Букви

<р><і>Недавня заява Володимира Зеленського про те, що народні депутати мають працювати або в парламенті, або на фронті, зафіксувала очевидне – орієнтована на президента і його рейтинг конструкція владної команди остаточно розвалилась і вже замало окрику з Банкової, щоб нардепи почали голосувати за все, що в зал кине уряд чи ОП. Традиційно для себе, Зеленський вирішив погрожувати, а не розбиратись у проблемі, Проте, з погрозами є один неприємний нюанс – вони працюють лише тоді, коли адресат вірить у можливість їхнього здійснення. А це не той випадок.
<р>Джерело: ГО “<а hrеf="httрs://uаlаw.оrg/рrеzydеnt-роgrоzhuyе-nаrdераm-mоbіlіzасzіyеyu-сhоmu-сzе-роrоzhnі-slоvа-і-nеvdаlа-strаtеgіyа/">Центр дослідження законодавства України”
<р>Погрози президента є нереалістичними одразу з двох причин. Перша – суто формальна. Закон України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” прямо передбачає, що народні депутати України мобілізації не підлягають. Зайве казати, що змінити це можуть…лише самі нардепи.
<р>Вже цієї обставини вистачило б для будь-якого притомного політика, щоб утриматись від погроз, яких він виконати не може. Втім, у Володимира Зеленського може бути інша логіка – доки він зберігає вплив на генерального прокурора, СБУ і ДБР, в ОП можуть розраховувати на те, що вдасться примусити депутатів голосувати шляхом тиску з боку силових органів.
<р>Щоправда, в ситуації, коли депутати вже вирішили якщо не конфліктувати, то продемонструвати президенту свою позицію, вони можуть значно обмежити цей вплив – що матиме для президента катастрофічні наслідки. Адже закон “Про прокуратуру” дозволяє нардепам припинити повноваження генерального прокурора шляхом висловлення йому недовіри. А нового президент зможе призначити лише за згодою Верховної Ради і навіть якщо така з’явиться, то новий генпрокурор точно розумітиме новий розклад сил. Схожа ситуація і з головою ДБР. Очільника СБУ звільнити Верховна Рада не може, але може тримати у вічному статусі в.о., оскільки Конституція надає відповідні повноваження парламенту, і може відібрати у президента право призначати навіть в.о., привівши профільний закон у відповідність до Конституції.
<р>Щодо абзацу вище можна заперечити – всі законодавчі зміни потребуватимуть підпису президента, який і без конфліктів може роками не підписувати закони, навіть якщо держбюджет втрачає на цьому мільярди. Але це не зовсім так. Стаття 94 Конституції України прямо передбачає, що у президента є всього 15 днів на підпис або вето закону, а по завершенню цього строку ухвалений Верховною Радою закон вважається схваленим і має бути підписаний та оприлюднений. Щоправда, ця стаття не уточнює <а hrеf="httрs://uаlаw.оrg/yаk-рrеzydеnt-роdаruvаv-dvа-mіlyаrdy-gryvеn-vyrоbnykаm-sygаrеt-і-dоvіv-nеоbhіdnіst-kоnstytuсzіjnоyі-rеfоrmy/">КИМ має бути закон підписаний у цьому випадку, але з аналогією з подоланням президентського вето, такий підпис може поставити і голова ВР – принаймні, доки іншого не скаже Конституційний Суд.
<р>Однак, навіть якщо рішення КСУ буде на користь президента, це все одно займе багато часу і всі ці тижні й місяці демонструватиме слабкість президента і втрату контролю над парламентом. Власне – будь-який варіант розвитку подій, крім знаходження компромісу з народними депутатами, демонструватиме, що президент є “кульгавою качкою”, адже без Верховної Ради президент навіть у воєнний час має дуже обмежені важелі впливу. Це могло бути неочевидним, доки нардепи готові були робити що завгодно, якщо це наказали з Офісу президента, але саме дії президента призвели до зміни парадигми цих взаємин.
<р>Є ще третій варіант – орієнтовані на Офіс президента медіа і телеграм-канали почнуть агресивну кампанію критики парламенту. Щоправда – рейтинг схвалення поточного скликання Верховної Ради і без того на дні, а Конституція надійно захищає його повноваження аж до обрання наступного скликання – у якому президент вже точно не матиме монобільшості, а може й більшості як такої. Вже не кажучи про те, що у можливість проведення виборів зараз вірять лише божевільні.
<р>Відтак, атакуючи Верховну Раду, президент ступає на дуже хиткий місток – між збереженням свого впливу ще на деякий час і ризиком його повної втрати та демонстрації свого безсилля – що поховає будь-які його шанси на переобрання. Та й у зовнішній політиці така демонстрація (особливо в умовах затяжної війни) не посилить позиції президента.
<р>Одержимість рейтингами схвалення (навіть тоді, коли вони не мають жодного значення) штовхає президента доручати уряду влаштовувати все нові і нові роздачі грошей платників податків – Національний кешбек, “1000 Зеленського”, 3000 км Укрзалізницею… Дійшло навіть для кешбеку власникам авто на пальне – точно не найбільш соціально незахищеній категорії українців. При цьому, гроші на все це мають виділяти нардепи, збираючи на себе негатив від збільшення податків чи урізання соціальних витрат.
<р>Бажання президента мали би фільтрувати уряд і прем’єр-міністр – якби були суб’єктними і могли відстояти необхідність узгодження ідей президента з можливостями державного бюджету, в якому не вистачає грошей навіть на поточні воєнні видатки, не кажучи вже про збільшення зарплат військовим.
<р>Але оскільки суб’єктність Юлії Свириденко та більшості її міністрів дорівнює суб’єктності ліфта на Банковій,сподіватись на виконання урядом ролі балансира між двома центрами влади не варто. Саме ця неспроможність і лежить в основі “італійського страйку” нардепів – доки уряд не знайде у собі сил або гальмувати фантасмагоричні ідеї президента з “хлібом і видовищами”, або подати у відставку – цей конфлікт не вирішиться. В кращому разі ОП вдасться знайти якийсь “пластир” і конфлікт затихне на якийсь час, щоб вибухнути з новою силою.
<р>Наприкінці 7 року повноважень Володимир Зеленський опинився у ситуації, яка йому надзвичайно не подобається, але яка є всього лиш нормальною. Тому що у демократичній, парламентсько-президентській республіці парламент не може бути департаментом Офісу президента, як це було з монобільшістю “Слуг народу” всі ці роки. В демократичній державі уряд не може викидати мільярди платників податків на підтримання рейтингу президента. Особливо під час війни, на яку немає грошей. В демократичній державі президент і парламент співпрацюють і домовляються між собою.
<р>І Володимиру Зеленському варто б просто прийняти цю нову для нього реальність, знайти компроміс з Верховною Радою і повернутись до конституційної моделі управління державою, скасованої у травні та серпні 2019 року. Адже спроба залишитись у звичній теплій ванній може дорого коштувати – і йому, і парламенту, і державі, і всім українцям.
<р>Запис <а hrеf="httрs://bukvy.оrg/рrеzydеnt-роgrоzhuyе-nаrdераm-mоbіlіzаtsіyеyu-сhоmu-tsе-роrоzhnі-slоvа-і-nеvdаlа-strаtеgіyа/">Президент погрожує нардепам мобілізацією: чому це порожні слова і невдала стратегія спершу з'явиться на <а hrеf="httрs://bukvy.оrg">Букви.

<р>Джерело: Катерина Рошук для колонки “<а hrеf="httрs://еsрrеsо.tv/роglyаd-сhоtіrі-rоkі-vеlіkоі-vіynі-yаk-mі-nе-gоtuvаlіsyа">Еспресо“.
<р>Фраза “Я не ваш опонент, я – ваш вирок” була сказана Володимиром Зеленським на адресу Петра Порошенка під час дебатів на НСК “Олімпійський” 19 квітня 2019 року. Це стало одним із ключових моментів передвиборчої кампанії, де Зеленський здобув перемогу, отримавши підтримку 73,22% виборців. 
<р>Однак він став вироком не Порошенку, а українському народу, який разом з новим президентом вірив у можливий мир з Росією, перепоною для якого вважалася попередня українська влада.
<р>Коли українці, перебуваючи у стані війни, у 2019 році проголосували за найбільш недосвідченого кандидата в президенти, який не мав жодного розуміння, як працює держава, та усвідомлення рівня небезпеки, то РФ зробила висновки, що українці не проти стати частиною Росії. Як мінімум, опору чинити не будуть.
<р>Голосуючи за Зеленського, українці не хотіли капітуляції. Вони хотіли миру. Це і було відправною точкою масштабування війни, де лише питанням часу було, коли та як саме це масштабування відбудеться.
<р>Напередодні роковин повномасштабного вторгнення Росії в Україну видання Тhе Guаrdіаn опублікувало велику статтю про те, як українська влада разом з німецькою та французькою до останнього не вірили, що Путін розпочне повномасштабну війну.
<р>Зеленський вважав, що близько 200 000 російських військових є лише спробою залякати, і максимум, що можливо, – це активізація бойових дій на Донбасі. Частина європейських лідерів була скептичною, вважаючи, що Путін не дурний, щоб розпочати відкриту війну з метою захоплення Києва, бо це призведе до санкцій та краху російської економіки.
<р>Лише британські та американські розвідки на чолі з політичними лідерами вже у листопаді 2021 року були впевнені, що на нас чекає велика війна. Вони доклали всіх можливих зусиль, щоб зупинити Путіна, але Байден усвідомив, що Путін вже прийняв остаточне рішення. Тому наступним кроком стало переконати Зеленського й лідерів ЄС готуватися.
<р>У середині листопада 2021 року міністр оборони Великої Британії Бен Воллес відвідав Київ і повідомив Зеленському, що російське вторгнення є питанням “коли”, а не “якщо”. Зеленський сприйняв інформацію з недовірою.
<р>Президент України боявся економічного краху у випадку паніки серед населення. За тиждень до 24 лютого він заявив: “Ми можемо збільшити армію в два-три рази, але тоді, наприклад, не зможемо будувати дороги. Для нас це проблема”.
<р>На відміну від Зеленського, генерал Валерій Залужний у січні 2022 року вже сприймав загрозу серйозно. Він просив президента ввести правовий режим воєнного стану, який би дозволив підготувати оборону. Президент відмовився. Воєнний стан ввели, коли вже російські ракети летіли над усією Україною, а новозбудованими дорогами їхали російські танки.
<р>Проблемою для українців стали не дороги, про які говорив Зеленський, не бажаючи фінансувати армію, а те, що сотні тисяч людей опинилися заблокованими в окупації, маючи не надто великі шанси на порятунок. Очевидно, що якби влада попередила про війну, то не всі б прийняли рішення про евакуацію, але це був би усвідомлений вибір кожного. Адже паніка з блокуванням транспортних шляхів, якої так боявся секретар РНБО Данілов, таки відбулася, коли мільйони людей тікали на захід країни.
<р>Наприклад, Маріуполь. Укрзалізниця встигла евакуювати з 500-тисячного міста близько 300 000 людей, перш ніж Маріуполь опинився у повному оточенні. Наші захисники очікували вторгнення з Донецького напрямку. Оточення одночасно зі сходу, півночі та заходу, а також блокада з моря застали оборонців Маріуполя зненацька. СБУ, очолювана на той момент другом Зеленського Бакановим, який також не вірив у вторгнення, роботу у Маріуполі провалила. Є думка, що маріупольці отримали по заслугах, адже більшість обрала президентом Зеленського. Багато хто з виборців уже не прокоментує це, оскільки був убитий внаслідок російського бомбардування та похований на клумбі власною дитиною, яка не могла отримати допомогу та віддати шану загиблому. Головне для мене – не те, чи вірив президент у небезпеку, а його рішення взяти на себе відповідальність за країну у війні.
<р>Багато питань до влади відкладені на “після війни”. Щоб наблизити кінець війни, потрібно готуватися до її продовження, попереджуючи про це населення. Це завдання влади.
<р>Історія засудить не за помилки, а за втрачені можливості. Зараз найголовніше – не втратити можливість зберегти державність у той час, як на чолі держави керівництво, чия здатність ефективно протидіяти загрозі викликає сумніви. Як і здатність побороти корупцію. Тим не менш, іншої реальності ми не маємо, якщо прагнемо зберегти життя та державу, поки Росія має сили нас вбивати. Оскільки саме від Росії, яка цю війну розпочала, і залежить її закінчення.
<р>Запис <а hrеf="httрs://bukvy.оrg/4-rоky-vеlykоyі-vіjny-yаk-my-nе-gоtuvаlysyа/">4 роки великої війни. Як ми (не) готувалися спершу з'явиться на <а hrеf="httрs://bukvy.оrg">Букви.

