Букви

Президент України Володимир Зеленський відреагував на заяви глави РФ Володимира Путіна щодо його відкритого листа про можливі переговори та припинення війни, заявивши, що Москва вкотре обрала продовження бойових дій.За словами Зеленського, відповідь російського президента свідчить про небажання Кремля завершувати війну.“На жаль, російська сторона знову обирає війну. Всі почули сьогоднішню відповідь. Слабка відповідь. Він просто не хоче закінчувати війну”, – заявив глава держави.Президент також висловив думку, що позиція Путіна могла розчарувати багатьох міжнародних партнерів України. На його переконання, російський лідер не прагне змінювати нинішню ситуацію та визнавати наслідки розв’язаної ним війни.Зеленський наголосив, що відповіддю міжнародної спільноти має стати посилення тиску на Росію, зокрема економічного.“Значить, грошей у Росії має стати менше, а тиску на Росію – більше”, – зазначив президент.Він також подякував державам і партнерам, які продовжують підтримувати Україну, та наголосив на необхідності досягнення реального миру.

4 червня президент Володимир Зеленський оприлюднив відкритий лист до глави Росії Володимира Путіна, у якому заявив про готовність до переговорів щодо завершення війни та припинення вогню. У зверненні Зеленський наголосив, що за понад 26 років перебування Путіна при владі відносини між Україною та Росією перейшли від економічної взаємодії до повномасштабної війни, зазначивши, що вторгнення є “особистим вибором” Путіна.Президент РФ Володимир Путін заявив, що “побіжно переглянув” відкритий лист президента України Володимира Зеленського, який напередодні закликав до переговорів щодо припинення війни та можливого припинення вогню.За словами Путіна, близько трьох тижнів тому до Києва, як він стверджує, їздив представник російського бізнесу, який після цього нібито повідомив йому про зустріч із Зеленським. Деталей цієї зустрічі та її статусу російська сторона не навела, а незалежного підтвердження цих тверджень наразі немає.

Запис Зеленський назвав відповідь Путіна на пропозицію переговорів «слабкою» спершу з'явиться на Букви.

Джерело: Володимир Зеленський, КШППВУ п’ятницю, 5 червня, з російського полону вдалось врятувати ще 186 українців. З них 185 захисників та один цивільний.Додому повернулися військовослужбовці ЗСУ, зокрема представники Військово-морських Сил, Сухопутних військ, ДШВ, ТрО, ССО, ВСП, а також бійці Нацгвардії та Державної прикордонної служби.Більш ніж половина визволених сьогодні захисників потрапила в полон у 2022-му році, частина з них – під час оборони Маріуполя. Серед звільнених є учасник унікальної вертолітної операції – повітряного мосту до Азовсталі.Загалом на Батьківщину повертаються українці, що воювали на Донецькому, Луганському, Харківському, Херсонському, Запорізькому, Сумському, Київському, а також на Курському напрямку.Джерело: Володимир ЗеленськийДжерело: Володимир ЗеленськийВік наймолодшого звільненого – 26 років, найстаршому виповнилося 62 роки. Серед звільнених сьогодні оборонців є два офіцери.Омбудсман Дмитро Лубінець зауважує, що серед звільнених є бійці “Азову”. Також 15 захисників святкують день народження в червні.Крім того, сьогодні додому повертаються батько та син – вони обороняли Україну в одній бригаді, а потрапили у полон з різницею в один день у 2022 році.Окремо також вдалося повернути на Батьківщину одного цивільного українця, якого росіяни утримували в неволі з 2022 року.Джерело: Володимир ЗеленськийНагадаємо, 15 травня з російського полону повернулися 205 українців. Повідомлялось, що це перший етап обміну “1000 на 1000”.

Командир 1-го Корпусу НГУ “Азов” Денис Прокопенко повідомив, що в межах обміну військовополоненими 15 травня вдалось повернути 20 “азовців”.Володимир Зеленський розкрив деталі нових домовленостей із США щодо звільнення українців із російського полону. За словами президента, Вашингтон гарантував виконання обміну у форматі “тисяча на тисячу”, а перші списки вже передані Москві.

Запис З російського полону врятували ще 186 українців спершу з'явиться на Букви.

Ринок автозапчастин в Україні залишається одним із найпривабливіших для контрафакту. Особливо це стосується витратних компонентів, які мають стабільний попит — зокрема гальмівних колодок. Зовні підробка може виглядати майже ідентично оригіналу, але різниця у якості матеріалів і точності виробництва часто стає помітною вже після перших кілометрів. А інколи — лише в критичний момент під час екстреного гальмування.

Чому підроблені колодки становлять реальну небезпеку

Гальмівні колодки працюють у режимі постійного тертя та високих температур. Якісний фрикційний матеріал повинен забезпечувати стабільне гальмування в різних погодних умовах і при різних навантаженнях.У підробках часто використовуються дешеві суміші з нестабільними характеристиками. Такі колодки можуть перегріватися, втрачати ефективність під час різкого гальмування або надмірно зношувати диск. У результаті водій отримує не лише коротший ресурс, а й реальний ризик погіршення безпеки.

На що звертати увагу під час покупки

Один із перших сигналів — упаковка. Відомі виробники використовують якісний друк, маркування, QR-коди або захисні елементи. Нечіткі шрифти, помилки в написах чи підозріло проста коробка часто свідчать про контрафакт.Не менш важливою є сама якість виконання колодки. Нерівні краї, сліди клею, неточна геометрія чи відсутність маркувань — серйозний привід насторожитися.

Чому ціна не може бути єдиним орієнтиром

Надто низька ціна — одна з найтиповіших ознак підробки. Якісні гальмівні колодки проходять сертифікацію, тестування на перегрів і перевірку стабільності фрикційного матеріалу. Це впливає на собівартість виробництва.Саме тому різниця в ціні між перевіреним продуктом і сумнівною копією інколи пояснюється не “маркетингом”, а реальною різницею в матеріалах та контролі якості.

Чому сучасні авто особливо чутливі до якості колодок

У сучасних автомобілях гальмівна система тісно інтегрована з АВS, ЕSР та іншими електронними системами безпеки. Нестабільна робота колодок може впливати на поведінку автомобіля під час різкого маневрування або екстреного гальмування.Особливо це помітно на важких кросоверах, електромобілях та авто з потужними двигунами, де навантаження на гальмівну систему значно вище.

Як зменшити ризик покупки підробки

Водії дедалі частіше звертають увагу не лише на бренд, а й на джерело покупки. У каталозі Ехіst.uа можна підібрати тормозні колодки за vіn-кодом автомобіля та порівняти продукцію різних виробників із зазначенням характеристик і сумісності, що допомагає уникати випадкових або сумнівних варіантів під час вибору деталей для гальмівної системи.

Якість колодок — це питання не лише ресурсу

Підроблені гальмівні колодки рідко проявляють себе одразу. Але нестабільна робота при нагріванні, шум, вібрації чи збільшений гальмівний шлях поступово стають очевидними. Саме тому вибір перевірених компонентів сьогодні — це не питання бренду чи престижу, а базовий елемент безпеки сучасного автомобіля.Запис Як відрізнити якісні гальмівні колодки від підробки спершу з'явиться на Букви.

Джерело: Роберт “Мадяр” БровдіУ ніч на 5 червня бійці Сил безпілотних систем ЗСУ уразили п’ять російських суден на тимчасово окупованих територіях.Операцію провели бійці 1 Окремого центру безпілотних систем СБС ЗСУ. Вони уразили судна у трьох локаціях: одне в порту Бердянська Запорізької області, два поблизу населеного пункту Ялта на Донеччині та ще два в порту Маріуполя Донецької області.“Зафарбовані чорноморськими мародерами назви суден-суховантажів і танкерів та вимкнені радари, з метою тихої крадіжки українського зерна, перекидання військових вантажів та “горючки”, вже не передбачають ні тривалої живучості великих малорухомих цілей, віднесених до військових, ні регулярності перевезень. Контрабандну логістику окупанта слід зупинити“, – пише командувач СБС Роберт “Мадяр” Бровді.

