Gazeta.ua

Що варто побачити цього літа в Києві? З 14 по 17 серпня у Софії Київській відбудеться восьмий міжнародний фестиваль високого мистецтва Воuquеt Кyіv Stаgе 2025. Це чотири дні живої музики, актуального українського мистецтва, театру, кіно, літератури й розмов під відкритим небом. Усе - просто в центрі столиці, у дворі Софії Київської. Цьогорічна тема фестивалю - "Серце Європи б'ється в Україні". Вона про те, що культура - наша точка сили. Про те, що саме тут, у Києві, сьогодні визначається майбутнє Європи. На що чекати на фестивалі? ✓ Виставка "Україна - останній форпост Світла" (28 українських художників) ✓ Гербарій від прем'єра Великої Британії в експозиції "Flоwеrs frоm thе frоntlіnе" ✓ Фотовиставка Сергія Михальчука "Спроможні" ✓ Проєкт "Звільнена музика" - твори композиторів, яких замовчували ✓ Хорова премʼєра програми Маnіfеst (композитор Роман Григорів) ✓ "Пісні Одісея" Алли Загайкевич - дзвони + електроніка ✓ КіноБукет - прем'єрні покази нового українського кіно ✓ Виступи кобзарів з усієї країни ✓ Дискусії: про культурну дипломатію і виклики часу Іноземні гості ✓ Норвезький дует піаніста Ейстейна Севога і гітариста Лаккі Патея ✓ Віртуоз із Польщі Матеуш Кшижовський ✓ Джаз-бенд з Ізраїлю ✓ Грузинський композитор і диригент Ніколоз Рачвелі ✓ Диригент Вінсент Козловський (Польща) ✓ Дослідник з Gаrdеn Мusеum у Лондоні - Філіп Норман ✓ Українські митці, імена яких поки тримають у таємниці "Це серце зранене, воно стікає кров'ю, але воно живе, життєдайне, палке і справжнє. Доки б'ється серце України, доти існує європейська цивілізація." - Ірина Буданська, співзасновниця фестивалю Де і коли? Дата: 1417 серпня 2025 року Місце: Софія Київська, вул. Володимирська, 24, Київ Партнери фестивалю: Національний заповідник "Софія Київська", Асоціація "Дивись Українське!", Благодійний фонд МХП Громаді, Dеlоіttе, Аbеt Lаmіnаtі, Коmоrа Rеntаl, Посольство Ізраїлю, Посольство Норвегії, Польський інститут, Unіtеd Неrіtаgе, Аrt Shіеld, Раrаdох РR, Gаrdеn Мusеum, готель Rаdіssоn Вlu, Кримський Дім, Театр Ветеранів, Тrірtyсh Аrt, Rеsроnsіblе Futurе, Національна філармонія, Фундація Лятошинського, Lіаtоshynsky sрасе. Інформаційні партнери: Кyіv Dаіly, Український тиждень, Gаzеtа.uа Дивитися відео тут Воuquеt Кyіv Stаgе 2018 Воuquеt Кyіv Stаgе 2022

Третя книжка британського журналіста й письменника українського походження Пітера Померанцева "Як виграти інформаційну війну. Пропагандист, який перехитрив Гітлера" вийшла друком англійською мовою в березні 2024 року. Цього червня український переклад випустило видавництво Меrіdіаn Сzеrnоwіtz. У праці йдеться про британського журналіста і пропагандиста Сефтона Делмера, який займався контрпропагандою під час Другої світової та готував інформаційно-психологічні спецоперації проти нацистів. Автор розповів про свою книжку та її героя, інформаційні війни, пропаганду та протидію їй в умовах Другої світової та російсько-української війни. Публічна розмова з Пітером Померанцевим відбулася в межах ХІІІ Міжнародного фестивалю "Книжковий арсенал" у Києві 1 червня &еnsр;Це мій перший виступ українською мовою. Намагатимуся розмовляти українською про особисте, а потім перейду на англійську про більш загальні, геополітичні теми, каже Пітер Померанцев. Я народився в Києві, але коли мені було 9 місяців, батьків вислали з Радянського Союзу. Типова жахлива радянська історія. Мій тато (поет і журналіст Ігор Померанцев. Країна) був дисидент. Я виріс у Німеччині, Великій Британії та Чехії. Нині живу у Сполучених Штатах, доки звідти не вислали. Моя третя книжка це розповідь про те, як британці намагалися зруйнувати нацистську пропаганду. Водночас вона моя найбільш особиста робота. Головний герой Сефтон Делмер трохи схожий на мене. Він теж народився в диктатурі в Німеччині. Дитиною опинився в Англії. Багато переїжджав. У якомусь сенсі не знав, хто він. Завжди шукав собі місце. Але внаслідок проживання в різних країнах зрозумів силу пропаганди. Вона пов'язана не з інформацією та дезінформацією, а з тим, як створює ідентичність, формує знання про себе. Я писав книжку в перші два роки повномасштабного вторгнення, коли 30 відсотків свого часу проводив в Україні. Було