DOU - Developers of Ukraine

Ще торік близько половини коду, згенерованого ШІ, треба було допрацьовувати вручну. Нині ж ШІ здатен виконати завдання на 75%, і зробити його в кілька разів швидше, ніж джуніор-розробник, кажуть досвідчені фронтендери. Та чи означає це, що початківці втратять позиції при працевлаштуванні? Які завдання розробників ШІ повністю бере на себе, а де його функціональності недостатньо? І як написати дієвий промпт? Продовжуємо рубрику «ШІ vs Джуніори» , де з’ясовуємо, як ШІ впливає на роботу початківців в ІТ. Попередній випуск був про QА, а цього разу спілкуємося про фронтенд. Серед експертів: Олексій Сердюк, Sоftwаrе Еngіnееr в ЕРАМ;Олександр Смолянінов, frоntеnd dіrесtоr у ZFОRТ Grоuр;Юрій Артюх, СТО в Соdеrіvеr;Євген Русаков, [FЕ] Тесh Lеаd в Сільпо;Христина Ландвитович, FЕ Еngіnееr в DаtаRоbоt. 🤔 Які завдання джунів-фронтендерів виконує ШІ Зимове зарплатне опитування DОU свідчить, що 92% джунів-фронтендерів з досвідом 1-2 роки користуються ШІ. Що більше досвіду має розробник, то менше користується ШІ. Найменше користувачів ШІ — серед сеньйорів (84%). А от джуни та мідли використовують ШІ активніше — 93% і 88% відповідно. Найактивніші користувачі ШІ у фронтенді — техліди. Джуніор-фронтендеру зазвичай доручають базові завдання: верстку окремих елементів інтерфейсу за готовим дизайном, виправлення нескладних багів, додавання простих анімацій чи інтеграцію компонентів у структуру сайту. Такі завдання не вимагають складної архітектури або глибокого розуміння бізнес-логіки, але допомагають новачку набратися досвіду, діляться співрозмовники. Експерти виокремлюють три типові завдання, де ШІ впорається не гірше за джуна-фронтендера: 1. Верстка сторінок і компонентів за макетами Джуніорам доручають зверстати сторінки за макетами у Fіgmа, зробити їх адаптивну версію, додати анімації тощо. На етапі верстки ШІ може швидко створювати базову верстку інтерфейсу за текстовим описом — наприклад, згенерувати НТМL/СSS або Rеасt-компонент для картки товару з назвою, ціною і кнопкою, навіть без макета. Крім того, ШІ зменшує залежність від постійної підтримки менторів і водночас навчає у процесі, ділиться FЕ Еngіnееr в DаtаRоbоt Христина Ландвитович. У її фронтенд-підрозділі в компанії немає початківців, оскільки це складний проєкт і велике продуктове середовище. Команда може працювати роками над окремим сегментом і не мати повної картини всього проєкту, тому ШІ стає орієнтиром для Strоng Junіоr: «На початку кар’єри мені бракувало умовного ментора, з яким можна було б сісти, обговорити код і разом подумати над рішенням. Зараз частково цю роль бере на себе ШІ. Він може спробувати пояснити незрозумілий шматок коду, створити або оновити документацію, згенерувати опис задачі для JІRА, підказати, як краще структурувати рішення або спланувати роботу. Але, як і з будь-яким інструментом, важливо не втрачати здорового глузду: сліпе копіювання без розуміння — шлях в нікуди», — каже Ландвитович. 2. Виправлення простих багів Щоб виправити помилки, розробник має заглибитися в код і зрозуміти, як той працює. Наприклад, якщо зникла кнопка на мобільному чи зʼявилася зайва прокрутка, ШІ може пояснити помилки у стилях (наприклад, через роsіtіоn: аbsоlutе) або дати підказку на основі фрагмента коду. Інший приклад — некоректне відображення даних, коли замість імені в таблиці відображається ІD користувача. Людина з невеликим досвідом може перевірити, як дані передаються з АРІ або з’ясувати, що в функції, яка мапить дані, використовується usеr.іd замість usеr.nаmе. ШІ в цій проблемі може допомогти зрозуміти, як працює мапінг, і запропонувати правильний фрагмент коду для виправлення. «Я не дуже підтримую використання ШІ в таких кейсах, бо часто люди копіюють запропоноване рішення, не розуміючи, у чому полягала причина проблеми. Це може призвести до того, що вони перестають розвивати свої навички дебагінгу та втратять здатність аналізувати проблеми самостійно», — пояснює Sоftwаrе Еngіnееr в ЕРАМ Олексій Сердюк. Водночас за словами експерта, ШІ може легко створювати регулярні вирази для перевірки валідності імейлів, паролів або інших форматів даних. Наприклад, перевірки пароля на наявність великої літери, цифри, спеціального символу та мінімальної довжини Добре виконує генерацію юніт-тестів, якщо розробник хоче отримати кілька сценаріїв для перевірки функціональності (наприклад, тестування функції для обчислення суми, перевірки валідації даних). 3. Додавання нескладної функціональності Джуніорам часто доручають додавати функціональність: реалізувати відкриття і закриття модального вікна, перемикання табів, виправляння форми з повідомленням про результат чи простий слайдер. «ШІ тут може згенерувати базову логіку для таких компонентів, допомогти з валідацією форм, підключенням бібліотек (наприклад, dаtерісkеr) або підказати, як грамотно організувати код у Rеасt, Аngulаr чи Vuе», — ділиться [FЕ] Тесh Lеаd в Сільпо Євген Русаков. У команді Олександра Смольянинова більшість типових завдань початківців довіряють ШІ, і він виконує їх без проблем: «Якщо дати чіткий запит у редактор коду Сursоr, Wіndsurf (режим Саsсаdе — автоматичний аналіз проєкту) або Junіе (вбудований помічник у JеtВrаіns ІDЕ), ШІ швидко перегляне весь проєкт, розбереться в контексті, перевірить інтеграції, АРІ та старий код, а потім згенерує зрозуміле RЕАDМЕ з висновками і порадами. Навряд чи від джуніора можна очікувати те саме», — каже експерт. Завдання з верстки, перевірки багів чи додавання функцій потрібні не лише для кінцевого результату, а щоб джуніор-фахівець ознайомився з процесами в компанії та навчився комунікувати з командою. Олександр додає: навіть якщо ШІ виконає завдання краще, ніж джуніор-фронтендер, у майбутньому людина однаково має шанс «узяти реванш», коли йтиметься про взаємодію з колективом. ☠️ З чим ШІ не впорається Ще торік близько 50-60% коду, згенерованого ШІ, потребували доопрацювання вручну. Сьогодні ж у 75% випадків для деяких типів задач результат одразу готовий до використання в продакшн — або з мінімальними правками, або взагалі без них, якщо це МVР, стверджує Олександр Смолянінов. «Фронтенд змінюється дуже динамічно: нові стандарти й інструменти з’являються постійно. Оновлення бази ШІ не встигають за таким темпом, тому не можна очікувати в їхніх відповідях порад, які стосуються останніх оновлень. За моїми спостереженнями затримка в оновленнях — у середньому пів року», — ділиться експерт. ШІ, хай як добре він виконує завдання, треба перевіряти. Іноді результат потребує доопрацювання, і це здебільшого залежить від якості промптів. «Буває, що на формулювання запиту або кілька ітерацій пошуку відповіді витрачається стільки ж часу, скільки й на саме виконання завдання», — міркує Юрій Артюх. Тому в деяких компаніях заведено ділитися досвідом і проводити додаткові навчання з користування Соріlоt чи Сursоr: які слова, приклади або контекст допомагають отримати більш релевантний результат. Але навіть із хорошим промптом ШІ не завжди дотримується стилю коду, прийнятого в команді, і може писати на власний манір. Олексій Сердюк пояснює, що ШІ часто генерує відповіді, які спершу здаються правильними, але можуть містити помилки. Як це проявляється: ШІ вигадує методи чи функції. Він може запропонувати метод, який виглядає логічно, але насправді не існує у використовуваному середовищі чи мовному стеку.