміну від реальних банків корпорації не утруждаються в тому, щоб робити відповідний рівень сервісу і безпеки і бумц буде неприкольним
Більшість великих корпорацій — від авіакомпаній до соціальних мереж — зараз прагнуть стати нерегульованими банками. Банківська діяльність сьогодні приносить найвищі прибутки в економіці США, паралізуючи виробничі потужності та створюючи передумови для наступного краху. Американська економіка перетворюється на один величезний банк.
Starbucks зберігає майже 2 мільярди доларів грошей клієнтів у своїй програмі винагород. Це більше, ніж загальна сума депозитів, якими керують 85 відсотків ліцензованих банків, що робить мережу кав’ярень однією з найбільших фінансових установ у країні.
Більше американців, ніж будь-коли, мають борги перед найближчим продуктовим магазином через хижацькі кредити «купуй зараз, плати пізніше», які пропонуються під час розрахунку. |Everything Is Becoming a Bank
Доки ми тут, то принагідно нагадую, що задонатити це не тільки чудова ідея, що береже сон, покращує травлення і робить волосся блискучим, а ще й наш обовʼязок, бо в нас є тільки ми.
Ну, а вдруг ти вже задонатив, то завжди можеш закинути кілька грибнів на підтримку проекту
Люблю Фінляндію за те, що вони послідовні в своїй підтримці України в цій війні і за те, що незважаючи на складні умови країна якось примудряється опинятися на верхніх позиціях рейтингів щасливості країн (ну, не якось, а через послідовний підхід і гарні політики). І хоча від статті особисто в мене відчуття легкої поверхневості і таких трошки рожевих окулярів, але вона всерівно цікава, тож рекомендую.
Українські підлітки під час війни особливо вразливі: вони втрачають близьких і друзів, переживають переїзди, мусять адаптуватися до нових місць і шкіл. Ті, які залишаються в Україні, живуть в умовах постійних російських атак на тилові міста. Цими вразливостями намагаються скористатися російські спецслужби й пропагандисти для вербування.Як нам на рівні держави системно залучати підлітків до життя громади? Як виховувати відповідальних громадян?
Російські методи з «Юнармією», «Орлятами» та іншими мілітарно-пропагандистськими організаціями годяться лише для тоталітарних країн. Ми поцікавилися, як це відбувається у Фінляндії — країні, що лідирує і за рівнем демократії, і за рівнем ВВП на особу.
Своїми спостереженнями поділилася Галина Сергєєва — багатодітна мама (зокрема, мама підлітків), яка мешкає з родиною у Фінляндії.
Звісно, Україні далеко не все по кишені, але важливо запозичити власне підходи. Не всі вони потребують великих коштів, але можуть бути ефективними. | Шкільне завдання — знайти роботу, досвід політики і церковні табори. Як у Фінляндії з підлітків виховують громадян
Вибачте-пробачте, але я другий день з цього хіхікаю — Вранці 5 квітня 1993 року танукі та лисицю знайшли непритомними після того, як ті випили три чашки саке, залишені як святкове підношення богам. Їм знадобився майже весь наступний день, щоб оговтатися та похитуючись піти в ліс.
На атомній електростанції «Палісейдс» у штаті Мічиган: «21 жовтня 2025 року о 09:30 за східним часом одна особа впала в порожнину реактора. Порожнина реактора заповнена водою. Ця особа проковтнула певну кількість води з порожнини. Особа була дезактивована персоналом радіаційного захисту, але в її волоссі було виявлено 300 імпульсів на хвилину. О 16:32 за східним часом її відправили за межі об’єкта для надання медичної допомоги». | link
Ми знайшли спосіб отримати доступ до паспорта, водійського посвідчення та особистої інформації Макса Ферстаппена. А також до всіх інших конфіденційних даних пілотів Formula1. На це пішло 10 хвилин, використовуючи одну просту вразливість у системі безпеки. Тред
Віктор Ющенко, на той час голова Національного банку України, готує яєчню з цибулею для журналістів (1996)Були ж часи..
Окей, ця короткометражка це моя нова римська імперія, бо він прям класний, супер концентровані 25 хвилин ідеального кіно, прекрасного гумору без слів і неймовірних краєвидів Канади, які невпинно змінюються впродовж всього фільму.
Надивившись нарізок в рілсах нарешті дійшли руки й так подивитися. Незатєйлівий гумор 2010х, цікаві персонажі, гарний сюжет і анімація це прям гарнота, тож точно вартий перегляду. (а ще там є Сальма Хаєк, красоточка)
Сльоза ностальгії потрапила в око, коли побачив цей шедевр. Такі спогади нахлинули про перегляд Тоніса на тєліку в дитинстві
вибачте, а німа, цього тижня я бидло, нічого нового з книжечок не дочитав, тож можу хіба порадити ходіт подивитися попередні в книги
tu-tu-du-du max verstappen нова рубричка — час від часу натикався у твітурі на прикольні вирізки з газет (ладно, переважно в Marta Turetska) і воно якось так зайшло, що я тепер дід, який на укрпошті виписав собі газети і тепер буду ними тут ділитися при нагоді (кряхтить по дідівськи перегортуючи сторінку). Цього разу всі вирізки будуть з газети Публіка
Не те щоб я не знав, що тектонічні плити рухаються і оце все, але трохи випав з самого розлому на фото – прокидаєшся одного дня, за вікном бентежно грає Céline Dion – My Heart Will Go On (very-very slowed version) і твій сарай потихеньку кудись рухається
Друзи, підписуйтесь, щоб я став багатим і міг собі дозволити будинок в волкабл нейборхуд, де буду робити ochiba art під фруктовими деревами старих сортів
Питання про які думаєш ближче до третьої ночі
Знову підпрацьовую за наука.юа і додаю обнадійливі медичні новини
Це про важливість маленьких, але регулярних донатів, хороша ініціатива. Якщо маєте можливість, то закиньте копійчину і ви в фонд допомоги дітям героїв, які загинули внаслідок війни, їм це потрібно; а окрім того вже розпочався щорічний Благодійний Проєкт “Олені Святого Миколая” де ви можете взяти собі підопічного і втілити його побажання, яке він написав Святому Миколаю в листі (коли зайдете читати, то будьте готові розмотатися, діти цього не заслужили)
Бамп, повертаю цю рубрику, бо Вікторія несподівано повернулася у вуличні гонки з новим листом miss me? (так, я точно сумував) в розсилкі #тойтаке, тож біжіт читати, вона класнінька!
Якщо ви вподобали щось з того, що тут знайдете, то будь ласка задонатьте кілька грибнів на підтримку України в боротьбі проти російських окупантів – gallery21donate (чи тут на дронопад від ПЖ). Кожна ваша гривня справді допоможе наблизити нашу перемогу і захистити українців в цій війні.
Якщо ж у вас лишилися грибні і ви хочете закинути автору на каву з круасаном класового розриву, то хто я такий, щоб вас відмовляти, звичайно ж подякую за підтримку
Шануймося, любіть маму, тата і Україну! Допомагайте бабусям і дідусям переходити дорогу і носити важкі сумки. Мийте руки з милом і поводьте себе погано!
Все буде Україна
Попередні листи є в архіві (ну, їх небагато, але тако трохи є, якщо вам цікаво ше щось читнути)
Ну, щоб було, і щоб можна було копіювати посилання на конкретні блоки)
The post Куда я жмав #19 first appeared on gallery21.
Rise and shine, my marzipan souls ✨ Боброго времені уток, ма потат френс! Новий тижневик від куда я жмав вже мчить до поштівок💌 Сьогодні у випуску: Жадан, “Пробудження” Марчука, чергові розмовні інтерфейси, перший контакт з інтернетом в 1995, костюмована вечірка 1862, танукі і лисиця, атомні веселощі, Ющенко, Залізничник, нова рубричка […]
The post Куда я жмав #19 first appeared on gallery21.