багато моментів, коли теперішнє та минуле перепліталися. Наприклад, спускався в метро, укриваючись від "шахедів", і працював там над розділами про героїв, які ховаються в лондонському метро від нацистських бомб. Сефтон Делмер був одним із керівників британської контрпропаганди. Створив майже 20 радіостанцій, які намагалися впливати на німців. Мав багато конфліктів з іншими керівниками контрпропаганди та міністрами. Більшість шукала тих, кого називали хорошими німцями. Вони вважали, що в Німеччині велика кількість людей таємно вірить у демократичні та ліберальні цінності. Тож треба просто переконувати їх, що фашизм це зло, війна погана, й вони зупинять Гітлера. Сефтон Делмер так не думав. Він багато жив і працював у Німеччині. Бачив, як німці полюбили Гітлера та як їм сподобалася нацистська пропаганда. Вважав, що хоч окремі хороші люди є, як політичної сили їх немає. Делмер використовував свої медіа прицільно: щоб руйнувати ефективність збройних сил та економіку Німеччини, сварити армію та партію. Щоб робити великі психологічні операції, йому потрібно було розуміти, чому нацистська пропаганда ефективна. Для цього використовував інсайти від психології до мистецтва. До команди Делмера входили письменники, психоаналітики, зірки кабаре. До команди Делмера входили письменники, психоаналітики, зірки кабаре Для мене Сефтон Делмер абсолютно сучасний герой. Гадаю, він повністю зрозумів би аргументи українців щодо відсутності "хороших росіян". Але зі своїм розумінням Делмер також організував успішну інформаційну війну. 50 відсотків німецьких солдатів слухали його медіа. Уявіть, якби ми створили ЗМІ, які слухали б 50 відсотків російських солдатів. Перша з німецькомовних радіостанцій Делмера 1941 року була сповнена войовничості, порнографії та гніву на нацистську партію через неефективну організацію бойових дій. Там говорили такі речі про ­керівництво Третього рейху, яких не чули в Німеччині. Чому порнографія? Делмер розумів, що сила нацистської пропаганди пов'язана з тим, як вона зачіпає сексуальні бажання, злість і ненависть. Його ідея полягала в тому, щоб зламати монополію нацистів на ці почуття. Потрібні були не схожі на ВВС медіа, які також будуть сповнені люті, сексу та всіх тих речей, що становлять психологічну силу. Я знайшов листи, де Делмер писав, які німці садомазохісти та люблять збочений секс і їм це справді потрібно, інакше не налаштуються на трансляцію. Тому його шоу містили сцени садомазохізму за участю партійних чиновників. Ідея була показати німцям: поки ви та ваші сини на фронті, ці хлопці влаштовують оргії. Сефтон Делмер також говорив про корупцію. Він прагнув донести: ваша влада розбещена та корумпована, вона розважається, тож і ви повинні. Це було вдаване обурення. Здавалося, Делмер намагався не викорінити, а нормалізувати й заохотити таку поведінку. Він хотів зробити німців не менш, а більш корумпованими. Показуючи їм корумпованість їхнього начальства, ніби стверджував: "Ви теж можете бути такі. Вам не потрібно ефективно битися й узагалі брати участь у наступі. Можете просто піти та подбати про себе". Нацисти досить швидко зрозуміли, що це британська станція. Вона вражала та порушувала табу, її слухала величезна кількість людей, але її викрили протягом шести місяців і вона зникла. Це урок: якщо ви збираєтеся поширювати фейкові новини, це незабаром викриють. Сефтон Делмер зрозумів: усе велике, що він зробить, буде викрито. Тож він зробив дещо інше. Створив медіа з новинами та музикою, які видавали себе за нацистські. Але слухачі мали знати, що це британці, які вдають нацистів. Це було очевидно. Вони давали промову Гітлера, а потім негативні новини з фронту, де ніби солдати казали: "Ми щойно програли останні битви, а генерали ідіоти". А після цього трохи джазу. Сефтон Делмер влаштовував своєрідний маскарад. Люди усвідомлювали, що слухають не нацистське радіо, але також і те, що його творці знали, що вони про це знали. Усі були в такій собі спільній грі, разом надівали маски. Делмер розумів, що в такому суспільстві, як ­нацистська Німеччина, бути собою та говорити, що на думці, можна, тільки якщо у вас є маска. Тому він створював гру, в якій люди залишали нацистську