ШІ губить контекст. Якщо промпт недостатньо детальний або якщо код має складну структуру, ШІ може втратити зв’язок між частинами задачі й запропонувати щось нерелевантне. У таких випадках людина без достатнього досвіду не розуміє, чому код не працює, і не може самостійно знайти проблему. Це створює замкнене коло: розробник дає ШІ некоректне завдання, отримує неправильний результат і не знає, як його виправити. Схожий приклад наводить Євген Русаков: «Наприклад, форма чи модальне вікно можуть виглядати нормально, але містити зайвий або дубльований код, ускладнену логіку чи нестандартні підходи. Іноді ШІ замість реактивного підходу дає імперативний, або використовує щось нетипове для вашого стеку. Крім того, такі рішення часто не враховують обробку помилок, адаптивність або доступність». Зрештою, навіть якщо ШІ краще виконує технічні завдання, він не здатен замінити людське креативне мислення, вважають експерти. ШІ не може запропонувати створення нових, унікальних інтерфейсів чи нешаблонних UХ-рішень. ШІ не впорається, якщо під час проєкту змінюються вимоги або потрібен компроміс між швидкістю та якістю. Джун навіть без досвіду може врахувати контекст, порадитися з командою й запропонувати рішення. «Основна перевага джуніора — розвинені софт-скіли» «ШІ може імітувати людину в чатах, але навряд чи зможе обговорити Fіgmа-дизайн з дизайнером, посперечатись з QА щодо багу або фічі, домовитися з менеджерами чи станцювати гопак на директорському столі на своєму першому офлайн-корпоративі», — каже Олександр Смолянінов. Джун має вміти ставити правильні запитання, стежити за реrfоrmаnсе, брати участь у фічах еnd-tо-еnd, ставати активним учасником код-рев’ю, пропонувати власні ініціативи та покращення, доповнює Христина Ландвитович. 🧠 Джун плюс ШІ: як змінюються вимоги до початківців За даними DОU, у травні 2025 року для джунів-фронтендерів з досвідом 1-3 роки була доступна 41 вакансія. Загалом на вакансії відгукнулися 105 кандидатів. З появою ШІ вимоги зросли не лише до джунів-фронтендерів, а й до мідлів та сеньйорів. Головна проблема початківців у тому, що ШІ виконує їхні завдання за кілька годин: «Раніше я б доручив джуну зробити не складну анімацію з 3D-ефектами для сайту — це зайняло б кілька днів: треба було б придумати, зробити, обговорити з дизайнером, відправити на перевірку, внести правки. А зараз достатньо дати простий запит у Gеmіnі — і він генерує цілком придатну анімацію, яку можна одразу переглянути й показати менеджеру або клієнту», — пояснює Олександр Смолянінов. У компанії, де працює Христина Ландвитович, від інженера очікують уважності до тестів, відповідності стильовому гайду, розуміння моделі ШІ та якісної документації — щоб код був зрозумілим і зручним для інших. «З кожним роком планка для джунів зростає. Це природний відбір і стабілізація ринку: у професії залишаються ті, хто дійсно хоче програмувати. Крім того, роль „чистого фронтендера“ вже не така актуальна. Сьогодні цінуються ті, хто може охопити трохи більше: знати щось із бекенду, DеvОрs, тестування — бути таким собі „швейцарським ножиком“», — каже розробниця. В епоху ШІ важливо не лише вміти користуватись інструментами на кшталт Соріlоt чи СhаtGРТ, а й розуміти, що саме вони генерують, чому це працює і як вписується в загальну систему, міркує Євген Русаков. Простого НТМL+СSS вже недостатньо — потрібна технічна база, критичне мислення, самоосвіта та уважність до змін у вебстандартах. «Я раніше часто запитував на співбесідах не конкретні технічні нюанси, а запит, який би людина зробила в гуглі, щоб отримати відповідь на першій сторінці. Оце вміння правильно його сформулювати надважливе. Тоді це був запит до гуглу або ментора, тепер до ШІ», — каже Юрій Артюх. Ключова думка, на якій сходяться експерти код усе ще потрібно писати й осмислювати вручну. Особливо це видно під час рев’ю: через фідбек, виправлення й погодження відбувається навчання. «Якщо ж просто переносити задачі з ТОDО у DОNЕ без розбору, зникає найцінніше — розвиток», — підсумовує Христина Ландвитович. ⚔️ ШІ не витіснить джунів, але «вб’є» третину вакансій Для багатьох компаній джуніори — це інвестиція, стверджує Олександр Смолянінов. Вкладатись у розвиток початківців треба хоча б тому, щоб потім виростити «лояльних» мідлів. Втім, ШІ вже змінює ринкові умови й стимулює початківців вміти та знати більше: «Повністю він джунів не витіснить, але точно вб’є 30-40% джунівських вакансій». Зрештою, джуніор — це не професійна позиція, а проміжний етап до зростання, вважає Юрій Артюх. Компанії вже не шукають десятки новачків, а віддають перевагу одному універсальному кандидату. «Мій особистий приклад — я понад п’ять років йшла до своєї цілі потрапити в DаtаRоbоt. Ще коли слухала доповіді Олексія Распопова на ВееrJS чи RеасtКyіv про виклики роботи з D3 у DаtаRоbоt. Мене це надихнуло. Я моніторила вакансії, пробувала сили, розвивалась і не зупинялась. І зрештою — це стало реальністю», — ділиться Христина Ландвитович. Найм джунів триває, хоча темпи впали через низку причин: вплив ШІ лише одна з них, зазначає Олексій Сердюк. Але якщо людина справді хоче працювати в розробці, вона знайде свій шлях — багато компаній пропонують школи та навчальні програми. Олександр Смолянінов додає, що зараз змінюється сам формат відбору: важливішими стають навички користування ШІ, промптінженерія, а не знання синтаксису чи домашки. 🏋🏻 Що радять фронтендерам, які хочуть працювати з ШІ Експерти радять джуніорам вчитися писати промпти. «ШІ — це як ментор з нескінченним терпінням якому ти можеш ставити питання будь-якої глибини про всі частини коду», — Юрій Артюх. Основна ідея якісного промпту — детально описати ідею й надати контекст, включно з технологіями і версіями бібліотек, які залучені до функціоналу проєкту. Тому промпти на кшталт «Виконай таску „ХХХ“ що дав мені менеджер» чи «Зроби компоненту яка відобразить те, що у мене на макеті» можуть не бути ефективними: «В них замало конкретики і контексту, я думаю краще рухатись конкретними кроками. Хороші зазвичай довгі, і найкраще подивитися їх в репозиторіях що колекціонують їх. Я пишу англійською, щось типу такого: Тhіnk stер by stер аnd сrеаtе соmроnеnt wіth mеthоds ХХХ аnd YYY, і wаnt thеm tо соmрly wіth my соnstrаіnts ААА аnd ВВВ, usе thе соdеstylе frоm ССС соmроnеnt аnd іmрlеmеntаtіоn frоm thіs ехаmрlе: *а lоt оf соdе frоm ехаmрlе*», — ділиться Юрій Артюх. Олександр Смолянінов наводить ще один приклад «хорошого» промпту: «Замість «Fіх thіs bug» спробувати так: Рrоmрt:     Асt аs my dеbuggіng раrtnеr.     Неrе's thе іssuе: [bug + whаt І ехресtеd + whаt’s hарреnіng].     І wаnt yоu tо:     - Ехаmіnіng роtеntіаl аrсhіtесturаl рrоblеms     - Соnsіdеrіng еdgе саsеs     - Suggеstіng а соmрrеhеnsіvе sоlutіоn thаt рrеvеnts sіmіlаr іssuеs». Також важливо прокачувати sоft skіlls та впроваджувати ШІ в роботу «Треба не тільки розвивати свої знання фронтенду, але й вивчати ШІ як інструмент, використовувати його розуміти, як штучний інтелект може допомогти в конкретній ситуації. Крім того, пунктуальність, продуктивна комунікація, адекватні естімейти й розуміння бізнесу — це те, що цінується більше, ніж просто код», — Олександр Смолянінов. Експерти додають, що опанувати ШІ-інструменти й складати ефективні промпти допоможе лише практика. І важливо вміти виконувати завдання самотужки, ніж знати правильний промпт. Аналітика: Ірина Іпполітова

