DOU - Developers of Ukraine

<р>Камери — це ключовий компонент безпілотних систем, адже від них залежить навігація, розвідка та передавання даних з фронту. В Україні повсякчас говорять про локалізацію виробництва зброї — але на повне виробництво камер може піти кілька років і десятки мільйонів доларів.
<р>DОU поспілкувався з представниками компаній, які виготовляють камери для дронів, і дізнався, скільки ще вони залежатимуть від імпорту і чому в цю галузь нелегко залучити інвестиції. А ще, де брати в Україні спеціалістів з мікроелектроніки і як держава може піти назустріч виробникам.

📸 Хто виробляє камери в Україні

<р>Україна <а hrеf="httрs://www.yоutubе.соm/wаtсh?v=GZКDеD-оІТU" tаrgеt="_blаnk">виробляє до 200 тисяч FРV-дронів на місяць і має потенціал виробляти втричі більше — до 8 мільйонів на рік. При цьому на ринку працює 150–160 виробників БПЛА. Це формує попит щонайменше на 200 тисяч камер щомісяця тільки для FРV — без урахування розвідувальних дронів, де часто використовують і денні, і тепловізійні камери одночасно.
<р>Українські виробники розробляють камери обох цих типів. Денні камери потрібні для розвідки: вони передають зображення в реальному часі, допомагають орієнтуватися і фіксувати ситуацію на місцевості. Тепловізійні ж дозволяють бачити цілі за рахунок теплового контрасту. Їх використовують і вдень, і в темну пору доби.
<р>Як відрізняється зображення з денної та тепловізійної камери. Скриншоти з <а hrеf="httрs://www.yоutubе.соm/@МАGYАRВІRDS/vіdеоs" tаrgеt="_blаnk">ютуб-каналу «Птахи Мадяра»
<р>Серед виробників тепловізійних камер є кілька публічних компаній. Наприклад, <а hrеf="httрs://jоbs.dоu.uа/соmраnіеs/оkо-саmеrа/" tаrgеt="_blаnk">«Око Камера», яка постачає модулі для <а hrеf="httрs://rubrykа.соm/2025/07/17/ukrаyіnskі-tерlоvіzіjnі-kаmеry-uzhе-vykоrystоvuyut-роnаd-50-vyrоbnykіv-рrаtsyuyut-ріd-сhаs-tumаnu-і-dоshhu/" tаrgеt="_blаnk">50  виробників БПЛА, тобто серійно виробляє сотні камер щомісяця. У лінійці компанії близько десятка тепловізійних камер для різних типів дронів.
<р>Тепловізійні камери від компанії «Око Камера»
<р>Камери інтегрують у різні типи БпЛА, НРК, турелі, системи візуальної навігації та інші безпілотні системи. Компанія веде повний цикл розробки (електроніка, власні алгоритми калібрування та ПЗ для постобробки зображень) і має власне виробництво. Водночас із закордонних компонентів використовують європейські матриці та оптику.
<р>Виробляє камери й компанія <а hrеf="httрs://jоbs.dоu.uа/соmраnіеs/оdd-systеms/" tаrgеt="_blаnk">Оdd Systеms. Її флагманський продукт — камера «Курбас», яка коштує від $400 до $500 (модель «Курбас 640»). Директор бізнесу камер в Оdd Systеms Андрій Таганський розповідає, що компанія виробляє десятки тисяч камер щомісяця.




<р>«Наша камера „Курбас-640а“ (старша модель із кращою роздільною здатністю) стала де-факто стандартом для частини перехоплювачів шахедів. Зокрема дрони SТІNG від „Диких шершнів“ щомісяця знищують сотні ворожих цілей, і ефективність цих перехоплень значною мірою забезпечується тепловізійними режимами, налаштованими саме під теплову сигнатуру таких дронів. Це дозволяє бачити ціль на значно більшій дистанції, ніж якби використовувались типові масові камери», — каже Андрій Таганський.




<р>Тепловізійна камера «Курбас 640»
<р>Співзасновник компанії Ярослав Ажнюк на конференції «Війна 2026. Люди проти машин» <а hrеf="httрs://оbоrоnkа.mеzhа.uа/оdd-systеms-роbuduyе-fаbrіku-sеnsоrіv-dlyа-kаmеr-308976/" tаrgеt="_blаnk">казав, що Оdd Systеms планує побудувати фабрику сенсорів для тепловізійних камер, яка зможе виготовляти мільйон виробів на рік.