У ніч на 4 червня Сили безпілотних систем Збройних сил України уразили в тимчасово окупованому Криму прикордонний сторожовий корабель “Світляк”, локомотиви й радіотехнічну систему ближньої навігації РСБН-4Н.3 червня оператори 1-го окремого центру СБС уразили корвет “Бойкий” у сухому доці імені Велещинського в Кронштадті, Санкт-Петербург.

Запис Українські дронарі уразили пʼять російських суден на окупованих територіях спершу з'явиться на Букви.

Президент України Володимир Зеленський у День вшанування пам’яті дітей, загиблих внаслідок збройної агресії РФ, заявив, що від початку повномасштабної війни Росія вбила щонайменше 707 українських дітей.За словами глави держави, ще тисячі дітей були поранені, викрадені або вважаються зниклими безвісти.“Цей день – про найболючіші епізоди війни, про найбільшу несправедливість і зло, яке чинить Росія, – коли гинуть найнезахищеніші та найбільш невинні. Діти”, – наголосив Зеленський.Джерело: Володимир ЗеленськийПрезидент зазначив, що за статистикою стоять зруйновані дитячі мрії, плани та сподівання, а також біль батьків, які втратили своїх дітей.Він підкреслив, що Росія не змогла досягти своїх цілей на полі бою та продовжує чинити злочини проти цивільного населення, зокрема дітей.“Світла пам’ять кожній загиблій дитині. Вічний обов’язок для всіх нас – пам’ятати, захищати наших дітей та зробити все, щоб зло, яке принесла Росія, було покаране”, – заявив Зеленський.Джерело: Володимир Зеленський

Президент України Володимир Зеленський під час звернення до учасників засідання Ради Україна – НАТО в Києві заявив, що Росія здатна виробляти близько 120 балістичних ракет щомісяця, що створює передумови для регулярних масштабних атак по Україні.

Запис Зеленський: Від початку повномасштабної війни Росія вбила щонайменше 707 українських дітей спершу з'явиться на Букви.

Джерело: Андрій Сибіга/Х4 червня міністр закордонних справ Андрій Сибіга заявив про “новий етап” у відносинах між Україною та Угорщиною на шляху до євроінтеграції.Глава відомства висловив вдячність Головуванню Кіпру за лідерство у просуванні вступу України до Європейського Союзу, а також усім державам-членам блоку, Єврокомісії та інституціям за “непохитну підтримку”.Окремо міністр відзначив “конструктивну взаємодію” з боку Угорщини.Ми відкриваємо новий розділ у відносинах між Україною та Угорщиною, побудований на взаємній повазі, довірі та нашому спільному європейському майбутньому. Україна рухається вперед, — резюмував Сибіга.Раніше прем’єр-міністр Угорщини Петер Мадяр заявив, що Будапешт і Київ досягли домовленості щодо розширення прав угорської громади на Закарпатті. За його словами, угода може мати значення для подальших переговорів про вступ України до Європейського Союзу.Мадяр пояснив, що мовиться про мовні, освітні, культурні та політичні права закарпатських угорців. Домовленість стала результатом кількох тижнів переговорів на експертному рівні, у яких також брали участь політичні організації та церкви угорської громади Закарпаття.

Прем’єр-міністр Угорщини Петер Мадяр готовий зустрітися зЗеленським на початку наступного тижня, якщо вдасться досягти згоди щодо питання основних прав угорської меншини в Україні.Петер Мадяр повідомив, що країна й надалі не надаватиме Україні військової допомоги.Прем’єр-міністр Угорщини заявив, що компенсаційні виплати, передбачені для членів попереднього уряду, будуть спрямовані на дитячий будинок в Україні.

Запис В Україні заявили про новий етап у відносинах з Угорщиною спершу з'явиться на Букви.

Дитинство під час війни – це завжди трагедія. Але дитинство тих, хто місяцями чекає батьків із фронту, – це особливий, дорослий тягар. Його не скинеш, від нього не сховаєшся, і кожна зовсім маленька людина несе його по-своєму. Дев’ятирічний Іван вигадав власний мовчазний маніфест підтримки: він відмовився стригтися, допоки тато не повернеться з позицій і вони разом не підуть у барбершоп.
Сьогодні вже 106-й день, як його батько, доброволець Антон Фомцов, перебуває на “нулі”. Весна минула, почалося літо, а син продовжує відрощувати волосся, вперто тримаючись за цей єдиний доступний йому спосіб планувати спільне майбутнє. Мама хлопчика, Любов Лебедик, розповіла Буквам, як це – створювати для дитини безпечний “міф” посеред війни, передавати записки чи голосові через рацію замість телефонних дзвінків і щодня сподіватися, що батько з сином нарешті зустрінуться та підстрижуться разом.
Джерело: сімейний архів
– Чия це була ідея – не стригтися? Це було спонтанне рішення чи він оголосив про це родині офіційно? Як він сам називає свій вчинок – це обіцянка, ритуал на чекання, протест чи підтримка тата?
– Це ідея сина. Досить звична історія, коли про необхідність стрижки нагадують бабусі, бо волосся вже “лізе в очі” – так сталося і в нас. Коли бабуся (мама чоловіка) запропонувала зводити онука на стрижку, він заявив, що піде в барбершоп тільки разом із татом. Син уже достатньо дорослий, щоб розуміти: тато після довгої відсутності виглядатиме теж не дуже доглянуто, тож… Думаю, для Івана це спосіб підтримати батька та разом планувати майбутнє.
– Як звати тата? Ким він був у цивільному житті?
– Тато – Антон Фомцов, військовослужбовець 108-ї бригади ТрО. У цивільному житті він був підприємцем (вироби з бетону, металоконструкції, ремонт авто) та у вільний час займався музикою. Двоє хлопців, які грали з моїм чоловіком у різний час, загинули в Маріуполі та на Сумщині. Ще один – той, що колись познайомив нас з Антоном – втратив на війні ногу та в той же день загинув його рідний брат.
У перші дні вторгнення в 2022 році ми пішли всією родиною до найближчого пункту комплектації. Мене та його літного батька відправили додому. Чоловіка лише запитали, чи розуміє він, що братиме участь у бойових діях, і чи готовий він. Після ствердної відповіді він здав військовий квиток і приїхав збирати речі.
Джерело: сімейний архів
– Як тато відреагував, коли дізнався про рішення сина?
– Тато про це не знає. Ми не маємо можливості зідзвонюватися з кінця квітня: у хлопців розбиті “Старлінки” і немає змоги відновити зв’язок там, де вони зараз перебувають. Чесно кажучи, я не певна, що вони загалом добре орієнтуються в часі та просторі – про якесь залучення в життя родини зараз мова не йде. Точніше, я намагаюся бути максимально залученою в їхні справи, говорити про проблеми хлопців, але вони про це, скоріш за все, зараз навіть не знають.
Антон після контузії, джерело: сімейний архів
– Як син взагалі переживає цю розлуку (106 днів – це величезний термін для дитини)? Як вони підтримують зв’язок, коли є можливість?
– Чесно, зараз моя головна робота – допомагати сину прожити цей етап. Це схоже на створення певного міфу, де основою є питання, яке дійсно хвилює дитину, а відповіді ти намагаєшся дати на тому рівні, на якому вона готова їх почути. У 9 років дитина вже все розуміє і вміє рахувати час. Це складний баланс: не перекладати власні тривоги на сина і водночас не брехати йому.
Щодо спілкування, то раніше воно було можливим через інтернет, а зараз шукаємо будь-які шляхи. Іноді вдається передати записку разом із забезпеченням, іноді хлопці скидають голосові повідомлення по рації, а ми записуємо відповідь. Наприклад, на день народження сина вдалося передати вітання саме таким чином. Чоловік сказав, що можливість почути нас у цей день розчулила його до сліз.
Через службу тато пропустив уже 5 днів народження сина (разом із роками 2022, 2023, 2024, 2025 та 2026), а також усі перші й останні дзвоники та випускний із дитячого садочка… Пом’якшувати ці моменти, пояснювати їх та створювати ілюзію звичного життя – це теж багато в чому моє завдання.
Джерело: сімейний архів
– Як реагують вчителі, однокласники та друзі? Чи знають вони, чому Ваш син відрощує волосся?
– Нас дуже підтримують у школі, всі хвилюються за Ваніного тата. Насправді багато дорослих та дітей зі шкільного оточення сина так чи інакше стикаються з наслідками війни. У наших вчителів є близькі – ветерани з пораненнями, батьки багатьох друзів сина також служать. Загалом навколо дуже багато підтримки: як від друзів, так і від людей, з якими ми раніше не мали тісного спілкування або навіть не були знайомі.
Син каже, що розповів, чому не хоче стригтися, лише одному другу, батько якого теж військовий. Насправді діти не дуже розпитують один одного про зовнішній вигляд – на щастя, зараз уже немає якихось застарілих жорстких норм щодо цього.
– Що ви, як мама, відчуваєте, коли дивитесь на сина з цим відрослим волоссям? Це більше гордість чи біль від того, через що дитині доводиться проходити?
– Усе, що я відчуваю останні місяці – це суміш гордості за те, як тримається мій чоловік та його побратими, сум через те, що ми не бачимося і що він пропускає такі важливі моменти. Боляче, що хлопці зайшли на позиції ще в мороз, а вийдуть (я щиро сподіваюся) вже влітку. Іноді накочують злість і біль, що всі ми вимушені через це проходити. Але хочемо ми того чи ні – це є частиною нашого життя, тому ми адаптуємося та шукаємо рішення.