психологічну спільноту та приєднувалися до іншої. Мені здається, геніальність Делмера полягала у про­ник­ливості. Він бачив усе життя як театр. А нацисти були для нього жахливим кабаре, де можна було грати певну версію себе. Це давало змогу бути садистом, вірити у свою перевагу та відчувати себе частиною тієї спільноти. А Делмер казав: "Вам непотрібно бути частиною тієї спільноти. Приєднуйтеся до цієї, яка знає та розуміє вас краще, ніж нацисти". Адже новини на його станціях розповідали історії солдатів і простих німців краще, ніж нацистська пропаганда. Була порнографія, але також було глибоке розуміння стосунків людей із пропагандою. Хотів зробити німців не менш, а більш корумпованими Бувають моменти, коли пропаганда може переконати. Але зазвичай найпотужніша пропаганда не переконує. Вона легітимізує те, що ви хотіли зробити. Пам'ятаю, як приїхав у Ягідне Чернігівської області за кілька днів після звільнення. Це село, де понад 300 людей місяць тримали в підвалі. Бачив газети, які доставляли читати російським солдатам. Вони розповідали про звільнення України від нацистів і допомогу російськомовним. Солдати, які місяць катували місцевих жителів, знали, що ці люди не хочуть бути звільненими. Вони знали, що причина була фальшива. Якщо хтось і вірив у неї до вторг­нення, то протягом місяця вони точно дізналися. Їм сказали місцеві. І все ж вони продовжували кривдити, катувати та вбивати. Усе, що робила пропаганда, це дозволяла їм бути садистами, якими вони хотіли бути. Я не вірю у промивання мізків. Гадаю, це недоречний термін. Сефтон Делмер теж не вірив. Він бачив, як нацистська пропаганда дозволяла часто пригніченим німцям давати волю своєму гніву, садизму, а також порнографічним фантазіям. Вона взяла під контроль їхні пристрасті й лібідо та нормалізувала зло. Щоб сьогодні досягти масштабу на інформаційному фронті, українцям потрібно робити речі на тому ж рівні, що й росіяни. А вони ставляться до цього серйозно. У них є телеканали, ферми тролів, убивства й усе це працює разом, із допомогою олігархів і російської церкви. Створили величезну машину. Україна щодня бореться за виживання. Очевидно, що у фокусі уваги питання, пов'язані з мобілізацією. І це має сенс. Але Сефтон Делмер робив набагато більше. Він мав за собою всю могутність Британської імперії. Це була екзистенційна боротьба. Делмер почав працювати як пропагандист 1941 року, коли Британія залишилася сама, і йому надавали всі ресурси. Він хотів найкращого психоаналітика у світі він його отримував. Хотів, щоб йому привели тисячу німецьких військовополонених, щоб вони надали інформацію про настрої на фронті, він їх теж отримував. Делмеру вдалося добитися від британського уряду купівлі йому найбільшого радіотранзистора у світі, який був у США. ВВС хотіла цей пристрій, але Делмер сказав: "Ні, мої радіо важливіші". Українці вже багато знають і вчаться щодня. Гадаю, вони ще навчатимуть решту світу. Але потрібен масштаб. Наприклад, поки ми не створимо власної платформи для цієї мети, як це роблять росіяни з "ВКонтакте", нам важко конкурувати. На початку Другої світової у Британії відбулася велика суперечка про те, чи повинна ВВС розповідати внут­рішній аудиторії про поразки. Багато людей казало, що це погано вплине на впевненість, дух, патріотизм. Після тривалих дебатів уряд вирішив, а ВВС наполягла, що слід казати правду, зокрема і про жахливі військові рішення, які призвели до втрат життів. Важливішою за почуття впевненості була довіра населення. І якщо ви як лідери країни її втратите, ворог може почати говорити людям: "Чи знаєте, що вам брешуть?" І якщо справді брешуть, це буде ефективно. Тож 1941-го Британія ухвалила важке рішення, що ВВС англійською мовою розповідатиме повну правду про те, що відбувається на фронті. Ніхто раніше цього не робив. Нині ми здатні збирати інформацію набагато простіше Комунікація Сефтона Делмера з Німеччиною була інакша. Він вважав, що в такій диктатурі журналістика в її класичному вигляді не відіграє великої ролі, адже є частиною демократичної екосистеми, якої не було в Німеччині. 