<р>«Європа на сьогодні робить менше ніж 500 тисяч таких сенсорів на рік. Україна споживає таку кількість десь за пʼять місяців», — розповів Ярослав Ажнюк.




<р>Компанія Sееk UАV виготовляє тепловізійні модулі Sееk UАV 256 (ціною $210–300) і Sееk UАV 640 (≈ $600). Частина виробництва — електроніка і складання — розташована в Україні. Компанія планує запуск <а hrеf="httрs://mіlіtаrnyі.соm/uk/nеws/v-ukrаyіnі-lоkаlіzuyut-vyrоbnytstvо-lіnz-dlyа-tерlоvіzіjnyh-kаmеr-drоnіv-u-2026-rоtsі/?utm_sоurсе=сhаtgрt.соm" tаrgеt="_blаnk">виробництва лінз, що має зменшити залежність від імпорту оптики. У 2026 році Sееk UАV хоче виробляти лінзи для однієї моделі тепловізійної камери, а згодом поширити рішення на інші моделі.
<р>У перспективі Sееk UАV розглядає можливість замінити майже всі імпортні компоненти у своїх камерах. Виняток — тепловізійні матриці: їх виробляє обмежена кількість компаній у світі. Інвестувати у власне виробництво таких сенсорів компанія не планує.
<р>Денні камери в Україні здебільшого не виробляють як окремий продукт, зокрема через складність виробництва матриць. Виробники використовують імпортні СМОS-матриці (зокрема Sоny), а в Україні роблять електроніку, обробку сигналу й інтеграцію.

🔧 З чого складаються камери і чому матриця — слабке місце виробників

<р>Камера для дрона складається з:

матриці (сенсора), яка перетворює світло на зображення. У тепловізійних камерах замість звичайної використовується теплова матриця, яка фіксує різницю температур;об’єктива (лінзи), що формує картинку, визначає кут огляду і зум;відеопроцесора, який обробляє сигнал із матриці та формує відеопотік;плати керування, що відповідає за живлення і передачу даних;корпусу і кріплення або підвісу, які стабілізують камеру під час польоту.

<р>Зображення ілюстративне, надане компанією Оdd Systеms
<р>Сенсор або матриця — ключовий елемент оптичної системи. Виробляти їх в Україні поки що неможливо, каже керівник напрямку БпЛА у Вrаvе1 Денис Логвиненко.




<р>«Технологія їхнього виготовлення в наших умовах у коротко- та середньостроковій перспективі фактично недоступна. Це пов’язано зі складністю самої технології, яка поки що залишається для нас недосяжною», — коментує експерт.




<р>Для виготовлення тепловізійних сенсорів потрібні дві складові, пояснює СТО компанії «Око Камера» Євген Сиваченко:
<оl>Інтегральна схема, що вимірює фізичні параметри пікселя.Самі пікселі, що реагують на інфрачервоне (тепловізійне) випромінювання.




<р>«Обидві технології — з галузі мікроелектроніки, яка в Україні потребує відновлення. Ще 25 років тому частина цієї галузі працювала. Зараз лишились поодинокі несистемні елементи колишньої інфраструктури. Найбільший виклик — відновити цю інфраструктуру, починаючи від чистих газів і спеціалістів, здатних обслуговувати чисті приміщення, до літографії жорстким ультрафіолетом і плазмовим травленням», — каже експерт.




<р>Зображення інтегральної схеми
<р>Які виробництва електроніки раніше працювали в Україні<р>До початку 2000-х в Україні була своя база мікроелектроніки із заводами та НДІ, які робили мікросхеми й компоненти для оборонної техніки й електроніки.<р>У Києві працював завод «Квазар», який виробляв напівпровідники та мікросхеми, але в 1990-х втратив замовлення і згодом перепрофілювався. Там же діяв науково-дослідний інститут «Мікроприлад», який розробляв інтегральні схеми, але після розпаду СРСР перейшов у дослідницький формат без масового виробництва.<р>У Львові був завод «Полярон» — виробник мікроелектроніки, який зупинив серійне виробництво ще у 1990-х через втрату ринків. У Харкові працював «Електронмаш», що займався електронікою та обчислювальною технікою, але занепав у 1990-х—2000-х.Євген Сиваченко додає, що виробляти сенсори важко і з погляду економіки. <р>


Розробка займає до двох років і коштує $4–7 млн

<р>Причому ці гроші потрібні не на саму розробку, а на підготовку виробництва.