– Кажуть, що війна забирає в дітей дитинство, але водночас вона робить їх неймовірно зрілими. Як, на вашу думку, цей досвід чекання і така глибока відданість змінять вашого сина та все ваше покоління дітей, які виростають в очікуванні батьків з фронту?
– Коли тато пішов захищати країну, сину було 4 роки, зараз йому виповнилося 9. У більш-менш свідомому віці він іншого способу життя й не знав. Хоча він пам’ятає себе раніше і той період, коли ми жили всі разом. Перший рік повномасштабного вторгнення син узагалі не бачив тата: ми зі сходу України (міста Павлоград), і коли чоловік пішов воювати, я вивезла маму та сина за кордон.
Перший госпіталь із чоловіком стався через пів року служби – тоді я прилетіла сама, щоб бути поруч. На другий госпіталь, взимку 2023 року, ми вже летіли разом із малим. Після цього прийняли рішення повертатися в Україну й зупинилися в Дніпрі. Це давало змогу іноді бачитися: або він приїздив до нас, або ми до нього.
Прощатися завжди емоційно складно. Я намагаюся “контейнувати” дитячі переживання з цього приводу. Багато говорю з сином про те, що ми як дорослі відповідаємо за свою та його безпеку, що він не має брати на себе ці тривоги. Але водночас наголошую, що його сум – це абсолютно нормально, він може і має право плакати.
Я б дуже не хотіла, щоб наш син дорослішав раніше часу, і ми робимо все можливе, аби він залишався дитиною. Але водночас я розумію, що повністю уникнути впливу війни неможливо. Це так чи інакше формує наш спільний та особистий досвід, і дитячий зокрема.
Джерело: сімейний архів
– Чекати – це теж велика робота. Як ви думаєте, коли тато і син нарешті вийдуть із того барбершопу з новими зачісками, що це означатиме для вашої родини? Про яке майбутнє ви розмовлятимете, коли цей найважчий етап буде позаду?
– Це правда, чекання – напевно, найскладніша частина з усього цього. Але нам не доводиться просто сидіти й чекати, активна діяльність допомагає зайняти час. Був важкий період, коли хлопці на позиціях не мали води, їжі, ліків та медичної допомоги. Потім їхній підрозділ вивели на інший напрямок, а частину хлопців “лишили” та підпорядкували іншому підрозділу. Ми й досі боремося за їхній вивід із позицій та знаємо що зараз знов виникли складнощі з логістикою.
Що буде, коли вони нарешті зустрінуться, підстрижуться і ми матимемо кілька днів разом? Хотілося б написати щось на кшталт красивого фіналу казки, але насправді ні – буде сувора реальність. Далі буде спрямування в нове місце дислокації бригади (на інший напрямок), пошук документів та речей, які поспіхом вивозили під час переїзду підрозділу, і знову служба та чекання. Зараз триває багато обговорень щодо демобілізації, але поки для нас не працюють навіть оголошені терміни перебування на позиціях (2 місяці 1 місяць на ротацію), планувати якесь далеке майбутнє вкрай складно.
Джерело: сімейний архів
Запис Тато 106 днів на позиціях: 9-річний Іван відмовився стригтися, поки не зможе піти з ним у барбершоп спершу з'явиться на Букви.

Джерело: Генштаб ЗСУГенеральний штаб ЗСУ повідомив про ураження низки ключових об’єктів російської інфраструктури впродовж 1–2 червня.Зокрема, Сили оборони ударили по Ільскому нафтопереробному заводу в Краснодарському краї РФ. Підтверджено ураження цілі з подальшою пожежою на території заводу. Масштаби завданих пошкоджень уточнюються.НПЗ “Ільский” є одним із найбільших нафтопереробних підприємств півдня РФ. Потужність переробки становить близько 6,6 млн тонн нафти на рік. Завод виробляє нафтопродукти, що використовуються, зокрема, для забезпечення збройних сил РФ.Також уражено зенітний ракетно-гарматний комплекс “Панцирь-С1” (Видне, ТОТ АР Крим).Крім того, уражено склад БпЛА підрозділу противника (Шахтарське Донецької області), а також пункти управління БпЛА окупантів у районах Устинки (Бєлгородська область, РФ), Лугового Запорізької області та Голої Пристані на Херсонщині.Окрім того, українські воїни били по зосередженнях живої сили противника у районах Широкиного, Берестка та Комара Донецької області, Маліївки на Дніпропетровщині і Локоти (Курська область, РФ).За результатами ракетного удару українськими крилатими ракетами “Нептун” 31 травня 2026 року по Новошахтинському НПЗ в Ростовській області РФ підтверджено ураження двох установок первинної переробки нафти, АВТ-1 та АВТ-2, з подальшою пожежею на території підприємства.Також уточнено інформацію по ЛВДС “Лазарєво” у Кіровській області РФ – було пошкоджено два резервуари РВС-50000 м3 та будівлі магістральних насосних станцій.А в результаті влучань 31 травня 2026 року по території Саратовського НПЗ підтверджено ураження установки первинної переробки нафти АВТ-6.Серед іншого, у ніч на 1 червня уражено корабель окупантів у районі базування (Міжводне, ТОТ АР Крим). За попередньою інформацією – це судно розмагнічування. Результати уточнюються.

У травні кількість ударів по російських нафтопереробних заводах досягла рекордного рівня, що посилило ризики скорочення переробки нафти та дефіциту пального в літній період.

Запис Генштаб підтвердив ураження Ільського НПЗ і низки важливих об’єктів РФ спершу з'явиться на Букви.