Мудрість потребує часу, проте іноді час приходить один
Вітаннячка шановні пани і паніні
Новий випуск куда я жмав вже мчить до ваших поштових скриньок, щоби вам завтра було, що почитати під ранкову кавусю.
Нині у випуску: Фруктові смаки “Енеїди”, таврія, open-source принтер, рання версія “Ходить гарбуз по городу”, топ ігор, свиня-гульвіса, оняме, “Гладіатор”, трошки про алкоголь і ще дрібка всякого різного.
Виходить я знову трошки був вдома в батьків, тож мої стандартні дорожні SKOFKA – В дорогу і SKOFKA – Береза стара (кортить ще додати курганів про те як дома добре, але він вже кілька разів повторювався в попередніх листах, тож цього разу пропустим)
а також Димна Суміш – В країні ілюзій, бо це завжди гарна ідея послухати нестаріючу класику
Особливо не маю, щоб такого вам розповісти, бо ловили останні теплі деньки осені, тішилися бабиному літу, влаштовували фотополювання на гриби і дихали хвоєю при нагоді, а також трошки зганяв домів, та й якось воно отак, тайтаке.
Ще в серпні на Локальній історії вийшла топова стаття з присмаком теплого серпневого літа і бабусиної хати в селі Фруктові смаки “Енеїди” про яку я дізнався з цього твіту1 . Колись, коли я виросту і розбагатію, то обовʼязково куплю собі якусь добротну діляночку і розібʼю на ній садочок де будуть всі ці старі сорти садовини, бо вони того точно варті.
На свято Спаса прийнято освячувати в церкві садовину, передусім яблука і груші. Сучасний житель міста купує фрукти в магазині. А в старих садках у сільській місцевості можна знайти чимало сортів яблук та груш, яких не побачиш у супермаркеті.
Зазвичай у цих садків уже давно немає власників, а якщо є, то вони не завжди знають назву сорту. Скажуть, що садив дід, батько, попередній власник хати. А яка назва — хтозна. “Добрі, смачні, пахучі”, — отакі будуть назви, бо спитати вже нема в кого. Смак теперішніх фруктів відрізняється. Раніше яблука популярних сортів були кисліші, груші — терпкіші, а сливи взагалі могли їсти соленими. Історичні джерела дають змогу дізнатися про смаки населення минулих епох, а завдяки праці садівників і нині можемо спробувати фрукти тих сортів, які їли кілька століть тому, зокрема в часи, коли жив і творив Іван Котляревський.
Черговий шедевр від neal.fun (колись в куда я жмав #4 скидав від нього сайт інтернет артефактів), а цього разу це i’m not a robot – ідеальний спосіб довести, що ви не робот і трішки погратися в капчу, яка стає складнішою і закрученішою від рівня до рівня (судячи по тому, що далі 17 рівня я не зміг пройти, то схоже я трошки робот, meh)
Я не те щоб люблю таврії, бо це диво автопрому працює на везінні і божій помочі, але цей тред і не про те, а він з тої категорії, що й новини про чупакабру – роблять тепліше на душі і змушують посміхнутися від того, що хтось обрав пригодоньку до душі, тож обожнюю і рекомендую до чаю.
На платформі crowdsupply розпочалася кампанія для нового принтера, який має стати замінником всім домашнім принтерам, що тяжіють до того, що всі комплектуючі і розхідники мають бути від якогось конкретного виробника.
В мене нема принтера і якщо чесно, то я трішки скептичний, до того, що проект вдасться, бо диявол як завжди буде в деталях реалізації2, але сама ідея мені дуже сподобалася, тож вдруг проект таки буде реалізований, то думаю, що куплю його (до того ж він виглядає фенсі, а це вже сама по собі непогана причина)
Open Printer — це open-source проект легкого в ремонті струменевого принтера, що розроблений для всіх, хто втомився від одноразового обладнання. Він побудований із стандартних механічних компонентів та модульних деталей, тому його легко зібрати, модифікувати та ремонтувати. Ви можете друкувати на стандартних аркушах або рулонах паперу та вибирати між чорними або кольоровими картриджами, які можна заправляти за вашим бажанням. | crowdsupply
У першому варіанті вірш “Ходить гарбуз по городу” був зовсім не дитячий. Гарбуз кинув родину, десь тинявся, вернувся хворий (ймовірно на сифіліс), а його жінка вже вийшла заміж за Кавуна3
Хороша стаття про український супутник “Січ-2-30” і його сумну долю (ну не змогла, як говорив мій викладач в академії)
8 жовтня 2025 року, в період між 20:57 та 6:57 за Київським часом (дані будуть уточнюватися) за прогнозом незалежного аналітика космічних польотів Джозефа Реміса (Joseph Remis) український супутник “Січ-2-1” (відомий також як “Січ-2-30”) зійде з орбіти.
Побачив цей твіт від розробників Kingdom Come: Deliverance і пішов дивитися цьогорічний топ 100 компʼютерних ігор від PC Gamer. Я походу зовсім далекий від ігор, бо добре, якщо знаю хоч третину з переліку, але всерівно було цікаво подивитися (те що там нема Skyrim це канєшно обідно і вважаю несправедливим, але що вже); можливо затяті геймери знайдуть щось новеньке і цікаве для себе.
Новини, заради яких я плачу за інтернет.. Вирізка від Marta Turetska з газети Високий замок
Ukraine. Wild horse meets domestic horse pic.twitter.com/EXqgxcD4Oa
— Devana (@DevanaUkraine) October 17, 2025Нічого особливого, але час від часу натикаюся на ці слова в тій чи іншій формі і оця частина дуже резонує: Ми повинні робити її добре не тому, що це в наших інтересах, а тому, що це в інтересах інших. Ми не самі в цьому світі.
4В одній старій приказці говориться: «Через незабитий цвях втратили підкову. Через втрачену підкову загубили коня. Через загубленого коня гонець не доставив донесення. Через недоставлене донесення програли битву. Через програну битву втратили королівство. Королівство було втрачене через незабитий цвях».
Існує багато тлумачень цієї приказки, але для мене вона уособлює виконання вашого обов’язку. Якби коваль виконав свій обов’язок і добре забив цвях у підкову, королівство б не втратили. Якщо службовець не займається «паперовою роботою, або сержант не доставляє їжу, або медсестра, пілот чи морська піхота не виконують своїх обов’язків, королівство завжди під загрозою.
Ідея обов’язку проста. У кожного з нас є робота, яку ми повинні виконувати. Якою б вона не була — обслуговування клієнтів у ресторані, піклування про нашу сім’ю, навчання наших дітей, охорона наших міст, турбота про хворих і немічних, захист наших воріт, дотримання військового кодексу поведінки або керівництво країною, — ми повинні виконувати свою роботу наскільки добре, наскільки це можливо. Ми повинні робити її добре не тому, що це в наших інтересах, а тому, що це в інтересах інших. Ми не самі в цьому світі. Обов’язок — це визнання того, що ви несете відповідальність перед своїми знайомими чоловіками та жінками. Це безкорисливий вчинок, великий чи маленький, який сприяє добробуту людства. Ось що робить його настільки потужним. Якщо ви хочете бути героєм, це легко влаштувати. Просто виконуйте свій обов’язок!
Уривок з «Код героя» Уроки гарно прожитого життя. Адмірал Вільям Г. Макрейвен
Доки ми тут, то принагідно нагадую, що задонатити це не тільки чудова ідея, що береже сон, покращує травлення і робить волосся блискучим, а ще й наш обовʼязок, бо в нас є тільки ми.
Ну, а вдруг ти вже задонатив, то завжди можеш закинути кілька грибнів на підтримку проекту
Час від часу інста підкидали нарізки з цього шедевру, а тут якраз підвернулася нагода і я його таки переглянув десь за тиждень Серії зовсім коротенькі, тож можна просто вмикати, щоби відволікатися між важними ділами і перепочивати, дуже рекомендую! Окрім того в одній з серій була гра Fukuwarai і я тепер намагаюся згадати всі свої ігри з дитинства(морський бій, хрестики-нолики, ножички, козел і ще купа інших), щоби їх оформити в пост (робоча назва Ігри в які грають(ли) діти*), тож принагідно запрошую відповісти на цей лист з іграми з вашого дитинства, бо мені справді цікаво і хочеться зібрати їх якомого більше
Ну, я вважаю, що це знак передивитися цю культову кінострічку..