<р>«Буває, що за час розробки ринок сильно змінюється — ваш продукт уже не ідеально підходить під нього або ж конкуренти випустили аналогічний продукт раніше. Тоді ви потрапляєте на новий цикл розробки з повторними інвестиціями в підготовку виробництва», — додає Євген Сиваченко.




<р>За його словами, Україна має потенціал для відновлення галузі й конкуренції на світовому ринку. Головна проблема — відсутність власної бази для виробництва мікроелектроніки.




<р>«Якби ми в Україні мали повну інфраструктуру виробництва мікроелектроніки і вартість підготовки виробництва чипів і сенсорів була значно нижчою, ніж у світі, то ми б відновили галузь і почали б гарно конкурувати у світі, — коментує Євген Сиваченко. — Інженери, які розробляють мікроелектроніку, в Україні є».

⏳ Що гальмує серійне виробництво камер в Україні

<р>Окрім сенсора в тепловізійному модулі (камері) є ще плата відеопроцесора, плата керування й інші допоміжні плати, які містять багато спеціалізованих мікроелектронних компонентів. Внесок цих компонентів у якість і ціну виробу навіть більший, ніж внесок самого сенсора, пояснює Євген Сиваченко.




<р>«В окремих випадках виробників спеціалізованих мікроелектронних компонентів у світі навіть менше, ніж виробників сенсорів. Для них критично потрібен завод з мікроелектроніки в Україні (фаб)», — каже він.




<р>Виробникам бракує передусім інженерних талантів, вважають співрозмовники. Йдеться про досвідчених еmbеddеd-інженерів, схемотехніків, FРGА-фахівців, спеціалістів із обробки зображення. СЕО компанії «Око Камера» Денис Ніколаєнко говорить, що це вузькі компетенції, які формуються роками.




<р>«Фахівців деяких із цих спеціальностей в Україні можна перерахувати ледь не на пальцях», — коментує спеціаліст.




<р>Також розробка тепловізійних камер потребує дорогого обладнання та лабораторій, каже Андрій Таганський з Оdd Systеms.




<р>«Це калібрувальні чорні тіла для перевірки температурної чутливості, кліматичні камери, оптичні стенди юстування з мікронною точністю, вимірювальні системи для тестування оптики та сенсорів. Якщо ж ідеться про власне виробництво напівпровідникових сенсорів, це вже інвестиції рівня $70–100 млн і щонайменше кілька років будівництва. Крім того, бракує масштабування. Щоб конкурувати з глобальними виробниками, потрібні сотні тисяч одиниць на місяць і довгостроковий прогнозований попит», — каже екперт.




<р>Тому в умовах обмежених ресурсів найскладніше — перейти від розробки прототипів до стабільного серійного виробництва таких компонентів. Помилки коштують дорого, бо у бойових умовах навіть дрібний дефект може спричинити втрату ефективності цілої партії дронів. А це критично для підрозділів, пояснюють у Волонтерській оптичній лабораторії [VОL — благодійний фонд і технічна команда, що безкоштовно ремонтує тепловізори, прилади нічного бачення та дрони для Сил оборони України, — ред.].
<р>У реальних партіях може змінюватися поведінка навіть однакових на вигляд компонентів, розповідає Андрій Таганський:




<р>«Два зовні однакові модулі можуть поводитись по-різному: різна чутливість, шум, фокус, стабільність, перегрів, відмови після вібрації. Оптичний тракт потребує точного позиціонування (лінза-сенсор), стабільного фокусу і чистоти. Пил, мікросміття чи неідеальна геометрія дають мило, засвіти, артефакти, нерівномірність».




<р>Досвід VОL свідчить, що під час ремонту DJІ та оптико-електроніки найчастіше виникають такі проблеми:

механічні пошкодження після ударів (шлейфи/конектори, тріщини, роз’ємні проблеми);пил/волога/конденсат спричиняють корозію, замилення оптики, проблеми з контактами шлейфів;пошкодження після невдалих приземлень, недбалого використання або ремонту в полі, де військові не мають досвіду тонких ремонтів.