Джерело: Fіnаnсіаl ТіmеsГлава найбільшої у світі компанії з утилізації суден “GМS Раrtnеrshір” Аніл Шарма заявив, що значна частина підсанкційних нафтових танкерів перебуває у незадовільному технічному стані. У галузі попереджають про ризик масштабної аварії та розливу нафти.Понад половина нафтових танкерів так званого “тіньового флоту”, який використовується для перевезення підсанкційної нафти, може становити серйозну загрозу для довкілля через свій технічний стан.За словами Шарма, дедалі більше суден продовжують експлуатуватися значно довше від стандартного терміну служби, хоча через зношення та корозію вони вже мали б бути утилізовані.Щонайменше третину таких суден потрібно списати, а можливо й більше. Відверто кажучи, вважаю, що мовиться про понад половину флоту, — зазначив Шарма.Судноброкер Сlаrksоns оцінює, до “тіньового флоту” належать близько 1800 суден, з яких приблизно 1500 є нафтовими або продуктовими танкерами. Багато з них експлуатуються понад 20 років — вік, після якого більшість вантажних суден зазвичай утилізують.Керівник судноплавної компанії СМВ Тесh Александер Саверіс назвав ситуацію “бомбою уповільненої дії”. За його словами, частина таких суден не має належного страхування, обслуговується неналежно і працює з недостатньо підготовленими екіпажами.Нині власники таких танкерів продовжують використовувати їх через високі прибутки від перевезення нафти на тлі зростання цін, спричиненого кризою в регіоні Перської затоки.Шарма також зауважив, що його компанія цього тижня отримала перший дозвіл від Управління з контролю за іноземними активами Міністерства фінансів США (ОFАС) на утилізацію чотирьох підсанкційних суден. Вони входили до групи з понад 50 танкерів, проти яких США запровадили санкції через зв’язки з іранським нафтовим магнатом Мохаммадом Хоссейном Шамхані.За словами керівника “GМS Раrtnеrshір”, процедура узгодження тривала сім місяців. Він сподівається, що цей випадок стане підставою для створення швидшого механізму погодження утилізації таких суден.Водночас додатковим фактором стала ситуація довкола Ормузької протоки. Через її закриття темпи утилізації суден сповільнилися, оскільки частину танкерів використовують як плавучі сховища для нафти.Шарма прогнозує, що після відновлення судноплавства через протоку попит на утилізацію старих танкерів може різко зрости.Раніше Служба зовнішньої розвідки України отримала дані про плани Кремля розширили флот танкерів, котрі транспортують нафту під прапором РФ. Відповідне рішення продиктоване дедалі частішими прецедентами затримань танкерів “тіньового флоту” РФ європейськими країнами та США.

Читайте також: У «тіньовий флот» Росії входить 230 танкерів із США та ЄС

Зауважимо, російський “тіньовий флот” становить загрозу морській, екологічній безпеці та підводній інфраструктурі в Балтійському морі, мовиться у спільній заяві лідерів країн-членів НАТО в регіоні, опублікованій на сайті президента Фінляндії.У заяві зазначено, що діяльність цього флоту збільшує ризики, пов’язані зі скинутими в море хімічними речовинами, і сприяє фінансуванню війни Росії проти України. Лідери також наголосили, що ця практика підриває цілісність критичної підводної інфраструктури.Країни НАТО мають намір вживати заходів для усунення загроз. У документі зазначається, що держави залишають за собою право діяти відповідно до міжнародного права щодо суден, які підозрюються в обході санкцій або створюють небезпеку для інфраструктури, навколишнього середовища та безпеки.Для протидії таким суднам планується посилення нагляду, включаючи перевірку страхових даних, впровадження інструментів відстеження та розширення санкцій. Лідери закликали до тіснішої співпраці між ЄС та НАТО для розв’язання цієї проблеми.У заяві наголошується на важливості спільних дій для захисту підводної інфраструктури, яка має критичне значення для регіону. Також йдеться про координацію та активізацію співпраці для забезпечення безпеки всього Альянсу.

Франція відправила до Балтійського моря своє розвідувальне судно Duрuy dе Lômе для стеження за активністю “тіньового флоту”.Російський “тіньовий флот” становить загрозу морській, екологічній безпеці та підводній інфраструктурі в Балтійському морі.Китай закриває ключові нафтові порти на сході країни для танкерів, що перебувають у санкційних списках США.

Запис FТ: Понад половина «тіньового флоту» становить екологічну загрозу спершу з'явиться на Букви.

Президент України Володимир Зеленський в інтерв’ю для Fасе thе Nаtіоn заявив, що звернувся до Білого дому та Конгресу США із закликом розширити виробництво антибалістичних ракет і надати Україні ліцензію на виробництво ракет Раtrіоt.За словами глави держави, нинішніх обсягів виробництва антибалістичних ракет у США недостатньо з огляду на сучасні безпекові виклики.“60-65 антибалістичних ракет на місяць порівняно з нинішніми викликами – це ніщо. Це не секрет, і Росія про це знає”, – наголосив Зеленський.Він зазначив, що Росія водночас нарощує власне виробництво балістичних ракет, що може спричинити кризу безпеки в різних регіонах світу.Президент повідомив, що просив як попередню, так і нинішню адміністрацію США надати Україні ліцензії на виробництво ракет Раtrіоt.“Ми можемо збільшити виробництво ракет Раtrіоt. Це допоможе нам. Це допоможе Близькому Сходу й будь-якій іншій країні, якій Сполучені Штати вирішать допомогти”, – сказав він.Зеленський додав, що доти, доки не буде створено європейську антибалістичну систему, Україні буде потрібна підтримка Сполучених Штатів.

Міністр оборони США Піт Гегсет прокоментував заклик президента України Володимира Зеленського щодо збільшення постачання ракет до зенітно-ракетних комплексів Раtrіоt.

Запис Зеленський закликав США надати Україні ліцензію на виробництво ракет Раtrіоt спершу з'явиться на Букви.

Джерело: БуквиУ неділю, 31 травня, Київ відзначає День міста. Свято традиційно припадає на кінець травня та щороку об’єднує мешканців і гостей міста.Київ був заснований у 482 році, тому вважається одним із найдавніших міст Європи. Водночас традиція відзначати День Києва є відносно молодою.До 1980-х років окремого свята, присвяченого столиці, не існувало. Уперше масштабні урочистості відбулися у 1982 році, коли місто святкувало своє 1500-річчя. Після цього традиція на деякий час перервалася, а щорічно День Києва почали відзначати лише з 1987 року.Історія заснування столиці тісно пов’язана з легендою про братів Кия, Щека і Хорива та їхню сестру Либідь. За переказами, саме вони заснували місто, а його назва походить від імені старшого брата – Кия. Імена Щека, Хорива та Либіді також залишили слід на карті столиці: ними названі вулиці, історичні місцевості, пагорби та річка Либідь.Київ має чимало архітектурних та історичних особливостей, які роблять його унікальним не лише для України, а й для всієї Європи.Однією з найстаріших вулиць міста вважається Володимирська. Її історія налічує понад тисячу років, а сама вулиця проходить через історичний центр столиці та поєднує низку важливих пам’яток.Ще однією відомою візитівкою Києва є Хрещатик. Центральна вулиця столиці має довжину лише 1,3 кілометра і вважається однією з найкоротших головних вулиць європейських столиць. Водночас її ширина сягає 75 метрів, що робить Хрещатик однією з найширших центральних міських магістралей у Європі.У Києві також розташована станція метро “Арсенальна”, яку вважають найглибшою станцією метрополітену в Європі. Вона знаходиться на глибині близько 105 метрів.Серед найбільш упізнаваних символів столиці – монумент “Батьківщина-Мати”. Висота споруди становить 102 метри, що дозволяє їй входити до числа найвищих пам’ятників світу.Останніми роками Київ став не лише політичним і культурним центром країни, а й символом стійкості України. У перші дні повномасштабного вторгнення російські війська намагалися захопити столицю та встановити контроль над нею.Під час наступу російська армія окупувала частину населених пунктів Київської області, зокрема Ірпінь, Гостомель і Бучу. Проте українські сили оборони зупинили наступ на Київ, а згодом звільнили територію області від окупантів.