Рідлі Скотт зізнався, що початкова сцена фільму «Гладіатор» не була запланована і фактично знімалася взагалі в останні дні зйомок, та й до того ж це навіть не рука Рассела Кроу. Під час зйомок в Італії, куди Кроу навіть не приїздив, його дублер спокійно курив у пшеничному полі і інстинктивно “грався” пшеницею проводячи по ній рукою; спочатку Рідлі Скотт нагримав на нього, бо це нехлюйство могло спричинити пожежу, бо все довкола було неймовірно сухе, а потім сказав хапати стадікам і вони почали зйомки сцени, яка в результаті стала культовою і буквально є однією з найбільш впізнаваних в фільмі.5
В Куда я жмав #16 додавав кілька видавництв, що продовжують видавати книги в кишеньковому форматі за дуже гуманними цінами і потім в Мавпи не сміються побачив рекомендацію Класичного детектива від ЛА Піраміда, тож це був знак, що треба брати, бо 4 книжечки за вартість кави, це гарно. Поки почав читати Старі англійські майстри, не скажу, що прям в захваті, але гарненька, подобається
Інші мої сторінки можна знайти тут – gallery 21
Якщо ви вподобали щось з того, що тут знайдете, то будь ласка задонатьте кілька грибнів на підтримку України в боротьбі проти російських окупантів – gallery21donate (чи тут на дронопад від ПЖ). Кожна ваша гривня справді допоможе наблизити нашу перемогу і захистити українців в цій війні.
Якщо ж у вас лишилися грибні і ви хочете закинути автору на каву з круасаном класового розриву, то хто я такий, щоб вас відмовляти, звичайно ж подякую за підтримку
Шануймося, любіть маму, тата і Україну! Допомагайте бабусям і дідусям переходити дорогу і носити важкі сумки. Мийте руки з милом і поводьте себе погано!
Все буде Україна
Попередні листи є в архіві (ну, їх небагато, але тако трохи є, якщо вам цікаво ше щось читнути)
Ну, щоб було, і щоб можна було копіювати посилання на конкретні блоки)
The post Куда я жмав #17 first appeared on gallery21.
Мудрість потребує часу, проте іноді час приходить один Вітаннячка шановні пани і паніні♥️ Новий випуск куда я жмав вже мчить до ваших поштових скриньок💌, щоби вам завтра було, що почитати під ранкову кавусю. Нині у випуску: Фруктові смаки “Енеїди”, таврія, open-source принтер, рання версія “Ходить гарбуз по городу”, топ ігор, […]
The post Куда я жмав #17 first appeared on gallery21.
Люблю любити людей, не любити не люблю, але іноді приходицця (c)Накидарсі
Χαίρετε шановному товариству! Куда я жмав після невеличкої перерви оце вже летить до ваших скриньок.
24 роки тому гурт Linkin Park випустив пісню «In the End», тож кращого саундтрека до листа й не вигадаєш (на момент виходу кліпу я то звичайно ще головою під столом зачіпався, але коли трішки підріс і нарешті побачив кліп, то це було pure wow і відвал всього (насправді й досі так вважаю))
Йой, леле, з останнього листа вже майже три тижні пройшло, тож всього й не згадаю.
Ну, це шанс повихвалятися принаймні тим, що був у Львові (якось так вийшло, що кожного року в середині осені ми у цьому місті і це кумедно, бо це буквально мабуть один з найгірших періодів для відвідин, бо це час коли там максимально холодно, сиро і сіро і кожного року зарікаємся наступати на ці граблі).
Але принаймні з цієї поїздки окрім стандартного набору eat-drink-repeat відкрили новий заклад San Sebastián cafe і це моя нова солодка любоу (якщо будете там, то прям рекомендую їх чизкейк і крапельку хересу)
А ще ми зловили нагоду насолодитися майже бездощовою погодою і вибралися до лісу де дихали хвоєю, шурхали ножками жовтенькі листочки шурх-шурх і шукали грибів(грибів не знайшли, але знайшли пластикового прутня посеред лісу, але цензура такого не пропустить)
До того ж нам лишили на кілька днів доглядати, годувати і гладити дуже пушату і пундикову британську кітиню, неповторний експіріенс.
11 жовтня 1999 року розпочалися зйомки найвеличнішої трилогії Володар перснів, а вчора був день народження Говарда Шора (творця всієї епічної і такої впізнаваної музики з трилогії), тож до цієї нагоди заморочився і оновив свою статтю про фільми і додав все що вдалося знайти з цікавинок і фан фактів, тож принагідно запрошую до читання всіх фанатів і буду вдячний за відгуки і доповнення
Незважаючи на мої складні стосунки з Києвом, де я люблю й ненавиджу це місто, його мурали то любов.
В місті досить багато муралів, тож зібрала невеликий тред про ті, які знімала (Навіть у мене є гарне фото на фоні муралу) | Тред
Базовий мінімальний набір складав близько 30 кг, і у багатьох солдатів було навіть більше. Наприклад, піхотинці у 4 та 5 хвилі атаки несли також дерев’яний настил для переходу траншей, котушки колючого дроту, і стовпи до нього. | тред
Тред мені випав якраз вчасно, щоби скуштувати херес у Львові і мушу сказати, що напій справді недооцінений, бо це добіса смачно
Сьогодні хочу розповісти вам улюблений напій англійських бабусь, і одну з найбільш недооцінених категорій вин в Україні (на мою думку) – херес | тред
Сьогодні хочу розповісти вам улюблений напій англійських бабусь, і одну з найбільш недооцінених категорій вин в Україні (на мою думку) – херес pic.twitter.com/VZZdrGbXgL
— лементую (@lementuyu) September 23, 2025Хвилинка розкруту від суспільного, гляньте, які вони класні. If not friend, why friend shaped
Насправді дуже крута новина, бо дає проблиск надії для людей з цією хворобою, яка до цього взагалі майже не лікувалася.
Нове дослідження показало обнадійливі результати в лікуванні хвороби Паркінсона – у учасників з ранньою стадією хвороби Паркінсона терапія ліксисенатидом призвела до меншого прогресування рухової інвалідності, ніж плацебо, через 12 місяців у фазі 2 клінічних випробувань, але була пов’язана з побічними ефектами з боку шлунково-кишкового тракту.
Повна стаття з усіма деталями дослідження The New England Journal of Medicine
Там цейво, американці вигадали спілкування з Ісусом через апку з АІ, богохульненько.
Text With Jesus, чат-бот на базі штучного інтелекту (ШІ), який дозволяє користувачам обмінюватися повідомленнями з біблійними персонажами, швидко набрав популярність з моменту свого запуску, і його творець стверджує, що більшість користувачів сприймають його позитивно, незважаючи на скептицизм і звинувачення в блюзнірстві. | foxbusiness
«З моменту запуску більшість людей завантажили додаток з цікавості, і було неймовірно бачити, скільки людей хочуть спробувати поспілкуватися з біблійними персонажами», — заявив Стефан Пітер, генеральний директор Catloaf Software, в коментарі FOX Business.
У додатку користувачі можуть обмінюватися повідомленнями з «Ісусом», «Мойсеєм» або іншими персонажами і отримувати відповіді, згенеровані ШІ, які безпосередньо цитують Святе Письмо.
Власне додаю новину не тому, що вона якась особо класна (кожен облизує фломастери як йому нравиця), а бо в цій апці користувач може вибрати своє власне тлумачення Ісуса чи поспілкуватися з Сатаною (ну а вдруг шось важне розкаже) Пітер Тіль одобряє
Доки ми тут, то принагідно нагадую, що задонатити це не тільки чудова ідея, що береже сон, покращує травлення і робить волосся блискучим, а ще й наш обовʼязок, бо в нас є тільки ми.