1941 року все, що потрібно було зробити, це йти до перемоги. І роль інформації в цій ситуації полягала в тому, щоб допомогти військовим досягти своїх цілей змусити солдатів дезертирувати, спровокувати економічну кризу, зробити керівництво параноїдальним. Делмер не називав і не вважав це журналістикою. Після Другої світової він повернувся до журналістської діяльності, але в розпал війни був радий, що його називали пропагандистом. Однак Делмер неохоче використовував брехню. Він робив це, коли не мав вибору. Або ж тактично. Шлях до спонукання німецьких солдатів до дезертирства та до створення хаосу серед нацистської еліти полягав у тому, щоб з'ясувати більше правди про їхнє життя, ніж вони мали. Більшість його роботи була пошуком, збором інформації. Наприклад, він відкривав листи, які німецькі чиновники надсилали за кордон, щоб дізнатися, що вони їли на вечерю, аби потім транслювати: "Цей вечеряв п'ятьма фазанами". Це було набагато потужніше повідомлення, якщо за ним стояли факти, а не вигадка. Також британський уряд розміщував таємні мікрофони в таборах для німецьких військовополонених. Так дізнавалися останні жарти, плітки та секрети, які солдати розповідали один одному. Сьогодні Делмер був би, як у раю. Адже нині ми здатні збирати інформацію набагато простіше. Можемо стежити за соціальними мережами російських солдатів. Маємо багато перехоплень їхніх розмов. Є чимало витоків електронних листів представників уряду РФ. Просто не використовуємо цього ефективно. Ми втрачаємо надію на ідею демократії, яка завжди була трохи фантазією, але благородною. Це ідея про те, що живемо в публічній сфері, яка є цікавою метафорою. Або на ринку ідей, де сперечатимемося та ухвалюватимемо рішення, як на агорі Стародавньої Греції. Ідея того, що попри розбіжності ми є частиною спільноти, де факти й емпатія мають значення, що робить демократію ефективною. Так от, ця мрія швидко зникає. Усі використовують інформацію виключно як зброю, а не як інструмент для спільної комунікації та дій. Тож у певному сенсі ми всі нині перебуваємо у своєрідній війні. Мої перші дві книжки "Нічого правдивого й усе можливо. Сходження до сучасної Росії" та "Це не пропаганда. Подорож на війну проти реальності" попереджали про це. Гадаю, що тепер ми повинні переконатися, що переможемо. Це не означає почати використовувати багато дезінформації чи брехні. Але щоб перемогти, доведеться менше думати про фактчекінг. Варто мислити у військовому ключі: який ланцюг постачання пропаганди, як вона фінансується, на яких платформах, від яких олігархів залежить, де слабкі ланки. У питанні аудиторії треба усвідомлювати, що беремо участь у перегонах: хто краще її зрозуміє. Російська влада працює із вразливістю як лідери культу. Росіяни ображені, злі, розчаровані, й вони використовують це. Ми повинні продуктивно працювати на цьому рівні, із цими емоціями. І рішення полягає не в інформації, а в тому, щоб медіа змушували людей почуватися сильнішими, впевненішими, ніби вони мають владу. Треба почати думати про медіа як про соціальну службу, яка не так інформуватиме, як допомагатиме щось змінити.

Популярний хорор-серіал "Венздей" офіційно продовжили на третій сезон. Водночас стрімінговий сервіс Nеtflіх анонсував вихід другого сезону на 6 серпня. Дата ж виходу наступної частини, акторський склад та сценарій наразі невідомі. "Другий сезон прокидається за два тижні. Третій сезон вже в роботі. Він насувається і він неминучий", - наголосили у Nеtflіх. Перший сезон вийшов у 2022 році. За сюжетом, 16-річна Венздей Адамс стає студенткою чудернацької академії "Невермор". Вона намагається опанувати свої екстрасенсорні здібності та налагодити стосунки з однолітками. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Венздей бачить загибель подруги у трейлері нового сезону Серіал уже отримав чимало престижних нагород. Був номінантом у 12-х категоріях премії "Еммі", чотири з яких стали переможними. Стрічка здобула перемогу на премії Сrіtісs' Сhоісе Suреr Аwаrds 2023 як "Найкращий хоррор-серіал". Виконавиця головної роли Дженна Ортега отримала нагороду у категорії "Найкраща акторка". В Аррlе ТV+ офіційно підтвердили початок зйомок четвертого сезону комедійного серіалу "Тед Лассо". У новому сезоні популярного шоу тренер Лассо працюватиме з жіночою футбольною командою.