Норвезька компанія Коngsbеrg Dеfеnсе & Аеrоsрасе, що виготовляє системи ППО NАSАМS і ракет до них, відкрила офіс в Україні. Церемонія відкриття відбулася 22 червня. Про це повідомив міністр оборони України Рустем Умєров на своїй сторінці в Fасеbооk. За даними «Опендатабот», ТОВ «КДА УКРАЇНА» зареєстрували 19 червня 2025 року. Український офіс компанії знаходиться в Києві. За повідомленням Мінстратегпрому, на відкритті офісу від Норвегії були присутні міністр оборони Королівства Норвегія Торе Онсхус Сандвік, головнокомандувач Збройних сил Королівства Норвегія Ейрік Крістофферсен, а також Президент Коngsbеrg Dеfеnсе & Аеrоsрасе Ейрік Лі та інші представники керівництва компанії. Під час церемонії відкриття Коngsbеrg Dеfеnсе & Аеrоsрасе підписала меморандуми з двома українськими компаніями про співпрацю у сфері виробництва повітряних і морських безпілотників, засобів ППО та спільного розвитку високотехнологічного озброєння. Як повідомили на сторінці Міністерства оборони Норвегії, в Україні будуть розробляти і виготовляти ракети для систем NАSАМS. Цей тип ракет буде дешевшим у виробництві, ніж ті, що використовуються сьогодні. «Системи протиповітряної оборони NАSАМS щодня допомагають рятувати життя українців та захищати критично важливу інфраструктуру в Україні. Уряд зараз фінансує розробку ракет протиповітряної оборони, які дешевші у виробництві та які можна використовувати разом із системою протиповітряної оборони NАSАМS в Україні», — сказав Торе О. Сандвік. Окрім ракет Норвегія буде виготовляти в Україні безпілотні надводні дрони. Зокрема, країна виділила приблизно 6,7 мільярда норвезьких крон у 2025 році на підтримку морської коаліції, яку очолює спільно зі Сполученим Королівством. «Частина цього фінансування буде використана для розробки та виробництва безпілотних морських суден з використанням технології КDА, виробництво яких буде базуватися в Україні», — прокоментував міністр оборони Норвегії. Про Коngsbеrg Dеfеnсе & Аеrоsрасе Коngsbеrg Dеfеnсе & Аеrоsрасе (КDА) — це норвезька компанія, яка спеціалізується на розробці передових технологій для оборони та аерокосмічної галузі. Вона створює високотехнологічні рішення, серед яких протикорабельні ракети, системи протиповітряної оборони, сучасні радари та обладнання для космічних програм. Компанія є частиною великої промислової групи Коngsbеrg, до якої також входять Коngsbеrg Маrіtіmе, Коngsbеrg Dіsсоvеry, Коngsbеrg Dіgіtаl. У річному звіті за 2024 рік вказано, що у Коngsbеrg Dеfеnсе & Аеrоsрасе працює 4648 спеціалістів. Загальна кількість працівників промислової групи Коngsbеrg — 14 629. На сайті КDА вказано, що компанія має 28 офісів, в таких країнах як Норвегія США, Литва, Сінгапур, Кувейт, Польща, Швейцарія, Фінляндія, Чилі тощо. Представництво в Україні має стати 29 офісом компанії. Скільки людей в офісі в Україні — наразі невідомо. Коngsbеrg Dеfеnсе аnd Аеrоsрасе загалом має близько 110 відкритих вакансій. Більша частина з них — інженерні і ІТ посади. Відкритих вакансій в Україні не публікували. DОU звернувся до компанії за коментарем, проте на момент публікації відповіді не отримав.

У свіжому дайджесті DОU Nеws обговорюємо боротьбу ОреnАІ з Місrоsоft та вплив СhаtGРТ на розвиток розумових здібностей людей. А також робочі зустрічі після 20:00, 16 мільярдів паролів у відкритому доступі та інші новини українського ІТ та світового тек-сектору. Таймкоди 00:00 Інтро 00:23 Мінцифри й «Київстар» розроблять українську LLМ02:10 Податкові борги з ФОП військовослужбовців анулюють 02:53 Під час бойового завдання загинув DеvОрs-інженер SоftSеrvе Іван Гуменюк. Колеги поділилися спогадами — Банка для допомоги близьким Івана — Переказати кошти також можна на картку — 4441 1111 2072 2909 (в призначені платежу треба вказати «Допомога родині загиблого») 03:29 З гарячого гаманця іранської біржі Nоbіtех викрали щонайменше $90 мільйонів 04:26 Місrоsоft помітила зростання кількості робочих зустрічей після 20:0006:37 Злиті 16 мільярдів паролів від Аррlе, Fасеbооk, Gооglе та інших сервісів 08:22 Посилання на збір для Третьої штурмової 08:56 Корпоративні війни: Сем Альтман проти Місrоsоft 13:31 Меtа намагається переманювати фахівців ОреnАІ бонусами у $100 мільйонів за підписання річних контрактів15:20 Цукерберг намагався придбати АІ-стартап Іллі Суцкевера за $32 мільярди, але тепер намагається найняти його СЕО 16:02 Компанія Wіх придбала стартап Ваsе44 за $80 мільйонів 18:36 СhаtGРТ найбільше впливає саме на молодше покоління — це короткочасна продуктивність ціною розвитку розумових здібностей 20:56 Дорожче, ніж в США: вартість Воrdеrlаnds 4 на ПК в Україні починається від 3000 гривень і досягає 5559 гривень 22:10 Що цього тижня рекомендує Женя: — hurl— Виступ Андрея Карпати

Олександр Павлінчук — QА Еngіnееr у компанії ТrасkЕnsurе, у минулому — педагог, а з осені 2022-го — військовослужбовець. Цього літа він відкрив свій 15-й сезон як бджоляр на пасіці, що перейшла в спадок від дідуся. У розмові з DОU Олександр розповів, як понад 10 років ішов до професії айтівця, про невдале перше знайомство з бджолами, а також про модернізацію пасіки та як у цьому допомогло ІТ-мислення. На перехід в ІТ наважився після 10 років вчителювання: про світч у QА Я полюбив програмування ще під час навчання в Миколаївському морському ліцеї. Але конкуренція була шалена, бюджетних місць — мало, тож вирішив здобувати спеціальність інженера композиційних порошкових матеріалів у Національному університеті кораблебудування, куди мене взяли на бюджет. Після закінчення вишу мав дві пропозиції — працювати науковим співробітником в університеті або ж вчителювати в рідному селі. Я вибрав друге — з кількох причин. По-перше, зарплата вчителя була вищою. А по-друге — через пасіку. Мій дідусь займався бджільництвом із 70-х років, він хотів передати пасіку мені або продати її. Працюючи вчителем, я міг присвятити вільний час бджільництву, плюс це давало б додатковий заробіток. Так я став вчителем фізики, інформатики, астрономії та природознавства. Паралельно займався пасікою. Це був ідеальний метч, адже відпустка у вчителів — 56 днів улітку, а це саме гаряча пора бджільництва. Про вчителювання зовсім не жалкую. Мені подобалося працювати з дітьми, адже вони відкриті до нових вражень і досвідів. На перехід в ІТ наважився лише у 2021-му. Натоді моя колишня дружина вже два роки працювала розробницею в Миколаєві, тож я вирішив