27 травня Верховна Рада України ухвалила постанову про запровадження Дня української музики. Постанова передбачає встановлення нового пам’ятного дня – Дня української музики, який відзначатиметься щорічно у третю суботу вересня.

Запис Київ відзначає День міста: що варто знати про столицю України спершу з'явиться на Букви.

Джерело: Роберт “Мадяр” Бровді, СБС ЗСУУ ніч на 30 травня бійці Сил безпілотних систем ЗСУ уразили танкер “тіньового флоту” РФ та дві нафтобази у Таганрозі та Феодосії.Так, оператори 1-го окремого центру СБС атакували нафтовий танкер на території нафтобази “Курганнафтопродукт” у російському Таганрозі. Після цього підрозділ завдав ударів по резервуарах самої нафтобази.Водночас оператори 412-ї окремої бригади Nеmеsіs уразили Морський нафтовий термінал у тимчасово окупованій Феодосії. Термінал є одним із ключових вузлів постачання паливно-мастильних матеріалів морським шляхом до Кримського півострова та тимчасово окупованих територій півдня України. Внаслідок удару на території об’єкта виникла пожежа.Всього у ніч проти 30 травня СБС відпрацювали по 23 військових цілях та обʼєктах в оперативній глибині противника. Раніше повідомлялось, що українські безпілотники знищили “Іскандер” та два літаки Ту-142 на військовому аеродромі у російському Таганрозі.

20-та окрема бригада безпілотних систем К-2 Сил безпілотних систем ЗСУ взяла під вогневий контроль вʼїзди до тимчасово окупованого Дебальцевого.

Запис СБС уразили танкер російського «тіньового флоту» і дві нафтобази спершу з'явиться на Букви.

Інформаційне поле України від початку повномасштабного вторгнення розвивається за логікою замкненого кола, де кожна наступна криза стратегічних комунікацій є прямим наслідком попередньої. Держава пройшла довгий шлях, на якому були новорічні розповіді про шашлики у травні, весняний “гіпноз” 2022 року про “два-три тижні”, гучні обіцянки кави на набережній Ялти після деокупації Харківщини та Херсонщини… І наступні роки різноманітних формулювань одного і того ж гірко-солодкого меседжу: “війна от-от закінчиться”. 
Навіть коли пропіарений на весь світ літній контрнаступ 2023 року загальмував у щільних мінних полях і вперся у позиційний глухий кут, офіційні спікери продовжували транслювати впевненість у швидкому звільненні ключових міст, ігноруючи реальні темпи просування на фронті та мобілізаційні зусилля ворога. Ця схильність підміняти військове планування медійними дедлайнами зрештою сформувала стан інформаційної шизофренії, коли суспільство змушене існувати в калейдоскопі між прогнозами про завершення війни “найближчої осені” та суворою реальністю, з якою ці прогнози співставити майже неможливо.
Для підтримки цієї політики, окрім офіційних речників, було розгорнуто цілу екосистему лояльних блогерів та узгоджених з Банковою “публічних експертів”. Перед ними стояло чітке завдання: пом’якшувати негативні новини з фронту, ретушувати помилки влади, направляти суспільне невдоволення у потрібне річище та масштабувати ілюзію неминучого й швидкого успіху. Замість глибокої аналітики інформаційний простір заповнили заспокійливі мантри, які штучно консервували суспільство в стані “теплої ванни”. Будь-яка спроба критичної журналістики вказати на системні прорахунки чи реальний стан справ миттєво таврувалася як робота на ворога або підрив національної єдності, що фактично паралізувало здорову експертну дискусію всередині країни.
Цей підхід є продовженням глибокої традиції взаємин між Офісом президента та народом, де громадян сприймають як дітей, яких не можна травмувати правдою. Трагічне заперечення повномасштабного вторгнення на початку 2022 року, коли офіційні заклики готуватися до травневих шашликів лунали на тлі конкретних попереджень західних розвідок, призвели до того, що сотні тисяч мешканців прикордонних областей опинилися в пастці швидкої окупації.
Сьогодні цей патерн відтворюється знову. Короткострокова інформаційна анестезія заважає країні свідомо та системно перебудуватися на рейки багаторічного протистояння. Коли, за інформацією критиків, бюджет на 2025 рік формувався з розрахунком, що активні бойові дії фінансуватимуться лише до літа (а потім ми, очевидно, мали святкувати перемогу в Ялті), держава в результаті опинилася перед дірою у пів трильйона гривень і була змушена поспіхом шукати шляхи її заповнення, зокрема з допомогою підвищених податків. Замість планомірного розвитку воєнної економіки країна знову повернулася до звичного режиму гасіння пожеж, оскільки завищені очікування паралізували довгострокове стратегічне планування.
Симптоматичним наслідком цієї комунікаційної сліпоти стала і затяжна, хаотична криза навколо “економічного бронювання”. Оскільки тривала війна на виснаження довго не визнавалася базовим сценарієм на офіційному рівні, держава та бізнес увійшли у жорстке протистояння без спільного горизонту планування. Якби реальні часові та ресурсні межі війни були чесно озвучені ще у 2023 році, правила гри для критично важливих підприємств, ІТ-сектору та оборонного тилу були б зафіксовані в прозорому законодавчому полі, а не перетворилися б на постійний джерело корупційних ризиків та щомісячних кадрових потрясінь, які руйнують залишки воєнної економіки. Навіть зараз майже щотижня з’являються нові заяви про оновлення вимог до статусу критичності підприємств і урізання критеріїв бронювання.
За нинішніх умов набагато простіше підтримувати цензуру, обґрунтовувати існування єдиного телемарафону та обмежувати доступ до альтернативних думок, адже в стані перманентного фінального ривка будь-який тверезий реалізм легко таврувати як сіяння паніки.
Разом із тим, будь-яку малоймовірну загрозу можна використовувати для відволікання уваги від гострих політичних питань (як, до прикладу, для української авдиторії – спекуляція наступом з Білорусі на фоні суду над колишнім очільником ОП Андрієм Єрмаком). 
Але! Якою має бути реакція пересічного громадянина, котрий в межах однієї доби отримує від Володимира Зеленського полярні за змістом меседжі: спочатку – перелік умов для перемоги вже у поточному вересні, а наступного дня – попередження про чергову хвилю тотальної мобілізації в РФ? Для суспільства із зачатками критичного мислення та здоровою пам’яттю такі комунікаційні гойдалки є прямою дорогою до глибокої дезорієнтації.
Та все ж, як видно з соціології, продаж надії залишається головним емоційним паливом для особистого бренду Володимира Зеленського. Людська психіка в умовах хронічного стресу підсвідомо прагне бути обманутою солодким прогнозом, тому суспільство щоразу охоче бере новий інформаційний кредит довіри, забуваючи про невиконання попередніх обіцянок.
У довгостроковій перспективі ця технологія перетворюється на бомбу уповільненої дії, що руйнує здатність держави чинити опір. Регулярне зміщення термінів перемоги призводить до тотального вигорання, апатії та синдрому відкладеного життя, коли люди припиняють ухвалювати довгострокові рішення, що лише консервує демографічну та економічну кризу. Емоційні американські гірки – це аб’юз, а не доросле партнерство.
Ба більше, ілюзія швидкого фіналу нищить мобілізаційні процеси та рекрутинг: у громадян з’являється ментальна пастка перечекати кілька місяців у тилу, доки все вирішиться дипломатичним шляхом, замість того, щоб завчасно готуватися до служби. 
Цивільні ж в межах України, очікуючи “швидкого кінця війни”, відкладають своє повноцінне існування на кращий час. Замість адекватної організації свого життя і його траєкторії, люди живуть без горизонту планування, все ще очікуючи побачити берег, на якому – обіцяний мир. Хтось, не дочекавшись, зривається – тоді діє відповідно до можливостей і ресурсів: тікає з країни, впадає в депресію чи глушить відчай алкоголем або наркотиками.
Небезпека криється ще й у тому, що систематичні прорахунки офіційних речників та дискредитація єдиного інформаційного треку не просто девальвують інститут державних комунікацій – вони руйнують монополію влади на правду, створюючи небезпечний вакуум, який миттєво заповнюється ворожими ІПСО та анонімними джерелами. 
На цьому тлі стрімко капіталізуються еміграційні медіапроєкти та блогери-втікачі, які технічно мімікрують під проукраїнську риторику, проте інструментально діють у синергії з пулом проросійських маніпуляторів чи напряму обслуговують кремлівський наратив. Безумовно, сегмент авдиторії із залишками критичного мислення та сформованою інфогігієною демонструє у відповідь запит на інтелектуальну аналітику, мігруючи до незалежних медіа чи фахових майданчиків рівня Віталія Портникова. Проте кількісну перевагу на інформаційному ринку все одно утримує споживач низькоякісного контенту, і це є закономірним результатом багаторічної деградації ефіру. 
До 2022 року провідні телеканали системно культивували цей інфантильний запит, коли в межах виборчої кампанії 2019 року маргінальні сюжети про чупакабр гармонійно замістилися чорним піаром рівня міфів про “вбитого брата Порошенка”. Нинішня ж інтеграція цих самих медіакілерів та таблоїдних спікерів у державну пропагандистську машину є виключно ситуативною – обслуговування інтересів чинної влади не змінило їхньої професійної суті, а лише тимчасово скоригувало вектор замовлення.
Паралельно з цим в країні почав стрімко поглиблюватися небезпечний психологічний і ціннісний розрив між умовно мирним “тилом” і “фронтом”. Поки медійна картинка великих міст транслює розслабленість, ресторанне життя та запевнення, що фінал уже близько, військові на передовій щодня стикаються з критичним браком людей, безперервними штурмами та виснаженням. 
Донатів – менше, і не лише через безгрошів’я, а й через думки “і без мене справляться, недовго лишилось”, накопиченого відчаю – дедалі більше. На жаль, критичну роль в обох цих аспектах відіграють зокрема й безконтрольні корупційні скандали за участі друзів президента.
Ця невідповідність між окопною реальністю та легковажним тиловим побутом, підживленим офіційним оптимізмом, викликає у ветеранів та чинних бійців відчуття глибокої відчуженості та несправедливості, що робить лиш серйознішими і так неминучі соціальні конфлікти після повернення їх додому.
Влада сама загнала себе у глухий комунікаційний тупик, де головною проблемою є не табу на слово “переговори”, а повна відсутність артикульованих сенсів навколо термінів “перемога” та “зупинка”. Протягом останнього року з боку Володимира Зеленського чи Кирила Буданова все частіше лунають тези про ймовірну заморозку чи дипломатичне врегулювання, проте в публічному полі так і не з’явилося жодного реалістичного розшифрування цих сценаріїв. 
Держава досі не ініціювала дорослу розмову про те, де пролягають межі допустимих компромісів і що є архітектурою виживання, якщо вихід на кордони 1991 року відкладається. Замість цього суспільству пропонують термінологічний вакуум. Як наслідок, будь-яка практична спроба припинення вогню по лінії розмежування – без чітко пояснених суспільству гарантій та критеріїв збереження суверенної державності – ризикує автоматично трактуватися знекровленим соціумом як тотальна поразка, і відбуватиметься це на фоні майже гарантованого роздування “перемогобісся” з боку Кремля. Відсутність чітких дефініцій робить українську колективну психіку абсолютно беззахисною перед реальністю потенційного фіналу, де замість проговореного та осмисленого важкого компромісу країна може отримати глибоке розчарування та внутрішню кризу віри.
Виходом із цієї пастки є перехід на мову прагматичного реалізму, яка передбачає повну відмову від календарних прогнозів на користь аналізу умов і ресурсів. Замість обіцянок швидкого повернення до колишнього життя розмова має будуватися навколо концепції країни-фортеці, де військова підготовка, цивільна оборона та робота на оборонний сектор стають новою і тривалою національною нормою. Це те, що Володимир Зеленський відчайдушно заперечував з 2019 і до 24 лютого 2022 року, і до чого все ж доведеться повертатися. 
Чесність щодо сили ворога та визнання власних помилок у плануванні не демотивують суспільство, а навпаки повертають довіру до державних інституцій, оскільки правила гри стають прозорими для всіх. Якщо адреналін і низова самоорганізація врятували країну від швидкого колапсу на початку вторгнення, то тривалий марафон неможливо виграти на залишках емоційного ресурсу. Для виживання у війні на виснаження потрібні залізна дисципліна тилу, твереза оцінка власних можливостей та комунікація, заснована на повазі до зрілості власного народу.
Запис Інформаційна шизофренія Марафону. Чому культ швидкої перемоги підриває країну спершу з'явиться на Букви.

