Еспресо

Дональд Робертсон. Марк Аврелій. Імператор-стоїк. – К.: Наш Формат, 2025"В особистих нотатках, відомих сьогодні як "Роздуми", Марк неодноразово повертається до головного питання: як не дати пристрастям заволодіти розумом? – нагадує автор цієї книжки. - Якщо ми зосередимося на тому, що маємо, і щомоментно слідуватимемо розуму "з героїчною істиною в кожному слові", то досягнемо мети життя". Хай там як, але книжка "Марк Аврелій. Імператор-стоїк" Дональда Робертсона – це справжній посібник-настанова для сучасних лідерів та можновладців. А також захоплива історія шляху та випробувань легендарного римського імператора, який залишав Рим як книжний філософ, а повернувся спустошеним важкими війнами полководцем. Під час його правління Рим досяг піка могутності, хоча йому довелося долати епідемії, наслідки страшних стихійних лих та загрози громадянської війни. Він не зміг стати прикладом наслідування для власного сина, однак був уособленням досконалості та гідності для сотень тисяч римлян. Так само з цієї книжки можна дізнатися про роль стоїків та імператора Адріана у становленні майбутнього правителя, про моральні дилеми Марка Аврелія щодо рабства, про його стиль керування величезною імперією і рішучі кроки в умовах політичного тиску та економічних криз. Таким чином, автор - когнітивно-поведінковий психотерапевт, який спеціалізується на зв’язку між стародавньою філософією та сучасною психологією самовдосконалення - досліджує, що ж саме зробило Марка Аврелія визначним лідером і філософом, яким і сьогодні захоплюються мільйони людей. "Юним Марк бачив свою життєву місію в ролі філософа, а не майбутнього імператора, і не вірив, що ці дві ролі можна поєднати, - починається ця захоплива історія. - Його любов до філософії вважали слабкістю - вона була більше грецькою, ніж римською, і дехто сприймав її як жіночність. (Пізніше його ображали, називаючи "філософською старою бабою".) На щастя, Марк незабаром зрозумів, що навчання філософії може стати його найбільшим здобутком, оскільки підготує його до викликів, з якими одного дня йому доведеться зіткнутися".Генрі Кіссінджер. Лідерство. Шість стратегів світової політики. – К.: Наш Формат, 2025"Без лідерства інституції дрейфують, а нації спіткає дедалі більша марнота й зрештою катастрофа, - наголошує автор цієї книжки. - Лідери мислять і діють на перетині двох осей: перша пролягає між минулим та майбутнім, друга - між незмінними цінностями й прагненнями тих, кого вони ведуть за собою". Таким чином, мова у "Лідерстві" Генрі Кіссінджера - американського політолога, дипломат, лауреата Нобелівської премії миру – про те, як у моменти, коли країна стикається з небаченими досі викликами, різко зростає роль лідерів, які готові брати на себе відповідальність і вчасно ухвалювати потрібні, нехай навіть непопулярні, рішення. Звісно, перед лідерами постає безліч запитань, які потребують відповідей: у чому джерела суспільного добробуту й занепаду? Яку спадщину потрібно зберегти, а яку - пристосувати до поточних обставин чи навіть відкинути? Яким цілям варто присвятити себе, а від яких слід відмовитися? Хай там як, але на ці запитання відповідали протягом свого життя і шість знаменитих лідерів, яких змальовує автор - Конрад Аденауер, Шарль де Голль, Річард Ніксон, Анвар Садат, Лі Куан Ю і Маргарет Тетчер. У книжці аналізуються стратегії, реалізовані цими державними діячами, і оцінюються їхні успіхи та невдачі, які становлять цінний досвід для лідерів сучасності й прийдешніх поколінь. "Стратегічне лідерство, - нагадують нам, - можна порівняти з ходінням акробата по канату: як цей останній падає, якщо виявляється надто боязким чи надто зухвалим, так і лідеру потрібно просуватися вузьким шляхом, натягнутим між відносно певним минулим та неясним майбутнім. Покаранням за надмірні амбіції - те, що греки називали "хюбріс", - є виснаження, а за спочин на лаврах доведеться заплатити дедалі більшою незначущістю й зрештою занепадом. Щоб досягти своєї мети, лідери мусять крок за кроком сполучати засоби та цілі, мету та обставини".Антоніо Табуккі. Діалоги, яких не було. – Л.: Видавництво Анетти Антоненко, 2024У контексті сьогоднішніх "перемовин" ця книжка є більш ніж симптоматичним чтивом, здатним ілюструвати стратегію відносин між лідерами думок. За сюжетом однієї з п’єс, що входить до книжки Антоніо Табуккі "Діалоги, яких не було", Луїджі Піранделло та Фернанду Пессоа - два великі автори ХХ століття, чия творчість у багатьох аспектах має багато спільного – повинні зустрітися. Насправді немає ніяких свідчень про те, що вони були хоча б знайомі. Втім, одного разу такий шанс їм випадав. У 1931 році Піранделло кілька днів провів у Лісабоні, щоб бути присутнім на першій світовій постановці (португальською мовою) його комедії "Сон... чи, може, ні?". Не дивно, що й цього разу все схоже на таку саму примарну подію. І телефонний апарат, за допомогою якого актор-невдаха, який грає роль Фернандо Пессоа, мріє довірити свої страхи й