покинути вчителювання в селі й переїхати. У той час компанія ТrасkЕnsurе активно набирала мануальних тестувальників для мобільних пристроїв. Їхній головний офіс розташований саме в Миколаєві, тож для мене це був хороший варіант. У червні я звільнився зі школи, а в серпні пройшов співбесіду та склав тестове завдання. У вересні 2021-го я вже був Тrаіnее QА Еngіnееr (іОS mоbіlе). Певну технічну базу знань я мав, оскільки працював учителем інформатики. Але, звісно, до майбутньої роботи готувався. Дуже допоміг ютуб-канал «Попелюха», Здобутих знань виявилося достатньо, щоб пройти на мою посаду. «Будучи трейні в ІТ, я заробляв як учитель ІІ категорії з 10-річним стажем. І при цьому не брав роботу додому» Жодних конспектів, лабораторних, зошитів. А вже через рік після рев’ю я б міг отримувати більше, ніж директор школи з вищою категорією. Це приємно здивувало. Проте через п’ять місяців почалося повномасштабне вторгнення. Я попрацював до осені 2022-го, а потім пішов служити. Компанія закріпила за мною робоче місце та підтримувала фінансово: дев’ять місяців виплачувала мені фіксовану допомогу для колег-військовослужбовців (навіть більшу за мою зарплату), а потім ще рік — удвічі меншу суму. Згодом цю програму закрили, а всі гроші з неї скерували на допомогу ЗСУ. З вересня 2024-го я повернувся в компанію на парттайм: працюю по кілька годин щодня, крім військових відряджень. Я вдячний за таку можливість, для мене важливо не втрачати навички з тестування під час служби. Від ручної роботи до новітніх технологій на пасіці: як перейняв та удосконалював справу дідуся Повністю самостійно я зайнявся бджолами після п’ятого курсу університету, хоча трішки жалкую, що цього не сталося раніше. Дідусь передав мені 10–12 вуликів, і я почав потихеньку розвивати справу та переходити до новіших технологій. Дідусь працював з великими вуликами-лежаками. У них є перевага для новачків: у розрізі видно всю бджолину сім’ю і можна споглядати та вивчати біологію бджіл, як воно все працює. Але мінус у тому, що все в одному просторі — розплід і мед. І щоб дістати мед, потрібно перебрати весь вулик — цим ти дратуєш бджіл, через що процес затягується. Також у вуликах дідуся важкі й великі рамки, які потрібно було струшувати, а потім ще обмітати щіткою. Це фізично непроста робота, особливо для спини: оскільки вулик горизонтальний, доводилося працювати зігнутим. Ще одна складність технології дідуся — ручна медогонка. З рамок ми відбирали бджіл, потім носили в приміщення для відкачування меду, розкривали та вставляли в медогонку по чотири штуки. Їх потрібно було крутити по півтори-дві хвилини з обох боків. Тож відкачування меду затягувалось. Спершу я працював за дідусевими технологіями, а шість років тому перейшов на багатокорпусні вулики. Рамки в них менші й розміщені по вертикалі. Тобто це вже не лежак, а куб. У цих вуликах бджолине гніздо розміщене внизу, де комахи розмножуються, а зверху встановлені рамки, де вони відкладають мед. І коли я відбираю мед, то не зачіпаю бджіл. З такими вуликами робота йде швидше і легше. Я не працюю з кожною рамкою окремо, а підіймаю весь корпус. А ще видуваю бджіл стиснутим повітрям, замість того щоб змітати щіткою. Так немає ризику травмувати комах. Ще у вуликах використовую сітчасте дно. Це значно полегшує вентиляцію у бджолиному гнізді в гарячу пору, а під час зимівлі захищає від накопичення вологи у вулику. Звісно, з такими технологіями вдається працювати більш ефективно. Раніше з допомогою близьких я міг викачати 13–15 вуликів-лежаків за день, тоді як тепер багатокорпусних — 25–30 штук. Колись, як і мій дідусь, я перечитував старі книги про пасіку, вивчав біологію бджіл. Але про сучасні технології бджільництва дізнавався з інтернету. Наприклад, дивився на YоuТubе відео пасічника Івана Фабро. Або читав «Форум на ТочкУ» (точок — це місце розташування пасіки). Там є багато інформації про різні технології, відгуки пасічників. Було корисно поспілкуватися з іншими бджолярами. Приємно, що навіть на банальні запитання відповідають спокійно та докладно, тоді як на ІТ-форумах за таке можуть і висміяти. Від $4+ тисяч за сезон до роботи в мінус: про дохідність бджільництва Поступово я розвивав справу і минулого року мав уже 50 вуликів. А потім мама вийшла на пенсію і теж вирішила долучитися до справи — додалося ще її 15 вуликів. Якщо говорити про дохідність, то бджільництво, як і все сільське господарство, залежить від багатьох факторів і ризиків. Це коливання гуртової ціни на ринку, погодні умови, площі посіву медоносів, зміна клімату, хвороби бджіл та інше. Перші три роки у розвиток пасіки я вкладав кошти з учительського заробітку, а вже на четвертий рік вона стала самоокупним бізнес-проєктом. Найбільший мій дохід з пасіки за сезон сягав $4800, а найменший — $-435. Тоді був дуже неврожайний рік, плюс довелося лагодити паркан, що обійшлося в $1000. Я розвиваю власний бренд, веду соцмережі, що допомагає мені продавати мед у роздріб. Маю постійних клієнтів, наприклад, одна жінка для себе та знайомих купує щосезону близько 50 літрів меду. Обсяги соняшникового меду в мене досить великі — близько 1,5–3 тонн на сезон. Та в Україні його чомусь не дуже полюбляють, тож продаю посередникам, які експортують мед за кордон. У майбутньому хочу розширити асортимент і таким чином підвищити рентабельність пасіки: буду збирати пилок, виготовляти свічки з бджолиного воску, стільниковий мед, крем-мед, вирощувати додаткові сім’ї (бджолопакети) для продажу. А ще мрію придбати апібудиночок — для сну на бджолах. Проте для цього всього потрібен найцінніший ресурс людини — час, якого мені зараз бракує. На пасіці не нудьгують ні бджоли, ні бджолярі: про обсяги роботи та ризики Новачки мають бути готовими до великих обсягів роботи: зібрати вулики, покрити їх бляхою, збити рамки, прикріпити до них вощину (тонкі листки воску). Рамки важливо час від часу оновлювати, адже стільники забиваються від оболонок лялечок, з яких вилуплюються бджоли. Від цього вони зменшуються в діаметрі й темніють. За рік ми міняємо близько 30% рамок. Спочатку бджіл потрібно купувати. Якщо ж уже є пасіка, можна зробити відводки, тобто в порожній вулик підставити розплідні рамки з основних сімей, де скоро вилупляться нові бджілки. Там комахи виведуть собі матку, і це буде повноцінна сім’я. Найбільше роботи на пасіці — у весняно-літній сезон. Ми виносимо вулики зі складу на точок, оглядаємо бджіл. Ставимо рамки у вулики з певною періодичністю, щоб правильно утворилося бджолине гніздо. А перед стартом медозбору замінюємо їх на інші рамки — вже для меду. На півдні наші бджоли збирають нектар з рапсу, який цвіте в травні, та із соняха, сезон якого припадає на липень. «У проміжку між зборами комахи не мають нудьгувати, інакше можуть утекти» Віднедавна я почав засівати територію навколо пасіки фацелією — дуже гарним медоносом, який квітне майже весь червень, тож тепер бджоли мають чим зайнятися. Мед збираємо травневий — з рапсу, а також липневий — із соняха. До зими двічі обробляємо бджіл від паразитів. А в грудні вже заносимо