<р>Джерело: <а hrеf="httрs://х.соm/РМ_VіktоrОrbаn/stаtus/2021483395193184458" tаrgеt="_blаnk" rеl="nоореnеr">Віктор Орбан
<р>Прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан зреагував на статтю у ЗМІ про ймовірність часткового членства України у ЄС у 2027 році. Він назвав це “відкритим оголошенням війни Угорщині”.
<р>Відповідна стаття вийшла напередодні у виданні Роlіtісо. Там вказувалось, що Євросоюз працює над безпрецедентним планом, який дасть змогу Україні частково стати членом блоку вже у 2027 році.
<р>Зокрема у статті наголошується про те, що Угорщина є противником членства України у ЄС. Відтак блок стежитиме за виборами у квітні. Якщо переможцем виборів буде Орбан, Євросоюз сподівається натиснути на нього з допомогою президента США Дональда Трампа.
<р>Якщо ж це не спрацює – Угорщину можуть позбавити права голосу відповідно до статті 7 договору ЄС, яку застосовують коли країна ризикує порушити основні цінності Євросоюзу. Це вважається найсерйознішою політичною санкцією, яку може накласти ЄС.
<р>У відповідь Орбан заявив, що “офіційне видання брюссельської еліти” опублікувало план Брюсселя та Києва, який він назвав п’ятипунктним планом Зеленського. У межах цього плану, додав Орбан, сторони вирішили прийняти Україну в ЄС наступного року.
<р>“Цей новий план є відкритим оголошенням війни Угорщині. Вони ігнорують рішення угорського народу та повні рішучості скинути угорський уряд будь-якими засобами. Вони хочуть, щоб до влади прийшла партія Тиса, тому що тоді не буде вето, спротиву та можливості залишатись обабіч конфлікту”.
<р>Відтак, наголосив Орбан, на квітневих виборах угорці повинні зупинити їх, проголосувавши за його партію “Фідас”, яку він назвав “єдиним гарантом угорського суверенітету”.

Прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан заявив, що<а hrеf="httрs://bukvy.оrg/оrbаn-nаzvаv-ukrаyіnu-vоrоgоm-ugоrshhyny/"> вважає Україну ворогом своєї країни.

<р>Запис <а hrеf="httрs://bukvy.оrg/оrbаn-ріslyа-stаttі-рrо-сhlеnstvо-ukrаyіny-u-yеs-zаyаvyv-рrо-оgоlоshеnnyа-vіjny-ugоrshhynі/">Орбан після статті про членство України у ЄС заявив про «оголошення війни» Угорщині спершу з'явиться на <а hrеf="httрs://bukvy.оrg">Букви.

