Друзі, мою книжку хочуть перекласти і видати за кордоном. Дві країни. Грузія — грузинською. Єгипет — арабською.

Уявляєте? Книжка про моє дитинство у Криму біля столітньої прабабусі. У ній є історії про зайчика, який передавав гостинці. Про зроблену з носовичка іграшку, про зимові дитячі забави. Про те, як люди їли корінці очерету і виживали під час Голодомору. Про те, наскільки важлива для нас гостинність і про те, скільки любові до малят ми всі змогли пронести крізь історію.

І Єгипет, і Грузія — це країни, де повага до старших і любов до малят посідають особливе місце. Це в нас спільне. Також у наших культурах багато відмінностей — і це робить нас цікавими одне для одного.

Я втішена, що книжкою зацікавилися дуже круті перекладачі. Насправді, живі легенди. У них величезний досвід, вони справжні друзі України та лавреати премій:

(далі у коментарях)