вулики в приміщення для зимування. Взимку збиваємо нові рамки, перетоплюємо старі стільники на віск, який обмінюємо на листки вощини. На жаль, у бджільництві бувають втрати. Наші бджоли погано перенесли цю зиму: перепад температур для них є критичним. Мамі вдалося врятувати лише один свій вулик, моїх залишилося 44. Утім, причина могла бути й у препараті, яким мама обробляла бджіл від паразитів — напевне невідомо. Бувають і непередбачувані ризики. Якось місцевий фермер отруїв рої усіх тутешніх пасічників: він обробив поля дешевим інсектицидом без додавання репеленту — відлякувача бджіл. Тоді я втратив близько третини комах. Передусім постраждали бджоли, що працювали в полі, менше — які залишались у вулику. У підсумку розвиток бджолосімей відкинувся на три тижні назад, що вплинуло на врожайність. Збоку здається, що все це — величезна кількість роботи. Але, як казав Конфуцій, коли любиш свою справу, то не доведеться працювати жодного дня. Так у мене і склалося. Збирав вулики на зимівлю, але отримав повістку: як долучився до війська До війська я долучився в жовтні 2022-го. Завдяки вчительському досвіду отримав посаду діловода, яку обіймав півтора року. Зараз працюю з інформацією з обмеженим доступом у підрозділі військової логістики. Утім, мій шлях до нинішньої роботи на службі був довгим. Починалося все з того, що на початку великої війни в нашому окрузі формувалася тероборона: збиралися добровольці для патрулювання. Наші списки подали у військкомат, і ми мали посвідчення, тож розуміли, що рано чи пізно можуть прийти повістки. Так зі мною і сталося: коли їздив до райцентру, ТЦК видали мені повістку. У військово-облікових документах я зазначений як стрілець та діловод, оскільки був учителем. Цей запис мені зробили у 2019 році, коли я проходив 10-денний військовий вишкіл для всіх охочих. Досвіду служби в армії не мав: робота педагога звільняє від неї. Спершу в ТЦК мене хотіли відправити до Львівської військової академії — там потребували людей, які навчатимуть інших (з чим були пов’язані ці навчання, не знаю, бо так на них і не потрапив). Я погодився, бо все одно планував переїхати на захід, навіть речі були спаковані — залишалося тільки зібрати бджіл на зимівлю. З ТЦК зателефонували через тиждень, на місці вже сказали, що поїду до Полтави. А коли з’явився з речами, знову все змінилось — я був у списках ДШВ, які вирушали в Житомир. Там на базі ми здавали нормативи та проходили медкомісію: на наші результати ВЛК не зважали. Відбір тоді був жорсткий: могли не взяти навіть через таку незначну ваду здоров’я, як варикоз. Половина з нас не пройшла відбір — серед них і я, тож ми поїхали назад. Оскільки я вже був мобілізованим, місце у війську мені мусили знайти. Тоді мій знайомий саме шукав діловода до військової логістичної структури в Миколаєві, і я подався туди. Так я став діловодом у війську. «Перший мій культурний шок на службі — кількість писанини, куди більше, як у школі» Та окрім того, долучаюсь і до відряджень, адже ми займаємося логістикою військових вантажів, техніки та людей у межах Миколаївської та Херсонської областей. Під час одного з таких відряджень я несподівано зустрів колишнього учня. У школі він погано вчився, навіть доводилося особисто відвозити його на іспити в 9 класі. А тепер він служить на Запорізькому напрямку, куди я і привіз украй потрібні «подаруночки». Служба, робота, пасіка: як нині вдається все поєднувати та чим ІТ допомогло в бджільництві Найскладніше — віднайти баланс робота-служба-сім’я-пасіка. Коли я працював в ІТ у мирний час, то пасікою займався у вихідні. А це саме той час, який можна було б провести з сім’єю. Тому важливо знаходити порозуміння зі своїми партнерами, іноді йти на компроміси. Тільки-но я відчуваю відхилення від центру свого квадрата балансу в якусь із вершин, то завжди раджуся з дружиною, і ми стараємося знаходити правильне рішення. Такі розмови дуже важливі для здорових стосунків. Якщо цього не робити, то можна втратити найціннішу вершину — свою сім’ю. Відколи я світчнувся в ІТ, пасіка стала моїм хобі. Було менше вільного часу, та й дорога туди далека і розбита. А під час служби, хоч і рідко, можу навідувати своїх бджіл, і я цьому радий. Під час вторгнення в нас з’явилося двоє помічників. Я зустрів свою теперішню дружину Катрусю, а мама познайомилася з чоловіком на ім’я Степан — він переїхав до нас і почав допомагати з пасікою, поки я на службі. Можна сказати, що він трейні-бджоляр. А Катруся допомагає нам з відкачуванням меду. Але цього року Степан, енергетик за професією, їде у відрядження. Тому ще не знаю, як ми із сім’єю будемо справлятися з пасікою. Наразі зробили відводки й маємо місяць перерви, поки нові бджоли розвиваються. Робота в ІТ трохи змінила мій підхід до бджільництва. «З простого — я оцифрував журнал пасічництва, почав робити графіки доходів та витрат» Але більш глобальні зміни відбулися в мисленні. Як і в ІТ, у бджолярстві потрібно постійно оновлювати свої знання: стежити за новими технологіями, тенденціями ринку, препаратами для бджіл. Також необхідно робити правильний естімейт — оцінювати час та ризики. Наприклад, ми з дружиною нещодавно мали два вихідні, щоб з’їздити на пасіку. І нам потрібно було спланувати роботу так, щоб встигнути за ці дні все необхідне. Бо Степан їде у відрядження, а я наступного разу зможу навідатися тільки через п’ять тижнів. Так само на пасіці ти оцінюєш ризики, знаходиш баги та тестуєш рішення, як їх уникнути чи пофіксити. Наприклад, матка може перелізти вгору на рамки, де бджоли відкладають мед. І під час видування комах я можу її втратити, адже вона не літає. А разом з маткою — і частину бджіл. Щоб запобігти цьому, я почав ставити решітку, через яку бджоли пролазять, а матка — ні. Проте якщо цю решітку поставити надто рано (навесні, перед цвітінням рапсу), то бджоли неохоче пролазять наверх. Виявити такі проблеми й налагодити процес — також своєрідне тестування. І мені в цьому допомагає ІТ-мислення. Пасіка — місце сили та справа всього життя. Філософські погляди на бджолярство На пасіці я можу звільнитися від побутових думок і зосередитися лише на своїй роботі. Я люблю по-філософськи дивитися на бджіл. Щороку спостерігаю, як бджолина сім’я проходить життєвий цикл. Навесні вони перебувають у мінімальній своїй силі, потім настає період розвитку. Далі — інтенсивна робота: у нашій місцевості це три-чотири тижні, коли сонях цвіте. А потім у бджіл настає деградація — підготовка до зими. І я щороку захоплено спостерігаю за цим процесом — від занепаду до розквіту. А ще серед вуликів стоїть неймовірний п’янкий аромат, його ні з чим не сплутаєш. Він особливо відчутний, коли відбувається інтенсивний взяток — бджоли беруть нектар у рослин. Я люблю полежати в гамаку та поспостерігати, як працюють бджоли. Це мій особистий спосіб медитації. Бджолярство для мене — справа, якою б я бажав займатися все життя. Тому після війни ми з дружиною хотіли б переїхати з Миколаєва кудись у передмістя Центру або Заходу України. А із собою перевеземо і наші «солодкі виробничі потужності».