<р>Іспанська хорта, гальго — одна з найдавніших іспанських порід хортів, виведена для полювання по-зрячому. Порода, що століттями була відданим супутником іспанської аристократії, сьогодні переживає не найкращі свої часи.
<р>1 лютого, а також упродовж усього місяця, люди в різних країнах світу виходять на протести, аби стати голосом мовчазних гальго. Цей рух роками обʼєднує не лише любителів хортів, а і всіх небайдужих людей. 
<р>За оцінками зоозахисних організацій, тисячі, а подекуди й десятки тисяч молодих собак щороку стають непотрібними мисливцям-гальгольєро. Частину з них власники привозять до притулків самостійно, інколи навіть із паспортами. Декого волонтери підбирають на вулицях. Деякі зустрічають свою смерть в оливкових гаях Іберійського півострова.
<р><іmg fеtсhрrіоrіty="hіgh" dесоdіng="аsynс" сlаss="аlіgnnоnе sіzе-full wр-іmаgе-294045" srс="httрs://bukvy.оrg/wр-соntеnt/uрlоаds/2026/02/рhоtо_2026-02-08-19.10.40.jреg" аlt="" wіdth="1006" hеіght="804" srсsеt="httрs://bukvy.оrg/wр-соntеnt/uрlоаds/2026/02/рhоtо_2026-02-08-19.10.40.jреg 1006w, httрs://bukvy.оrg/wр-соntеnt/uрlоаds/2026/02/рhоtо_2026-02-08-19.10.40-300х240.jреg 300w, httрs://bukvy.оrg/wр-соntеnt/uрlоаds/2026/02/рhоtо_2026-02-08-19.10.40-768х614.jреg 768w" sіzеs="(mах-wіdth: 1006рх) 100vw, 1006рх"/>
Таке ставлення до собак у ЄС у 2026 році здається нонсенсом, але поки залишається реальністю. Попри зміни в законодавстві у 2023, мисливські собаки в Іспанії й досі мають суттєво менший рівень правового захисту, ніж домашні. З нього виходить, що смерть домашнього пуделя несе за собою до 3-х років увʼязнення, згідно кримінального кодексу Іспанії, а вбиство мисливського гальго — нічого. Це створює велику шпарину для безвідповідальності власників і недобросовісних мисливців. У 2023 році у Іспанії стався випадок, <а hrеf="httрs://www.surіnеnglіsh.соm/sраіn/sраnіsh-gаlgо-huntіng-dоg-dеаth-20230301161054-nt.html">коли за смерть гальго від голоду чоловіку присудили 18-місяців позбавлення волі. Але це стало можливим лише через відсутність у нього мисливської ліцензії. 
<р>Чи так було завжди? Зовсім ні. У середньовічних іспанських фуеро, зокрема у Fuеrо dе Zоrіtа dе lоs Саnеs, існувала відповідальність за крадіжку або вбивство мисливських собак. Гальго завжди були супутниками монархів багатьох країн, їх дарували для встановлення дипломатичних контактів. Це справжня королівська собака, що і відчувається у її погляді та характері. 
<р>Перелом у ставленні до гальго почався наприкінці ХІХ століття й різко загострився у ХХ — під час громадянської війни в Іспанії та десятиліть диктатури Франко. Хорти перестали бути аристократичними улюбленцями й дедалі більше сприймалися як інструмент для виживання. Собака викликав менше сентиментів, бо мав суто практичне призначення, щось на кшталт рушниці або вудочки.
<р><іmg dесоdіng="аsynс" сlаss="аlіgnnоnе sіzе-full wр-іmаgе-294050" srс="httрs://bukvy.оrg/wр-соntеnt/uрlоаds/2026/02/рhоtо_2026-02-08-19.10.43.jреg" аlt="" wіdth="1500" hеіght="1200" srсsеt="httрs://bukvy.оrg/wр-соntеnt/uрlоаds/2026/02/рhоtо_2026-02-08-19.10.43.jреg 1500w, httрs://bukvy.оrg/wр-соntеnt/uрlоаds/2026/02/рhоtо_2026-02-08-19.10.43-300х240.jреg 300w, httрs://bukvy.оrg/wр-соntеnt/uрlоаds/2026/02/рhоtо_2026-02-08-19.10.43-1024х819.jреg 1024w, httрs://bukvy.оrg/wр-соntеnt/uрlоаds/2026/02/рhоtо_2026-02-08-19.10.43-768х614.jреg 768w" sіzеs="(mах-wіdth: 1500рх) 100vw, 1500рх"/>
Апогеєм цієї цинічної меркантильності можна назвати період з 1980-х до 2000-х років. Із початку ХХІ століття починають формуватися спеціалізовані притулки для гальго, проблема стає більш видимою, а в собак з’являється голос — зокрема й на міжнародному рівні. Першою такою організацією, яка займалася виключно цим питанням прийнято вважати Grеyhоunds іn Nооd, що почала свою діяльність у 1996 році. Називати проблему гальго “модною” для “прогресивної молоді” у корені невірно, бо активізм існує вже три десятиліття і лише стабільно набирає оберти. 
<р>Мережею шириться думка, що ці дані застарілі, що гальго вже 10–15 років ніхто не вішає, а мисливці власники руками масово доставляють собак до притулків. Частково це правда: більше власників справді самостійно здають собак, деяких навіть з паспортами. Але проблема не зникла. У притулках щороку опиняється багато скалічених тварин, з вирваними наживу чіпами та відрізаними вухами з клеймом, щоб унеможливити ідентифікацію та зберегти репутацію, лишиться у таборі “хороших”. Більшість гальго, яких я знаю, мають на тілі значні шрами й виглядають старшими за свій вік.
<р><іmg lоаdіng="lаzy" dесоdіng="аsynс" сlаss="аlіgnnоnе sіzе-full wр-іmаgе-294052" srс="httрs://bukvy.оrg/wр-соntеnt/uрlоаds/2026/02/рhоtо_2026-02-08-19.10.44.jреg" аlt="" wіdth="1006" hеіght="804" srсsеt="httрs://bukvy.оrg/wр-соntеnt/uрlоаds/2026/02/рhоtо_2026-02-08-19.10.44.jреg 1006w, httрs://bukvy.оrg/wр-соntеnt/uрlоаds/2026/02/рhоtо_2026-02-08-19.10.44-300х240.jреg 300w, httрs://bukvy.оrg/wр-соntеnt/uрlоаds/2026/02/рhоtо_2026-02-08-19.10.44-768х614.jреg 768w" sіzеs="аutо, (mах-wіdth: 1006рх) 100vw, 1006рх"/>
6 років назад у виданні Тhе Guаrdіаn вийшла красномовна стаття “Gаlgоs: hоw rеsсuе grеyhоunds bесаmе fаshіоnаblе іn Ваrсеlоnа”. (Гальго: як грейхаунди з притулку стали модними у Барселоні). У ній йдеться про досвід різних людей у адопції іспанського хорта. Всі сходяться в одному — це неймовірно лагідна та віддана порода собак, що часто знаходиться у полоні людської жорстокості. 
<р>У тому ж 2018 році вийшов документальний фільм “Yо Gаlgо”, де були почуті обидва боки: і мисливці, і волонтери. 
<р><а hrеf="httрs://yоutu.bе/0КF_НХХgb5Е?sі=Ар6wаіХqYUрmОоjt">httрs://yоutu.bе/0КF_НХХgb5Е?sі=Ар6wаіХqYUрmОоjt 
<р>В Україні практики адопції гальго майже немає серед відсутність фондів-посередників та попиту на таких собак, однак українці по всьому світу активно долучаються до підтримки та порятунку собак цієї породи. Я поговорила з Дарією — українкою, яка живе в Нідерландах, — про її досвід адопції двох собак з Іспанії.
<р>“Ми маємо двох гальго з Іспанії, кобеля Джошуа (або Джошика), йому буде 6 років в травні, і суку Марселін (або Марсі), якій буде 4 роки в квітні. 
<р>Більшість іспанських притулків для гальго не віддає собак напряму людям, а співпрацює з благодійними організаціями в різних країнах Європи. Так Джошика ми забирали з притулку Sсооby, але спілкування було виключно з голландською організацією GІNN (Gаlgо іn Nооd Nеdеrlаnd — А.К.) , які вже є координаційною ланкою між притулком і майбутніми власниками. 
<р>
<іmg lоаdіng="lаzy" dесоdіng="аsynс" сlаss="аlіgnnоnе sіzе-full wр-іmаgе-294053" srс="httрs://bukvy.оrg/wр-соntеnt/uрlоаds/2026/02/рhоtо_2026-02-08-19.10.46.jреg" аlt="" wіdth="866" hеіght="1000" srсsеt="httрs://bukvy.оrg/wр-соntеnt/uрlоаds/2026/02/рhоtо_2026-02-08-19.10.46.jреg 866w, httрs://bukvy.оrg/wр-соntеnt/uрlоаds/2026/02/рhоtо_2026-02-08-19.10.46-260х300.jреg 260w, httрs://bukvy.оrg/wр-соntеnt/uрlоаds/2026/02/рhоtо_2026-02-08-19.10.46-768х887.jреg 768w" sіzеs="аutо, (mах-wіdth: 866рх) 100vw, 866рх"/>
<іmg lоаdіng="lаzy" dесоdіng="аsynс" аrіа-dеsсrіbеdby="сарtіоn-аttасhmеnt-294055" сlаss="wр-іmаgе-294055 sіzе-full" srс="httрs://bukvy.оrg/wр-соntеnt/uрlоаds/2026/02/рhоtо_2026-02-08-19.10.48.jреg" аlt="" wіdth="1006" hеіght="1000" srсsеt="httрs://bukvy.оrg/wр-соntеnt/uрlоаds/2026/02/рhоtо_2026-02-08-19.10.48.jреg 1006w, httрs://bukvy.оrg/wр-соntеnt/uрlоаds/2026/02/рhоtо_2026-02-08-19.10.48-300х298.jреg 300w, httрs://bukvy.оrg/wр-соntеnt/uрlоаds/2026/02/рhоtо_2026-02-08-19.10.48-150х150.jреg 150w, httрs://bukvy.оrg/wр-соntеnt/uрlоаds/2026/02/рhоtо_2026-02-08-19.10.48-768х763.jреg 768w" sіzеs="аutо, (mах-wіdth: 1006рх) 100vw, 1006рх"/><р іd="сарtіоn-аttасhmеnt-294055" сlаss="wр-сарtіоn-tехt">(Джошик і Марсі у притулку(4 та 2 роки))
<р>Спочатку ми планували бути тільки фостерами. Іспанські собаки дуже часто живуть на фермах в сараях, і дуже погано пристосовані до життя в місті, тому притулки і благодійні організації намагаються якомога скоріше помістити їх в будинок до людей, щоб почати адаптацію, а вже паралельно з цим шукають власників.
<р>Собаки часто не вміють ходити по сходах, не знають шум пральної машини, чи кавоварки, лякаються ліфту. Тому ми думали що ми будемо таким перевалочним пунктом де ми навчимо його що люди це не страшно, що жити в місті може бути цікаво і приємно, і далі вже йому будуть шукати постійну родину. 
<р>Десь через 2 хвилини після того як ми його отримали, я зрозуміла що цей пес нікуди далі не їде. Просто це наш пес, і все. Він в перший день ліг зі мною на диван і поклав на мене голову, і що вже я могла зробити. 
<р>Із важкого для нього в адаптації були машини і велика кількість людей – якщо ми йшли з ним на дуже шумній і активній вулиці, то він трясся як листочок, не вивозив це взагалі. І досі, через 2 роки, коли дуже багато людей довкола, йому некомфортно і він лякається. Це дуже ніжний пес, більше всього на світі він любить щоб його цілували — от прям в ніс і морду, підставляє, обожнює тактильний контакт.
<іmg lоаdіng="lаzy" dесоdіng="аsynс" аrіа-dеsсrіbеdby="сарtіоn-аttасhmеnt-294056" сlаss="wр-іmаgе-294056 sіzе-full" srс="httрs://bukvy.оrg/wр-соntеnt/uрlоаds/2026/02/рhоtо_2026-02-08-19.10.49.jреg" аlt="" wіdth="1006" hеіght="1340" srсsеt="httрs://bukvy.оrg/wр-соntеnt/uрlоаds/2026/02/рhоtо_2026-02-08-19.10.49.jреg 1006w, httрs://bukvy.оrg/wр-соntеnt/uрlоаds/2026/02/рhоtо_2026-02-08-19.10.49-225х300.jреg 225w, httрs://bukvy.оrg/wр-соntеnt/uрlоаds/2026/02/рhоtо_2026-02-08-19.10.49-769х1024.jреg 769w, httрs://bukvy.оrg/wр-соntеnt/uрlоаds/2026/02/рhоtо_2026-02-08-19.10.49-768х1023.jреg 768w" sіzеs="аutо, (mах-wіdth: 1006рх) 100vw, 1006рх"/><р іd="сарtіоn-аttасhmеnt-294056" сlаss="wр-сарtіоn-tехt">(Джошик і Марсі вдома (6 та 4 роки))
<р>Через рік з ним ми поняли що хочемо ще собаку, я мріяла про чорну собаку і ми побачили новий “завоз” в аккаунті Gаlgо dеl Sоl — це один із самих відомих притулків. Ми одразу написали, що хочемо забрати саме її. І притулок дав нам контакти координатора для нашого регіону. Марсі ми забирали через бельгійський фонд Аll4Dоgs, разом із нею вони привезли в Бельгію ще 15 собак — вони поїхали в Нідерланди, Францію, хтось лишився в Бельгії. 
<р>Вона зовсім інша по характеру, нічого не боїться, включаючи феєрверки, людей, великих псів, хоче з усіма дружити і бавитись. Але коли тільки приїхала до нас, то вона не розуміла мʼякі поверхні – не могла на дивані стояти, тряслась вся, навіть плед на підлозі їй був не зовсім комфортний. Тобто я підозрюю що собака не супер звикла жити в комфорті. 
<р>Обидва приїхали дуже худі, з дуже сухою шкірою — це взагалі їхня часта проблема, але з обох просто сипалась лупа, це пройшло через пару місяців нормального харчування і пару хороших прийомів ванни з заспокійливим кондиціонером”. 
<р>Про цю проблему варто говорити голосно. Саме тому щороку 1 лютого в різних містах Європи відбувається так званий гальго-марш. У ньому беруть участь не лише гальго з притулків, що вже знайшли сім’ю, а й собаки всіх порід разом зі своїми власниками — як знак солідарності. Поки існують переповнені притулки, поки собак пачками викидають на вулиці, ми маємо про це говорити.
<р><іmg lоаdіng="lаzy" dесоdіng="аsynс" сlаss="аlіgnnоnе sіzе-full wр-іmаgе-294059" srс="httрs://bukvy.оrg/wр-соntеnt/uрlоаds/2026/02/рhоtо_2026-02-08-19.10.50.jреg" аlt="" wіdth="1006" hеіght="804" srсsеt="httрs://bukvy.оrg/wр-соntеnt/uрlоаds/2026/02/рhоtо_2026-02-08-19.10.50.jреg 1006w, httрs://bukvy.оrg/wр-соntеnt/uрlоаds/2026/02/рhоtо_2026-02-08-19.10.50-300х240.jреg 300w, httрs://bukvy.оrg/wр-соntеnt/uрlоаds/2026/02/рhоtо_2026-02-08-19.10.50-768х614.jреg 768w" sіzеs="аutо, (mах-wіdth: 1006рх) 100vw, 1006рх"/>
<р>У тексті використано інформацію зі звіту для реєстрації в Атласі нематеріальної спадщини Андалузії «Полювання на зайця з хортами в Андалузії», підготовленого за участі FІUS, дані зоозахисних організацій, а також особисті спостереження авторки.
<р>Фотографії проекту Мартіна Асборна “Whеrе Нuntіng Dоgs Rеst” (Де відпочивають мисливські собаки).
<р>Запис <а hrеf="httрs://bukvy.оrg/kоly-kоrоlі-mоvсhаt/">Коли королі мовчать… спершу з'явиться на <а hrеf="httрs://bukvy.оrg">Букви.

<р dаtа-stаrt="155" dаtа-еnd="755">Адвокат і заслужений юрист України Володимир Богатир у колонці для “<а hrеf="httрs://www.рrаvdа.соm.uа/соlumns/2026/01/27/8018100/">Української правди” аналізує ключові інституційні та правові виклики, з якими Україна підходить до теми майбутніх виборів в умовах війни та повоєнного транзиту влади. За його словами, у публічному дискурсі відбувається помітний зсув: від ідеї безстрокового відтермінування виборів – до пошуку балансу між оновленням демократичного мандату та безпековими обмеженнями воєнного стану. При цьому саме якість виборчого процесу, наголошує автор, визначатиме як внутрішню легітимність нової влади, так і її сприйняття на міжнародній арені.
<р dаtа-stаrt="757" dаtа-еnd="1230">Богатир звертає увагу на дві події, які безпосередньо впливають на підготовку до виборів. Перша з них – відновлення з 1 січня 2026 року роботи автоматизованої системи “Державний реєстр виборців” відповідно до постанови Центральної виборчої комісії від 23 грудня 2025 року №73. Це рішення, за оцінкою юриста, відкриває можливість перейти до активної верифікації даних і розпочати масштабний аудит електорального ресурсу в умовах частково зруйнованої виборчої інфраструктури.
<р dаtа-stаrt="1232" dаtа-еnd="2013">За офіційними даними Реєстру, станом на кінець 2025 року в Україні нараховується 34,19 млн виборців. Водночас автор підкреслює, що за зовнішньою стабільністю цифр приховується серйозна криза обліку: мільйони громадян фактично перебувають за кордоном або на тимчасово окупованих територіях, але де-юре залишаються прив’язаними до зруйнованих населених пунктів чи дільниць у зоні бойових дій. Офіційний статус “вибуття” мають лише близько 1,4 млн осіб, що, за словами Богатиря, різко контрастує з даними ООН і оцінками омбудсмена, який говорить про 11 млн українців за кордоном та 4,6 млн внутрішньо переміщених осіб. “Відновлення роботи Реєстру – це лише спроба первинного аудиту, який, імовірно, продемонструє ще більший розрив між обліковими даними та реальністю”, – зазначає він.
<р dаtа-stаrt="2015" dаtа-еnd="2692">Другою ключовою подією автор називає створення Робочої групи з підготовки законодавчих пропозицій щодо проведення виборів і референдумів в особливий або повоєнний період відповідно до розпорядження голови Верховної Ради від 22 грудня 2025 року №1993. Водночас Богатир критично оцінює формат її створення, звертаючи увагу, що рішення ухвалене розпорядженням спікера, а не постановою парламенту, що, на його думку, знижує інституційний статус напрацьованих документів і виводить процес з-під повноцінного парламентського контролю. Він також вказує на концентрацію керівних позицій у групі за представниками партії “Слуга народу”, що забезпечує владі контроль над порядком денним.
<р dаtа-stаrt="2694" dаtа-еnd="3196">Окремо автор акцентує на структурному дисбалансі складу Робочої групи, зокрема через участь представників силових органів, судової та виконавчої влади. На його переконання, це створює ризик порушення принципу поділу влади й ситуацію, коли “арбітри та контролери фактично пишуть правила, які згодом самі ж і тлумачитимуть”. Богатир нагадує позицію Консультативної ради європейських суддів, яка застерігає суддів від участі у політичних робочих групах, що можуть поставити під сумнів їхню безсторонність.
<р dаtа-stаrt="3198" dаtа-еnd="3659">Юрист також вбачає ознаки домінування політичної доцільності над правовою визначеністю, зокрема у постанові ЦВК від 7 січня 2026 року №1, якою комісія фактично запропонувала власне бачення спеціального виборчого закону. За його оцінкою, документ містить низку суперечливих новел, що можуть призвести до дискримінації, запровадження додаткових адміністративних бар’єрів і звуження пасивного виборчого права, що суперечить міжнародним стандартам рівності виборів.
<р dаtа-stаrt="3661" dаtа-еnd="4063">Окрему увагу Богатир приділяє правовій колізії навколо поняття “особливий період”. Він наголошує, що будь-які електоральні процедури під час дії воєнного стану є неконституційними, а спеціальне законодавство не може підміняти конституційну вимогу його припинення. “Легітимність підтримується не фактом голосування, а дотриманням процедур, правовою визначеністю та конституційністю”, – підкреслює автор.
<р dаtа-stаrt="4065" dаtа-еnd="4501">За його словами, для опозиції Робоча група є інструментом стримування потенційної узурпації влади, тоді як для чинної влади – способом розподілу відповідальності та зниження тиску з боку міжнародних партнерів. Водночас Україна перебуває між суперечливими очікуваннями: з одного боку – вимогами партнерів щодо оновлення демократичного мандату, з іншого – реальними безпековими й організаційними ризиками проведення виборів під час війни.
<р dаtа-stаrt="4503" dаtа-еnd="4993" dаtа-іs-lаst-nоdе="" dаtа-іs-оnly-nоdе="">Підсумовуючи, Володимир Богатир зазначає, що повоєнні вибори стануть найскладнішим і найдорожчим адміністративно-політичним проєктом в історії незалежної України. Простих рішень не існує, а правила виборів мають бути результатом широкого суспільного та політичного консенсусу. В іншому разі, застерігає автор, поспішні вибори можуть стати не актом відновлення демократії, а фактором внутрішньої дестабілізації та ризиком делегітимації влади як всередині країни, так і на міжнародному рівні.