Ну, а вдруг ти вже задонатив, то завжди можеш закинути кілька грибнів на підтримку проекту
Я не те, щоб фанат майнкрафт, мабуть навіть ніколи й не грав, але мене потішило це досягення, та й за час “подорожі” стрімер зібрав гарну суму на благодійність, тому досягнення точно варте поваги.
Minecraft відома тим, що згенерована мапа світу здається нескінченою — бігти можна куди завгодно, поки витримує ваш процесор. Але стрімер витратив 14,5 років, щоб знайти той самий “міфічний” край. | itc.ua
Стрімер Kurt J. Mac розпочав свою подорож до “диких земель” Minecraft у березні 2011 року. Його мета була проста, але майже неможлива: дійти пішки до Far Lands — місця, де світ Minecraft через особливості генерації “ламається” і перестає виглядати звично. Саме тоді, на величезних відстанях, замість нормального ландшафту з’являються химерні фрагменти блоків, хаотичні текстури та плавучі масиви землі.
Рецепт старовинної чорної фарби з кісточок вовка, без зайвих звуків та музики, тільки праця Приємного перегляду! pic.twitter.com/lV2bDKJLn2
— SЕREDA Art (@Sreda_che) May 16, 2025На суспільному вийшов трисерійний документальний серіал про українські миротворчі місії з 1990-х по 2022-ий. Намагались без зрадойобства але і без зайвої компліментарності. Це цікава сторінка української історії, тож має бути цікаво.
А. почала і закінчила дивитися (ну а я так краєчком ока теж зазирав в екран) перший сезон нового серіальчику від Netflix про найвідомішу в світі броварню і мушу сказати, що серіал вийшов прикольний, рекомендую. Так як по сюжету я всерівно плаваю і про нього нормально не скажу, то відмічу класно підібраних акторів і їх гру, а також справді топовий візуал, дуже приємно дивитися. Поки тільки перший сезон і треба чекати поки зроблять наступний, але всерівно класний вийшов.
Серіал розповідає про родину, що стояла за пивоварнею «Гіннес» у XIX столітті в Ірландії та Нью-Йорку. Події зосереджені на наслідках після смерті Бенджаміна Гіннеса, завдяки якому броварня досягла виняткового успіху, та на долі його чотирьох дорослих дітей — Артура, Едварда, Енн і Бена
Я там вище згадував про потенційний прогрес в лікуванні хвороби Паркінсона, тож що це як не така собі нагода згадати і один з улюблених романтичних фільмів Кохання та інші ліки (Love & Other Drugs) де ця хвороба є важливою частиною сюжету
В твітері було кілька постів про те, що українським видавництвам стало трошки тєжко і продажі падають (ну в принципі можна зрозуміти, бо українці через війну не багатіють і книги часто відходять на другий план у витратах), але там була дуже слушна думка, що це ще й трошки тому, що наші видавництва дещо упоролися в “дорогі” видання і будь яка, навіть відверто прохідна книжка, обовʼязково має бути на білому папері, твердій палітурці і обовʼязково з кольоровим зрізом, а книги в умовній категорії one dollar book ніхто не хоче видавати. Тож що це як не нагода порекламувати кілька видавництв яким не наламується видавати книги в кишеньковому форматі не за всі гроші світу
«Маєстат слова» — це яскраві обкладинки, зручний кишеньковий формат та срібляста стрічка-закладка. У серії вийшли друком романи та оповідання Рея Бредбері, наукова фантастика Станіслава Лема, фентезі «Хроніки Амбера» Роджера Желязни, гумористична фантастика Дуґласа Адамса «Путівник по Галактиці для космотуристів» та класичні твори: Льюїс Керрол «Алісині пригоди у Дивокраї та Задзеркаллі», Ерік Сіґал «Історія кохання», Френсіс Скотт Фіцджеральд «Великий Ґетсбі».
Наша нова книжкова серія Astrolabe Book Collection — це кишенькові видання у м’якій палітурці за нечувано добрими цінами. Вже видали Цезаря і Вайлда, а ще будуть латинські і грецькі класики, українська й іноземна вибрана література
Якщо ви вподобали щось з того, що тут знайдете, то будь ласка задонатьте кілька грибнів на підтримку України в боротьбі проти російських окупантів – gallery21donate (чи тут на дронопад від ПЖ). Кожна ваша гривня справді допоможе наблизити нашу перемогу і захистити українців в цій війні.
Якщо ж у вас лишилися грибні і ви хочете закинути автору на каву з круасаном класового розриву, то хто я такий, щоб вас відмовляти, звичайно ж подякую за підтримку
Шануймося, любіть маму, тата і Україну! Допомагайте бабусям і дідусям переходити дорогу і носити важкі сумки. Мийте руки з милом і поводьте себе погано!
Все буде Україна
Попередні листи є в архіві (ну, їх небагато, але тако трохи є, якщо вам цікаво ше щось читнути)
The post Куда я жмав #16 first appeared on gallery21.
Люблю любити людей, не любити не люблю, але іноді приходицця (c)Накидарсі Χαίρετε шановному товариству! Куда я жмав після невеличкої перерви оце вже летить до ваших скриньок. фотокартка для привернення уваги: саундтреки до листа: 🟠 Linkin Park, «In the End» 24 роки тому гурт Linkin Park випустив пісню «In the End», […]
The post Куда я жмав #16 first appeared on gallery21.
Хочу все і одразу, маю ніхуя і ніколи
Конічіва, пампкін, після майже двотижневої перерви повертаюся до тебе з новим випуском куда я жмав і дрібкою творчих пертурбацій цієї розсилки.
фотокартка для привернення уваги:
саундтреки до листа:
Я впевнений, що ця пісня вже у вас повсюдно, в тіктоках, рілсах, на радіо, то от тепер і тут спіймала
Свіжа робота хейтспіч відразу їде в збережені для повторного прослуховування
Не знаю наскільки то вам сподобається, але відкрив для себе, що виявляться Substack какашки і розсилка на цій платформі зовсім не індексується пошуковими системами, тож ці два тижні пішли на те, щоби перенести розсилку собі на блог в окрему категорію. Тож цим повідомляю, що надалі всі листи будуть тут, всіх підписників я теж переніс, тож по ідеї для вас зовсім нічого не зміниться, окрім пошти з якої приходять листи (тож будь ласка якщо у вас налаштована якась категиризація чи фільтрування в пошті, то підналаштуйте їх повторно, щоби отримувати нові листи як і раніше). Тим не менше, якщо з якихось причин вам це не підходить, то в кожному листі буде кнопка відписатися, або ви можете мені написати у відповідь і приберу вашу пошту з отримувачів (чи напишіть мені в телеграм @DoppelgangerVitalii)
В Київ прийшла холоднюча осінь, тож час закутатись в плед, як в кокон бо такі лялечки — не розкриваються в мерзку погоду
Один з моїх улюблених твітерських тредів, кожного разу ору і навіть не зважаючи, що я його вже скидав не гріх і повторитися)
Дуже зайшов один з давніших листів від Oliver Burkeman про ілюзорність початку з чистої сторінки, тож набрався нахабності і переклав його й собі в блог. Мені дуже відгукнулася оця алегорія з бароном Мюнгаузеном, який сам себе витіг з болота за власне волосся і це така люта правда, що ми ж не можемо почати з початку, бо все що було “до” це і є ми, тому безглуздо перекреслювати минуле і навпаки, треба з ним жити і від нього відштовхуватися в напрямку того, чого ми хотіли би досягнути
Сьогодні дуже похмурий день, і якщо ви теж любите слухати щось сумне у такі дні, то осьо вам Колискова Такеди, топ 10 найсумніших пісень Японії
Це народна пісня, яку найчастіше виконували кіотські буракуміни —найбільш дискримінована верства населення в Японії, ті, хто перебував на найнижчому щаблі соціальної драбини. Їх так називали через особливий тип поселень, так званих бураку.. post 1 і продовження
Війна принесла в Японію багато нових страв — подекуди тих, які тепер стали опорою “традиційної” японської кухні, як-от рамен, який б не був настільки популярним, якби не Друга Світова. Так само було і з улюбленим японським десертом німецького походження — баумкухеном. post
Алани вважаються нащадками іраномовних кочових племен. Ця назва охоплює не монолітну етнічну групу, а скоріше конфедерацію племен з різноманітним генетичним походженням. Аланська ідентичність, ймовірно, була більше культурною, лінгвістичною (іраномовною) або політичною (панівна племінна конфедерація), ніж суто генетичною.