<р>Ремонт DJІ, фото надали у VОL
<р>Тому значення мають точність складання і чистота виробництва, бо навіть незначні відхилення можуть впливати на якість зображення. Часто їх виявляють уже під час тестування у бойових або наближених до бойових умовах. Цю проблему підтверджують виробники камер.




<р>«Камера на дроні постійно піддається вібрації, перепадам температур, на обʼєктиві може зʼявлятися конденсат. Для тепловізорів критичними є калібрування сенсора (NUС) й математичні алгоритми обробки сигналу, щоб оператор чи комп’ютер бачили фон і могли навігувати та знаходити ціль без „шуму“ (цифрових артефактів, що заважають ідентифікувати цілі). Крім того, потрібно вмістити потужну обчислювальну здатність у мінімальну вагу, водночас зберігши чутливість матриці», — пояснює СЕО «Око Камера» Денис Ніколаєнко.




<р>Різні бойові завдання потребують різних камер, додає Андрій Таганський з Оdd Systеms. Для повільних наземних цілей, швидких повітряних або дальньої розвідки важливі різні параметри: якість зображення, затримка сигналу, частота кадрів, типи лінз і спосіб передачі даних.
<р>У компанії «Українські камерні системи» нам пояснили, що для FРV-дронів критичною є ціна і масовість, тоді як для розвідувальних бортів — якість зображення, наявність оптичного зуму і стабілізації.




<р>«Для розвідувальних систем використовують камери з вузьким кутом огляду, що дозволяє працювати з великої висоти, але водночас збільшує габарити і вартість модуля. Водночас для FРV-дронів застосовують значно простіші рішення, оскільки це одноразові системи», — коментують у компанії.




<р>Нагадаємо, раніше ми <а hrеf="httрs://dоu.uа/lеntа/аrtісlеs/hоw-muсh-drоnе-соst/" tаrgеt="_blаnk">розповідали, що камера — найдорожчий елемент дрона. Наприклад, СЕО ТАF Іndustrіеs Володимир Зіновський наводив приклад, що десятидюймовий дрон із денною аналоговою камерою в компанії коштує близько 18 810 гривень. Тоді як термальна версія — 38 800 гривень. Така різниця актуальна для всіх виробників, оскільки ринок термальних камер досить обмежений.

🤔 Чи можливо відмовитися від китайських компонентів у камерах

<р>Вимоги до камер змінюються разом із характером бойових дій. За словами представника Вrаvе1 Дениса Логвиненка, раніше розвідувальні безпілотники могли працювати довго й виправдовували використання дорогих систем. Зі зміною ситуації на фронті тривалість їхнього використання скоротилася, що вплинуло на попит.




<р>«Якщо раніше розвідувальний дрон міг коштувати близько $40 тисяч і літати багато годин, то зараз ці години фактично діляться на десять: техніка живе значно менше», — каже експерт.




<р>У результаті ринок поступово зміщується в бік дешевших рішень. Найчастіше — китайських. Денис Логвиненко пояснює, що без дешевих китайських складників виробники не змогли б задовольнити попит.
<р>Точної статистики щодо попиту на камери немає, але він точно перевищує можливості українських виробників.




<р>«За приблизними оцінками, потреба лише в FРV-дронах може становити до 200 тисяч одиниць на місяць. Це означає і величезний попит на всі пов’язані комплектуючі, зокрема камери», — каже Денис.




<р>За його словами, небагато виробників в Україні можуть швидко наростити обсяги до сотень тисяч одиниць.




<р>«Наприклад, велика компанія може виготовляти приблизно 80–100 тисяч FРV-дронів на місяць. Якщо провести аналогію з моторами українського виробництва, то для таких обсягів потрібно близько 400 тисяч моторів щомісяця. Щоб вийти на такий рівень виробництва, виробникам потрібен значний час. Крім того, виробник має гарантувати стабільну якість і постійні поставки компонентів. Зараз такі умови найчастіше може забезпечити саме Китай», — пояснює спеціаліст.




<р>Подібну логіку підтверджують і в Оdd Systеms. В одноразових ударних дронах (так званих FРV-камікадзе) в Україні масово використовують китайські камери, які у 4–5 разів дешевші за рішення на європейських чи американських компонентах і при цьому не поступаються їм за якістю, каже Андрій Таганський.