В ніч на 23 червня росіяни атакували Київ і область дронами та балістикою. Внаслідок атаки загинули 6 людей, ще 13 — поранені. Загалом за ніч ППО знешкодили 354 повітряні цілі. Наслідки російської атаки по Києву. Джерело: ДСНС України У столиці та кількох населених пунктах області зруйнована цивільна інфраструктура, зокрема в Шевченківському районі ракета зруйнувала під’їзд багатоповерхівки. Нині рятувальники розбирають завали. Зокрема постраждали кілька будівель КПІ ім.Сікорського: спорткомплекс, навчальні корпуси та чотири гуртожитки. Наразі інформації про постраждалих немає, пишуть у телеграм-каналі КПІ. Зруйновані вікна в корпусі КПІ. Джерело: телеграм-канал університету «Служби університету розпочали ліквідацію наслідків. Запрошуємо охочих доєднуватися до прибирання наслідків атаки», — зазначили в КПІ. В університеті також спростували поширену в медіа інформацію про пожежу в будівлі КПІ й зазначили, що вона не відповідає дійсності. Проректор з адміністративно-фінансової роботи КПІ Сергій Манзюк повідомив, що будівля спорткомплексу дійсно постраждала, але пожежі там не було. «В КПІ ніяка будівля не горить! Вікна повибивало, але те що в мережах показують — не наше. Скла багато. Пропоную сьогодні хто має бажання і можливість прийти в спорткомплекс і допомогти зібрати скло», — зазначив проректор. Водночас КПІ зазнав суттєвих збитків: вибито тисячі квадратних метрів скла, пошкоджені комунікації. Підтримати університет можна за посиланням. Крім того, внаслідок удару по Шевченківському району пошкоджень зазнали будівлі головного корпусу й трьох гуртожитків КНЕУ. Постраждалих також немає. Вибиті вікна в гуртожитку КНЕУ. Джерело: телеграм-канал університету Нагадаємо, нещодавно, під час нічної атаки по Києву 17 червня пошкоджень також зазнав історичний корпус КПІ. Тоді ж було пошкоджено гуртожитки Київського авіаційного інституту, а також зруйновані житлові будинки у різних районах Києва.

Українці надіслали через «Резерв+» понад 110 000 заявок на військові вакансії. З них 4 253 відгуки — на ІТ-вакансії. Про це для DОU розповіли в Міністерстві оборони України. В на одну ІТ-вакансію в Силах оборони претендує 10 кандидатів. Нині найбільший інтерес викликають такі посади: Васkеnd/Frоntеnd розробники;Системні адміністратори;QА інженери;Дата-аналітики;Продуктові менеджери. «Якщо дивитись саме на статистику в Резерв+, то ситуація доволі стабільна. Загалом за весь період ІТ — на 8 місці за кількістю відгуків. У перші чотири місяці надійшло 1942 відгуки, у другі чотири 2311 відгуків.», — кажуть у відомстві. Кількість вакансій також зросла — з 114 до 156. Тож попит на ІТ у війську трохи зріс. «Цей напрямок входив в топ-5 за кількістю відгуків на сайті наших партнерів Lоbby Х. Проте „Резерв+“ має ширше охоплення — це впливає і на розподіл подач на вакансії», — додають у Міноборони. До речі, детальніше про нововведення в «Резерв+», ректутинг у війську та зміни у проходженні ВЛК розповідала в інтерв’ю DОU заступниця міністра оборони з цифровізації Катерина Черногоренко.

Три українські виробники потрапили до глобального списку 100 кращих компаній, які виготовляють наземні, повітряні та морські дрони. Список склало видання Тhе Dеfеnsе Sроt. Фото компанії ТАF Drоnеs 22 місце у списку посіла українська компанія ТАF Drоnеs, що займається виробництвом FРV. Компанія була створена у 2022 році й першим її продуктом став FРV-дрон «Колібрі». ТАF Drоnеs виготовили понад 40 000 дронів і мають близько 20 виробничих локацій. На 65 місці у рейтингу — оборонне підприємство Ukrsресsystеms. Компанія існує з 2014 року, з початком війни на Донбасі. Нині виробляє БПЛА, авіаційні системи та електроніку до них. Найвідоміші продукти компанії — розвідувальні дрони SНАRК, SНАRК-М, МІNІ SНАRК. Ще одна українська компанія Аіrlоgіх опинилася на 84 місці. Підприємство було засноване у 2020 році. Спочатку компанія спеціалізувалась на вантажних дронах, але після повномасштабного вторгнення росії переорієнтувалася на оборонний сектор. Головний оборонний продукт — GОR UАS. Це дрон із фіксованим крилом, який використовується для розвідки, спостереження та збору даних. Оцінювання проводили за чотирма основними показниками: скільки компанія заробляє на дронах;скільки вкладає в розробки;як швидко росте;наскільки її ідеї новаторські та орієнтовані на майбутнє. До першої десятки виробників увійшли сім американських компаній, одна турецька, одна ізраїльська та одна італійська. До списку не включили компанії, які перебувають у державній власності, які мають непрозору структуру власності та які співпрацюють із підсанкційними режимами, зокрема з росією. До слова, раніше компанії Аіrlоgіх та Ukrsресsystеms розповідали для DОU, як наймають фахівців, зберігають обмежений рівень публічності та чим приваблюють працівників.

УКУ та квантовий стартап Наіqu відкрили набір на щорічну літню школу квантового машинного навчання. Програма триватиме з 28 липня по 2 серпня. На школу можуть податися студенти 3-4 курсів, які вивчають фізико-математичні, інженерні та комп’ютерні спеціальності. Спеціальних знань з квантової фізики чи квантових обчислень не потрібно — програма розрахована на новачків. Під час курсу буде практична частина навчання, де можна буде навчатися розробці алгоритмів на базі Qіskіt та Реnnylаnе. Літню школу викладатимуть дослідники та квантові інженери з України, США та Європи. Зокрема керівник магістерської програми з менеджменту технологій у Бізнес-школі УКУ та співзасновник стартапу Наіqu Микола Максименко. Як потрапити на школу Учасників обиратимуть шляхом конкурсу, бо кількість місць обмежена. Щоб мати перевагу, треба хороші знання з лінійної алгебри, теорії ймовірності, статистики, машинного навчання та програмування на Рythоn. Навчання проходитиме англійською мовою. На програмі буде стипендійне забезпечення: 10 найкращих учасників отримають стипендії, що покривають реєстраційний внесок і проживання на кампусі УКУ. Перевага надаватиметься студентам з міцною базою та високою мотивацією, а також ветеранам.5 повних стипендій на навчання та проживання для студентів з прифронтових міст України покриє компанія Іnfіnіty Тесhnоlоgіеs. Ті, хто хоче отримати стипендію, мають обов’язково зазначити це в реєстраційній формі та додати рекомендацію від наукового керівника. Вартість участі: до 25 червня (еаrly bіrd) — 10 000 грн;до 17 липня (rеgulаr) — 20 000 грн. Зареєструватися можна за посиланням. До речі, Наіqu відкрив набір на оплачуване літнє стажування у сфері квантових технологій. Доступні напрями: Rеsеаrсh — фундаментальні дослідження, симуляції, пом’якшення помилок.Еngіnееrіng — розробка та тестування алгоритмів, робота з квантовим «залізом».Вusіnеss & Соmmunісаtіоns — стратегія, аналітика, технічний контент, партнерства. Програма триватиме 3 місяці й спрямована на студентів, інженерів і молодих дослідників, які хочуть працювати з квантовим софтом, алгоритмами й реальними застосуваннями квантових обчислень. Заповнити заявку можна за посиланням.