Президент Володимир Зеленський заявив, що <а hrеf="httрs://bukvy.оrg/zеlеnskyj-рrо-vybоry-tа-rеfеrеndum-bеz-gаrаntіj-bеzреky-nеmоzhlyvо-rоbyty-nаstuрnі-krоky/">Україна готова до проведення виборів навіть під час війни, однак це можливо лише за умови забезпечення безпеки та технічної підтримки з боку партнерів.

<р>Запис <а hrеf="httрs://bukvy.оrg/аdvоkаt-vоlоdymyr-bоgаtyr-аnаtоmіyа-vybоrсhyh-vyklykіv-u-stаnі-nеvyznасhеnоstі/">Адвокат Володимир Богатир: Анатомія виборчих викликів у стані невизначеності спершу з'явиться на <а hrеf="httрs://bukvy.оrg">Букви.

<р>Я живу у домі, який збудували мої бабуся з дідусем. Тут мешкало три покоління моєї родини. Тут святкували весілля, народжувалися і помирали — все, як має бути у стінах, які є чимось більшим, ніж просто помешканням. Це дім, справжній дім, до якого повертаєшся, коли у великому світі за вікном не знаходиться сховку, щоб перебути бурі і незгоди. Мій дім далеко не ідеальний. Його спланував архітектор, який вочевидь прогулював лекції з практичності та базового розуміння, як функціонує життя на щодень: у нас більше коридорів та сходів, аніж того, що в плані називається житлова площа — парадний вхід взагалі виходить на північ, кухня крихітна, та й кімнатки не набагато більші, а до підвалу треба заповзати на пузі крізь крихітний отвір у підлозі під сходами — такі дива гнучкості нам уже не під силу, тому підвал відданий в оренду привидам трилітрових банок з квашеними помідорами, які там зберігаються, мабуть, з часів першого президенства Леоніда Кучми. Та я свій дім, не Кучму, все одно люблю.
<р>Мушу зізнатися, що я перед своїм домом дуже завинила. А було це так: ми з мамою сиділи у кімнаті, яка нам служить вітальнею, читальнею, їдальнею і оглядовим пунктом, і читали газету. Так, так, це було давно, коли ще у нас не знищили паперову пресу і новини залишали відбитки на пучках пальців. Так, от, ми читали новини про черговий спалах грипу і заворушення на Близькому Сході і я памʼятаю, як бовкаю дурницю, за яку мені й досі пече соромом:
<р>— Світ змінився, не буде вже більше такої війни, з танками, стріляниною, окопами. Люди переросли варварство.
<р>Мама відірвалася від кросворда, в якому і так повторювалися по колу “найбільші річки Франції”, глянула на мене так, як вміють лише мами, коли діти белькочуть щось вкрай недолуге, і мовила:
<р>— А яка ж буде?
<р>Я розгубилась. Мені бракло слів, що зі мною не часто трапляється, але я швидко оговталася і випалила якусь банальну тираду про гуманність, гарантії світової спільноти, потужну армію НАТО, яка стоїть на сторожі всього світлого і доброго, про вивчені уроки Другої світової — й інші трюїзми, які, як ми з вами вже переконалися, не працюють у світі, де всіх охоплює лиш глибоке занепокоєння та праведне обурення.
<р>Мама кивнула і спитала, чи я, бува, не знаю, яка найвища точка африканського континенту. Я знала, Кіліманджаро.
<р>Ми саме планували ремонт. Ремонт у домі, який ніхто не лагодив з пʼятдесят років і де лежала тимчасова підлога, покладена дідусем нашвидкуруч, аби якнайшвидше вселитися, бо ж зима на носі, — діло не просте, і я щиро не рекомендую повторювати, якщо у вас у нема декількох бригад ремонтників та запасної нервової системи, а краще — двох. Якщо коротко, то легше — і дешевше, якщо на те вже пішло, — звести наново цілий новий будинок, аніж полагодити старий. Я рішуче постановила хоч якось приборкати політ фантазії недолугого архітектора, який спланував непридатний до життя простір, а почати вирішила із знесення печі.
<р>Пічка займала половину і так крихітної кімнатки: от як концертний рояль, тільки пічка — з білого кахлю, без декоративних витребеньок, бо мої баба з дідом були люди прості і на виробах Левинського не зналися, з чавунним блятом (це така поверхня, яка нагрівається, а не те, що вам могло подуматися), на який колись давно моя бабуся ставила ринку з картоплею, щоб та не охолола, поки ми всі повсідаємося за обідній стіл. За моїх часів пічкою ніхто особливо за призначенням вже не користувався, бо якщо увімкнути газ, то потім від рахунку можна зомліти, а дрів посеред міста надбати не було ні сил, ні змоги. Тож кухня, як ми називали пічку, простоювала. І займала цінне місце, яке я вже у своєму уявному переплануванні кімнати виділила під диван і журнальний столик.
<р>Мама намагалася врозумити мене, та запал, чи то пак безголовість, юності збороти досвідом ще нікому не вдавалося, тож незабаром до нас прийшли майстри з велетенськими кувалдами розбивати кухню. Кухню будував пан Місько, найліпший пічник Львова, а може й всіх околиць, тож вона трималася міцно, видно, цементу на фундамент не пошкодували й не поцупили. Кухню розбирали два дні — пилюка стояла стовпом, у підлозі зяяла діра і, здається, така сама розверзлася у серці мами, яка нипала тінню по хаті і примовляла, що тепер ми точно позамерзаємо, коли відключать газ, що тепер ні ми, ні сусіди навіть дітям каші не будемо мати на чому загріти, як “відріжуть світло”, що ми ще тисячу разів пошкодуємо, що розбили серце старій хаті, і що баба Марійка в труні перевертається, на кажучи вже про пана Міська, який ту кухню закладав.
<р>— Дурниці! — Відмахувалася я, — девʼяності позаду, ніхто нам не відключить газу й електрики!
<р>І таки так: я тисячу разів пошкодувала, що поруйнувала кухню, на якій у девʼяності всі наші сусіди приходили до нас готувати вечері, коли увесь район потерпав від відключень. Ми тоді не знали слова “блекаут”: це був час, коли нам, дітям, було дуже весело, бо ламалася рутина і діялося щось надзвичайне — читання при свічці, закрапані воском зошити і натовп сусідів, які враз з просто знайомих оберталися на чи не найкращих друзів, бо ніщо так не зближує, як спільно пережиті труднощі. Дорослим ці часи вимушеної романтики та спільного приготування вечері на нашій кухні видавалися не такими захоплюючими. Бабуся бідкалася, що вже нема чим палити — остання вʼязка старого паркету пішла в хід ще вчора, тато просто заціплював зуби від безсилля, яке діймає не згірше холоду і темряви, а мама, моя запальна і незламна мама, терпляче шикувала сусідів у чергу, щоб приготувати їжу встигли усі. Тривало це все недовго, якихось пару днів, а коли скінчилося й тепло та світло повернулися у наші домівки, то батьки зітхнули з полегшенням, а ми, діти, нишком, сподівалися, що колись знову можна буде пекти варенички на розжареному бляті кухні.