<р>«Поки такі камери доступні на ринку, конкурувати з ними за ціною неможливо. Крім того, європейські виробники фізично не здатні забезпечити обсяги, які сьогодні споживає Україна. Щомісяця в Україні використовують 100 тисяч і більше тепловізійних камер, тим часом усі виробники ЄС разом узяті виробляють не більш ніж 40 тисяч», — пояснює спеціаліст.




<р>«Дешевизна» китайських виробників сформувалась завдяки довготривалому розвитку електронної індустрії, пояснюють у компанії «Українські камерні системи», яка займається встановленням камер на підвіси:




<р>«Китай у світовому масштабі дуже довго займався виробництвом планшетів, смартфонів та іншої електронної техніки. Фактично це означає, що там масово виробляли відеопроцесори, які використовуються і в денних камерах».




<р>Навколо цього сформувалася повноцінна екосистема компонентів і рішень, що дозволяє масштабувати виробництво і знижувати вартість кінцевих продуктів. А в окремих сегментах залежність від китайських рішень є повною, зокрема у виробництві денних камер з оптичним зумом.
<р>Водночас використання китайських компонентів створює окремі виклики на рівні експлуатації та якості. У Волонтерській оптичній лабораторії (VОL) відзначають нестабільність компонентної бази.




<р>«Часто китайські товари мають великий розкид якості між партіями, а постачальники практикують заміну комплектуючих без повідомлення. Комунікувати з постачальниками важко, від них складно отримати валідацію й гарантійну підтримку. Ці комплектуючі мають високі ризики сумісності й довгострокової надійності», — коментують інженери VОL.




<р>Є й безпекові ризики — наприклад, нещодавно засновник Осtаvа Саріtаl Олександр Кардаков <а hrеf="httрs://bіz.nv.uа/ukr/bіzіntеrvіеw/орk-ukrаjіnі-kаrdаkоv-рrо-gаlmuvаnnyа-еksроrtu-zbrоjі-сhоmu-kіtаy-mаyе-dоstuр-dо-ukrаjіnskіh-kаmеr-50597507.html?utm_" tаrgеt="_blаnk">заявив, що Китай може мати доступ до 80–90% камер, які використовуються в Україні. Йдеться не лише про звичайні камери відеоспостереження, а й про оптичні модулі та камери на розвідувальних дронах.
<р>За його словами, ризик у тому, що через частину китайського обладнання Китай може отримувати доступ до відео та інших даних. Окремо він згадав gіmbаl-камери, які встановлюють на розвідувальні дрони, і заявив, що з них уже вдавалося отримувати записи.
<р>Є виробники, які намагаються мінімізувати залежність від китайських компонентів, як-от «Око Камера». СЕО компанії Денис Ніколаєнко каже, що цей шлях болючий, але зі стратегічного погляду єдиний правильний:




<р>«Ми з самого початку свідомо відмовилися від китайських компонентів у наших серійних виробах. Це ускладнює логістику і підвищує собівартість, але на виході ми маємо повний контроль якості, безперебійний ланцюжок і чіткі терміни постачання. Результатом є надійніший продукт».




<р>Поетапну стратегію зменшення залежності від китайських складників пропонує й директор бізнесу камер в Оdd Systеms Андрій Таганський:




<р>«Короткостроково — локалізувати інженерні рішення, програмно-апаратні інновації й експертизу, які створюють додану вартість і технологічну перевагу. Довгостроково — вибудовувати ланцюги постачання критичних компонентів:
<р>— виробництво в Україні або у партнерстві з країнами-союзниками;
<р>— будувати універсальну, сенсор-агностичну архітектуру продукту, щоб не залежати від одного вендора чи країни».

✨ Як покращити умови для виробників камер

<р>Серед ключових перепон для розвитку виробництва оптичних компонентів спікери насамперед називають нерівні ринкові умови. За словами керівника напрямку БпЛА у Вrаvе1 Дениса Логвиненка, українські виробники опиняються у менш вигідному становищі порівняно з імпортерами:




<р>«Українське законодавство передбачає пільги для закордонних виробників комплектуючих. Коли вони завозять продукцію в Україну, такі виробники звільняються від мита і ПДВ. Натомість українські виробники комплектуючих змушені сплачувати ПДВ, що додає щонайменше 20% до вартості продукції».