Джерело: Генштаб ЗСУ, ССО28 травня та в ніч на 29 травня підрозділи Сил оборони України завдали уражень по низці важливих об’єктів російських окупантів. Серед них – Волгоградський нафтопереробний завод.Уразили Волгоградський НПЗ російської компанії “Лукойл” у ніч проти 29 травня. Зафіксовано пожежу на території. Уражено установки первинного перероблення нафти АВТ-1, АВТ-3, АВТ-5 та АВТ-6, а також установки вторинного перероблення нафти. Завод зупинив виробничі процеси. Масштаби завданих пошкоджень уточнюються.Волгоградський НПЗ, розташований за понад 500 кілометрів від лінії бойового зіткнення, є одним із найбільших нафтопереробних підприємств півдня РФ. Потужність заводу становить близько 14 млн тонн нафти на рік. Підприємство виробляє бензин, дизельне пальне, авіагас та інші нафтопродукти, зокрема для забезпечення військової логістики та потреб армії РФ. Переглянути цей допис в Іnstаgrаm Допис, поширений Сили безпілотних систем (@usf_аrmy)Також уражено нафтоперекачувальну станцію “Ярославль-3” (Ярославська обл., РФ). Зафіксовано ураження цілі та пожежу на території станції. Підтверджується горіння двох резервуарів з нафтою 50 000 м3 та 20 000 м3. Масштаби завданих пошкоджень уточнюються.Нафтоперекачувальна станція “Ярославль-3” є вузловою станцією трубопроводу “Сургут-Полоцьк”, по якому нафта з Сибіру та півночі Росії йде до балтійських портів Приморськ, Усть-Луга та до Білорусі. Входить до структури російської державної компанії “Транснефть”.Уражено й ворожий зенітний ракетний комплекс “Тор-М2” у районі Бердянського Запорізької області.Під удар потрапив і командно-спостережний пункт противника у районі н.п. Лиман Перший Харківської області, а також пункти управління БпЛА ворога у районах Тьоткіного (Курська обл., РФ), Комара на Донеччині та Нестерянки Запорізької області.Також уражено склад матеріально-технічних засобів противника (Айдар, Луганської обл.).Окрім того, українські воїни завдали уражень по районах зосередження живої сили противника у районах Новопетрівки та Новогригорівки на Запоріжжі, Родинського Донецької області, Клєвені (Курська обл., РФ), Січневого на Дніпропетровщині та Басівки Сумської області.