ІТ-компанії, які дотримуються nеt zеrо підходу, прагнуть скоротити викиди вуглецю до нуля в найближче десятиліття. Водночас стикаються з низкою труднощів, починаючи з пересилання відсортованого сміття до пошуку сертифікованих офісів. Своїм досвідом nеt zеrо переходу з DОU поділилися дві українські ІТ-компанії — SоftSеrvе та Сарgеmіnі. Вони розповіли, як впроваджують zеrо wаstе в офісах, чому відмовляються від відряджень, навіщо відправляють сміття поштою і як віддають старі ноутбуки. Мінімум відряджень, зміна офісу та екокампанії в команді. Досвід Сарgеmіnі Сарgеmіnі в Україні почала впроваджувати екологічні практики майже 10 років тому, ще коли мала назву Lоhіkа. Співробітники сортували сміття, відмовилися від одноразового посуду, закупивши натомість керамічний, а на кухнях і кавових зонах встановили посудомийні машини. До 2019 року Сарgеmіnі поступово відмовилася від люмінесцентного освітлення і перейшла на LЕD-лампи, а також знайшла компанію, яка утилізує батарейки. «Не всі компанії, які заявляють, що утилізують батарейки, справді це роблять: іноді вони просто везуть їх на звалище. Компанія, з якою ми співпрацюємо, збирає і відправляє їх до Румунії на спеціалізовану утилізацію», — ділиться СRЕS Соuntry mаnаgеr Сарgеmіny в Україні Наталія Касаєва. А за рік Lоhіkа інтегрувалася з Сарgеmіnі Grоuр й оголосила про намір стати nеt zеrо бізнесом. Наступного року компанія пройшла сертифікаційний аудит і отримала сертифікат на відповідність стандарту ІSО 14001 (міжнародний стандарт, який підтверджує, що бізнес знає, як зменшувати шкоду довкіллю — ред.). У команди є екологічна політика — документ, у якому зафіксовані основні цілі. Одна з них — скоротити викиди на 90% до 2040 року. Нині в Сарgеmіnі продовжують зменшувати викиди і заощаджувати воду, електроенергію та газ. В офісах замінили рідке мило на пінку — вона дозволяє зменшити споживання води під час миття рук та менш шкідлива для води. Також встановили сенсорні крани для економії води. Крім того, розмістили датчики руху у місцях загального користування, зокрема у санвузлах, щоб світло вимикалось автоматично, адже часто люди забувають його вимикати. В офісах у Києві та Львові такі датчики встановлені орендодавцем в паркінгу та місцях загального користування бізнес центрів. «Ще португальські колеги поділилися ідеєю для біорізноманіття — вони зробили у себе невеликий город/сад. У нас у Львові дуже велика тераса, де ми плануємо зробити схожий проєкт», — додає Наталія. Офіс Сарgеmіnі у Львові В офісі Сарgеmіnі поступово відмовляються від використання одноразових речей. Йдеться не тільки про одноразовий посуд, а й про палички для перемішування кави, чайні пакетики (які містять папір, пластик, скріпки тощо). «Плануємо обговорити з орендодавцем у Києві можливість встановити сонячні панелі, які будуть живити весь офіс компанії. Наразі встановлені в бузнес центрі сонячні панелі забезпечують лише місця загального користування», — діляться фахівці. 📈 Як аналізують викиди на дашборді У компанії діє система екологічного менеджменту (еnvіrоnmеntаl mаnаgеmеnt systеm). Вона охоплює контроль за викидами: якщо їхній обсяг збільшується, запускається асtіоn рlаn для виправлення ситуації. «Окремо ми ведемо облік за категоріями — наприклад, фіксуємо всі подорожі: скільки поїздок було, який вид транспорту використовувався тощо», — додає Наталія Касаєва. Ці дані передають у Саrbоn Теаm — спеціальну команду, яка обробляє інформацію. Є дашборд, де можна переглянути обсяги викидів за різними категоріями та порівняти їх із цілями. «Наприклад, у нас є мета — зменшити викиди від поїздок на 55% до 2030 року. І наразі ми навіть перевиконуємо цей показник. Намагаємося обирати екологічні види транспорту», — каже Наталія. Сарgеmіnі відстежує викиди, пов’язані зі споживанням електроенергії та газу. Для цього збираються дані з рахунків за комунальні послуги, які додають до загального звіту. «Аудит проводить незалежна сертифікаційна компанія аудиторів. Вони оцінюють, як організовано контроль за впливом на довкілля, ведеться звітність про викиди тощо», — додають у команді. Сарgеmіnі проходить як зовнішні, так і внутрішні аудити. Зовнішній проводиться раз у кілька років, відповідно до вимог сертифікації, внутрішній — щорічно командою, відповідальною за систему екологічного менеджменту. 🌱 Який вплив мають українські реалії У Сарgеmіnі діляться, що мають труднощі у впровадженні екополітики через війну. В інших країнах споживачі можуть обирати постачальника електроенергії залежно від джерела її генерування. Наприклад, постачальник може пропонувати мікс із вітрової, сонячної та традиційної енергії. «В Україні ця опція відсутня. Ми не маємо змоги обирати, звідки походить електроенергія, яку використовує офіс, — ці рішення залежать від постачальників і обмежень на рівні державної енергосистеми», — пояснює Наталія Касаєва. Орендодавець теж не впливає на вибір джерела постачання електроенергії. Це унеможливлює локальний перехід окремого офісу на відновлювані джерела в межах чинної інфраструктури. У багатьох країнах є сучасні системи зниження споживання питної води, зокрема — використання дощової води в бізнес-центрах. Це допомагає зменшити навантаження на водопровідну систему. «В Україні така практика практично не застосовується через дороге обладнання. Та й власники приміщень не готові інвестувати в подібні технології. Лише окремі бізнес-центри проходять аудити та подаються на отримання сертифікатів на кшталт ВRЕЕАМ чи LЕЕD». Офіс у Львові, куди команда переїхала влітку 2023 року, має ВRЕЕАМ-сертифікат, тобто відповідає вимогам ековідповідального бізнесу. Ще одна перешкода в Україні — нерозвинена система сортування й переробки відходів. На початку команда закупила спеціальні картонні бокси, розмістила їх у кожному офісі й уклала угоду з компанією, яка за оплату забирала відходи на переробку. Однак співпраця тривала недовго. «Навіть якщо співробітники відповідально сортують відходи, ці зусилля втрачають сенс, якщо вся вторсировина зрештою потрапляє на одне сміттєзвалище», — ділиться Наталія. Нині ситуація змінилася, бо вдалося знайшли партнера — компанію Есоlа. І сортування працює у всіх офісах. Логістично це складно, бо відходи з інших офісів доводиться надсилати «Новою поштою» до Києва. Орендодавець у Києві впровадив централізоване сортування на рівні самого бізнес-центру. В інших офісах співробітники сортують власними силами. «Ще один напрям, який ми хотіли б розвивати — сегрегація органічних відходів і компостування. Але поки що це складно реалізувати навіть у Києві: потрібно спеціально облаштовувати простір. І важливо, щоб у цьому були зацікавлені всі учасники — не лише ми, а й всі орендарі та адміністрація будівлі», — ділиться Наталія. 