Прибуття аланів до Криму не було одноразовою подією, це був багатоетапний процес. Алани, що прибули в Приазов’я між 45-65 роками нашої ери, згодом з’явилися на півострові як союзники готських племен (остготів та герулів). | Substack
З головного – ChatGPT все більше інтегрується в повсякденне життя і допомагає вирішувати якісь рутинні речі (а для роботи стає все більше спеціалізованих інструментів); майже зник гендерний дисбаланс і ChatGPT вже використовують приблизно однаково як чоловіки так і жінки. | Substack
Сьогодні я неолуддит і old man yells at cloud, бо засмучуюся з того, що з нами зробили стримінги і постійний потік безперервного контенту. Я та людина, яка любить слухати музику якогось виконавця на повторі, бо вона чітко потрапляє в мій вайб, тому коли побачив цей пост не міг не поділитися. Многая літа і процвітання платівкам і касетам, що рятують від алгоритмів.
Молодь завжди була першовідкривачами нових популярних артистів, але тепер це вже не так. Підлітки зараз менше пов’язані з музичною сценою, ніж типові 30-річні.
Згідно з новим дослідженням MIDIA Research:
«16-24-річні рідше, ніж 25-34-річні, знаходили для себе нового улюбленого артиста протягом останнього року — і рідше шукають музики цього артиста далі».
Навіть коли вони знаходять пісню, яка їм подобається, в TikTok, вони рідко слухають цього ж артиста на стрімінгу. Те, що відбувається в TikTok, залишається в TikTok.
«Розваги стали грою з нульовою сумою», — попереджає MIDIA. «Є мало місця для створення нових просторів для уваги».
Колись між музикантом і моделлю, коміком або експертом була велика різниця. Але тепер вони всі змагаються між собою на одній арені за одну й ту саму аудиторію. | Substack
Таблетки від ВІЛ треба приймати щодня, вони псують печінку і кістки, а пропустиш дозу — і вірус може стати стійким. Тому вчені мріяли створити препарат, який би захищав від інфекції місяцями після однієї ін’єкції. Двадцять років пошуків здавалися безперспективними — найкращий кандидат мав фатальну ваду: не розчинявся у воді. Проєкт кілька разів хотіли закрити. Але саме ця «вада» стала ключем до революційного прориву.
Розповідаємо історію про те, як наукова наполегливість перетворила, здавалося б, безнадійну невдачу на препарат, який одним уколом захищає від ВІЛ півроку | nauka.ua
не існує чарівного «поливайте раз в тиждень і буде вам щастя»
не беручи до уваги, що полив залежить від виду рослинки, він напряму залежить від ваших умов вдома (температура та вологість повітря) / twitter
Як забута у лабораторії чашка з бактеріями стафілококу, без перебільшень, врятувала людство.
1928 рік, Лондон. Шотландський бактеріолог Александер Флемінг залишив у лабораторії чашку з бактеріями стафілокока. Коли він повернувся, помітив: там, де виріс цвілевий гриб Penicillium notatum, бактерії зникли. Так світ отримав перший антибіотик — пеніцилін. | twitter
Доки ми тут, то принагідно нагадую, що задонатити це не тільки чудова ідея, що береже сон, покращує травлення і робить волосся блискучим, а ще й наш обовʼязок, бо в нас є тільки ми.
Ну, а вдруг ти вже задонатив, то завжди можеш закинути кілька грибнів на підтримку проекту
Подивилися, бо треба була якась легенька комедія на вечір і чомусь згадалося, що колись дивився і було ніби ок. Я ще ніколи так не помилявся, це з усіх сторін поганий фільм, настільки, що після нього терміново захотілося передивитися щось нормальне, щоб перебити гидкуватий післясмак. З цікавого це хібащо те, що головного антагоніста чомусь ніби Otoy грав)
Подивилися після Теда і я тепер буду всім ходити і казати, що ця стрічка прям обовʼязкова до перегляду, коли хочеться розслабитися і чудово провести час за фільмом, що немов добре вино у літню спеку (або щоб скрасити сіру осінню сирість і мряку)
Цими вихідними в Києві на ВДНГ відбувалася Книжкова Країна (я не був, бо якось трошки потірпаю в таких натовпах), але цей блок саме для таких подій, тож для цікавих – Хмарочос: Які книжки виявилися найпопулярнішими на фестивалі «Книжкова країна» на ВДНГ?
Як частина творчого гармидеру мемчікі теж трошки переїхали і в кожному листі відображається просто витяг крайніх 9 постів з окремої інстаграм сторінки, тож на випадок, якщо ти тут лише для мемчиків (а всі ми не без гріха), то можеш просто підписатися на gallery21.meme і всі мемчики будуть в тебе відразу в момент виходу (я зрозумію). Цьом.
Якщо ви вподобали щось з того, що тут знайдете, то будь ласка задонатьте кілька грибнів на підтримку України в боротьбі проти російських окупантів – gallery21donate (чи тут на дронопад від ПЖ). Кожна ваша гривня справді допоможе наблизити нашу перемогу і захистити українців в цій війні.
Якщо ж у вас лишилися грибні і ви хочете закинути автору на каву з круасаном класового розриву, то хто я такий, щоб вас відмовляти, звичайно ж подякую за підтримку
Шануймося, любіть маму, тата і Україну! Допомагайте бабусям і дідусям переходити дорогу і носити важкі сумки. Мийте руки з милом і поводьте себе погано!
Все буде Україна
Попередні листи є в архіві (ну, їх небагато, але тако трохи є, якщо вам цікаво ше щось читнути)
The post Куда я жмав #15 first appeared on gallery21.
it costs money to make money
Bonsoir ма потат френс, вечірнє недільне чтиво від куда я жмав мчить до ваших скриньок.
Привітайте мене чи шо, я таки зробив нормальний блог на вордпрес, куди потихеньку переношу всі приколи, якими хочу ділитися (фільми, які подивився, книжечки, переклади якихось статей і всяке таке інше). Мама, я тепер блогер!Можна було б сказати “а чо такого”, але для мене це цінно, бо до цього був сайтік на напівживому montaigne.io який мені дуже подобався тим, що всі пости публікувалися автоматично з apple notes, але він був трошки кострубатий і поганенько індексувався пошуковиками, а окрім того з завидною регулярністю падала синхронізація і нові пости не доїжали, а зміни в старих не синхронізувалися (тому не будьте мною і не ведіться на щось, що не має міцної бази і яких не яких гарантій стабільної роботи).Окремий сумний хех, що раніше я відкинув wordpress, бо думав, що він так і лишився трошки топорним, як то було десять років тому, але ні, зараз це просто топова машина для постінгу, дуже тішуся. Ну і я ще ж і нетакусь, який не буде просто брати платформу на якій крутиться пів інтернетуВласне чого я оце займаюся словоблуддям? Просто запрошую подивитися і можливо підписатися, вдруг захочете – gallery21.blog (розсилка звичайно всерівно залишається, бо “ето другоє”)
На The New York Times вийшов чудовий комікс від української художниці Jenya Polosina (я не певен як правильно написати прізвище українською, тож лишу як є) про приготування сніданку в Києві в умовах війни і цього постійно абсурдного світу. Дуже відгукнулося! Гляньте і ви!