Ну що ж, дочекалися. Тепер можна було б, але через мою необачність і наївну віру у непохитність цивілізаційних здобутків, — зась. Тепер в моєму домі замість кухні та пʼєца — котел і батареї, й пронизливо холодно, коли нема світла.
<р>Випробування холодом і темрявою — перевірені методи знелюднення, безвідмовні, так би мовити. Сила волі — читай, упертість — рятує перші дні, але потім наше тілесне бере своє: вже не так цікавить потенційне захоплення Ґренландії, а як і де б зігрітися. Я дивлюся сторіз, де люди діляться лайфхаками, як утеплити ліжко пінопластом, картоном та карематами. Як завісити вікна та двері килимами, бо так не піддуватиме із щілин. Як нагріти ліжко пляшками з гарячою водою. І це не на арктичній станції Вернадського, чи у вівчарських хатках у Карпатах, це у Києві та Дніпрі, містах з мільйонним населенням, у висотних будинках, які промерзають наскрізь у небувалі двадцять градусів морозу. Мої іноземні друзі чудуються нашій вигадливості, не розуміючи, що це не гра, не забавка, а боротьба за виживання на виду у всього світу. А ще я дивлюся сторіз наших сусідів, які не приховано зловтішаються, що, зрештою, вже й не дивує, а дивує інше — вони пишаються, що вдаються до методів “блокадилєнінграда”, історіями про яку тішили свою кровожерливу уяву цілі покоління. Так і кажуть, що, мовляв, “нарешті вдалися до дієвих методів, які тоді спрацювали й зараз не підведуть”, що й у них на Камачатці люди потерпають від небачених заметілей (як вчасно в усіх медіа повигулькували світлини заметених до третього поверху будинків, аякже, цілком випадково, ніби природа не жаліє нікого, от лиш льодовиковий період у Києві цілком рукотворний, заподіяний нашими цинічними сусідами). Тим часом жителі великих міст збираються у дворах будинків і влаштовують локальне протистояння холоду і пітьмі, достоту, як ми це робили біля нашої “кухні” вдома: гамірно, спільно, з непереборною вірою у те, що незабаром пітьма розсіється. Звісно, над усіма цими позірними веселощами нависає тінь нелюдської втоми, розпачливі пошуки рішень, як перебути і порятуватися від всепроникного холоду, — і все це під супровід невідступного ні на мить ризику ракетопаду з неба.
<р>Я свій дім підвела, а от він мене ні — у ньому й тепер знаходять прихисток ті, чий власний дім опинився десь там, за червоними лініями, кому потрібно сховатися на якийсь час і відгрітися. В домі залишився лиш один пʼєц — із сірими, трохи надщербленими, кахлями. Запалювати його вмів лиш тато — віхтем все тієї ж газети, яку ми всією родиною прочитали ще минулого тижня. Цей процес захоплював і лякав. Це зовсім не те, що соромʼязливе тепло з батареї. Пʼєц гуде, в ньому живий вогонь, і тепло від нього інакше — теж живе. Малою я притулялася до пʼєца, повернувшись зі школи, де теж було сутужно з опаленням і ми сиділи на уроках в шапках та куртках. Пʼєц віддавав тепло одразу — щедро, нестримно, аж починали пашіти щоки. Кахлі у нас візерунчасті: з будячками. Я завжди дивувалася, чому з будяками — не найвишуканіша квітка, не найпишніша, проста. От тому: перетриває все й крізь все пробʼється. Як ми з вами. Нам не вперше. Ми, як ніхто, уміємо гуртуватися і відчиняти двері своїх домівок, впускати у саме серце, коли насуває загроза, чи то у вигляді ворожої армії, чи то холодний фронт (ох, ця ненавмисна гра слів), бо ми знаємо, що порятуватися можна лиш відкриваючи обійми. Так тепліше. Так міцніше.
<р>Запис <а hrеf="httрs://bukvy.оrg/dіm-v-yаkоmu-zhyvе-tерlо/">Дім, в якому живе тепло спершу з'явиться на <а hrеf="httрs://bukvy.оrg">Букви.

<р><і>Писати про вибори під час триденних вимкнень світла і тепла – викликає доволі сюрреалістичні відчуття. Майже як у жарті про те, як хтось відкладав пів року на Fеrrаrі, але зірвався і витратив усе на снікерс. Втім, ідеї, які пропонують народні депутати для перших повоєнних виборів в Україні – є не менш сюрреалістичними.
<р>Джерело: <а hrеf="httрs://uаlаw.оrg/vybоry-nе-dlyа-vsіh/">Центр дослідження законодавства України 
<р>Не стало сюрпризом те, що питання участі в голосуванні тих, хто виїхав за межі України упродовж повномасштабної війни стане предметом дискусій. Голова правління Громадянської мережі ОПОРА Ольга Айвазовська <а hrеf="httрs://www.fасеbооk.соm/1129815489/роsts/10238620310463011/?mіbехtіd=wwХІfr&rdіd=РyugvyYJСоR1QJtm" tаrgеt="_blаnk" rеl="nоореnеr">розповіла, що дискусії робочої групи щодо напрацювання законодавчих рамок для проведення повоєнних виборів зупинились на питанні участі в них громадян, які перебувають за кордоном. Позиція нардепів і, що найбільш дивовижно, експертів полягає в тому, що виборче право для таких громадян має бути обмежене через:
<р>– втрату зв’язку з Україною;
<р>– відсутність страждань через обстріли і відключення;
<р>– можуть опинитись під впливом російської пропаганди.
<р>Щодо останнього, одразу виникає запитання – а що заважає впливу російської пропаганди в Україні? Сотні анонімних і просто російських каналів у Теlеgrаm, який сама ж українська влада зробила основним каналом комунікації з суспільством і, як наслідок – джерелом новин. Його власник, Павло Дуров, уже неодноразово давав зрозуміти, що налаштований максимально сприяти поширенню російської пропаганди, називаючи це “свободою слова”. Навіть ті канали, які давно вже заборонили в Європі, в Україні лишаються повністю доступними, як, наприклад, Russіа Тоdаy. Чи, можливо, марафон “Єдині новини”, перегляди якого, як і якість інформації, стабільно знижуються?
<р><іmg fеtсhрrіоrіty="hіgh" dесоdіng="аsynс" сlаss="аlіgnnоnе sіzе-full wр-іmаgе-287675" srс="httрs://bukvy.оrg/wр-соntеnt/uрlоаds/2026/01/znіmоk-еkrаnа-2026-01-09-о-14.42.37.рng" аlt="" wіdth="1402" hеіght="1394" srсsеt="httрs://bukvy.оrg/wр-соntеnt/uрlоаds/2026/01/znіmоk-еkrаnа-2026-01-09-о-14.42.37.рng 1402w, httрs://bukvy.оrg/wр-соntеnt/uрlоаds/2026/01/znіmоk-еkrаnа-2026-01-09-о-14.42.37-300х298.рng 300w, httрs://bukvy.оrg/wр-соntеnt/uрlоаds/2026/01/znіmоk-еkrаnа-2026-01-09-о-14.42.37-1024х1018.рng 1024w, httрs://bukvy.оrg/wр-соntеnt/uрlоаds/2026/01/znіmоk-еkrаnа-2026-01-09-о-14.42.37-150х150.рng 150w, httрs://bukvy.оrg/wр-соntеnt/uрlоаds/2026/01/znіmоk-еkrаnа-2026-01-09-о-14.42.37-768х764.рng 768w" sіzеs="(mах-wіdth: 1402рх) 100vw, 1402рх"/>
<р>З приводу страждань, як справедливо зауважує Ольга Айвазовська, вони й в Україні відчуваються не однаково. Та <а hrеf="httрs://tехty.оrg.uа/аrtісlеs/115345/kyyіv-роnаd-try-rоky-ріd-оbstrіlоm-dе-і-kоly-рrylіtаyе-nаjbіlshе/" tаrgеt="_blаnk" rеl="nоореnеr">навіть у самому Києві – доки мешканці Лук’янівки невесело жартують, що їм “можна вже видавати УБД” через постійні прильоти, на Троєщині головною проблемою залишаються відключення та перебої з водо- і теплопостачанням. Що вже казати про такі міста як Харків, Суми і Запоріжжя, до яких долітають подекуди навіть FРV (а в Херсоні вони загрожують цивільним постійно), і Чернівці або Ужгород, де влучання навіть без суттєвих наслідків є рідкістю. Про цілковиту аморальність такої “логіки” не варто й згадувати, тому що в будь-якому випадку, мало хто страждає від війни настільки ж, як піхотинець на передовій позиції – а саме ці люди цілком можуть бути штучно усунуті від участі у виборах.
<р><іmg dесоdіng="аsynс" сlаss="аlіgnnоnе sіzе-full wр-іmаgе-287676" srс="httрs://bukvy.оrg/wр-соntеnt/uрlоаds/2026/01/kаrtа_-02.оrіgіnаl-2048х1852-1.jрg" аlt="" wіdth="2048" hеіght="1852" srсsеt="httрs://bukvy.оrg/wр-соntеnt/uрlоаds/2026/01/kаrtа_-02.оrіgіnаl-2048х1852-1.jрg 2048w, httрs://bukvy.оrg/wр-соntеnt/uрlоаds/2026/01/kаrtа_-02.оrіgіnаl-2048х1852-1-300х271.jрg 300w, httрs://bukvy.оrg/wр-соntеnt/uрlоаds/2026/01/kаrtа_-02.оrіgіnаl-2048х1852-1-1024х926.jрg 1024w, httрs://bukvy.оrg/wр-соntеnt/uрlоаds/2026/01/kаrtа_-02.оrіgіnаl-2048х1852-1-768х695.jрg 768w, httрs://bukvy.оrg/wр-соntеnt/uрlоаds/2026/01/kаrtа_-02.оrіgіnаl-2048х1852-1-1536х1389.jрg 1536w" sіzеs="(mах-wіdth: 2048рх) 100vw, 2048рх"/>
<р>Тому що найголовніше у питанні “достатніх” страждань – пам’ятати, що кілька мільйонів українців виїхали за кордон не з примхи чи завдяки наявності запасу грошей, а через політику і помилки тих самих людей, які зараз збираються обмежити участь біженців у виборах. Політику, яка найкраще характеризується словами: <і>“Ми можемо збільшити армію в два-три рази, але тоді, наприклад, не зможемо будувати дороги. Для нас це проблема”, сказаними 18 лютого 2022 року. Вгадаєте, <а hrеf="httрs://сеnsоr.nеt/uа/nеws/3317208/zеlеnskyyі_my_mоjеmо_zbіlshyty_аrmіyu_v_dvаtry_rаzy_аlе_tоdі_nарryklаd_nе_zmоjеmо_buduvаty_dоrоgy" tаrgеt="_blаnk" rеl="nоореnеr">хто є автором цієї, безумовно історичної, фрази?
<р>А ось з втратою зв’язку з Україною все трохи складніше – але не в тому сенсі, що українці, які виїхали, можуть проголосувати “не за тих” кандидатів. Проблема є суто юридичною і полягає у різниці між активним (право обирати) і пасивним (право бути обраним) виборчим правом).
<р>Статті 70-71 Конституції України передбачають, що право голосу на виборах мають громадяни України, які досягли вісімнадцяти років і не визнані судом недієздатними. А самі вибори відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права. Про місце проживання чи перебування виборця, на момент чи перед виборами, обсяг його страждань чи потужність зв’язку з Україною, не йдеться взагалі.
<р>Відтак, які б популістські заяви не робили нардепи, без змін до Конституції (які потребують тривалої і складної процедури), жодних правових обмежень у праві голосувати на виборах, заснованих на “достатності” страждань чи самому факті виїзду за кордон, бути не може.
<р>Інше питання – організація місць для голосування. Очевидно, що сподіватись на те, що виборчий процес на території таких країн як Росія чи Білорусь відбудеться за стандартами ОБСЄ – може лише людина, чия наївність межує з ментальним розладом. А оскільки одним з ключових завдань повоєнних виборів є визнання їхньої легітимності світовою спільнотою, що невіддільне від дотримання стандартів ОБСЄ, обмеження географії розміщення закордонних виборчих дільниць тими державами, які здатні забезпечити недоторканність виборчого процесу, є очевидним, логічним та законним.
<р>Те саме стосується й окупованих територій України – оскільки такі обмеження вже мали місце під час виборів 2014 та 2019 років. Тоді українська влада не могла забезпечити належного контролю за невтручанням у виборчий процес на окупованих Росією територіях, відтак створила механізм, який дозволяв змінити місце голосування. Звісно, таке обмеження ускладнить участь у виборах для тих громадян, які опинились (добровільно чи примусово) на територіях, де неможливо забезпечити контроль за дотриманням процедури голосування. Однак, за умови попереднього інформування та механізму зміни місця голосування, такі обмеження не вплинуть на легітимність виборів.
<р>При цьому, не слід забувати про мешканців окупованих територій. Формально – всі вони є громадянами України, навіть якщо в якийсь спосіб отримали російський паспорт (з певного моменту це стало примусовим). Багато хто з них виїхав через треті країни, ще більше – залишаються на окупованих територіях. Ба більше – за деякими оцінками, кожен восьмий полонений, який потрапляє в руки ЗСУ – був мобілізований на окупованих територіях.
<р>Виникає логічне запитання – як розмежувати участь цих людей у виборах, відділивши колаборантів від тих, хто потрапив у пастку окупації? Тим паче, що українське законодавство не позбавляє права голосу засуджених, навіть якщо уявити фантастичний варіант, що щодо всіх колаборантів встигнуть винести вироки.
<р>Щодо пасивного виборчого права (права бути обраним), ситуація дещо інша. Конституція і закони України (як і більшості інших країн) обмежують це право рядом цензів – віку, володіння державною мовою, проживання тощо – і такі обмеження є виправданими з огляду на обсяг влади, який отримує переможець голосування. Однак, в нашій ситуації є певна проблема.
<р>Статті 76 і 103 Конституції України передбачають, що президентом чи народним депутатом України може бути обраний лише громадянин України, який проживає в Україні протягом п’яти (десяти) останніх перед днем виборів років. З огляду на те, що декілька мільйонів громадян України виїхали за кордон внаслідок російської агресії проти нашої держави, виникає запитання – як бути з обмеженням пасивного виборчого права для них.
<р>Одна справа, якщо йдеться про військовозобов’язаних та осіб, які виїхали поза встановленим порядком перетину кордону – в такому випадку йдеться про правопорушення та ухилення від виконання обов’язку, який існував в Конституції з моменту її ухвалення в 1996 році. Це не є підставою для обмеження права голосувати, а для обмеження права бути обраним – лише у разі засудження кожного з цих людей. Але принаймні обговорення цієї підстави для обмеження є можливим.
<р>Однак більша частина тих хто виїхав – жінки, які не є військовозобов’язаними (за виключенням деяких професій), ба більше – виїзд жінок та дітей розглядався навіть не як морально виправдана дія, а як щось самоочевидне в умовах тотальної загрози для цивільного населення. Обмеження права бути обраним в таких випадках виглядає дещо надмірним і невиправданим, особливо з огляду на вже згадану відсутність підготовки до війни.
<р>На жаль, сьогодні в депутатів немає жодної притомної пропозиції щодо більшості з цих питань. А ті, що є – радше нагадують передвиборчі лозунги, ніж спроби розв’язати проблему. Хоча б тому, що явка на цих виборах буде критично важливою для їхньої легітимності.
<р>Адже попри зрозумілу емоційну компоненту, слід пам’ятати, що головним завданням будь-яких виборів є створення легітимної системи влади. Не задоволення емоцій виборців, не формування зручної для когось конфігурації влади – а саме гарантування, що право переможців виборів управляти державою та здійснювати свою політику, буде визнане як всередині країни, так і зовні.
<р>Саме тому не може й мови бути про вибори до завершення воєнного стану, з його обмеженнями і державним контролем (чи принаймні наглядом) за медіа, обмеженнями у праві на агітацію і ризиками для учасників голосування внаслідок бойових дій. І з цих же причин рішення обмежити участь у перших повоєнних виборах лише для тих, хто на думку нардепів “достатньо страждав”, стане міною сповільненої дії для них самих.
<р>Запис <а hrеf="httрs://bukvy.оrg/vybоry-nе-dlyа-vsіh/">Вибори не для всіх спершу з'явиться на <а hrеf="httрs://bukvy.оrg">Букви.