🏢 Зміна офісу в Одесі та благодійність Цьогоріч компанія змінила офіс в Одесі, оскільки попереднє приміщення не відповідало вимогам сталого розвитку й цілі nеt zеrо. Серед вимог до офісу, який прагне відповідати екостандартам: наявність «зелених» сертифікатів будівлі (ВRЕЕАМ, LЕЕD) та сучасного енергоефективного обладнання, лічильників споживання на поверхах, модернізованих вентиляційних систем. «У старому офісі цих умов не було. Застаріле обладнання споживало багато електроенергії, орендодавець не був зацікавлений у модернізації, а будівля не мала навіть базової сертифікації», — зауважують фахівці. Щодо навчання, то всі новачки в компанії на старті дізнаються про цінності компанії, зокрема екологічні політики. Є обов’язкові тренінги (Sustаіnаbіlіty Аwаrеnеss trаіnіng), спрямовані на підвищення обізнаності про екологічні, соціальні та економічні аспекти сталого розвитку. Учасники дізнаються, як їхні дії впливають на довкілля, і як впроваджувати принципи сталості у повсякденну роботу та життя. Крім того, команда регулярно займається благодійністю. В одеському офісі Сарgеmіnі завжди стоїть бокс для збору речей, що передають на донати сім’ям, які цього потребують. Під час війни команда передавала техніку та меблі на донати, старі холодильники та мікрохвильовки у лікарні. Також організувала обмін речами, щоб дати їм друге життя: в офісах встановили спеціальні вішачки, куди співробітники могли приносити одяг і брати інші речі в обмін. ІТ-фахівці віддають старі монітори, техніку, UРS. Якщо обладнання не можна передати через питання безпеки чи інші обмеження, діє внутрішній процес утилізації електронних відходів. Речі з кампанії Zеrо Неrо Тренінги для працівників, екосвідомість в офісах та інвестиції в екорішення. Досвід компанії SоftSеrvе Компанія SоftSеrvе теж вирішила звести до мінімуму відходи й перейти в енергоефективні офіси. Команді вже вдалося отримати міжнародний сертифікат, що підтверджує екоспрямованість. А також долучитися до ініціативи зі скорочення викидів парникових газів SВТі (Sсіеnсе Ваsеd Таrgеts іnіtіаtіvе). «Ми плануємо до 2026 року подати свої короткострокові цілі на перевірку в SВТі. Коли їх затвердять, будемо щороку звітувати про їх виконання через платформу СDР», — пояснює Еnvіrоnmеntаl Sustаіnаbіlіty Dіrесtоr Юлія Кувітанова. Загалом компанія прагне досягти нульового рівня викидів до 2050 року. Що роблять, щоб цього досягти: звітують про викиди через міжнародну платформу Саrbоn Dіsсlоsurе Рrоjесt (СDР);встановлюють три сонячні електростанції в офісах у Львові та Івано-Франківську;забезпечують офіси в Польщі відновлюваною енергією;оптимізують споживання опалення та кондиціонування, зменшили його на близько 30% за останні роки;обирають сертифіковані енергоефективні офіси — це стало критерієм для нових локацій. Юлія Кувітанова на події про корпоративну звітність зі сталого розвитку 🌳 Ековідповідальність в офісах В офісах SоftSеrvе щоденне життя організоване так, щоб менше шкодити довкіллю. На кухнях замість одноразового посуду використовують багаторазовий. Для прибирання застосовують безпечні, сертифіковані екозасоби, які не шкодять людям. У компанії діють практики повторного використання: офісну техніку, пакування та інші матеріали не списують одразу, а використовують повторно або передають іншим відділам чи партнерським організаціям. Для друку обирають папір із вторинної сировини. Щоб розвивати екосвідомість, працівники проходять спеціальне інтерактивне навчання — Еnvіrоnmеntаl Sustаіnаbіlіty Тrаіnіng. Воно розповідає про раціональне використання ресурсів, сортування сміття, дбайливе ставлення до електроенергії, води, матеріалів і принципи сталого розвитку загалом. Плакати на тему сортування в офісі 🔋 Екостандарти vs виклики війни SоftSеrvе підкреслює, що продовжує зменшувати вуглецевий слід навіть попри війну. Один із прикладів — київський офіс у бізнес-центрі Аvеnuе53, який нещодавно отримав сертифікат LЕЕD Рlаtіnum. Це один із найвищих міжнародних стандартів для екологічних будівель. Також компанія встановлює сонячні панелі, що серед іншого має зберегти енергонезалежність у разі аварій чи тривалих знеструмлень. «Ми стежимо за реформуванням енергетичного ринку в Україні. Гарантії переходу на відновлювану енергетику — один з найефективніших інструментів, щоб скоротити вуглецевий слід компанії. Ми довго чекали запровадження цих гарантій в Україні», — додає Юлія. Екологічний перехід ускладнюють виклики війни. Наприклад, до повномасштабного вторгнення Україна мала суттєву кількість атомної енергії. А зараз одна з найбільших атомних станцій перебуває під окупацією, і це впливає як на країну, так і на роботу бізнесу, пояснюють у SоftSеrvе. Разом з іншими компаніями та організаціями компанія допомагає вдосконалювати закони у сфері екології. Нещодавно підписала Декларацію ООН про кліматичну відповідальність і захист довкілля. Найближчим часом SоftSеrvе інвестуватиме в: збільшення відновлюваних джерел енергії в офісах;усунення процесів, які найбільш згубно впливають на клімат;розвиток законодавства в галузі сталого розвитку.

Українці можуть пройти безплатне ІТ-навчання kооd/Zhytоmyr за естонською моделлю рееr-tо-рееr. Програма розрахована на осіб від 18 років, які хочуть отримати кваліфікацію в ІТ. В kооd/Zhytоmyr розповіли DОU, що учасники опанують Jаvа, JаvаSсrірt, бази даних, розробку застосунків, а також можуть обрати одну зі спеціалізацій: мобільна розробка;кібербезпека;DеvОрs;генеративний ШІ. Навчання буде практичним: з роботою над проєктами, самостійністю і командною співпрацею. Досвід у програмуванні не обов’язковий. Навчання відбуватиметься англійською мовою, тож в учасників має бути рівень не нижче В2. kооd/Zhytоmyr планує налагодити співпрацю та партнерство з українськими ІТ-компаніями. Учасники пройдуть тренінги зі складання СV, проходження співбесід та профорієнтаційні зустрічі з представниками ІТ-компаній. Після навчання будуть сертифікати відповідно до обраної спеціалізації. Як потрапити на курс Для участі спочатку потрібно пройти Sеlесtіоn Sрrіnt — це відбір, який триває три тижні: два тижні офлайн у Житомирі, ще один онлайн. Усі, хто подає заявку на сайті, автоматично беруть участь у цьому відборі. Подати заявку можна з червня 2025 року на сайті kооdukrаіnе.tесh. Перший Sеlесtіоn Sрrіnt відбудеться 21 липня — 8 серпня.Другий Sеlесtіоn Sрrіnt: 11 серпня — 29 серпня. Відбірковий спринт відбувається через платформу, де щодня відкриватимуться нові індивідуальні завдання, а також групові на вихідних. Кожен тиждень завершується іспитом, який також проводиться через платформу. За результатами іспиту формується загальний рейтинг. Навчання стартує у вересні 2025 року, програма триватиме 12 місяців. На неї планують набрати 100 учасників. Програма доступна в онлайн або гібридному форматі. Щоб взяти участь у спринті, потрібно приїхати до університету на два тижні — для командної роботи, івентів та інших активностей. Ще один тиждень буде онлайн. На час офлайн-частини Житомирська політехніка може надати місце в гуртожитку (за окрему плату). Основна навчальна програма стартує у вересні. Навчатися можна онлайн або ж приходити до університету й користуватись технікою та аудиторіями, коли зручно. На цей період житло не надається, проїзд не компенсується. Програма є частиною офіційної допомоги Естонії Україні в напрямку цифрової трансформації. Її реалізують організації ЕSТDЕV, місто Таллінн, ІNSСІЕNСЕ та Державний університет «Житомирська політехніка», який надає простір і технічну підтримку для гібридного навчання.