тривоги Луїджі Піранделло ("Синьйора Піранделло просять до телефону"). "Хотів би я зателефонувати Піранделло, у тридцять першому він побував у Лісабоні. Особисто ми з ним не знайомилися, але мені б хотілось, аби це сталося; я б не сказав йому, що я актор, а сказав би лише: добрий вечір, синьйоре Піранделло, я дзвоню вам, тому що душа моя неприкаяна…" У другій п’єсі, яка майже продовжує першу, в лікарняній палаті б’ється у відчаї чоловік, що переживає непоправну втрату близької людини ("Час тисне")... В обох творах п’єсах одним із героїв є загадковий одинак, чиясь неможлива або недосяжна присутність, що водночас є відсутністю. Він - відповідно привид чи труп - сприймається як предмет бажання і як супротивник, котрий своєю смертю уникнув вирішального, смертельного поєдинку. Однак через нього головні герої цієї книжки намагаються збагнути власну суть і впіймати хоча б осколок своєї особистості у розбитому дзеркалі буття. Таким чином розкривається самотність сучасної людини: бідолашного, жалюгідного Нарциса, на якого ніхто не дивиться, та й сам він не спроможний розгледіти навіть самого себе.Юліус Евола. Роздуми посеред вершин. – К.: Пломінь, 2025Ця книжка відомого мислителя - про те, як опанувати страх висоти, стати володарем чергової вершини, зрештою, просто. піднестися над суспільною думкою про себе. Зокрема її автор, видатний філософ-традиціоналіст, у двадцятих і тридцятих роках ХХ століття займався найризикованішим альпінізмом, здійснюючи підйоми найвищого, шостого, рівня складності, здіймаючись на зледенілі вертикальні схили гір. Про такий свій досвід він писав у виданнях, опублікованих у видавництвах, які спеціалізувалися на цій тематиці, і в пресі, адресованій звичайним читачам, не тільки вміло перетворюючи власний досвід у світлі міфологізму, символізму й високої духовності, але й поєднуючи його з повсякденним життям, з тими змінами, що відбувались у суспільстві, і з новітнім трактуванням політики. Але у книжці "Роздуми посеред вершин" Юліус Евола – альпініст. Тож на противагу його пристрасті пізнати духовні й метафізичні висоти людської думки знаходимо в нього й інший конкретний і практичний аспект особистих зацікавлень, а саме: "Сучасній цивілізації притаманне намагання будь-що поглинути героїчний зміст життя, - писав автор книжки у 1927 році. - Усе в ній намагається мовби механізувати, сприяти конформізації, свідомому та керованому розчиненню у загалі істот, яким притаманні різноманітні потреби й кожна з яких не є самодостатньою сама в собі: демон мегаполіса робить закам’янілим усяке життя, позбавляє притомності все, що здатне дихати, забруднює будь-яке живе джерело". Тож у цьому виданні приміщені 20 текстів, що з’явились у період між 1927 та 1942 роками, а окрім цих, ще й два з післявоєнного періоду, коли автор уже був прикутим до ліжка. Ці тексти дають нам змогу зарахувати "Роздуми посеред вершин" до класичної літератури, яка описує гори, але також - досвід, який є водночас дією і спогляданням, за умови, що "альпінізм не прирівнюється до гірського ремесла", як писав Евола – з тим, щоб позитивно дивитись в очі негативним проявам світу.Томас Брунстрьом. Татко Саллі стає ютубером. – К.: Читаріум, 2025Ця книжка – так само про те, як стати господарем своєї долі, змінивши не тільки себе, але й довколишній світ на краще. Тим паче якщо робити це з певною долею гумору. Тож смішні ситуації, сучасні теми та кумедні ілюстрації - все це в книзі Томаса Брунстрьома "Татко Саллі стає ютубером". Ця історія точно розсмішить і дітей, і дорослих - особливо тих, у кого є дивакуваті татусі. За сюжетом, тато Саллі вирішує стати ютубером після того, як дізнається, що Саллі більше цікавиться переглядом відео на YоuТubе, ніж його розповідями. Він починає знімати різноманітні відео: від жартівливих пранків до приготування дивних піц та незграбних танців. Проте, як це часто буває з татом Саллі, його нове захоплення не завжди йде за планом, хоч на початку все було ще гірше. "Татко вривається до Саллі в кімнату, чим геть застає її зненацька. - Татку, я думала, ми домовилися, що ти маєш стукати, перш ніж зайти до моєї кімнати? - Ну, та, я забув, то вже вибачай. Зате я поправ твій одяг, тож тепер знову маєш чисті трусяки, - каже татко й починає розкладати білизну по шафах. У нього не надто добре виходить гарно те все складати". Може, щось інше вийде краще? Принаймні можна спробувати подивитися на це, точніше, прочитати цю неймовірну, кумедну на повчальну історію. "Саллі відчиняє двері - і промокає до нитки! Татко поставив над дверима відро з водою й тепер несамовито регоче. - Пранк! - верещить він, знімаючи відео на телефон. - Татку, та що з тобою таке? - мовить Саллі, мокра як хлющ. - Я вирішив стати ютубером! І робити пранки! - Хех, ви крінжовий, - визнає Свен і ступає через поріг. Свен - то такий хлопчина, що може насмілитися сказати дорослим деякі досить круті словечка. - Сам такий, - просто каже татко". А що робить далі – про це вже дізнаєтеся самі!