Оператори підрозділів безпілотних систем ГУР показали, як продовжують блокувати сухопутний коридор “Крим – Донецьк” і знищувати техніку російських загарбників у глибокому тилу.Генштаб повідомив про ураження низки важливих об’єктів росіян уночі 28 травня.

Запис Сили оборони уразили Волгоградський НПЗ спершу з'явиться на Букви.

Джерело: трансляція засідання Верховної РадиМіністр закордонних справ Андрій Сибіга повідомив, що за кордоном перебуває близько 8 мільйонів українців. Їх повернення урядовець назвав стратегічною метою.“За нашими даними, навіть не шість, а вісім мільйонів українців перебувають вимушено за кордоном. Для нас це справді стає вже безпековим викликом”, – заявив він.Сибіга запевнив, що будуть вжиті необхідні заходи для повернення українців додому. Водночас він зауважив, що не всі країни хочуть, щоб громадяни України повернулись на Батьківщину.“Не всі країни зацікавлені в поверненні українців, враховуючи внесок наших громадян у розбудову економік, враховуючи рівень їхньої кваліфікації, адаптивність в цих країнах. Тому фактично нам ще потрібно буде боротись за своїх людей, аби вони повернулися“, – підкреслив міністр.Серед механізмів повернення очільник МЗС навів приклад Швейцарії – країна має спеціальну програму, в межах якої людям на перший часу виділяють кошти на дорогу та сплату оренди при поверненні на Батьківщину.“Тобто цей процес розпочато. Ми спілкуємося як з європейськими інституціями, так і з конкретними столицями, щодо того як в тому числі матеріально-фінансово підтримати майбутнє або і теперішнє повернення українців додому“, – підсумував глава української дипломатії.

Президент України Володимир Зеленський та канцлер Німеччини Фрідріх Мерц підтримали повернення в Україну чоловіків мобілізаційного віку.

Запис За кордоном перебуває близько 8 млн українців – МЗС спершу з'явиться на Букви.

Джерело: Генеральний штаб Збройних сил УкраїниГенштаб повідомив про ураження низки важливих об’єктів росіян уночі 28 травня.Так, було уражено радіолокаційну станцію виявлення повітряних об’єктів “СТ-68” (Феодосія, ТОТ АР Крим).РЛС “СТ-68” призначена для виявлення, супроводу та передачі координат повітряних цілей у системі протиповітряної оборони противника.Під українською атакою опинились і пункти управління БпЛА ворога у районах Калинового та Новогродівки Донецької області.Крім того, уражено склади матеріально-технічних засобів окупантів у районах Маріуполя, Новоселівки Другої та Бугаса, а також склад боєприпасів у районі Грабового на Донеччині.Водночас 27 травня уражено пункт управління підрозділу ворога у районі Парасковіївки Донецької області. Підтверджено знищення об’єкта – за попередніми даними безповоротні втрати противника склали 18 військовослужбовців.

Сили оборони України завдали серії ударів по військовій та критичній інфраструктурі на території Росії та тимчасово окупованих територій.

Запис Уражено РЛС “СТ-68”, склади боєприпасів і МТЗ та пункти управління РФ – Генштаб спершу з'явиться на Букви.

Джерело: трансляціяШвеція передасть Збройним силам України 16 старіших винищувачів Jаs 39 С/D Grіреn. Також країни домовились про закупівлю нових Grіреn Е.Постачання перших літаків очікується на початку 2027 року.“Ми розраховуємо за наступні 10 місяців отримати перші Grіреn. Ми будемо робити зі свого боку все можливе“, – сказав президент Володимир Зеленський на пресконференції у Швеції.Він підкреслив, що йдеться про літаки з відповідним комплектом озброєнь. Це допоможе в тому числі в захисті від російських керівних авіабомб.Сьогоднішня угода між Швецією та Україною передбачає також закупівлю до 22 нових літаків Grіреn Е до 2030 року.Загалом же Зеленський заявив, що Україна розраховує придбати всі узгоджені 150 винищувачів Grіреn й візьме кошти на це з кредиту ЄС на 90 млрд євро.

Міністр оборони Швеції Пол Йонсон заявив, що Україна має право на вступ до НАТО, оскільки її бойовий досвід і швидкий розвиток військових технологій можуть суттєво посилити Альянс, навіть попри заперечення окремих держав. Про це він сказав на форумі GLОВSЕС у Празі.20 травня, у межах робочого візиту до Швеції міністр закордонних справ Андрій Сибіга провів у місті Крістіанстад переговори зі своєю колегою Марією Мальмер-Стенергард. Сторони обговорили зокрема оборонну співпрацю, санкції проти РФ та євроінтеграцію України.

Запис Швеція передасть Україні 16 винищувачів Grіреn спершу з'явиться на Букви.

Під час GLОВSЕС Dеfеnсе Fоrum 2026 у Празі представники української ініціативи “Сталевий фронт” Ріната Ахметова обговорили з делегаціями НАТО, військовими та представниками європейської оборонної індустрії уроки повномасштабної війни Росії проти України.
Однією з центральних тем дискусії стала здатність держав і промисловості швидко адаптуватися до умов великої війни.
Генеральний директор групи Метінвест Юрій Риженков заявив, що український досвід показав: у сучасному конфлікті критично важливими виявляються не лише технології чи озброєння, а й наявність виробничих кадрів та швидкість ухвалення рішень.
За його словами, європейські країни протягом десятиліть проходили через деіндустріалізацію, втрачаючи частину технічних професій.
“Європейські країни десятиліттями жили в умовах деіндустріалізації: втрачали зварювальників, електриків, інженерів. Але війна показує, що саме ці люди є найціннішими. Без них не було б ні поля бою, ні передової”, – сказав Риженков.

Риженков також наголосив, що сучасна війна виходить далеко за межі суто військової сфери. За його словами, поряд зі Збройними силами важливу роль у здатності країни протистояти агресії відіграють промисловість, бізнес і цивільне виробництво. Він зазначив, що повномасштабна війна змушує державу, приватні компанії та індустрію працювати за зовсім іншими правилами, швидко перебудовуючи процеси та виробництво під потреби оборони. На його думку, саме цей досвід сьогодні становить інтерес для європейських країн, які десятиліттями не стикалися з масштабною війною.
Учасники дискусії зазначали, що в Україні після 2022 року частиною оборонної екосистеми стали не лише військові, а й промисловість, інженери та волонтери. Це, за їхніми словами, дало змогу скоротити час розробки та впровадження нових рішень.

Операційний директор групи “Метінвест” Олександр Мироненко розповів, що після початку повномасштабного вторгнення компанія змінила підходи до управління та скоротила бюрократичні процедури в межах ініціативи “Сталевий фронт” Ріната Ахметова.
За його словами, процеси, які раніше могли тривати роками – від погодження специфікацій до випробувань, – тепер займають тижні завдяки швидшим рішенням і горизонтальній взаємодії.

Він додав, що це дозволило компанії переорієнтувати частину виробництва на виготовлення продукції для потреб фронту – зокрема бронеплит, захисних конструкцій для техніки та підземних укриттів.
Під час форуму також обговорювали питання готовності європейської промисловості до потенційних масштабних безпекових викликів. У цьому контексті український досвід швидкої перебудови виробництва викликав інтерес серед представників оборонного сектору.
Довідка:
GLОВSЕС Dеfеnсе Fоrum – міжнародний безпековий форум, який збирає представників урядів, НАТО, військового командування, оборонної промисловості та експертного середовища для обговорення питань війни, безпеки та оборонної політики.
“Сталевий фронт” Ріната Ахметова – спільна мілітарна ініціатива бізнесів SСМ, створена після початку повномасштабного вторгнення Росії. У її межах українські підприємства (насамперед Метінвест) виробляють і передають армії бронесталь, захисні конструкції, підземні укриття, командні пункти та обладнання для захисту критичної інфраструктури.
Запис Український досвід війни зацікавив Європу: на форумі GLОВSЕС говорили про швидкість рішень та роль промисловості спершу з'явиться на Букви.