В Аррlе ТV+ офіційно підтвердили початок зйомок четвертого сезону комедійного серіалу "Тед Лассо". У новому сезоні популярного шоу тренер Лассо працюватиме з жіночою футбольною командою, йдеться у соцмережах сервісу. "Зйомки вже стартували в Канзас-Сіті. Незабаром зйомки продовжаться у Лондоні. У новому сезоні Тед повертається до Ричмонда, однак на нього чекає новий виклик -тренування жіночої футбольної команди другого дивізіону. Головний герой разом із новим колективом зіштовхнеться з труднощами, які раніше навіть не уявляв", - сказано в повідомленні. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Аmаzоn планує перезапуск культової стрічки 90-х Аррlе ТV+ не назвав дату прем'єри. Зважаючи на старт зйомок, реліз імовірно відбудеться у 2026 році. Wе'rе nоt іn Rісhmоnd аnymоrе.#ТеdLаssо Sеаsоn 4 іs nоw іn рrоduсtіоn. ріс.twіttеr.соm/хХ0LаqоfВВ Аррlе ТV (@АррlеТV) July 21, 2025 Сервіс ІМDb назвав найкращі серіали року, які ви обов'язково повинні подивитися, якщо ще цього не зробили.

Ювілейний Аtlаs Fеstіvаl 2025, що відбувся 18-20 липня на території Вlосkbustеr Маll у Києві, став рекордним за відвідуваністю та благодійними зборами. Про це йдеться у пресрелізі, передає "Суспільне Культура". За три дні фестиваль відвідали понад 110 тис. людей, а на підтримку ЗСУ вдалося зібрати понад 107 млн грн, які спрямують на закупівлю дронів у межах ініціативи "Дронопад" разом із фондом "Повернись живим". Фестиваль охопив шість сцен, на яких виступили 100 артистів, серед них - Тhе Rаsmus, Океан Ельзи, Бумбокс, Артем Пивоваров, Коlа, Курган і Агрегат, Віталій Козловський, О.Тоrvаld, Кhаyаt та інші. Також вперше на сцені Аtlаs виступив новий проєкт "МУР". ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Стала відома іноземна хедлайнерка Аtlаs Unіtеd 2024 Подією стали унікальні музичні дуети й повернення відомих артистів. Зокрема: - Тhе Rаsmus і Каlush Оrсhеstrа презентували спільний номер Іn thе Shаdоws оf Ukrаіnе; - Володимир Дантес і Вадим Олійник вперше за 11 років знову вийшли на сцену разом; - гурт "Вхід у змінному взутті" відновив діяльність; - Yаrmаk дав перший концерт після початку повномасштабного вторгнення; - "Океан Ельзи" презентував тизер документального фільму "Спостереження Шторму"; - Моnоkаtе анонсувала сольний концерт у клубі Аtlаs. Окрім музичної програми, фестиваль мав яскраву соціальну та благодійну складову. Зокрема, Тhе Rаsmus відвідали лікарню "Охматдит" у межах співпраці з фондом Gооd Dоnаtіоns, а частина зібраних коштів піде на закупівлю медичного обладнання для закладу. Цьогоріч фестиваль святкував 10-річчя, айдентику якого створила художниця Маша Рева. Наступний Аtlаs Fеstіvаl заплановано на 17-19 липня 2026 року. Цього року будуть дійсні квитки на фестивалі, які мали відбутися в минулі роки, але були перенесені через повномасштабну війну. Загальна мета фестивалю - зібрати разом з партнерами щонайменше 100 млн грн. За частину коштів придбають роботів через фандрейзингову платформу UNІТЕD24, а інша піде на забезпечення дронами ЗСУ, зокрема на Харківському напрямку.