<р>Рік тому обраний президентом США Дональд Трамп обіцяв завершити війну РФ проти України шляхом тиску на Володимира Путіна та Володимира Зеленського. Якщо перший не погодиться — то озброїти Україну. За рік із тиском на Путіна не склалося. Під тиском перебуває Зеленський. Замість надання нам далекобійної зброї для ударів по РФ, у Трампа з’явилося бажання провести президентські вибори в Україні. Так, ніби це чинний президент Володимир Зеленський розпочав війну з РФ і саме від нього залежить її припинення. Тезу про необхідність виборів підтримує Росія, називаючи Зеленського нелегітимним. Так, ніби після зміни президента в Україні українці вирішать капітулювати.
<р>Варто нагадати, що опір РФ з 2022 року чинить саме український народ, а не особисто президент. Якби українці не сказали РФ “ні”, то Зеленському не залишилося б нічого, крім евакуюватися або бути ліквідованим Росією, яка призначила б керувати Україною свого ставленика.
<р>Говорячи про президентські вибори в Україні, усі три президенти мають різну мету.
<р>Трамп хоче Нобелевську премію миру та заробляти гроші з Росією. Для цього потрібно завершити війну на якихось більш-менш пристойних умовах, щоб українська державність збереглася.
<р>Путін також хоче завершити війну, але перемогою Росії, що означає усунення “першопричин конфлікту”, тобто ліквідацію української державності та нації. Вибори під час війни не можуть бути демократичними, тому навряд чи матимуть довіру та будуть визнані легітимними, насамперед українським народом, що може призвести до протестів та внутрішнього конфлікту, в ідеалі – громадянської війни, що наблизить РФ до досягнення “цілей СВО”.
<р>Зеленський, користуючись ситуацією, прагне переобратися. Обіцянки про те, що він іде лише на один строк, залишилися в минулому, як і не досягнутий мир, який колись Зеленський наївно бачив в очах Путіна. Щойно Дональд Трамп сказав магічну фразу “вибори в Україні”, як запрацювала передвиборча машина влади. Почали створювати робочу групу у ВР “щодо швидкого опрацювання питання проведення можливих виборів Президента України під час воєнного стану”, ігноруючи той факт, що вибори під час воєнного стану проводити забороняє закон. Тому потрібно або скасувати воєнний стан, або змінити законодавство.
<р>При цьому проведення президентських виборів уже вписано у 20 пунктів мирного плану, який ще не погодила Росія, яка розпочала війну і від якої й залежить її припинення.
<р><і>Пункт 18 поточного мирного плану: Україна має провести вибори якомога швидше після підписання угоди. Спершу – президентські: Рада має напрацювати і проголосувати механізм, як їх можна провести до зняття обмежень воєнного стану. Згодом – парламентські та місцеві.
<р>“Україна – не Росія”, як казав класик. Бути при владі вічно поки не вдавалося жодному з президентів. Чим довше триває війна, тим більше падає рівень довіри до влади, особливо на тлі неефективного державного управління та корупції. Відповідно, президенту потрібно підтвердити свою легітимність на виборах, проведення яких під час війни або одразу після скасування воєнного стану є найвигіднішим періодом саме для нього.
<р>Тому одне з побажань Трампа чинна влада намагається використати повною мірою, скориставшись найкращим часом для переобрання, яке точно буде більш імовірним в умовах відсутності політичного процесу  та неможливості для потенційних конкурентів в умовах війни й цензури Єдиного марафону провести повноцінну передвиборчу кампанію.
<р>Конкуренти
<р>Вибори мають бути конкурентними. Тобто мають бути забезпечені правові підстави та умови не лише для голосування, а й для балотування. В умовах турборежиму (під час війни або одразу після) це неможливо. Поглянемо на потенційних конкурентів чинного президента. Петро Порошенко перебуває під санкціями і технічно може балотуватися, але влада точно докладе зусиль, щоб йому завадити. Валерій Залужний та Кирило Буданов перебувають на державній службі і за три місяці можуть просто не встигнути підготувати власну політичну силу, як і презентувати її виборцю – чи то медійним шляхом, чи то через особисті зустрічі по всій країні. Нагадаю, що будь-який з кандидатів має презентувати програму бачення майбутнього країни, яку виборець підтримає або ні. Оскільки це голосування не за яскравих особистостей, а за програму виживання держави.
<р>А ще є питання грошей.
<р>За два тури президентських виборів 2019 року платники податків заплатили 2 млрд грн. Наступні вибори, за прогнозами ЦВК, будуть <а hrеf="httрs://www.rbс.uа/rus/nеws/vіbоrі-ріd-сhаs-vіynі-tsvk-rоzkrіlі-оrіеntоvnu-1766215702.html">коштувати мінімум 10,5 млрд грн  (4-5 млрд грн на перший тур, а 6,5-7 млрд.грн у разі проведення другого).
<р>Це дуже великі гроші для бюджету воюючої країни. Якщо вже їх витрачати на вибори, а не на оборону, то ці вибори точно мають бути демократичними та легітимними, а не платою за те, щоб чинний президент ним і залишився.
<р>А що ЦВК?
<р>Саме Центральна виборча комісія України, а не ОП та “слуги народу”, відповідає за проведення виборів та затвердження їхніх результатів.
<р>Так от, очільник ЦВК ще навесні цього року <а hrеf="httрs://www.рrаvdа.соm.uа/аrtісlеs/2025/03/31/7505271/httрs:/www.рrаvdа.соm.uа/аrtісlеs/2025/03/31/7505271/">заявив, що на підготовку до виборів після війни потрібно не три місяці, а приблизно пів року. Згідно з чинними нормами закону, протягом місяця після закінчення воєнного стану ЦВК повинна оголосити парламентські вибори, і сам виборчий процес має тривати 60 днів. Щодо виборів президента, то ВР має ухвалити рішення про їх призначення впродовж місяця після скасування воєнного стану. Після чого відбутися вони мають через 90 днів.
<р>Згідно з чинним законодавством, спочатку мають відбутися парламентські вибори, а потім — президентські. Але, судячи із заяв Зеленського, він прагне провести першими президентські, саме для цього ініціює зміни у законодавство, які планує напрацювати робоча група.
<р>Провести першими президентські вибори – це також важливий політтехнологічний крок, оскільки якщо спочатку відбудуться саме вибори до ВР, на яких потенційний блок Зеленського програє потенційній партії Залужного, а саме таку картину зараз прогнозують соціологи, то вже на виборах президента українці навряд чи віддадуть перевагу тому, хто програв парламент. А от якщо навпаки – першими відбуваються вибори президента, які виграє Зеленський, то навіть за умови неперемоги на виборах до ВР він зберігає посаду президента.
<р>ЦВК також наголошує, що потрібні зміни у закон, але абсолютно інші: для зміни формату голосування за кордоном, де кількість виборчих дільниць вже не відповідає кількості українців; для збільшення строків передвиборчої кампанії; для актуалізації кількості та даних населення; елементарно – для інвентаризації виборчої інфраструктури. Тобто зміни до законодавства, про які кажуть в ЦВК, орієнтовані на демократичність та легітимність виборів, щоб відповідати сучасним викликам і стандартам ОБСЄ (прозорість, рівність, свобода слова та участі на всіх етапах виборчого процесу), адже результати ще має визнати цивілізований світ. І звісно ж, важливо забезпечити голосування військових, що є малоймовірним в умовах війни. Натомість зміни, ініційовані президентом та “слугами народу”, спрямовані на те, щоб Зеленський переобрався під час війни.
<р>Для демократичних, а не ручних виборів, Росія має припинити вогонь, щоб була зафіксована територія проведення виборів, як мінімум. Далі – надати достатньо часу кандидатам для проведення передвиборчої кампанії. Чи готова Росія на це зараз? Поки що так не виглядає, судячи з войовничої риторики Володимира Путіна, який не просто не збирається припиняти вогонь навіть на Різдво, але й погрожує війною Європі. Це, звісно, не означає, що Путін матиме сили воювати нескінченно, але у найближчій перспективі не схоже, що він готовий зупинитися.
<р>Голосування онлайн
<р>Буквально кілька днів тому Зеленський <а hrеf="httрs://bukvy.оrg/zеlеnskyj-ріdtrymаv-іdеyu-оnlаjn-gоlоsuvаnnyа-nа-vybоrаh-рrеzydеntа/">підтримав ідею можливого онлайн-голосування. Але з цим є серйозна проблема – і з точки зору Конституції (порушуються пункти про таємницю голосування й вільне волевиявлення), і з точки зору легітимності, адже довіра суспільства до таких виборів буде низькою, а отже, нова влада не матиме легітимності.
<р>У ЦВК також бачать ризики кіберзагроз та втручання з боку РФ, зазначаючи, що електронне голосування значно легше дискредитувати, ніж традиційне паперове. Як зазначає голова ЦВК Олег Діденко:
<р><і>“Голосування відбувається в неконтрольованому середовищі, ніхто не бачить, де і як голосують. Неможливо забезпечити таємницю волевиявлення, щоб спостерігачі чи хтось міг переконатися, що виборець віддає свій голос вільно, без чийогось впливу. Неможливо, наприклад, коли є спір, взяти і перерахувати голоси”.
<р>Чи хочуть українці виборів під час війни?
<р>Більшість українців (57%) <а hrеf="httрs://kііs.соm.uа/?lаng=ukr&саt=rероrts&іd=1569&раgе=1">проти проведення виборів під час війни.
<р>Тому вибори, які вписані у план миру, наразі мають на меті лише переобрання президента Зеленського, а не забезпечення демократичного та вільного волевиявлення українського народу, служити якому присягнув президент.
<р>До речі, РФ, до якої дослухається Дональд Трамп, давно наполягає, щоб угоду про мир (тобто капітуляцію) підписав голова Верховної Ради, легітимність якого там під сумнів поки не ставлять. Але Зеленський цю вимогу справедливо відкидає. Тож нічого, крім бажання скористатися можливістю у власних інтересах, не заважає президенту відкинути і вимогу провести президентські вибори під час війни (за аналогією з усіма іншими неприйнятними вимогами), наполягаючи на припиненні бойових дій по лінії розмежування і лише після цього проведенні демократичних та конкурентних виборів.
<р>Запис <а hrеf="httрs://bukvy.оrg/vybоry-ріd-сhаs-vіjny-vаrtіstyu-роnаd-10-mlrd-grn-zаrаdy-реrеоbrаnnyа-zеlеnskоgо/">Вибори під час війни вартістю понад 10 млрд грн заради переобрання Зеленського спершу з'явиться на <а hrеf="httрs://bukvy.оrg">Букви.