Джерело: БуквиВ середу, 27 травня, відзначають День Сил спеціальних операцій Збройних сил України.Сили спецоперацій як окремий рід сил ЗСУ утворився у 2016 році, однак історія ССО тісно пов’язана з війною на сході України 2014 року.Саме 27 травня 2014 року воїни полків спецпризначення (майбутніх Сил спеціальних операцій), разом з побратимами з інших складових Сил оборони, зачистили новий термінал Донецького аеропорту та встановили прапор України. Ця операція стала першою перемогою майбутніх Сил спеціальних операцій. Звідси й походить дата святкування – 27 травня.Зараз до складу ССО ЗСУ входять підрозділи спеціального призначення, підрозділи Руху опору, частини психологічних операцій та підрозділи глибинних ударів Dеер/Міddlе Strіkе ССО, а також підрозділи бойового та тилового забезпечення.“Ми починали в горах Криму, з Донецького аеропорту, Савур-Могили, Іловайська. Ліси Харківщини, Гостомель. І сьогодні ми працюємо на Кубані, на Кавказі. Лєнінград, Москва. Це ті місця, де працюють наші групи, наші оператори. Ми плануємо, готуємо і виконуємо ті операції, про які точно найближчим часом ніхто не скаже. Про це не можна говорити. Але ці операції і ці люди стовідсотково змінюють хід війни“, – підкреслив командувач Сил спеціальних операцій ЗСУ генерал-майор Олександр Трепак.До річниці оператори ССО записали кавер на пісню Володимира Івасюка – “Пісня буде поміж нас”. Переглянути цей допис в Іnstаgrаm Допис, поширений ССО Рекрутинг (@sоfuа.аrmy)Президент Володимир Зеленський назвав ССО однією із найбільш ефективних складових захисту держави.“Сили спеціальних операцій – це одна з найбільш ефективних складових нашого захисту. Точні операції та завжди важливі результати для держави. Воїни щодня доводять силу, витримку й професіоналізм у боротьбі за Україну“, – наголосив Зеленський.Керівник Офісу президента Кирило Буданов наголосив на унікальних завданнях бійців, які вже ввійшли в історію військового мистецтва.“Від запеклих боїв за Донецький аеропорт і Бахмут до зухвалих десантів у Чорному морі, звільнення острова Зміїний та Кінбурнської коси. Скрізь ворог відчував ваш фірмовий почерк – діяти непомітно, жалити нещадно, стояти непохитно“, – заявив керівник ОП.Головнокомандувач ЗСУ генерал Олександр Сирський підкреслив, що внесок ССО у майбутню перемогу – неоціненний.“Ви – еліта українського війська. Підрозділи ССО працюють за межею можливого – першими заходять у тил ворога суходолом, з повітря, по воді та під водою. Там, де інші бачать завдання надлюдської складності, ви дієте рішуче, непомітно та результативно. Ви успадкували войовниче Святославове гасло “Іду на ви!”, ставши однією з наймолодших, але водночас найсучасніших складових Збройних сил України“, – зауважив головнокомандувач.

В суботу, 23 травня, в Україні відзначають День Героїв – неофіційне свято, яке вшановує усіх українських борців за свободу.Щороку 23 травня в Україні відзначають День морської піхоти. Згадаймо, звідки походить ця дата, та як привітали цього року морпіхів.

Запис В Україні відзначають День Сил спеціальних операцій ЗСУ спершу з'явиться на Букви.

Затримання на Київщині
19 березня 2022 року Олександр разом із товаришами повертався до свого села Хочева в Київській області. Дорогою, між селами Оране та Хочева, їх зупинили російські військові.
У хлопців перевірили документи й телефони. Росіяни переглянули дзвінки, SМS-повідомлення, відео з наслідками обстрілів і звернули увагу на непідписані контакти.
«Їм не сподобалося те, що було в телефонах, запідозрили, що ми — ДРГ», – каже Олександр.
Усі п’ятеро були друзями й мешкали в одному селі.
Після повторної перевірки документів їх затримали, посадили до військової машини і вивезли до Білорусі. Цим Олександр поділився із проєктом «Тіні за ґратами».
Через Білорусь до Росії
У Білорусі Олександр провів одну ніч. Уже наступного дня його перевезли до Росії – у СІЗО №2 в місті Новозибків, що в Брянській області.
Там він перебував до 13 травня 2023 року.
Після цього Олександра етапували до Тульської області, де він залишався до самого обміну.
Без звинувачень і суду
Офіційного статусу обвинуваченого Олександр не мав. У документах його вказували як свідка.
Жодних звинувачень йому не пред’явили, а суду не було.
«Усі, хто приїжджав – слідчі, ФСБ, – дивувалися і запитували, як я взагалі сюди потрапив».
Що допомагало триматися
Олександр каже, що вистояти йому допомагали віра і сильне бажання повернутися додому.
У полоні він багато думав про родину. Хотів зібратися з близькими і попросити вибачення за моменти, коли був із ними різким.
«Я мріяв про те, як ми зберемося всі разом і я перепрошу за свої слова».
Бували періоди, коли руки опускалися. Найважче було чекати, адже здавалося, що про тебе забули. Оскільки цивільних повертають значно рідше, ніж військовополонених, невідомість ставала особливо важким випробуванням.
Люди, яких він зустрів у полоні
Разом з Олександром у полоні перебували люди різного віку – від зовсім юних хлопців 18-19 років до літніх чоловіків, яким було 72-75 років.
«Ти розумієш, що ця людина могла б няньчити онуків і правнуків, а тут її б’ють палицями».
Попри все, чоловіки підтримували одне одного і намагалися не втрачати віри.
У полоні Олександр познайомився з Олексієм Ковтуном, якому на момент затримання було лише 19 років.
«Він був ще зовсім юним хлопцем. Але в полоні поводився як справжній чоловік».
За словами Олександра, Олексій підтримував навіть дорослих чоловіків, яким було 40 і 50 років.
«Він просто дуже хороша людина. Я ним пишаюся, і ним пишається вся його родина».
Олександр каже, що дуже цінує цю дружбу.
« Для мене він не просто друг, а вже рідна людина».
День звільнення
10 квітня Олександра забрали з місця утримання. Спочатку він думав, що це чергове етапування.
Лише коли їх привезли до аеропорту в Гомелі, він побачив велику кількість камер і автомобілі швидкої допомоги. Тоді полоненим дозволили зняти пов’язки з очей.
Саме в цей момент Олександр зрозумів, що повертається додому.
Повернення до життя
Фізично, за словами Олександра, він почувається більш-менш нормально. Морально відновлюватися складніше.
Поки Олександр перебував у полоні, помер його батько. Тепер він намагається підтримувати матір, якій також було дуже важко пережити ці роки.
Після звільнення Олександр працює з психологами, але каже, що найкраща реабілітація – це рідний дім.
«Я вже місяць удома, але досі не можу повірити, що це не сон. Що я живу нормальним життям. Це дуже круто».
Плани на майбутнє
Зараз Олександр по-іншому дивиться на життя.
«Тепер я розумію, що життя – коротка штука, і його треба жити».
Він хоче рухатися вперед, пробувати нове і досягти чогось важливого.
На момент затримання Олександру був 21 рік. Перед своїм днем народження 29 березня він вірив, що скоро повернеться додому.
Але замість цього провів у російському полоні понад чотири роки

Запис «Я вдома, але це як сон»: історія Олександра Кучея, який провів 4 роки у полоні росіян спершу з'явиться на Букви.