Еней був парубок моторний, і хлопець хоч куди козак… «Енеїду» 1798 Івана Котляревського важко уявити без ілюстрацій Анатолія Базилевича, 1968 року. Сьогодні настрій показати вам нецензуровану версію «Енеїди» Базилевича, яку заборонили і вилучили 15 ілюстрацій | тред де розповідається про ці ілюстрації
А якщо вам сподобалися ілюстрації, то почитати всю «Енеїду» з геніальними ілюстраціями Анатолія Базилевича можна тут електронна бібліотека “Україніка” (а навіть якщо не читати, то рекомендую подивитися ілюстрації, бо вони надзвичайно красиві)
Івасюк робить селфі, Стус їсть моркву, Григір Тютюнник читає новелу і жестикулює… Довженко, Валерій Марченко, Бажан, Рильський, який курить і зрізає троянду…Чорновіл бігає у парку… / facebook
Цього тижня у Великій Британії відкривається нова галерея, в якій представлено майже 200 робіт майстрів епохи Відродження. Галерея Шродер у музеї Голберн у Баті оформлена у стилі сучасної скарбниці, де майоліка, срібні вироби та картини голландських і німецьких майстрів — більшість з яких раніше не виставлялися на загальний огляд — «розповідають багатогранну історію епохи Відродження, визначену торговими зв’язками, війнами, грабунками та культурним обміном», — розповів куратор колекції газеті The Art Newspaper. | Semafor
Ну, в цю галерею навряд хтось з моїх читачів піде, зважаючи на географію, але не міг не поділитися, бо мене завжди виносить, коли бачу мистецькі штуки яким по 500 років, а там настільки тонкі і витончені деталі, що просто вау, absolute cinema
Просто подивіться які шикарні роботи показані в трейлері (з ховраха і пташки я окремо хіхікаю, бо вони класні)
Не знаю нащо вам ця інформація, але особисто я кайфую від того факту, що ще десь в світі лишилася і успішно живе індустрія саме друкованих газет, це якийсь такий момент стабільності. Колись заради цікавості дивився, що там можна виписувати з друкованих видань на УкрПошті і все дуже сумно, лишилося буквально жменька видань і навіть ті, по більшості, сильно специфічні, типу кросвордів, порадниці чи якогось атласу садовода (хоча звичайно ручки чешуться виписати “Сільські Вісті”, щоб потім вам показувати; буде мій оплот стабільності в цьому буремному світі)
Згідно з останніми доступними даними, The Yomiuri Shimbun є газетою з найбільшим тиражем у світі, щодня випускаючи 6,2 мільйона примірників ранкового видання. До того ж є ще тираж у 1,5 мільйона примірників на день для вечірнього видання.
Газета Asahi Shimbun, яка також видається в Японії, посідає друге місце з тиражем 3,5 млн примірників ранкового видання (та 1,1 млн примірників щоденного вечірнього видання).
За останніми даними місцевої ABC за друге півріччя 2022 року, індійська газета Dainik Bhaskar трохи відстає від Asahi Shimbun, випускаючи 3 567 000 примірників на день. | pressgazette
Це кінець. Ладно, насправді це одна з моїх улюблених статей цього тижня. Вона про те, наскільки безлуздою є корпоративна робота останнім часом де замість людей, які справді вирішують якісь реальні задачі і проблеми виникла велетенська паралельна культура робіт заради робіт, де все зводиться до пересилання імейлів, фолоу-апів, красивих презентацій, які ніхто не дивиться, мітингів заради мітингів і багатомісячних узгоджень і переузгоджень мікрозмін (посунути кутик лого на 0,00003 градуси), які за нормальних умов або взагалі б не робили (бо це безглуздо) або зробив би будь який джун за 5хв. Кайф, марожено! З любовʼю, ваш Chief Happiness Inspiration Officer
Минулого тижня я пила каву з людиною, яка працює у великій консалтинговій фірмі. Вона двадцять хвилин пояснювала мені свою роль. Не тому, що вона була складною, а тому, що вона намагалася переконати себе, що вона існує. «Я сприяю узгодженню інтересів зацікавлених сторін у міжфункціональних робочих процесах», — сказала вона. Потім засміялася. «Я справді більше не знаю, що це означає».
Вона не одна. Я постійно зустрічаю людей, які описують свою роботу словами, які вони ніколи не вживали б у звичайній розмові. Вони відвідують наради про наради. Вони створюють презентації PowerPoint, які ніхто не читає, які надсилають у листах, які ніхто не відкриває, і які породжують завдання, які не потрібно виконувати.
Найдивніше те, що всі це знають. Коли ви залишаєтеся з людьми наодинці, після роботи, можливо, після того, як вони встигли розслабитися, вони це визнають. Їхня робота — це, по суті, вигадливе перформанс-мистецтво. Вони — професійні пересилачі електронних листів. Вони — людське проміжне програмне забезпечення між системами, які, ймовірно, могли б спілкуватися між собою безпосередньо. | Still Wandering
Хороша велика стаття про надмогильні камені, яка не просто про них, а тісно переплітається і розповідає про злу долю кримських татар, що постійно зазнавали і нині зазнають утисків в Криму; про те, як цілеспрямовано нищилася самобутня культура і її представники. Сумна історія
Після анексії Криму російською імперією у 1783 році, почалась цілеспрямована політика колонізації та витіснення давнього автохтонного населення півострова з його земель. На момент анексії Криму кримські татари складали близько 95% всього населення півострова. Дії царського уряду призвели до того, що від 4-х мільйонного населення Кримського ханства до 1926 року у Криму корінних жителів залишилося лише 179 тис (25,3%).
В Криму проводилася політика руйнування кримськотатарської культури. Про це писав в 1927 році один з перших кримськотатарських дослідників старовинних мусульманських надмогильних каменів Осман Акчокракли, зазначаючи, що тисячі каменів з цвинтарів одного тільки Старого Криму були варварськи знищені — каміння пішло в будівлі XIX-XX століть, так що залишилося в цьому районі трохи більше ста пам’ятників. Однак це були лише перші руйнування мусульманських надмогильних каменів. А вже радянська влада влаштувала справжній глобальний вандалізм, який досяг свого злочинного апогею після депортації з Криму кримських татар. З 1944 року по всьому півострову повністю знищувалися всі мусульманські кладовища; надмогильні кам’яні плити, включаючи шедеври мистецтва XV-XVI століть, йшли на будівництво колгоспних свинарників, вмуровувались у бруківки; землі, на яких знаходилися священні для мусульман могили їхніх предків та святині-азізи розорювалися і забудовувалися — все для того аби знищити сліди існування в Криму корінного народу. Надмогильні камені, які на той час знаходились у краєзнавчих та історичних музеїв Криму згідно наказам підлягали знищенню. | Qırımtatar Tili
Доки ми тут, то принагідно нагадую, що задонатити це не тільки чудова ідея, що береже сон, покращує травлення і робить волосся блискучим, а ще й наш обовʼязок, бо в нас є тільки ми.
Ну, а вдруг ти вже задонатив, то завжди можеш закинути кілька грибнів на підтримку проекту
Одна з моїх “улюблених тем” – проекція меркатора. Здавалося б нічого такого, просто карта, але насправді я міцно тримаюся думки, що вона шкідницька, бо вона формує викривлене сприйняття світу, адже не буває нічого у вакуумі і наше(суспільне) бачення світу залежить від того на якій інформації це бачення було сформоване. The Washington Post розповідає про нову ініціативу, яку підтримали країни африканського континенту, щоби використовувати нову карту, яка відображає справжні розміри суходолу.
Проекція Меркатора, багатовіковий стиль картографії з епохи вітрильних кораблів, досі переважає в епоху Інтернету.