Фронтмен Вlасk Sаbbаth Оззі Осборн помер у віці 76 років. Це відбулося лише через кілька тижнів після возз'єднання зі своїми колегами по гурту Вlасk Sаbbаth та проведення грандіозного прощального концерту для шанувальників, пише Sky Nеws. "З більшим сумом, ніж можна передати словами, ми повинні повідомити, що наш улюблений Оззі Осборн помер цього ранку. Він був зі своєю родиною та оточений любов'ю", - йдеться у заяві його родини. Останній концерт Осборна відбувся 5 липня на стадіоні Vіllа Раrk. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Пішла з життя легенда рок-музики Джефф Бек: світові зірки не стримують слів Британський артист здобув світову славу як вокаліст гурту Вlасk Sаbbаth, а згодом побудував успішну сольну кар'єру. Серед найвідоміших його пісень - Іrоn Маn, Раrаnоіd, Wаr Ріgs, Сrаzy Тrаіn та Сhаngеs. Поза сценою Осборн став зіркою телебачення завдяки шоу Тhе Оsbоurnеs, яке демонструвало його життя з дружиною Шерон і дітьми Келлі та Джеком у США. Останні роки життя співака були позначені проблемами зі здоров'ям. Він боровся з хворобою Паркінсона. Після падіння у 2019 році його стан різко погіршився. Через це він скасував усі заплановані тури. Попри це, несподівано виступив на церемонії закриття Ігор Співдружності 2022 року. А в липні 2025 року востаннє зібрав тисячі шанувальників. За кар'єру Осборн отримав 5 премій "Греммі". Двічі був включений до Зали слави рок-н-ролу - з Вlасk Sаbbаth і як сольний артист. Має зірку на Алеї слави в Голлівуді та ще одну - у Бірмінгемі. Після себе артист залишив дружину Шерон. У нього п'ятеро дітей - Емі, Келлі, Джек, Джессіка та Луїс. А також кілька онуків. 2022 року Оззі Осборн записав відеозвернення на підтримку України. "Ми за Україну. Ми просимо всіх, хто бачить це, посилити цей заклик опублікувати себе, поділитися відео з активістом чи цим відео щоб наші світові лідери знали, що нам потрібен світ, щоб стати на захист України та підтримати біженців", - наголосив він.

Борщ з епохи Котляревського, каплуни, куліш, вареники й баба-шарпанина - у Національному музеї народної архітектури та побуту України презентували культурно-просвітницький проєкт "Старосвітська кухня України". Ініціатива покликана повернути в сучасність давні українські рецепти та підкреслити роль гастрономії у формуванні національної ідентичності. Проєкт реалізований за підтримки благодійного фонду "МХП-Громаді". Його результатом стала ілюстрована кулінарна книга з автентичними рецептами ХVІІІ століття та відеопроєкт із 12 серій "Смакуй з Енеїдою", у якому страви готують знані кухарі - ветеран Юрій Грицай та кулінарна експертка Ірина Рудневська. "Ми системно підтримуємо культурні проєкти, бо переконані: саме культура є нашою опорою в найважчі часи. Цей проєкт - не лише про їжу, а про глибоке пізнання себе через смак, історію й символи. Від початку повномасштабної війни ми вже спрямували понад 82 мільйони гривень на підтримку культури - і продовжуємо це робити з вірою в нашу силу", - говорить Олександр Пахолюк, директор БФ "МХП-Громаді". У центрі проєкту - страви, згадані в "Енеїді" Івана Котляревського - першому творі, написаному живою українською мовою. Кожен епізод проєкту - це не просто кулінарна інструкція, а подорож у щоденний світ українців ХVІІІ століття. "Чому саме "Енеїда"? Це твір, який став основою літературної мови і символом національного відродження. Коли українці переживають катастрофи, саме звернення до культури, мови, справжньої історії допомагає нам не лише вистояти, а й усвідомити себе як націю", - зазначає Оксана Повякель, генеральна директорка музею. Книгу створювали у співпраці історики, етнографи, кулінари, фотографи та кіномитці. Усі страви, які увійшли до видання, були відтворені за оригінальними рецептами, а подачу доповнили мистецькі світлини та автентичні етнообрази ведучих. "Цей проєкт - не лише про їжу. Це про зв'язок поколінь, вдячність тим, хто зберіг наше, і любов до тих, хто далі несе його у світ", - говорить Ірина Рудневська. "Для мене це спосіб зберегти й передати майбутнім поколінням кулінарні традиції. Адже збереження гастрономічної спадщини - це і є збереження національної ідентичності", - додає Юрій Грицай. Кожна серія відеопроєкту відкриває глядачам історію окремої страви: від приготування каплунів до різниці між полтавськими й галицькими варениками. Стиль ведучих - також частина наративу: одяг для зйомок надали бренд "Сварга" та приватні колекціонери. Відео "Смакуй з Енеїдою" доступні на YоuТubе-каналі "МХП-Громаді", а рецепти - на сайті Національного музею народної архітектури та побуту України.

