По той бік новин

​Насправді фермер Кліфф Янґ тренувався до супермаратону, мав команду та спав протягом забігу. Факти про його участь і перемогу перекрутили, щоб історія більше вражала. 📌 Про що йдеться?1983 року легкоатлети світового класу з’їхалися в Австралію, щоби взяти участь в супермаратоні Сідней — Мельбурн (875 км). За порядковим номером підійшов і 61-річний фермер у робочому комбінезоні та ґумових чоботях. Це був Кліфф Янґ. Він запевнив, що зможе змагатися, бо не раз бігав кілька днів поспіль за вівцями, щоб зігнати їх через загрозу шторму. Що сталося далі, ми знаємо з численних публікацій. Чоловік здобув перемогу, подолавши дистанцію за п’ять днів, 15 годин і чотири хвилини. Він не знав, що атлетам можна спати, тому продовжував бігти й уночі: уявляв вівцю, що тікає, та намагався її наздогнати. Фермер відмовився від призових грошей і розділив їх між п’ятьма людьми, які прибігли після нього [1]. Звучить неймовірно, чи не так? ✅ Насправді це не зовсім правдива історія. До реальних подій з часом додали вигадані деталі. Ми перевірили поширені домисли. ❌ Кліфф Янґ був звичайним фермером та не готувався до участі в супермаратоніКліфф Янґ дійсно був фермером та вирощував картоплю в австралійському місті Колак, штат Вікторія. Ми не знайшли жодних свідчень, які би підтверджували, що саме досвід бігу за вівцями спонукав його спробувати пробігти таку дистанцію. Участь у маратоні йому допомогла організувати команда, яка супроводжувала його протягом забігу. Так, Майк Тонкін придбав автомобілі у місцевого дилера Mazda, а Террі Маккарті обходив паби в Колаці, збираючи гроші. Хоча чоловік почав бігати в 57 років, до підготовки він поставився дуже серйозно. Він скооперувався із Джо Рекордом, ще одним учасником забігу, та створив власну програму тренувань. Першого тижня вони пробігали 20 км, наступного — 30 км, а далі — 50 км щодня [2]. ❌ Він біг п’ять ночей поспіль, бо не знав, що можна спатиМало який людський організм зможе повноцінно функціонувати без сну п’ять днів поспіль. Тим паче в поєднанні зі щоденними фізичними навантаженнями таких масштабів. Тож, за умовами маратону, учасники мали спати шість годин щоночі. У випадку Янґа чутки про те, що він не спав протягом усього забігу, могли поширити через неуважність тренера. Першої ночі він переплутав час та розбудив бігуна раніше [3]. Проте Кліфф Янґ продовжив бігти та не відчув нестачі сну. Відтак вирішив скоротити кількість часу на відпочинок і спав протягом забігу всього 12 годин.❌ Він не знав про призові гроші та відмовився від нихНасправді він добре знав про винагороду у 10 тисяч австралійських доларів. Ба більше, домовився зі своїм суперником (тим же Джо Рекордом), що вони поділять гроші в разі перемоги одного з них. Кліфф Янґ дотримав слово. 🦉 Звісно, наявність вигаданих деталей про участь Кліффа Янґа в супермаратоні не скасовує його досягнень та внеску в спорт. Однак дає зрозуміти, що за черговою історією “успішного успіху” може стояти хороша піар-кампанія або ж домисли, які з плином часу перетворюють на факти. Такі фейки спотворюють реальні події, хоча глобально можуть і не мати негативного впливу. Через поширення такого контенту різні сайти й обліковки в соцмережах прагнуть викликати емоції в авдиторії, щоб отримати бажані вподобайки та поширення.
https://www.facebook.com/share/p/1BWPn3ke4b/