У 1569 році фламандський картограф Герард Меркатор синтезував існуючі ідеї в навігації та картографії, щоб створити новий тип карти світу. Вона витримала випробування часом: сьогодні її впізнають мільярди людей, які бачили її на стінах шкільних класів та в навігаційних додатках.
Перетнута прямими лініями, що відповідають постійним азимутам компаса, проекція Меркатора була ідеальною для навігації в епоху вітрил, хоча нехтувала фактичними розмірами суходолу: чим далі від екватора, тим більшим він здається. | washingtonpost
Наконєцто я дождався стільки сидів ждав ждав і всьо такі єсть. Я десь в попередніх листах згадував, що він скоро має вийти українською і от нарешті книга вийшла з друку і вже у книгарнях. Обкладинка і кольоровий зріз це окрема краса. Чому так тішуся – бо окрім того, що це сам по собі топовий твір (і екранізація теж) особливістю українського видання є ще й те, що перекладачі заморочилися і наслідували авторський підхід з тим, що кожна епоха має свої мовні особливості і зробили так само з україським виданням надавши певного особливого стилю граючись мовою і словотвором (хоча хіхікаю, що це виявилося сюрпризом для деяких читачів і вже є коментарі типу: “розкішне оформлення від Жоржа, але повне розчарування сюжетом..у розділі Тихоокеанський щоденник дуже дивний стиль написання, ніби продираєшся крізь текст.. розділ Пириправа Слуші тай всьо не змогла навіть дочитати, тому що це просто кров з очей..як можна читати текст, де в кожному слові помилка??..Заклин Сонмі-451 складний для сприйняття через специфічну термінологію..не розумію захвату цією книгою..для мене це даремно витрачений час і гроші”)
Душі мандрують віками так, як хмари мандрують небесами… Американський нотаріус, який пливе Тихим океаном і спостерігає за собою, іншими людьми й спільнотами. Безмаєтний композитор, що обманом потрапляє в дім літнього генія у міжвоєнній Бельгії. Принципова журналістка, яка веде в Каліфорнії небезпечне розслідування проти великої корпорації. Марнославний видавець, котрий тікає від гангстерів. Генетично модифікована «серверка дайнера», що виголошує свій заповіт на ешафоті. І юний мешканець тихоокеанських островів, який свідчить занепад науки та цивілізації. Оповідачі «Атласу хмар» чують відлуння одне одного в коридорі історії — відлуння, які змінюють долі як у дрібницях, так і глобально. Охоплюючи події від ХIX століття до постапокаліптичного майбутнього, цей роман стирає межі — часові, жанрові, мовні — та демонструє нам дивовижний взаємозв’язок між людьми як спосіб опиратися безжальному руху жорен часу.
Книга на сайті видавництва: Атлас хмар. Девід Мітчелл
Якщо ви вподобали щось з того, що тут знайдете, то будь ласка задонатьте кілька грибнів на підтримку України в боротьбі проти російських окупантів – gallery21donate (чи тут на дронопад від ПЖ). Кожна ваша гривня справді допоможе наблизити нашу перемогу і захистити українців в цій війні.
Якщо ж у вас лишилися грибні і ви хочете закинути автору на каву з круасаном класового розриву, то хто я такий, щоб вас відмовляти, звичайно ж подякую за підтримку
Шануймося, любіть маму, тата і Україну! Допомагайте бабусям і дідусям переходити дорогу і носити важкі сумки. Мийте руки з милом і поводьте себе погано!
Все буде Україна
Попередні листи є в архіві (ну, їх небагато, але тако трохи є, якщо вам цікаво ше щось читнути)
The post Куда я жмав #14 first appeared on gallery21.
Коли робиш, що любиш, то в складні часи легше встояти й рухатися вперед…
Доброї тихої ночі, любі опівнічники! Як ваше нічого?Ниньки пʼятниця, субота, неділя, початок понеділка тож новий тиждень починається з нового листа куда я жмав, що вже врешті-решт мчить до ваших поштівок
На початку було Слово йой, це не звідси. Відкрив для себе, що на початку, в 90х, до того як у Віктора Павліка почалася епоха власне Віктора Павліка, він був одним з учасників гурту Анна-Марія (ні, не того, який засквотив звільнену назву в 2004, а того який був першим і зараз навіть не гуглиться відразу).
Гурт Тернопільської філармонії «Віва-Тон» довгий час супроводжував Іво Бобула, а коли останній в 1991 році виїхав до Києва, музиканти, назвавшись «Анна-Марія», почали виступати самостійно. Керував гуртом басист Василь Кулак, основний фронтмен — гітарист-вокаліст Віктор Павлік, барабанив Микола Шамлій, на клавішах Роман Тодорук, а в репертуарі — пісні ще одного клавішника Олега Риги, Олега Майовського та метра тернопільської естради Сергія Лазо. Влітку 1993 року «Анна-Марія» виборола третє місце серед поп-виконавців на «Червоній руті» в Донецьку, тим же літом рок-н-рол «Чорні окуляри» з міні-альбому «Дорога в Міннеаполіс» затанцювали в дискотеках України. За результатами 1993 року «Анна-Марія» визнана найкращим поп-гуртом України, а «Ти подобаєшся мені» — найкращою ліричною піснею року. | Газета “День” №50, (2004)
Ну був і був скажете ви, і хто б з цим не погодився) але я не просто так тут це додаю, а як підводку до пісні Чорні Окуляри, яка є чудовим прикладом українського рокабілі. Відверто не очікував саме цього жанру від Віктора Павліка (а ще звучання трошки схоже на Братів Гадюкіних), тож мені нравиця. За посиланням таймкод чорних окулярів, але й сам альбом доволі цікавий і різносторонній
Киї́к-Коба́, Білогірський районГрот, схований у лісових заростях серед скелястих обвалів. Відомий як найдавніше поселення неандертальців на території України. Дослідження гроту розпочав у 1924 році археолог Гліб Бонч-Осмоловський, який і відкрив тут стоянку давніх людей, а також поховання неандертальця, якому було близько року. Назва гроту дала ім’я Киїк-Кобинській культурі мустьєрської доби, що існувала близько 60–33 тисяч років тому. Кримськотатарською kiyik — дикий, а qoba — печера. | rawr_says
Це інтро вище тут, бо у Кургана вийшла однойменна пісня і вона класна.
Зайшов в епіцентр трішки різного мотлошку прикупити, а далі іскра, буря, помутніння і от вже в руках горщик з новою рослинкою. Тож знайомтес – пан спатифілум
Якось несподівано помітив, що на банкі на каву з круасаном класового розриву накопичилося трошки грибнів, тож було прийнято вольове рішення вкластися в найкращий інвестиційний круасан – крайній збір пана Стерненка “Тотальний русоріз” (лист почав писати, до того як збір закінчився, тож план був вимахуваться типу “от виграю в зборі квартиру і тоді для всіх, хто підтримує мою епістолярну творчість двері квартири будуть завжди відкриті”) збір вже закінчився, тому просто попрошу підтримати посильним донатом постійний збір на русоріз
Грає Курган «крик душі»
Ура! От наконєц-то я й приїхав додомуЗаходю в хату — батя шото готовеІ мені нравиться цей запах цьой сєльской природиДа (да), дома охєренноДа (да), дома заєбісьДа (да), і я знаю, шо нєпрємєнноСкоро ти себе почуствуєш, так як колись | Курган «крик душі»
Це те, з чого ходжу хіхікаю останні кілька днів – з кумедного привітання з днем прапора від Куртуазної Історикині вийшов тематичний пост до Дня Державного Прапора і Дня Незалежності з дрібкою альтернативної історії про Український слід в ілюстраціях з давнього манускрипта Beatus
З Pluralistic: Daily links from Cory Doctorow дізнався про існування Закону (принципу) Гудгарта – якщо коротко, то щойно ми відкриваємо, якийсь критерій, що дозволяє гарно оцінити/виміряти якесь явище, то він відразу стає неактуальним, бо до цього дані, що відповідають цьому критерію збиралися органічно, а відразу після відкриття починається підганяння даних під новий критерій і він відповідно стає скомпроментованим. В одній з останніх статей пан Корі власне навалює контексту з прикладами того, як цей принцип реалізувався і наробив біди. Цитування не додаватиму, бо там сильно багатсько, але я прямо рекомендую глянути, стаття топ, може навіть колись дійду перекласти собі десь в бложик.