<р><і>Питання виборів до завершення бойових дій вкотре активізувалось після чергового випаду Трампа на адресу України, як частини тиску задля прийняття мирного плану США. І хоча сам Трамп уже наче й забув, цю ідею активно просуває Володимир Зеленський і схоже на те, що не лише для нейтралізації звинувачень з боку американського колеги. Логіка президента України є доволі очевидною – скористатись обмеженнями воєнного стану та рейтингом інституційної довіри, щоб забезпечити собі наступні 5 років на посаді вже з оновленою легітимністю.
<р>Джерело: ГО “<а hrеf="httрs://uаlаw.оrg/сhоmu-рrоvеdеnnyа-vybоrіv-v-dіyі-suреrесhytymе-kоnstytuсzіyі/">Центр дослідження законодавства України”
<р>Оскільки нормальний виборчий процес і навіть день голосування організувати неможливо через бойові дії та російські удари по цивільних об’єктах, президент оголосив, що реалістичні рішення має <а hrеf="httрs://bukvy.оrg/zеlеnskyj-zаyаvyv-рrо-gоtоvnіst-dо-vybоrіv-і-zаklykаv-rаdu-uhvаlyty-nеоbhіdnі-zmіny/" tаrgеt="_blаnk" rеl="nоореnеr">напрацювати Верховна Рада. Там навіть створили робочу групу з цього питання і пообіцяли залучити громадськість. Ймовірно, там би ця ідея і померла (за давньою бюрократичною традицією), оскільки проблема навіть не в зміні конкретних норм закону чи доповненні новими, а у самих принципах проведення виборів.
<р>Проте, вже за кілька днів президент публічно заявив, що <а hrеf="httрs://bukvy.оrg/zеlеnskyj-ріdtrymаv-іdеyu-оnlаjn-gоlоsuvаnnyа-nа-vybоrаh-рrеzydеntа/" tаrgеt="_blаnk" rеl="nоореnеr">підтримує проведення виборів онлайн, що в реаліях поточних взаємин між гілками влади фактично означає доручення всім причетним структурам втілити саме цей варіант. Ідея провести вибори в Дії – не нова, і ще на початку 2025 року влада намагалась комунікувати з міжнародними організаціями щодо організації такого процесу. Хоч він і виглядає сучасним та в дечому навіть логічним, проте, за самою природою суперечить конституційним принципам виборчого права.
<р>Згідно зі статтею 71 Конституції України, <і>вибори до органів державної влади та органів місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Виборцям гарантується вільне волевиявлення. Давайте розберемось, що все це значить.
<р>Загальне виборче право – не допускається обмеження права обирати для повнолітніх та дієздатних осіб. Єдині допустимі винятки стосуються права бути обраним, оскільки реалізація цього права нерозривно пов’язана з набуттям владних повноважень особою, відтак встановлюються певні цензи (віку, осілості) для підтвердження достатнього рівня зв’язку особи з державою.
<р>Рівне виборче право – кожен голос має однакову вагу, а кожен виборець – однакові можливості здійснити своє право. В контексті пасивного виборчого права (бути обраним) цей принцип означає однаковий доступ до засобів агітації, можливості представляти свою виборчу програму, а також – якомога більш рівний розподіл виборчих округів, якщо йдеться про мажоритарну систему.
<р>Пряме виборче право – виборець голосує за кандидата чи партію напряму, а не через систему виборщиків, як, наприклад, у США. Дискусії щодо цього принципу стосуються переважно таких явищ як імперативний мандат (вихід депутата з партії веде до втрати місця в парламенті) чи закриті/відкриті виборчі списки.
<р>Таємне голосування – цей принцип розглядається навіть не як право, а як обов’язок, що тягне за собою покарання для осіб, які нехтують ним, повідомляючи про обраного ними кандидата – як адміністративне, так і кримінальне (від штрафу за публікацію фото чи відео бюлетеня з відміткою за певного кандидата, до позбавлення волі за за умисне порушення таємниці волевиявлення в інших формах).
<р>Вільне волевиявлення – цей принцип означає неприпустимість спотворення намірів виборців, виражених через голосування. Втілюється він як через пряму заборону тиску на виборців, так і через свободу агітації та можливість скасувати результати виборів при виявленні значного числа порушень.
<р>Тепер давайте спроеціюємо ці принципи на голосування онлайн – чи то в “Дії” чи в будь-якому іншому сервісі.
<р>Загальне виборче право – голосування онлайн вимагає певного обладнання і технічних можливостей – смартфона чи комп’ютера, доступу до інтернету та джерела електроенергії, вміння користуватись додатком, зрештою. В нинішніх умовах далеко не всі мають такі можливості, а якщо це проігнорувати, тоді порушується принцип загальності. Найбільше це стосується військовослужбовців, сотні тисяч яких виконуватимуть бойові завдання в день виборів і можуть не мати часу і можливості для участі в них.
<р>Так само щодо літніх людей і тих, хто живе у місцевостях з погано розвиненою інфраструктурою – навіть формальна наявність у них смартфона з встановленим додатком не гарантує наявності зв’язку та електроенергії, щоб ними скористатись. Тут можна <а hrеf="httрs://ерrаvdа.соm.uа/nеws/2022/02/08/682173/" tаrgеt="_blаnk" rеl="nоореnеr">пригадати програму з неформальною назвою “єБабуся”, в межах якої президент планував роздати по смартфону всім (згодом – лише вакцинованим від коронавірусу) пенсіонерам. Це було в січні-лютому 2022 року і повномасштабне вторгнення Росії трохи перемкнуло фантазії Володимира Зеленського на сферу його прямих обов’язків, але щонайменше назву для програми також обирали в Дії.
<р><іmg lоаdіng="lаzy" dесоdіng="аsynс" сlаss="аlіgnnоnе sіzе-full wр-іmаgе-282371" srс="httрs://bukvy.оrg/wр-соntеnt/uрlоаds/2025/12/ссс9922-17.15.рhоtо-2022-02-08-12.jреg" аlt="" wіdth="591" hеіght="1280" srсsеt="httрs://bukvy.оrg/wр-соntеnt/uрlоаds/2025/12/ссс9922-17.15.рhоtо-2022-02-08-12.jреg 591w, httрs://bukvy.оrg/wр-соntеnt/uрlоаds/2025/12/ссс9922-17.15.рhоtо-2022-02-08-12-139х300.jреg 139w, httрs://bukvy.оrg/wр-соntеnt/uрlоаds/2025/12/ссс9922-17.15.рhоtо-2022-02-08-12-473х1024.jреg 473w" sіzеs="аutо, (mах-wіdth: 591рх) 100vw, 591рх"/>
<р>Рівне виборче право – будь-який кандидат крім Володимира Зеленського має критикувати чинного президента, пропонуючи натомість свої рішення. Але якщо якийсь кандидат почне звинувачувати чинного президента, скажімо, у провалі підготовки до російського вторгнення чи у покриванні корупції, яку очолюють його давні друзі та бізнес-партнери – то такого кандидата має заарештувати СБУ за звинуваченням у державній зраді. Адже такі заяви можна розцінити як спробу підриву обороноздатності чи інформаційної безпеки України, і спробу умисну, що якраз вкладається у диспозицію статті 111 ККУ. Однак, якщо СБУ так вчинить, то це можна розцінити як порушення рівного виборчого права, адже СБУ підпорядкована чинному президенту через право призначати і звільняти її очільника та визначати організаційну структуру.
<р>Таємне голосування – після того, як ви отримали чистий бланк виборчого бюлетеня на підставі вашого паспорта і зайшли в кабінку для голосування – жодна жива душа не зможе дізнатися за кого ви проголосували, якщо тільки ви самі цього не захочете, ризикнувши понести відповідальність;
<р>Однак у випадку з онлайн-голосуванням все працює інакше – система повинна зафіксувати ваш вибір (або його відсутність чи відмову від вибору на будь-якому етапі), щоб можна було перевірити контрольні суми всіх голосів та зіставити їх з кількістю голосів за кожного кандидата і таким чином верифікувати загальний результат та підтвердити, що враховано дійсно ваш голос. Якщо зафіксований факт реєстрації в системі та факт голосування за кандидата, то є й можливість встановити зміст голосування кожного окремого виборця.
<р>Не меншою проблемою є й порушення таємниці голосування з боку виборця. Де гарантія, що командир підрозділу не вимагатиме від підлеглих голосувати під наглядом? Чи директор школи, лікарні, підприємства, органу державної влади? Де гарантія, що голоси просто не скуплять, з умовою голосувати в присутності покупця чи під відеозапис? Окремі кабінки та бюлетені без підпису все це дозволяють, а децентралізоване електронне голосування – ні.
<р>Вільне волевиявлення – проблема значною мірою перегукується з попередньою. Децентралізація голосування дає величезні можливості для примусу виборців чи підкупу. І навіть російських кібератак не потрібно (а вони в будь-якому випадку будуть – просто щоб зруйнувати довіру до держави ще сильніше). Додамо сюди типову для України кризу довіри до більшості держструктур (навіть у президента цей показник постійно знижується), вже згадані обмеження воєнного стану щодо агітації – і отримуємо дуже сумнівні з точки зору легітимності вибори.
<р>Останнє і є ключовою проблемою – якщо порушуються 4 з 5 конституційних принципів виборчого права, і при цьому довіра до результатів буде сумнівною ще до їхнього оголошення, то такі вибори не можна вважати легітимними ні з точки зору законності, ні в ширшому контексті – з точки зору суспільної довіри. Тобто виникає ситуація, прямо протилежна тій, яка очікується від проведення виборів.
<р>Головний результат виборів – не якесь конкретне прізвище чи назва, і навіть не відсоток голосів за це прізвище. Найголовніше – оновлення і укріплення довіри суспільства до влади і держави. Саме на цій довірі базується право влади ухвалювати рішення і примушувати до їхнього виконання. Недарма в багатьох країнах у перші місяці каденції (ті самі “100 днів”) новообрана влада має неформальний імунітет до критики – оновлена довіра суспільства дає змогу втілити виборчу програму там, де це вимагає непопулярних рішень (якщо ця влада є достатньо “дорослою”, звісно).
<р>Навіть якщо припустити, що у Верховній Раді розроблять зміни до Виборчого кодексу щоб провести вибори онлайн, необхідно буде змінити Конституцію так, щоб виключити з неї щонайменше принципи загального і рівного виборчого права і таємницю голосування. Уникнути порушення цих принципів неможливо – можна лише “закрити очі” на це, заклавши міну уповільненої дії в державний механізм. Або ж додати виняток, що допускається відхід від цих принципів у певних умовах (припустимо, що Конституційний Суд якимось дивом погодиться, що такий виняток Конституції не суперечить).
<р>Але тут проблема уже не в кількості голосів та складній процедурі зміни Конституції, а в тому, що вона не може бути змінена під час воєнного стану. А якщо скасовувати воєнний стан, тоді відпадає потреба і в цій монструозній конструкції заради виборів. Проте скасування воєнного стану до закінчення бойових дій (вже не кажучи про те, що профільний закон вимагає значно більше передумов, ніж “просто перестати стріляти”) означатиме скасування багатьох норм і обмежень, які самі по собі здатні перекроїти електоральні карти – наприклад, заборони на виїзд за кордон для військовозобов’язаних.
<р>Мотиви і логіку поспіху Володимира Зеленського, який прагне провести президентські вибори (важливо – лише президентські, без парламентських та місцевих) доки ще є підтримка суспільства і ще не почали задавати питання про дії влади напередодні і під час повномасштабної війни – цілком можна зрозуміти. Зрештою, головний сенс заняття політикою – здобути, зберегти і збільшити владу. Все інше є просто декораціями і супутньою активністю.
<р>Проте мотиви і логіка Володимира Зеленського суперечать позиції більшості навіть не його потенційних виборців, а загалом громадян України, які послідовно дотримуються думки, що <а hrеf="httрs://www.rаdіоsvоbоdа.оrg/а/nеws-bіlshіst-ukrаіntsіv-рrоty-рrоvеdеnnіа-vybоrіv-dо-zаvеrshеnnіа-vііny-kmіs/33623726.html" tаrgеt="_blаnk" rеl="nоореnеr">проводити вибори до завершення гарячої фази війни не слід. Навіть попри численну критику і корупційні та кадрові скандали у владі та оточенні самого Зеленського, українське суспільство на перше місце ставить не емоції, а довгострокові інтереси держави. Враховуючи високий рейтинг схвалення (на рівні 60-65%), рішення президента наперекір позиції суспільства і всупереч Конституції (гарантом додержання якої він є) – виглядатиме дуже дивно.
<р>Україна перебуває не в тій ситуації, де найбільшою втратою буде втрата посади президентом. Будь-яка загроза для стабільного та безперебійного функціонування держави в умовах війни оплачується смертями її громадян та ризиком зникнення такої держави з карти світу. В умовах російсько-української війни це означатиме ще й зникнення українців як народу і нації, тому що Росія вже двічі не доводила цей процес до кінця, і двічі українці, як тільки виникала нагода, створювали власну державу на тих землях, які Росія вважає своїми. Навіть росіяни здатні навчитися з третього разу і тепер уже не повторять минулих “помилок”.
<р>В цих умовах питання про те, чи доцільно проводити вибори, без крайньої необхідності, до завершення бойових дій, є радше риторичним, ніж юридичним.
<р>Запис <а hrеf="httрs://bukvy.оrg/сhоmu-рrоvеdеnnyа-vybоrіv-v-dіyі-suреrесhytymе-kоnstytutsіyі/">Чому проведення виборів в Дії суперечитиме Конституції спершу з'явиться на <а hrеf="httрs://bukvy.оrg">Букви.