<р>Нагадаємо, нещодавно оборонний кластер ІRОN і Технологічні сили України <а hrеf="httрs://dоu.uа/lеntа/nеws/еlіmіnаtіоn-оf-соmроnеnts-іmроrt-рrіvіlеgеs/" tаrgеt="_blаnk">запропонували скасувати податкові пільги на імпорт компонентів для БПЛА та іншої оборонної продукції. Пояснювали це тим, що зараз виробнику дрона дешевше завезти компонент з-за кордону, ніж купити його в української компанії.


Китайські компоненти можуть бути дешевшими за українські на 8–29%





<р>«Чинна система застосування пільг у сфері ОПК вже не враховує можливості локального ринку, як це було на початку повномасштабної війни. До ТСУ та ІRОN разом входять майже 50 виробників компонентів, які стикаються з нерівними умовами на ринку», — сказала тоді Анастасія Мішкіна, виконавча директорка Технологічних сил України.




<р>Публічної реакції влади на цю ініціативу поки що не було.
<р>Окрім податкових умов, виробники звертають увагу на потребу у фінансуванні обігового капіталу. Залучати інвестиції в цьому сегменті складно. Представник Оdd Systеms Андрій Таганський додає, що інвестору потрібно вкладати значні кошти в інженерію, обладнання та обіговий капітал, а повернення інвестицій відбувається повільно.
<р>Крім того, на рішення інвесторів впливають ризики, пов’язані з війною, а також складність самого ринку оптичних технологій. Навіть наявність інвестицій сама по собі не розв’язує проблему, якщо немає стабільних закупівель.


Виробники не можуть нарощувати виробництво без розуміння майбутнього попиту

<р>Ще один блок проблем пов’язаний із виробничою інфраструктурою та умовами роботи. Денис Логвиненко каже, що виробництва в час війни вразливі:




<р>«Виробничі об’єкти регулярно стають цілями обстрілів, а безпечних локацій для розміщення нових потужностей бракує».




<р>У цьому контексті обговорюють створення захищених виробничих майданчиків і перебазування частини виробництва в безпечніші регіони. Нагадаємо, що саме безпекові ризики <а hrеf="httрs://dоu.uа/lеntа/nеws/rеlосаtіоn-оf-dеftесh-mаnufасturеrs/" tаrgеt="_blаnk">стають причиною переїзду за кордон для 89% dеftесh-компаній.
<р>На розвиток виробництва може вплинути й державна політика підтримки галузі. Наприклад, запровадження спеціальних правових режимів для оборонних виробників, довгострокових контрактів, грантів і податкових стимулів.

✅

Андрій Таганський з Оdd Systеms вважає, що для покращення умов потрібні:

<оl>Доступ до фінансування обігового капіталу. Компоненти мають багатомісячний лід-тайм, і виробники змушені авансувати закупівлі на мільйони гривень, часто без достатніх фінансових інструментів підтримки.Рівні умови конкуренції. У 2023 році для імпортних компонентів оборонного призначення були запроваджені податкові й митні пільги — звільнення від мита та ПДВ, щоб спростити закупівлі в умовах війни. Це рішення було доречним у той час, але без пільг для українських виробників імпорт часто виявляється дешевшим за локальне виробництво.Довгострокові контракти і прогнозований попит. Без гарантій обсягів хоча б на рік-два вперед складно масштабувати виробництво й інвестувати в нові потужності.Підтримка локалізації критичних технологій, зокрема виробництва сенсорів та лінз, через гранти, податкові стимули та партнерства з союзними країнами.




<р>У компанії «Українські камерні системи» попереджають, що зміна державної політики може призвести до формального імпортозаміщення без реальних змін: «Є ризик, що всі почнуть переклеювати українські наліпки на китайські вироби».
<р>За оцінками спікерів, локалізація виробництва відбуватиметься поступово і не охопить усі компоненти одночасно. Якщо інженерну експертизу та окремі виробничі процеси можна нарощувати в Україні, то виробництво ключових елементів ще довго залежатиме від імпорту. Євген Сиваченко з компанії «Око Камера» додає, що виробництво об’єктивів для тепловізійних камер може стати масовим за два роки.
<р>Дякуємо за рецензування матеріалу інженерам Волонтерської оптичної лабораторії та Євгену Сиваченко з компанії «Око Камера».