Чудовий лонгрід на Медіабіль про розвиток медіа від глашатаїв до газет, журналів і книг, потім міжнародних медіакомпаній, далі до електронних засобів комунікації, врешті до тв та інтернету і от зараз до кріейторів і того куди воно врешті-решт рухається. Кайфую коли так основатєльно підходять до матеріалу і є що почитати.
Літом 1995 року Netscape, компанія-піонер в індустрії інтернет-браузерів, готувалася виходити на IPO. СЕО компанії Джім Барксдейл закінчував пітч перед групою британських інвесторів, коли один з них спитав чи готова компанія до того, що Microsoft інтегрує (“bundles”) інтернет-браузер в нову версію Windows. “Панове, я знаю тільки два способи заробити гроші: бандлінг та анбандлінг.” – відповів Барксдейл та вийшов з кімнати. Не дуже зрозуміло, що саме він хотів цим сказати, але фраза стала крилатою. Бандлінг, тобто обʼєднання кількох продуктів чи сервісів в один пакет, та анбандлінг, зворотна версія цього процесу, лежать в основі трансформації будь-якої індустрії. В індустрії медіа та розваг останні роки вочевидь відбувається Великий Анбандлінг: вартість створення контенту стрімко падає, а платформи Patreon, Substack, OnlyFans та інші надають змогу швидко та ефективно побудувати прямий контакт з аудиторією, отже амбіційним авторам вже не обовʼязково повʼязувати карʼєру з великими організаціями. Сьогоднішній текст про те, як ці тренди впливають на архітектуру медійної організації | Медіабіль
Є листи, яких ніколи не мало би бути.. Це один з них..
Марта Геллхорн народилася в 1908 році і стала однією з найвідважніших журналісток ХХ століття, висвітлюючи майже всі великі конфлікти протягом шести десятиліть. У 1966 році, у віці п’ятдесяти семи років, вона поїхала до Сайгона, щоб висвітлювати війну у В’єтнамі для газети The Guardian. Перед від’їздом вона залишила запечатаний лист для своєї матері, який мав бути відкритий тільки в тому випадку, якщо вона не повернеться. Цього ніколи не знадобилося.
19 серпня 1966 рокуЛондонМоя найдорожча, моя найлюбіша маленька Фотсі, моя єдина супутниця життя: Я сподіваюся, що ти ніколи не отримаєш цього листа, і не думаю, що ти його отримаєш. Але я майже на тридцять років старша, ніж коли поїхала до Іспанії, і набагато розсудливіша: якщо з якоїсь випадковості я не повернуся з В’єтнаму, я не хотіла би залишити тебе без жодного слова. | lettersofnote
Лист мені дуже зайшов, тож з нього і почалася категорія Letters of note тут на сайті, де тепер є його переклад.
Підрізав новину в Антона з Old York Times Newsletter (рекомендую розсилку, вона гарна)
Англійську доволі складно вивчити у порівнянні із іншими європейськими мовами. Правописні норми англійської дивні та непослідовні, пише у новому есе для Aeon американська лінгвістка Аріка Окрент.
«Частина проблеми [із вивченням англійської] у тому, що англійський правопис виглядає оманливо схожим до інших мов, які використовують той самий алфавіт, але значно більш послідовно. Ви можете витратити кілька годин на вивчення правил вимови італійської, іспанської, німецької, шведської, угорської, литовської, польської та багатьох інших мов, і переконливо зачитати текст цією мовою, навіть якщо ви його не розумієте. Ваша вимова може бути жахливою, а темп, наголоси і ритми повністю некоректними, і ніхто не сприйме вас за носія мови — але ви зможете це зробити… Англійська мова — у зовсім іншій лізі за складністю».
Чому так сталося? Окрент пояснює це грандіозним збігом історичних обставин. Якщо коротко, то створення технології друку застало англійську саме у той момент, коли норми писемної мови не були впорядкованими (офіційна англійська лише недавно відновилася від трьох століть перебування на маргінесі після норманського завоювання). Тож на ці норми сильно вплинули специфічні стимули й особливості роботи друкарів.
Оскільки правописні норми не були чітко кодифікованими, друкарні зазвичай використовували ті варіанти написання, які були їм практично зручнішими. Наприклад, слово “haddle” могли замінити на “had”, а “thankefull” — на “thankful”. «Звички і прийоми ставали стандартами, коли складальники вивчали своє ремесло як учні інших складальників», пише Окрент.
| aeon.co
Міжнародний союз охорони природи офіційно підтвердив, що сучасні жирафи належать до чотирьох окремих видів, а не одного, як вважали раніше. На це вказали відмінності в геномах, внутрішній будові та ареалах проживання жирафів. Розділення цих тварин на чотири види допоможе краще вивчати загрози для кожного виду й розробляти заходи з їх захисту. Про це розповіли у Science.| nauka.ua
«На Близькому Сході Росія застосувала війська для “захисту законного уряду та російськомовних громадян”, Німеччина направила зброю та кошти для боротьби проти російського вторгнення, Британський флот у Перській затоці став на захист нафтовидобутку». І це не стрічка новин за останні десятиліття, а лише можливі заголовки до реальних подій, що відбувалися більш як 100 років тому в Ірані під час Першої світової війни. Подій, у центрі яких опинилося троє українців із Галичини. На превеликий жаль, про свої пригоди в Ірані вони залишили вкрай мало свідчень, проте деякі обставини все ж таки можна висвітлити. | texty.org.ua
Доки ми тут, то принагідно нагадую, що задонатити це не тільки чудова ідея, що береже сон, покращує травлення і робить волосся блискучим, а ще й наш обовʼязок, бо в нас є тільки ми.
Ну, а вдруг ти вже задонатив, то завжди можеш закинути кілька грибнів на підтримку проекту
До дня відновлення Незалежності України, «Сільпо» разом із родиною Левка Лук’яненка представили «Зошит Незалежності». Саме в такому зошиті — простому учнівському — Левко Лукʼяненко у присутності Леонтія Сандуляка написав чернетку Акта проголошення незалежності України.
Кожна покупка зошита — підтримка тих, хто пройшов російський полон. Прибуток від продажу «Зошита Незалежності» буде переданий громадській організації «Азов.Супровід» на реабілітацію звільнених українських військових та їхніх родин.
Ідея – топ, те що весь прибуток піде на підтримку реабілітації військових – топ, сайт проекту – топ! Навіть якщо не будете брати сам зошит, то приділіть кілька хвилин сайту, він чудовий і там купа історичних фото і фактів довкола проголошення незалежності.
Якщо ви вподобали щось з того, що тут знайдете, то будь ласка задонатьте кілька грибнів на підтримку України в боротьбі проти російських окупантів – gallery21donate (чи тут на дронопад від ПЖ). Кожна ваша гривня справді допоможе наблизити нашу перемогу і захистити українців в цій війні.
Якщо ж у вас лишилися грибні і ви хочете закинути автору на каву з круасаном класового розриву, то хто я такий, щоб вас відмовляти, звичайно ж подякую за підтримку
Шануймося, любіть маму, тата і Україну! Допомагайте бабусям і дідусям переходити дорогу і носити важкі сумки. Мийте руки з милом і поводьте себе погано!
Все буде Україна
Easter egg – Пабло Пікассо одного разу підозрювали у викраденні Мони Лізи.
Попередні листи є в архіві (ну, їх небагато, але тако трохи є, якщо вам цікаво ше щось читнути)
The post Куда я жмав #12 first appeared on gallery21.
Розсилка ″Куда я жмав″Привіт, це Віталій! Хаотично пишу про всяке різне, що мені нравиця