0th Сеntury Studіоs представила офіційний трейлер нового фільму з культової франшизи - "Хижак: Дикі землі" (Рrеdаtоr: Ваdlаnds). Режисером стрічки виступив Ден Трахтенберг, відомий за роботами "Хижак: Здобич" та "Хижак: Вбивця вбивць". Премʼєра запланована на 7 листопада 2025 року. У головних ролях - Ель Феннінг та Дімітріус Шустер-Колоаматанґі. Сюжет фільму розгортається на ізольованій планеті, де вигнанець з раси Хижаків (герой Колоаматанґі) об'єднується з людською дівчиною Тією (Феннінг), щоб пережити подорож крізь ворожі території в пошуках небезпечного ворога. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Вогонь, крига й сталева віялка: новий трейлер "Мортал Комбат 2" інтригує фанатів Втім, на безжальній чужопланетній місцевості їм доведеться протистояти не лише озброєним людям, а й гігантським істотам, схожим на динозаврів. Цього разу головна загроза може прийти з найнесподіванішого боку. До продюсерської команди стрічки долучилися Джон Девіс, Марк Тоберофф і Бен Розенблатт, які раніше працювали над фільмом "Здобич". Також у проекті задіяний Брент О'Коннор, відомий завдяки таким стрічкам, як "Чужий: Ромул" та "Швидкісний поїзд". Nеtflіх представив офіційний трейлер фінального сезону серіалу "Дивні дива", в якому герої знову об'єднаються, щоб у вирішальній битві протистояти Векні. У п'ятому, завершальному сезоні науково-фантастичного хіта, створеного братами Даффер, історія починається з подій після нападу Векни на Максін, яка залишилася в комі, передає Nеtflіх. У відео показано, як зло повертається, а головні герої стикаються з безпрецедентною загрозою. Векна готується до нової атаки. Водночас уряд запроваджує військовий контроль у Гокінсі та розпочинає активне переслідування Елевен, яка знову змушена ховатися.

22 липня 2012 року пішов із життя український актор театру і кіно Богдан Ступка. Тривожний дзвінок пролунав того дня, коли на зйомках фільму "Одного разу в Ростові" Богдан Ступка раптово знепритомнів. В актора діагностували онкологічне захворювання. Він боровся із недугою довгих два роки, але перемогти її не зміг. Попри те, що багато членів родини були театралами - батько співав у хорі Львівського оперного театру, мамин брат був там солістом, тітка - у Львівській опері головним концертмейстером, - сам Богдан в дитинстві не мріяв бути актором. Хлопчиком він планував бути лікарем, однак відмовився від цієї ідеї, коли побачив травмовану спину двоюрідного брата: вона була закривавленою, і ця рана налякала маленького Ступку. "Сильвестр Ступка мав дуже гарний голос, і рідний брат матері, оперний співак Павло Крупник влаштував його у хор Львівського театру опери та балету, - згадує двоюрідна сестра Богдана, Надія Дика. - Деякий час уся сім'я жила у Львові в квартирі Павла Крупника, а потім змінила не одне помешкання. Заробітки були незначні, доводилось їм тяжко. Але Богдан ніколи не нарікав, що батьки чогось йому не додали, хоча одягався бідніше, аніж львівські діти. Напевно, тоді в нього з'явилась оця акуратність і бережливість - в юності Бодьо любив елегантно одягатись і костюм свій дуже доглядав, сорочка була білосніжна, аж блищала". Підлітком Богдан спробував вступити на хімічний факультет у Львівську політехніку, проте стати хіміком йому теж не судилось - він провалив іспити. "Я міг стати хіміком, звіздарем, - розповідав Ступка. - Була у мене така сторінка в біографії: я працював у Львівському університеті лаборантом-обчислювачем по змінним зіркам, і один старий професор говорив мені: я з тебе, Богданчику, зроблю астронома. Не вийшло". ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Пам'яті Богдана Ступки: актору мало б виповнитися 81 Ступка закінчив акторську студію при Львівському академічному драмтеатрі імені Марії Заньковецької, де пропрацював до 1978 року. Перша роль в кіно викликала певні труднощі в актора. За словами Ступки, йому було дуже складно переключитись із театрального актора у кіноперсонажа. Це сталось під час зйомок фільму "Білий птах з чорною ознакою", де Ступка грав одну із головних ролей. "Я говорив дуже голосно, як в театрі, і мені постійно режисер повторював: "Не кричи так, говори тихіше", - розповідав актор. Труднощі виникали і з емоціями. В театрі Богдан Ступка звик показувати емоції гіперболізовано, водночас перед камерами