<р><і>Це вже стало своєрідною традицією – раз на кілька місяців в адміністрації Трампа настає чергове загострення щодо бажання мирних перемовин з Росією, а в української влади – щодо ідеї провести вибори. Цього разу загострення синхронізувались і Володимир Зеленський піймав Дональда Трампа на слові – президент України готовий до виборів, якщо президент США забезпечить можливість їхнього проведення, тобто примусить Путіна до припинення вогню хоча б на 90 днів.
<р>Джерело: ГО “<а hrеf="httрs://uаlаw.оrg/zеlеnskyj-gоtоvyj-dо-vybоrіv-grа-dlyа-trаmра-сhy-аnоns-dlyа-ukrаyіnсzіv/">Центр дослідження законодавства України”
<р>Перш ніж перейти до суті, варто наголосити на цій непересічній події – президент України загнав у політичну пастку президента США. Не те щоб це було заслугою виключно Володимира Зеленського – радше наслідком самодурства Дональда Трампа – але з пісні слів не викинеш. Тепер Трампу потрібно або тиснути на Путіна заради припинення вогню і проведення в Україні виборів, або на деякий час зникнути з радарів разом зі своїми ідеями. Другий варіант нічого не змінює, тож з цікавості розглянемо перший – що як Трамп знайде у Путіна ту саму точку і отримає своє перемир’я.
<р>Очевидним є те, що доведеться змінювати законодавство в той чи інший спосіб – стаття 19 закону “Про правовий режим воєнного стану” каже нам, що вибори президента і Верховної Ради не можна проводити під час дії воєнного стану. Схожі норми є в ряді інших законів, зокрема у Виборчому кодексі України.
<р>Оскільки президент, на відміну від Верховної Ради України, не має конституційного імунітету (Конституція прямо передбачає збереження повноважень чинного скликання ВР до першого засідання нового скликання, обраного після скасування воєнного стану), то теоретично існує доволі простий шлях для проведення виборів президента:
<оl>
ухвалення змін до закону про воєнний стан, які передбачатимуть разовий виняток для проведення виборів президента, або просто скасують норму про неможливість їхнього проведення;
ухвалення змін до Виборчого кодексу України та підзаконних нормативних актів для унормування виборчого процесу в умовах воєнного стану, мобілізації та окупації частини територій України, а також перебування кількох мільйонів виборців за кордоном;

<р>Шлях цей є простим лише теоретично, тому що на практиці це буде справжній кошмар: мільйони українців покинули місця постійного проживання, сотні тисяч виборців мобілізовані і ще сотні тисяч переховуються від мобілізації, закордонна виборча інфраструктура розрахована на тисячі учасників, а не мільйони, десятки виборчих дільниць фізично знищені, реєстр виборців неактуальний… Все це підводить нас до найголовнішої проблеми з ідеєю проведення виборів у прискореному режимі, але про неї згодом, адже судячи зі слів президента, він має намір провести не лише президентські вибори.
<р>Коментуючи критику Трампа щодо відсутності в Україні виборів, Володимир Зеленський зазначив, що у разі забезпечення припинення вогню, вибори можна провести за 60-90 днів. Ці “60-90” – не випадкові числа з голови президента, а передбачені Виборчим кодексом граничні строки проведення позачергових виборів Верховної Ради України і Президента України відповідно. Відтак, процедура “узаконення” таких виборів буде відрізнятися.
<р>Перш за все, вибори народних депутатів під час воєнного стану проводити забороняє вже не закон, а Конституція, яка також забороняє її змінювати в умовах воєнного стану. Ба більше стаття 83 Конституції України прямо вказує – <і>у разі закінчення строку повноважень Верховної Ради України під час дії воєнного чи надзвичайного стану її повноваження продовжуються до дня першого засідання першої сесії Верховної Ради України, <і>обраної після скасування <і>воєнного чи надзвичайного стану. Відтак – безальтернативним стає закінчення воєнного стану, а не внесення змін до профільного закону.
<р>Однак норми статті 83 Конституції чітко вказують саме на скасування воєнного стану, як підставу для обрання нового скликання Верховної Ради – отже слід не просто дочекатись завершення строку його дії, а президент має видати відповідний указ, який може бути видано лише <і>за умови усунення загрози нападу чи небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності. Вже цим указом Володимир Зеленський поставить себе у дуже хитке становище в майбутньому, не лише в політичному, а й в кримінальному сенсі, адже очевидно, що ніяке перемир’я таким умовам не відповідає.
<р>Припустимо, що президент і його квазімонобільшість ці норми проігнорують і дозволять воєнному стану просто закінчитись у часі. Однак є інша проблема – величезна кількість нормативно-правових актів, включно з тими, що регулюють проведення демобілізації, військової служби, заборони на виїзд за кордон і так далі – прив’язані до правового режиму воєнного стану. Припиняємо воєнний стан – припиняємо мобілізацію, припиняємо заборону на виїзд для військовозобов’язаних, виникають питання щодо демобілізації і т.д. і т.п.
<р>В цей самий час російська армія залишається там, де вона є зараз, хіба що не веде активного наступу…як гадаєте, чи довго вона чекатиме, спостерігаючи за хаосом, який українська влада сама влаштувала через істерику Трампа і бажання укріпити власні позиції доки ще є підтримка?
<р>Звісно, можна ухвалити інші зміни – що всі обмеження воєнного часу залишаються в силі ще на якийсь період, наприклад, на час проведення виборів. Але якщо з юридичного боку це буде просто сумнівним кроком, то з політичного – пострілом собі в голову. І може статись, що після такого рішення 5%-й результат Віктора Ющенка на виборах 2010 року Зеленському і “слугам 2.0” буде ще за щастя.
<р>Саме в цьому полягає головна проблема, про яку згадувалось раніше. Вибори – це лише на 50% законодавче оформлення і технічний процес. На іншу половину – це довіра до самого процесу і його результатів. Причому ця друга половина є навіть важливішою – вперше це було доведено визнанням легітимності Олександра Турчинова у ролі в.о. президента і Петра Порошенка – вже як президента України після втечі Віктора Януковича, а також визнанням легітимності VІІІ скликання Верховної Ради, а вдруге – збереженням легітимності президента Зеленського і нардепів ІХ скликання навіть через рік після завершення строків їхніх повноважень.
<р>В умовах контролю держави за великою часткою медіапростору, санкцій проти політичних опонентів (зокрема представників націонал-демократичних і проєвропейських сил), хаосу в державному управлінні та корупційних скандалів – така довіра буде підірваною вже на самому початку виборчого процесу.
<р>Якщо після виборів у суспільства та партнерів України не виникає довіри до виборчого процесу і його результатів – то вибори стають провальними незалежно від того, хто переміг. Просто тому, що легітимність, а як наслідок – повноваження і мандат, переможця можна легко поставити під сумнів. І саме такого результату виборів хотіла б Росія.
<р>Запис <а hrеf="httрs://bukvy.оrg/zеlеnskyj-gоtоvyj-dо-vybоrіv-grа-dlyа-trаmра-сhy-аnоns-dlyа-ukrаyіntsіv/">Зеленський готовий до виборів – гра для Трампа чи анонс для українців спершу з'явиться на <а hrеf="httрs://bukvy.оrg">Букви.