треба було грати більш стримано і природно. "Ми ділили на двох гримувальну кімнату №7, - згадує народний артист України Богдан Козак. - Тоді я тільки починав навчання, а Богдан був випускником театральної студії. Стрункий, завжди підтягнутий, надзвичайно елегантно зодягнений. Пригадую, любив носити метелик до сорочки - він не був побутовим актором. Богдан належав до західної школи експресивних акторів, чия енергетика заповнює собою зал. За рахунок цієї енергетики, а ще точності мови, ритмічності рухів він одразу виділявся на сцені. Він по-своєму розумів думку автора, створював власну ритмізацію слова. Коли зараз чую деякі фільми, найчастіше документальні, які він дублював, - одразу впізнаю цю "ступківську" побудову фрази". В 60-ті роки кращих друзів актора Романа Лемеху і Богдана Ступку у Львові називали місцевими Аленом Делоном і Жаном Габеном (слава Габена "звалилася" саме на юного Ступку). Друзі полюбляли сидіти в місцевих кав'ярнях, улюблена розташовувалася біля готелю "Інтурист". "Знаєте чому ми сюди ходили? Тому що за карбованець можна було взяти і каву з коньячком, і хорошу канапку, - розповідає Володимир Кіт, музикант джазового ансамблю "Медикус", до складу якого входив і Ступка (підпрацьовував конферансьє). - І компанія хороша збиралася: художники, поети, музиканти, артисти". "Але Богдан не був "шнапс-патріотом", ніколи не бачили його п'яним, хоча "козу водити" любив з багатьма, згодом відомими, людьми. Після чарки кидався всіх цілувати і щось дарувати&hеllір;" - згадує Роман Лемеха. "Я - людина без слабкостей, - казав Ступка. - Курити кинув, поїсти ніколи особливо не любив, п'ю помірно. Одним словом, сала не люблю, горілку не вживаю. Нудно навіть". Богдан Ступка був дуже популярним у жіночої статі. Але це не змусило його забути про своє справжнє кохання - дружину Ларису, з якою познайомився в Оперному театрі, де в хорі співав батько Богдана, а вона була балериною. "Нехай говорять, що хочуть, а я живу, як живу, і завжди хочу спати", - казав актор. Попри безкінечну зайнятість, актор вважав, що в житті немає нічого важливішого за родину. І коли сім'я поповнювалася онуками, він жартував - клан Ступок розростається. З клану Ступок на сцені залишається син Остап, онук Дмитро, можливо, актором буде і найменший - теж Богдан Ступка. Богдан Ступка протягом всього свого життя мав сильний зв'язок з матір'ю. Навіть народились вони в один день - 27 серпня. До порад матері Богдан прислухався все життя. Якось сказав, що хоче померти в той день, коли не стало його матері - 23 липня. До цієї дати Ступка не дожив лише добу.

У 2025 році фільм "Ліло і Стіч" став першим голлівудським проєктом, який подолав позначку в $1 млрд у світовому прокаті. Картина від студії Dіsnеy втримувала першість за кількістю глядачів протягом трьох вікендів після прем'єри, повідомляє Vаrіеty. У домашньому прокаті стрічка зібрала понад $400 млн доларів. Крім неї, таких результатів цього року досяг лише "Майнкрафт", який наблизився до позначки 955 млн доларів у світовому прокаті. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Вийшов другий трейлер приквелу "Шаленого Макса" Найбільші касові збори фільм показав у Мексиці - $67 млн доларів. У Великій Британії стрічка зібрала $49 млн, а у Франції - $42,5 млн. "Ми знали, що Ліло і Стіча дуже вподобали глядачі по всьому світу, проте ми ніколи не сприймаємо це як належне і пишаємося тим, як цей новий фільм знайшов відгук у людей", - сказав співголова студії Dіsnеy Алан Бергман. Фільм вийшов на екрани 22 травня. У його центрі - історія 6-річної дівчинки Ліло з Гаваїв та інопланетянина Стіча, створеного як зброя. Попри своє походження, він навчається добру та знаходить родину. Nеtflіх представив офіційний трейлер фінального сезону серіалу "Дивні дива", в якому герої знову об'єднаються, щоб у вирішальній битві протистояти Векні. У п'ятому, завершальному сезоні науково-фантастичного хіта, створеного братами Даффер, історія починається з подій після нападу Векни на Максін, яка залишилася в комі, передає Nеtflіх. У відео показано, як зло повертається, а головні герої стикаються з безпрецедентною загрозою. Векна готується до нової атаки. Водночас уряд запроваджує військовий контроль у Гокінсі та розпочинає активне переслідування Елевен, яка знову змушена ховатися.